Справа № 285/30/26
провадження № 3/0285/243/26
22 квітня 2026 року м. Звягель
Суддя Звягельського міськрайонного суду Житомирської області Літвин О. О., при секретарі судового засідання Клечковській М. М.,
з участю:
захисника особи, відносно якої складено протокол, Сидоренка В. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний матеріал, який надійшов
від Звягельського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області,
за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення
відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 ,
який зареєстрований в АДРЕСА_1 , -
ОСОБА_1 27.12.2025 о 18:28 год в м Звягель Житомирської області по вул Шепетівська, 18 керував транспортним засобом «Хюндай Соната», реєстраційний номер НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з ротової порожнини, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці), від проходження огляду на стан якого у встановленому законодавством порядку, зокрема на місці та в медичному закладі, відмовився.
В судовому засіданні адвокат ОСОБА_1 заперечив причетність до інкримінованого йому поліцією правопорушення, стверджуючи, що поліцейські безпідставно зупинити його автомобіль, оскільки він не порушував жодних правил дорожнього руху, ознаки сп'яніння в нього не встановлювались і від огляду на стан такого він не відмовлявся.
Матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 допустив будь-які порушення правил дорожнього руху, за які його слід було зупинити, у зв'язку із чим, всі наступні вимоги працівників поліції він не був зобов'язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Також захисником 23.02.2026 було направлено до суду ряд клопотань, в яких він просив визнати наявні в матеріалах справи направлення на огляд водія, акт огляду на стан алкогольного сп'яніння та відеоматеріали недопустимими доказами та не приймати їх до уваги при ухваленні судового рішення; витребувати в Звягельському районному відділі поліції оригінальну, повну та не монтовану версію відеозапису, який додано до матеріалів справи; викликати для надання роз'яснень інспектора Ничипорука Р. В.; закрити провадження у праві про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Заслухавши пояснення учасника судового процесу, дослідивши матеріали справи, приходжу такого висновку.
Статтею 266 КУпАП передбачено, що особи, які керують транспортними засобами щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають в стані алкогольного чи іншого сп'яніння, підлягають оглядові на стан сп'яніння.
Водій зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність як за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан такого сп'яніння.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» визначається Правилами дорожнього руху України (далі - ПДР), згідно з п.1.9 яких особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 2.5 ПДР покладено на водіїв обов'язок на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Відтак, відмова водія від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі формує собою склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції регулюється «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 №1452/735 (далі по тексту - Інструкція).
Відповідно до п.п.3, 4 розділу І, п.12 розділу II Інструкції ознаками алкогольного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота) (порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я.
Винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення підтверджується:
даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №552401 від 27.12.2025, який є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним із джерел доказів, в силу положень ст.251 КУпАП;
розписками про інформування ОСОБА_1 про порядок застосування спеціального технічного засобу, роз'яснення прав та обов'язків та ознайомлення з вимогами ч.1 ст.266 КУпАП щодо відсторонення від керування транспортним засобом;
актом огляду та направленням на огляд до медичного закладу водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння, відповідно до яких ОСОБА_1 відмовився від проходження такого огляду;
даними постанови поліцейського серії ЕНА №6421690 від 27.12.2025 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП (виїхав на призначений для зустрічного руху бік дороги, при цьому перетнув подвійну суцільну лінію дорожньої розмітки 1.3., не надав документи);
даними диску з відеозаписом з фіксацією на ньому відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння.
