вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"10" березня 2026 р. Справа№ 910/15039/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гончарова С.А.
суддів: Тищенко О.В.
Сибіги О.М.
за участю секретаря судового засідання Кузьмінська О.Р.,
за участю представника (-ів) згідно протоколу судового засідання від 10.03.2026
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.12.2025
у справі №910/15039/25 (суддя - Пукас А.Ю.)
за позовом заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради
до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Бетон";
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Європолітех";
3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Енранзалізобетон";
4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдор Комплект";
5. Фізичної особи-підприємця Мамедова Олександра Олександровича
про стягнення заборгованості,
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2025 у задоволенні заяви заступника Генерального прокурора про забезпечення позову у справі №910/15039/25 відмовлено.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, заступник Генерального прокурора 18.12.2025 у встановлений процесуальний строк через електронний кабінет подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвали нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову.
Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що накладення арешту на кошти Відповідачів забезпечить виконання рішення суду в разі задоволення позову, а необхідність застосування такого заходу забезпечення позову зумовлена наявністю можливості у Відповідачів в будь-який момент розпорядитися коштами.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник вказує, що арешт коштів на рахунках означає, що гроші залишаються у власності Відповідачів і знерухомлюються з метою недопущення виведення грошових коштів з їхніх рахунків та уникнення виконання судового рішення в майбутньому.
Прокурор вказує, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, зокрема, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову в разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2025 апеляційну скаргу у справі №910/15039/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника Генерального прокурора на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.12.2025 у справі №910/15039/25. Справу №910/15039/25 призначено до розгляду на 20.01.2026. Витребувано з Господарського суду міста Києва копії матеріалів справи №910/15039/25, необхідних для розгляду апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2026 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Енранзалізобетон", Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдор Комплект", Товариство з обмеженою відповідальністю "Європолітех" та Фізичної особи-підприємця Мамедова О.О. про відкладення розгляду справи. Відкладено розгляд справи №910/15039/25 за апеляційною скаргою заступника Генерального прокурора на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.12.2025 до 02.02.2026.
06.01.2026 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") від Товариства з обмеженою відповідальністю "Енранзалізобетон" надійшов відзив на апеляційну скаргу, який обґрунтовано тим, що прокурором не надано ні до суду першої інстанції, ні в апеляційному суді доказів та не наведено фактичних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, в розумінні статей 76, 77 ГПК України, які б свідчили про не правомірність дій Відповідачів, порушення ними прав Позивача та вчинення Відповідачами дій спрямованих на ухилення від виконання судового рішення, а також імовірність утруднення або унеможливлення виконання в майбутньому судового рішення у разі невжиття заходів забезпечення позову. Сам по собі факт можливості Відповідачів розпоряджатися коштами не є доказом ризику ухилення від виконання судового рішення за конкретно цим позовом з огляду на його підстави і предмет.
06.01.2026 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") від Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Бетон" надійшов відзив на апеляційну скаргу, який обґрунтовано тим, що апелянт не зазначив обґрунтованості застосування заходів забезпечення позову з урахуванням співмірності, а відтак не встановив порушених Відповідачами прав Позивача, ризик незабезпечення ефективного захисту порушених цих прав, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, про що зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 , як одне з чотирьох ключових питань, які суд вирішує при забезпеченні позову.
07.01.2026 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") від Товариства з обмеженою відповідальністю "Європолітех" надійшов відзив на апеляційну скаргу, який обґрунтовано тим, що із січня 2024 року судом розглядається інша справа про стягнення цієї ж суми для створення інфраструктури в рамках будівництва ЖК «Грейт». Однак відповідачами не вжито жодних дій, які б могли ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у справі №910/19980/23 або в даній справі. Крім того, заступник Генерального прокурора не надав доказів, що б підтверджували зворотне, у встановленому законом порядку.
