Житомирський апеляційний суд
Справа № 296/14014/25Головуючий у 1-й інст. Франчук С. В.
Категорія 130Доповідач Миколайчук П.В.
22 квітня 2026 рокум. Житомир
Суддя Житомирського апеляційного суду Миколайчук П.В.,
із секретарем судового засідання Журавською Д.П.,
з участю ОСОБА_1 ,
захисника - Колодезного Я.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Житомира справу за апеляційною скаргою адвоката Колодезного Ярослава Валерійовича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Корольовського районного суду міста Житомира від 26 січня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 122-2 КУпАП,
Короткий зміст постанови суду першої інстанції
Постановою Корольовського районного суду міста Житомира від 26 січня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, стягнуто на користь держави судовий збір в розмірі 665,60 грн.
Відповідно до постанови, ОСОБА_1 27 листопада 2025 року о 01 год 20 хв за адресою: м. Житомир, вул. Івана Кочерги, 6, керував транспортним засобом «KIA Sorento», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка що не відповідає обстановці, від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 7510 та у найближчому закладі охорони здоров'я відмовився.
Своїми діями водій порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Також, 27 листопада 2025 року о 01 год 20 хв за адресою: м. Житомир, вул. Івана Кочерги, 6, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «KIA Sorento», державний номерний знак НОМЕР_1 , не виконав законну вимогу про зупинку транспортного засобу, подану за допомогою проблискових маячків синього та червоного кольору та подання сигналу про зупинку за допомогою жезла.
Своїми діями водій порушив вимоги п. 2.4 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122-2 КУпАП.
Суть апеляційної скарги
На постанову Корольовського районного суду міста Житомира від 26 січня 2026 року адвокатом Колодезним Я.В. в інтересах ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій порушується питання про скасування постанови суду та закриття провадження у справі, звільнення від сплати судового збору та поновлення строку на апеляційне оскарження постанови.
В апеляційній скарзі захисник вважає рішення суду незаконним, необгрунтованим та невмотивованим.
Адвокат Колодезний В.М. зазначає наступне:
- сам факт переслідування водія, який не виконав вимогу про зупинку, сам по собі не може свідчити про невиправданість попередження про застосування заходів примусу. Судом не було надано належної оцінки та не досліджено питання правомірності застосування фізичної сили працівниками поліції до ОСОБА_1 ;
- відсутня відеофіксація моменту перебування ОСОБА_1 за кермом транспортного засобу під час руху та виходу з місця водія після зупинки автомобіля;
- висновок суду про пропозицію пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння не на місці зупинки, а у приміщенні відділу поліції не може бути визнаний обгрунтованим, оскільки сам факт адміністративного затримання не звільняє від обов'язку діяти відповідно до встановленого порядку огляду;
- дії працівників поліції щодо перешкоджання телефонному дзвінку адвокату порушили гарантії ефективного захисту ОСОБА_1 ;
- у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено дії водія щодо ухилення від огляду. Посилання суду на формальну відповідність протоколу ст.256 КУпАП не усуває недопустимість його використання як доказу при встановленні вини ОСОБА_1 .
Захисником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки постанова суду першої інстанції винесена 26.01.2026, апеляційну скаргу було подано 04.02.2026 (тобто в межах 10-денного строку), однак 17.02.2026 через систему «Електронний суд» надійшла постанова Житомирського апеляційного суду від 13.02.2026 про повернення апеляційної скарги у зв'язку з відсутністю у матеріалах справи повного переліку документів на підтвердження повноважень адвоката. Тому, після того, як перестали існувати обставини, які були причиною повернення апеляційної скарги, захисник просить поновити термін на оскарження.
Позиції учасників справи
В судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав, пояснив, що в день події зустрівся з друзями. Після зустрічі попросив у брата забрати його, а сам сів на заднє сидіння та під час руху заснув. Брат його розбудив та повідомив, що їх переслідує поліція. В цей момент під'їхала поліція. Брат не військовослужбовець, тому залишив місце зупинки. Брат в суд іти не хоче.
В судовому засіданні захисник Колодезний Я.В. підтримав апеляційну скаргу, надав пояснення на підтвердження її доводів.
