21.04.2026 м. Турка
Справа № 458/151/26
Провадження №2/458/169/2026
Турківський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Волинець М.З.,
за участю секретаря судового засідання Матківської Р.Р.
Сторони в справі:
позивач Товариство з обмеженою
відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС»,
відповідач ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Турка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТОВ/ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» через підсистему «Електронний суд» подав до Турківського районного суду Львівської області позовну заяву до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором №1466-1389 від 31.10.2024 в розмірі 6 574,20 грн, з яких: 1 800 грн - заборгованість за кредитом, 4 264,20 грн - заборгованість за нарахованими процентами та 510 грн - заборгованість за штрафами. Також просив стягнути судовий збір у виді сплаченого судового збору в розмірі 2 662,40 грн.
Стислий зміст позовних вимог.
31.10.2024 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (надалі - позивач) та ОСОБА_1 (надалі - відповідач), за допомогою веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем позивача, в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів, укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1466-1389 (надалі - кредитний договір).
Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на таких умовах: сума кредиту - 1 000 грн; строк кредитування - 365 днів; базовий період - 28 днів; комісія за видачу кредиту - 15,00 % від суми кредиту; знижена процентна ставка - 1 % в день; стандартна процентна ставка: 1 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення договору та 0,75 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії договору і до закінчення строку дії договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї із зазначених дат, яка настане раніше).
Також додатковою угодою №1 до договору про відкриття кредитної лінії № 1466-1389 від 31.10.2024 (надалі - додаткова угода) сторони погодили надання додаткових кредитних коштів у сумі 1 000 грн.
Кредитодавець виконав свої зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти відповідно до умов кредитного договору, а також додаткові кредитні кошти відповідно до умов додаткової угоди. Водночас відповідач, усвідомлюючи виникнення фінансових зобов'язань перед позивачем, здійснив часткове погашення заборгованості за кредитним договором шляхом внесення платежів, зазначених у розрахунку заборгованості.
У подальшому відповідач, всупереч умовам кредитного договору, ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» та ст.ст. 525, 526, 530, 536,610, 612 ЦК України, порушив свої зобов'язання, не повернув кредит у повному обсязі та не виконав інших грошових зобов'язань перед кредитодавцем.
Таким чином, станом на 19.01.2026 у відповідача наявна заборгованість перед позивачем за кредитним договором у розмірі 6 574,20 грн, з яких: 1 800 грн - заборгованість за кредитом; 4 264,20 грн - заборгованість за нарахованими процентами; 510 грн - заборгованість за штрафами.
Враховуючи неналежне виконання відповідачем ОСОБА_1 умов кредитного договору, позивач просив стягнути з останнього вказану суму заборгованості та понесені судові витрати.
Позиція відповідача.
02.03.2026 відповідач ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подав до суду відзив на позовну заяву, у якому частково визнав факт отримання кредитних коштів. Проте, зазначив, що не погоджується із розміром заявленої позивачем заборгованості оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів фактичного перерахування кредитних коштів саме на його банківський рахунок; відсутній повний та обґрунтований розрахунок заборгованості із зазначенням періодів нарахування процентів та штрафних санкцій; нараховані проценти та штрафні санкції є явно завищеними, неспівмірними із сумою основного боргу; умови договору приєднання фактично були визначені позивачем одноосібно без можливості їх зміни відповідачем, що ставить споживача у явно невигідне становище. Просив витребувати у позивача оригінал кредитного договору, підтвердження перерахування кредитних коштів, детальний розрахунок заборгованості, розрахунок процентної ставки із зазначенням періодів нарахування; визнати нараховані штрафні санкції та проценти такими, що є надмірними; зменшити розмір штрафних санкцій відповідно до ст. 551 ЦК України; у разі задоволення позову - застосувати розстрочку виконання рішення суду; судові витрати покласти на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Турківського району суду Львівської області від 24.02.2026 відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи на 11.03.2026 о 10:30 год за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті (відзиву, відповіді на відзив, заперечення на відповідь на відзив).
Ухвалою Турківського району суду Львівської області від 11.03.2026 задоволено клопотання відповідача ОСОБА_1 про витребування доказів в ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», судове засідання у справі відкладено на 30.03.2026 о 17:00 год.
