21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
27 січня 2011 р. Справа 9/214-10
за позовом:Виконавчого комітету Вінницької міської ради, код ЄДРПОУ 13322432 (21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 59)
до:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентиф.номер НОМЕР_1 (21036, АДРЕСА_1)
про стягнення 20 223,97 грн. заборгованості по орендній платі
Головуючий суддя Балтак О.О.
Секретар судового засідання Кравчук Н.Л.
Представники сторін:
позивача: Кириленко М.М.- представник за довіреністю;
відповідача: не з'явився.
Виконавчим комітетом Вінницької міської ради заявлено позов про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м.Вінниця) 20 223,97 грн. заборгованості по орендній платі.
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 26.11.2010р., за згаданим позовом, порушено провадження у справі № 9/214-10 та призначено її до розгляду на 14.12.10р.
Однак, на визначену дату судове засідання у справі № 9/214-10 не відбулося у зв"язку з перебуванням судді Балтака О.О. на лікарняному з 08.12.10р. по 21.12.10р. включно.
Зважаючи на наведене, розгляд вищезазначеної справи ухвалою суду від 22.12.2010р. призначено на 11.01.2011р.
Ухвалою суду від 11.01.11р. розгляд вищезазначеної справи відкладено на 27.01.11р.
В судовому засіданні 27.01.2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Відповідач вдруге в судове засідання особисто не з»явився, явку уповноваженого представника не забезпечив, відзиву на позовну заяву не надав, вимог попередніх ухвал суду не виконав. Зокрема, ухвали суду про порушення провадження у справі № 9/214-10 від 26.11.2010р., про призначення слухання по справі №9/214-10 від 22.12.2010р. та про відкладення слухання у справі №9/214-10 від 11.01.11р. надіслані відповідачу за вказаною у позовній заяві адресою: (21036, АДРЕСА_1) та повернуті підприємством зв"язку з відміткою на конверті "за зазначеною адресою не проживає". Однак, слід наголосити, що вищевказані ухвали суду надіслані відповідачу згідно наданого відділом державної реєстрації юридичного управління Вінницької міської ради Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 18.01.2011р. відповідно до якого місцезнаходженням відповідача є: 21036, АДРЕСА_1.
Відповідно до ст. 93 ЦК України, абз. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" місцезнаходженням юридичної особи - є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. До єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом (ч. 4 ст. 89 ЦК України).
Отже, місцезнаходженням відповідача є адреса, зазначена у витягу з ЄДР.
При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" обов'язок по внесенню змін відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, покладено на виконавчий орган юридичної особи.
Ухвали суду від 26.11.2010р., 22.12.2010р., 11.01.11р. надіслані відповідачу саме за цією адресою, що є належним повідомленням його про час і місце розгляду справи і у випадку неотримання її з вини відповідача, який не подав відомості про зміну місцезнаходження реєструючому органу.
Відповідно до чинного законодавства до повноважень господарського суду не віднесено розшук сторін у справі, у разі зміни їх місцезнаходження без внесення відповідних даних до ЄДР.
Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.
Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
18.02.02 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди цілісного майнового комплексу (в подальшому Договір) № 3.
Відповідно до якого Орендодавець (позивач) передає, а Орендар (відповідач) приймає в строкове платне користування цілісний майновий банно-пральний комплекс - по вул. Пирогова, 83, склад і вартість якого визначено відповідно до акту оцінки комплексу, результатів інвентаризації та передавального балансу; загальна вартість переданого майна становить - 762 498,70 грн., без врахування ПДВ, в тому числі основні фонди на суму 753 659,00 грн.; Оборотні матеріальні засоби на суму 8839,70 грн. (п. п. 1.1. - 1.2. Договору).
Пунктом 2.1. Договору передбачено, що вступ Орендаря у користування майном настає одночасно із підписанням сторонами Договору та Акта прийому - передачі вказаного майна.
