Постанова від 12.03.2026 по справі 910/18148/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2026 р. Справа№ 910/18148/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Алданової С.О.

Євсікова О.О.

за участю секретаря судового засідання: Замай А.О.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Дорошенко А.Ю.

від відповідача: Антонець Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АГТ Плюс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2022, повний текст якого складено та підписано 27.09.202

у справі №910/18148/21 (суддя Павленко Є.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Амарант" ЛТД

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГТ Плюс"

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Амарант" ЛДТ (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГТ Плюс" (далі - Підприємство) про стягнення 1 071 326,24 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору підряду від 31 січня 2019 року №31/01/19 Товариство перерахувало Підприємству 1 071 326,24 грн. Оскільки відповідач своїх зобов'язань у частині виготовлення, поставки та монтажу обумовленої продукції не виконав і сплачені кошти не повернув, позивач просив суд стягнути з останнього вказану суму.

Доводи та заперечення відповідача

Відповідач з позовом не погодився, посилаючись на те, що ним повністю виконі взяті на себе зобов'язання з поставки та монтажу обумовленої продукції. У той же час, позивач необґрунтовано відмовився від підписання видаткових накладних на поставку дверних полотен та акта наданих послуг.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.09.2022 позовні вимоги задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГТ Плюс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Амарант" ЛТД 1 071 326 грн. 24 коп. грошових коштів та 16 069,89 грн судового збору.

Рішення мотивоване тим, що оскільки в межах даної справи Підприємство не довело, що ним виконано зобов'язання з виготовлення, доставки та монтажу товару, обумовленого в договорі від 31 січня 2019 року №31/01/19, враховуючи те, що в справі № 910/7164/20 судами апеляційної та першої інстанцій встановлено, що приймання-передача спірної продукції та її монтаж за цим правочином не були здійснені відповідачем, а також зважаючи на закінчення строку дії договору 31 грудня 2019 року і відмову позивача від цієї угоди, суд дійшов висновку про те, що правова підстава, на якій Підприємство отримало спірні кошти в розмірі 1 071 326,24 грн, відпала, у зв'язку з чим ці кошти підлягають поверненню позивачу згідно положень статей 615, 849, 1212 ЦК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «АГТ Плюс» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2022 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

А саме апелянт посилається на те, що:

- приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції вдався до цитування тексту постанови Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2021 у справі №910/7164/20, тим самим самоусунувшись від дослідження та оціни доказів, наданих сторонами у цій справі;

- суд не надав оцінку наданим відповідачем доказам щодо придбання та імпортування на територію України сировини для виготовлення товару, зокрема митним деклараціям, інвойсам;

- судом не було враховано, що факт використання позивачем податкового кредиту є доказом фактичного отримання (придбання) останнім товару та послуг від відповідача в силу п. 198.1 ст. 198 ПК України;

- суд не звернув увагу на положення п. 4.1 Договору, згідно якої якщо протягом п'яти робочих днів, від дня одержання акту приймання-передачі виконаних робіт замовник не підпише акт(и) і при цьому не надасть підряднику письмову мотивовану відмову від підписання акту приймання-передачі виконаних робіт, то роботи вважаються виконаними підрядником належним чином і прийнятими замовником;

- позивач не звертався до відповідача з вмотивованою відмовою від підписання акта приймання-передачі виконаних робіт;

- заява позивача від 10.06.2020 №411/6 надіслана відповідачу маже через два місяці після надіслання покупцю претензії щодо необхідності підписання видаткових накладних і Акта виконаних робіт. В розділі 3 цього листа позивач визнає факт виконання відповідачем зобов'язання із значним простроченням (з простроченням 261 добу);

- в силу ч. 4 ст. 612 ЦК України прострочення відповідача не настало, оскільки його зобов'язання не можуть бути виконані внаслідок прострочення позивача з вчасної оплати авансових платежів, необхідних для придбання сировини на виготовлення товару, і таке зобов'язання відповідача може бути відстрочено на час прострочення позивача (ч. 2 ст. 613 ЦК України);

- для з'ясування обставин належного виконання відповідачем зобов'язань з монтажу дверних полотен відповідач клопотав перед судом про залучення до участі у справу в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , яким за договором цивільно-правового субпідряду від 01.02.2019 зазначені роботи на об'єкті позивача. Однак суд відмовив у його задоволенні;

- суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотань відповідача про призначення проведення судової товарознавчої експертизи, а також про огляд речових доказів в місці їх знаходження;

- судом невірно було застосовано норми матеріального права;

- при вирішенні цього спору суд вийшов за межі позовних вимог самостійно обравши правовому підставу позову та його предмет, які є відмінними від тих, що визначив позивач.

Доводи та заперечення позивача

Позивач не скористався своїм правом, передбаченим ч. 1 ст. 263 ГПК України, та не подав суду письмового відзиву на апеляційну скаргу відповідача, що у відповідності до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку.

Разом з тим, позивач подав до суду додаткові пояснення від 29.11.2023 (а.с. 112-127, том 3), від 05.12.2023 (а.с. 142-157, том 3), від 03.01.2024 (а.с. 176-185, том 3), від 16.09.2024 (а.с. 177-188, том 4), від 18.02.2025 (а.с. 20-22, том 5), від 19.02.2025 (а.с. 38, том 5), від 19.06.2025 (а.с. 100-104, том 5), від 25.09.2025 (а.с. 209-218, том 5), від 29.09.2025 (а.с. 219-225, том 5). 01.12.2025 позивач подав письмову промову у дебатах. (а.с. 258-273, том 5).

З наведених пояснень вбачається, що позивач наполягає на задоволенні позову з тих підстав, які в ньому зазначені. Зокрема, позивач вважає правові відносини, які виникли між сторонами, позикою та посилається на те, що відповідач зобов'язаний повернути йому «тіло позики», що складається з 1 071 326,24 грн.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.10.2022 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя ОСОБА_3 судді ОСОБА_2., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2022 відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «АГТ Плюс» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2022 та витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/18148/21.

08.11.2022 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/18148/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АГТ Плюс» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2022 у справі №910/18148/21. Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом п'яти днів з дня вручення копії даної ухвали. Апелянт має право подати до суду відповідь на відзив, протягом п'яти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу. Будь-яка письмова заява, відзив, клопотання мають бути оформленні з дотриманням вимог ст. 170 ГПК України. Розгляд справи №910/18148/21 призначено на 21.12.2022. Явку представників сторін у судове засідання визнано необов'язковою.

Судове засідання, призначене на 21.12.2022 не відбулось у зв'язку з перебуванням головуючого судді ОСОБА_3. на лікарняному з 14.12.2022. Розгляд справи №910/18148/21 перенесено на 25.01.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 розгляд справи відкладено до 15.02.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2023 провадження у справі №910/18148/21 зупинено до набрання законної сили рішення по справі №910/12832/22. Зобов'язано учасників справи повідомити Північний апеляційний господарський суд про набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/12832/22 та надати відповідні докази.

26.06.2023 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів (канцелярія) від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелком", позивача у справі, надійшло клопотання про поновлення провадження у справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2023 поновлено провадження у справі №910/18148/21. Розгляд справи №910/18148/21 призначено на 06.09.2023. Явку представників сторін у судове засідання не визнано необов'язковою.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2023, у зв'язку з звільненням судді ОСОБА_2 у відставку, сформовано для розгляду справи №910/18148/21 колегію суддів у складі головуючого судді: ОСОБА_3., суддів: Козир Т.П., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГТ Плюс" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2022 у справі № 910/18148/21 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі. Розгляд справи №910/18148/21 призначено на 06.09.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2023 відкладено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АГТ Плюс" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2022 у справі №910/18148/21 на 04.10.2023. Явку представників сторін у судове засідання визнано необов'язковою.

В судовому засіданні 04.10.2023 року представник відповідача заявив клопотання про призначення судової товарознавчої експертизи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2023 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АГТ Плюс" про призначення судової товарознавчої експертизи задоволено та призначено судову товарознавчу експертизу у справі №910/18148/21. Постановлено на вирішення експерта (експертів) поставити наступні питання:

1) Провести порівняльний аналіз дверей (дверних полотен), які знаходяться в Амарант готелі та Метро-хостелі (м. Київ, вул. Констянтинівська, 71-Д, 71-А) з дверима (дверними полотнами), які виробляються ТОВ «АГТ ПЛЮС»?

2) Чи є ідентичними двері (дверні полотна), які знаходяться в Амарант готелі та Метро-хостелі (м. Київ, вул. Констянтинівська, 71-Д, 71-А) з дверима (дверними полотнами), які виробляються ТОВ «АГТ ПЛЮС»?

Також, цією ухвалою постановлено витрати по проведенню судової експертизи покласти на Товариства з обмеженою відповідальністю "АГТ Плюс" з наступним їх розподілом в порядку, передбаченому ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до статті 14 Закону України "Про судову експертизу" попереджено експерта про кримінальну відповідальність, відповідно до ст.ст. 384 та 385 Кримінального кодексу України. Проведення судової експертизи доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (03057, м. Київ, вул. Смоленська, 6). Постановлено по закінченню експертизи висновок експерта подати Північному апеляційному господарському суду разом з матеріалами справи та даними щодо витрат, пов'язаних із проведенням експертизи. Матеріали справи №910/18148/21 передано Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства Юстиції України (03057, м. Київ, вул. Смоленська,6). Провадження у справі №910/18148/21 зупинено у зв'язку із призначенням судової експертизи на час проведення судової експертизи.

08.11.2023 від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи №910/18148/21 та клопотання експерта 25423/23-53.