24.03.2026 представник позивача ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» через підсистему «Електронний суд» подав до суду заяву про виконання ухвали суду від 11.03.2026, в якій на підтвердження заявлених позовних вимог зазначив, що позивач не є банківською установою в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність», не відкриває рахунки, а здійснює послуги з переказу коштів без відкриття рахунку. Оскільки, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» є фінансовою установою, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, а саме надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, відповідно надати будь-який бухгалтерський документ, а саме, банківську виписку по рахунку ОСОБА_1 чи інший документ про отримання чи використання відповідачем кредитних коштів є неможливим. На підтвердження перерахування грошових коштів відповідачу до позовної заяви надано квитанцію АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про перерахування коштів від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» через систему платежів LiqPay та довідку про перерахування суми кредиту № 1466-1389 від 31.10.2024, які підтверджують перерахування грошових коштів ОСОБА_1 .
Згідно долученого до позовної заяви розрахунку заборгованості за договором № 1466-1389 від 31.10.2024, станом на 19.01.2026, за період з 31.10.2024 по 30.04.2025 (включно) - нарахування процентів відбувалось за стандартною процентною ставкою у розмірі 1 % за кожен день користування відповідно до п. 4.10 кредитного договору; 02.11.2024 - на підставі додаткової угоди до кредитного договору, укладеної між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 відповідачу було надано додаткові грошові кошти у кредит у сумі 1000 грн, у зв'язку з чим основна сума боргу збільшилась до 2000 грн; 02.11.2024 - нараховано комісія за видачу додаткових грошових коштів у кредит відповідно до п. 2.6. додаткової угоди; 29.12.2024 - нараховано штраф відповідно до п. 8.3 кредитного договору; 20.02.2025 - нараховано штраф відповідно до п. 8.3 кредитного договору; 01.11.2025 - нараховано штраф відповідно до п. 8.3 кредитного договору; за період 01.05.2025 по 01.11.2025 (включно) було застосовано стандартну процентну ставку 0.75% (0.74%) відповідно до п. 4.10. кредитного договору за кожен день користування кредитом. Відповідно до п. 4.13. кредитного договору строк кредитування, тобто, строк на який надається кредит позичальнику становив 365 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику, дата повернення (виплати) кредиту - 30.10.2025. Відповідно до 2.11. додаткової угоди, сторони домовились продовжити строк кредитування на 365 днів з дати укладення цієї додаткової угоди, тому строк кредитування за кредитним договором становив 367 днів. При цьому, після закінчення строку кредитування, а саме після 01.11.2025 нарахування процентів за користування кредитом було зупинено, що також відображено в розрахунку заборгованості, тобто позивачем нараховувались проценти відповідно до умов кредитного договору, та у строк визначений таким договором. У зв'язку з неможливістю надати до суду первинні бухгалтерські документи позивачем одночасно з заявою про виконання ухвали суду подано клопотання про витребування доказів від АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
25.03.3036 відповідач ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подав до суду письмові заперечення, в яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС». В обґрунтування письмових заперечень покликався на те, що позивачем не виконано вимоги ухвали суду про витребування доказів від 11.03.2026, оскільки позивач надав лише загальний опис, який не підтверджений первинними документами та не містить банківської виписки або іншого належного доказу фактичного зарахування коштів на його рахунок, повних реквізитів, на який нібито здійснювалось перерахування, деталізованого розрахунку заборгованості з розбивкою на тіло кредиту, відсотки, штрафи та пеню, розрахунку процентної ставки із зазначенням періодів нарахування та методики її обчислення.
Ухвалою Турківського району суду Львівської області від 30.03.2026 задоволено клопотання позивача ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про витребування доказів в АТ КБ «ПриватБанк», судове засідання у справі відкладено на 21.04.2026 0 14:10 год.
01.04.2026 відповідач ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подав до суду письмові пояснення, в яких вказав, що визнає факт отримання кредитних коштів від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» у розмірі 2000 грн. Разом із тим повідомив, що ним здійснено погашення заборгованості на загальну суму близько 2610 грн, що перевищує суму отриманого кредиту. Оскільки позивачем не надано належного та повного підтвердження правильності розрахунку заявленої заборгованості, зокрема не доведено підстави та механізм нарахування процентів і штрафів, коректність загальної суми боргу, співвідношення нарахувань із фактично отриманою та повернутою сумою, вважає, що заявлені позивачем проценти, штрафи та інші нарахування є необґрунтованими та не підтверджені належними доказами. Просив покласти на позивача обов'язок довести розмір і обґрунтованість заявленої заборгованості, витребувати у позивача детальний розрахунок боргу та первинні документи на підтвердження нарахувань; врахувати фактично здійснені ним платежі; у разі недоведеності вимог відмовити у їх задоволенні або зменшити розмір заявленої заборгованості.
