пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
22 квітня 2026 року Справа № 903/105/26
Господарський суд Волинської області у складі головуючої судді Бідюк С.В., за участі секретаря судового засідання Бортнюк М.В., розглянувши матеріали по справі
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ДПП Ресурс», с. Бахів, Ковельський р-н., Волинська обл.
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ДС ОІЛ», с. Сенкевичівка, Луцький р-н., Волинська обл.
про стягнення 2 347 073,16 грн,
В засіданні приймали участь:
від позивача: Замлинський С.С.,
від відповідача: н/з
05.02.2026 через підсистему “Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “ДПП Ресурс» до Товариства з обмеженою відповідальністю “ДС ОІЛ» про стягнення 2 347 073,16 грн, з яких: 2289185,00 грн основного боргу, 57888,16 грн пені. Також позивач повідомив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи полягає у сплаті судового збору та витрат на професійну правничу допомогу (складання процесуальних документів, надання консультацій, участь в судових засіданнях тощо) становить орієнтовно 20000,00 грн.
Ухвалою суду від 10.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 11 березня 2026 року о 11:00 год. Встановлено: відповідачу - строк не пізніше ніж протягом 15 календарних днів з дня вручення цієї ухвали подати суду відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, який відповідатиме приписам статті 165 ГПК України. Одночасно копію відзиву з долученими до нього документами надіслати позивачу, докази відправки надати суду; строк не пізніше ніж протягом 5 календарних днів з дня отримання відповіді на відзив подати суду заперечення на відповідь на відзив з доказами надіслання позивачу; позивачу - строк не пізніше ніж протягом 5 календарних днів з дня отримання відзиву на позов подати відповідь на відзив з доказами надіслання відповідачу.
Відповідач ухвалу суду отримав 11.02.2026, строк для подання відзиву - по 26.02.2026.
23.02.2026 надійшов відзив відповідача, згідно якого просить відмовити у задоволенні позову. Відповідач ставить під сумнів усі копії документів, що додані до позовної заяви, у зв'язку з чим просить витребувати у позивача оригінали всіх долучених до позовної заяви доказів. Зазначає, що у позовній заяві відсутні відомості про наявність або відсутність електронного кабінету адреса електронної пошти відповідача. Також вважає, що заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу є неспівмірними із складністю даної справи, а витрати позивача не підтверджені належними та допустимими доказами. Не погоджується із розміром витрат на правову допомогу, відтак просить зменшити розмір правової допомоги до 5 000 грн.
Позивач у відповіді на відзив від 25.02.2026 зазначає, що зі змісту гарантійного листа вбачається, що ТОВ “ДС ОІЛ» зобов'язується здійснити оплату за договором № PI-131 від 09.12.2025 на суму 2 289 185,00 грн у строк до 16.02.2026 (включно), посилаючись на акт звірки взаємних розрахунків. Таким чином, відповідач фактично визнав наявність заборгованості та строк її погашення. Однак станом на дату подання цієї відповіді на відзив заборгованість відповідачем не погашена, кошти позивачу не сплачені, що підтверджує триваюче порушення грошового зобов'язання та обґрунтованість вимог про стягнення боргу і нарахованої пені. Просить долучити до матеріалів справи гарантійний лист відповідача від 06.02.2026 року № 06/02/1, як доказ визнання відповідачем боргу та строку його погашення.
Відповідач відповідь на відзив отримав 25.02.2026, строк для подання заперечень - по 02.03.2026.
Заперечення відповідача на відповідь на відзив на адресу суду не надходили.
У судовому засіданні представник позивача клопотання відповідача про витребування оригіналів документів не заперечив, самостійно надав суду оригінали долучених до позовної заяви доказів для їх огляду.
Заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи відсутність заперечень відповідача на відповідь на відзив, закінчення строку для їх подання, відсутність не розглянутих заяв/клопотань, виконання мети підготовчого провадження, суд протокольною ухвалою від 11.03.2026 закрив підготовче провадження, розгляд справи по суті призначив на 01.04.2026 о 12:00 год.
Відповідач правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника не направив, хоч був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
У судовому засіданні 01.04.2026 представник позивача заявив усне клопотання про повернення оригіналів документів після дослідження доказів та закінчення розгляду справи.
Судом було оглянуто оригінали документів, долучених позивачем до позовної заяви.
З метою повного та всебічного розгляду справи, з метою надання сторонам можливості підготуватися до судових дебатів, суд протокольною ухвалою від 01.04.2026 відклав розгляд справи по суті на 22.04.2026 на 14:00 год.
У судовому засіданні 22.04.2026 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача господарський суд,
09.12.2025 між ТОВ “ДПП РЕСУРС» (Постачальник) та ТОВ “ДС ОІЛ» (Покупець) укладено договір поставки № PI-131 (далі - договір).
