24 січня 2011 р. Справа № 35249/09
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
Головуючого судді Каралюса В.М.,
суддів Олендера І.Я., Ліщинського А.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області про нарахування підвищення до пенсії як дитині війни, -
В листопаді 2008 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області (далі УПФУ), в якому просив зобов'язати відповідача нарахувати підвищення до пенсії як дитині війни за 2007-2008 роки (по вересень 2008 року включно).
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25.12.2008 року позов задоволено частково. Зобов'язано УПФУ здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 1224 грн. 25 коп. (за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 30.09.2008 року) щомісячної надбавки до пенсії. В решті позовних вимог відмовлено.
Зазначена постанова мотивована тим, що відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком, вимоги позивача є законними, а тому судом першої інстанції відновлено порушене право останнього.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, УПФУ подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що Закон України "Про соціальний захист дітей війни" передбачає, що фінансування виплат по даному Закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджується Верховною радою України, а не із бюджету Пенсійного фонду України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, тому будь-яких порушень законодавства з боку відповідача не вбачається.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч.1 п.2 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу у порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних міркувань.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». У зв'язку з тим, що рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. №6-рп/2007 та від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 було визнано неконституційними окремі положення Законів України про Державний бюджет України на 2007-2008 роки, якими було зупинено і обмежено право на отримання спірних доплат, то суд першої інстанції прийшов до переконання, що відмова УПФУ у проведенні нарахування і виплати позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є протиправною.
Такі висновки суду першої інстанції частково відповідають обставинам справи та є вірними, однак колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки вимогам відповідача щодо застосування річного строку звернення до адміністративного суду, який позивачем був пропущений.
У відповідності до ст.ст.99, 100 КАС України в редакції до 07.07.2010 р. для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судом першої інстанції не враховано, що позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду, оскільки звернувся з позовом лише 06.11.2008 р., а відповідачем заявлено клопотання про застосування річного строку звернення до адміністративного суду /а.с.12/.
Колегія суддів приходить до висновку про необхідність застосування строку звернення до суду, визначеного ст.99 КАС України та відмови у задоволенні позовних вимог позивача в частині нарахування та виплати підвищення до пенсії як дитині війни за період до 06.11.2007 року.
Рішенням Конституційного суду №10-рп/2008 від 22.05.2008 р. нова редакція ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до якої дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, визнана неконституційною, а тому з 22.05.2008 р. почала діяти колишня редакція ст.6 вищенаведеного Закону. Таким чином з 22.05.2008 р., позовні вимоги щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії як дитині війни підлягають до задоволення.
Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком, а тому доводи апелянта в цій частині є необгрунтованими.
За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов'язання УПФУ провести нарахування та виплату на його користь підвищення до пенсії за період з 06.11.2007 р. по 31.12.2007 р. включно та за період з 22.05.2008 року по 30.09.2008 року включно у відповідності до заявлених вимог.
Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України в особі управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області, обов'язок щодо нарахування і виплати спірного підвищення правильно покладено на зазначеного відповідача у справі.
За таких обставин оскаржувана постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України є підставою для її скасування та прийняття нової постанови.
Керуючись ст. 160, ст. 195, 197, п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 207, ст. 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області задовольнити частково.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2008 р. у справі № 2а-6713/08 - скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області щодо невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням абзацу 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 06.11.2007 р. по 31.12.2007 р. включно та з 22.05.2008 р. по 30.09.2008 р. включно, з врахуванням виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя В.М. Каралюс
Судді І.Я. Олендер
А.М. Ліщинський