Справа № 143/143/26
17.04.2026 року м. Погребище
Погребищенський районний суд Вінницької області в складі:
головуючої судді Тітової Т. Л.,
за участю секретаря Затоковенко Т. О.,
розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду в місті Погребище Вінницької області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановив:
У лютому 2026 року ТОВ «Бізнес позика» в особі представника Танцуріної Є. В. звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 27 900 грн та понесених судових витрат.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 09.01.2025 між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 було укладено договір № 521899-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями.
Того ж дня ТОВ «Бізнес позика» направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти кредитний договір, яку останній прийняв пропозицію щодо укладення договору на умовах, визначених у ній.
З метою підтвердження укладення договору ТОВ «Бізнес позика» було направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор на номер телефону НОМЕР_1 зазначений позичальником, який був ним введений та відправлений, що свідчить про акцепт умов договору.
Відповідно до умов договору позичальнику надано кредитні кошти у розмірі 11 000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, та повернення, а позичальник зобов'язався повернути отримані кошти та сплатити проценти за користування кредитом.
ТОВ «Бізнес позика» свої зобов'язання за договором виконало належним чином, перерахувавши позичальнику грошові кошти в розмірі 11 000 грн, на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 , зазначену ним при заповнені анкети в особистому кабінеті.
Станом на теперішній час відповідач свої зобов'язання за кредитним договором № 521899-КС-001 від 09.01.2025 належним чином не виконав, здійснивши лише часткове погашення заборгованості, чим порушив умови договору.
Станом на 07.01.2026 утворилася заборгованість у розмірі 27 900 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за тілом кредиту - 11 000 грн, нарахованих процентів - 10 780 грн, комісії - 1 060 грн, а також суми нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України - 5 060 грн, які позивач просить стягнути з відповідача.
Ухвалою судді від 16.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін, задоволено клопотання позивача про витребування доказів з АТ КБ «Приватбанк» (а. с. 85, 86).
Відповідач, у встановлений ухвалою про відкриття провадження строк, відзив на позовну заяву не подав.
Згідно з вимогами ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку позовного провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Оскільки учасники справи не висловили заперечень щодо можливості судового розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд, з урахуванням положень ч. 5 ст. 279 ЦПК України розглянув справу на підставі наявних у ній матеріалів.
Дослідивши письмові докази та наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги,і перевіривши їх у відповідності до норм матеріального права, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 09.01.2025 між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 було укладено договір № 521899-КС-001 про надання споживчого кредиту в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями (а. с. 18-27).
Того ж дня ТОВ «Бізнес позика» направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти зазначений договір, яку відповідач прийняв (акцептував) (а. с. 39-48).
З метою підтвердження укладення договору ТОВ «Бізнес позика» направило ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-2395 на номер телефону НОМЕР_3 , зазначений позичальником в анкеті в особистому кабінеті. (а. с. 50). Вказаний ідентифікатор було введено/відправлено відповідачем, що підтверджує вчинення ним дій, спрямованих на акцепт оферти та укладення договору. Зазначене також підтверджується електронними даними (візуальною формою послідовності дій клієнта), (а. с. 49), а також паспортом споживчого кредиту.
Позичальник був належним чином ознайомлений з умовами кредитування, зокрема із загальною вартістю кредиту, витратами за кредитом, порядком його повернення, та відповідальністю за порушення зобов'язань, і підтвердив свою згоду щляхом введення одноразового ідентифікатора.
Відповідно до п. 2.1 Договору № 521899-КС-001 від 09.01.2025 ТОВ «Бізнес позика» надало позичальнику грошові кошти у розмірі 11 000 грн на засадах строковості, платності, та поворнення, а позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію на умовах, визначених договором і правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес позика.
Згідно п. 2.3, 2.7 строк кредиту - 16 тижнів, строк дії договору до 01.05.2025.
За умовами договору стандартна процентна ставка за кредитом: в день 1%, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку терміну договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку (п. 2.4 договору).