Відповідно до умов п.1.1 договору Постачальник передає у власність Покупця паливну деревну гранулу та/або брикети паливні типу RUF (надалі за текстом - Товар), в строки та на умовах, передбачених даним Договором, а Покупець приймає та оплачує Товар на умовах, визначених у даному Договорі.
Згідно із п.п. 1.2.-1.4. договору найменування, кількість та ціна Товару, що поставляється по даному Договору, визначаються у видаткових накладних або рахунках, які оформляються Сторонами при прийомі-передачі кожної партії Товару.
Під партією товару Сторони розуміють Товар, що поставляється згідно відповідної видаткової накладної. Усі видаткові накладні, підписані сторонами, починаючи з дати укладення цього договору і до закінчення строку його дії є його невід'ємними частинами. Найменування, кількість, вартість товару, ціна, умови поставки, умови оплати, тощо визначається згідно підписаних сторонами видаткових накладних на товар та/або специфікацій, та/або замовлення. Замовлення на поставку надається Покупцем, в будь-якій зручній для нього формі (в тому числі усній) і має містити дані про: найменування та код ЄДРПОУ адресата заявки; найменування Товару; кількість Товару; базис поставки; бажані терміни поставки.
Постачальник гарантує, що Товар належить йому на праві власності, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов'язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним в Україні законодавством.
Відповідно до п.п. 2.1-2.3 договору ціна за Товар є договірною та вказується у видаткових накладних або рахунках на кожну поставку. Загальна сума Договору складається із сум, зазначених в накладних або рахунках, якими оформляються прийом-передача Товару, поставленого на підставі даного Договору. У разі зміни ціни на товар, Постачальник засобами телефонного, факсимільного зв'язку або електронної пошти зобов'язується повідомити про це Покупця.
Поставка Товару здійснюється за домовленістю Сторін Продавцем або Покупцем у відповідності до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів “ІНКОТЕРМС» (редакція 2010 року) на одній з таких умов (базис поставки): FCA - (пункт відвантаження); СРТ - (пункт призначення); EXW - (місце зберігання); DDP - (склад Покупця). Конкретна умова поставки (базис поставки) зазначається у відповідній товарно-транспортній накладній та/або замовленні. Датою поставки партії вважається дата прийому-передачі Товару, зазначена у відповідній накладній або рахунку (відповідному товаросупровідному документі), (п.п. 4.1.-4.2. договору).
Згідно п.п. 5.1.-5.3. договору постачальник зобов'язується передати товар покупцю на підставі попередньої оплати за товар. Попередня оплата здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на підставі рахунку-фактури. Моментом виконання Покупцем своїх зобов'язань по здійсненню розрахунків за Товар є дата надходження відповідної суми на банківський рахунок Постачальника.
Перехід ризиків та права власності на Товар відбувається в момент прийому-передачі Товару в залежності від місця поставки: на складі Покупця або Постачальника. Якщо товар, що поставляється, виявиться дефектним або не відповідатиме умовам якості, або кількості узгодженим Сторонами, Постачальник зобов'язаний замінити такий товар на товар належної якості, або допоставити необхідну кількість Товару протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання від Покупця відповідного Акту. Усі витрати, пов'язані з такою заміною, покладаються на Постачальника. Зазначений пункт застосовується лише в тому випадку, якщо в момент прийому-передачі Товару Покупець виявив невідповідність якості чи кількості товару інформації, яка зазначена у товаросупровідних документах та склав про це відповідний акт з обов'язковим залученням представника Постачальника. У разі наявності розбіжностей між Сторонами щодо кількості та/або визнання наявності недоліків, дефектів Товару, будь-яка Сторона за письмовим погодженням з іншою Стороною має право залучити незалежного спеціаліста (експерта) для надання висновку з цього питання з віднесенням витрат на оплату його послуг на ту Сторону, позиція якої не була підтверджена спеціалістом (п.п. 6.1.-6.3. договору).
Згідно з п.п. 7.1, 7.7 договору в разі невиконання або неналежного виконання Сторонами своїх зобов'язань за Договором, вони несуть відповідальність, встановлену цим Договором та чинним законодавством. За не оплату або несвоєчасний розрахунок за поставлений Товар Покупець оплачує Постачальнику на його вимогу пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами, та діє до 31.12.2026 р., а у відношенні до грошових розрахунків - до повного виконання сторонами своїх обов'язків (п. 9.1. договору).
