справа № 295/14685/25
22 квітня 2026 року м. Житомир
Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Віктора Мокрецького, за участю секретаря Анастасії Юзюк, розглянув цивільну справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
І. СУТЬ СПРАВИ
Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі - ТзОВ «Споживчий центр») звернулося до суду із позовом в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в загальній сумі 45 450 грн.
У обґрунтування заявленого ТзОВ «Споживчий центр» повідомило, що між позивачем та відповідачем укладений кредитний договір на підставі якого останній отримав грошові кошти та зобов'язався повернути їх у визначений кредитним договором строк. Однак ОСОБА_1 самоусунувся від виконання взятих на себе зобов'язань й через це виникла вищевказана заборгованість за стягненням якої позивач вимушений звернутися до суду.
ІІ. ПРОЦЕДУРА ТА КОРОТКІ ПОЗИЦІЇ СТОРІН
03 грудня 2025 року ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області в цій справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач, скориставшись своїм процесуальним правом, подав до суду відзив на позовну заяву в якому вимоги позивача заперечив у повному обсязі. Свою позицію ОСОБА_1 обґрунтував тим, що у матеріалах справи відсутні докази видачі йому кредитних коштів на підставі згаданого раніше кредитного договору. Окрім цього, позивачем не наданий детальний розрахунок заборгованості за допомогою якого можливо б було пересвідчитися у правильності нарахування ТзОВ «Споживчий центр» процентів за користування кредитними коштами. Також відповідач зауважив, що стягнення комісії за надання кредитних коштів суперечить законодавству України, а тому позивачем безпідставно нараховано відповідачеві заборгованість по сплаті комісії. Щодо нарахування пені відповідач зауважив, що згідно із положенням Цивільного кодексу України у період дії в країні воєнного стану боржник звільняється від відповідальності за неналежне виконання грошового зобов'язання, а тому вимога про стягнення з останнього на користь позивача пені суперечить положенням цивільного законодавства України.
У відповіді на відзив позивач підтримав свою позицію, викладену в позові.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ
04 січня 2024 року між ТзОВ «Споживчий центр» та Товариством з обмеженою відповідальністю «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» (далі - ТзОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ») укладений договір про надання послуг з переказу коштів № ФК-П-2024/01-2 за умовами якого останнє зобов'язалося від імені ТзОВ «Споживчий центр» виконувати платіжні операції з переказу споживачам виплат в порядку, розмірі та у строки, передбачені цим договором (а.с. 23-27).
11 лютого 2025 року між ТзОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 11.02.2025-100000921 (далі - Договір) за умовами якого останній отримав кредит в сумі 15 000 грн (п. 2 Договору) строком на 168 днів (п. 3 Договору) зі сплатою комісії в сумі 750 грн (п. 8 Договору).
Окрім цього, умовами п. 6 та п. 7 Договору передбачалося, що процентна ставка «Стандарт» у розмірі 1% за 1 день користування кредитом застосовується протягом перших 7 чергових періодів. Процентна ставка «Економ» у розмірі 0,5% за 1 день користування кредитом застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт». Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.
Відповідно до п. 14 Договору у цьому договір передбачено 12 чергових періодів з яких перших 7 періодів тривають у проміжок часу з 11 лютого 2025 року по 19 травня 2025 року, а решта 5 періодів тривають з 20 травня 2025 року по 28 липня 2025 року.
Також за умовами п. 17 Договору неустойка в сумі 225 грн нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
Перерахування коштів за цим договором повинно було здійснюватися позичальнику на його електронний платіжний засіб, а саме платіжну картку з номером НОМЕР_1 (а.с. 20 зворот-22).
Із довідки-розрахунку про стан заборгованості вбачається, що за ОСОБА_1 на підставі кредитного договору № 11.02.2025-100000921 від 11 лютого 2025 року обліковується борг в загальній сумі 45 450 грн з яких: 15 000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 19 950 грн - заборгованість за процентами; 750 грн - заборгованість за комісією; 7 500 грн - заборгованість по неустойці; 2 250 грн - заборгованість за комісією за обслуговування (а.с. 11).
Доказів погашення ОСОБА_1 заборгованості за кредитними договором матеріали справи не містять.
Відповідно до листа ТзОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» № 12-1510 від 15 жовтня 2025 року на підставі договору № ФК-П-2024/01-2, укладеним між ним та ТзОВ «Споживчий центр», зазначене товариство 11 лютого 2025 року перерахувало на картку № НОМЕР_2 грошові кошти в сумі 15 000 грн із призначенням платежу «видача за договором кредиту № 11.02.2025-100000921» (а.с. 10).
