ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 3/40227.01.11
За позовом Київського геологорозвідувального технікуму
До Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВП «Сітонік»
Про стягнення 21 480,48 грн.
Суддя Сівакова В.В.
Представники сторін:
Від позивача Валєєв М.В. -по дов. № 02/251 від 06.09.2010
Від відповідача не з'явився
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Київського геологорозвідувального технікуму про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВП «Сітонік» 11 821,69 грн. основного боргу по орендній платі, 6 456,32 грн. пені, 3 202,47 грн. збитків від зміни індексу інфляції за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору оренди № 48 нерухомого майна, що належить до державної власності від 20.02.2003.
Позивачем 25.01.2011 до відділу діловодства суду подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 15 750,20 грн. заборгованості.
Позивачем в судовому засіданні 27.01.2011 в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 11 821,69 грн. основного боргу, 2 555,13 грн. пені та 1 373,38 грн. збитків від зміни індексу інфляції.
Відповідач в судове засідання 27.01.2011 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 30.12.2010 та ухвалі від 20.01.2011 не виконав.
Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
Ухвали суду надсилалась за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме : м. Київ, пров. Червоногвардійський, 8 та за адресою об'єкта оренди : м. Київ, вул. Барбюса, 9.
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 27.01.2011, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва
20.02.2003 між Київським геологорозвідувальним технікумом (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТВП «Сітонік»(орендар) було укладено договір оренди № 48 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, площею 21,25 кв. м., що розміщено за адресою м. Київ, вул. А.Барбюса, 9А на 5 поверсі будівлі, кімната 519, що знаходиться на балансі орендодавця.
Майно передано в оренду для використання під офіс (п. 1.2. договору).
Пунктом 7.1. договору встановлено, що орендодавець зобов'язаний передати орендарю в оренду майно згідно з цим договором по акту приймання-передачі майна, який підписується одночасно з цим договором.
Відповідно до п. 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання - передачі майна.
Згідно акту приймання-передачі в оренду нерухомого майна від 30.08.2011 орендодавець передав, а орендар прийняв в користування нерухоме майно загальною площею 35,6 кв. м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. А.Барбюса, 9, на ІІІ поверсі, кімната 303.
У відповідності до приписів ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.
Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Пунктом 8.1. договору сторонами встановлено, що договір укладено на 1 рік, що діє з 01.03.2003 до 01.03.2004 включно.
Стаття 654 Цивільного кодексу України визначає, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
В подальшому додатковими угодами від 25.03.2003, від 15.12.2003, від 10.01.2007, від 10.01.2008 сторонами було продовжено строк дії договору до 31.12.2008.
01.11.2008 сторонами укладено угоду, згідно якої сторони дійшли згоди розірвати договір № 48 від 20.02.2003 з 01.11.2008.
Пунктом 2.4. договору встановлено, що майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.
З матеріалів справи вбачається, що 01.11.2008 складено акт приймання-передачі, згідно якого орендар повернув, а орендодавець прийняв з користування майно -загальною площею 21,25 кв. м., яке знаходиться за адресою м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 9, на 5 поверсі будівлі, кімната № 519.
Згідно ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата розрахунок якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Згідно п. 4.5. договору орендар зобов'язався своєчасно і у повному обсязі здійснювати орендні та комунальні платежі, передбачені цим договором.
Пунктом 3.1. договору встановлено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України № 25 від 21.05.2001 і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць по якому є інформація про індекс інфляції) - 424,12 грн.
Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.
Орендна плата за перший місяць оренди березень визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за січень, лютий, березень (п. 3.2. договору.
Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
Пунктом 3.4. договору встановлено, що перерахування здійснюється орендарем до 30 поточного місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином:
- 50% орендної плати перераховується орендарем до державного бюджету (212,06 грн.);
- 50% орендної плати перераховується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця (212,06 грн.).
Однак, відповідач в порушення умов договору не виконав основного обов'язку орендаря, орендну плату повністю не вніс, в результаті чого виникла заборгованість перед балансоутримувачем за період з березня по жовтень 2008 року, яка становить 11 821,69 грн.
Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 3. ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 11 821,69 грн. боргу по орендній платі обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»за невиконання зобов'язань за договором оренди, …, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.
Пунктом 3.7. договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі стягується орендодавцю відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.
При укладанні договору № 48 від 20.02.2003 сторони визначили розмір відповідальності за порушення зобов'язання щодо оплати орендної плати.
Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті орендної плати відповідач не виконав, він повинен сплатити до бюджету, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 3.7. договору оренди та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір якої, за наступними розрахунками суду становить 1 412,44 грн.
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення
11821.6901.11.2008 - 15.02.200910712.0000 %0.066 %*829.46
11821.6916.02.2009 - 01.05.20097512.0000 %0.066 %*582.99
Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 1 412,44 грн., обґрунтовані і підлягають задоволенню. В частині позовних вимог про стягнення пені в розмірі 1 142,69 грн. в позові слід відмовити, оскільки пеня нарахована з порушенням норм чинного законодавства України та розрахована на суму боргу (в розмірі 13 195,07 грн.), тобто з урахуванням індексу інфляції заявленого в порядку ст. 625 ЦК України.
В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті орендної плати, орендодавець на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути збитки від зміни індексу інфляції в сумі 1 373,38 грн.
Розрахунок боргу з індексу інфляції здійснений у відповідності до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»відповідно до яких розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з розрахунку позову, наданого позивачем розмір збитків від зміни індексу інфляції становить 1 373,38 грн. Вимоги позивача в частині стягнення збитків від зміни індексу інфляції у розмірі 1 373,38 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.
Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем не надав.
Таким чином, позовні вимоги Київського геологорозвідувального технікуму обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВП «Сітонік»(м. Київ, пров. Червогвардійський, 8, код ЄДРПОУ 215915021) на користь Київського геологорозвідувального технікуму (м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 9, код ЄДРПОУ 01431914) суму основної заборгованості по орендній платі в розмірі 11 821 (одинадцять тисяч вісімсот двадцять одну) грн. 69 коп., 1 412 (одну тисячу чотириста дванадцять) грн. 44 коп. пені, 1 373 (одну тисячу триста сімдесят три) грн. 38 коп. збитків від інфляції, 146 (сто сорок шість) грн. 07 коп. витрат по сплаті державного мита та 218 (двісті вісімнадцять) грн. 87 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині в позові відмовити повністю.
Суддя В.В.Сівакова
Рішення підписано 31.01.2011.