Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 712/1202/26
Номер провадження2/711/1478/26
22 квітня 2026 року м. Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого судді Петренка О.В.,
за участю секретаря судового засідання Дмитренка О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
28 січня 2026 року ТОВ «Юніт Капітал» звернулося до Соснівського районного суду м.Черкаси з вказаною позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 52 267,62 грн, витрати на правничу допомогу в сумі 7000 грн та витрати на сплату судового збору в сумі 2662,40 грн (вхідний №4292, а.с.1-5).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 27.02.2024 між товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладений договір про надання споживчого кредиту №7628629 (далі - Кредитний договір) шляхом обміну електронним повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до розділу 1 Кредитного договору, ТОВ «Авентус Україна» зобов'язується надати позичальнику грошові кошти в гривні в сумі 15000 грн на умовах строковості, зворотності платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Кредит надається на 360 днів, стандартна процентна ставка становить 2,20%/день. Також Кредитним договором передбачена періодичність сплати відсотків, а саме: кожні 30 днів.
ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання за Кредитним договором виконало та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 , яку позичальник вказав при оформленні кредиту.
Проте відповідач виконував взяті на себе зобов'язання з істотним порушенням умов Кредитного договору, сплачуючи періодичні платежі з простроченням дати їх сплати, сплачуючи періодичні платежі не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.
Щодо відступлення права вимоги, то позивач у позові зазначає про те, що 23 жовтня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» як клієнтом та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» як фактором було укладено договір факторингу № 23.10/24-Ф, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору право грошової вимоги за кредитним договором, позичальником за яким є відповідач.
Надалі 20.01.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» як клієнтом і позивачем як фактором був укладений договір факторингу №20/01/2025-01 згідно з умовами якого клієнт відступив фактору право грошової вимоги за кредитним договором, позичальником за яким є відповідач.
Підсумовуючи викладене, позивач зазначає, що до ТОВ «Юніт Капітал», відповідно до укладеного договору факторингу №20/01/2025-01 від 20.01.2025, перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №7628629 від 27.02.2024 у розмірі 59 767,62 грн, з яких: 14991 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 37 276,62 грн - сума заборгованості за відсотками, та 7500 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).
З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №7628629 від 27.02.2024 у розмірі 59 767,62 грн, з яких: 14991 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 37 276,62 грн - сума заборгованості за відсотками, та 7500 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи), а також судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 січня 2026 року позовну заяву ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором направлено за підсудністю до Придніпровського районного суду м. Черкаси (а.с.18-20).
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 лютого 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості; визнано справу малозначною, а її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено розгляд справи по суті о 08 год 40 хв 23 березня 2026 року в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси (а.с.114-116).
Також цим судовим рішенням виклик відповідача в судове засідання вирішено здійснити в порядку, передбаченому ч.11 ст.128 ЦПК України, тобто шляхом опублікування оголошення про виклик на офіційному веб-сайті судової влади України, оскільки відповідач знявся з реєстрації за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться у Придніпровському районі означеного населеного пункту, що мало місце 01.10.2011, а тому відомості щодо місця реєстрації проживання відповідача ОСОБА_1 станом на день як пред'явлення позову, так і день постановлення ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного позовного провадження, у матеріалах позовної заяви відсутні.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23.03.2026 розгляд справи відкладений до 11 год 30 хв 22 квітня 2026 року (а.с.125-126).
Представник позивача Хлопкова М.С. у судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, зокрема, шляхом направлення судової повістки про виклик до суду до електронних кабінетів як безпосередньо позивача, так і його представника Хлопкової М.С. у підсистемі «Електронний суд», що були отримані цими учасниками справи 23.03.2026 (а.с.129 зворот, 130 зворот). Водночас представник позивача ОСОБА_2 , у п.4 прохальної частини позовної заяви, виявила волю на розгляд справи у відсутність представника позивача, позовні підтримала у повному обсязі та не заперечувала проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення (а.с.4 зворот).
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання 22 квітня 2026 року о 11 год 30 хв повторно не з'явився, про причини неявки не повідомив, хоча про місце, день і час розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв чи клопотань про проведення судового засідання без його участі до суду не подав, відзиву до суду не направив (відповідно до вимог ч.8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами).
