27.01.2011 Справа № 9/76
за позовом відкритого акціонерного товариства енергопостачальної компанії „Закарпаттяобленерго”, м. Ужгород - Оноківці
до відповідача - 1 фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, с. Вонігово Тячівського району
до відповідача - 2 фізичної особи ОСОБА_2, с. Буштино Тячівського району
про стягнення заборгованості в сумі 4 159,64 грн. (в т.ч. 3 809,51 грн. - основного боргу за активну електроенергію; 291,90 грн. - пені; 41,32 грн. - 3 % річних та 16,91 грн. - інфляційних збитків).
Суддя Тисянчин В. М.
Представники:
Від позивача - Гаврилець О. В., (представник за довіреністю № 128/15 від 03.08.2010 року)
Від відповідача - 1 - не з'явився
Від відповідача - 2 - не з'явився
СУТЬ СПОРУ: заявлено позов відкритим акціонерним товариством енергопостачальною компанією „Закарпаттяобленерго”, м. Ужгород - Оноківці
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, с. Вонігово Тячівського району та до фізичної особи ОСОБА_2, с. Буштино Тячівського району про стягнення заборгованості в сумі 4 159,64 грн. (в т.ч. 3 809,51 грн. - основного боргу за активну електроенергію; 291,90 грн. - пені; 41,32 грн. - 3 % річних та 16,91 грн. - інфляційних збитків).
Представнику позивача роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід судді не надходило.
Представник позивача підтримує позовні вимоги відносно відповідача - 1, посилаючись на їх обгрунтованість матеріалами справи та заперечив боргові зобов'язання відповідача - 2.
Відповідач - 2 заперечила відношення до позову з мотивів викладених у письмовій заяві (вх. № 714/2011 від 24.01.2011 року), зокрема, зазначила, що не є стороною договору і не може перебувати в якості відповідача у справі.
Крім цього, з огляду висновків зазначених в Постанові ЛАГСУ (у даній справі) від 05.01.2011 року та ст. ст. 21 (ч.1) 27 ГПК України процесуальне становище відповідача - 2 підлягає заміні на третю особу на стороні
продовження рішення Господарського суду
Закарпатської області по справі № 9/76
від 27.01.2011 року
відповідача - 1, оскільки рішення суду може вплинути на її права або обов'язки щодо однієї з сторін, а тому подальший розгляд справи здійснюватиметься з врахуванням цього.
Разом з тим, доказів в підтвердження погашення боргу або добровільного врегулювання спору з позивачем відповідач - 1 суду не надав.
На вимогу суду відповідач - 1 копію свідоцтва на право зайняття підприємницькою діяльністю не подав, свого уповноваженого представника для участі у розгляді справи не направив, а тому справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Ухвала про порушення провадження у справі направлялась рекомендованим листом, тому неявка відповідача у судове засідання не є правовою перешкодою розгляду справи по суті, про що зазначено в ухвалі про порушення провадження у справі.
Повідомлення підтверджує вручення відповідачу 24.01.2011 року ухвали від 18.01.2011 року про порушення провадження у справі, де вказано про місце і час призначення розгляду справи, чим забезпечено йому реалізацію Конституційного права на судовий захист (п.4 ст. 129 Конституції України).
Відповідач не скористався своїм правом щодо направлення свого представника для участі в судовому засіданні.
Позаяк, суду не надано відповідачем доказів чи відомостей поважних причин неможливості його участі в судовому засіданні, як і не надано суду будь - яких доказів про відсутність боргу.
До того ж, у разі дійсного бажання забезпечення представництва відповідачем у судовому засіданні -завчасне повідомлення судом про час і місце судового засідання не позбавило відповідача у виборі кола суб'єктів такого представництва у суді відповідно до ст. 28 ГПК України.
Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши пояснення представника позивача, суд
Заборгованість відповідача - 1 в сумі 3 809,51 грн. - основного боргу щодо оплати за спожиту, згідно договору про постачання електричної енергії № Р06/12-1469 від 10.04.2006 року, активну електроенергію, підтверджується матеріалами справи, зокрема:
- графіком зняття показів приладів обліку електричної енергії;
- рахунками за період з 01.06.2009 року по 30.09.2010 року за спожиту активну електроенергію;
- розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.
продовження рішення Господарського суду
Закарпатської області по справі № 9/76
від 27.01.2011 року
Заявлені вимоги позивача про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).
Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду
з даною позовною заявою.
Відповідно до ст. 175 ГК України майново -господарські зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов'язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання - кредитор вправі вимагати виконання обов'язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов'язань у відносинах. Підставою виникнення зобов'язання є юридичний факт.
В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли
зобов'язальні відносини між сторонами, є надання активної електроенергії (ст. 11 ЦК України).
Отже, обов'язок відповідача - 1 оплатити вартість наданої активної електроенергії є безспірним.
Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 615; 625 ЦК України).