На відео (яке записане з відеореєстратора службового автомобіля) зафіксовано момент руху автомобіля «Хюндай Соната», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який переслідували працівники поліції з ввімкненими проблисковими маячками. Після зупинки вказаного транспортного засобу працівники поліції підійшли до водія, яким виявився ОСОБА_1 , повідомили йому причину зупинки (18:33 год) (виїхав на зустрічну смугу руху та потім перетнув суцільну подвійну лінію), на його вимогу продемонстрували відеодоказ порушень ним ПДР з відеореєстратора, роз'яснили права. ОСОБА_1 почав сперечатись із поліцейськими, відмовлявся ввімкнути світло в салоні, відкрити вікно, заперечував свою причетність до будь-яких порушень, спілкувався з ними через привідчинене вікно, не виходячи із автомобіля. Під час спілкування поліцейський повідомив про підозру (18:37 год) наявності у ОСОБА_1 ознак сп'яніння, які йому озвучив та запропонував пройти огляд на стан такого за допомогою Драгеру, на що той погодився пройти огляд саме в лікарні. Після того як поліцейський запропонував ОСОБА_1 проїхати до найближчої медичної установи (18:37:36 год) для проходження огляду, він почав знову просити показати йому доказ порушення ним ПДР. На чергові пропозиції проїхати до лікарні для проходження огляду (18:38:38 год, 18:40:30 год) ОСОБА_1 категорично відмовився туди їхати (18:40:40 год), при цьому наслідки такої відмови службовою особою йому були роз'яснені (18:41 год).
Поліцейський чітко вказав ознаки алкогольного сп'яніння, які побачив у ОСОБА_1 (18:40:10 год): незв'язна мова, запах алкоголю з порожнини рота.
На відео зафіксовано реальні події, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, оскільки дозволяють встановити дійсні обставини справи, зокрема, видно, що під час складання протоколу ОСОБА_1 вів себе зухвало, виражався нецензурною лайкою в сторону працівників поліції.
Зібрані у справі докази в їх сукупності свідчать про те, що протягом усього часу поліцейські звертались до ОСОБА_1 саме як до водія автомобіля.
З протоколу про адміністративне правопорушення та доданому до нього відеоматеріалу вбачається, що працівниками поліції були озвучені ОСОБА_1 та занесені до протоколу ті ознаки алкогольного сп'яніння, які помітили поліцейські, і які надавали їм право вимоги від водія проходження огляду на стан такого сп'яніння як на місці, так і у закладі охорони здоров'я, а отже, жодних порушень з боку працівників поліції у даному випадку не було.
Зміст відеофіксації свідчить про те, що відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відповідно до встановленого порядку була цілеспрямованою та залежала виключно від його вільного волевиявлення за повного усвідомлення ним наслідків такої відмови. Поліцейськими не вчинялось жодних дій щодо провокування ОСОБА_1 на відмову від проходження вказаного вище огляду, не здійснювалось будь-якого тиску чи інших дій, які би порушували його права, ставили під сумнів волевиявлення останнього або впливали на його ствердну й категоричну позицію щодо відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Протягом тривалого часу ОСОБА_1 не реагував на законні вимоги поліцейських, уникав відповіді щодо проходження огляду, однак в подальшому відмовився від такого огляду.
Суд зауважує, що законом не передбачено проведення окремого огляду для виявлення ознак сп'яніння, такі ознаки встановлюються під час спілкування водія із поліцейськими та констатуються за внутрішнім переконанням поліцейського. Отже, спростування або підтвердження перебування водія в стані сп'яніння, відбувається не через оспорювання наявності ознак, а за рахунок проведення відповідного огляду у встановленому законом порядку.
Факт відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп'яніння щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння у встановленому законом порядку.
Відповідно до Інструкції, огляд проводиться лише за згодою особи. Відмова водія від проходження огляду, незалежно від форми її вираження (усної чи невербальної), розцінюється як відмова від проходження огляду у встановленому законом порядку. Остання може бути виражена не лише словесно, але й через поведінку, яка однозначно свідчить про небажання проходити огляд, зокрема, мовчання, ухилення, жестове заперечення, ігнорування законних вимог поліцейських.
У даному випадку поведінка ОСОБА_1 (відмова виходити зі свого транспортного засобу, ігнорування відповіді на пропозицію пройти огляд) об'єктивно свідчила про його небажання пройти огляд, а тому правомірно розцінена поліцейським як відмова від проходження огляду на стан сп'яніння у розумінні ч.1 ст.130 КУпАП. Будь-яких даних про те, що ОСОБА_1 не розумів змісту запитань поліцейського чи не міг адекватно сприймати ситуацію, матеріали справи не містять. На переконання суду, він усвідомлював зміст дій поліцейського і мав можливість висловити згоду чи незгоду.
Судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан сп'яніння, визначеного Інструкцією. Також, відсутні обставини, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні особи до адміністративної відповідальності.
До того ж, будь-яких зауважень чи заперечень щодо оформлення протоколу щодо нього, ОСОБА_1 не зазначав, натомість відмовився від пояснень та підписів (19:17 год, 19:20 год).
Право відмовитись давати свідчення щодо себе, закріплене ст.63 Конституції України, є важливою гарантією захисту від незаконного тиску на особу з метою змусити її своїми показаннями створити підставу для притягнення її до відповідальності. Проте заборона притягнення до відповідальності особи на підставі її відмови давати пояснення не свідчить про неможливість використання у доказуванні факту мовчання особи в ситуаціях, які чітко вимагають необхідність надання таких пояснень.
Зокрема, відповідно до практики розгляду справ Європейським судом з прав людини право на мовчання та право не давати свідчення проти себе не є абсолютними правами «не можна сказати, що рішення обвинуваченого мовчати впродовж усього кримінального провадження обов'язково не повинно мати наслідків, коли суд, що розглядає справу, намагатиметься оцінити докази проти нього. Питання, чи порушують статтю 6 негативні висновки, зроблені з мовчання обвинуваченого, має вирішуватися у світлі всіх обставин справи»
Право особи не давати пояснення не повинно перешкоджати «тому, щоб мовчання обвинуваченого в ситуаціях, які чітко вимагають його пояснення, бралося до уваги при оцінюванні переконливості доказів наведених обвинуваченням (справа «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства»).
Гарантії щодо реалізації права не свідчити проти себе не позбавляють суд можливості враховувати відмову особи, яка обвинувачується у вчиненні адміністративного правопорушення від дачі показань, за умови доведеності її вини поза розумним сумнівом на підставі сукупності доказів, досліджених судом.
Ситуація, відповідно до якої оформлялись поліцією матеріали відносно ОСОБА_1 , вимагала від нього надати детальні пояснення щодо інкримінованих йому подій.
Суд звертає увагу, що ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності саме за фактом порушення п.2.5 ПДР України, тобто за відмову від проходження огляду, відтак його вина полягає у порушенні обов'язку пройти на вимогу працівника поліції огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку, а факт реального перебування чи неперебування його в стані сп'яніння у той день на кваліфікацію даного адміністративного правопорушення не впливає.
Посилання захисника на відсутність підстав для зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 є необґрунтованими з огляду на те, що за правовим аналізом норм Правил дорожнього руху не згода водія із причинами зупинки або його необізнаність про це, не позбавляє його обов'язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан сп'яніння, і такий обов'язок не впливає на причину зупинки. Положення Інструкції пов'язують обов'язок водія пройти огляд на вимогу поліцейського саме з наявністю підстав у поліцейського вважати, що водій знаходиться у стані сп'яніння, а не із зупинкою транспортного засобу, тому у даному випадку відсутні підстави для застосування доктрини «плодів отруйного дерева» та вважати недоведеним факт відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку через відсутність в матеріалах справи підстав зупинки транспортного засобу такого водія за встановленого факту керування таким транспортним засобом».
Неправомірна зупинка працівниками поліції транспортного засобу, за певних обставин, може бути підставою притягнення таких працівників до відповідальності. Проте, якщо при цьому з'ясувалось, що водій перебував з ознаками сп'яніння, то факт неправомірної зупинки його працівниками поліції, не звільняє водія від обов'язку виконання вимог п.2.5 ПДР України. Матеріали справи не містять даних про оскарження ОСОБА_1 у встановленому порядку дій працівників поліції.
Також слід звернути увагу, що предметом розгляду у цій справі є оцінка дій працівників поліції при проведенні огляду на стан алкогольного сп'яніння водія. Законність підстави зупинки транспортного засобу не охоплюється диспозицією ст.130 КУпАП і дії поліції щодо законності таких підстав можуть бути оскаржені в окремому порядку, зокрема, в адміністративному, з наданням суду відповідних доказів. Сторона захисту не пояснила, яким чином дії працівників поліції щодо зупинки транспортного засобу знаходяться у причинному зв'язку з обов'язком водія транспортного засобу пройти відповідний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння.
