печерський районний суд міста києва
Справа № 757/20966/26-к
пр. 1-кс-24774/26
16 квітня 2026 року Печерський районний суд міста Києва у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_4 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання старшого слідчого першого відділу Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Державного бюро розслідувань ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 62026000000000084 від 02.02.2026 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Донецьк, громадянина України (паспорт громадянина України НОМЕР_1 , виданий 04.04.2009 Куйбишевським РВ Донецького МУ ГУМВС України в Донецькій області), зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч . 2 ст. 28, ст. 340, ч. 7 ст. 111-1 КК України,
Старший слідчий першого відділу Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Державного бюро розслідувань ОСОБА_5 , за погодженням прокурором у кримінальному провадженні - прокурором першого відділу процесуального керівництва Департаменту організації, процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях про злочини, вчинені у зв'язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , звернулася до слідчого судді з клопотанням у кримінальному провадженні № 62026000000000084 від 02.02.2026 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування поданого клопотання зазначено, що слідчими Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку із масовими протестами у 2013 - 2014 роках Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні (виділене із кримінального провадження № 42013110000001029 від 25.11.2013) за підозрою ОСОБА_6 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ст. 340, ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні здійснюється Офісом Генерального прокурора.
Досудовим розслідуванням встановлено, що міліціонер батальйону міліції особливого призначення «Беркут» ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_7 , діючи у складі даного підрозділу, 18.02.2014 в період часу приблизно з 12:00 год. до 16:16 год. на виконання явно злочинного наказу заступника начальника Головного управління - начальника міліції громадської безпеки ГУМВС України в місті Києві ОСОБА_8 , командира БМОП «Беркут» ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_9 , разом із іншими залученими для цього співробітниками підрозділів правоохоронних органів здійснив силовий розгін громадян, які перебували на вулиці Інститутській від перехрестя з вулицею Шовковична до Майдану Незалежності, а саме застосовуючи грубу фізичну сили по відношенню до учасників мітингів, зборів та демонстрацій за допомогою спеціальних засобів, а саме: гумових палиць «ПР-73», світло шумових гранат «Факел-С», «Заря-2», «Пламя-М», ручних гранат подразнюючої та світло шумової дії «Дрофа», ручних аерозольних гранат «Дрейф-2», ручних дратівливих гранат РГР, ручних дратівливих гранат підвищеної потужності та безпеки, ручних димових гранат виробництва російської федерації щодо учасників мітингів, зборів та демонстрацій, що перебували на перехресті вулиці Шовковичної та вулиці Інститутської, невибірково спричиняючи при цьому учасникам акцій протесту тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості в результаті ударів гумовими палицями по різним частинам тіла та вибухів зазначених гранат.
Так, на виконання незаконного наказу ОСОБА_8 , приблизно з 15 год. 30 хв., більш точного часу слідством не встановлено, командири підрозділів МОП «Беркут», в тому числі командир БМОП «Беркут» ГУМВС України у Донецькій області ОСОБА_9 , а також командири ТрК внутрішніх військ МВС України та інших підрозділів міліції, які отримали такий же наказ, з метою залякування населення, а також впливу на прийняття рішень керівниками опозиційних політичних партій та громадських організацій про припинення масових акцій протесту та розпуск учасників, які приймали в них участь на Майдані Незалежності в м. Києві та в інших населених пунктах України, надали відповідний незаконний наказ працівникам підпорядкованих підрозділів, після чого останні, у тому числі міліціонер БМОП «Беркут» ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_7 , із застосуванням грубої фізичної сили по відношенню до учасників мітингів, зборів та демонстрацій за допомогою спеціальних засобів, а саме: спеціального автомобіля з водометною установкою на базі вантажного автомобіля КрАЗ, гумових палиць «ПР-73», світло шумових гранат «Факел-С», «Заря-2», «Пламя-М», ручних гранат подразнюючої та світло шумової дії «Дрофа», ручних аерозольних гранат «Дрейф-2», ручних дратівливих гранат РГР, ручних дратівливих гранат підвищеної потужності та безпеки, ручних димових гранат виробництва російської федерації, почали швидке відтиснення учасників мітингів, зборів та демонстрацій по вул. Інститутській від перехрестя вулиць Шовковичної та вулиці Інститутської в напрямку Майдану Незалежності.