17.04.2026 на виконання вимог ухвали суду від АТ КБ «ПриватБанк» надійшли витребувані матеріали.
Представник позивача ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» у судове засідання не з'явився, разом із позовною заявою подав до суду клопотання, в якому просив розгляд справи проводити без участі представника позивача. При цьому, зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 , належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення судової повістки засобами поштового зв'язку, у судове засідання призначене на 11.03.2026, на 30.03.2026 та на 21.04.2026 повторно не з'явився. Конверти із судовими документами (в тому числі з повістками-повідомленнями про судове засідання), адресовані на адресу відповідача повернулися до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». 14.03.2026 відповідач ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, в якій зазначив, що на даний час фактично проживає за межами України, у зв'язку з чим не має можливості особисто прибути до суду.
У зв'язку з неявкою в судове засідання сторін у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України не здійснюється.
Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин.
Дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», судом встановлено такі обставини.
31.10.2024 між позивачем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та відповідачем ОСОБА_1 , укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1466-1389 продукту «CreditKasa».
Кредитний договір укладений з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи веб-сайту ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (кредитодавця), в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів.
Відповідно до умов кредитного договору відповідачу надано кредит у розмірі 1 000 грн; строк кредитування - 365 днів; базовий період - 28 днів; комісія за видачу кредиту - 15,00 % від суми кредиту; знижена процентна ставка - 1 % в день; стандартна процентна ставка: 1 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення договору та 0,75 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії договору і до закінчення строку дії договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї із зазначених дат, яка настане раніше).
Згідно п. 4.7. кредитного договору, плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом та комісії за видачу кредиту (якщо умови цього договору передбачають сплату комісії за видачу кредиту). Тип процентної ставки за користування кредитом - фіксована. Процентна ставка за користування кредитом, зазначені у п. 4.10 кредитного договору, застосовуються відповідні періоди дії договору і не можуть бути збільшені кредитодавцем в односторонньому порядку без письмової згоди позичальника. Однак, позичальнику на умовах, вказаних у цьому договорі (програма лояльності), може надаватися можливість скористатися кредитом за промо-ставкою та/або пільговою, та/або зниженою процентними ставками.
Відповідно до п.4.16. денна процентна ставка на дату укладення кредитного договору складає 0,914 %.
Згідно з п. 10.1. кредитного договору позичальник за умови дотримання вимог, передбачених п.п. 10.2., 10.3. цього договору, користується програмами лояльності кредитодавця та сплачує проценти за користування кредитом за зниженою процентною ставкою, яка становить 1 % за кожен день користування кредитом до 180 дня користування кредитом (включно), яка надається кредитодавцем виключно як знижка на користування кредитом за умови своєчасного і належного виконання позичальником умов договору щодо оплати кредиту та є заохоченням позичальника до сумлінного виконання умов кредитного договору.
Відповідно до п. 5.1. цього договору позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю отриманий кредит в останній календарний день строку кредитування шляхом здійснення безготівкового переказу на банківський рахунок кредитодавця у порядку, визначеному у правилах. Кредит вважається повернутим кредитодавцю з моменту зарахування необхідної суми грошових коштів на банківський рахунок кредитодавця.
02.11.2024 між позивачем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та відповідачем ОСОБА_1 , укладено додаткову угоду до кредитного договору, згідно якої сторони погодили надання додаткових кредитних коштів у сумі 1 000 грн та продовження строку кредитування/строку дії кредитного договору, у зв'язку з чим строк на який надається кредит становив 367 днів.
Згідно квитанцій АТ КБ «ПриватБанк» та довідки ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про перерахування суми кредиту № 1466-1389 від 31.10.2024, позивач здійснив видачу кредитних коштів за договором № 1466-1389 від 31.10.2024, а саме: 31.10.2024 у розмірі 1 000 грн та 02.11.2024 у розмірі 1 000 грн ОСОБА_1 на картковий рахунок № НОМЕР_1 за допомогою системи LiqPay, платіж № 2540064905 та платіж № 2540938503.