07.01.2026 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") від Фізичної особи-підприємця Мамедова Олександра Олександровича надійшли відзиви (аналогічні за змістом) на апеляційну скаргу, які обґрунтовано тим, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Відповідачів у розмірі 38 671 199,08 грн. фактично заблокує суму, яка значно перевищує розмір позовних вимог - 193 355 995, 40 грн. (38 671 199,08 грн. у кожного з Відповідачів) та може призвести до зупинення будівництва всього житлового комплексу, що не є розумним, адекватним заходом забезпечення позову.
22.01.2026 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") від Київської міської ради надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги у справі №910/15039/25 без участі представника Київської міської ради та Департаменту, за наявними в матеріалах справи документами.
У судовому засіданні 02.02.2026 у розгляді справи №910/15039/25 за апеляційною скаргою заступника Генерального прокурора на ухвалу Господарського суду міста Києва оголошено перерву до 09.02.2026.
06.02.2026 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдор Комплект" надійшла заява про відвід головуючого судді Шапрана В.В. від участі у розгляді справи №910/15039/25.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдор Комплект" про відвід головуючого судді Шапрана В.В. задоволено. Ухвалено відвести головуючого суддю Шапрана В.В. від участі у розгляді справи №910/15039/25. Матеріали справи №910/15039/25 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суддів відповідно до ст. 32 ГПК України.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.02.2026, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Сибіга О.М., Тищенко О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2026 прийнято справу № 910/15039/25 до провадження за апеляційною скаргою заступника Генерального прокурора на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.12.2025 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді Сибіга О.М., Тищенко О.В. Призначено до розгляду у судовому засіданні справу № 910/15039/25 за апеляційною скаргою заступника Генерального прокурора на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.12.2025 на 10.03.2026.
У судове засідання, що відбулось 10.03.2026 з'явилися прокурор та представники відповідачів 1, 3, 5,надали свої пояснення щодо суті спору та просили задовольнити вимоги викладені в їх процесуальних документах. Позивач, відповідач-2 та відповідач-4 в судове засідання не з'явилися, своїх представників не направили, про час, дату та місце судового засідання повідомлені належним чином згідно інформації наявній у системі «Електронний суд».
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, заступник Генерального прокурора Офісу Генерального прокурора (надалі за текстом - прокурор) в інтересах держави в особі Київської міської ради (надалі за текстом - КМР, позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Бетон" (далі за текстом - ТОВ "Київ Бетон", Відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Європолітех" (далі за текстом - "Європолітех", Відповідач-2), Товариства з обмеженою відповідальністю "Енранзалізобетон" (далі за текстом - ТОВ "Енранзалізобетон", Відповідач-3), Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдор Комплект" (далі за текстом - ТОВ "Укрдор Комплект", Відповідач-4) та Мамедова Олександра Олександровича (далі за текстом - Мамедов О.О. , Відповідач-5), в якому просить суд стягнути з відповідачів для зарахування в дохід місцевого бюджету Київської міської територіальної громади безпідставно збережені грошові кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту в сумі 35 668 740,8 грн, трьох процентів річних від простроченої суми безпідставно збережених коштів - 847 960,27 грн та втрати інфляції у сумі 2 154 498,77 грн, що загалом становить 38 671 199,8 грн.
Разом із позовною заявою Прокурором подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідачів в межах суми позовних вимог - 38 671 199,8 грн.
Так, підставою для пред'явлення позову у даній справі є порушення вимог бюджетного законодавства замовниками будівництва - ТОВ "Київ Бетон", ТОВ "Європолітех", ТОВ "Енранзалізобетон", ТОВ "Укрдор Комплект" та ФОП Мамедовим Олександром Олександровичем, які всупереч вимогам Закону України від 17.02.2011 № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон № 3038-VI) не сплатили грошових коштів за пайову участь у будівництві.
Як зазначено у позовній заяві, будівництво розпочато 06.09.2019, проте сертифікати готовності об'єктів будівництва до експлуатації відповідачам видано 04.12.2024 та 19.03.2025, що свідчить про наявність у відповідачів обов'язку зі сплати пайової участі.
