вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"22" квітня 2026 р. Справа№ 911/3868/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бестаченко О.Л.
суддів: Скрипки І.М.
Шаратова Ю.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоспецпром"
на ухвалу Господарського суду Київської області
від 17.03.2026
у справі № 911/3868/25 (суддя - Черногуз А.Ф.)
за позовом Державного підприємства "Медичні закупівлі України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоспецпром"
про стягнення 10 581 498,18 грн,
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття
Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.03.2026 у справі №911/3868/25 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоспецпром" (далі за текстом - ТОВ "Автоспецпром", відповідач) про поновлення пропущеного процесуального строку на подання зустрічної позовної заяви. Повернуто ТОВ "Автоспецпром" зустрічну позовну заяву від 09.03.2026 разом із доданими до неї документами.
Суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували фактичну неможливість подання зустрічної позовної заяви у встановлений процесуальний строк, а наведені доводи свідчать лише про суб'єктивні труднощі у підготовці відповідного процесуального документа.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із прийнятою ухвалою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоспецпром" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 17.03.2026 у справі № 911/3868/25 та передати зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоспецпром" від 09.03.2026 на розгляд до Господарського суду Київської області.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що Господарським судом Київської області не вирішено належним чином питання про поновлення процесуального строку, не встановлено всіх обставин, які мали значення для вирішення процесуальних питань та не з'ясовано обставин взаємопов'язаності первісного та зустрічного позовів та про доцільність їх спільного розгляду, що не відповідає принципу процесуальної економії у зв'язку з чим відповідачу обмежено доступ до правосуддя.
Скаржник стверджує, що у період з 15.01.2026 по 19.01.2026, з 20.01.2026 по 23.01.2026, з 03.02.2026 по 06.02.2026, з 07.02.2026 по 10.02.2026 представник відповідача - адвокат Поцелов А.О. хворів та перебував на лікарняному, є єдиним представником відповідача за первісним позовом у цій справі, єдиний міг би належним чином підготувати зустрічний позов і з достатньою повнотою та ясністю висвітлити правову позицію в контексті незаконності пункту 5 Додаткової угоди.
Також зазначає, що судом безпідставно пов'язано можливість подання зустрічного позову з поданням відзиву, оскільки вони є різними за змістом та обсягом процесуальними документами. Підготовка зустрічної позовної заяви потребує значно більшого часу, оскільки передбачає формування позовних вимог, збирання та аналіз доказів, належне правове обґрунтування. Тому сам по собі факт подання відзиву не свідчить про відсутність об'єктивних перешкод для підготовки зустрічного позову.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоспецпром" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючої судді (судді-доповідача) - Бестаченко О.Л., суддів: Скрипки І.М., Шаратова Ю.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоспецпром" на ухвалу Господарського суду Київської області від 17.03.2026 у справі № 911/3868/25; розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; витребувано у Господарського суду Київської області копії матеріалів справи № 911/3868/25, необхідних для розгляду апеляційної скарги.
01.04.2026 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли копії матеріалів справи № 911/3868/25.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Позивач своїм правом згідно з ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав, що відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом
Державне підприємство "Медичні закупівлі України" (далі за текстом - ДП "Медичні закупівлі України", позивач) 22.12.2025 звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до ТОВ "Автоспецпром" про стягнення 10 581 498,18 грн, з яких: 4 925 500,21 грн пені, 5 655 997,97 грн штрафу, у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору про закупівлю від 17.09.2021 № 09/212-09/2021.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.12.2025, зокрема, відкрито провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду. Призначено проведення підготовчого засідання на 26.01.2026. Розгляд справи неодноразово відкладався.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.03.2026 суд вирішив, в порядку пункту 3 частини 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України), закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 17.03.2026.