У результаті вказаних дій працівників міліції, у тому числі ОСОБА_7 , учасники акції протесту почали швидко відступати по вул. Інститутська в напрямку Майдану Незалежності міста Києва, зокрема, до барикади, зведеної раніше учасниками акції протесту з мішків з піском та інших конструкцій на вулиці Інститутській, 6, поруч з верхнім виходом зі станції метро «Хрещатик».
При цьому, працівники БМОП «Беркут» ГУМВС України в Донецькій області, у тому числі ОСОБА_7 , під командуванням ОСОБА_9 , який безпосередньо знаходився на вулиці Інститутській та керував діями підлеглих йому працівників, а також працівники інших вищевказаних підрозділів, на виконання незаконного наказу, відтісняючи учасників акції протесту по вул. Інститутській, з метою придушення будь-якого спротиву з боку учасників акції протесту, явно усвідомлюючи про відсутність в цей час законних підстав та необхідності для застосування фізичної сили та спеціальних засобів, не вибірково спричинили учасникам акцій протесту, які переважно рухалися в кінці відступаючих людей, тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості в результаті нанесення ударів гумовими палицями та не передбаченими для застосування працівниками міліції спеціально пристосованими для нанесення тілесних ушкоджень металевими і дерев'яними палицями (прутами, битами) по різним частинам тіла, а також кидання та подальших вибухів зазначених гранат, кидання бруківки, здійснення прицільних пострілів з помпових рушниць у напрямку масового скупчення людей.
У результаті надмірного застосування фізичної сили та спеціальних засобів зі сторони працівників правоохоронних органів, у тому числі міліціонера БМОП «Беркут» ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_7 , до учасників акції протесту, які рухалися по вулиці Інститутській в напрямку Майдану Незалежності та в переважній більшості не чинили силового супротиву, громадяни під впливом страху отримання тілесних ушкоджень та незаконного затримання працівниками правоохоронних органів, почали тікати у різні боки. Водночас, у зв'язку із значним скупченням громадян та обмеженою можливістю покинути вулицю Інститутську, що полягала в зупинці Київського Метрополітену та закриття верхнього виходу зі станції метро «Хрещатик», перекриття працівниками правоохоронних органів вулиці Банкової, вузького проходу в барикаді, зведеної на вулиці Інститутській, 6 поруч з верхнім виходом зі станції метро «Хрещатик» та утворення в ньому завалу людей, наявності обриву з протилежної виходу зі станції метро «Хрещатик» сторони по вулиці Інститутській, в районі місцевості перед розташуванням зазначеної зведеної барикади по вулиці Інститутській утворилася тиснява громадян у значній кількості.
Приблизно о 16 год. 00 хв. працівниками БМОП «Беркут» ГУМВС України в Донецькій області, у тому числі ОСОБА_7 , під командуванням ОСОБА_9 , який безпосередньо знаходився на вулиці Інститутській та керував діями підлеглих йому працівників, а також працівниками інших вищевказаних підрозділів, на виконання незаконного наказу, з метою придушення будь-якого спротиву з боку учасників акції протесту та повного силового звільнення території в межах урядового кварталу, в тому числі вулиці Інститутської, явно усвідомлюючи про відсутність в цей час законних підстав та необхідності для застосування фізичної сили та спеціальних засобів, продовжено невибіркове спричинення громадянам, які опинилися у вказані тисняві та не чинили супротиву, тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості в результаті нанесення ударів гумовими палицями та не передбаченими для застосування працівниками міліції спеціально пристосованими для нанесення тілесних ушкоджень металевими і дерев'яними палицями (прутами, битами) по різним частинам тіла, а також кидання та подальших вибухів зазначених гранат, кидання бруківки, здійснення прицільних пострілів з помпових рушниць у напрямку масового скупчення людей. При цьому, вказані дії працівників міліції супроводжувалися застосуванням спеціального автомобіля з водометною установкою на базі вантажного автомобіля КрАЗ для таранення та пошкодження барикади, а також силового відтиснення невстановленими працівниками вищевказаних підрозділів за допомогою металевих щитів учасників акції протесту, які опинилися в тисняві, в напрямку проходу в барикаді, з метою звільнення проходу для подальшому пересування залучених підрозділів по вулиці Інститутській в напрямку Майдану Незалежності.
