"24" січня 2011 р.
Справа № 5/148-40.
за позовом Публічне акціонерне товариство "Ерсте Банк"
до відповідача: Підрозділ примусового виконання рішень відділу Державної Виконавчої служби головного управління юстиції у Волинській області
про стягнення 55318грн.21коп. збитків
Суддя Слупко В.Л.
Представники сторін:
від позивача: Фльорків О.В., довір. від 15.09.10р.
від ГУЮ у Вол. обл..: Турчинський В.Є. довір. від 20.09.10р.
від ГУ ДКУ у Вол. обл..: Зізюкіна Ю.Л., довір. 04.01.11р.
В судовому засіданні оголошувалась перерва до 14год.30хв. для з'ясування представником ГУ ДКУ у Волинській області питання надходження коштів за конфіскований автомобіль.
Суть спору: ПАТ «Ерсте Банк»- правонаступник ВАТ «Ерсте Банк»із врахуванням уточнених (зменшених) представником банку в судовому засіданні позовних вимог просить стягнути з Державного бюджету України завдані Банку збитки в сумі 55318грн.21коп., які виникли в результаті реалізації підрозділом примусового виконання рішень ГУЮ у Волинській області автомобіля Mitsubishi L200, 2007 року випуску ДНЗ НОМЕР_1. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що вказаний автомобіль був куплений за кредитні кошти та перебував у заставі ПАТ «Ерсте Банк»згідно договору застави від 13.11.07р., укладеного з громадянкою ОСОБА_4, яка не виконала своїх кредитних зобов'язань перед Банком на суму 25875 доларів США.
ГУЮ у Волинській області проти позову заперечує, мотивуючи тим, що автомобіль Mitsubishi L200, 2007 року випуску ДНЗ НОМЕР_1 було реалізовано на виконання постанови Любомльського районного суду №3-1344 від 06.08.09р. про конфіскацію у громадянки ОСОБА_4 вказаного автомобіля в дохід держави. Реалізацію автомобіля проведено із врахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України №1724 від 26.12.01р. «Про порядок обліку, зберігання, оцінки вилученого митними органами майна, щодо якого винесено рішення суду про конфіскацію, передачі цього майна органам державної виконавчої служби і розпорядження ним».
Головне управління Державного казначейства України у Волинській області в позові просить відмовити, оскільки позивачем не надано доказів про заподіяння виконавчою службою збитків банку.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд встановив наступне:
13.11.07р. між ПАТ «Ерсте Банк»та громадянкою ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, згідно якого Банк надав позичальниці кошти в сумі 26800 доларів США з кінцевим терміном погашення до 12.11.2014р. зі сплатою 10,99% річних. Факт отримання ОСОБА_4 кредиту встановлено рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 01.10.09р. по справі №2/872.
13.11.07р. (в день укладення кредитного доогвору) в забезпечення виконання умов кредитного договору між банком та громадянкою ОСОБА_4 було укладено нотаріально посвідчений договір застави, згідно якого позичальницею в заставу Банку передано автомобіль Mitsubishi L200, 2007 року випуску ДНЗ НОМЕР_1.
Згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис про заставу нотаріусом внесено 14.11.2007р. за №6026358.
Статтею 572 ЦК України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Вищий пріоритет зареєстрованих обтяжень над незареєстрованими обтяженнями встановлено ст. 14 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».
17.09.09р. Кременецький районний суд виніс ухвалу про забезпечення позову по справі №2/872 за позовом Банку до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про солідарне стягнення кредитної заборгованості в сумі 25875,44 доларів США по кредитному договору від 13.11.07р. шляхом накладення арешту, вилучення у громадянки ОСОБА_4 автомобіля Mitsubishi L200, 2007 року випуску ДНЗ НОМЕР_1 та передачу його на відповідальне зберігання ПАТ «Ерсте Банк».
По вказаній ухвалі суду 25.09.09р. ВДВС Кременецького РУЮ було відкрито виконавче провадження.
Разом з тим, оглядом матеріалів справи по виконавчому провадженню по постанові Любомльського районного суду №3-1344 від 06.08.09р., наданої суду ГУЮ у Волинській області встановлено наступне:
10.09.09р. старшим державним виконавцем підрозділу примусовго виконання рішень ГУЮ у Волинській області Турчинським В.Є. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по виконанню постанови Любомльського районного суду №3-1344 від 06.08.09р. про конфіскацію у ОСОБА_4 в дохід держави автомобіля Mitsubishi L200, 2007 року випуску ДНЗ НОМЕР_1 .
Опис та арешт вказаного транспортного засобу проведено державним виконавцем 30.09.09р., а 01.10.09р. автомобіль передано на реалізацію до філії «Волинський аукціонний центр»Державної акціонерної Компанії «Національна мережа аукціонних центрів», яка на аукціоні 05.11.09р. реалізувала автомобіль за ціною 60980грн.
Листом від 29.09.09р. №27.Р.О/279 на адресу ВДВС ГУЮ у Волинській області ПАТ «Ерсте Банк»повідомляв, що автомобіль перебуває у заставі Банку та ухвалою Кременецького районного суду на нього накладено арешт, а також у зв'язку з оскарженням ОСОБА_4 постанови Любомльського районного суду просив не здійснювати виконавче провадження. До вказаного листа були додані фотокопії: договору застави, витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, ухвала Кременецького суду про забезпечення позову та постанови про відкриття виконавчого провадження по вказаній ухвалі. Згідно поштового повідомлення лист було вручено адресату 05.10.09р.