У зв'язку з цим, 22 квітня 2026 року суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. У цьому судовому рішенні суд детально виклав підстави для проведення заочного розгляду справи, а тому повторно їх зазначати у судовому рішенні по суті спору суд не вбачає підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки справа слухалась у відсутність всіх учасників справи, тому фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши процесуальну позицію представника позивача, висловлену письмово, дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що 27 лютого 2024 між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №7628629 (далі - Кредитний договір), який підписаний позичальником ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором А1010 (а.с.59-67).
Згідно п.1.1 Кредитного договору, укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток «CreditPlus». Ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході (в т.ч. через месенджери), та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до Особистого кабінету/мобільного застосунку «CreditPlus». При цьому, споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до веб-сайту/мобільного застосунку «CreditPlus».
Пунктами 1.2 - 1.7.1, 1.9 Кредитного договору передбачено, що на умовах, встановлених договором, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Сума кредиту(загальний розмір) складає: 15000,00 гривень. Тип кредиту - кредит.
Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів) , що є Додатком №1 до цього договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що споживач виконає свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в договорі.
У споживача відсутнє право ініціювати укладення додаткового договору про продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених цим договором, на підставі поданого до Товариства звернення із зазначеною датою в паперовій формі або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання.
Тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: стандартна процентна ставка становить 2,2% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього договору.
Знижена процентна ставка 0,01 % в день та застосовується відповідно до наступних умов: якщо споживач до 28.03.2024 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач, як учасник Програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для споживача здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки.
Протягом строку дії договору розмір процентів за користування кредитними коштами може бути змінений у бік зменшення для споживача у випадку та на умовах визначених в п.п. 1.5.2 договору, зокрема у випадку отримання споживачем знижки на стандартну процентну ставку.
Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби.
Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом - 47541,10% річних; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки - 9313,47%.
Пунктом 2.1 Кредитного договору передбачено, що кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .
Як вбачається з Додатку №1 до Кредитного договору, яким є Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що підписана відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором А1010, останній мав повертати кредитні кошти та сплачувати проценти за користування ними кожні 30 днів, починаючи з 28.03.2024 до 21.01.2025, щоразу по 9900 грн, крім першого платежу (28.03.2024), що складав 45 грн, та останнього (21.02.2025) в сумі 24900 грн. Усього: чиста сума кредиту 123 945 гривень; сума кредиту за договором 15000 гривень 00 копійок; проценти за користування кредитом 108 945 гривень; реальна річна процентна ставка 9313,47%; загальна вартість кредиту 123 945 гривень (а.с.67 зворот - 68).
Крім того, 27.02.2024 відповідачем ОСОБА_1 підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором СЕ0742 Паспорт споживчого кредиту, в якому викладені умови кредитування ТОВ «Авентус Україна» з урахуванням побажань споживача, яким є відповідач ОСОБА_1 (а.с.90-92).
Згідно довідки АТ «Універсал Банк» №БТ/Е-11654 від 16.03.2026, що направлена до суду на виконання ухвали від 24.02.2026, суд встановив, що означеною банківською установою на ім'я ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , емітовано картку № НОМЕР_3 , на яку 27.02.2024 о 14 год 20 хв 31 сек було перераховано 15000 грн, що відповідає сумі кредиту, що обумовлена в 1.3 Кредитного договору (а.с.137-139).
Крім того у судовому засіданні був досліджений розрахунок заборгованості за Кредитним договором, зі змісту якого суд встановив, що, починаючи з 27.02.2024 до 27.03.2024, первісним кредитодавцем ТОВ «Авентус Україна» здійснювалось нарахування відповідачу як позичальнику відсотків за користування кредитом щодня в сумі 1,5 грн (1,49, що мало місце 27.03.2024), крім 28.03.2024, коли відсотки за користування кредитним коштами взагалі не нараховувалися; надалі, починаючи з 29.03.2024 до 19.07.2024, розмір відсотків, що нараховувався ТОВ «Авентус Україна» позичальнику ОСОБА_1 , становив щодня по 329,80(81) грн. Також із означеного засобу доказування суд встановив, що відповідач здійснив часткове погашення як основної суми боргу (тіла кредиту) в розмірі 9 грн (21.03.2024), так і відсотків за користування кредитними коштами в сумі 36 грн (21.03.2024) (а.с.83-89).