У наслідок перелічених дій вищевказаних співробітників підрозділів правоохоронних органів стосовно учасників акції протесту, які знаходилися у тисняві біля барикади на вулиці Інститутській, 6 поруч з верхнім виходом зі станції метро «Хрещатик», що характеризувалися для останніх раптовістю, тривалістю, постійними змінами ситуації, підвищеним рівнем потенційної загрози для життя, неможливістю контролювати своє життя, тривалістю знаходження в напруженій ситуації, неможливістю змінити умови ситуації, та враховуючи перебіг подій, пов'язаних з незаконним здійсненням силового розгону громадян на вулицях Інститутській, Садовій, Шовковичній та Кріпосному провулку в м. Києві в період приблизно з 12 год. 00 хв. по 16 год. 00 хв., штучно створено стресову (психотравмувальну) ситуацію для людей, які були учасниками тисняви, із суттєвими фізичними і психічними навантаженнями.
При цьому у період приблизно з 15 год. 50 хв. до 16 год. 15 хв. командир БМОП «Беркут» ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_9 знаходячись на вул. Інститутській у місті Києві, на виконання незаконних вказівок заступника начальника Головного управління - начальника міліції громадської безпеки ГУМВС України в місті Києві ОСОБА_8 , організовував застосування підпорядкованими співробітниками, у тому числі ОСОБА_7 , надмірної фізичної сили та спеціальних засобів стосовно учасників зібрань громадян спричиняючи їм різного ступнею тяжкості тілесні ушкодження.
У результаті вищевказаних неправомірних дій командира БМОП «Беркут» ГУ МВС України у Донецькій області ОСОБА_9 , міліціонера цього підрозділу ОСОБА_7 , командира БМОП «Беркут» ГУМВС України в Львівській області ОСОБА_10 , заступника начальника відділу забезпечення масових заходів управління громадської безпеки ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_11 та командирів інших залучених підрозділів органів внутрішніх справ, вчинених на виконання явно злочинного наказу заступника начальника Головного управління - начальника міліції громадської безпеки ГУМВС України в місті Києві ОСОБА_8 , під час незаконного силового відтиснення працівниками підрозділу БМОП «Беркут» ГУМВС України в Харківській, Львівській та Донецькій областях та інших вищевказаних залучених співробітників підрозділів правоохоронних органів, які перебували на вулиці Інститутській в м. Києві, 18.02.2014 у період часу приблизно з 15 год. 30 хв. до 16 год. 15 хв., незаконно здійснено силовий розгін громадян, які перебували на вулиці Інститутській від перехрестя з вулицею Шовковична до Майдану Незалежності, у результаті чого внаслідок протиправного та надмірного застосування спеціальної техніки, фізичної сили та спеціальних засобів спричинено тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості 37 учасникам акції протесту.
Після вчинення вищевказаних дій ОСОБА_6 , 21.02.2014, покинув територію міста Києва, та направився до місця постійної дислокації в місто Донецьк Донецької області.
Надалі починаючи з 22.02.2014 ОСОБА_6 перебував на території міста Донецьк Донецької області.
Ураховуючи вищезазначені обставини, ОСОБА_6 , діючи протиправно, з корисливих спонукань, керуючись мотивом створити передумови для проходження подальшої служби в органах державної влади РФ, а також бажаючи уникнути кримінальної відповідальності за злочини, вчинені під час силового розгону учасників мирних акцій протесту у м. Києві, будучи громадянином України та маючи значний досвід роботи в правоохоронних органах, усвідомлюючи явно злочинний характер своїх умисних дій, їхні суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, вчинив злочини проти громадської безпеки, проти основ національної безпеки України, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, в умовах протистояння Українського народу російському агресору.