У поясненнях адвокат посилався на доктрину «плодів отруєного дерева», вважав, що зібрані докази отримані з порушенням вимог закону. Оцінюючи зазначені доводи, слід зазначити, що доктрина «fruit of the poisonous tree» (плоди отруєного дерева) походить із міжнародної судової практики і полягає у визнанні недопустимими доказів, здобутих унаслідок істотного порушення закону, а також похідних від них доказів. Водночас, відповідно до ст.ст.251, 252 КУпАП, доказами у справах про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких орган (посадова особа) встановлює наявність або відсутність правопорушення. Ці дані повинні бути здобуті у встановленому законом порядку. Доказів того, що процедура оформлення адміністративного матеріалу відносно ОСОБА_1 проведена з істотним порушенням вимог законодавства, стороною захисту не надано. Інших обставин, які могли б свідчити про незаконне отримання доказів чи порушення основоположних прав особи, судом не встановлено.
На думку суду, посилання на вказану доктрину це радше тактична спроба уникнути відповідальності, а не реальний аргумент, якщо процедура була дотримана.
Стосовно доводів захисника про відсутність повного безперервного відеозапису події, то право поліцейського на фото та відео фіксування за допомогою технічних приладів і технічних засобів закріплено у Законі України «Про Національну поліцію» (ст.31) та Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018 №1026.
З самого відеозапису є очевидним, що цей запис здійснювався працівниками поліції, які оформлювали адміністративний матеріал.
Ніким не заперечується того факту, що події за участю ОСОБА_1 , що зафіксовані вищевказаним відеозаписом, мали місце, та відносяться саме до цієї справи.
Окрім того, вказаний відеозапис не є єдиним доказом у справі, він узгоджується з іншими доказами.
Відомостей про те, що відеофіксація здійснювалась за допомогою недозволенного технічного засобу чи з порушенням вимог закону, в матеріалах справи немає.
В підсилення своєї правової позиції, звертаю увагу на практику Європейського Суду з прав людини, який у своєму рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» наголошував, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки водіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Отже, ОСОБА_1 , реалізуючи своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Позиція ОСОБА_1 щодо невизнання вини у вчиненні адміністративного правопорушення розцінюється, як спосіб захисту та уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
Оцінюючи надані докази, приходжу висновку, що ОСОБА_1 вчинив порушення на транспорті, та його дії вірно кваліфіковані за ч.1 ст.130 КУпАП. За таких обставин, його слід визнати винним у вчиненні вищезазначеного правопорушення. Обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, не встановлено.
Адміністративне правопорушення, яке вчинив ОСОБА_1 , за своїм характером має велику суспільну небезпеку, оскільки особа, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння або з його ознаками, створює загрозу життю та здоров'ю, як собі, так і наражає на цю небезпеку інших учасників руху, а тому відсутні підстави для незастосування щодо нього адміністративного стягнення.
Особі, яка вчинила адміністративне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне та достатнє для її виправлення та попередження нових порушень. Виходячи з цієї мети, а також принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
При визначенні виду та розміру адміністративного стягнення беру до уваги характер вчиненого правопорушення, яке відноситься до категорії підвищеної суспільної небезпечності; всі обставини справи в їх сукупності; особу ОСОБА_1 та вважаю, що до нього слід застосувати безальтернативне адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, - що буде необхідним для його виправлення, достатнім для виконання завдань КУпАП та можливим недопущенням продовження вчинення правопорушень або настання більш тяжких наслідків.
Підстави для застосування іншого, більш м'якого або суворого стягнення, відсутні.
З винної особи також належить стягнути судовий збір відповідно до ст.401 КУпАП.
Керуючись статтями 33-35, 38, 40-1, 130, 280, 283, 284 КУпАП,-
Визнати ОСОБА_1 винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,
та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Роз'яснити, що штраф має бути сплачений не пізніш як через 15 днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніш як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу в вищезазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 665,60 грн судового збору.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.
Постанова може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги на неї через Звягельський міськрайонний суд до Житомирського апеляційного суду протягом 10 (десяти) днів з дня її винесення.
Суддя О. О. Літвин