Згідно означеного засобу доказування суд також встановив, що, станом на 22.10.2024, заборгованість відповідача перед позивачем згідно умов Кредитного договору складала 59 767,63 грн, з яких: 14991 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 37 276,63 грн - сума заборгованості за відсотками, та 7500 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).
Також у судовому засіданні був досліджений договір факторингу №23.10/24-Ф від 23.10.2024, що укладений між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» як фактором та ТОВ «Авентус Україна» як клієнтом (далі - Договір факторингу, а.с.28-32).
Відповідно до п.1.1 Договору факторингу, за цим договором фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників, який формується згідно Додатку №1 та є невід'ємною частиною Кредитного договору.
Згідно п.1.2 Договору факторингу, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання Сторонами акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно Додатку №3, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі Реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору.
Із витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу суд встановив, що ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №7628629 у загальній сумі 59 767,62 грн, з яких: 14991 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 37 276,62 грн - сума заборгованості за відсотками, та 7500 грн - сума заборгованості за пенею, штрафами (а.с.36-37).
Крім того в судовому засіданні був досліджений договір факторингу №20/01/2025-01 від 20.01.2025, що укладений між ТОВ «Юніт Капітал» як фактором та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» як клієнтом (далі - Договір факторингу №2, а.с.97-100).
Відповідно до п.1.1 - 1.2 Договору факторингу №2, за цим договором фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників, який формується згідно Додатку №1 та є невід'ємною частиною Кредитного договору.
Згідно п.1.3 Договору факторингу №2, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання Сторонами акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно Додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.
Як встановлено судом із досліджених платіжних інструкцій в національній валюті №213 від 20.01.2025 та №253 від 10.02.2025, ТОВ «Юніт Капітал» сплатило ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» грошові кошти сукупно в сумі 1 107 375,89 грн як плату за відступлення прав вимоги згідно Договору факторингу №2 (а.с.93, 93 зворот).
Із витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №2 суд встановив, що ТОВ «Юніт Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №7628629 у загальній сумі 59 767,62 грн, з яких: 14991 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 37 276,62 грн - сума заборгованості за відсотками, та 7500 грн - сума заборгованості за пенею, штрафами (а.с.95-96).
Суд, безпосередньо дослідивши усі засоби доказування, що подані сторонами, дійшов таких висновків.
Згідно диспозиції ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015 (далі - Закон №675), пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов'язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч.12 ст. 11 Закону №675).
Статтею 12 Закону №675 визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону №675 передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст.1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Згідно з ст. 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Таким чином, суд встановив, що позивач як новий кредитор набув право вимоги до відповідача за Кредитним договором на підставі договору факторингу №23.10/24-Ф від 23.10.2024 у взаємозв'язку з договором факторингу №20/01/2025-01 від 20.01.2025.
Частина 1,2 ст.1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частинами 1,2 ст.1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Статті 527, 530 ЦК України визначають, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Таким чином, із дослідженого безпосередньо в судовому засіданні Кредитного договору, суд встановив, що його сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано такий кредит, строк та умови його надання, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору на таких умовах шляхом підписання означеного договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), а саме: А1010.
Згідно ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Проте всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, відповідачем не надано суду жодних доказів як неотримання ним у кредит від ТОВ «Авентус Україна» грошових коштів у сумі 15000 грн, так і доказів своєчасного та у повному обсязі виконання умов Кредитного договору, зокрема, сплати основної суми боргу та відсотків за користування кредитом, у строки, передбачені цим правочином, як первісному кредитодавцю ТОВ «Авентус Україна», так і його правонаступникам в означених правовідносинах: ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал».
Водночас матеріалами справи підтверджується той факт, що сума кредиту, яка була обумовлена між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 і відображена у п.1.3 Кредитного договору була отримана відповідачем шляхом перерахування на його картковий рахунок № НОМЕР_3 в сумі 15000 грн.
Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконав грошове зобов'язання щодо повернення суми кредиту, що обумовлене в п.1.3 Кредитного договору, як позикодавцю ТОВ «Авентус Україна», так і його правонаступникам у спірних правовідносинах: ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал», тому суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 14 991 грн (з урахуванням сплачених позичальником грошових коштів у сумі 9 грн (21.03.2024 (а.с.83 зворот)) в рахунок погашення за основним боргом (тілом кредиту) підлягає задоволенню.