Так, колишній співробітник спеціального батальйону міліції ГУМВС України в Донецькій області, громадянин України ОСОБА_6 , не пізніше 09 травня 2015 року, перебуваючи на території Донецької області, діючи з мотивів не сприйняття діючої влади в Україні, підтримуючи злочинні наміри терористичної організації «Донецька народна республіка», діючи умисно, керуючись власними переконаннями, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, а також впливу на прийняття рішень органами державної влади та органами місцевого самоврядування України, після захоплення влади бойовиками терористичної організації «ДНР», розуміючи протиправний характер своїх дій, за власною ініціативою, вступив до непередбаченого законом збройного формування терористичної організації «Донецька народна республіка» - загону мобільного особливого призначення «Беркут» «Міністерства внутрішніх справ «ДНР» (скорочена назва російською мовою ОМОН «Беркут»), у складі якого, здійснював ведення збройного опору, незаконної протидії та перешкоджання виконанню службових обов'язків співробітниками правоохоронних органів України і військовослужбовцями Збройних сил України, задіяними у проведенні антитерористичної операції (за вказаним фактом обвинувальний акт стосовно ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №62023000000000794 від 14.09.2023 перебуває на розгляді у Печерському районному судді м. Києва).
Пізніше, громадянин України ОСОБА_6 , продовжуючи свої злочинні наміри, направлені на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, зі своїх ідеологічних та корисливих мотивів, в ході повномасштабного вторгнення регулярних військ РФ на територію України, добровільно погодився взяти участь в незаконних збройних формуваннях держави-агресора, чим порушив норми «Акту проголошення незалежності України», Конституції України, Статуту Організації Об'єднаних Націй, Резолюції Генеральної Асамблеї ООН, Декларації Генеральної Асамблеї ООН.
Так, 24.02.2022 на виконання вищевказаного наказу військовослужбовці збройних сил РФ шляхом відкритої збройної агресії, із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію України через державний кордон України в Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Запорізькій, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, Київській та інших областях, і здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об'єкти, здійснили окупацію частини території України та почали контролювати її, чим вчинили дії з метою змін меж території та державного кордону України усупереч порядку, встановленому Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
У цей час, громадянин України ОСОБА_6 , достовірно знаючи про вищевказані факти, будучи колишнім працівником спецпідрозділу правоохоронного органу України, який приймав присягу на вірність Українському народові, будучи звільненим у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік), продовжуючи свої злочинні наміри, направлені на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, зі своїх ідеологічних та корисливих мотивів, з метою повалення конституційного ладу та ослаблення держави України, почав усіляко сприяти збройним формуванням рф у підривній діяльності проти України, добровільно вступивши до їх складу та беручи участь в збройному опорі правоохоронним органам України і військовослужбовцям Збройних сил України.
При цьому, ОСОБА_6 , вступаючи до незаконного збройного формування держави-агресора, чітко усвідомлював, що таке збройне формування має організаційну структуру військового типу (поділяється на структурні підрозділи (групи, пости) з визначенням особового складу кожного з них, які носять формений одяг військового типу, характеризується наявністю єдиноначальності та субординації (невстановленими органами досудового розслідування особами здійснюється єдине керівництво зазначеними збройними формуваннями), використанням знаків розрізнення (нарукавних шевронів та інших предметів), має воєнізований характер завдань та методів здійснення з використанням вогнепальної зброї та військової техніки збройного опору підрозділам Збройних Сил України та інших військових формувань України, задіяних у протистоянні збройній агресії російської федерації, та ставить перед собою специфічні завдання.
Так, в період квітня - травня 2022 року, більш точний час слідством не встановлений, ОСОБА_6 добровільно беручи участь в складі збройних формувань рф, що мають білу пов'язку на руці, яка є одним із розпізнавальних символів окупантів, на військовій техніці з розпізнавальними знаками «Z», у формі збройних сил російської федерації, зі зброєю в руках, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, використовуючи власні теоретичні знання та практичні навички бійця спеціального підрозділу правоохоронних органів України, взяв участь в збройному захопленні м. Маріуполя Донецької області, в тому числі металургійного заводу «Азовсталь» в м. Маріуполі, де перебували військовослужбовці Збройних Сил України та цивільні особи, веденні збройного опору, незаконній протидії та перешкоджанні виконанню службових обов'язків співробітниками правоохоронних органів України і військовослужбовцями Збройних сил України.
Захоплення та окупація у травні 2022 року збройними формуванням рф м. Маріуполя Донецької області призвело масштабних руйнувань інфраструктури міста, загибелі десятків тисяч цивільних та військових.
