465/3311/25
2-п/465/34/26
20.04.2026 м. Львів
Франківський районний суд м. Львова у складі:
головуючого - судді Баран О.І.,
за участю секретаря судового засідання Щирби Ю.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові заяву представника відповідача адвоката Зачепіло Зоряни Ярославівни про перегляд заочного рішення Франківського районного суду м. Львова від 21.01.2026 у справі:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (код ЄДРПОУ: 42986956, електронна адреса: FincomEICE@gmail.com, місцезнаходження: 02090, м. Київ, вул. Харківське шосе, буд. 19, оф. 2005, зареєстрований електронний кабінет у підсистемі ЄСІТС),
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , засоби зв'язку: ІНФОРМАЦІЯ_2 , тел. НОМЕР_2 ),
предмет позову: стягнення заборгованості за кредитним договором,
У квітні 2025 року уповноважений представник позивача, адвокат Тараненко А.І., через систему «Електронний суд» звернувся до Франківського районного суду м. Львова з позовом до ОСОБА_1 , у якому просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 700188827 від 25.09.2021 у розмірі 38173,24 грн, що складалася із:
7 988,20 грн - заборгованості за кредитом;
30 185,04 грн - заборгованості за відсотками.
Також представник позивача просив вирішити питання про розподіл судових витрат, в тому числі витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6 000,00 грн.
Одночасно із поданням до суду в електронній формі заяви по суті справи, у відповідності до ч.7 ст. 43 ЦПК України, до позовної заяви надано докази надсилання таких матеріалів відповідачу на адресу: АДРЕСА_1 , рекомендованим листом з описом вкладення, з відбитком календарного штемпеля відділення поштового зв'язку (а.с. 16, 16 зворот).
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 25.04.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін, встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи (а.с. 90-91).
Ухвала Франківського районного суду м. Львова від 25.04.2025 направлена відповідачу рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, скерованим за її зареєстрованим місцем проживання (штрихкодовий ідентифікатор ПАТ «Укрпошта» 0610249988793) (а.с. 93).
Згідно з повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2025 указана справа передана до провадження судді Баран О.І. (а.с. 95).
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 24.10.2025 цивільну справу прийнято до провадження судді Баран О.І., розгляд справи вирішено здійснювати з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 99-100).
Судові засідання у справі призначалися неодноразово: 03.12.2025 та 21.01.2026, про що відповідач повідомлявся належним чином рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, скерованими на його зареєстроване місце проживання (штрихкодові ідентифікатори ПАТ «Укрпошта» R067032510687, R067056264156). Однак, такі повернулися на адресу суду без вручення, із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 108, 109, 119, 120).
Між тим, неможливість вручення судової повістки у зв'язку відсутністю адресата за вказаною адресою, відповідно до постанови Верховного Суду у постанові від 10.05.2023 у справі № 755/17944/18, вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Відтак, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).
Крім цього, відповідно до п. 31, 32 рішення Європейського суду з прав людини від 18.02.2021 у справі «Сидоренко Світлана Василівна проти України», заява № 73193/12 («Svitlana Vasylivna Sydorenko against Ukraine», https://hudoc.echr.coe.int/eng#{%22itemid%22:[%22001-208971%22]}), хоча загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають належного вручення судових документів стороні, стаття 6 Конвенції не заходить так далеко, що зобов'язує національні органи влади забезпечити ідеально функціонуючу поштову систему. Іншими словами, органи влади несуть відповідальність лише за ненадсилання заявнику відповідних документів. Той факт, що заявниця не отримала кореспонденцію, надіслану їй Вищим спеціалізованим судом, сам по собі не є достатнім для того, щоб закласти аргументовану основу для заяви про те, що права заявниці за статтею 6 § 1 Конвенції були порушені.
