20 квітня 2026 року справа № 580/1428/26
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд одноособово в складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши у письмовому провадженні в залі суду в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом адвоката Тараненка М.О. від імені ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Черкаській області про стягнення грошових коштів,
13.02.2026 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов адвоката Тараненка М.О. від імені ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )(далі - позивач) до Управління Служби безпеки України в Черкаській області (18000, Україна, Черкаська обл., м.Черкаси, вул.Гоголя, буд.240; код ЄДРПОУ 20001740) (далі - відповідач) про:
стягнення на його користь середньомісячного грошового забезпечення за період вимушеного прогулу з 23.10.2014 до 14.12.2020: за період з 23.10.2014 (наступний день за днем звільнення) до 28.02.2018 включно (зміна розміру посадового окладу) - в розмірі 813960грн (вісімсот тринадцять тисяч дев'ятсот шістдесят);
за період з 01.03.2018 (зміна розміру посадового окладу) до 14.12.2020 (дата ухвалення судового рішення) - 3354293,25грн (три мільйони триста п'ятдесят чотири тисячі двісті дев'яносто три), а всього стягнути 4168253,25 (чотири мільйони сто шістдесят вісім тисяч двісті п'ятдесят три гривні двадцять п'ять копійок).
Обґрунтовуючи зазначив, що має право на отримання сум середнього заробітку за час вимушеного прогулу внаслідок рішення суду про його поновлення.
18.02.2026 суд ухвалою прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та вирішив здійснити її розгляд правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
10.03.2026 на адресу суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, яким просив у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування зазначив, що юридичного факту вимушеного прогулу після 23.10.2014 не було, оскільки позивач після звільнення продовжив службу з 23.10.2014 до 07.08.2015. У зазначений період позивач отримував грошове забезпечення у повному розмірі відповідно до зайнятої посади та фактично отримав компенсацію за не використане речове майно, одноразову грошову допомогу при звільнені, грошову компенсацію за невикористану відпустку, як учасник бойових дій, за 2025 рік. На момент розгляду цієї справи між тими самими сторонами існує спір щодо стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні (ст. 117 КЗпП України) у справі № 640/27150/20. Вважає, що відповідно до чинного законодавства не допускається одночасне (подвійне) стягнення з роботодавця середнього заробітку. Окрім того, згідно з відомостями розрахункового листа № 496/дск за період з 07.08.2015 до 30.06.2016 виплачена щомісячна грошова допомога у розмірі посадового окладу за військовим званням (полковник) із розрахунку 135 грн в місяць, як звільненому з військової служби без набуття права на пенсію. Середньоденне грошове забезпечення підлягає обчисленню з грошового забезпечення за серпень і вересень 2014 року, а не за вересень-жовтень, як вказує позивач. Додатково просив здійснити розгляд справи правилами загального позовного провадження.
11.03.2026 на адресу суду надійшла відповідь позивача на відзив, яким підтримує позовні вимоги повністю.
18.03.2026 відповідач направив у суд заперечення на відповідь щодо необхідності відмовити у задоволенні позову.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про розгляд справи правилами загального позовного провадження суд врахував.
Згідно з ч.5 ст.12 Кодексу про адміністративне судочинство України (далі - КАС України) умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом. Суд згідно з ч.6 вказаної статті може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Тобто, письмова форма судового розгляду справи не свідчить про позбавлення особи права на судовий захист.
Предметом вказаного вище спору не є складним. Сторони подали заяви та докази, зміст яких не викликає сумнівів або труднощів у перевірці.
Згідно з п.3 Указу №64/2022 у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Внаслідок викладеного на час вирішення цієї справи в Україні діють особливі умови щодо переміщення та перебування осіб, що вимагають забезпечення створення умов для їх фізичного захисту та безпеки. Суд врахував місцезнаходження сторін на території, що зі значною інтенсивністю протягом всього запровадженого воєнного стану перебуває під загрозою повітряної тривоги. Періодичність оголошених повітряних тривог у Черкаській області дають підстави для висновку щодо ризикованості переміщення осіб до місцезнаходження суду та іноді унеможливлення проведення відкритих судових засідань протягом їх дії.
Статтею 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Тому діяльність органів державної влади не повинна створювати загрозу життю та здоров'ю людей.
Форми адміністративного судочинства унормовані в ст.12 КАС України та не передбачають наявності повноважень їх обрання сторонами. Умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються, відповідно до ч.5, цим Кодексом.
Згідно з ч.3 вказаної статті загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до ч.4 ст.12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";
6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Жодної обставини чи факту, які зазначені вище, у цій справі не встановлено.
Суд врахував та акцентує увагу сторін, що усні пояснення особи не є засобом доказування. Зокрема, згідно зі ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Сторони не зазначили об'єктивних доводів з приводу обставин, з'ясування яких може становити труднощі та потребують проведення судового засідання. Зважаючи на використані засоби доказування, спір можливо вирішити на підставі письмових доказів у письмовому провадженні.