Отже, ОСОБА_6 , з квітня 2022 року, приймаючи участь в збройних формуваннях рф, маючи умисел на колабораційну діяльність, в умовах воєнного стану, з метою повалення конституційного ладу та ослаблення держави України, користуючись підтримкою окупаційних військ держави-агресора, активно сприяє зусиллям рф заподіяти шкоду державній, інформаційній та економічній безпеці України, зокрема шляхом збройної та незаконної зміни територіального устрою України.
Таким чином, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні наступних кримінальних правопорушень: у незаконному перешкоджанні проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, вчиненому службовою особою, із застосуванням фізичного насильства, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ст. 340 КК України; у добровільній участі громадянина України в незаконних збройних формуваннях держави-агресора, наданні таким формуванням допомоги у веденні бойових дій проти Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізовувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
29.01.2026 у кримінальному провадженні №42013110000001029 від 25.11.2013 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ст. 340, ч. 7 ст. 111-1 КК України.
02.02.2026 матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_6 , виділено в окреме провадження за №6202600000000084, у якому 08.04.2026 ОСОБА_6 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ст. 340, ч. 7 ст. 111-1 КК України.
08.04.2026 у кримінальному провадженні № 62026000000000084 від 02.02.2026 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ст. 340, ч. 7 ст. 111-1 КК України.
У зв'язку із не встановленням місця перебування ОСОБА_6 , що позбавило орган досудового розслідування можливості вручити йому письмове повідомлення про підозру та повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри у день їх складення, зазначені повідомлення відповідно до вимог ч. 1 ст. 278, 111, 135 КПК України направлені у спосіб, передбачений Кримінальним процесуальним Кодексом для вручення повідомлень, та розміщення відповідного тексту повідомлення про підозру на офіційному сайті Офісу Генерального прокурора та газеті Кабінету Міністрів України «Урядовий кур'єр».
Таким чином, слідчий вважає наявними всі законні підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного, враховуючи те, що він підозрюється у вчиненні зокрема тяжкого злочину та наявні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому кримінальному провадженні, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав та просив задовольнити з підстав, зазначених у ньому.
Захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_4 проти задоволення клопотання заперечував.
Заслухавши пояснення прокурора, захисника та дослідивши клопотання та докази, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Частиною другою ст. 19 Конституції України встановлено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
З метою досягнення завдань кримінального провадження та для належного здійснення правосуддя у справах про вчинення кримінального правопорушення в КПК передбачено заходи забезпечення кримінального провадження, до яких належить, зокрема, тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Слідчим суддею встановлено, що слідчими Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку із масовими протестами у 2013 - 2014 роках Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні (виділене із кримінального провадження № 42013110000001029 від 25.11.2013) за підозрою ОСОБА_6 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ст. 340, ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні здійснюється Офісом Генерального прокурора.
29.01.2026 у кримінальному провадженні №42013110000001029 від 25.11.2013 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ст. 340, ч. 7 ст. 111-1 КК України.
02.02.2026 матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_6 , виділено в окреме провадження за №6202600000000084, у якому 08.04.2026 ОСОБА_6 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ст. 340, ч. 7 ст. 111-1 КК України.