Щодо розміру заборгованості за відсотками в сумі 37 276,62 грн, що нараховані первісним кредитодавцем ТОВ «Авентус Україна», то суд зазначає наступне.
Пунктами 1.2 - 1.7.1, 1.9 Кредитного договору передбачено, що на умовах, встановлених договором, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Сума кредиту(загальний розмір) складає: 15000,00 гривень. Тип кредиту - кредит.
Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів) , що є Додатком №1 до цього договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що споживач виконає свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в договорі.
У споживача відсутнє право ініціювати укладення додаткового договору про продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених цим договором, на підставі поданого до Товариства звернення із зазначеною датою в паперовій формі або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання.
Тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: стандартна процентна ставка становить 2,2% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього договору.
Знижена процентна ставка 0,01 % в день та застосовується відповідно до наступних умов: якщо споживач до 28.03.2024 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач, як учасник Програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для споживача здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки.
Протягом строку дії договору розмір процентів за користування кредитними коштами може бути змінений у бік зменшення для споживача у випадку та на умовах визначених в п.п. 1.5.2 договору, зокрема у випадку отримання споживачем знижки на стандартну процентну ставку.
Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби.
Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом - 47541,10% річних; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки - 9313,47%.
З аналізу означених умов Кредитного договору суд встановив, що протягом усього строку кредиту розмір відсотків за користування кредитом є незмінним і становить 2,2%/день. Водночас у випадку сплати споживачем до 28.03.2024 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, коштів у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, то відсоткова ставка становитиме 0,01%/день.
Оскільки відповідач ОСОБА_1 сплатив первісному кредитодавцю 21.03.2024 кошти в сумі 45 грн, що відповідає сумі першого платежу, визначеного в Графіку платежів (а.с.67 зворот), тому первісним кредитодавцем, у період часу з 27.02.2024 до 27.03.2024 включно, здійснено нарахуванням відсотків за користування сумою кредиту з призми відсоткової ставки в розмірі 0,01 %; після 28.03.2024 і до 19.07.2024 первісний кредитодавець здійснив нарахування позичальнику відсотків за користування кредитними коштами з призми стандартної процентної ставки, розмір якої обумовлений п.1.7.1 Кредитного договору, тобто 2,2%/день, що узгоджується із даними розрахунку заборгованості, що підготовлений означеною фінансовою установою (а.с.83-89).
Таким чином, розмір відсотків, що підлягали сплаті відповідачем на користь ТОВ «Авентус Україна», згідно розрахунку заборгованості, що підготовлений первісним кредитодавцем, складає 37 312,40 грн:
1)за період з 27.02.2024 до 21.03.2024: 36 грн (15000 грн х 0,0001 = 1,5 грн (розмір відсотків за один день користування сумою кредиту); 1,5 грн х 24 дні (кількість днів між 27.02.2024 та 21.03.2024 = 36 грн));
2)за період з 22.03.2024 до 27.03.2024: 9 грн (14991 грн х 0,0001 = 1,5 грн (розмір відсотків за один день користування сумою кредиту); 1,5 грн х 6 днів (кількість днів між 22.03.2024 та 27.03.2024 = 9 грн));
3)за період з 28.03.2024 до 19.07.2024 (без врахування 28.03.2024, оскільки відсотки 28.03.2024 первісним кредитодавцем не нараховувалися, а.с.83 зворот): 37 267,40 грн (14991 грн х 0,022 = 329,80 грн (розмір відсотків за один день користування сумою кредиту); 329,80 грн х 113 днів (кількість днів між 29.03.2024 та 19.07.2024 = 37 267,40 грн)).
Отже, сукупний розмір відсотків, що підлягали сплаті позичальником кредитодавцю ТОВ «Авентус Україна», у період строку кредиту, протягом якого означений кредитодавець здійснював нарахування відсотків (з 27.02.2024 до 19.07.2024 без урахування 28.03.2024) складав 37 312,40 грн, а з урахуванням сплачених позичальником 45 грн (21.03.2024), що ТОВ «Авентус Україна» зараховані в рахунок погашення заборгованості за відсотками, розмір недоплачених позичальником відсотків за користування кредитними коштами склав 37 267,40 грн.