Відповідно до ч. 2 ст.159 КАС України заявами по суті справи є: позовна заява, відзив на позовну заяву (відзив), відповідь на відзив; заперечення, пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Тобто, усні пояснення не є доказами.
Оскільки обґрунтованих клопотань від учасників спору про розгляд справи у судовому засіданні з їх викликом суду не надходило, зважаючи на відсутність необхідності призначити у справі експертизу або викликати та допитати свідків, зважаючи на відсутність ознак складної справи відповідно до ст.12 КАС України суд дійшов висновку розглянути справу в спрощеному провадженні без виклику сторін у судове засідання за наявними письмовими доказами (у письмовому провадженні).
Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на таке.
23.10.2014 відповідач видав наказ №10/12-ос щодо звільнення позивача з посади заступника начальника управління - начальника відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Управління Служби безпеки України в Черкаській області та залишено в розпорядженні керівника Управління на посаді заступника начальника Управління.
17.07.2015 позивач рапортом звернувся до відповідача з проханням звільнити його з військової служби відповідно до підп.«г» п.3 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України. Наказом від 06.08.2015 позивач виключений зі списків особового складу відповідача з 07.08.2015.
Відповідно до довідки від 06.09.2026 №21/234 позивачу здійснена доплата грошового забезпечення за липень 2015 року, червень 2015 року та одноразова грошова допомога при звільненні у сумі 124750,46грн. Оскільки позивача звільнено без права на пенсію, йому у період з 07.08.2015 до 30.06.2016 нарахована щомісячна грошова допомога у розмірі окладу за військовим званням. Виплачена грошова компенсація за невикористану відпустку УБД за 2015 рік у сумі 5640,11грн та перерахована грошова компенсація за неотримане речове майно у сумі 5827,67грн.
Довідкою від 06.09.2026 №21/233 про нараховане та фактично виплачене грошове забезпечення за період з 01.01.2014 до 23.10.2014 підтверджується, що позивач у серпні 2014 року отримав грошове забезпечення у розмірі 12058,10грн та у вересні 2014 року - 26026,20грн.
Листом від 25.12.2025 відповідач повідомив, що позивачу до 07.08.2015 включно нараховане та виплачене грошове забезпечення у повному обсязі до 07.08.2015, що підтверджується відомостями з розрахункового листа №496.
На розгляді Кіровоградського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №823/1295/15 ДСК відносно правовідносин між тими самими сторонами щодо заявлених обставин. Рішенням Кіровоградський окружний адміністративний суд від 14.12.2020 позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасовано наказ відповідача від 23.10.2014 №10/12-ос в частині звільнення позивача з посади заступника начальника управління - начальника відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Управління Служби безпеки України в Черкаській області. Поновлено позивача на посаді заступника начальника управління - начальника відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Управління Служби безпеки України в Черкаській області з 23.10.2014 та зобов'язав відповідача надати до Міністерства юстиції України відомості про відсутність підстав для застосування до позивача заборон, визначених статтею 1 Закону України «Про очищення влади».
Вказаним рішенням суду питання стягнення середньомісячного грошового забезпечення за період вимушеного прогулу не вирішене. Докази нарахування вказаних сум відсутні.
Вважаючи, що право на виплату середньомісячного грошового забезпечення за період вимушеного прогулу з 23.10.2014 до 14.12.2020 порушене, позивач звернувся в суд із позовом.
Надаючи оцінку спірним обставинам, суд врахував ч.2 ст.19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Спірні правовідносини регулюються Кодексом законів про працю України (далі -КЗпП України), Законом України «Про Службу безпеки України» (далі - ЗУ 2229-XII ), Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок №100).
У статті 1 ЗУ 2229-XII визначено, що Служба безпеки України - державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України.
Відповідно до ст.4 ЗУ 2229-XII правову основу діяльності Служби безпеки України становлять Конституція України, цей Закон та інші акти законодавства України, відповідні міжнародні правові акти, визнані Україною.
Згідно з ч.ч.1,2 ст.27 ЗУ 2229-XII держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців і працівників Служби безпеки України. Військовослужбовці Служби безпеки України користуються соціально-економічними та особистими правами і свободами, а також пільгами відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", цього Закону, інших актів законодавства.
У змісті статті 30 ЗУ 2229-XII зазначено, що форми та розміри грошового забезпечення військовослужбовців Служби безпеки України встановлюються законодавством і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Служби безпеки України якісним складом військовослужбовців, враховувати характер, умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Стаття 235 КЗпП України приписує, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
У разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.
У разі наявності підстав для поновлення на роботі працівника, який був звільнений у зв'язку із здійсненим ним або його близькою особою повідомленням про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України"Про запобігання корупції" іншою особою, та за його відмови від такого поновлення орган, який розглядає трудовий спір, приймає рішення про виплату йому грошової компенсації у розмірі шестимісячного середнього заробітку, а у випадку неможливості поновлення - у розмірі дворічного середнього заробітку.