Мотиви апеляційного суду
Розглянувши клопотання про поновлення строку, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника Колодезного Я.В. на підтвердження доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ст. 294 КУпАП, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Уповноважені на складання протоколу про адміністративне правопорушення викладають аргументи щодо наявності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності саме у цьому протоколі, який суд має оцінити у сукупності з іншими доказами у справі.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Нормами ст. 280 КУпАП визначено, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
За змістом абзаців третього та п'ятого частини другої статті 16 указаного Закону водій зобов'язаний виконувати передбачені законом вимоги поліцейського, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами; не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху (далі ПДР України) передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а згідно з пунктом 1.9 ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пункт 2.4 ПДР передбачає, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: а) пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; б) дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; в) дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов'язковому технічному контролю.
Пункт 2.5 Правил дорожнього руху України передбачає, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Стаття 122-2 КУпАП визначає відповідальність, зокрема, за невиконання водіями вимог поліцейського про зупинку.
Стаття 130 КУпАП встановлює відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння закріплено у ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року №1452/735 (далі Інструкції), а також у Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженому Постановою КМУ 17.12.2008 № 1103.
За положенням ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд водія на стан алкогольного сп'яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п.п. 2, 3 Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів, порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Відповідно до п.п. 6,7 Інструкції, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів; лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
За змістом ст. 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Висновок судді місцевого суду про доведеність вини ОСОБА_1 у невиконанні законної вимоги про зупинку, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, та у відмові водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, установлених у постанові судді місцевого суду, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами.
Як вірно встановив суддя місцевого суду, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується безпосередньо дослідженими та перевіреними суддею доказами, а саме: протоколами про адміністративне правопорушення від 27.11.2025 серії ЕПР1 № 524750, серії ЕПР1 № 524753; протоколом про адміністративне затримання АА № 021450 від 27.11.2025; письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 27.11.2025; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів водія ОСОБА_1 , згідно з яким у ОСОБА_1 виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, поведінка що не відповідає обстановці; направленням на огляд водія ОСОБА_1 в КНП «ОМСЦ» ЖОР з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 27.11.2025, згідно якого огляд на стан сп'яніння не проводився; рапортом командира взводу № 1 роти № 3 батальйону управління патрульної поліції в Житомирській області ДПП від 27.11.2025; відеозаписом з нагрудних камер поліцейських.
На переконання апеляційного суду, зазначені докази є належними та допустимими, оскільки відповідають вимогам зазначеним у ст. 251 КУпАП та в своїй сукупності повністю підтверджують правильність висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, передбачених ч.1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП та відповідають фактичним обставинам справи.
З досліджених судом першої інстанції та перевірених апеляційним судом доказів, встановлено, що працівниками поліції о 01 год 18 хв (від час комендантської години) за допомогою спеціального технічного засобу для регулювання дорожнього руху було подано сигнал про зупинку транспортного засобу, який рухався вулицею. Водієм автомобіля було проігноровано вказаний сигнал, у зв'язку з чим поліцейські почали переслідування автомобіля, що не виконав законну вимогу про зупинку (рішенням ради оборони Житомирської області від 23.09.2022 на території Житомирської області із 24:00 до 05:00 встановлено комендантську годину, а відповідно до п. 8 Порядку здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 липня 2020 року № 573, н а території, де запроваджено комендантську годину, забороняється перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, а також рух транспортних засобів).
На відеозаписі з нагрудної камери поліцейського видно, що під час переслідування, автомобілі з'їхали в двори житлових будинків: один патруль з'їхав вправо, а інший - поїхав прямо безпосередньо за транспортним засобом, який переслідувався. О 01 год 20 хв відеозапису export-g9m44-Обрезка 01 видно, що автомобіль ОСОБА_1 пригальмував (засвітилися стоп-ліхтарі) та здійснив маневр вправо. Безпосередньо в цей же момент зупинився і транспортний засіб поліцейських та відразу ж з нього вибігли поліцейські, підбігли до транспортного засобу ОСОБА_1 та виявили його лежачим на задньому сидінні автомобіля. Інших осіб біля авто зафіксовано не було. Події розвивалися динамічно, а проміжок часу від зупинки переслідуваного транспортного засобу до підбігання поліцейських до нього дуже короткий та такий, що не дав би можливості третій особі непомітно вибігти із-за керма автомобіля і зникнути у невідомому напрямку. Також і ключі запалювання були в самого мозгового.