Комісія за надання кредиту: 2 200 грн. Комісія перераховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту. Розмір комісії, встановлений цим пунктом договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) договору. Встановлений договором розмір комісії не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку (п. 2.5 договору).
Відповідно до п. 2.8 орієнтовна загальна вартість кредиту становить 22 233 грн 60 коп., загальні витрати за кредитом - 11 233 грн 60 коп. (п. 2.9 договору), орієнтована річна процентна ставка - 9 293,15 процентів (п. 2.10 договору).
Дата видачі кредиту 09.01.2025. Дата повернення кредиту 01.05.2025 (п. 2.12, 2.13 договору).
Договір містить графік платежів, сформований з урахуванням належного виконання позичальником своїх зобов'язань та застосування зниженої процентної ставки. (п. 4.2.1 договору).
Сторонами в п. 4.2.2 договору погоджено графік платежів, відповідно до якого визначено розмір та дату внесення позичальником платежів за період з 23.01.2025 по 01.05.2025.
Приймаючи умови договору, відповідач ОСОБА_1 підтвердив, що він ознайомлений з його змістом, повністю розуміє умови, обсяг своїх прав та обов'язків і погоджується на їх виконання, виявивши відповідне волевиявлення. (п. 11.4.4 договору).
Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши позичальнику грошові кошти в розмірі 11 000 грн 00 коп. шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_4 , зазначену ним в анкеті. Заазначене підтверджується анкетою клієнта ОСОБА_1 від 03.02.2026 (а. с. 50) та документами щодо здійснення переказу грошових коштів ОСОБА_1 відповідно до кредитного договору № 521899-КС-001 від 09.01.2025 (а. с. 51).
Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 521899-КС-001 про надання кредиту ОСОБА_1 станом на 02.02.2026 утворилась заборгованість у розмірі 27 900 грн, що складається з суми прострочених платежів: за тілом кредиту - 11 000 грн, за процентами - 10 780 грн, за комісією - 1 060 грн та суми заборгованості за відсотками відповідно до ст. 625 ЦК України - 5 060 грн.
Відповідачем ОСОБА_1 частково сплачено заборгованість за кредитом у розмірі 3 230 грн, з яких: за кредитом - 0 грн, за відсотками - 1 650 грн, за комісією - 1 140 грн, за процентами за ст. 625 ЦК України - 440 грн (а. с. 11-13).
Відповідно до довідки про стан заборгованості від 02.02.2026 за кредитним договором № 521899-КС-001 від 09.01.2025 за ОСОБА_1 рахується заборгованість в розмірі 27 900 грн, що складається з суми прострочених платежів: за тілом кредиту - 11 000 грн; за процентами - 10 780 грн; за комісією - 1 060 грн; за штрафом - 5 060 грн (а. с. 14).
На виконання ухвали суду про витребування доказів від 16.02.2026 АТ КБ «Приватбанк» направило до суду повідомлення від 05.03.2026 № 20.1.0.0.0/7-260227/51061-БТ про те, що на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_5 та виписку по рахунку № НОМЕР_5 за період з 09.01.2025 по 01.05.2025, який містить зарахування на суму 11 000 грн 00 коп.
Згідно з випискою по рахунку № НОМЕР_5 (IBAN НОМЕР_6 ), який належить ОСОБА_1 , на вказаний рахунок останнього 09.01.2025 зараховано 11 000 грн 00 коп. Відповідачем за період з 09.01.2025 по 01.05.2025 здійснювались банківські операції зі зняття та поповнення рахунку.
Оцінивши надані докази, суд зазначає про таке.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно із частинами 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
У ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено законом або договором, або розірвання договору, сплата неустойки.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
У ч. 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 закону).
Відповідно до ч. 3 ст. 11 вказаного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами ч. 8, 12 ст. 11 зазначеного Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електрону комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 зазначив, що важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту Інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Згідно зі ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»).
Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи на підставі поданих доказів, які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, свідчать про те, що ОСОБА_1 не виконав у повному обсязі передбачених кредитним договором обов'язків з повернення одержаних в якості кредиту грошових коштів та сплати процентів за користування кредитом, що відповідно до закону та умов договору порушило права позивача.
Відповідачем не спростовано факт користування наданими за договором коштами, заперечення щодо незгоди із наданою позикою відсутні.
Крім того, як вбачається з розрахунку заборгованості, відповідачем повернуто 3 230 грн позичальнику, що також вказує на факт укладення договору та користування коштами (а. с. 11-13).
В постанові Верховного Суду від 03.06.2020 (справа № 295/1204/17) зазначено, що закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов'язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов'язків. У цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
Факт отримання відповідачем коштів також підтверджується випискою з банківського рахунку останнього, в якому дати та розмір надходження коштів 09.01.2025 співпадають з коштами, передбаченими договором, а також номер картки не дає підстав для сумнівів у її відповідності тій, що вказана в договорі.
Відповідачем вказаного розрахунку заборгованості не спростовано.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Також, як вбачається зі здійсненого позивачем розрахунку заборгованості, останнім нараховано відсотки відповідно до ст. 625 ЦК України у сумі 5 060 грн (а. с. 11-13)
Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Критерії правомірності примусу суб'єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов'язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов'язковими для такого суб'єкта (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц).
У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).
Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов'язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що:
- на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року в справі № 910/8349/22);
- на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23).
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється:
1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;
2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;
3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Суд зауважує, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.
Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постанові від 31 січня 2024 року у справі № 183/7850/22.
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Воєнний стан неодноразово було продовжено та він діє до теперішнього часу.
З урахуванням викладеного, нарахування ТОВ «Бізнес позика» штрафних санкцій у сумі 5 060 грн є безпідставним.
Також надаючи оцінку нарахуванню позивачем комісії за надання кредиту у розмірі 2 200 грн відповідно до пункту 2.5 договору, суд виходить з такого.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку чи іншої фінансової установи встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту і, відповідно, така умова не є нікчемною.
Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 20 вересня 2024 року у справі № 331/2974/23 (провадження № 61-7620св24).
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача за кредитним договором від 09.01.2025 № 521899-КС-001, яка підлягає стягненню на користь ТОВ «Бізнес позика» становить 22 840 грн, з яких: 11 000 грн - сума прострочених платежів за тілом кредиту; 10 780 грн - сума прострочених платежів за процентами; 1 060 грн - сума прострочених платежів за комісією.
При цьому відповідачем суду не надано своїх розрахунків погашення заборгованості, які б мали противагу розрахункам позивача.
Також відповідачем не надано доказів на підтвердження належного виконання умов договору.
За змістом ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі -
застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Згідно із платіжною інструкцією № 3571 від 11.02.2026 позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви в електронному вигляді з використанням підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» в розмірі 2 662 грн 40 коп., із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (а. с. 10 на звороті).
Ціна позову становить 27 900 грн. За наслідками розгляду справи судом стягнуто із відповідача на користь ТОВ «Бізнес позика» 22 840 грн, що становить 82% відсотків від ціни позову.
У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог, враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 2 183 грн 20 коп.
Керуючись статтями 2, 5, 10, 141, 258, 259, 263-265, 279, 351, 354 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» заборгованість за договором про надання кредиту від 09.01.2025 № 521899-КС-001 у розмірі 22 840 (двадцять дві тисячі вісімсот сорок) грн, з яких: 11 000 грн - сума прострочених платежів за тілом кредиту; 10 780 грн - сума прострочених платежів за процентами; 1 060 грн - сума прострочених платежів за комісією.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 183 (дві тисячі сто вісімдесят три) грн 20 коп.
Сторони у справі:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: б-р Лесі Українки, 26, офіс 411, м. Київ, 01133;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 22.04.2026.
Суддя