Згідно з відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» від 07.04.2026 (№ 20.1.0.0.0/7-260401/79439-БТ), наданою на виконання ухвали суду від 30.03.2026, на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ); по вказаному рахунку 31.10.2024 було зараховано кошти на суму 1 000 грн та 02.11.2024 на суму 1 000 грн. На підтвердження перерахування коштів банком також надано суду виписку по рахунку.
Факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів в сумі 2 000 грн відповідачем не заперечується.
Таким чином, суд вважає, що кредитодавець виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти відповідно до умов укладеного кредитного договору та додаткової угоди.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 1466-1389 від 31.10.2024, станом на 19.01.2026 загальна заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 6 574 грн, з яких: 1 800 грн - основний борг; 4 264,20 грн - залишок відсотків та 510 грн - залишок штрафів.
Застосовані судом норми права та мотиви їх застосування.
Судом встановлено, що спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються загальними положення ЦК України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ст.ст. 3, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України).
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Так, статтею 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст. 11 Закону).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ч.6 ст. 11 вказаного Закону).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - ч.12 ст. 11 Закону № 675-VIII.
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З досліджених судом доказів встановлено, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.
Оскільки договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через вебсайт або мобільний додаток, та відповідач підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, то без отримання відповідного ідентифікатора на номер мобільного телефону, який ним особисто зазначений, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07.10.2020 у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28.04.2021 у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01.11.2021 у справі №234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14.06.2022 у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08.08.2022 у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).
Таким чином, суд вважає, що позивачем доведено факт виникнення зобов'язальних правовідносин між сторонами, шляхом укладання кредитного договору та додаткової угоди.
Згідно з умовами договору та додаткової угоди позичальник зобов'язувався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки та на умовах передбачених у договорі.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Судом встановлено, що ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» повністю виконало свої зобов'язання перед позичальником ОСОБА_1 та перерахувало на картковий рахунок відповідача кошти на загальну суму 2 000 грн.
Проте відповідач, отримавши кредитні кошти та розпорядившись ними на власний розсуд, зобов'язання щодо їх повернення належним чином не виконав, кредит у повному обсязі не повернув.
Згідно з розрахунком заборгованості відповідачем частково здійснювались платежі на погашення заборгованості, зокрема 28.11.2024 на суму 860 грн, 31.12.2024 на суму 200 грн, 03.01.2025 на суму 150 грн, 07.01.2025 на суму 200 грн, 09.01.2025 на суму 200 грн, 13.01.2025 на суму 100 грн та 20.01.2025 на суму 900 грн. Загалом відповідачем було перераховано позивачу кошти на загальну суму 2 610 грн, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами. Водночас внесені відповідачем кошти позивачем було зараховано в рахунок сплати тіла кредиту, процентів, комісії та неустойки.
Відповідно до умов укладеного між сторонами кредитного договору, з урахуванням додаткової угоди строк договору становив 367 календарних днів, тобто строк виконання умов кредитного договору був обумовлений сторонами до 01.11.2025.
Як згадувалось вище, відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором.
Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Отже, кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору або до звернення кредитора до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, після спливу такого строку нарахування відсотків є безпідставним.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
З розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», вбачається, що нарахування ОСОБА_1 процентів здійснено згідно умов кредитного договору та додаткової угоди в період з 31.10.2024 по 01.11.2025, тобто в межах строку кредитування.
Разом з тим, згідно вказаного розрахунку, проценти в період з 31.10.2024 по 30.04.2025 нараховувались за стандартною процентною ставкою в розмірі 1 % за кожний день, в період з 01.05.2025 по 01.11.2025 за пільговою процентною ставкою в розмірі 0,74% за кожен день.
Незважаючи на те, що розмір і порядок нарахування процентів за користування кредитом визначаються сторонами, вони повинні узгоджуватися із нормами законодавства.
Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1,00 %.
Судом встановлено, що в межах строку кредитування нараховування відсотків за користування кредитними коштами здійснювалося за ставкою, яка не перевищує 1% в день, тобто у розмірі, передбаченому чинним законодавством.
Пред'являючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, позивач крім тіла кредиту та прострочених процентів просив стягнути складові його повної вартості, зокрема, суму заборгованості за штрафами в розмірі 510 грн.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Частиною 1 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до положень п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02 2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 № 183/7850/22(61-14740св23) зазначив тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Враховуючи ту обставину, що штраф, який передбачений кредитним договором, нарахований у період дії в Україні воєнного стану, після 24.02.2022, він підлягає списанню кредитодавцем та підстави для його стягнення за рішенням суду відсутні.