08.04.2026 у кримінальному провадженні № 62026000000000084 від 02.02.2026 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ст. 340, ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Обставини, що дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_6 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, підтверджуються зібраними у ході досудового розслідування доказами, в тому числі:
- наказом начальника ГУ МВС України в Донецькій області від 20.01.2014 № 108 про службове відрядження працівників ГУМВС в Донецькій області до м. Києва для охорони громадського порядку в кількості 79 осіб, в тому числі і міліціонера БМОП «Беркут» ГУ МВС України в Донецькій області ОСОБА_6 ;
- висновком службового розслідування Міністерства внутрішніх справ України від 24.04.2014, проведеного на підставі наказу МВС України № 142 (за фактами перевищення службових повноважень, зловживання службовим становищем окремими керівниками ГУМВС, УМВС та ДТМ) за фактами незаконного перешкоджання організації та проведенню мітингів, походів і демонстрацій;
- протоколами огляду відеозаписів та фотознімків, в ході яких оглянуто фото та відеозаписи отримані від представників засобів масової інформації, підприємств, установ та організацій, потерпілих, свідків, а також з інших джерел на яких зображено події, пов'язані із масовими акціями протестів в центральній частині міста Києва у січні - лютому 2014 року, у тому числі 18 лютого 2014 року. Зокрема, за результатами дослідження фото та відеозаписів подій, які відбувались 18 лютого 2014 року на перехресті вулиць Інститутська та Шовковична у місті Києві;
- протоколами допитів як свідків колишніх працівників БМОП «Беркут» ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_12 , ОСОБА_13 від 27.02.2026 та 02.03.2026 відповідно, у яких зазначено щодо обставин перебування даного підрозділу, в тому числі і ОСОБА_6 , в центральній частині м. Києва у лютому 2014 року, подій, які мали місце на вулицях Інститутській та Шовковичній 18.02.2014;
- протоколами проведення слідчих експериментів за участі ОСОБА_12 , ОСОБА_13 від 27.02.2026 та 02.03.2026 відповідно, під час яких свідками показано місце розміщення підрозділу БМОП «Беркут» ГУМВС України в Донецькій області на вулицях Інститутській та Шовковичній в м. Києві 18.02.2014 під час здійснення відтиснення учасників акції протесту вниз по вул. Інститутській, в тому числі показали що під час вищевказаних подій був присутній ОСОБА_6 ;
- протоколами огляду відеозаписів та фотознімків колишніх працівників БМОП «Беркут» ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_12 , ОСОБА_13 від 27.02.2026 та 02.03.2026 відповідно, в ході яких оглянуто фото та відеозаписи подій в центральній частині міста Києва 18 лютого 2014 року, у тому числі на перехресті вулиць Інститутська та Шовковична у місті Києві;
- інформації щодо телефонних з'єднань ОСОБА_6 у період лютого 2014 року, відповідно до якої підтверджено факт перебування останнього 18.02.2014 в центральній частині м. Києва, зокрема на вул. Інститутській;
- висновком експерта за результатами проведення судової портретної експертизи від 23.05.2025 № 2368/25-35, якою підтверджено перебування ОСОБА_6 в складі збройних формувань рф під час здійснення окупаційних дій в м. Маріуполі Донецької області у 2022 році;
- протоколі огляду мережі Інтернет від 13.08.2025, за результатами якого встановлено, що фотознімки та відеозаписи, на яких зображено ОСОБА_6 зроблені в м. Маріуполі Донецької області у 2022 році;
- інформації Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 26.01.2026, відповідно до якої ОСОБА_6 , зрадивши присязі на вірність народу України активно надавав представникам рф допомогу в підривній діяльності проти України, вступивши на служу до батальйону «Беркут» ОМОН ДНР, в подальшому з 2022 року вступив до збройних формувань рф, у складі яких веде бойові дії проти України;
- іншими доказами, якими у своїй сукупності та взаємозв'язку підтверджується причетність ОСОБА_6 до вчинення злочинів.
Відповідно до ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Згідно з ч. 1, 3, 7 ст. 135 КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім'ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи. Повістка про виклик особи, яка проживає за кордоном, вручається згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого - за допомогою дипломатичного (консульського) представництва.
Належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом (ст. 136 КПК України).
Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 у кримінальному провадженні набув статусу підозрюваної особи відповідно до вимог ст. ст. 276-279 КПК України.
Органом досудового розслідування були вчинені всі можливі та необхідні дії щодо повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, шляхом направлення повідомлення про підозру, пам'ятки про процесуальні права та обов'язки підозрюваного всіма можливим способами.
Таким чином, ОСОБА_6 у повній відповідності до ч. 1 ст. 42 КПК України набув статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Нечипорук та Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990 р. у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), п. 32, Series А, № 182).
Крім того, слідчий суддя на вказаному етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Виходячи з наявних матеріалах даних, слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 .
Згідно з ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) кожному гарантовано право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом. Кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «c» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання. Пунктом 4 цієї статті гарантовано право кожному, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, ініціювати провадження, в якому суд без зволікання має встановити законність затримання та прийняти рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
Відповідно до ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Статтею 13 визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження
Згідно з п. 1 ст. 52 Хартії основоположних прав Європейського Союзу 2000 року будь-яке обмеження прав і свобод, що визначаються цією хартією, повинне здійснюватися на підставі закону з повагою до сутності цих прав і свобод; застосовані за принципом пропорційності обмеження можуть бути встановлені тільки тоді, коли вони потрібні та відповідають цілям і загальним інтересам, визнаним Європейським Союзом, або потребі захистити права і свободи інших осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.