Для належного повідомлення відповідача про час і місце судового засідання суд також вжив заходів для направлення йому SMS-повідомлення та повідомлення у додаток «Viber» на відомі суду засоби зв'язку ( НОМЕР_2 ), які доставлено йому 10.12.2025 (а.с. 118).
Засіб зв'язку, використаний для комунікування із відповідачем збігається із вказаним ним же у його двох заявах про перегляд заочного рішення ( НОМЕР_2 ) (а.с. 146, 182).
Крім цього, відповідні повідомлення про час і місце судових засідань, призначених на 03.12.2025 та 21.01.2026, а також ухвала суду від 24.10.2025 доставлені відповідачу до електронної скриньки «olenochka03@ukr.net» у різний час 24.10.2025 та у різний час 10.12.2025 (а.с. 106, 106 зворот, 113-117).
Виконавши покладений на суд обов'язок інформувати учасників справи про її розгляд та створивши всі можливості для належної реалізації відповідачем своїх процесуальних прав і обов'язків, судом ухвалено заочне рішення.
Заочним рішенням Франківського районного суду м. Львова від 21.01.2026 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» 31 269,79 грн заборгованості за кредитним договором №700188827 від 25.09.2021. У задоволені решти вимог відмовлено. У порядку розподілу судових витрат з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» стягнуто 4 096,00 грн та 1 984,43 грн судового збору.
18 лютого 2026 року (вх.№5235/26) від представника відповідача, адвоката Зачепіло Зоряни Ярославівни, надійшла перша заява про перегляд заочного рішення суду від 21.01.2026 (а.с. 146-159).
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 20.02.2026 указану заяву залишено без руху, встановлено процесуальний строк для усунення недоліків, акцентуючи увагу на тому, що
«у рішенні суду, суд погодився із розміром процентів, нарахованим до 23.01.2022 включно. У задоволенні іншої частини вимог відмовив, вказавши, що проценти після 23.01.2022 виходить за межі строку кредитування на 29 днів та у відповідності до п. 4.3 Договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Однак, заявник не надає доказів статусу військовослужбовця раніше, ніж 01.03.2024, хоча станом на 01.03.2024 жодні нарахування їй не проводились» (а.с. 164).
17 березня 2026 року (вх.№8435/26) від представника відповідача, адвоката Зачепіло Зоряни Ярославівни, надійшла друга заява про перегляд заочного рішення суду від 21.01.2026 (а.с. 182-196а).
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 01.04.2026 указану заяву прийнято до провадження, із призначенням судового засідання з її розгляду на 20.04.2026 (а.с. 202-204). Повторно звернено увага на те, що:
«у рішенні суду, суд погодився із розміром процентів, нарахованим до 23.01.2022 включно. У задоволенні іншої частини вимог відмовив, вказавши, що проценти після 23.01.2022 виходить за межі строку кредитування на 29 днів та у відповідності до п. 4.3 Договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
У повторно поданій заяві надано документальне підтвердження набуття статусу військовослужбовця 30.08.2023. Суд повторно звертає увагу на відсутність доказів наявності статусу військовослужбовця станом на час нарахування за кредитним договором».
У судове засідання, призначене на 20.04.2026 учасники справи не з'явились, про час і місце розгляду повідомлялися належним чином
Відповідно до ч. 1 ст. 287 ЦПК України, заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.
Суд, з'ясувавши доводи на які учасники посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши матеріали заяви та цивільної справи, дійшов таких висновків.
Звертаючись із заявою про перегляд заочного рішення представник зазначає про те, що відповідач не повідомлений про дату, час і місце судового засідання, посилаючись на позицію Верховного Суду щодо повернення повісток, із відмітками «за закінченням терміну зберігання» чи «інші причини». Відповідач не знав про розгляд справи, оскільки не отримував документів ні засобами поштового зв'язку, ні іншим чином, ні від суду, ні від позивача. Між тим, відповідач є військовослужбовцем, а тому: 1) не проживає за зареєстрованим місцем проживання; 2) на відповідача поширюються пільги, встановлені ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що виключають нарахування процентів та інших платежів.