Проте ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2013, що набрав чинності 24.12.2023, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Відповідно до пункту 17 розділу 4 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Отже максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 % (тобто, з 24.12.2023 до 22.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно); починаючи з 21.08.2024 та надалі - 1%.
Проте відповідно до п. 1.7.1 Кредитного договору розмір стандартної процентної ставки протягом всього строку кредиту становить 2,2%/день (стандартна процентна ставка).
Частиною 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Суд, проаналізувавши умови Кредитного договору, в контексті щоденної відсоткової ставки за користування кредитом протягом строку кредиту, зокрема в період часу з 27.02.2024 до 19.07.2024, у взаємозв'язку з положеннями ч.5 ст.8, ч.5 ст.12 та п.17 розділу 4 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», встановив, що умова п. 1.7.1 Кредитного договору щодо сплати щоденних відсотків за користування сумою кредиту протягом, зокрема з 23.04.2024 до 19.07.2024, в розмірі 2,2%/день є нікчемною, оскільки порушує права відповідача як споживача кредитних послуг щодо відповідності умов Кредитного договору положенням Закону України «Про споживче кредитування» в контексті максимальної щоденної відсоткової ставки, що визначена цим нормативно-правовим актом, починаючи з 24.12.2023.
У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку, що за період часу з 23.04.2024 до 19.07.2024 включно, відсотки за користування відповідачем як споживачем сумою кредиту підлягають перерахунку з призми щоденної відсоткової ставки в розмірі 1,5 % замість 2,2%.
Таким чином, розмір відсотків, які підлягали сплаті відповідачем на користь кредитодавця ТОВ «Авентус Україна», згідно умов Кредитного договору, з урахуванням грошових коштів, що сплачені позичальником первісному кредитодавцю в рахунок погашення основної суми боргу, є наступним:
1)за період з 27.02.2024 до 21.03.2024: 36 грн (15000 грн х 0,0001 = 1,5 грн (розмір відсотків за один день користування сумою кредиту); 1,5 грн х 24 дні (кількість днів між 27.02.2024 та 21.03.2024 = 36 грн));
2)за період з 22.03.2024 до 27.03.2024: 9 грн (14991 грн х 0,0001 = 1,5 грн (розмір відсотків за один день користування сумою кредиту); 1,5 грн х 6 днів (кількість днів між 22.03.2024 та 27.03.2024 = 9 грн));
3)за період з 28.03.2024 до 22.04.2024 (без врахування 28.03.2024, оскільки відсотки 28.03.2024 первісним кредитодавцем не нараховувалися, а.с.83 зворот): 8 245 грн (14991 грн х 0,022 = 329,80 грн (розмір відсотків за один день користування сумою кредиту); 329,80 грн х 25 днів (кількість днів між 29.03.2024 та 22.04.2024 = 8 245 грн));
4)за період з 23.04.2024 до 19.07.2024: 19 788,56 грн (14991 грн х 0,015 = 224,87 грн (розмір відсотків за один день користування сумою кредиту); 224,87 грн х 88 днів (кількість днів між 23.04.2024 до 19.07.2024 = 19 788,56 грн)).
Отже, сукупний розмір відсотків, що підлягали сплаті позичальником кредитодавцю ТОВ «Авентус Україна», у період строку кредиту, протягом якого означений кредитодавець здійснював нарахування відсотків (з 27.02.2024 до 19.07.2024 без урахування 28.03.2024), з урахуванням положень ч.5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», складає 28 078,56 грн, а з урахуванням сплачених позичальником 45 грн (21.03.2024), що ТОВ «Авентус Україна» зараховані в рахунок погашення заборгованості за відсотками, розмір недоплачених позичальником відсотків за користування кредитними коштами склав 28 033,56 грн (28078,56 грн - 45 грн).
У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку, що розмір відсотків, що заявлені позивачем до стягнення з відповідача в розмірі 37 276,62 грн, підлягає задоволенню частково, а саме в розмірі 28 033,56 грн.