Вказане беззаперечно доводить, що під час руху транспортного засобу ОСОБА_1 перебував в автомобілі сам; перебування за кермом брата ОСОБА_1 , чи інших осіб спростовано вказаним відеозаписом.
У зв'язку з невиконанням законної вимоги поліцейського про зупинку транспортного засобу, переслідування його під час комендантської години, ОСОБА_1 було затримано, застосовано кайданки та доставлено до відділку поліції. Такі дії поліції відповідали вимогам Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України «Про Національну поліцію».
У зв'язку з адміністративним затриманням ОСОБА_1 за обставин, зазначених вище, поліцейськими йому було висловлено пропозицію щодо проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння не на місці зупинки транспортного засобу, а у приміщені відділу поліції, відбулося через об'єктивні обставини, у зв'язку із затриманням останнього.
Апеляційний суд не погоджується з аргументами сторони захисту з приводу того, що висновок суду про пропозицію пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння не на місці зупинки, а у приміщенні відділу поліції не може бути визнаний обгрунтованим, оскільки сам факт адміністративного затримання не звільняє від обов'язку діяти відповідно до встановленого порядку огляду.
Затримання за ст. 261 КУпАП було законним заходом примусу до ОСОБА_1 . Після затримання особи, поліцейськими було доставлено особу до відділку поліції. Висунення вимоги про огляд безпосередньо у відділку є логічним продовженням роботи з правопорушником, що не впливає на достовірність самої відмови. Крім того, саме дії водія під час комендантської години створили умови, за яких звичайний порядок огляду на місці став ускладненим.
Відеозаписом події зафіксовано, що о 01 год 36 хв ОСОБА_1 відмовився від безоплатної правової допомоги та повідомив, що скористається послугами свого адвоката. О 02 год 06 хв ОСОБА_1 , отримавши телефонний дзвінок, вільно відповів на нього (телефон знаходився у нього). Під час розгляду справи в суді він мав змогу користуватися послугами адвоката та користувався ним.
Вказане дає змогу зробити висновок, що суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що право на захист ОСОБА_1 порушено не було.
Апеляційний суд критично відноситься до аргументів сторони захисту з приводу того, що у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено дії водія щодо ухилення від огляду. За протоколом серії ЕПР1 №524750, ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці; від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився.
Таким чином, за даним протоколом, ОСОБА_1 інкриміновано саме відмову від огляду. До протоколу про адміністративне правопорушення додано докази, зокрема відеозаписи події.
Дійсно, на відеозаписі відсутня чітко виловлена водієм ОСОБА_1 відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, оскільки він категорично наполягав, що він не керував транспортним засобом. Проте, це не вказує на те, що водій ОСОБА_1 погодився пройти такий огляд, оскільки жодних активних дій, спрямованих на проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння ним вжито не було, що свідчить про ухилення цим водієм від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку, що в свою чергу вказує на відмову від проходження такого огляду водієм. Суд зауважує, що водій ОСОБА_1 мав змогу спростувати наявність виявлених у нього працівником поліції ознак алкогольного сп'яніння шляхом проходження огляду, але ухилився від такого огляду.
Вказане свідчить, що протокол серії ЕПР1 №524750 щодо ОСОБА_1 є допустимим доказом вини останнього.
Тобто з доказів, досліджених судом першої інстанції, вбачається порушення ОСОБА_1 при керуванні транспортним засобом пунктів 2.4, 2.5 ПДР України та, відповідно, скоєння адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд апеляційної інстанції вважає правильними та такими, що обґрунтовані належними та допустимими доказами і будь-яких сумнівів щодо цих доказів не вбачає, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
За таких обставин, апеляційний суд вважає постанову суду законною і обґрунтованою та не знаходить підстав для її скасування.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,
Поновити захиснику Колодезному Ярославу Валерійовичу, який діє в інтересах ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Корольовського районного суду міста Житомира від 26 січня 2026 року.
Апеляційну скаргу адвоката Колодезного Ярослава Валерійовича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Корольовського районного суду міста Житомира від 26 січня 2026 року - залишити без задоволення, а постанову Корольовського районного суду міста Житомира від 26 січня 2026 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили після її винесення є остаточною й оскарженню не підлягає.
СуддяП. Миколайчук