Крім цього, відповідачем зазначено про не доведеність переходу прав вимоги від первісного кредитора до позивача оскільки на момент укладення договору факторингу кредитного договору ще не укладено. Вважає, що договір факторингу не може бути укладеним раніше кредитного договору, за яким переходить право вимоги.
Згідно з положень ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Згідно із ч.1ст.288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Наявність вищенаведених обставин повинна бути у їх сукупності, при відсутності хоча б однієї з них, заочне рішення скасуванню не підлягає. Крім того, підставою для перегляду заочного рішення є обставини, що свідчать про докази, що можуть вплинути на ухвалене заочне рішення, тобто докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача і якщо б вони були відомі суду при розгляді справи, то у справі було б ухвалене інше рішення.
За обставин викладених вище, встановлено, що відповідач є таким, що повідомлений належним чином, водночас, суд звертає увагу на наявність поважних причин неявки.
Однак, процесуальним законом передбачені обов'язкові сукупні умови для скасування заочного рішення.
Проте, судом встановлено, що законні підстави для задоволення заяви відсутні за недоведеності відповідачем вказаних ознак сукупних умов для скасування заочного рішення.
Незважаючи на відсутність відзиву на позовну заяву судом досліджено обставини переходу права вимоги до відповідача за укладеним договором, зокрема:
«28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) укладено Договір факторингу № 28/1118-01 (далі - Договір від 28.11.2018) пунктом 2.1 якого передбачено, що згідно умов цього договору клієнт зобов'язується відступити фактору прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с. 43).
Пунктом 1.2 Договору від 28.11.2018 визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, в саме Реєстрах прав вимоги (а.с. 43).
Відповідно до п. 1.3. Договору від 28.11.2018 визначено, що під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними Договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому (а.с. 43).
В той же час, відповідно до п. 1.5. Договору від 28.11.2018, Реєстр прав вимоги означає перелік Прав вимоги до Боржників, що відступається за Договором. Форма вказаного Реєстру наведена в Додатку № 1 до Договору. Тобто, Реєстр не є разовим документом, оскільки Договір факторингу передбачає (не забороняє) можливість їх укладення множинну кількість разів, у випадку бажання та необхідності Сторін.
Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку. Підписанням Реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги (п. 4.1 Договору від 28.11.2018) (а.с. 43 зворот).
Цей Договір набуває чинності та всі права та обов'язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (за наявності її у сторони) (п. 8.1 Договору від 28.11.2018) (а.с. 45).
Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 договору, та закінчується 28 листопада 2019 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором (п. 8.2 Договору від 28.11.2018) (а.с. 45).
Відповідно до додаткових угод №19 (від 28.11.2019), №26 (від 31.12.2020), № 27 (від 31.12.2023), №31 (від 31.12.2022), №32 (від 31.12.2023) до Договору від 28.11.2018, укладених між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», сторони виклали договір у новій редакції, а також домовилися продовжити строк дії договору до 31.12.2020, в подальшому до 31.12.2021, а потім до 31.12.2022, 31.12.2023, 31.12.2024 (а.с. 49-58).
Як вбачається з витягу з Реєстру прав вимоги №166 від 28.12.2021 на виконання договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», за №1704 вказано боржника, ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), кредитний договір №700188827 від 25.09.2021, загальну заборгованість у розмірі 25 080,49 грн, що складається із:
7 988,20 грн - заборгованості за тілом кредиту;
17 092,29 грн - заборгованості за відсотками (а.с. 59-60).
Станом на дату продажу, 28.12.2021, первинним кредитором складено відповідний розрахунок заборгованості (а.с. 78-79). Відповідно до указаного розрахунку встановлено, що відповідачем здійснено часткове погашення заборгованості (28.10.2021 відповідачем сплачено 511,00 грн, із яких 11,80 грн зараховано на погашення тіла кредиту, а 499,20 грн - на погашення процентів).