Водночас відповідач, всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надав суду жодних належних і допустимих доказів щодо неправильності розрахунку заборгованості за Кредитним договором, зокрема, з призми розміру сплачених ним коштів у рахунок як погашення суми кредиту, так і відсотків, що вплинуло б на розмір заборгованості, зокрема, за відсотками.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за відсотками є частково обгрунтованою, а тому такою, що підлягає задоволенню частково в сумі 28 033,56 грн.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати штрафних санкцій (пені, штрафу) в розмірі 7500 грн, то суд зазначає про таке.
Пунктами 6.4, 6.4.1 та 6.4.2 Кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов'язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, споживач зобов'язаний сплатити товариству штраф у розмірі 450 грн на четвертий день такого невиконання та/або неналежного виконання; у розмірі 150 грн, починаючи з п'ятого дня за кожний невиконання та/або неналежного виконання.
З розрахунку заборгованості за Кредитним договором, складеного первісним кредитодавцем (а.с.83-89), суд встановив, що ТОВ «Авентус Україна» здійснило нарахування ОСОБА_1 як позичальнику штрафу на загальну суму 7500 грн у період з 24.04.2024 до 10.06.2024.
Частинами 1,2 ст.549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Водночас ч.1 ст.550 ЦК України встановлено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Проте Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-ІХ, серед іншого, внесено зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».
Тлумачення пункту 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється:
1) у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;
2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, договір про споживчий кредит, тобто договори, відповідно до яких позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем);
3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки - звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов'язань.
Аналогічний правовий висновок, щодо аналізу п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, викладений у постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 910/10901/23, який, відповідно до положень ч.4 ст.263 ЦПК України, судом застосовується під час ухвалення судового рішення у подібній справі.
Згідно правового висновку, що викладений у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23), дія п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і не скасований на час розгляду судом цієї справи.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що хоч умовами Кредитного договору сторони і обумовили нарахування та сплату позичальником штрафу в розмірі, передбаченому п.6.4.1, 6.4.2 Кредитного договору проте п.18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України позичальники, у період воєнного стану, звільняються від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання), в тому числі, і в кредитних зобов'язаннях.
У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з позичальника неустойки у виді штрафу в період воєнного стану, а тому дійшов висновку, що в задоволенні позовної вимоги про стягнення штрафу в розмірі 7500 грн слід відмовити.
Що стосується прохання позивача, що викладене у п.6 прохальної частини позовної заяви, про стягнення із відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 7000 грн, то суд зазначає про таке.
Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).
Вирішуючи питання про відшкодування позивачеві судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду цієї справи, суд враховує вимоги ч.1,2,3 ст. 137 ЦПК України, якими передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
З аналізу означених положень процесуального права суд робить висновок, що на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу необхідно суду надати такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зробила правовий висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Наведена правова позиція є чинною і станом на день ухвалення судом рішення у справі №712/1202/26, доказом чому є постанова Верховного Суду від 15.01.2025 у справі №386/136/21 (провадження № 61-10886св24).
Із досліджених судом матеріалів справи встановлено, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано копії таких документів: 1) договору про надання правничої допомоги №10/09/25-02 від 10 вересня 2025 року, укладеного між ТОВ «Юніт Капітал» та адвокатським бюро «Соломко та партнери (далі - АБ «Соломко та партнери») разом із додатком №1 «Протокол погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги №10/09/25-02 від 10 вересня 2025 року» (а.с.80-81); 2) додаткової угоди №25770860189 від 11.09.2025 до договору про надання правничої допомоги №10/09/25-02 від 10 вересня 2025 року, в якій містяться дані відповідача ОСОБА_1 (а.с.77); 3) акту прийому-передачі наданих послуг від 01.11.2025, в якому міститься перелік наданих правових та юридичних послуг, зокрема: складання позовної заяви 5000 грн (2 год), вивчення матеріалів справи 1000 грн (2 год), підготовка адвокатського запиту 500 грн (1 год) та підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів 500 грн (1 год) (а.с.76); 4) свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю КС №7073/10 від 19.10.2018, яким документований адвокат Соломко О.В. (а.с.40).
У зв'язку із дослідженими письмовими доказами на підтвердження надання позивачу правничої допомоги АБ «Соломко та партнери» у справі щодо стягнення боргу за Кредитним договором з відповідача ОСОБА_1 , суд констатує, що позивачем надано належні та допустимі докази щодо наданої правничої допомоги та її вартості.