Несплата відповідачами грошових коштів за пайову участь, на переконання Прокурора, свідчить про можливу недобросовісну поведінку їх як сторін зобов'язання та порушення ними майнових інтересів держави в бюджетній сфері.
Така бездіяльність та протиправна поведінка відповідачів згідно доводів Прокурора негативно впливає на фінансовий стан Позивача, оскільки сума простроченої заборгованості є значною, а навмисне ухилення від її погашення може призвести до безнадійності її погашення.
Прокурор звертає увагу суду на те, що відповідачі мають можливість у будь-який момент відчужити власні кошти та/або майно, що надалі унеможливить виконання рішення суду у вказаній справі та призведе до недосягнення цілей господарського судочинства щодо ефективного захисту порушених інтересів держави, а натомість держава позбавлена можливості вирішити питання про використання цих коштів на зміцнення обороноздатності держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Заходи забезпечення позову, які Прокурор просить суд вжити на його переконання є співмірними із заявленими позовними вимогами, на забезпечення яких вони вживаються, та не матимуть наслідком припинення господарської діяльності відповідачів.
Розглянувши апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 статті 137 ГПК України закріплено вичерпний перелік заходів забезпечення позову.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 137 ГПК позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
За своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Накладення арешту на майно не завдає шкоди та збитків відповідачу, не позбавляє його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 910/4777/21.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).
Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 ГПК України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 ГПК України).
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Підстави забезпечення позову не обмежуються лише пов'язаністю з позовною вимогою. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Поряд з викладеним, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статтей 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов'язок доказування і подання доказів), господарський суд також має врахувати необхідність дотримання прав та інтересів відповідача задля дотримання балансу інтересів сторін.
В силу зазначеного вище та з огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення поданої заяви про забезпечення позову з огляду на наступне.
Прокурором до заяви про забезпечення позову не надано доказів на підтвердження вчинення/ймовірність вчинення відповідачами дій, які в подальшому могли б унеможливити чи утруднити виконання даного рішення у разі задоволення позову.
Прокурор, стверджуючи про наявність у відповідачів доходів з огляду на подання ними фінансової звітності, не надав суду такі докази, що фактично позбавляє суд можливості встановити ймовірної наявності коштів, на які Прокурор просить суд накласти арешт.
Прокурором не доведено та не обґрунтовано, яким чином грошові кошти, які є у відповідачів на момент пред'явлення позову, можуть зникнути або зменшитись в силу їх відчуження.
Саме по собі невиконання грошового зобов'язання відповідачами стало підставою для звернення до суду з даним позовом, натомість таке невиконання не свідчить про те, що рішення суду у випадку його задоволення не буде виконано в майбутньому в силу умисних дій відповідачів.
У поданій заяві Прокурором не доведено винятковість даного спору, а посилання на те, що спірні кошти можуть бути використані на зміцнення обороноздатності держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України є безпідставними оскільки прокуратура не є розпорядником таких коштів, цільове призначення яких вже визначено законодавством - створення і розвиток інфраструктури населеного пункту.
Таким чином суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку, що доводи на обґрунтування заяви про забезпечення позову є припущеннями Прокурора, які є не обґрунтовані та не підтверджені належними доказами в силу чого суд не вбачає існування потенційної ймовірність ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду в подальшому, зокрема з боку відповідачів та як наслідок невжиття запобіжних заходів, що в своїй сукупності виключає можливість задоволення поданої Прокурором заяви.
Відповідно до частини 6 статті 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про відмову у задоволенні заяви заступника Генерального прокурора про забезпечення позову у справі №910/15039/25.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга заступника Генерального прокурора на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.12.2025 у справі №910/15039/25 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора - залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.12.2025 у справі №910/15039/25 - залишити без змін.
3. Судові витрати, за перегляд ухвали у суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.
4. Матеріали справи № 910/15039/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 23.04.2026
Головуючий суддя С.А. Гончаров
Судді О.В. Тищенко
О.М. Сибіга