У вказаному вище клопотанні судовий експерт просив:

- надання та огляд об'єктів дослідження. Дату та час огляду попередньо узгодити з експертом. Забезпечити доставку експерта до місця перебування об'єкту дослідження та назад (для чого просимо визначити особу, на яку покладено вказаний обов'язок);

- забезпечити належними умовами для проведення огляду об'єктів дослідження, а саме: вільним доступом до об'єкту (вільний простір з кожної сторони не менше 2-3 м), належним освітленням, можливістю безперешкодного огляду всіх частин об'єкту дослідження, можливістю проведення фотозйомки.

Крім того, для відповіді на питання ухвали судовий експерт просить залучити фахівця по виготовлення та збиранню меблевих виробів, а також зазначає про неможливість проведення призначеної експертизи у визначені законодавством строки та просить погодити проведення експертизи у строк понад 90 днів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 поновлено провадження у справі №910/18148/21. Розгляд справи №910/18148/21 призначено на 06.12.2023. Зобов'язано учасників справи завчасно, у строк до 06.12.2023, надати суду пояснення щодо клопотання експерта. Явку представників сторін у судове засідання не визнано необов'язковою.

06.12.2023 оголошено перерву в судовому засіданні до 24.01.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 постановлено:

«Клопотання судового експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Вікторії Сорокіної про надання додаткових матеріалів задовольнити.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Амарант" ЛТД надати на огляд об'єкти дослідження (майна - дверей (дверних полотен), які знаходяться в Амарант готелі та Метро-хостелі (м. Київ, вул. Констянтинівська, 71-Д, 71-А), зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "АГТ Плюс" надати на огляд судовому експерту двері (дверні полотнама), які виробляються Товариством з обмеженою відповідальністю "АГТ Плюс".

3. Зобов'язати учасників справи забезпечити судового експерта належними умовами для проведення огляду об'єктів дослідження, а саме : вільним доступом до об'єкту (вільний простір з кожної сторони не менше 2-3 м), належним освітленням, можливістю безперешкодного огляду всіх частин об'єкту дослідження, можливістю проведення фотозйомки. Визначити відповідальну особу від Товариства з обмеженою відповідальністю "АГТ Плюс" - Антонець Ліну Сергіївну (тел. НОМЕР_1 , e-mail : ІНФОРМАЦІЯ_1 )

4. Залучити в якості фахівця по виготовленню та збиранню меблевих виробів Фізичну особу-підприємця Шестопалова Максима Дмитровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

5. Дату для огляду об'єктів дослідження призначити на 11 березня 2024 року орієнтовно о 12 год. 00 хв. Призначити резервну дату огляду об'єктів дослідження на 18 березня 2024 року орієнтовно о 12 год. 00 хв.

6. Для продовження проведення експертизи матеріали справи №910/18148/21 надіслати Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (03057, м. Київ, вул. Сім'ї Бродських, 6).

7. Зупинити апеляційне провадження по справі №910/18148/21 на час проведення експертизи до надходження висновку судової експертизи та повернення матеріалів справи №910/18148/21 до Північного апеляційного господарського суду.

8. Після завершення проведення експертизи висновок та матеріали справи №910/18148/21, а також документи, що підтверджують витрати, пов'язані з проведенням експертизи, направити до Північного апеляційного господарського суду (04116 м. Київ, вул. Шолуденка, 1, літера А).».

13.12.2024 від позивача надійшла заява про відвід судового експерта, а саме Вікторію Сорокіну, яка не має відповідного рівня кваліфікації, від виконання дорученого (замовленого) «дослідження», яке не кваліфікується в Реєстрі Мінюсту як вид товарознавчої експертизи, або зобов'язати її використати процесуальне право на самовідвід, а також, відвести випускника ПТУ № 16 м. Києва, а саме «кваліфікованого робітника» Шестопалова Максима Дмитровича, який не має відповідного рівня кваліфікації фахівця з вищою освітою у відповідній галузі знань, від виконання «дослідження», яке не кваліфікується в Реєстрі Мінюсту як вид товарознавчої експертизи, або зобов'язати його використати процесуальне право на самовідвід.

Листом № 09.1-18/170/24 від 14.02.2024 витребувано з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз матеріали справи №910/18148/21.

29.02.2024 відповідач подав клопотання про направлення рахунку на оплату за проведення експертизи у справі.

Також, 29.02.2024 з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи №910/3517/22 з повідомлення про залишення ухвали Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2023 без виконання у зв'язку з неоплатою вартості проведення експертизи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.03.2024 поновлено провадження у справі №910/18148/21. Розгляд справи №910/18148/21 призначено на 28.03.2024. Явку представників сторін у судове засідання визнано необов'язковою. Звернуто увагу учасників справи на можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності їх представників за наявними у справі матеріалами. Повідомлено про обов'язок Товариства з обмеженою відповідальністю "АГТ Плюс" зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 ГПК України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2024 постановлено:

«Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Амарант" ЛТД про відвід судового експерта Вікторії Сорокіної.

2. Задовольнити клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АГТ Плюс" про повернення справи до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2023.

3. Для продовження проведення експертизи матеріали справи №910/18148/21 надіслати Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (03057, м. Київ, вул. Сім'ї Бродських, 6).

4. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Амарант" ЛТД надати на огляд об'єкти дослідження (майна - дверей (дверних полотен), які знаходяться в Амарант готелі та Метро-хостелі (м. Київ, вул. Констянтинівська, 71-Д, 71-А), зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "АГТ Плюс" надати на огляд судовому експерту двері (дверні полотнама), які виробляються Товариством з обмеженою відповідальністю "АГТ Плюс".

5. Зобов'язати учасників справи забезпечити судового експерта належними умовами для проведення огляду об'єктів дослідження, а саме: вільним доступом до об'єкту (вільний простір з кожної сторони не менше 2-3 м), належним освітленням, можливістю безперешкодного огляду всіх частин об'єкту дослідження, можливістю проведення фотозйомки. Визначити відповідальну особу від Товариства з обмеженою відповідальністю "АГТ Плюс" - Антонець Ліну Сергіївну (тел. НОМЕР_1 , e-mail : ІНФОРМАЦІЯ_1 )

6. Залучити в якості фахівця (спеціаліста) по виготовленню та збиранню меблевих виробів Фізичну особу-підприємця Шестопалова Максима Дмитровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

7. Дату для огляду об'єктів дослідження призначити на 11 травня 2024 року орієнтовно о 12 год. 00 хв. Призначити резервну дату огляду об'єктів дослідження на 18 травня 2024 року орієнтовно о 12 год. 00 хв.

8. Зупинити апеляційне провадження по справі №910/18148/21 на час проведення експертизи до надходження висновку судової експертизи та повернення матеріалів справи №910/18148/21 до Північного апеляційного господарського суду.

9. Після завершення проведення експертизи висновок та матеріали справи №910/18148/21, а також документи, що підтверджують витрати, пов'язані з проведенням експертизи, направити до Північного апеляційного господарського суду (04116 м. Київ, вул. Шолуденка, 1, літера А).».

Тобто, вказаною вище ухвалою матеріали справи №910/18148/21 надіслано для продовження проведення експертизи до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (03057, м. Київ, вул. Сім'ї Бродських, 6).

22.04.2024 від позивача надійшла заява (вих. номер 13 від 16.04.2024 року) про роз'яснення ухвали Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2024 року (підписана директором ТОВ "Амарант" ЛТД Василенко Оксаною Анатоліївною).

Супровідним листом від 25.04.2024 року витребувано з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз матеріали справи №910/18148/21.

26.04.2024 від позивача надійшла заява (вих. номер 25/04 від 25 квітня 2024) про роз'яснення ухвали Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2024 року (підписана представником ТОВ "Амарант" ЛТД адвокатом Дорошенко Андрієм Юрійовичем).

08.05.2024 від позивача надійшли заперечення (спростування) змісту і суті ухвали про призначення експертизи.

05.06.2024 від відповідача надійшло клопотання про уточнення ухвали від 28.03.2024 шляхом зміни п. 4 її резолютивної частини та виклик експертів Кузьо М.В, Шестопалова М.Д, Чеченка П.В.

Супровідним листом від 06.06.2024 витребувано з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз матеріали справи №910/18148/21.

04.07.2024 з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи №910/18148/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Амарант" ЛТД про роз'яснення ухвали Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2024 року у справі № 910/18148/21 з доданими документами повернуто без розгляду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2024 поновлено провадження у справі №910/18148/21. Розгляд справи №910/18148/21 призначено на 28.08.2024. Явку представників сторін у судове засідання визнано необов'язковою.

06.08.2024 від позивача надійшло повідомлення, в якому останній зазначає про відсутність (усунення) обставин, що викликали зупинення провадження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2024 оголошено перерву в судовому засіданні до 18.09.2024.

16.09.2024 від позивача надійшли пояснення з питань, які ставляться судом, а також представником (адвокатом) боржника.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2024 постановлено:

« 1.Відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АГТ Плюс" про уточнення ухвали Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2024 року та про виклик експертів Кузьо М.В, Шестопалова М.Д, Чеченка П.В.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Амарант" ЛТД надати на огляд об'єкти дослідження (майна - дверей (дверних полотен), які знаходяться в Амарант готелі та Метро-хостелі (м. Київ, вул. Констянтинівська, 71-Д, 71-А), зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "АГТ Плюс" надати на огляд судовому експерту двері (дверні полотна), які виробляються Товариством з обмеженою відповідальністю "АГТ Плюс".

3. Зобов'язати учасників справи забезпечити судового експерта належними умовами для проведення огляду об'єктів дослідження, а саме: вільним доступом до об'єкту (вільний простір з кожної сторони не менше 2-3 м), належним освітленням, можливістю безперешкодного огляду всіх частин об'єкту дослідження, можливістю проведення фотозйомки. Визначити відповідальну особу від Товариства з обмеженою відповідальністю "АГТ Плюс" - Антонець Ліну Сергіївну (тел. НОМЕР_1 , e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 )

4. Дату для огляду об'єктів дослідження призначити на 08 жовтня 2024 року орієнтовно о 12 год. 00 хв.