Сторона обвинувачення зобов'язана використати всі передбачені законом можливості для дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого (зокрема, прав на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя) у разі здійснення кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia).
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 281 КПК України якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з'являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного, про що виносить відповідну постанову.
Так, у зв'язку із не встановленням місця перебування ОСОБА_6 , що позбавило орган досудового розслідування можливості вручити йому письмове повідомлення про підозру та повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри у день їх складення, зазначені повідомлення відповідно до вимог ч. 1 ст. 278, 111, 135 КПК України направлені у спосіб, передбачений Кримінальним процесуальним Кодексом для вручення повідомлень, та розміщення відповідного тексту повідомлення про підозру на офіційному сайті Офісу Генерального прокурора та газеті Кабінету Міністрів України «Урядовий кур'єр».
Органом досудового розслідування у встановлений законом спосіб, у тому числі шляхом опублікування повісток про виклики для проведення слідчих дій та вручення повідомлення про підозру у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, направленням повісток по місцю проживання, зокрема на 29.01.2026, 11.02.2026, 12.02.2026, 13.02.2026, 08.04.2026 викликався ОСОБА_6 , однак останній жодного разу по повістці до слідчого не з'явився, причини неявки не повідомив.
Крім того, під час досудового розслідування отримано інформацію, що підозрюваний ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває на тимчасово окупованій території Донецької області.
Згідно даних інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон, ОСОБА_6 за останні п'ять років державний кордон України не перетинав.
Наведені обставини дають обґрунтовані підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_6 в даний час переховується від слідства на тимчасово окупованій території України, має можливість пересуватись за межами України, залишаючись у такий спосіб тимчасово поза досяжністю органу досудового розслідування, суду.
У зв'язку із чим, постановою слідчого від 04.02.2026 ОСОБА_6 оголошений у державний та міжнародний розшук, здійснення якого доручено Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, за результатами якого заведено оперативно-розшукову справу «Розшук» №67/42/834/2023.
Отже, вищевказані матеріали досудового розслідування дають достатні та безсумнівні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_6 умисно переховується від слідства та суду на тимчасово окупованій території України або на території держави агресора з метою уникнення кримінальної відповідальності за учинення ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ст. 340, ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Кримінальний процесуальний кодекс України жодним чином не обумовлює ухвалення судового рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного доведеністю факту перебування такої особи у міжнародному розшуку, а лише визначає необхідність оголошення такого розшуку (ч. 6 ст. 193, ч. 2 ст. 281 КПК України).
Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку про наявність правових підстав, з якими закон пов'язує можливість вирішення питання про обрання особі запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України.
Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як на підставах та у порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
Згідно з ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якої підозрюється особа.
Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. Зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Слідчий суддя вважає доведеним наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а доводи сторони захисту є не переконливими.
Вирішуючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя відповідно до ст. ст. 177, 178 КПК України враховує тяжкість покарання, те, що підозрюваний переховується від органів досудового розслідування та суду на тимчасово окупованій території України та/або може перебувати на території держави-агресора РФ, у зв'язку з чим був оголошений у міжнародний розшук, та вважає наявними підстави для обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для запобігання його подальшим спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, у зв'язку з чим клопотання підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, зважаючи на вказані обставини і те, що ОСОБА_6 оголошений у державний та міжнародний розшук, обґрунтовано підозрюється у тому числі у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дванадцяти до п'ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої, жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти наявним ризикам, з урахуванням вагомості наявних доказів про вчинення кримінальних правопорушень та перешкоджання слідству, суспільного інтересу, слідчий суддя дійшов висновку про обрання відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При цьому, слідчим суддею не вирішується питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою разом із визначенням розміру застави відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України лише після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 193, 194, 532, 534 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання - задовольнити.
Обрати у кримінальному провадженні № 62026000000000084 від 02.02.2026 відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Донецьк, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Роз'яснити, що у такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1