16.04.2026 Справа № 756/11614/25
Унікальний 756/11614/25
Провадження №2/756/850/26
06 квітня 2026 року Оболонський районний суд м. Києва, в складі:
головуючого судді Диби О.В.,
за участю секретаря Загороднюк В.В.,
представника позивача адвоката Самотоя І.В.,
представника відповідача адвоката Сабаріна Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди, -
Позивач звернувся до суду із позовом, до відповідача про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди, в обґрунтування якого посилався на те, що 02.04.2025 близько 18 год. 00 хв. у м. Києві на вул. О.Гончара, 42, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Фольксваген» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля «Порше» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , та в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 20.05.2025 відповідача ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні вказаної дорожньо-транспортної пригоди.
Для визначення матеріального збитку заподіяного внаслідок пошкодження автомобіля, позивач звернувся до ТОВ «Клевер Експерт», згідно висновку якого вартість відновлювального ремонту автомобіля «Порше» д.н.з. НОМЕР_2 складає 611331,59 грн.
Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у ПАТ «НАСК «Оранта», 11.04.2025 позивач звернувся до вказаної страхової компанії щодо страхового відшкодування, і 06.05.2025 на користь позивача виплатило 157500 грн у відповідності до вимог чинного законодавства.
Таким чином, залишок між завданою шкодою та сумою виплаченого страхового відшкодування становить 453831,59 грн, які позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, а також 6000 грн за виготовлення звіту про оцінку вартості матеріального збитку нанесеного власнику пошкодженого транспортного засобу.
Крім того, позивач вказує, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди вчиненої відповідачем йому заподіяно моральної шкоди, яку він також просить стягнути з відповідача на свою користь у розмірі 108000 грн, а також 21000 грн за виготовлення висновку за результатами проведення судово-психологічної експертизи.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 04.08.2025 у справі відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання від 17.11.2025, у справі закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог у визначеному стороною позивача обсязі, звернувся до суду з відзивом, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що розрахунок вартості відновлювального ремонту автомобіля проведено на замовлення позивача, без відома та участі відповідача, без попередження експерта про кримінальну відповідальність, без урахування фізичного зносу вузлів та деталей автомобіля, враховуючи що автомобілю більше 14 років та він вже має сліди відновлювального ремонту. Крім того, вказував, що розмір моральної шкоди є значно завищеним, оскільки не відповідає характеру події, яка не могла спровокувати наявність таких моральних страждань, зокрема, незручностей, зміни та способу життя, об'єм та вартість яких визначені позивачем. Також представник відповідача заперечував проти стягнення визначеного позивачем розміру судових витрат та витрат на правову допомогу. Зазначив, що вимоги позивача не відповідають принципу розумності та співмірності.
У відповіді на відзив представник позивача погодився, що вартість відновлювального ремонту обрахована без врахування зносу деталей, проте вказував, що сума у розмірі 550355,86 грн визначена у розрахунку страхового відшкодування ПАТ «НАСК «Оранта» не могла бути використана з огляду на те, що вона не відображає реального розміру завданої шкоди.
Заслухавши пояснення учасників справи, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Як убачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 є власником автомобіля «Порше» д.н.з. НОМЕР_2 (а.с. 40).
Судом встановлено, що 02.04.2025 близько 18 год. 00 хв. у м. Києві на вул. О.Гончара, 42, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Фольксваген» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля «Порше» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , та в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 20.05.2025 ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн. (а.с.19-20).
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Згідно звіту №214/05-25 від 28.05.2025 про оцінку вартості матеріального збитку нанесеного власнику автомобіля «Порше» д.н.з. НОМЕР_2 , складеного ТОВ «Клевер Експерт», вартість матеріального збитку завданого позивачу склала 225792,60 грн, при цьому вартість відновлювального ремонту автомобіля без урахуванням фізичного зносу становить 611331,59 грн, ринкова вартість автомобіля з урахуванням ПДВ складає 984154,50 грн. Вартість виготовлення вказаного звіту склала 6000 грн (а.с.28-53,76-78).
У відповідності до ч.1 ст. 15, ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон), у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов'язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв'язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні.
