справа № 274/844/26
провадження № 2/0274/1517/26
Рішення
Іменем України
22.04.2026 року м. Бердичів
Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області у складі: судді Вдовиченко Т.М., за участі секретаря судового засідання - Рудич М.О., розглянувши в м. Бердичеві Житомирської області в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -
Представник ТзОВ "Бізнес позика" Мовчан В.В. звернувся до суду із позовною заявою, у якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства заборгованість за договором про надання кредиту №112282-КС-004 від 29.11.2024 року в розмірі 111 870,00 грн.
Вимоги позовної заяви обґрунтовано тим, що 29.11.2024 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено договір №112282-КС-004 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ « Про електронну комерцію».
Відповідно до п.1 договору кредиту ТОВ «Бізнес позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 33 000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах визначених договором кредиту та правил про надання грошових коштів у кредит.
ТОВ «Бізнес позика» свої зобов'язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 33 000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 .
Зважаючи на ті обставини що відповідач належним чином не виконує свої зобов'язання за кредитним договором, у нього станом на 07.01.2026 року утворилась заборгованість в розмірі 111870,00 грн., що складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту - 33 000,00 грн., суми прострочених платежів по відсотках - 55 770,00 грн, сума заборгованості по відсоткам відповідно до ст.625 ЦКУ - 16 500,00 грн, суми прострочених платежів за комісією - 6 600 грн.
Вважаючи свої права порушеними, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №112282-КС-004 від 29.11.2024 в сумі 111 870,00 грн та судові витрати.
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду від 04.02.2026 справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Витребувано в АТ "А-Банк" письмові докази (а.с. 73).
Представник позивача в судове засідання не з'явився. Згідно позовної заяви, просив розглянути справу в його відсутності. Позовні вимоги підтримує, просить задоволити, не заперечує проти заочного розгляду справи ( а.с.9).
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб сайті Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області. Причини неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву не подав.
Представник відповідача адвокат Суховерська О.В. також в судове засідання не з"явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, судову повістку про виклик до суду отримала в її особистому електронному кабінеті 24.03.2026 року.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалося.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши письмові та електронні докази, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 29.11.2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 виникли правовідносини у сфері договірних зобов'язань, шляхом укладення договору №112282-КС-004 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма), підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором G-2692 (а.с.19-29).
Предметом договору є грошові кошти у сумі 33 000,00 грн, які надаються позичальнику на умовах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів.
Сторони погодили істотні умови договору: тип кредиту: кредит, строк кредиту: 24 тижні, стандартна процентна ставка: в день 1%, комісія за надання кредиту: 6600,00,00 грн, термін дії договору: до 16.05.2025, орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 81 025,88 грн, орієнтовна реальна річна процентна ставка: 6676,88 %, денна процентна ставка - 0,86 %.
Відповідно до візуальної форми послідовності дій клієнта ТОВ «Бізнес Позика» вбачається послідовність дій відповідача в ІТС товариства на сайті www.my.bizpozyka.com, щодо укладення договору про надання кредиту №112282-КС-004 від 29.11.2024 року (а.с.30).
Згідно даних анкети клієнта - ОСОБА_1 , сума бажаного кредиту: 33000,00 грн, дата отримання кредиту: 29.11.2024, також вказано фінансовий номер телефону НОМЕР_2 та номер банківського рахунку/картки для перерахунку коштів № НОМЕР_1 (а.с.31).
Паспорт споживчого кредиту містить графік платежів та умови кредитування (а.с.16-18).
Зарахування коштів в сумі 33 000,00 грн на карту ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , доводиться підтвердженням ТОВ "ПрофітГід" (без зазначення номера та дати), згідно якого 29.11.2024 здійснено переказ коштів в сумі 33 000,00 грн на платіжну карту № НОМЕР_1 за договором №112282-КС-004 від 29.11.2024 (а.с.32).
Згідно розрахунку заборгованості та довідки ТОВ «Бізнес Позика» про стан заборгованості (без зазначення номера та дати), ОСОБА_1 станом на 08.01.2026 має загальну заборгованість у розмірі 111 870,00 грн., що складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту - 33 000,00 грн., суми прострочених платежів по відсотках - 55 770,00 грн, сума заборгованості по відсоткам відповідно до ст.625 ЦКУ - 16 500,00 грн, суми прострочених платежів за комісією - 6 600 грн. (а.с.12-15).
Згідно інформації АТ «А -Банк», наданої на виконання ухвали суду від 04.02.2026, в банку на ім'я ОСОБА_1 емітовано карту № НОМЕР_1 ( а.с.81).
Згідно виписки по рахунку за період: 29.11.2024-16.05.2025, відмічається зарахування 29.11.2024 на карту № НОМЕР_1 кредитних коштів в розмірі 33 000,00 грн.( доказ в електронному вигляді).
Отже, між ТОВ «Бізнес Позика» та відповідачем укладено договір, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у гривні шляхом переказу коштів на визначену відповідачем банківську картку.
ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами.
Відповідач умови договору не виконує, не повернув грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками відповідно до графіка платежів, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
В силу п.5, 6 частини першої статті 3 Закону України від 3 вересня 2015 року №675-VIII «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Із положень частини першої статті 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною першою статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як передбачено частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.
За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов'язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов'язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.
Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.
Предметом виконання грошового зобов'язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.
Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.
Зобов'язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.
Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов'язання, в строки, встановлені договором.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв'язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов'язаний надати належну оцінку цим доказам.
Зібрані докази вказують на те, що 29.11.2024 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Бізнес Позика» в електронній формі кредитний договір №112282-КС-004, за умовами якого, отримав шляхом перерахування на свою банківську картку кредитні кошти у сумі 33000,00 гривень та зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами та комісію в порядку, визначеному договором. Після закінчення строку кредитування відповідач не повернув грошові кошти та не сплатив проценти за користування ними та визначену договором комісію у повному обсязі.
Згідно з наданим позивачем розрахунком станом на 08.01.2026 року утворилась заборгованість у розмірі 111 870,00 грн., що складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту - 33 000,00 грн., суми прострочених платежів по відсотках - 55 770,00 грн, сума заборгованості по відсоткам відповідно до ст.625 ЦКУ - 16 500,00 грн, суми прострочених платежів за комісією - 6 600 грн.
Вказаний розрахунок прострочених платежів по тілу кредиту та по процентах відповідає умовам укладеного між сторонами договору, підтверджується матеріалами справи. Доказів на його спростування відповідачем та його представником суду не представлено.
Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості за кредитним договором №112282-КС-004 від 29.11.2024 за тілом кредиту у розмірі 33 000,00 грн, оскільки умовами договору підтверджено надання відповідачу кредиту у розмірі 33 000 грн, та позовних вимог в частині стягнення заборгованості за процентами у розмірі 55 770,0 грн, враховуючи правову позицію висловлену у постанові Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18.
Щодо позовних вимог в частині стягнення прострочених платежів за комісією в розмірі 6 600,00 суд зазначає наступне.
Згідно ч.2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).
Частиною 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Тобто, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Верховний Суд в постанові від 06.12.2023 року по справі №755/15848/20 зазначив, що банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку. З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов'язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.
Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.
В договорі №112282-КС-004 від 29.11.2024 відповідач своїм підписом погодив комісію за надання кредиту у розмірі 6600,00 грн, проте кредитодавець не роз'яснив за які конкретні розрахунково-касові дії з відповідача буде взята комісія за обслуговування кредиту. Розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості встановлено без уточнення найменування конкретних послуг та систематичності запиту споживачем інформації щодо обслуговування кредитної заборгованості.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про те, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку послуг з обслуговування кредиту, їх погодження зі споживачем при укладенні кредитного договору. Так, вказані умови договору не містять розмежування платних та безоплатних послуг, як і не містять найменування цих послуг, а значить передбачають виключно платні послуги стосовно обслуговування кредиту в тому числі, слід розуміти, і послуги на вимогу споживача не частіше одного разу на місяць повідомляти йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надання виписки з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформації про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншої інформації, що суперечить вимогам частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», за яким надання таких послуг передбачено безоплатно.
З урахуванням положень ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», суд дійшов висновку, що умови кредитного договору №112282-КС-004 від 29.11.2024 про встановлення комісії за обслуговування кредиту у розмірі 6600,00 грн є нікчемними, а тому вимоги позивача про стягнення заборгованості з комісії за обслуговування кредиту за кредитним договором у розмірі 6600,00 грн є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Щодо частини позовної вимоги про стягнення заборгованості по відсоткам відповідно до ст.625 ЦК України у розмірі 16500,00 гривень, суд зазначає наступне.
З статті 625 ЦК України вбачається, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п.18 Прикінцевих та Перехідник положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
З огляду на вищевказане, стягнення заборгованості на підставі ст.625 ЦК України, що становить 16 500,00 грн. не підлягає задоволенню.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає частковому задоволенню.
Таким чином, з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» слід стягнути заборгованість за кредитним договором №112282-КС-004 від 29.11.2024 у розмірі 88 770,00 грн, яка складається: сума прострочених платежів по тілу кредиту 33 000,00 грн; сума прострочених платежів по процентах 55 770,00 грн.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує положення статті 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь ТОВ «Бізнес Позика» слід стягнути судовий збір за подання позову у розмірі 2113,00 гривень.
Керуючись ст.12-13,76-81,89, 211,247,258,263-265,274-275,279,354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: м.Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411) заборгованість за кредитним договором №112282-КС-004 від 29.11.2024 у розмірі 88 770,00 грн, яка складається: сума прострочених платежів по тілу кредиту 33000,00 грн; сума прострочених платежів по процентах 55770,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: м.Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411) судовий збір в розмірі 2113,00 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 22 квітня 2026 року
Суддя: Т.М. Вдовиченко