З аналізу статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов'язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 137 ЦПК України.
Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постанові від 13.03.2025 у справі №275/150/22 (провадження № 61-13766св24).
За приписами статті 13 ЦПК України суд як арбітр, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, не може діяти на користь будь-якої із сторін, оскільки це не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.
З огляду на викладене, суд робить висновок, що зменшення розміру витрат на правову допомогу, отриману позивачем у заявленому та доведеному обсязі, без відповідної заяви іншої сторони у спорі - відповідача, є порушення вимог статті 13, частин п'ятої, шостої статті 137 ЦПК України.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування положень ст.13, 137 ЦПК України викладений в постанові Верховного Суду від 12.03.2025 у справі №361/10208/23 (провадження № 61-12269св24), що судом застосовується з метою виконання положень ч.4 ст.263 ЦПК України.
Як встановлено судом із матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 заперечень щодо витрат на правничу допомогу до суду не подав, а також не подав і клопотання про їх зменшення.
Водночас, положеннями п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 52 267,62 грн, проте судом позовні вимоги ТОВ «Юніт Капітал» задоволено частково, в розмірі 43 024,56 грн (14991 грн - заборгованість за тілом кредиту, та 28 033,56 грн - заборгованість зі сплати процентів), що складає 82,32% від ціни позову (43024,56 грн / 52267,62 грн), тому з відповідача на користь позивача, керуючись п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, підлягають стягненню витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 5 762,40 грн (7000 х 0,8232).
Що стосується прохання позивача, що викладене в п.6 прохальної частини позовної заяви, про стягнення з відповідача на користь позивача понесених витрат на сплату судового збору, то суд зазначає про таке.
Із досліджених судом матеріалів позовної заяви вбачається, що витрати позивача по сплаті судового збору складають 2662,40 грн (з урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,8), що підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті №34984 від 20.01.2026 (а.с.104).
Частиною 1 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд визнав позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Кредитним договором частково обгрунтованими і задовольнив їх на суму 43 024,56 грн, що складає 82,32% від ціни позову (43024,56 грн / 52267,62 грн), тому з відповідача на користь позивача, керуючись ч.1 ст.141 ЦПК України, підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 191,69 грн, тобто 82,32% від розміру сплаченого позивачем судового збору (2662,40 х 0,8232).
Водночас суд, ухвалюючи рішення про стягнення із відповідача на користь позивача суми судового збору, також зважає на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази тому юридичному факту, що відповідач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору згідно положень ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Юніт Капітал» до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором підлягають задоволенню частково в розмірі 43 024,56 грн (14991 грн - заборгованість за тілом кредиту, та 28 033,56 грн - заборгованість зі сплати процентів). Крім того, з відповідача на користь позивача слід стягнути 2191,69 грн - судового збору, та 5762,40 грн - витрат на професійну правничу допомогу адвоката, що визначений пропорційно розміру задоволеним позовним вимогам. У іншій частині позовні вимоги слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. 516, 527, 530, 610, 626-628, 638, 1046, 1048-1049, 1054, 1056-1, 1077, 1082, п.18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.8, 12, п.17 розділу 4 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», ст. 13, 76, 77, 80, 81, 89,133, 137, 141, 263, 264, 265, 280, 281, 282, 284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд
позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №7628629 від 27 лютого 2024 року в розмірі 43 024 (сорок три тисячі двадцять чотири) гривні 56 (п'ятдесят шість) копійок, з яких: 14 991 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто одна) гривня - заборгованість за основною сумою боргу (тілом кредиту), та 28 033 (двадцять вісім тисяч тридцять три) гривні 56 (п'ятдесят шість) копійок - заборгованість за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» 2191 (дві тисячі сто дев'яносто одна) гривня 69 (шістдесят дев'ять) копійок судового збору та 5762 (п'ять тисяч сімсот шістдесят дві) гривні 40 (сорок) копійок витрат на професійну правничу допомогу, а всього 7954 (сім тисяч дев'ятсот п'ятдесят чотири) гривні 09 (дев'ять) копійок.
У іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне заочне рішення складене 22 квітня 2026 року.
Сторони у справі:
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», ЄДРПОУ: 43541163, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 34, офіс 333.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , останнє відоме місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 .
Головуючий: О. В. Петренко