Пунктами 10.7, 10.8 договору сторони домовилися про те, що при виконанні умов Договору можуть здійснювати підписання документів, а саме: Договору, Додатків до Договору, Додаткових угод, Специфікацій, Актів здачі-приймання Товару (надання робіт/послуг), рахунки-фактури, видаткових накладних, Акт звірки взаєморозрахунків тощо в формі Е-документів, для підтвердження описаних в них господарських операцій з використанням програмних рішень «Вчасно», «SIGNY», FlyDoc», «M.E.Doc», «СОТА», «Fredo», «АРІ.ПТАХ» та інші. Датою підписання Е-документів, вказаних в п. 10.7. договору є дата, яка зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису та електронної печатки (за наявності).
09.12.2025 договір поставки №РІ-131 від 09.12.2025 був підписаний сторонами у сервісі «Вчасно» та завірений електронними печатками.
На виконання умов договору позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято, товарно-матеріальних цінностей загальною вартістю 3120050 грн, що підтверджується видатковими накладними № 3027 від 09.12.2025, № 3128 від 18.12.2025, № 3136 від 19.12.2025, № 3161 від 22.12.2025, № 3196 від 24.12.2025, № 3213 від 26.12.2025, № 3202 від 29.12.2025, № 3204 від 30.12.2025, № 9 від 02.01.2026, № 61 від 07.01.2026.
Поставка товарів визначеною вартістю підтверджується також долучених позивачем до матеріалів справи товарно-транспортними накладними, підписаними обома сторонами.
Судом встановлено, що зазначені видаткові накладні на поставку позивачем товарно-матеріальних цінностей підписані уповноваженими представниками сторін, скріплені відтисками печаток господарюючих суб'єктів, містять в собі всі визначені законодавством обов'язкові реквізити, в повному об'ємі відображають зміст та обсяги здійснених сторонами на їх підставах, згідно умов підписаного договору поставки від 09.12.2025 №РІ-131 господарських операцій.
Станом на 31.12.2025 між сторонами було підписано акт звірки взаємних розрахунків, яким була підтверджена заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений згідно договору товар на суму 1635455 грн.
У порушення умов договору відповідачем - ТОВ “ДС ОІЛ», як покупцем, своїх договірних зобов'язань в частині оплати отриманого товару (у порядку, строки та розмірах, визначених договором) у повному обсязі не виконано, у зв'язку з чим згідно розрахунків позивача у нього виникла заборгованість на суму 2289185 грн.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За змістом статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 1 статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Частинами першою та другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.
Згідно ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Отже, між сторонами виникли цивільні права та обов'язки на підставі договору поставки №РІ-131 від 09.12.2025. Договір предметом судового розгляду не був, недійсним в судовому порядку не визнавався.
За приписами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
За загальним правилом, фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.
Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Накладна - це супроводжуючий первинний документ, що використовується в бухгалтерському обліку та містить основні облікові дані про товар, що передається, відправляється, транспортується. Отже, накладна є належним документом, що підтверджує оформлення договірних відносин між сторонами.
Судом встановлено, що товар поставлено відповідачу згідно видаткових накладних та прийнято останнім без зауважень та заперечень, тому обов'язок оплатити його вартість виникає у відповідача в силу припису ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України.
За таких обставин, факт отримання товару відповідачем та відсутність заперечень, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.
Наявність заборгованості за отриманий товар у розмірі 2289185,00 грн не заперечується та не спростовується відповідачем. Крім того, заборгованість перед позивачем підтверджується гарантійним листом відповідача від 06.02.2026 №06/02/1, в якому ТОВ «ДС ОІЛ» повідомляє, що зобов'язується оплатити кошти згідно акту звірки взаємних розрахунків за період 2025 за договором від 09.12.2025 №РІ-131 на суму 2289185 грн у строк до 16.02.2026 включно.
Враховуючи встановлені судом обставини, укладення між сторонами договору поставки, передачу позивачем відповідачу товарів на виконання умов договору, їх отримання ТОВ ДС ОІЛ» без заперечень, часткову оплату отриманого товару відповідачем, суд дійшов висновку про підставність пред'явленого позивачем до відповідача позову в частині стягнення заборгованості у розмірі 2289185 грн. Позов в цій частині підлягає до задоволення.
Крім того, за порушення договірних зобов'язань на підставі п.7.7 договору позивач нарахував відповідачу 57888,16 грн пені за період з 07.01.2025 по 05.02.2026.
Відповідно до п.п. 7.1, 7.7 договору в разі невиконання або неналежного виконання Сторонами своїх зобов'язань за Договором, вони несуть відповідальність, встановлену цим Договором та чинним законодавством. За не оплату або несвоєчасний розрахунок за поставлений Товар Покупець оплачує Постачальнику на його вимогу пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
Згідно із ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статей 1 і 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань або за затримку грошових надходжень на рахунок клієнта банку - одержувача грошових коштів, яку нараховано та не сплачено на день набрання чинності цим Законом, розмір її не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок дійшов висновку, що він є арифметично правильним, нарахована пеня у розмірі 57888,16 грн за період з 07.01.2025 по 05.02.2026 є підставною та підлягає до стягнення з відповідача.