5. Для продовження проведення експертизи матеріали справи №910/18148/21 надіслати Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (03057, м. Київ, вул. Сім'ї Бродських, 6).

6. Зупинити апеляційне провадження по справі №910/18148/21 на час проведення експертизи до надходження висновку судової експертизи та повернення матеріалів справи №910/18148/21 до Північного апеляційного господарського суду.

7. Після завершення проведення експертизи висновок та матеріали справи №910/18148/21, а також документи, що підтверджують витрати, пов'язані з проведенням експертизи, направити до Північного апеляційного господарського суду (04116 м. Київ, вул. Шолуденка, 1, літера А).».

17.10.2024 від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло клопотання судового експерта про надання додаткових матеріалів, у якому експерт зазначає, що у результаті проведеного 08.10.2024 огляду було оглянуто двері (дверні полотна) однієї із будівель, однак доступ до Метро-хостела та іншої будівлі, в якому містяться об'єкти дослідження, наданий не був. У зв'язку з чим, судовий експерт просив надати уточнення у частині місцезнаходження об'єктів дослідження з урахуванням фактичних адрес, та повторно зобов'язати надати на огляд об'єкти дослідження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2024 поновлено провадження у справі №910/18148/21. Розгляд клопотання судового експерта у справі №910/18148/21 призначено на 06.11.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 постановлено:

«Відмовити у задоволенні клопотання судового експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Михайла Кузьо про надання уточнень у частині місцезнаходження об'єктів дослідження з урахуванням фактичних адрес, та повторного зобов'язання надати на огляд об'єкти дослідження колегія суддів

2. Для продовження проведення експертизи матеріали справи №910/18148/21 надіслати Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (03057, м. Київ, вул. Сім'ї Бродських, 6).

3. Зупинити апеляційне провадження по справі №910/18148/21 на час проведення експертизи до надходження висновку судової експертизи та повернення матеріалів справи №910/18148/21 до Північного апеляційного господарського суду.

4. Після завершення проведення експертизи висновок та матеріали справи №910/18148/21, а також документи, що підтверджують витрати, пов'язані з проведенням експертизи, направити до Північного апеляційного господарського суду (04116 м. Київ, вул. Шолуденка, 1, літера А).».

06.02.2025 експерт надіслав до суду повідомленням про неможливість надання висновку судової товарознавчої експертизи, оскільки безперешкодний доступ до об'єктів дослідження не був забезпечений у повному обсязі. Матеріали справи №910/18148/21 також повернуто до суду. (а.с.7-11, том 5).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2025 поновлено провадження у справі №910/18148/21. Розгляд справи №910/18148/21 призначено на 20.02.2025.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2025, у зв'язку з тим, що Рішенням Вищої ради правосуддя від 20.02.2025 №302/0/15-25 суддю Північного апеляційного господарського суду ОСОБА_3 звільнено у відставку, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/18148/21.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.02.2025, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГТ Плюс" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2022 у справі №910/18148/21 прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді Євсіков О.О., Алданова С.О. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АГТ Плюс" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2022 у справі №910/18148/21 призначено на 14.04.2025.

Розгляд справи відкладався, зокрема до 05.03.2026.

У судовому засіданні 05.03.2026, після судових дебатів, колегія оголосила про перехід до стадії ухвалення судового рішення у справі №910/18148/21, яка відбудеться 12.03.2026.

Явка представників учасників справи

У судовому засіданні 12.03.2026 проголошено короткий текст постанови за участі представника позивача та представника відповідача.

На стадії судових дебатів, у судовому засіданні 05.03.2026 представник відповідача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник позивача заперечив проти доводів апелянта з підстав, викладених у відзиві та просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розгляд клопотань та заяв учасників справи

01.12.2022 відповідач подав доповнення до клопотання про призначення у справі судової товарознавчої експертизи.(а.с. 192-194, том 2).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2023 це клопотання задоволено. (а.с. 75-78, том 3).

01.12.2022 відповідач подав клопотання про витребування доказів, в якому просить витребувати у ГУ ДПС у м. Києві оригінали, а у разі неможливості належним чином завірені копії, податкових декларацій з податку на додану вартість з додатками 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розмірі контрагентів» (Д5) за жовтень та листопад 2019 року, які подані ТОВ «АМАРАНТ». (а.с. 197-199, том 2).

Протокольною ухвалою суду від 04.10.2023 відмовлено у задоволенні клопотанні про витребування у Головного управління ДПС у місті Києві оригінали, а у разі неможливості належним чином завірені копії податкових декларацій з податку на додану вартість з додатками 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» (Д5) за жовтень та листопад 2019 року, які подані ТОВ «Амарант» (код ЄДРПОУ 21509860).

01.12.2022 відповідач подав клопотання про виклик свідків: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (а.с. 200-201, том 2).

Протокольною ухвалою суду від 04.10.2023 щодо клопотання про виклик та допит в якості свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 колегія суддів зазначила, що в матеріалах справи наявні нотаріально засвідчені заяви свідків (т.2, а.с. 29-31), яких відповідач просить викликати та допитати, а тому дане клопотання залишено без задоволення.

01.12.2022 відповідач подав клопотання про долучення доказів:

- заява про отримання представником відповідача рішення від 28.10.2022;

- докази направлення позивачу копії рішення Дарницького районного суду міста Києва від 12.09.2022 у справі №753/7910/22. (а.с. 202-203, том 2).

06.12.2022 позивач подав «заяву з процесуальних питань» щодо порушення принципу «пропорційності» у господарському судочинстві та щодо суб'єктивної (деонтологічної складової у діях повіреного/представника відповідача та щодо підстав і предмету позову позивача. (а.с. 206-207, том 2).

Зазначену заяву залучено до матеріалів справи для звернення колегії суддів на процедурні питання.

15.12.2022 позивач подав заяву щодо конституційно-правових відносин громадянина і адвоката, а також щодо змісту і суті діяльності адвоката у справі, а саме адвоката відповідача - Мостовенка С. М. (а.с. 3-5, том 3).

Колегія відмовляє в цьому клопотанні, оскільки сторонам надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи особисто та через свого представника. Як вбачається з матеріалів справи, адвокат відповідача - Мостовенко С. М. діє від імені відповідача на підставі ордеру на надання правничої допомоги, права якого не обмежуються. (а.с. 15, том 2). Отже, зазначене клопотання позивача колегія відхиляє, як безпідставне.

08.02.2023 позивач подав заяву, в якій посилається на звукозапис судового засідання від 25.01.2023 у справі №910/18148/21, в якій посилається на те, що головуючий суддя вийшов за межі процесуальних повноважень. (а.с. 22-30, том 3)

Зазначена заява залучається до справи.

14.02.2023 відповідач подав клопотання про зупинення провадження у справі. (а.с. 32-41, том 3).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2023 це клопотання задоволено. (а.с. 46-47, том 3).

В судовому засіданні 04.10.2023 представник відповідача заявив клопотання про відсторонення представника ТОВ «Амарант» ЛТД від участі в судовому засіданні як представника, який не відповідає вимогам ст. 58 ГПК України, оскільки останній не є адвокатом, та в Єдиному державному реєстрі відсутні відомості щодо наявності повноважень у громадянина Дорошенко А.Ю. представляти юридичну особу ТОВ «Амарант» ЛТД.

Протокольною ухвалою суду від 04.10.2023 відмовлено у задоволенні клопотання про відсторонення представника Дорошенко А.Ю. ТОВ «Амарант» ЛТД від участі в судовому засіданні, оскільки представник позивача Дорошенко А.Ю. є виконуючим обов'язки заступника директора ТОВ «Амарант» ЛТД.

26.10.2023 позивач подав скаргу на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2023 про призначення у справі судової експертизи, к якій він, з посиланням на ст.ст. 100, 102, 103, 275, 287, 308, 312 ГПК України, просить скасувати зазначену ухвалу. (а.с. 82-103, том 3).

Зазначену скаргу колегія не приймає до розгляду, оскільки позивачем її подано до суду апеляційної інстанції замість касаційної інстанції.

04.12.2023 відповідач подав письмові пояснення щодо клопотання експерта про надання і огляду об'єктів дослідження, залучення фахівців по виготовленню та збиранню меблевих виробів. Відповідач також долучив до цих пояснень додаткові докази: копії диплому з додатками, трудової книжки, виписки та витягу з реєстру платників податків Шестопалова М.Д. (а.с. 130-131, том 3).

Зазначені пояснення долучаються судом до справи.

13.02.2024 позивач подав заяву про відвід експерту - Вікторії Сорокіній та залученого ухвалою суду від 24.01.2024 фахівця (спеціаліста) - Шестопалову Максиму Дмитровичу. (а.с. 1-18, том 4).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2024 відмовлено у задоволенні цього клопотання. (а.с. 44-46, том 4).

22.04.2024 та 26.04.2024 позивач подав заяви про роз'яснення судового рішення, зокрема ухвали від 28.03.2024, якою на його думку, судді втрутились у власність суб'єкта цивільно-правових відносин. (а.с. 51-59, 68-80, том 4).

08.05.2024 позивач подав заперечення (спростування) змісту і суті ухвали про призначення експертизи (а.с. 81-104, том 4).

Зазначені пояснення долучаються судом до справи.

05.06.2024 відповідач подав клопотання про уточнення ухвали суду від 28.03.2024, в якій просить уточнити ухвалу шляхом зміни п. 4 її резолютивної частини та зобов'язати позивача надати на огляд об'єкти дослідження (майна - дверей (дверних полотен), які знаходяться в усіх приміщеннях Амарант готелю (Амарант готель, Амарант апарт готель, Амарант Урбан готель) та Метро-хостелі, що розташовані у м. Києві на: вул. Констянтинівська, 71-Д, вул. Констянтинівська, 71 (в літ Д), вул. Констятинівська, 71 (в літ 1Д), вул. Констятинівська, 71-Б), зобов'язати відповідача надати на огляд судовому експерту двері (дверні полотна), які виробляються відповідачем.