09.03.2026 до Господарського суду Київської області через підсистему "Електронний суд" від ТОВ "Автоспецпром" надійшла зустрічна позовна заява до ДП "Медичні закупівлі України" про визнання недійсним пункту 5 Додаткової угоди № 7 від 23.08.2022 до Договору про закупівлю від 17.09.2021 № 09/212-09/2021. У прохальній частині зустрічного позову відповідач виклав клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання зустрічної позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.03.2026 у справі №911/3868/25 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоспецпром" про поновлення пропущеного процесуального строку на подання зустрічної позовної заяви. Повернуто ТОВ "Автоспецпром" зустрічну позовну заяву від 09.03.2026 разом із доданими до неї документами.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив таке.
Реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону, в даному випадку - норм Господарського процесуального кодексу України.
Частиною п. 1 ст. 46 ГПК України передбачено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Пунктом 3 ч. 2 ст. 46 ГПК України визначено, що крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
За приписами частини 1 статті 180 ГПК України, відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу.
До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною четвертою цієї статті, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи (ч. 6 ст. 180 ГПК України).
Відповідно до статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з положеннями статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників господарського судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Господарським процесуальним кодексом України певних процесуальних дій.
Отже, право на подання зустрічного позову може бути реалізовано виключно у строк, встановлений судом для подання відзиву на позов, а процесуальним наслідком пропуску такого строку є втрата права на вчинення стороною відповідної процесуальної дії (подібні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 910/5172/19, від 06.12.2023 у справі № 918/604/23, від 16.09.2024 у справі № 917/321/24, від 21.10.2024 у справі № 914/3445/23, від 17.04.2025 у справі № 920/482/24).
Положення Господарського процесуального кодексу України не визначають вичерпного переліку обставин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.
Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити, чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з урахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.
При цьому з огляду на вимоги статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, заявник повинен довести обставини, на які він посилається як на поважні причини пропуску встановленого законом строку, шляхом подання відповідних доказів. Без доведення заявником таких обставин підстави для поновлення пропущеного строку та розгляду відповідної заяви у суду відсутні (аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постанові від 30.09.2022 у справі № 910/21285/21).
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, закон не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.
Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 86 Господарського процесуального кодексу України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні наявних у справі доказів.
Наведені норми пов'язують можливість відновлення процесуального строку з обов'язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку.
Закон встановлює рівні можливості для сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.
В своїй постанові від 08.12.2022 у справі №990/102/22 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що поважними визнаються лише обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Апелянт стверджує, що у період з 15.01.2026 по 19.01.2026, з 20.01.2026 по 23.01.2026, з 03.02.2026 по 06.02.2026, з 07.02.2026 по 10.02.2026 його представник - адвокат Поцелов А.О. хворів та перебував на лікарняному. На підтвердження зазначених обставин відповідач долучив копії довідок з електронної системи охорони здоров'я (медичних висновків про тимчасову непрацездатність), витяги з особистого кабінету Пенсійного фонду України.
Через наслідки ворожих атак на енергооб'єкти за рішенням Укренерго в м. Києві були застосовані аварійні відключення світла на досить тривалий час. Через запроваджені аварійні відключення світла внаслідок масованої атаки, електропостачання було відсутнє понад дві доби, з перебоями працював мобільний зв'язок, мережа Інтернет, державні реєстри, а також підсистема "Електронний суд".
Таким чином, представник відповідача стверджує, що не мав доступу до матеріалів справи, не міг підготувати правову позицію та не міг, зокрема, завантажити зустрічну позовну заяву через підсистему "Електронний суд", що, як наслідок, призвело до пропущення строку.
Колегія суддів встановила, що ухвалою Господарського суду Київської області від 30.12.20125, одночасно із відкриттям провадження у справі № 911/3868/25, відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву - п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали.
Зазначену ухвалу суду отримано відповідачем 30.12.2025 о 21:20, тобто строк на подання відзиву/зустрічної позовної заяви сплив 15.01.2026.
