26 січня 2011 року Справа № 2а-6792/10/2370
Черкаський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Гайдаш В.А.,
при секретарі Кириченко Н.В.,
за участю: представника позивача - Геращенка М. В. (за дорученням), представника відповідача -Левенець А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Кавітаційні технології «Кавітус»до державної податкової інспекції у м. Черкаси про скасування податкового повідомлення - рішення,-
До Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулось приватне підприємство «Кавітаційні технології «Кавітус»до державної податкової інспекції у м. Черкаси про скасування податкового повідомлення - рішення.
Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що державною податковою інспекцією проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість. За результатами перевірки відповідачем складено акт від 13.12.2010 р. № 2779/23-4/21359969. На підставі вказаного акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 17.12.2010 р. № 0001512304/0. Дане податкове повідомлення-рішення позивач вважає протиправним в зв'язку з тим, що рішення відповідача про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість із державного бюджету ґрунтуються на висновках відповідача про завищення приватним підприємством «Кавітаційні технології «Кавітус» податкового кредиту за вересень 2010 р. на 9916 грн. 67 коп., що не відповідає дійсності. Позивач вказує, що ним було здійснено господарську операцію з дотриманням чинного законодавства, що підтверджується наданими до адміністративного позову матеріалами.
В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав повністю, просив врахувати обставини, викладені у адміністративному позові, та задовольнити позов повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнала, дала пояснення, аналогічні викладеним у запереченні та просила у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали і оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до наступного.
Позивача, як платника податків взято на облік в органах державної податкової служби 27.09.2006 р., перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції м. Черкаси.
З матеріалів справи вбачається, що державною податковою інспекцією у м. Черкаси було проведено позапланову виїзну перевірку приватного підприємства «Кавітаційні технології «Кавітус»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.09.2010 р. по 30.09.2010 р.
За результатами перевірки було складено акт від 13.12.2010 р. № 2779/23-4/21359969 та встановлено, що на формування показників декларації за вересень 2010 р. вплинуло здійснення операцій з придбання частотного перетворювача, комп'ютера, ноутбука, комплекту деталей, маркетингових послуг та інше.
Крім того, перевіркою встановлено, що маркетингові послуги надавались згідно Договору про надання послуг з маркетингу, укладеного між Замовником Позивачем в особі директора Жука В.В., діючого на підставі Статуту, з однієї сторони, та Виконацем ПП «Т-Груп»в особі директора Рудніцького Д.М. На виконання вказаного договору для перевірки було надано податкову накладну від 16.09.2010 р. № 2339, банківську виписку № 397 від 16.09.2010 р. за маркетингові послуги згідно рахунку СФ-2339 від 16.09.2010 р., акт здачі-прийняття робіт (надання) послуг № ОУ-2339, в якому зазначено про проведення таких робіт (наданні таких послуг): «Маркетинговые услуги» - 1 шт. 49583 грн. 33 коп.
На підставі вказаного акта від 13.12.2010 р. № 2779/23-4/21359969 про результати позапланової перевірки приватного підприємства «Кавітаційні технології «Кавітус»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.09.2010 р. по 30.09.2010 р. відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 17.12.2010 р. № 0001512304/0.
Правовідносини, що є предметом судового дослідження, врегульовані ЗУ «Про державну податкову службу в Україні», ЗУ «Про систему оподаткування», ЗУ «Про податок на додану вартість», ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб».
Так, відповідно до ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів, додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, а також фізичними особами (п.1ч.1 ст.11 Закону); при проведеній перевірок вилучати у підприємств, установ та організацій копії фінансово-господарських та бухгалтерських документів, які свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків та зборів (п.9 ч.1 ст.11 Закону); застосовувати до платників податків фінансові санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України(п.11 ч.1 ст.11 Закону).
З матеріалів справи вбачається, що позивач у відповідний період здійснив придбання послуг від контрагента ПП «Т-Груп»та на підставі договору «Про надання послуг з маркетингу»від 01.08.2011 р., акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ02339 від 16.09.2010 р. та виданої ПП «Т-Груп»податкової накладної № 2339 від 16.09.2010 р. здійснив визначення розміру податкового кредиту.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Статтею 1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Статтею 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до п. 9.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З наявного в матеріалах справи акту вбачається, що даний акт складений з порушенням приписів п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, оскільки не містить даних щодо обсягів наданих послуг, змісту наданих послуг, відсутня інформація про фактично понесені витрати на проведення маркетингових послуг.
На думку суду, відсутність у первинних документах за результатами виконання договорів про надання замовнику, їх вартість, одиницю виміру позбавляє можливості для висновку про фактичне надання послуг та їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), використання підприємством у власній господарській діяльності.