До цього клопотання відповідач долучив додаткові докази:

- скрін-шот з ел. пошти про направлення позивачу повідомлення про проведення огляду майна в рамках проведення експертизи №13/05 від 13.05.2024;

- копія повідомлення про проведення огляду майна в рамках проведення експертизи №13/05 від 13.05.2024;

- копія Акта про недопуск до проведення огляду об'єктів дослідження від 14.05.2024;

- копія Акта про недопуск до проведення огляду об'єктів дослідження від 18.05.2024;

- копія інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №379702230 від 22.05.2024;

- копія інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №379711894 від 22.05.2024;

- копія інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №381189891 від 03.06.2024;

- копія адвокатського запису №22/05 від 22.05.2024;

- копія листа Департаменту містобудування та архітектури №055-5101 від 27.05.2024;

- копія адвокатського запиту №21/05 від 21.05.2024;

- копія відповіді на адвокатський запит з додатками. (а.с. 105-145, том 4).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2024 відмовлено у задоволенні цього клопотання.

06.08.2024 позивач подав повідомлення про відсутність (усунення) обставин, що викликали зупинення апеляційного провадження у справі, в якому просить поновити провадження. (а.с 161-168, том 4).

До цього клопотання позивач долучив додаткові докази:

- копія витягу з державного реєстру речових прав від 02.03.2024 №368205916;

- копію висновку про можливість об'єднання об'єктів нерухомого майна від 03.06.2021 №135/06/21;

- копію витягу з Державного реєстру речових прав від 02.03.2024 №368205932;

- «USB-флеш-накопичувач, флешка «SanDisk» (8 GB) - носій доказової інформації Кредитора (позивача), що використовує флеш-пам'ять для збереження фото та відео даних про факти, що мали місце за адресом: м. Київ, вул. Констянтинівська, буд. 71-Б та 71-Д. (а.с. 169-172, том 4).

Керуючись ч. 3 ст. 269 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про відмову у долученні зазначених вище доказів, оскільки скаржником не наведено виняткових випадків, неможливості подання доказів до суду першої інстанції, а саме копії витягу з державного реєстру речових прав від 02.03.2024 №368205916, копії висновку про можливість об'єднання об'єктів нерухомого майна від 03.06.2021 №135/06/21 та копії витягу з Державного реєстру речових прав від 02.03.2024 №368205932.

Щодо долученого USB-флеш-накопичувача, колегія зазначає, що в судовому засіданні 03.02.2026 досліджено відеозапис - флеш-носій, що знаходиться у томі 4, аркуш справи 172. В судовому засіданні 19.02.2026 відповідач подав пояснення щодо фото та відео, наданих позивачем, які залучені судом до справи. (а.с. 322-327, том 5).

30.09.2024 та 03.10.2024 позивач подав повідомлення про неможливість проведення судової експертизи та відмову директора Кредитора брати у цьому участь. (а.с. 196-225, том 4). Також, 28.10.2024 позивач подав повідомлення про причини відмови, з яких майно не може бути надано судовому експерту. (а.с. 234-247, том 4).

Зазначені пояснення колегія залучає до справи.

06.11.2024 позивач подав пояснення щодо клопотання експерта про уточнення ухвали суду в частині місцезнаходження об'єктів дослідження. (а.с. 249-251, том 4).

Дане клопотання залучено до справи та враховано судом на стадії розгляду відповідного клопотання експерта.

16.12.2024 ФОП Шестопалов М.Д. надав письмові пояснення та зазначив, що його не допустили до об'єктів дослідження. (а.с. 1-2, том 5).

Зазначені пояснення залучаються судом до матеріалів справи.

27.05.2025 до суду від представника позивача надійшла заява (Доводи - факти), до якої додано нові докази, а саме:

1. Реєстраційне посвідчення №028048;

2. Свідоцтво про право власності на нерухоме майно (Гальперін Міхаєль). Інд. Номер: 968858 від 05.03.2013 - копія;

3. Витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (Гальперін Міхаєль). Індексний номер витягу 969163. Дата, час формування: 03.03.2013. Бланк Серія СЕК №258226 - копія;

4. Свідоцтво про право власності на нерухоме майно (Дов Сторч). Інд. Номер: 1090369 від 11.03.2013 - копія;

5. Витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (Дов Сторч). Індексний номер витягу 1090535. Дата, час формування: 11.03.2013. Бланк Серія - копія;

6. Висновок про можливість об'єднання об'єктів нерухомого майна №135/06/21 від 03.06.2021 (Гальперіну Міхаелю, Дову Сторчу) - копія.

Також, 29.05.2025 до суду від представника позивача надійшла заява (Доводи - факти) стосовно призначення товарознавчої експертизи у цій справі.

Протокольною ухвалою суду від 02.06.2025 колегією суддів на підставі ч. 3 ст. 269 ГПК України у задоволенні клопотання позивача про залучення додаткових доказів до справи, які додані до заяви (Доводи- Факти) від 27.05.2025 відмовлено.

29.05.2025 позивач подав доводи, розміщені в хронологічному порядку, щодо ухвали суду від 04.10.2023 про призначення експертизи. (а.с. 82-90, том 5).

Зазначені пояснення колегія залучає до справи.

19.06.2025 позивач подав пояснення, до яких долучив додаткові докази, а саме:

- копію Акта приймання-передачі об'єктів нерухомого майна у суборенду від 01.10.2018;

- копію Договору на поставку №16091 від 29.08.2016;

- копію Видаткової накладної від 20.01.2017;

- копію ТТН від 20.01.2017;

- копію Наказу про введення в експлуатацію верстату та Акта переміщення основних засобів;

- копію Договору №16002 від 22.06.2016 на поставку автоматичного верстату для розкрою плит;

- копію Наказу про введення в експлуатацію основних засобів;

- копію Видаткової накладної від 26.09.2016 та Акта. (а.с. 100-144, том 5).

Протокольною ухвалою суду від 25.06.2025 колегією суддів на підставі ч. 3 ст. 269 ГПК України у задоволенні клопотання позивача про залучення цих додаткових доказів відмовлено.

25.06.2025 відповідач подав клопотання про призначення судової товарознавчої експертизи. (а.с. 147-150, том 5).

25.06.2025 відповідач подав пояснення до цього клопотання. (а.с. 152-158, том 5).

26.06.2025 відповідач подав клопотання про доповнення або зміну апеляційної скарги, в якій просить призначити судову товарознавчу експертизу. (а.с. 164-167, том 5).

30.06.2025 позивач подав заперечення на клопотання відповідача про доповнення або зміну апеляційної скарги, в якій відповідач просить призначити судову товарознавчу експертизу. (а.с. 169-179, том 5).

Протокольною ухвалою суду від 02.07.2025 колегія залучила це клопотання відповідача та пояснення позивача до справи.

Враховуючи причини непроведення вже призначеної судової товарознавчої експертизи, колегія, керуючись ч. 4 ст. 13 та ч. 4 ст. 102 ГПК України, відхиляє клопотання представника відповідача про повторне її призначення.

29.08.2025 відповідач подав пояснення (а.с. 192-195, том 5).

Протокольною ухвалою суду від 01.09.2025 суд прийняв ці пояснення та долучив їх до справи.

25.09.2025 відповідач подав пояснення щодо заяви позивача від 10.06.2020 (а.с. 201-204, том 5).

Зазначені пояснення колегія залучає до справи.

03.10.2025 позивач подав клопотання в якому просить дослідити докази у справі. (а.с. 231-232, том 5).

Зазначене клопотання колегія залучає до справи.

20.10.2025 відповідач подав пояснення у справі. (а.с. 234-238, том 5).

Зазначені пояснення колегія залучає до справи.

17.02.2026 позивач подав письмові заперечення проти заяв боржника. (а.с. 279-296, том 5).

Зазначені пояснення колегія залучає до справи.

02.03.2026 позивач подав клопотання про долучення до матеріалів справи відеозапису обставин від 08.10.2024. (а.с. 331-340, том 5).

У судовому засіданні 02.03.2026 колегія дослідила флеш-носій, що знаходиться у справі в томі 4 на аркуші 338, долучений позивачем.

05.03.2026 відповідач подав заперечення проти долучення цього доказу, а саме флеш-носія, що знаходиться у справі в томі 4 на аркуші 338.

Колегія суддів відхиляє зазначені заперечення.

Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржене рішення скасувати.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «АГТ ПЛЮС», як підрядником, та ТОВ «АМАРАНТ ЛТД», як замовником, укладено договір підряду від 31.01.2019 № 31/01/19 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого підрядник зобов'язується, за завданням замовника, виготовити і поставити (доставити) відповідачу меблі, а також здійснити роботи щодо монтажу поставлених меблів на об'єкті відповідача (п. 1.1 договору).

Розділом 3 договору сторони узгодили, що загальна сума договору, зокрема, але не виключно, включає розрахунки замовника з підрядником за: роботи з виготовлення товару; поставку (доставку) товару; роботи з монтажу товару за адресою, визначеною сторонами в специфікації.

Загальна сума договору становить 1 119 036,78 грн. Загальна сума договору складається з: вартості дверних полотен з фурнітурою (без монтажу) - 1 063 916, 78 грн; вартість робіт, доставці і монтажу дверних полотен з фурнітурою - 55 120, 00 грн (п. 3.1. договору).

