ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 41/49121.01.11
За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»
ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «РАДА 4»
Простягнення 209 459,61 грн.
Суддя Спичак О.М.
Представники сторін:
від позивача: Півень Д.О. -дов. № Д07/2010/03/02-1 від 02.03.2010 року;
від відповідача: не з'явився;
Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДА 4» про стягнення 159 773, 46 грн. основного боргу, 14 772, 41 грн. пені, 9964, 89 грн. штрафу, 19 183, 29 грн. інфляційних втрат, 5 765, 56грн. 3 % річних.
Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання вимог договору позивач поставив відповідачу теплову енергію, проте відповідач зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за поставлену енергію не виконав в повному обсязі.
Ухвалою від 03.11.2010 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 22.11.2010 року.
В судовому засіданні 22.11.2010 року представники позивача подали документи на вимогу ухвали суду про порушення провадження у справі та надали усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримали у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання 22.11.2010 року не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Крім того, в судовому засіданні 22.11.2010 року представники позивача подали клопотання про продовження строку вирішення спору по справі № 41/491, яке судом розглянуто та задоволено.
У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, а також, у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою суду від 22.11.2010 року розгляд справи відкладено на 21.01.2011 року.
23.11.2010 року представник позивача через канцелярію суду надав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 159 773, 46 грн. основного боргу, 9964, 89 грн. штрафу, 14 772, 41 грн. пені, 14 607, 04 грн. інфляційних втрат, 4 245, 29 грн. 3 % річних.
В судовому засіданні 21.01.2011 року представник позивача підтримав заяву про уточнення позовних вимог та надав додаткові документи на виконання вимог ухвали суду.
Представник відповідача в судове засідання 21.01.2011 року вдруге не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 21.01.2011р. на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
01.12.2003 року між Акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго” (далі -постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «РАДА 4»(далі - споживач, відповідач) було укладено договір № 521402 про постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір).
Частина 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначає, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Відповідно до п. п. 2.2.1, 2.2.2, 2.3.1, 2.3.2, 2.3.3 позивач зобов'язувався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію -в період опалювального сезону; гарячого водопостачання -протягом року; в кількості та в обсягах згідно з Додатком № 1 до цього Договору.
Підтримувати середньодобову температуру теплоносія в подавальному трубопроводі згідно з температурним графіком, затвердженим Київською міською держадміністрацією, крім випадків, зазначених у п. 3.1.7. Договору.
Відповідач в свою чергу, зобов'язувався дотримуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначенні у Додатку № 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії. Виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбаченні в Додатку № 4 до Договору. Додержуватись умов та порядку припинення подачі теплової енергії, які передбаченні в Додатку № 7 до Договору.
Порядок розрахунків сторони погодили Додатком 4 до Договору, в п.п. 1, 2, 3 цього додатку передбачено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається проводяться виключно у грошовій формі .
Абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в Районному відділі теплозбуту № 5 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки «Абонент»повертає в РВТ), та платіжну вимогу -доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.
Сплату за вказаними п. 2 цього Додатку документами, «Абонент»виконує не пізніше 25 числа поточного місяця, при цьому, в разі якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому пред'являється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць (згідно Додатку № 1до Договору). У випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця. У випадку, якщо фактичне використання нижче від заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками.
Відповідно до п. 5.1 Договору та звертання-доручення до нього, облік споживання абонентом теплової енергії проводиться по приладах обліку згідно з договірних навантажень.
Як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.06.2009 р. по 01.10.2010 р. позивачем поставлено, а відповідачем спожито теплової енергії на суму 220 049, 87 грн., проте, відповідач за поставлену енергію розрахувався частково на суму 60 276, 41 грн., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 159 773, 46 грн., що підтверджується доданими до позовної заяви обліковими картками за спірний період, належним чином завірені копії долучені до матеріалів справи та розрахунком позивача.
Разом з тим, судом встановлено, що частина боргу в сумі 6000, 00 грн. погашена до звернення позивача з позовом до суду, що підтверджується, довідкою позивача про надходження коштів за спожиту теплову енергію від Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 4», яка міститься в матеріалах справи, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Таким чином, станом на день звернення з позовом до суду, сума боргу відповідача перед позивачем складала 153 773, 46 грн. (159 773, 46 грн. -6000, 00 грн.).
Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Під час розгляду справи, відповідач погасив заборгованість в частині основного боргу на суму 27000, 00 грн., що підтверджується довідкою позивача про надходження коштів від Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 4»в рахунок погашення боргу за спірний період, яка долучена до матеріалів справи, а тому у відповідності до п.1-1. ч.1 ст. 80 ГПК України провадження по справі в цій частині підлягає припиненню.
Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення основного боргу в розмірі 126 773, 46 грн. (153 773, 46 грн. -27 000, 00 грн.). нормативно та документально доведений, а тому підлягає задоволенню.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Керуючись частиною 2 статті 231 Цивільного кодексу України, позивач, згідно наданих уточнень позовних вимог, нарахував та просить стягнути з відповідача 7 % штрафу від вартості невиконаного зобов'язання в розмірі 9 964, 89 грн., обґрунтовуючи це тим, що він в розумінні ст. 22 ГК України є суб'єктом господарювання державного сектора економіки.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 9 964, 89 грн. штрафу не підлягають задоволенню з наступник підстав.
Частиною 2 ст. 231 Господарського кодексу України, передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Відповідно до ч.ч. 2 - 10 ст. 22 ГК України, суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів; повноваження суб'єктів управління у державному секторі економіки - Кабінету Міністрів України, міністерств, інших органів влади та організацій щодо суб'єктів господарювання визначаються законом; законом можуть бути визначені види господарської діяльності, яку дозволяється здійснювати виключно державним підприємствам, установам і організаціям; держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління; правовий статус окремого суб'єкта господарювання у державному секторі економіки визначається уповноваженими органами управління відповідно до вимог цього Кодексу та інших законів. Відносини органів управління з названими суб'єктами господарювання у випадках, передбачених законом, можуть здійснюватися на договірних засадах; держава застосовує до суб'єктів господарювання у державному секторі економіки усі засоби державного регулювання господарської діяльності, передбачені цим Кодексом, враховуючи особливості правового статусу даних суб'єктів; законом встановлюються особливості здійснення антимонопольно-конкурентної політики та розвитку змагальності у державному секторі економіки, які повинні враховуватися при формуванні відповідних державних програм; процедура визнання банкрутом застосовується щодо державних підприємств з урахуванням вимог, зазначених у главі 23 цього Кодексу; органам управління, які здійснюють організаційно-господарські повноваження стосовно суб'єктів господарювання державного сектора економіки, забороняється делегувати іншим суб'єктам повноваження щодо розпорядження державною власністю і повноваження щодо управління діяльністю суб'єктів господарювання, за винятком делегування названих повноважень відповідно до закону органам місцевого самоврядування та інших випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
З аналізу вищезазначених положень вбачається, що позивач не відноситься до держаного сектору економіки, так як не має всіх необхідних ознак.
Крім того, п.4 ч. 3 Прикінцевих положень Господарського кодексу України Кабінету Міністрів України доручено визначити суб'єктів господарювання, що належать до державного сектору економіки, відповідно до вимог цього Кодексу.
Однак доказів того, що Кабінет Міністрів України визначив позивача як суб'єкта господарювання державного сектору економіки також не надано.
Правова позиція про неможливість застосування пені та штрафу на підставі ст. 231 Господарського кодексу України в даних правовідносинах також підтверджується Постановою Верховного Суду України від 06.12.2010 року у справі № 42/562.
Відповідно до п. 3.5 Додатку № 4 до Договору, у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п. 3 цього Додатку), енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0, 5 % за кожний день прострочення платежу на день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.
Позивач керуючись п. 3.5 Додатку № 4 до Договору, нарахував та просить стягнути з відповідача 14 772, 41 грн. пені.
Здійснивши перерахунок пені, в межах періодів визначених позивачем, з урахуванням обмеження її розміру подвійною обліковою ставкою НБУ, з відповідача, на думку господарського суду підлягає до стягнення пеня в розмірі 14772, 41 грн., розмір якої визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.
Крім того позивач, посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України, згідно уточнень позовних вимог просить суд стягнути на свою користь інфляційні втрати в розмірі 14 607, 04 грн. та 3 % річних в розмірі 4 245, 29 грн.
Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3 % річних, зважаючи на прострочення відповідачем грошового зобов'язання, господарський суд прийшов до висновку, що зазначені нарахування здійснено позивачем не вірно, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме інфляційні втрати в сумі 6 890, 36 грн. та 3 % річних в сумі 3 916, 99 грн., перерахунок яких здійснено в межах періодів визначених позивачем.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДА 4»(02068, м. Київ, вул. А. Ахматової, 3, код ЄДРПОУ 32070536) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 126 773 (сто двадцять шість тисяч сімсот сімдесят три) грн. 46 коп. основного боргу, 14 772 (чотирнадцять тисяч сімсот сімдесят дві) грн. 41 коп. пені, 6 890 (шість тисяч вісімсот дев'яносто) грн. 36 коп. інфляційних втрат, 3916 (три тисячі дев'ятсот шістнадцять) грн. 99 коп. 3 % річних, 1793 (одна тисяча сімсот дев'яносто три) грн. 53 коп. державного мита та 208 (двісті вісім) грн. 14 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Припинити провадження по справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 4»заборгованості в розмірі 27 000, 00 грн.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом (ст. 85 ГПК України).
Суддя О.М. Спичак
Дата підписання рішення
28.01.2011 року