Пунктом 2.3. Договору встановлено, що передача майна в оренду здійснюється за вартістю визначеною в акті оцінки, складеному за Методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. п. 3.1. - 3.2. Договору передбачено, що орендна плата визначається згідно з рішенням конкурсної комісії в розмірі 5 % вартості орендованого майна, визначеної експертним шляхом і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку лютий 2002 року - 3140,25 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюєтьсяу порядку, визначеному чинним законодавством шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за березень 2002 року; орендна плата перераховується до міського бюджету щоквартально не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним кварталом з урахуванням щомісячного індексу інфляції. В оренду плату не входять платежі за комунальні та інші послуги, а також плата за землю.
Відповідно до п. п. 5.2., 5.3., 5.12. Договору передбачено, що Орендар зобов"язується використовувати орендоване майно у відповідності з його призначенням та умовами Договору; своєчасно і в повному обсязі вносити до місцевого бюджету орендну плату. Щоквартально до 20 числа надавати Орендодавцеві (в управління комунального майна) інформацію про перерахування орендної плати (копію платіжного доручення з відміткою банку, що обслуговує Орендаря).
Пунктом 7.1. Договору встановлено, що Орендодавець зобов"язується передати Орендарю в оренду комунальне майно згідно з розділом 1 цього Договору по Акту прийому - передачі майна, який підписується одночасно з Договором.
На виконання Договірних умов позивач передав відповідачу у строкове платне користування передбачене вищезазначиним договором нерухоме майно, що стверджується актом прийому-передачі від 18.02.02р. (а.с. 13-15), який затверджений рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради № 260 від 18.02.02. р.(а.с.16).
За 1 півріччя 2008 року відповідачу нарахована орендна плата в сумі 20 223,97 грн., утворення якої підтверджується розрахунком орендної плати нежитлових приміщень за 1 півріччя 2008р., який проведений позивачем та міститься в матеріалах справи.
Однак, відповідач в порушення вказаних умов договору та у встановлені ним строки розрахунку з позивачем по нарахованій орендній платі не здійснив, в результаті чого заборгованість відповідача перед позивачем за 1 півріччя 2008 року складає 20 223,97 грн.
У зв'язку з чим, позивач був змушений звернутися з даним позовом до суду.
Враховуючи викладене, суд дійшов наступних висновків.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір №3 від 18.02.2002 р. є договором оренди.
Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно ч.1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, позивач свої зобов'язання згідно договору виконав повністю, передавши відповідачу у строкове платне користування зазначене приміщення, доказом чого є акт прийому-передачі від 18.02.2002року. (а.с.13-15).
Проте, відповідач не виконав свого обов"язку щодо своєчасної та повної сплати орендної плати за 1 півріччя 2008 року, у зв"язку з чим за ним виникла заборгованість у розмірі 20 223,97 грн., про що свідчить відсутність в матеріалах справи на момент її розгляду доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) на вказану суму.
В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в розмірі 20 223,97 грн., яка склалася за 1 півріччя 2008 року підлягають задоволенню, оскільки є обгрунтованими, правомірними та фактично відповідають матеріалам справи.
Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодних належних доказів в спростування позовних вимог, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) на заявлену до стягнення суму заборгованості орендної плати.
За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на останнього.
Керуючись ст.ст. 44 , 49, 75, 82 ,115, 116 Господарського процесуального кодексу України суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентиф. номер НОМЕР_1 (21036, АДРЕСА_1) на користь управління комунального майна Вінницької міської ради, код ЄДРПОУ 13322432 (21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 59, р/р 37111017002213, ГУДК у Вінницькій області, МФО 802015) 20 223,97 грн. - боргу; 202,24 грн. - витрат, пов"язаних зі сплатою державного мита; 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Копію рішення направити відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення .
Суддя Балтак О.О.
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 01 лютого 2011 р.
віддрук.2 прим.:
1 - до справи
2 - відповідачу (21036, АДРЕСА_1)