Заперечуючи позовні вимоги, у відзиві на позов відповідач ставив під сумнів усі копії документів, що додані позивачем до позовної заяви. Позивачем було надано суду оригінали зазначених документів, у судовому засіданні судом було їх оглянуто та встановлено вірність копій їх оригіналам.
Таким чином, викладені у відзиві доводи не впливають на обґрунтованість заявлених позовних вимог і не спростовують факту порушення відповідачем грошового зобов'язання.
Крім того, у відзиві на позов відповідач також стверджує, що позовна заява позивача подана із порушенням норм процесуального права: відсутні відомості про наявність або відсутність електронного кабінету позивача та відповідача; відсутня
адреса електронної пошти відповідача, що є зловживанням стороною процесуальними правами, а тому наявні законодавчі передумови для покладення судового збору за подання позовної заяви повністю чи частково на позивача.
Суд зазначає, що у вступній частині позовної заяви позивачем зазначені відомості про наявність електронного кабінету в ЄСІТС позивача та відповідача; вказані адреси електронної пошти сторін, як того вимагає п. 2 ч. 3 ст. 162 ГПК України.
При ухваленні рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК). У резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат (п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК).
Судові витрати - передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
У ч. 1 ст. 123 ГПК встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Загальні правові засади розподілу судових витрат визначені у ст. 129 ГПК, у ч. 1 якої містяться положення про розподіл судового збору.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На відміну від загального правила пропорційного розподілу судових витрат у випадку часткового задоволення позовних вимог, що закріплене у частинах 1 та 4 ст. 129 ГПК, в частинах 5-7 і 9 ст. 129 ГПК визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правничу допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Частиною 9 ст. 129 ГПК визначено два випадки, за яких суд з власної ініціативи може відступити від загального правила розподілу судових витрат (від правила їх пропорційного розподілу): 1) зловживання стороною чи її представником процесуальними правами; 2) виникнення спору внаслідок неправильних дій сторони.
Верховний Суд у постанові від 21.03.2023 у справі N 911/813/21 вказав, що ч. 9 ст. 129 ГПК наділяє суд дискреційними повноваженнями щодо покладання на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, судових витрат повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору, однак за умови, що відповідний висновок суду має бути належним чином обґрунтованим. Наведена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. Така позиція Верховного Суду є сталою та послідовною, викладена також у постановах Верховного Суду від 02.04.2020 у справі N 912/2171/18, від 25.03.2021 у справі N 905/717/20, від 08.04.2021 у справі N 905/716/20, від 25.11.2021 у справі N 904/5929/19, від 31.05.2022 у справі N 927/515/21, від 15.09.2022 у справі N 910/10159/21 та в додаткових постановах Верховного Суду від 04.03.2021 у справі N 916/376/19, від 12.07.2022 у справі N 910/18970/19.
Водночас у даному випадку спір виник внаслідок порушення відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати отриманого товару згідно договору поставки №РІ-131 від 09.12.2025, що стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом у цій справі, а тому суд покладає витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви на відповідача.
Таким чином, доводи відповідача щодо зловживання або неправильних дій позивача не підтверджуються обставинами справи.
Ураховуючи вищевикладене та положення ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору в сумі 28164,88 грн слід стягнути з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 74, 76-80, 86, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ДС ОІЛ» (Волинська обл., Луцький р-н., селище міського типу Сенкевичівка, вул. Привокзальна, буд. 90, код ЄДРПОУ 41390300) на користь Товариства з обмеженою відповідальність "ДПП Ресурс" (Волинська область, Ковельський район, село Бахів, вул. Залізнична, буд. 1Ф, код ЄДРПОУ 41509915) 2289185,00 грн заборгованості, 57888,16 грн пені, а всього 2 347 073,16 грн (два мільйони триста сорок сім тисяч сімдесят три грн. 16 коп).
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ДС ОІЛ» (Волинська обл., Луцький р-н., селище міського типу Сенкевичівка, вул. Привокзальна, буд. 90, код ЄДРПОУ 41390300) на користь Товариства з обмеженою відповідальність "ДПП Ресурс" (Волинська область, Ковельський район, село Бахів, вул. Залізнична, буд. 1Ф, код ЄДРПОУ 41509915) 28164,88 грн витрат по сплаті судового збору.
4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст рішення складено 23.04.2026.
Суддя С. В. Бідюк