Відтак, договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Крім цього, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, відповідачу відповідно до п.4.2.1. укладеного договору нарахована до сплати пеня в розмірі 291,90 грн. При оцінці правильності нарахування пені відповідно до п. 2 ст. 258, ст. ст. 546, 548, 610, 611 ЦК України; Положень Закону України від 22.11.1996 року „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, судом визнано обґрунтовані позовні вимоги в цій частині і такими, що підлягають задоволенню.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3% - річних від простроченої суми (п. 2 ст. 625 ЦК України). Тому, вимоги позивача в частині
стягнення 41,32 грн. - 3% річних та 16,91 грн. - інфляційних збитків правомірні і підлягають задоволенню.
продовження рішення Господарського суду
Закарпатської області по справі № 9/76
від 27.01.2011 року
Правовий аналіз наявних у справі матеріалів, оцінка доказів, вага доказів, предмет дослідження наявності чи відсутності заборгованості за постачання електричної енергії за договором № Р06/12-1469 від 10.04.2006 року, зобов'язують суд констатувати про відсутність ознак носія зобов'язальних відносин за використану електричну енергію відповідачем - 1 у третьої особи на стороні відповідача.
Між тим, застосовуючи у нормах цивільного законодавства морально - правових категорій „справедливість”, „розумність”, „добросовісність” і активне застосування відповідних загальноправових та галузевих принципів при здійсненні судочинства, судом виокремлюються ті норми Цивільного кодексу України, які вимагають додержуватися моральних засад суспільства при визначенні обсягу цивільної правоздатності, здійсненні цивільних прав і обов'язків (ч.1 ст. 19, ч.4 ст. 13, ч.4 ст. 26, ч.2 ст. 300, ч.2 ст. 319 ЦК України). Законодавчо закріплений імператив добросовісності і у зобов'язальних відносинах (ч.3 ст. 509 ЦК України).
У порушеному контексті є також те значення, що надається моралі, саме як одному з головних елементів визначення суті права - у рішеннях Конституційного суду України, зокрема, (рішення КСУ від 24.03.2005 року № 2-рп/2005 та від 02.11.2004 року № 15-рп/2004), де зазначено: „одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традицій, звичаїв, тощо, які легітимізовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства”.
Досліджуючи критерії розмежування вини і недобросовісності суб'єктів спірних відносин суд притримувався лінії розмежування специфічних для різних видів цивільних відносин форм дотримання або порушення обов'язкових з погляду права моральних велінь вочевидь, що має визначатися колом обставин, які зумовлюють застосування до правопорушника заходів цивільно - правової відповідальності.
Втім, невідповідність параметрам добросовісності конкретних характеристик діяння учасника цивільних відносин залежно від мети правового регулювання може призводити не тільки до ненабуття ним певного права або відмови йому у праві на використання того чи іншого засобу правового захисту, а й до зміни його правового становища.
При постановленні судового рішення враховується характер зобов'язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, суспільно - державну значимість господарської діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов'язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій
продовження рішення Господарського суду
Закарпатської області по справі № 9/76
від 27.01.2011 року
особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово - майнового стану сторони у спорі.
За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.
Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно - правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.
Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку - письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.
Суд не приймає рішення на підставі підозр або допущень, і не зв'язаний претензіями або документами сторін, які не мають заздалегіть встановленої правової сили.
Вирішуючи даний спір суд намагався дотримуватись процесуальних засад господарського судочинства, де у ст. 33 ГПК України визначено правила розподілу тягаря доказування, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Отже, кожна сторона повинна самостійно визначати предмет доказування, тобто коло фактів матеріально - правового значення, необхідних для вирішення справи по суті. На склад цих фактів вказує норма матеріального права, яка визначає права і обов'язки сторін у конкретній справі. Відповідач має добросовісно відповідно до вимог ст. 22 ГПК України користуватися належними йому процесуальними правами у процесі доказування, а отже самостійно визначати та подавати необхідні докази для обгрунтування своїх заперечень. Відповідно до вимог ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Тому мотиви рішення суду не дають підстав для висновку про неможливість подання відповідачем доказів на стадії розгляду справи цим судом.
Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК
України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.
продовження рішення Господарського суду
Закарпатської області по справі № 9/76
від 27.01.2011 року
Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій України і статус суддів”; ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82 - 84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; код НОМЕР_1) на користь відкритого акціонерного товариства енергопостачальної компанії „Закарпаттяобленерго” (м. Ужгород - Оноківці, вул. Головна, 57; код 00131529) суму 3 809,21 (три тисячі вісімсот дев'ять грн. 51 коп.) - основного боргу за спожиту активну електроенергію; 291,90 (двісті дев'яносто одну грн. 90 коп.) - пені; 41,32 (сорок одну грн. 32 коп.) - 3% річних; 16,91 (шістнадцять грн. 91 коп.) - інфляційних збитків та 102 (сто дві грн.) - у відшкодування витрат по оплаті держмита; 236 (двісті тридцять шість грн.) - у відшкодування витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Тисянчин В. М.