Таким чином, нарахований штраф у розмірі 510 грн стягненню не підлягає.
Разом з тим, суд звертає увагу, що позивач не маючи права нараховувати штрафні санкції, здійснив таке нарахування та частину сплачених відповідачем коштів на погашення заборгованості 21.01.2025 в сумі 490 грн зарахував в рахунок погашення штрафу.
З огляду на викладене, суд вважає, що оскільки сплачені відповідачем кошти у сумі 490 грн були зараховані позивачем у рахунок сплати штрафу, наявні підстави для перерахунку кредитної заборгованості та зменшення її розміру. При цьому зазначена сума підлягає зарахуванню в рахунок погашення тіла кредиту з відповідним перерахунком відсотків.
Зокрема, за результатами перерахунку проценти в період з 21.01.2025 по 30.04.2025 становлять 1 310грн (100 к.д. х 1 % від 1 310 грн (тіло кредиту)), в період з 01.05.2025 по 01.11.2025 - 1 793,39 грн (185 к.д. х 0,74 % від 1 310 грн). Зокрема, суд звертає увагу, що станом на 20.01.2025 відповідачем сплачено всі нараховані відсотки.
Крім того, доводи відповідача про те, що нараховані проценти є явно завищеними, неспівмірним із сумою основного боргу та порушують принципи розумності й справедливості, суд оцінює критично та зазначає, що в кредитному договорі, додатковій угоді, в тому числі в графіках платежів, що є невід'ємними частинами таких, зазначено суму кредиту, детальний розпис його сукупної вартості, розмір процентних ставок, строк кредитування, строк дії договору, порядок розрахунків, та всі інші істотні умови, передбачені законодавством України.При цьому відсутні підстави щодо задоволення повторного заявленого відповідачем клопотання про витребування доказів у позивача, оскільки на виконання зазначеної ухвали позивач надав суду письмові пояснення.
Відповідач ознайомлений зі всіма істотними умовами кредитного договору, що підтверджується його підписом в кредитному договорі та додатковій угоді.
З огляду на викладене, оскільки, отримані за кредитним договором кошти в добровільному порядку відповідачем в повному обсязі не повернуті, а також в повному обсязі не сплачені відсотки за користування такими кредитними коштами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є частково обґрунтованими, відповідачем не спростовані, та підлягають до часткового задоволення у розмірі 4 413,39 грн, з яких: 1 310 грн - заборгованість за кредитом, 3 103,39 - заборгованість за нарахованими відсотками.
Разом з тим, відповідач у відзиві на позовну заяву просив у разі задоволення позову застосувати розстрочку виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 267 ЦПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Згідно з ч. 1, 3, 4, 5 ст. 435 ЦПК України визначено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Отже, підставою для розстрочення виконання рішення суду є наявність перешкод та конкретних обставин, які унеможливлюють виконання рішення.
Такі обставини є виключними, тобто такими, що унеможливлюють виконання рішення суду в силу непередбачуваних обставин, що настали під час здійснення виконання судового рішення.
Разом з тим, відповідачем не наведено підстав та не надано доказів щодо виникнення виключних обставин в розумінні ст. 435 ЦПК України, які б давали підстави для розстрочення виконання рішення суду. будь-яких обставин, що ускладнюють виконання рішення чи вказують не неможливість виконання рішення суду відповідач не обгрунтував, тому відсутні підстави для задоволення заявленого клопотання.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати в цій справі складаються з судового збору.
Із матеріалів справи вбачається, що вказана позовна заява подана через систему «Електронний суд», та відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2 662,40 грн.
Оскільки за наслідком розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 787,27 грн, з розрахунку 4 413,39 грн (задоволені позовні вимоги) становлять 67,13 % заявленої суми позовних вимог; від суми сплаченого при поданні судового збору в розмірі 2 662,40 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 247, 259, 263, 265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 38548598, адреса місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407, м. Київ, 01133) заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1466-1389 продукту «CreditKasa» від 31.10.2024 у розмірі 4 413 (чотири тисячі чотириста тринадцять) грн 39 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 38548598, адреса місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407, м. Київ, 01133) судовий збір у розмірі 1 787 (одна тисяча сімсот вісімдесят сім) грн 27 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: бульв. Лесі Українки, буд. 26, офіс 407, м. Київ, 01133.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Марія ВОЛИНЕЦЬ