До 25.10.2021 включно, тобто упродовж тридцяти денного «Дисконтного періоду» нарахування процентів здійснювалося по 0,80 грн, тобто по 0,01 % від суми кредиту за кожний день користування ним. Подальше нарахування процентів здійснювалось по 158,17 грн, тобто по 1,98% в день від суми Кредиту, та 238,05 грн, тобто по 2,98% в день від суми Кредиту, що відповідає умовам 1.12.2. Договору. За даними указаного документа, поза межами строку кредитування нарахування процентів не здійснювалось (період 26.10.2021 - 28.12.2021 становить 64 дні від дати закінчення Дисконтного періоду).
Крім цього, між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» було укладено договір факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020, у відповідності до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» зобов'язалось відступити ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором (п. 2.1. Договору від 05.08.2020) (а.с. 64). Тобто предметом Договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.
Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 визначено, що під правом вимоги розуміється всі права клієнта за Кредитними договорами.
В той же час, п.1.5. Договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 встановлено, що Реєстр прав вимоги означає перелік Прав вимоги до Боржників, що відступається за цим Договором. Форма вказаного Реєстру наведена в Додатку № 1 до цього Договору.
Згідно п. 4.1. Договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 встановлено, що право вимоги переходить від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог, по формі установленій в відповідному додатку.
Отже, предметом даного договору, відповідно до його умов, є відступлення прав вимоги, що зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Відповідно до п. 4.1. договору, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимоги, що є невід'ємною частиною договору.
У п. 8.2. Договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 сторони погодили, що строк дії цього Договору закінчується 04.08.2021 (а.с. 63).
Відповідно до додаткових угод №2 (від 03.08.2021), №3 (від 30.12.2022), сторони домовилися продовжити строк дії договору до 31.12.2022, в подальшому до 30.12.2024 (а.с. 66-67).
Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги №10 від 31.07.2023 на виконання договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020, укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», за №18178 вказано боржника, ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), кредитний договір №700188827 від 25.09.2021, загальну заборгованість у розмірі 38 173,24 грн, що складається із:
7 988,20 грн - заборгованості за тілом кредиту;
30 185,04 грн - заборгованості за відсотками (а.с. 68-69).
Також позивачем додано копію платіжної інструкції від 01.08.2023 щодо сплати фінансування за Реєстром прав вимоги № 10 від 31.07.2023 до договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 (а.с. 14).
Витяг з реєстру прав вимоги № 10 від 31.07.2023 підтверджує, що право вимоги за кредитним Договором відступлено ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на законних підставах, а передача права вимоги відбулося відповідно до умов Договору факторингу.
Відповідно до розрахунку заборгованості складеного ТОВ «Таліон Плюс» продовжено нарахування процентів ще упродовж 55 днів по 238,05 грн, тобто по 2,98% в день від суми Кредиту. Внаслідок цього всього нараховано 30 185,04 грн - заборгованості за відсотками.
Фактичне нарахування процентів від дати закінчення Дисконтного періоду (26.10.2021 - 21.02.2022) становило 119 днів (з них 67 днів у 2021 році). Відтак, останній із 90 календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду припав на 23.01.2022.
Відтак, проценти після 23.01.2022 виходить за межі строку кредитування на 29 днів та у відповідності до п. 4.3 Договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, нарахованими після закінчення строку дії цього договору (після 90 дня від дати закінчення дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання (а.с. 20).
У подальшому між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» було укладено договір факторингу №26/12/Е від 26.12.2024, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило ТОВ «ФК «ЕЙС» право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників. Перелік боржників зазначено в Реєстрі боржників, який формується згідно з Додатком №1 (п. 1.1 Договору) (а.с. 70).