У строк, визначений ухвалою від 30.12.2025, 12.01.2026 відповідач подав відзив на позовну заяву, а зустрічну позовну заяву було подано лише 09.03.2026, тобто після спливу строку, визначеного частиною першою ст. 180 ГПК України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сама по собі обставина перебування представника сторони на лікарняному не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, оскільки учасник справи не позбавлений можливості забезпечити належне представництво своїх інтересів іншим представником або відповідно до статті 56 ГПК України здійснювати процесуальне представництво юридичної особи в порядку самопредставництва, оскільки в порядку самопредставництва юридичну особу може представляти її керівник, член виконавчого органу, інша особа, уповноважена діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту).
При цьому, апеляційний суд не заперечує, що нормами ГПК України не покладено на сторону обов'язку змінювати або додатково залучати представників у разі тимчасової непрацездатності вже уповноваженого представника, однак норми ГПК України врегульовують порядок визначення строків для подання зустрічної позовної заяви, а також зобов'язують учасників справи сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Посилання ТОВ "Автоспецпром" на обставини масованих ракетних обстрілів території України і застосування аварійних відключень електроенергії у місті Києві також колегією суддів не визнаються поважними у розумінні статті 119 ГПК України, оскільки не свідчать про наявність об'єктивно непереборних обставин та не підтверджують неможливість своєчасного вчинення відповідної процесуальної дії, а також не пояснюють звернення із зустрічною позовною заявою майже через два місяці після закінчення строку на її подання.
З урахуванням тієї обставини, що відповідач не навів поважних причин пропуску строку на звернення із зустрічним позовом - суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про повернення її заявнику. Так, підлягає застосуванню ч. 6 ст. 180 ГПК України.
Також апеляційний суд додатково зазначає таке.
Процесуальні строки мають свою специфіку: по-перше, вони завжди мають імперативний характер; по-друге, процесуально-правові строки встановлюються для здійснення тих або інших процесуальних дій; по-третє, вони мають забезпечувати оперативність та ефективність здійснення правосуддя і сприяти дисциплінуючому впливові на учасників процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 756/11081/20).
Процесуальні строки роблять процес динамічним і прогнозованим. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 640/3393/19).
Формалізм у процесі є позитивним й необхідним явищем, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу, проте надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя, у тому числі виконанні судового рішення та є порушенням статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 28.10.1998 у справі "Перед де Рада Каваніллес проти Іспанії", від 13.01.2000 у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії", від 08.03.2017 у справі "ТзОВ "Фріда" проти України").
Поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, відбувається за заявою заявника і суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки, в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк (постанова Верховного Суду від 21.12.2023 у справі № 910/12042/22).
Правові норми та судова практика мають застосовуватися таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні. Правова позиція щодо подання зустрічної позовної заяви із пропуском строку, встановленого для подання відзиву, є достатньою підставою для її повернення, є послідовною та викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постановах Верховного Суду від 04.03.2019 у справі № 920/342/17, від 04.04.2019 у справі № 918/361/18, від 29.07.2019 у справі № 925/872/18, від 18.09.2019 у справі № 910/16837/18, від 07.11.2019 у справі № 910/2892/19.
Окремо колегія суддів також наголошує, що повернення зустрічного позову в межах цієї справи не є перешкодою у доступі до правосуддя, адже учасник справи не позбавляється можливості подання такого позову як окремого на загальних підставах.
Як зазначено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 30.08.2023 у справі № 752/2177/22 доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута. Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, № 19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21.10.2010).
Інші доводи апеляційної скарги, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції, за результатами розгляду апеляційної скарги, має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоспецпром" на ухвалу Господарського суду Київської області від 17.03.2026 у справі № 911/3868/25 не підлягає задоволенню. Ухвалу Господарського суду Київської області від 17.03.2026 у справі № 911/3868/25 слід залишити без змін.
Розподіл судових витрат
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на скаржника.
Керуючись статтями 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоспецпром" на ухвалу Господарського суду Київської області від 17.03.2026 у справі № 911/3868/25 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 17.03.2026 у справі № 911/3868/25 залишити без змін.
3. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Матеріали справи повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у випадках, порядку і строки, визначені в статтях 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.Л. Бестаченко
Судді І.М. Скрипка
Ю.А. Шаратов