Пунктом 3.2. договору сторони узгодили порядок розрахунків між сторонами. За 1 етапом: замовник, в строк двох банківських днів з моменту підписання цього договору, як аванс, переказує на поточний рахунок підрядника грошові кошти в розмірі суми 330 000, 00 грн; замовник, в строк один календарний місяць з моменту підписання цього договору, як аванс, переказує на поточний рахунок підрядника грошові кошти в розмірі суми 330 000, 00 грн; замовник, в строк двох календарних місяців з моменту підписання цього договору, як аванс, переказує на поточний рахунок підрядника грошові кошти в розмірі суми 330 000, 00 грн. За 2 етапом: замовник, за фактом відсутності претензій до підрядника і до результатів його робіт, в строк двох банківських днів, з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт, переказує на поточний рахунок підрядника грошові кошти в розмірі 129 036, 78 грн.

Згідно з п. 3.3. договору загальна сума договору може коригуватися тільки за взаємною згодою сторін у спосіб внесення змін до договору. У разі самостійного, без погодження із замовником, підвищення підрядником загальної суми цього договору, всі пов'язані з цим витрати, якщо інше не встановлено законом, несе підрядник за свій власний рахунок.

Відповідно до п. 4.1. договору якщо протягом п'яти робочих днів, від дня одержання акту приймання-передачі виконаних робіт замовник не підпише акт(и) і при цьому не надасть підряднику письмову мотивовану відмову від підписання акту приймання-передачі виконаних робіт, то роботи вважаються виконаними підрядником належним чином і прийнятими замовником, а тому розрахунок між сторонами проводиться згідно з умовами даного договору.

Пунктом 5.1. договору сторони узгодили, що підрядник зобов'язується виконати взяті на себе обов'язки за цим договором в межах строку, що дорівнює 90 календарних днів з моменту укладення сторонами цього договору, а також за умови авансування замовником відносин за договором, в порядку, визначеному п. 3.2. договору.

Згідно з п. 6.1. договору замовник, у разі порушення підрядником строку виконання договору (п. 5.1.), утримує з підрядника, за кожен день прострочення, неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми попередньої оплати.

Сторони узгодили, що до відносин за цим договором застосовуються всі положення ст. 236 ГК України (п. 6.7. договору).

Відповідно до п. 7.1. договору останній набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін, скріплених печатками сторін і діє до 31.12.2019, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

На виконання умов договору позивач сплатив відповідачу авансові платежі в загальній сумі 1 071 326,24 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: від 14.02.2019 - на суму 330 000,00 грн; від 13.03.2019 на суму 330 000,00 грн; від 12.04.2019 на суму 150 000,00 грн, ; від 19.04.2019 на суму 100 000,00 грн; від 21.05.2019 на суму 40 000,00 грн; від 24.05.2019 на суму 40 000,00 грн та від 04.06.2019 на суму 81 326,24 грн.

31.10.2019 року відповідачем складені та підписані видаткові накладні №15 766 про передачу дверного полотна №1 (10 шт) на загальну суму 51635,98 грн; №15 767 про передачу дверного полотна №1 (45 шт), №2 (45 шт) та №3 (14 шт) на загальну суму 1 063 916,78 грн. Всього товар на суму 1 115 552,76 грн.

31.10.2019 року відповідачем складений та підписаний акт надання послуг №15767 про монтаж дверей в кількості 104 шт на загальну суму 55 120,00 грн.

Відповідач звернувся до позивача з листом №19 від 14.04.2020, в якому зазначив про необхідність підписання двох видаткових накладних про поставку дверних блоків: від 31.10.2019 №15766, №15767 та акта наданих послуг з монтажу дверей від 31.10.2019 №15767 протягом п'яти робочих днів з дати отримання та повернути ТОВ "АГТ Плюс". До вказаного листа були долучені зазначені видаткові накладні та акт наданих послуг. Лист отриманий відповідачем 22.04.2020, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення.

Заявою від 10.06.2020 за вих. №411/6 позивач повідомив відповідача, що у зв'язку із несвоєчасним початком робіт та їх настільки повільним виконанням, що закінчення їх у строк 90 днів стало явно неможливим, а часові межі прострочення підрядником становлять часовий відрізок в 261 добу, він, на підставі п.п.6.7 договору та за правилами ст.236 ГК України, односторонньо відмовляється від виконання свого грошового зобов'язання за договором, відмовляється від прийняття подальшого виконання зобов'язання від відповідача та набув право в безакцептному порядку вимагати списання грошових в сумі 1 071 326,24 грн.

У травні 2020 року ТОВ "АГТ Плюс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Амарант ЛТД" про стягнення заборгованості в сумі 99 346, 52 грн. Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.10.2020 у справі №910/7164/20, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2021, у позові було відмовлено з підстав недоведеності факту поставки та монтажу товару за договором.

Спір у даній справі виник у зв'язку невиконанням, на думку позивача, договірних зобов'язань відповідачем із виготовлення, поставки та монтажу обумовленої продукції, вартість якої була оплачена покупцем в сумі 1 071 326,24 грн.

Мотиви і джерела права, з яких виходить апеляційний суд при ухваленні судового рішення

У відповідності до ст. 173 ГК України, що кореспондується зі ст. 509 ЦК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частинами 1 і 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 2 статті 628 ЦК України визначено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Права та обов'язки сторін у даній справі виникли на підставі договору підряду №31/01/19 від 31.01.2019, який є змішаним договором, оскільки містить елементи договору поставки та підряду.

Статтею 265 ГК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), яка кореспондується з положеннями ст. 712 ЦК України, встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі ст. 839 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 1 статті 664 ЦК України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві.

Згідно частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Додатком №1 до договору, який є його невід'ємною частиною, встановлено, що строк виконання договору - 90 календарних днів з моменту укладення договору з внесенням авансового внеску в суму 330 000,00 грн.

Авансовий платіж в сумі 330 000,00 грн відповідачем було внесено 14.02.2019, отже поставка товару (дверні полотна в загальній кількості 104 штуки) та його монтаж мав бути здійснений позивачем у строк до 15.05.2019.

За доводами відповідача товар був поставлений і змонтований у жовтні 2019 року, на підтвердження чого надав до матеріалів справи видаткову накладну №15 766 від 31.10.2019 про передачу дверного полотна №1 (10 шт) на загальну суму 51635,98 грн; видаткову накладну №15 767 від 31.10.2019 про передачу дверного полотна №1 (45 шт), №2 (45 шт) та №3 (14 шт) на загальну суму 1 063 916,78 грн та акт надання послуг №15767 від 31.10.2019 про монтаж дверей в кількості 104 шт на загальну суму 55120,00 грн.

Утім вказані видаткові накладні та акт не містять ані підпису уповноваженої особи позивача, ані відбитку печатки товариства.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в редакції, що діяла на час спірних правовідносин, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

За змістом пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (далі - Положення), в редакції, що діяла на час спірних правовідносин, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів; первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Вимоги щодо оформлення первинних документів наведені у пункті 2.4 Положення, в редакції, що діяла на час спірних правовідносин, згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою (абзац перший пункту 2.5 Положення).

Враховуючи те, що видаткові накладні від 31.10.2019 та акт надання послуг від 31.10.2019 не містять підпис покупця/замовника, то надані відповідачем документи не відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та Положенню.

Одночасно, колегією суддів враховано, що норми Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", які регулюють відносини організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, передбачають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні мати певні реквізити. Разом із тим указані норми не визначають, що обставини передачі товару між юридичними особами можуть підтверджуватись тільки первинними документами, передбаченими Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Отже, такі обставини можуть підтверджуватися також іншими доказами. У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару. Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21.

Так, на обґрунтування заперечень проти задоволення позову відповідачем у справу було також надано податкові накладні, що були ним сформовані на спірні поставки товару та виконані роботи з монтажу.

Надаючи оцінку наведеним аргументам та поданим доказам, колегія суддів зазначає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, у розгляді справ, у яких необхідно досліджувати обставини поставки товару, слід з'ясовувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця, інші обставини, які будуть переконливо підтверджувати реальний рух активів, свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та які давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій.

Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постановах від 04.11.2019 у справі №905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18, від 29.01.2020 у справі №916/922/19, від 25.06.2020 у справі №924/233/18, від 10.12.2020 у справі №910/14900/19.

У постанові у справі №916/922/19 Верховний Суд, зокрема, зазначав, що податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте, не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним. Оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі господарські суди повинні враховувати положення Податкового кодексу України та фактичні дії як постачальника, так і покупця, щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.

У пункті 33 постанови Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №915/905/16, зокрема, зазначено, що порушення правил оформлення первинних документів не спричиняє їх недійсність, але безпосередньо впливає на можливість доведення стороною обставин, на підтвердження яких вона подала відповідні документи.

Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 03.06.2022 у справі № 922/2115/19 сформувала наступний висновок: податкова накладна (в залежності від фактичних обставин певної справи) може бути допустимим доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним, якщо сторона, яка заперечує факт поставки вчинила юридично значимі дії: зареєструвала податкову накладну; сформувала податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом тощо, оскільки підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт лише реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи наявні копії податкових накладних, виписаних та зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних продавцем (відповідачем) за правилом першої з подій що настала раніше (попередня оплата ТМЦ за договором). Також наявні податкові накладні № 2017 від 31.10.2019 на суму 51 635,98 грн та № 2018 від 31.10.2019 на суму 47 710,54 грн, що оформлені/зареєстровані відповідачем, як ним стверджувалось в судових інстанціях, окремо за Актом на надання послуг та на різницю між сумами передплати і фактичною поставкою.

Утім інших доказів, зокрема, податкової декларації з додатком Д1, які б підтверджували вчинення покупцем (позивачем) дій із формування податкового кредиту з врахуванням спірних поставок і монтажних робіт до матеріалів справи не представлено.