Відповідно до витягу з реєстру боржників від 26.12.2024 до договору факторингу №26/12/Е від 26.12.2024, укладеного між ТОВ «ФК «ЕЙС» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», за №827 вказано боржника ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), кредитний договір №700188827 від 25.09.2021, загальну заборгованість у розмірі 38 173,24 грн, що складається із:
7 988,20 грн - заборгованості за тілом кредиту;
30 185,04 грн - заборгованості за відсотками (а.с. 75-76).
Також позивачем додано копії Акта прийому-передачі Реєстру боржників за Договором факторингу №26/12/Е від 26.12.2024 (а.с. 77) та платіжних інструкцій від 26.12.2024 та 27.12.2024 щодо сплати фінансування за Договором факторингу №26/12/Е від 26.12.2024 (а.с. 15, 15 зворот)»
[…]
«Щодо доведення факту переходу права вимоги до відповідача за укладеним договором
У відповідності до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредитору. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
За змістом статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник у зобов'язанні не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
На підтвердження укладення договорів факторингу і переходу до позивача права вимоги за кредитним договором укладеним первісним кредитором з відповідачем позивач надав суду копії відповідних доказів, описаних вище, які є достатніми для доведення факту переходу до нього права вимоги за кредитним договором укладеним між відповідачем та первісним кредитором. Аналогічний підхід застосовано судом апеляційної інстанції у постанові від 29.04.2025 у справі №188/2327/24.
Враховуючи наведене, укладання договору факторингу між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» до виникнення 25.09.2021 зобов'язань за кредитним договором не свідчить про недійсність передачі прав вимоги за таким договором новому кредитору, оскільки станом на момент укладення кредитного договору договір факторингу був чинним. Право вимоги по кредитному договору передані ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на користь ТОВ «Таліон Плюс» та в подальшому позивачу на підставі Реєстру, який оформлений належним чином.
Відтак, позивачем доведено факт переходу до нього права вимоги за кредитним договором укладеним між відповідачем із первісним кредитором. Позивач є належним кредитором та отримав дійсне право вимоги за вказаним кредитним договором».
Указаний висновок, у відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові Верховного Суду від 07.01.2026 у справі № 727/2790/25 (провадження № 61-13862св25, https://reyestr.court.gov.ua/Review/133238626).
Відповідно до п. 45 постанови Верховного Суду від 04.02.2026 у справі № 202/13389/24, суди не врахували, що майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому, тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з'явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу. Майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення (див. згадану вище постанову Верховного Суду від 07 січня 2026 року у справі № 727/2790/25). Указане стало підставою для скасування судових рішень.
Щодо наявності пільг
Як зазначено вище, судом неодноразово (двічі) звернено увагу стороні відповідача на тому, що суд погодився із розміром процентів, нарахованим до 23.01.2022 включно. У задоволенні іншої частини вимог відмовлено, із зверненням уваги на відсутності документального підтвердження наявності статусу військовослужбовця до 23.01.2022, тобто станом на час нарахування процентів за кредитним договором.
Указане залишено стороною відповідача без уваги та належного реагування.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
У статті 1, 2 цього Закону закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
В частині 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначено, що військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Враховуючи те, що відповідач проходила військову службу з призовом по мобілізації після 23.01.2022, у неї відсутні пільги щодо нарахування їй процентів з врахуванням ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», які були нараховані до 23.01.2022 (з урахуванням суду про їх стягнення за цей період).
Відтак, законні підстави для задоволення заяви відсутні за недоведеності відповідачем сукупності умов для скасування заочного рішення, а тому заява задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 284 - 287 ЦПК України, суд -
У задоволенні заяви представника відповідача, адвоката Зачепіло Зоряни Ярославівни, про перегляд заочного рішення Франківського районного суду м. Львова від 21.01.2026 у справі № 465/3311/25 - відмовити.
Роз'яснити заявнику, що відповідно до ч.4 ст. 287 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали суду складено 22.04.2026.
Суддя: Баран О.І.