Статтею 7 п.7.1. ЗУ «Про податок на додану вартість» встановлено, що поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Із пп.7.2.1, 7.2.6 п.7.2 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість» слідує, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Підпунктом 7.4.1 Закону «Про податок на додану вартість» встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
При розгляді справи встановлено, що між позивачем з ПП «Т-Груп» укладено угоду по наданню маркетингових послуг. Договорами не передбачено умов про те, що замовник зобов'язаний сплачувати виконавцю загальні суми договорів незалежно від виду та обсягу наданих послуг.
Згідно договору від 01.08.2010 р., укладеного між позивачем і ПП «Т-Груп», останній надає маркетингові послуги ПП КТ «Кавітус» у виді підшукування потенційних клієнтів на продукцію ПП КТ «Кавітус» у південному регіоні Російської Федерації, проводить попередні перемовини, готує та проводить застріч ПП КТ «Кавітус» та потенційного клієнта для перемовин і підписання договорів на продаж продукції ПП КТ «Кавітус». Для оформлення господарських операцій (маркетингових послуг) ПП КТ «Кавітус» отримало від ПП «Т-Груп»звіт про надані маркетингові послуги.
При цьому, позивачем суду не надано фактичних даних, що містили б відомості про те, яку саме роботу із спостереження, вивчення та аналізу стану ринку було проведено виконавцем за договором про надання маркетингових послуг. Із звіту про надання маркетингових послуг не вбачається, які роботи інформаційно-маркетингового характеру, у чому вони полягали та в якому обсязі були виконані контрагентом. Надані пазивачем документи не відкривають суті маркетингових послуг, їх об'єм та реальну вартість.
На думку суду, в випадку, що є предметом судового розгляду, досліджені фактичні дані вказують на відсутність в діях позивача економічної доцільності витрат на маркетингові послуги та причинного зв'язку між придбаними послугами та отриманням економічної вигоди, направленої на максимізацію доходів чи мінімізацію витрат, тобто на отримання прибутку в цілому, та наміру придбання платником податку послуги для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Документи, якими позивач хоче підтвердити спірні валові витрати та правомірність податкового кредиту, а саме звіт про надані маркетингові послуги, в якому зазначено лише назву послуг, є такими, що беззаперечно не підтверджують такі витрати, оскільки первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні». В іншому ж випадку, у платника податку не виникає права відносити до складу валових витрат витрати без належних на те документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Валові витрати можуть бути підтверджені лише тими документами, що свідчать про реальність виконання договору, зміст, обсяг наданих послуг та їх вартість.
З огляду на викладене, за відсутності інших доказів, що підтверджували б фактичне надання конкретних послуг, документи, на підставі яких сформовані валові витрати за спірними господарськими операціями, самі по собі не можуть беззаперечно підтверджувати право платника на їх формування.
Отже, на порушення вимог п.5.1 ст.5, п.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачем в перевіряємому періоді безпідставно включено до складу валових витрат, витрати на придбання маркетингових послуг не підтверджені документами, які б доводили об'єм проведених робіт, їх реальну вартість, направленість господарських операцій на отримання прибутку в цілому, обґрунтування економічної вигоди від проведених операцій, відповідності та співрозмірності реального і заявленого змісту господарських операції, а також причинного зв'язку між придбанням маркетингових послуг та отриманням економічної вигоди від цього придбання.
З наданих суду позивачем доказів не вбачається, в якому обсязі були виконані названі в договорі роботи, у чому вони полягали, у чому полягало дослідження ринку (його обсяги, комплекс виконаних робіт процесі такого дослідження) тощо.
Статтею 7 п.7.1. ЗУ «Про податок на додану вартість» встановлено, що поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Із пп.7.2.1, 7.2.6 п.7.2 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість»слідує, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(надалі Закон «Про ПДВ») встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Аналіз встановлених в судовому засіданні обставин (неправомірності віднесення витрат за угодами по наданню маркетингових послу до валових витрат, безпідставне формування податкового кредиту за безтоварними операціями по наданню маркетингових послуг) в контексті наведених правових норм вказує на правомірність постановлених відповідачем податкових повідомлення-рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 60, 94, 159, 160, 161, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
В задоволенні адміністративного позову приватного підприємства «Кавітаційні технології «Кавітус»до державної податкової інспекції у м. Черкаси про скасування податкового повідомлення -рішення -відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги відповідно до положень статей 185-187 Кодексу адміністративного судочинства.
Повний текст постанови виготовлено 31.01.2011 р.
Суддя В.А. Гайдаш