IV. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ
За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Приписи ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умовами, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із частиною першою та другою ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Нормою ч. 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Кредитний договір укладається у письмові формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
V. МОТИВИ ТА ОЦІНКА СУДУ
Проаналізувавши фактичні обставини справи у сукупності з нормами законодавства, якими врегульовані зазначені правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.
Так, позивач з метою захисту своїх порушених прав, що знайшли своє відображення у порушенні відповідачем умов кредитного договору та взятих на себе зобов'язань, звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості, як одним із способів та видів такого захисту. Також, суд встановив, що тривале порушення боргових зобов'язань у причинно-наслідковому зв'язку потягнуло за собою появу вищевказаної заборгованості.
Стосовно доводів сторони відповідача про відсутність в матеріалах справи доказів щодо перерахування кредитних коштів суд зауважує, що такі доводи ОСОБА_1 спростовуються матеріалами справи, зокрема листом ТзОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» № 12-1510 від 15 жовтня 2025 року. Водночас на противагу інформації, що викладена у цьому листі, стороною відповідача не надано жодних доказів. Також, ураховуючи, що ОСОБА_1 не заперечує укладення вищевказаного кредитного договору, суд зауважує, що у матеріалах справи відсутні будь-які звернення останнього до кредитора стосовно неналежного виконання ним свого зобов'язання щодо видачі кредитних коштів. За таких обставин, доводи відповідача в цій частині суд відхиляє як безпідставні.
Водночас, щодо вимог позивача стосовно стягнення заборгованості за комісією суд звертає увагу на таке.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту,у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Відтак, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає можливість встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Водночас, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
Окрім цього, Верховним Судом в постанові від 07 червня 2023 року по справі № 686/14530/15 виснувано, що оскільки сплата позичальником винагороди за надання фінансового інструменту та винагороди за проведення додаткового моніторингу є платою за послуги, що супроводжують кредит в даному випадку, тому пункти договору, які передбачають сплату такої винагороди є нікчемними, у зв'язку з чим підстави для нарахування банком комісії на підставі нікчемних умов договору є безпідставними і вказані кошти не підлягають сплаті позичальником.
Відтак, ураховуючи норми законодавства, якими врегульоване питання комісії при наданні кредиту, а також зважаючи на усталену судову практику з цього приводу, суд уважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні вимог в частині стягнення із відповідача як основної, так і додаткової комісії так як це прямо суперечитиме законодавству України, оскільки суть зобов'язання за кредитним договором полягає в обов'язку позикодавця надати гроші (кредит) позичальникові та в обов'язку позичальника їх повернути і сплатити за користування ними проценти. Підписання договору не означає безспірності його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням.
Стосовно питання стягнення із відповідача на користь позивача пені за неналежне виконання грошового зобов'язання суд звертає увагу на таке.
За правилами п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан, який триває й досі.
За таких обставин, оскільки позивачем нарахована пеня ОСОБА_1 після впровадження в Україні воєнного стану, то в силу приписів п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, суд відмовляє позивачеві у стягненні із відповідача заборгованості по сплаті пені.
Стосовно сумнівів відповідача у правильності обрахунку зазначеної заборгованості суд зауважує наступне.
У постанові Верховного Суду від 22 серпня 2023 року в справі № 922/1280/22 викладений правовий висновок, відповідно до якого Верховний Суд зазначає, що саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами.
Так, відповідно до умов кредитного договору № 11.02.2025-100000921 ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 15 000 грн строком на 168 днів. Разом з тим, виходячи з умов п. 6, п. 7 та п. 14 Договору можливо дійти висновку, що до 19 травня 2025 року проценти за користування кредитними коштами становили 1% за 1 день користування кредитом, а з 20 травня 2025 року по 28 липня 2025 року такі проценти становили 0,5% за 1 день користування кредитом.
Таким чином, заборгованість ОСОБА_1 за процентами становить 19 950 грн (з розрахунку (15 000 грн х 1% х 98 днів) + (15 000 грн х 0,5% х 70 днів) і позивачем проведений її правильний обрахунок.
Ураховуючи викладене вище, суд задовольняє цей позов частково.
VІ. ЩОДО СУДОВИХ ВИТРАТ
У відповідності до приписів ст. 141 ЦПК України із відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених вимог слід стягнути судові витрати за розгляд цієї справи, які складаються із витрат по сплаті судового збору.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , код платника податків НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, код ЄДРПОУ 37356833) заборгованість за кредитним договором № 11.02.2025-100000921 від 11 лютого 2025 року в загальній сумі 34 950 (тридцять чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят) гривень.
У решті вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати за розгляд даної справи у розмірі 1 862 (одна тисяча вісімсот шістдесят дві) гривні 58 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 22 квітня 2026 року.
Суддя Віктор Мокрецький