Відповідач з відповідним клопотанням про витребування у позивача документів бухгалтерського обліку чи податкової звітності до суду не звертався. При цьому, сам по собі факт реєстрації відповідачем в Єдиному реєстрі податкових накладних наведених вище податкових накладних ще не є доказом того, що позивач включив до складу свого податкового кредиту звітного (податкового) періоду суми ПДВ, що підлягають сплаті ним у складі вартості придбаних товарів/послуг/робіт.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів вчинення позивачем (покупцем/замовником) юридично значимих дій з оподаткування у вигляді включення в податковий кредит сум ПДВ за вказаними спірними господарськими операціями з контрагентом ТОВ «АГТ ПЛЮС», колегія суддів вважає, що доводи апелянта про використання позивачем податкового кредиту як факт на підтвердження поставки і отримання покупцем товару є не достатньо обґрунтованими. А тому не можуть бути покладені в основу висновку про належне виконання відповідачем договірних зобов'язань.

Отже у спорі, що розглядається, колегіє суддів становлено, що наявні в матеріалах справи копії податкових накладних не можуть бути визнані допустимими доказами, на підставі яких можуть встановлюватись факти постачання товару покупцю та його прийняття покупцем.

Також підлягають відхиленню і посилання апелянта на вантажно-митні декларації та інвойси, які на його думку підтверджують закупівлю матеріалів для виготовлення продукції за договором. Позаяк такі докази засвідчують лише факт придбання апелянтом матеріалу, який міг бути використаний в т.ч. і для виготовлення продукції для інших покупців з огляду на безперервність здійснення відповідачем господарської діяльності, направленої на отримання прибутку.

Разом з цим, в межах розгляду цієї справи, колегією суддів встановлено, що Відповідач звернувся до позивача з листом №19 від 14.04.2020, в якому зазначив про необхідність підписання двох видаткових накладних про поставку дверних блоків: від 31.10.2019 № 15766, № 15767 та акта наданих послуг з монтажу дверей від 31.10.2019 №15767 протягом п'яти робочих днів з дати отримання та повернути ТОВ "АГТ Плюс". До вказаного листа були долучені зазначені видаткові накладні та акт наданих послуг. Лист отриманий відповідачем 22.04.2020, що підтверджується відповідними доказами про вручення поштового відправлення.

Згодом, майже через півтора місяця з дня отримання позивачем означеного листа, Позивач в заяві від 10.06.2020 за вих. №411/6 повідомив відповідача про те, що у зв'язку із несвоєчасним початком робіт та їх настільки повільним виконанням, що закінчення їх у строк 90 днів стало явно неможливим, а часові межі прострочення підрядником становлять часовий відрізок в 261 добу, він, на підставі п.п.6.7 договору та за правилами ст.236 ГК України, односторонньо відмовляється від виконання свого грошового зобов'язання за договором, відмовляється від прийняття подальшого виконання зобов'язання від відповідача та набув право в безакцептному порядку вимагати списання грошових в сумі 1 071 326,24 грн.

При цьому, в розділі 3 цієї заяви (а.с. 59, том 1) позивач зазначав, що: «Фактично виконання Підприємством взятого на себе зобов'язання мало місце із значним простроченням строкових меж і порушенням умов щодо асортименту Товару і його якості, тощо». У зв'язку з цим, позивач дійшов висновку про необхідність застосування до відповідача оперативно-господарської санкції, визначеної в пункті 2 частини 1 статті 236 ГК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Однак одностороннє повернення коштів шляхом безакцептного списання можливе за умови дотримання відповідних особливостей із застосування цієї процедури, а саме укладений між сторонами договір повинен мати чіткі положення щодо переліку порушень контрагентом умов договору, при яких застосовується безакцептне списання; при укладенні договорів із банком боржник (порушник зобов'язання) в їх умовах визначає договірне списання грошей із своїх рахунків на користь банку платника та/або третіх осіб (згідно ст. 26 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» - в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Враховуючи, що зазначені умови не були дотримані сторонами під час укладення договору підряду від 31.01.2019 №31/01/19 у позивача була відсутня можливість із застосування зазначеного виду оперативно-господарської санкції. Інший вид санкції позивачем в односторонньому порядку не застосовано.

Надалі позивач звернувся з позовом у цій справі, який обґрунтовано тим, що на виконання умов договору підряду від 31.01.2019 року №31/01/19 позивач перерахував відповідачу аванс у розмірі 1 071 326,24 грн, однак оскільки відповідач своїх зобов'язань у частині виготовлення, поставки та монтажу обумовленої продукції не виконав і сплачені кошти не повернув, позивач вважає такі кошти позикою та просив суд стягнути вказану суму.

Отже фактично позивач просить повернути суму авансу, що ним була оплачена за товар, який за доводами позовної заяви не був поставлений. Зазначені обставини непоставки, за доводами позивача, підтверджено судовим рішення у справі № 910/7164/20.

В контексті наведених аргументів колегією суддів встановлено, що предметом розгляду у справі № 910/7164/20 були вимоги ТОВ "АГТ Плюс" про стягнення з ТОВ "Амарант ЛТД" заборгованості за договором підряду від 31.01.2019 року № 31/01/19 в сумі 99 346, 52 грн, що є різницею між договірною вартістю товару/наданих послуг з монтажу та авансовими платежами покупця.

В межах розгляду названої справи, як і справи №910/12832/22 (аналогічний предмет і підстави позову, що у справі № 910/7164/20) встановлювались обставини правомірності пред'явлення ТОВ "АГТ Плюс" позову про стягнення 99 346,52 грн заборгованості. За результатами розгляду цих спорів судами було відмовлено в позовах через недоведеність факту поставки та монтажу товару за договором в заявленій сумі.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За змістом наведеної норми преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду (частина 7 статті 75 ГПК України).

Суд зазначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 викладено правову позицію щодо загальних ознак розмежування преюдиційних обставин та правової оцінки судом обставин справи, яка є усталеною в судовій практиці Верховного Суду.

Так, Велика Палата Верховного Суду цій постанові, зокрема, зазначила, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи (схожі за змістом висновки містяться також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.04.2022 у справі № 910/2615/18 та постанові Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 756/2484/19).

У постанові від 07.10.2025 у справі № 904/88/25 Верховний Суд, зокрема, зазначив, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов'язується виникнення юридичних наслідків, такі як вчинення чи невчинення певної дії певною особою; настання чи ненастання певних подій; час, місце вчинення дій чи настання подій тощо. Обставини встановлюються судом шляхом оцінки доказів, які були досліджені в судовому засіданні. За наслідками такої оцінки доказів, зокрема щодо їх належності, допустимості, достовірності, достатності суд робить висновок про доведеність чи недоведеність певних обставин.

Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв'язку з установленими судом життєвими обставинами про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов'язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.04.2025 у справі № 902/1518/23, від 01.04.2025 у справі № 917/495/24, від 30.01.2025 у справі № 910/3822/24, від 14.11.2024 у справі № 922/5224/23).

Аналізуючи зміст судового рішення у іншій справі (№ 910/7164/20), слід зазначити, що суд не встановлював факт невиконання робіт, а лише констатував, що подані докази (видаткові накладні та акти) не відповідають вимогам належності та допустимості.

Зокрема, висновок суду про те, що надані видаткові накладні та акти не можуть вважатися належними доказами у зв'язку з відсутністю підпису та печатки замовника, свідчить лише про неналежність доказової бази, а не про встановлення факту відсутності виконання робіт як таких.

Отже констатація судом в своєму судовому рішенні недоведеності певних обставин не є встановленням протилежного факту та не породжує преюдиційних наслідків в розумінні частини 4 статті 75 ГПК України. Адже недоведеність певних обставин свідчить лише про неналежне виконання стороною свого обов'язку із доказування. Недоведеність виконання робіт у сумі, визначеній підрядником у його позові в іншій справі, не є тотожним встановленню факту їх повного невиконання.

Суд першої інстанції помилково ототожнив недоведеність обставин із їх встановленням, фактично надавши преюдиційне значення мотивам відмови у позові в іншій справі. Такий підхід, на переконання колегії суддів, суперечить правовій позиції Верховного Суду, відповідно до якої преюдицію утворюють лише ті обставини, які були безпосередньо встановлені судом, тоді як відмова у позові через недоведеність не є встановленням протилежного факту.

У справі, що розглядається, предметом позовних вимог є вимога про стягнення сплаченого позивачем авансу у розмірі 1 071 326,24 грн.

Відповідно до частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно частини 1 статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 ЦК України).

Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19, постанова Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17).

Як вже зазначалось у цій постанові, позивач у своїй заяві від 10.06.2020 за вих. №411/6 зазначав про фактичне виконання відповідачем зобов'язань за договором із порушенням строків, асортименту та якості товару. Тобто цим листом покупцем визнано факт його постачання, утім із порушеннями.

В свою чергу, звертаючись до суду з позовом у даній справі, позивач наполягав на повному невиконанні відповідачем зобов'язань з поставки оплаченого товару на суму 1 071 326,24 грн.

Наведене свідчить про суперечливу поведінку позивача, а саме прийнята стороною в суді позиція щодо невиконання відповідачем зобов'язань з поставки в повному обсязі оплаченого ним наперед товару не відповідає попередній поведінці із визнання в заяві від 10.06.2020 за вих. №411/6 факту фактичного виконання зобов'язання з порушенням строків, якості, асортименту.

В контексті викладеного Суд вважає за необхідне наголосити на тому, що положеннями пункту 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі № 147/66/17, добросовісність - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (пункт 55 постанови). Принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації їхніх прав і передбаченого договором та/або законом виконання їхніх обов'язків (пункт 60 постанови). Введення у цивільне законодавство принципу добросовісності є заходом, спрямованим на зміцнення моральних засад цивільно-правового регулювання. Саме з позиції моральності слід підходити до оцінки поведінки суб'єкта права як добросовісного або недобросовісного (пункт 61 постанови).

