08.04.2026 Справа №607/7427/26 Провадження №1-кс/607/2645/2026
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі клопотання прокурора відділу Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12024211040002120 від 03.09.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2, 3 ст. 307, ч. 1 ст. 310, ч. 1 ст. 311, ч. ч. 1, 3 ст. 321 КК України,
06.04.2026 прокурор відділу Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням у кримінальному провадженні № 12024211040002120 від 03.09.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2, 3 ст. 307, ч. 1 ст. 310, ч. 1 ст. 311, ч. ч. 1, 3 ст. 321 КК України, про накладення арешту, шляхом заборони відчуження, розпорядження та/або користування, на майно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: упакування від сім картки «Vodafon»; банківську картку № НОМЕР_1 ; банківську картку № НОМЕР_2 ; мобільний телефон марки «Samsung Galaxy S9» - які вилучені 02.04.2026 під час проведення обшуку у квартирі АДРЕСА_1 .
Дане клопотання мотивує тим, що зазначені речі та предмети мають значення речового доказу у кримінальному провадженні № 12024211040002120 від 03.09.2024 та з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Прокурор та власник майна, будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду клопотання, в судове засідання не з'явилися, що в силу вимог ч. 1 ст. 172 КПК України не перешкоджає розгляду клопотання про арешт майна.
Дослідивши клопотання та долучені до нього матеріали, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Слідчим суддею з'ясовано, що слідчим управлінням ГУНП в Тернопільській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024211040002120 від 03.09.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2, 3 ст. 307, ч. 1 ст. 310, ч. 1 ст. 311, ч. ч. 1, 3 ст. 321 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що група осіб за попередньою змовою на території м. Тернопіль та інших регіонів України, з метою особисто збагачення налагодили схему незаконного збуту наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів та прекурсорів.
В ході проведення слідчих, негласних слідчих (розшукових) дій встановлено, що до вказаних кримінальних правопорушень, може бути причетна ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька АДРЕСА_2 .
02.04.2026 під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 , а саме у квартирі АДРЕСА_1 , було виявлено та вилучено: упакування від сім картки «Vodafon»; банківську картку № НОМЕР_1 ; банківську картку № НОМЕР_2 ; мобільний телефон марки «Samsung Galaxy S9».
Вказане майно 02.04.2026 постановою слідчого визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.
Відповідно до пункту 7 частини другої статті 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Згідно пункту 1 частини другої статті 167 КПК України, тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей, тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 170 КПК України, арешт майна допускається з метою збереження речових доказів.
Згідно з частиною третьою статті 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно із частиною одинадцятою статті 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
У клопотанні прокурора наведені відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, які в сукупності з доданими матеріалами кримінального провадження дають слідчому судді підстави дійти висновку, що було вчинено вказане кримінальне правопорушення, що підтверджується долученими до клопотання доказами.
Крім цього, стороною кримінального провадження, яка звернулась з клопотанням, доведено наявність достатніх підстав вважати, що зазначене у клопотанні майно є речовим доказом у кримінальному провадженні, оскільки могло зберегти на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, а тому є необхідність у накладені арешту, з метою збереження речових доказів до з'ясування всіх обставин кримінального провадження.
Разом з тим, слідчий суддя вважає за необхідне звернути увагу на те, що накладення арешту на майно з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, чим серед іншого мотивує своє клопотання прокурор, є правово необґрунтованим, оскільки на момент розгляду клопотання особі, у якої було вилучено майно під час обшуку, не повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, за яке законом передбачено таке покарання. Зазначене суперечить вимогам частини 5 статті 170 КПК України, згідно з якою арешт з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, може бути накладений лише на майно підозрюваного, обвинуваченого або засудженого.
За викладених обставин, враховуючи правове обґрунтування клопотання, яке відповідає положенням статей 170-173 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання прокурора про арешт майна підлягає задоволенню з метою збереження речових доказів, задля забезпечення дієвості та об'єктивності розслідування у вказаному кримінальному провадженні, так як незастосування арешту може призвести до приховування, пошкодження, зникнення такого майна чи знищення слідчої інформації на ньому.
Одночасно слідчий суддя роз'яснює, що згідно статті 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково, якщо буде доведено, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
На підставі наведеного та керуючись ст. 167, 170, 172-173 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання прокурора відділу Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_3 - задовольнити.
Накласти арешт, шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування, на майно, яке вилучене 02.04.2026 під час проведення обшуку у квартирі АДРЕСА_1 , а саме: упакування від сім картки «Vodafon»; банківську картку № НОМЕР_1 ; банківську картку № НОМЕР_2 ; мобільний телефон марки «Samsung Galaxy S9», що належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора відділу Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_3 .
Ухвала про арешт майна виконується негайно.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1