Статтею 26 цього Закону визначено, що у разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди майну потерпілої особи такій особі відшкодовуються матеріальні збитки, пов'язані з: 1) пошкодженням чи знищенням транспортного засобу потерпілої особи; 2) пошкодженням чи знищенням дороги, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; 3) пошкодженням чи знищенням іншого майна потерпілої особи, крім випадків, передбачених пунктом 6 частини першої статті 30 цього Закону; 4) проведенням робіт, необхідних для врятування потерпілих осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; 5) пошкодженням транспортного засобу внаслідок його використання для доправлення потерпілої особи до закладу охорони здоров'я, у тому числі забрудненням салону такого транспортного засобу; 6) доставкою (транспортуванням), зокрема з використанням спеціального автомобіля-евакуатора, пошкодженого транспортного засобу потерпілої особи з місця дорожньо-транспортної пригоди, якщо такий транспортний засіб не може рухатися самостійно. Розмір страхової (регламентної) виплати у разі заподіяння шкоди майну потерпілої особи зменшується на суму отриманого потерпілою особою (особою, яка має право на отримання відшкодування) від особи, відповідальної за шкоду, чи від іншої особи відшкодування (компенсації), здійсненого (здійсненої) у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою. Компенсація витрат особи, відповідальність якої застрахована, або іншої особи, яка здійснила таке відшкодування (компенсацію), здійснюється на умовах та в порядку, визначених статтею 35 цього Закону. Загальний розмір усіх здійснених страхових (регламентних) виплат у разі заподіяння шкоди майну потерпілої особи не може перевищувати розмір страхової суми за таку шкоду, встановленої цим Законом.
Згідно ч.ч.1,2 ст. 27 Закону, страхова (регламентна) виплата у разі пошкодження транспортного засобу розраховується як сума документально підтверджених витрат, пов'язаних із: 1) відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу, включаючи пошкодження, зроблені умисно для врятування потерпілих осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у порядку, визначеному частинами другою і третьою цієї статті; 2) евакуацією (доставкою) транспортного засобу в межах 150 кілометрів (якщо інша відстань не погоджена між страховиком (МТСБУ) та потерпілою особою) від місця дорожньо-транспортної пригоди на території України до місця проживання потерпілої особи або до місця стоянки на території України, або до місця здійснення відновлювального ремонту на території України, а також від місця проживання потерпілої особи або місця стоянки на території України до місця здійснення відновлювального ремонту на території України; 3) оплатою послуг стоянки, якщо транспортний засіб з поважних причин необхідно перемістити на стоянку, але не більше ніж до дати отримання страхової виплати. Витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу (страхова (регламентна) виплата), відшкодовуються страховиком (МТСБУ) у розмірі вартості відновлювального ремонту, що забезпечує приведення транспортного засобу у стан, який мав такий транспортний засіб до настання дорожньо-транспортної пригоди, та визначається відповідно до частини третьої цієї статті.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно ст.1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
З огляду на положення ст.18 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відшкодування шкоди страховиком здійснюється виключно у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, ав розумінні положень ст.ст.1166, 1194 ЦК України відшкодовувати завдану майну потерпілого шкоду зобов'язана особа, яка її завдала, як і сплачувати різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням (регламентною виплатою МТСБУ).
Відшкодування шкоди особою, яка її завдала і цивільно-правова відповідальність якої застрахована на підставі цього Закону, можливе лише за умови, якщо згідно із цим законом у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15, провадження № 14-176цс18, зроблений висновок, відповідно до якого відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або законом у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди, що перевищує ліміт відповідальності страховика, і сумою виплаченого страхового відшкодування.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 147/66/17, провадження № 14-95цс20, зазначено, що враховуючи розподіл у деліктному зобов'язанні між винуватцем ДТП (страхувальником) і страховиком (МТСБУ) обов'язку з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації наземних транспортних засобів, а також те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем має визначені законом межі та порядок реалізації, Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку Верховного Суду України про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована (постанови Верховного Суду України від 20.01.2016 у справі №6-2808цс15, від 14.09.2016 у справі №6-725цс16, від 26.10.2016 у справі №6-954цс16).
Внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов'язки, пов'язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов'язок виплатити відповідне відшкодування за законом виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених законом випадках - МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за законом не має обов'язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов'язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов'язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).
У постанові Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 755/7666/19, провадження № 61-10010св20, зазначено, що відмовивши у позові в частині відшкодування майнової шкоди, суди не звернули уваги, що різниця між виплаченою ОСОБА_1 страховиком сумою страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту автомобіля, пошкодженого у ДТП, викликана у тому числі законодавчими обмеженнями щодо відшкодування шкоди страховиком, а саме франшизою та врахуванням зносу при відшкодуванні витрат, пов'язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу. Отже, саме ОСОБА_2 , як особа винна у вчиненні ДТП, зобов'язаний сплатити ОСОБА_1 таку різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
У постанові Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 522/15636/16-ц, провадження 61-1819св17, зазначено, що якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків). Враховуючи те, що на відновлення автомобіля позивача окремі вузли підлягали заміні, суд апеляційної інстанції правильно визначив розмір коштів, який необхідний на відновлення пошкодженого автомобіля позивача та дійшов обґрунтованого висновку про стягнення на користь позивача різниці між фактичним розміром шкоди, страховою виплатою і витратами, які необхідні для повного відновлення транспортного засобу
У постанові Верховного Суду від 18.09.2019 у справі № 364/959/16-ц, провадження № 61-26577св18, зазначено, що правильним є висновок, що до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат перейшло право вимоги, яке ОСОБА_2 як страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до ОСОБА_1 як особи, відповідальної за завдані збитки. Оскільки ПрАТ «СК «Уніка» отримало від страховика відповідача ПрАТ «СК «Брокбізнес» страхову виплату у сумі 50 000 грн, тобто в розмірі ліміту відповідальності, зазначеному у страховому полісі, то з ОСОБА_1 підлягає стягненню 41 728,44 грн, що становить різницю між фактично понесеними витратами (реальними збитками) і вказаною страховою виплатою. Проте, суди попередніх інстанцій всупереч вимогам статей 212-214, 304, 316 ЦПК України 2004 року не перевірили викладених в позовній заяві доводів і не спростували їх належним чином, у зв'язку з чим неправильно застосували до спірних правовідносин положення статей 993, 1192 ЦК України, що призвело до неправильного вирішення справи. Відповідач не навів обґрунтованих заперечень щодо невідповідності вартості зазначених у калькуляції виконаних робіт існуючим на час проведення ремонту цінам, тобто не довів ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх заперечень, що є обов'язком сторін згідно із засадами змагальності цивільного процесу. Отже, висновки судів про відсутність підстав для стягнення з відповідача та користь ПрАТ «СК «Уніка» різниці між фактичним розміром понесених витрат та відшкодованою сумою в розмірі 41 728,44 грн є помилковими.
У постанові Верховного Суду від 22.04.2019 у справі № 761/14285/16-ц, провадження № 61-34581св18, зазначено, що якщо сплачене страховиком відшкодування не покриває розмір збитків завданих потерпілому, останній має право пред'явити до винної особи вимогу про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою. Отже, суд першої інстанції, задовольнивши позов, дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення з ОСОБА_2 137 845,36 грн, як різниці між сумою вартості відновлювального ремонту та страховою виплатою, здійсненою в межах ліміту відповідальності (із розрахунку 237 345,36 - 99 500,00 грн).
У постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 363/218/16-ц, провадження № 61-9547св18, зазначено, що фактичний розмір шкоди, яка підлягає відшкодуванню потерпілому включає як реальну вартість пошкодженого майна, так і витрати потерпілого на виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (відновлювальний ремонт транспортного засобу). Суди встановили, що фактична (реальна) вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Lexus RX350», реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 33 188,00 грн. ОСОБА_3 отримав страхову виплату від ПАТ «СК «Скайд», яке не є особою, яка завдала позивачу шкоду і відповідає перед третіми особами у межах страхової суми за страховим полісом відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Оскільки потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, особа, яка завдала шкоди згідно із статтею 1194 ЦК України має відшкодувати потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика. ОСОБА_5 не спростовував обставин встановленого судами попередніх інстанції у судових рішеннях розміру понесених витрат позивача на відновлення пошкодженого автомобіля, не оспорював розмір страхової виплати (страхового відшкодування), визначений страховиком меншим страхової суми, тому має відшкодувати різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у сумі 29 316,99 грн. Солідарна відповідальність страхувальника та страховика, який виплатив страхове відшкодування, понад суму такої виплати законом не передбачена.
Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у ПАТ «НАСК «Оранта» (а.с.21), 11.04.2025 позивач звернувся до вказаної страхової компанії щодо виплати страхового відшкодування, і 06.05.2025 позивачу було виплачено 157500 грн, у відповідності до страхового акту №ОЦВ-СП-25-33-8751/1 від 06.05.2025 та розрахунку страхового відшкодування (а.с.25,26).
Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування завданої шкоди 453831,59 грн, що складає різницю між завданою шкодою та отриманим страховим відшкодуванням: 611331,59 грн. - 157500 грн = 453831,59 грн.
Крім того, судом встановлено, що позивачем понесені витрати на проведення оцінки вартості матеріального збитку у розмірі 6000 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №620 від 26.05.2025 та актом від 28.05.2025, які також підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною 1 ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, наявними у матеріалах справи доказами не підтверджено обставини, на які посилається сторона відповідача, будь-яких клопотань на їх обґрунтування стороною відповідача не заявлялося.
Щодо відшкодування завданої моральної шкоди суд зазначає наступне.
Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням її прав.
За змістом ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Заявляючи вимоги про відшкодування моральної шкоди позивач посилався на те, що ним понесено моральні та душевні страждання внаслідок пошкодження належного йому транспортного засобу, що виражається у постійному стресі, нервовому напруженні, почутті безсилля і роздратування, отриманих в результаті аварії, необхідності самотужки вирішувати всі пов'язані з нею проблеми, організації урегулювання питань зі страховиком, технічних оглядів та експертиз, витратами часу та зусиль на відновлення автомобіля, вимушеного користування альтернативними засобами пересування, що порушило нормальний ритм життя позивача.
З метою належного документального підтвердження завданої позивачу моральної шкоди він звертався до ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз», і за результатами проведення судово-психологічної експертизи складено висновок експерта №10589 від 20.07.2025, на підставі якого психотравмувальною ситацією, що склалася, позивачу спричинено моральну шкоду, еквівалент компенсації за яку становить 13,5 мінімальних заробітних плат, з урахуванням рівня розміру мінімальної заробітної плати. Вартість складання вказаного висновку склала 21000 грн (а.с.54-62,80-84).
Додатково суд звертає увагу на те, що сторона відповідача в судовому засіданні заперечуючи проти розміру заявлених позовних вимог про відшкодування моральної шкоди стверджувала, що позивач є професійним автогонщиком, неодноразово потрапляв у ДТП і таке ДТП, яке мало місце за участі відповідача, об'єктивно не могло завдати значної моральної шкоди. Також звертав увагу, що експертне дослідження містить посилання на можливий розмір завданої моральної шкоди.
Таким чином, враховуючи характер та ступінь вини відповідача, глибину душевних та фізичних страждань позивача, зміну його звичного способу життя, виходячи з принципів розумності та достатності, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 10000 грн, а також витрат пов'язаних із проведенням психологічної експертизи у розмірі 21000 грн.
Підстав для стягнення моральної шкоди у більшому розмірі суд не знаходить.
Інші наявні у матеріалах справи докази, висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ), третя особа: Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (Код ЄДРПОУ 00034186, місцезнаходження: м. Київ, вул. Здолюунівська, буд. 7-Д, корп. Г), про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) матеріальну шкоду у розмірі 453831 (чотириста п'ятдесят три тисячі вісімсот тридцять одна) грн 59 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) моральну шкоду у розмірі 10000 (десять тисяч) грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) витрати пов'язані із розглядом справи у розмірі 27 000 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 4638,48 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.
Повний текст рішення складено 16.04.2026.
Суддя: Олексій ДИБА