справа № 274/2575/26
провадження №3/0274/567/26
22.04.2026 м. Бердичів
Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Базюк Ю.П., розглянувши матеріали, які надійшли з Бердичівського районного відділу поліції ГУ НП в Житомирській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, має на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП,-
02.04.2026 ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , ухилялась від виконання покладених на неї батьківських обов'язків по відношенню до дітей: ОСОБА_2 , 2013 року народження, ОСОБА_3 , 2018 року народження, ОСОБА_4 , 2012 року народження та ОСОБА_5 , 2023 року народження, так як не забезпечила необхідних умов життя, а саме: у будинку брудно, відсутні належні санітарно-гігієнічні умови, розкидані речі, неприємний запах, продукти харчування наявні, але в недостатній кількості, чим порушила ст.ст. 8, 12 ЗУ «Про охорону дитинства».
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину визнала, пояснила, що не встигла прибирати в будинку, тому був безлад. Діти у неї не голодні, алепродукти харчування можуть бути в обмеженій кількості.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, суддя приходить до наступного висновку.
Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені СК України, Законом України «Про охорону дитинства».
Так, відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 150 СК України, батьки зобов'язані; виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Частиною першою ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону (ч. 6 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Як роз'яснив Пленум Верховного суду України в п. 16 своєї постанови від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Доказами вини ОСОБА_1 в інкримінованому їй правопорушенні є:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 038675;
- лист завідувача служби у справах дітей на адресу Бердичівського РВП ГУ НП в Житомирській області, зі змісту якого вбачається, що діти громадянки ОСОБА_1 будуть поставлені на облік як такі, що перебувають у складних життєвих обставинах;
- довідки Бердичівського РВП про відсутність даних, які б вказували на наявність кримінального правопорушення та неможливістю у зв?язку з цим внесення відповідної інформації до ЄРД
- письмові пояснення ОСОБА_1 на підтвердження обставин, викладених у протоколі.
Оцінюючи досліджені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП - ухилення батьків від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя неповнолітніх дітей.
Обставин, що пом'якшують, обтяжують відповідальність ОСОБА_1 судом не встановлено.
Разом з тим, суд бере до уваги, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності та застосовується з метою виховання особи, що вчинила адміністративне правопорушення, у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу винної, яка має чотирьох неповнолітніх дітей, не працює, ступінь вини, майновий стан, а також приймаючи до уваги санкцію ч. 1 ст. 184 КУпАП, суд вважає, що в умовах воєнного стану накладення бодай найменшого стягнення значно погіршить становище, в першу чергу малолітніх дітей, а тому суд вважає можливим звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.
Частиною другою ст. 284 КУпАП передбачено, що у разі оголошення особі, що притягається до адміністративної відповідальності усного зауваження, виноситься постанова про закриття справи.
Керуючись ст.ст. 22, ч. 1 ст. 184, ст.ст. 245, 247, 251, 280, 283, 284 КУпАП, суд
ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП та звільнити від адміністративної відповідальності за малозначністю вчиненого правопорушення, обмежившись усним зауваженням, провадження в справі закрити.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Бердичівський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: Ю.П. Базюк