Згідно з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, сформульованим у постанові від 16.02.2022 у справі № 914/1954/20, суди мають враховувати принцип добросовісності - стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина заборони суперечливої поведінки, в основі якої лежить принцип добросовісності, базується на римській максимі: ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, та, що не відповідає попереднім заявам або поведінці однієї сторони, за умови, що інша розумно на них покладається.

Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов'язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов'язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов'язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов'язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора. Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18.

При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (пункт 6 частини 1 статті 3, частини 2 та 3статті 13 ЦК України).

Конституційний Суд України у рішенні від 28.04.2021 № 2-р(ІІ)/2021 зауважив, що словосполучення «а також зловживання правом в інших формах», передбачене у частині 3 статті 13 ЦК України, слід тлумачити та застосовувати не відокремлено від інших приписів права, а в їх посутньому взаємозв'язку з приписами цього кодексу, насамперед із тими, які є у його статтях 3, 12 і 13. Тому, на думку Конституційного Суду України, учасник цивільних відносин у разі потреби за допомогою відповідної консультації зможе розумно передбачити, які його дії надалі можна буде кваліфікувати як недобросовісні та такі, що порушують межі здійснення цивільних прав, зокрема у формі зловживання правом, та якими можуть бути юридичні наслідки таких дій (абзац другий пункту 3.6 мотивувальної частини рішення). Приписи частини 3 статті 13 і частини 3 статті 16 ЦК України встановлюють для учасників цивільних відносин заборону порушувати межі здійснення цивільних прав, а також дають суду можливість відмовити у захисті цивільного права в разі порушення особою вимог частин 2 - 5 статті 13 ЦК України. Тобто у цих приписах є вказівка на юридичні наслідки дій особи, які не можна кваліфікувати як умови, підстави або міри цивільно-правової відповідальності (абзац перший пункту 8.2 мотивувальної частини рішення).

Верховний Суд у постанові від 06.10.2022 у справі № 904/624/19 сформулював висновок про те, що: слово "зловживання" за своїм буквальним змістом означає використання, вживання чого-небудь з метою заподіяння певного зла, шкоди, збитків кому б то не було; під "зловживанням правом" розуміються випадки, коли суб'єкт цивільних правовідносин, якому належить певне суб'єктивне цивільне право, здійснює його неправомірно, коли суть здійснення права іде врозріз з його формальним змістом. Тобто уповноважена особа, маючи суб'єктивне право і спираючись на нього, виходить за межі дозволеної поведінки.

Одним зі способів захисту добросовісної сторони є принцип, згідно з яким особа втрачає право посилатися на будь-які факти на обґрунтування вимог, якщо її попередня поведінка підтверджує, що вона дотримує протилежної позиції (естопель).

Є такі критерії добросовісної поведінки: вона має бути очікуваною, характерною для інших учасників цивільних правовідносин за порівнянних обставин; поведінка учасника цивільно-правових відносин не повинна обмежувати право чи позбавляти права інших осіб та має враховувати права, законні інтереси іншої сторони правовідносин; поведінка сторони має бути законною, зокрема не допускаються дії виключно з протиправною метою або з наміром заподіяти шкоду іншій особі; учасники цивільних правовідносин повинні сприяти своєму контрагенту різними способами, у тому числі через отримання необхідної інформації. Відповідність дій сукупно усім цим критеріям дозволить оцінити такі дії як добросовісні. В іншому разі є підстави стверджувати про недобросовісну поведінку та зловживання правом.

Головне завдання застосування принципу добросовісності полягає у тому, щоби перешкодити стороні отримати переваги та вигоду внаслідок своєї непослідовної поведінки на шкоду іншій стороні, яка добросовісно поклалася на певну юридичну ситуацію, створену першою стороною або обома. Інакше кажучи, принцип добросовісності проявляється у тому, що жодна особа не може отримувати переваги від своєї незаконної або недобросовісної поведінки.

За викладеного доводи позивача про невиконання відповідачем зобов'язання, за яким передавався аванс (оплата товару), є такими, що суперечать його попередній поведінці. Така процесуальна поведінка сторони спору є порушенням основних засад господарського судочинства, зокрема принципу диспозитивності та неприпустимості зловживання процесуальними правами. У зв'язку з чим підлягає врахуванню доктрина заборони суперечливої поведінки.

Оскільки в даному випадку не підлягають врахування доводи позивача про невиконання відповідачем зобов'язань з поставки оплаченого позивачем товару у зв'язку із фактичним визнанням протилежного покупцем згідно заяви від 10.06.2020 за вих. №411/6, колегія суддів не вбачає підстав для застосовування положень частини 2 статті 693 ЦК України у вирішенні даного спору про повернення передплати.

Одночасно колегія звертає увагу на те, що пропуск строку на виконання договірних зобов'язань не припиняє дію договору, не звільняє сторін від їх виконання, а є підставою для настання відповідних наслідків для сторони-порушника за невиконання зобов'язання у визначений договірний строк.

Доводами про поставку неякісного товару чи з порушенням умов щодо асортименту позов у цій справі не обґрунтовувався, а тому не підлягають застосуванню і положення статей 672, 678 ЦК України.

Матеріали справи містять належні та допустимі докази, які підтверджують вчинення відповідачем дій на виконання зобов'язань за договором підряду. Зокрема, наявна переписка представників сторін у месенджері Viber, зміст якої свідчить про узгодження питань допуску до приміщень позивача з метою встановлення дверних полотен, а також обговорення фактичних обставин їх поставки та монтажу. Крім того, у матеріалах справи містяться фотоматеріали, які підтверджують знаходження дверних полотен у приміщеннях позивача, що узгоджується зі змістом зазначеної переписки та свідчить про фактичне виконання відповідачем частини зобов'язань за договором.

Вказані докази як окремо так і у їх взаємозв'язку з іншими матеріалами підтверджують реальність господарських операцій, спрямованих на виконання договору підряду.

Водночас позивач не надав жодних належних і допустимих доказів на спростування наведених обставин, обмежившись формальними запереченнями, що не можуть бути підставою для їх відхилення.

Ненадання судом першої інстанції жодної оцінки переписки сторін та фотоматеріалів як доказів фактичного виконання зобов'язань свідчить про неповне дослідження обставин справи.

Одночасно колегія суддів не може погодитися з висновком суду щодо застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 ЦК України, виходячи із наступного.

Згідно з ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Частинами 2, 3 статті 1212 ЦК України передбачено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст.11 ЦК).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до ст.1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова ч.1 ст.1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї норми за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Аналогічні висновки наведені в постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18.

При цьому Верховний Суд неодноразово зазначав, що набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст.1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18).

Сторонами в пунктах 7.1., 7.2. договору узгоджено, що останній набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін, скріплених їх печатками, і діє до 31 грудня 2019 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке відбулося під час його дії.

Як вже зазначалось у цій постанові, позивач лише через півтора місяці після отримання від відповідача видаткових накладних та актів виконаних робіт направив заяву від 10.06.2020 за вих. №411/6 про відмову від договору підряду, мотивуючи її порушенням строків виконання робіт.

Вирішуючи спір у даній справі, суд першої інстанції не надав належної оцінки обставинам надіслання і отримання позивачем актів виконаних робіт та видаткових накладних, які свідчать про те, що станом на час заявлення позивачем відмови від договору сторони перебували на стадії пред'явлення до прийняття виконаного за договором підряду. Наведене виключає можливість кваліфікації дій позивача як відмови від договору на стадії його виконання. Позивач був зобов'язаний здійснити прийняття результату робіт або надати вмотивовану відмову від їх прийняття, а не заявляти про припинення договору в цілому.

У цьому зв'язку колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин положення частини 4 статті 849 ЦК України, якою надано замовнику право у будь-який час до закінчення робіт відмовитися від договору підряду.

Враховуючи, що відмова позивача від договору є юридично неспроможною, оскільки заявлена поза межами стадії виконання робіт, колегія суддів вважає, що висновок суду про наявність підстав для застосування статті 1212 Цивільного кодексу України є помилковим. Позаяк між сторонами існували чинні договірні зобов'язання, в межах яких відповідач пред'явив роботи до прийняття, що виключає кваліфікацію отриманих коштів як безпідставно набутого майна.

Під час розгляду справи судом, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2023 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АГТ Плюс" про призначення судової товарознавчої експертизи задоволено. Призначено у справі №910/18148/21 судову товарознавчу експертизу. На вирішення експерта (експертів) поставити наступні питання:

Постановлено витрати по проведенню судової експертизи покласти на Товариства з обмеженою відповідальністю "АГТ Плюс" з наступним їх розподілом в порядку, передбаченому ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до статті 14 Закону України "Про судову експертизу" попереджено експерта про кримінальну відповідальність, відповідно до ст.ст. 384 та 385 Кримінального кодексу України. Проведення судової експертизи доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (03057, м. Київ, вул. Смоленська, 6). Постановлено по закінченню експертизи висновок експерта подати Північному апеляційному господарському суду разом з матеріалами справи та даними щодо витрат, пов'язаних із проведенням експертизи. Матеріали справи №910/18148/21 передано Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства Юстиції України (03057, м. Київ, вул. Смоленська,6). Провадження у справі №910/18148/21 зупинено у зв'язку із призначенням судової експертизи на час проведення судової експертизи.

Відповідно до ухвали судді Північного апеляційного господарського суду ОСОБА_3 від 28.03.2024 в якості фахівця (спеціаліста) по виготовленню та збиранню меблевих виробів було залучено фізичну особу- підприємця Шестопалова Максима Дмитровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Залучений фахівець брав участь 18 травня 2023 року та 08 жовтня 2024 в огляді дверних полотен, які виробляються Товариством з обмеженою відповідальністю «АГТ Плюс» та дверних полотен у будівлі Амарант готелю за адресом: м. Київ, вул. Констянтинівська, 71-Д.