В листі від 12.10.09р. №27.Р.О/305 на адресу ВДВС ГУЮ у Волинській області Банк повторно наголошував на порушенні виконавчим органом прав Банку як заставодержателя та повідомляв про звернення 12.10.09р. до Луцького міськрайоного суду з позовною заявою про виключення автомобіля з акту опису та арешту майна, в зв'язку з чим просив на підставі ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження»зупинити виконавче провадження по реалізації автомобіля на виконання рішення Любомльського районного суду. Вказаний лист було вручено адресату 15.10.09р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення.
Отримання вказаних листів представник ГУЮ у Волинській області підтвердив.
Проте, як зазначалось вище, підрозділ примусового виконання рішень проводив виконавчі дії по реалізації заставного автомобіля, а 10.11.09р. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження постанови Любомльського районного суду №3-1344 від 09.11.09р.
Згідно платіжного доручення від 09.11.09р. ГУЮ у Волинській області перерахувало до Державного бюджету м. Луцька 55318грн.21коп. -кошти від реалізації майна, конфіскованого у ОСОБА_4 на виконання постанови Любомльського районного суду. Надходження вказаної суми коштів до Державного бюджету м. Луцька представник ГУ ДКУ у Волинській області підтвердила.
Проаналізувавши встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ «Ерсте Банк»підлягають задоволенню з огляду на наступне:
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження". Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.
Державний виконавець як працівник органу державної виконавчої служби згідно ст.7 Закону України "Про виконавчу службу" зобов'язаний сумлінно виконувати службові обов'язки, не допускати у своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та законами України, а з огляду на ст. 7 Закону України "Про виконавче провадження" - використовувати надані йому права у точній відповідності до закону.
Статтею 52 Закону України "Про виконавче провадження" регламентовано, що реалізація заставленого майна проводиться в порядку, встановленому цим законом.
Відповідно до положень вказаної статті для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі: 1)виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; 2)коли вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю. Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателя не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або тоді, коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника знаходиться у заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про звільнення заставленого майна з-під арешту.
Оскільки зареєстроване право застави у ПАТ «Ерсте банк»виникло набагато раніше винесення постанови Любомльським районним судом про конфіскацію автомобіля, а вартість предмета застави була значно нижча заборгованості ОСОБА_4 перед Банком, то у державного виконавця не було правових підстав згідно статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" звертати стягнення на заставлений автомобіль, так як в даному випадку звернення стягнення на предмет застави є порушенням вимог чинного законодавства та прав позивача як заставодержателя.
Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 03.06.05р. №8 «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил»роз'яснив , що у разі, коли неможливо виконати постанову суду про конфіскацію товарів, що є безпосередніми предметами порушення митних правил (у тому числі транспортного засобу), або предметів зі спеціально виготовленими сховищами (тайниками), використаних для приховування товарів від митного контролю, або транспортного засобу, що використовувався для переміщення предметів порушення митних правил через митний кордон України, з правопорушників стягується вартість зазначених товарів, предметів і транспортних засобів шляхом зміни способу і порядку виконання рішення відповідно до ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження".
Статтею 57 Закону України «Про заставу»передбачено захист інтересів заставодержателя при припиненні його прав та прав заставодавця на заставлене майно на підставах передбачених законом. Зокрема, ч. 2 вказаної статті регламентовано, що у разі вжиття державою заходів до примусового вилучення заставленого майна або майнових прав (націоналізація, реквізиція, конфіскація, накладення секвестру, а також інших заходів, аналогічних за своїми наслідками), держава відшкодовує збитки, заподіяні заставодержателю внаслідок здійснення цих заходів.
Вищий арбітражний суд України в роз'ясненні від 24.12.1999р. №02-5/602 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням Закону України «Про заставу»зазначив, що заставодержатель, якому завдано збитків у зв'язку з діями держави (державних органів) стосовно примусового вилучення заставленого майна чи припинення права власності на заставлене майно, вправі звернутися з позовом до відповідного державного органу про відшкодування цих збитків у повному обсязі, хоча б згадані дії були правомірними. У таких випадках господарським судам слід застосовувати загальні норми цивільного законодавства стосовно відшкодування шкоди із врахуванням спеціальних норм, передбачених статтею 57 Закону, які, зокрема, не ставлять обов'язок щодо відшкодування шкоди у залежність від наявності вини у діях відповідача.
Враховуючи вищевикладене, кошти в сумі 55318грн.21коп., які перераховані ГУЮ у Волинській області до Державного бюджету підлягають стягненню на користь позивача як завдані останньому збитки.
Судові витрати по справі в сумі 789грн.18коп. суд покладає на Головне управління юстиції у Волинській області в особі підрозділу примусового виконання рішень, оскільки реалізація конфіскованого автомобіля була проведена державним виконавцем з порушенням вимог ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження».
Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про заставу», ст.ст. 44,49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
вирішив:
1. Стягнути з Державного бюджету м. Луцька на користь публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк»55318грн.21коп. збитків.
2. Стягнути з Головного управління юстиції у Волинській області в особі підрозділу примусового виконання рішень на користь публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк»судові витрати по справі в сумі 789грн.18коп.
Суддя В.Л.Слупко
Дата виготовлення повного
тексту рішення 31.01.2011р.