Згідно пояснень залученого фахівця було встановлено наступне. Двері (дверні полотна), до яких було допущено під час проведених оглядів конструктивно та візуально не є ідентичними з дверима (дверними полотнами), які виробляються ТОВ «АГТ ПЛЮС».

Однак, під час проведення огляду, перебуваючи в будівлі з написами «Амарант готель» було помічено двері (дверні полотна), що візуально схожі з дверима (дверними полотнами), які виробляються ТОВ «АГТ ПЛЮС». Але до детального огляду цих дверей (дверних полотен) фахівця допущено не було, як і до Метро-хостелу.

Оскільки в одну з будівель з надписом Амарант готель та у Метро-хостел експерта допущено не було, провести порівняльний аналіз дверей (дверних полотен), які знаходяться в Амарант готелі та Метро-хостелі (м. Київ, вул. Констянтинівська, 71-Д, 71-А) з дверима (дверними полотнами), які виробляються ТОВ «АГТ ПЛЮС» та визначити чи є ідентичними ці двері (дверні полотна) виявилось неможливим. У зв'язку з цим експертною установою повернуті матеріали справи до суду з повідомленням про неможливість надання висновку судової товарознавчої експертизи.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (див. постанову Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20).

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19).

Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (ст. 1 Закону України "Про судову експертизу").

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справа "Дульський проти України" від 01.06.2006 експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Водночас у разі ухилення учасника справи від подання суду на його вимогу необхідних для проведення експертизи матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, що перешкоджає її проведенню, суд залежно від того, яка особа ухиляється, а також яке ця експертиза має значення, може визнати встановленою обставину, для з'ясування якої експертиза була призначена, або відмовити у її визнанні (ч. 4 ст. 102 ГПК України).

Верховний Суд у постанові від 22.04.2025 у справі № 359/3358/21 також виснував таке: «зазначена норма процесуального права (ст. 109 ЦПК України, яка містить подібне нормативне регулювання зі ст. 102 ГПК України) є імперативною щодо правових наслідків ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі. Законодавець встановив спеціальну процесуальну санкцію для осіб, які ухиляються від участі у експертизі. Важливим у такому випадку є встановлення ухилення осіб як умисних дій, внаслідок чого неможливо провести експертизу для з'ясування відповіді на питання, яке для них має значення, наслідком чого може бути визнання судом факту, для з'ясування якого була призначена експертиза, або відмова у його визнанні. Встановивши, що ухилення відповідачів від подання експерту витребуваних документів унеможливлює проведення призначеної судом експертизи, висновки якої мають вирішальне значення у цій справі, оскільки її було призначено для з'ясування факту видачі ТОВ "Бориспільміськбуд" на ім'я ОСОБА_1 та ОСОБА_2 документів, на підставі яких було зареєстровано право власності на спірні квартири за відповідачами, апеляційний суд, керуючись ст. 109 ЦПК України, дійшов правильного висновку про недостовірність вказаних документів».

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ст. 13 ГПК України).

Матеріали справи свідчать, що позивач не забезпечив повний доступ експерта до всіх приміщень (будівель), визначених ухвалою суду про призначення експертизи, обмеживши його лише частиною об'єкта, чим фактично унеможливив проведення експертизи у встановленому обсязі.

Посилання позивача на належність окремих приміщень/будівель третій особі є необґрунтованими та не підтверджені жодними належними доказами. Водночас, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, місцезнаходження позивача визначено за адресою «Амарант Готель», що свідчить про його фактичний зв'язок із цим об'єктом. При цьому доказів правових підстав перебування позивача за вказаною адресою у разі належності майна іншій особі суду не надано, як і не доведено належність спірних приміщень будь-яким третім особам.

Таким чином, вибіркове недопущення експерта до частини об'єкта є формою ухилення від участі в експертизі, що призвело до неможливості її проведення у визначеному судом обсязі.

Колегія кваліфікує такі дії Позивача щодо не сприяння, а в підсумку незабезпечення доступу до об'єкта дослідження (приміщення готелю) як невиконання обов'язку сприяти проведенню експертизи. Матеріалами справи підтверджується, що позивач не тільки не сприяв забезпеченню проведенню експертизи, але і перешкоджав.

Такі дії несуть наступні правові наслідки.

Ключовою нормою, яка зобов'язує сторони надати експерту всі необхідні матеріали та забезпечити доступ до об'єкта є ст. 102 ГПК України.

Згідно цієї норми, учасники справи мають право брати участь у дослідженні об'єктів експертизи. У разі необхідності вони зобов'язані забезпечити доступ експерта до таких об'єктів.

Якщо Позивач ухиляється від надання експертам необхідних матеріалів або не допускає їх до об'єкта, що унеможливлює проведення експертизи, суд може визнати факт, для з'ясування якого була призначена експертиза, або відмовити у його визнанні.

У справі, що розглядається, експертиза мала підтвердити, що двері встановлені неякісно (позиція Відповідача), а оскільки Позивач не пустив експерта, то суд має право визнати, що двері дійсно неякісні, оскільки Позивач перешкоджав перевірці.

Зважаючи на норми наведеного вище процесуального законодавства, взявши до уваги обставини призначення судом експертизи та наслідки її непроведення, враховуючи, що позивач у відповідності до вимог ухвали суду не забезпечив доступ експерта до об'єкта проведення експертного дослідження, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що у даному випадку має місце наявність підстав для застосування положень частини 4 статті 102 ГПК України. Як наслідок, судом визнається встановленою обставина ідентичності дверних полотен, що знаходяться в Амарант готелі та Метро-хостелі (м. Київ, вул. Констянтинівська, 71-Д, 71-А) з дверними полотнами, які виробляються ТОВ «АГТ ПЛЮС».

За встановлених обставин у їх сукупності суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову є помилковими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи і нормам матеріального права.

Позивач належними засобами доказування не довів наявності правових підстав для задоволення позову.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на те, що висновок суду першої інстанції про задоволення позову не відповідає положенням статей 86, 236, 269 ГПК України щодо ухвалення законного та обґрунтованого рішення відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права (всебічного, повного, об'єктивного і безпосереднього розгляду всіх обставин справи в їх сукупності), а наведені скаржником підстави для скасування оскаржуваного рішення знайшли підтвердження під час апеляційного провадження, колегія суддів визнає апеляційну скаргу відповідача такою, що підлягає задоволенню. Відтак, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Судові витрати

Судові витрати пов'язані з розглядом справи слід розподілити згідно вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2022 у справі №910/18148/21 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Амарант" ЛТД (04080, місто Київ, вулиця Костянтинівська, будинок 71-Д; ідентифікаційний код 21509860) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГТ Плюс" (02081, місто Київ, вулиця Сортувальна, будинок 2; ідентифікаційний код 32821859) 24 104,84 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарського суду міста Києва.

Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано, - 22.04.2026.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді С.О. Алданова

О.О. Євсіков

Попередній документ

135923803

Наступний документ

135923805

Інформація про рішення:

№ рішення:	135923804
№ справи:	910/18148/21
Дата рішення:	12.03.2026
Дата публікації:	27.04.2026
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Північний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їхніх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення; банківської діяльності, з них; кредитування, з них; забезпечення виконання зобов’язання

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (12.03.2026)
Дата надходження:	20.10.2022
Предмет позову:	стягнення 1 071 326,24 грн.

Розклад засідань:

Минулі засідання (41)

03.05.2026 03:10	Господарський суд міста Києва
03.05.2026 03:10	Господарський суд міста Києва
03.05.2026 03:10	Господарський суд міста Києва
03.05.2026 03:10	Господарський суд міста Києва
03.05.2026 03:10	Господарський суд міста Києва
03.05.2026 03:10	Господарський суд міста Києва
03.05.2026 03:10	Господарський суд міста Києва
03.05.2026 03:10	Господарський суд міста Києва
03.05.2026 03:10	Господарський суд міста Києва
23.12.2021 10:00	Господарський суд міста Києва
17.02.2022 11:40	Господарський суд міста Києва
17.03.2022 11:40	Господарський суд міста Києва
18.08.2022 11:40	Господарський суд міста Києва
15.09.2022 11:00	Господарський суд міста Києва
21.12.2022 10:30	Північний апеляційний господарський суд
25.01.2023 10:30	Північний апеляційний господарський суд
15.02.2023 11:15	Північний апеляційний господарський суд
06.09.2023 11:00	Північний апеляційний господарський суд
04.10.2023 10:45	Північний апеляційний господарський суд
06.12.2023 12:30	Північний апеляційний господарський суд
28.03.2024 10:30	Північний апеляційний господарський суд
28.08.2024 12:30	Північний апеляційний господарський суд
18.09.2024 12:00	Північний апеляційний господарський суд
06.11.2024 12:00	Північний апеляційний господарський суд
20.02.2025 11:30	Північний апеляційний господарський суд
14.04.2025 15:00	Північний апеляційний господарський суд
12.05.2025 16:00	Північний апеляційний господарський суд
02.06.2025 16:40	Північний апеляційний господарський суд
25.06.2025 15:20	Північний апеляційний господарський суд
16.07.2025 12:00	Північний апеляційний господарський суд
01.09.2025 14:00	Північний апеляційний господарський суд
01.10.2025 15:00	Північний апеляційний господарський суд
20.10.2025 14:00	Північний апеляційний господарський суд
12.11.2025 16:00	Північний апеляційний господарський суд
03.12.2025 15:00	Північний апеляційний господарський суд
17.12.2025 15:00	Північний апеляційний господарський суд
28.01.2026 15:20	Північний апеляційний господарський суд
19.02.2026 12:00	Північний апеляційний господарський суд
02.03.2026 16:20	Північний апеляційний господарський суд
05.03.2026 11:40	Північний апеляційний господарський суд
12.03.2026 14:20	Північний апеляційний господарський суд