У разі затримки видачі копії наказу (розпорядження) про звільнення з вини роботодавця працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
При винесенні рішення про оформлення трудових відносин з працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу, у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації (крім випадків виконання робіт чи надання послуг за гіг-контрактом у порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні"), орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про нарахування та виплату такому працівникові заробітної плати у розмірі не нижче середньої заробітної плати за відповідним видом економічної діяльності у регіоні у відповідному періоді без урахування фактично виплаченої заробітної плати, про нарахування та сплату відповідно до законодавства податку на доходи фізичних осіб та суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за встановлений період роботи.
За відсутності підтверджень, що резидент Дія Сіті ввів фізичну особу в оману щодо правової природи гіг-контракту, вчиненого з нею згідно із Законом України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні", його укладення та/або виконання не може вважатися вступом у трудові відносини та/або виконанням роботи без укладення трудового договору (контракту).
Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Відповідно до ч. 4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Оскільки у справі №823/1295/15 ДСК між тими самими сторонами встановлена протиправність наказу від 23.10.2014 №10/12-ос в частині звільнення позивача з посади та поновлено його на посаді заступника начальника управління - начальника відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Управління Служби безпеки України в Черкаській області з 23.10.2014, вказані обставини та факти не потребують доказуванню. Однак у вказаному контексті суд урахував, що вказаним наказом позивача було залишено на посаді заступника начальника відповідача в розпорядженні керівника та відомостями про нараховане та виплачене грошове забезпечення підтверджено, що до видачі наказу про звільнення за його рапортом за його бажанням - наказом від 06.08.2015 виключно з особових списків. Отже, позивач не мав вимушеного прогулу у відповідача, адже мав щомісячний дохід у відповідача - грошове забезпечення та посаду до звільнення у 2015 році. Натомість втратив право на отримання доходу у розмірі, який мав би йому бути виплачений у період незаконного звільнення з конкретної посади.
То ж у заявленому періоді, який позивач вважає вимушеним прогулом, - з 23.10.2014 до 14.12.2020 - позивач ніс службу у відповідача на посаді заступника начальника до 06.08.2015, яку припинив за власним бажанням, внаслідок чого заявлений період з дати виключення зі списків особового складу відповідача (06.08.2015 до 14.12.2020) не є вимушеним прогулом та дата ухвалення судом рішення щодо поновлення на посаді, яку займав до дати протиправного наказу правового значення не має. Не мав позивач прогулу і з 14.12.2020 до 06.08.2015, оскільки ніс службу у відповідача, хоча розмір грошового забезпечення змінився внаслідок протиправного наказу шляхом зменшення, що підтверджено відомостями про нараховане та виплачене грошове забезпечення протягом 2014 та 2015років.
Вимушеним прогулом варто вважати період, в якому особа не могла виконувати свої трудові функції внаслідок незаконного звільнення. Оплата вимушеного прогулу є гарантією компенсації майнових втрат особи, які вона могла набути, якби звільнення не відбулося.
Відповідно до окремих положеннях п.2 розділу II Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць.
У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Оскільки позивача протиправно звільнено з 23.10.2014 (відпрацьовано неповний місяць), то для розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу мало би застосовуватися отримане грошове забезпечення у 2 місяці, що передували місяцю звільнення, серпень та вересень 2014 року. То ж інші посилання позивача щодо його обчислення не обґрунтовані.
Відповідно до п.3 розділу III Порядку №100 при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.
Суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт.
Премії (в тому числі за місяць) та інші заохочувальні виплати за підсумками роботи за певний період під час обчислення середньої заробітної плати враховуються в заробіток періоду, який відповідає кількості місяців, за які вони нараховані, починаючи з місяця, в якому вони нараховані. Для цього до заробітку відповідних місяців розрахункового періоду додається частина, яка визначається діленням суми премії або іншої заохочувальної виплати за підсумками роботи за певний період на кількість відпрацьованих робочих днів періоду, за який вони нараховані, та множенням на кількість відпрацьованих робочих днів відповідного місяця, що припадає на розрахунковий період.
При обчисленні середньої заробітної плати для оплати за час відпусток або компенсації за невикористані відпустки, крім зазначених вище виплат, до фактичного заробітку включаються виплати за час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток (за час попередньої щорічної відпустки, виконання державних і громадських обов'язків, службового відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.
Відповідно до п.4 вказаного Порядку при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються:
а) виплати за виконання окремих доручень (одноразового характеру), що не входять в обов'язки працівника (за винятком доплат за суміщення професій і посад, розширення зон обслуговування або виконання додаткових обсягів робіт та виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників, а також різниці в посадових окладах, що виплачується працівникам, які виконують обов'язки тимчасово відсутнього керівника підприємства або його структурного підрозділу і не є штатними заступниками);
б) одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо);
в) компенсаційні виплати на відрядження і переведення (добові, оплата за проїзд, витрати на наймання житла, підйомні, надбавки, що виплачуються замість добових);
г) премії за результатами щорічного оцінювання службової діяльності, за винаходи та раціоналізаторські пропозиції, за сприяння впровадженню винаходів і раціоналізаторських пропозицій, за впровадження нової техніки і технології, за збирання і здавання брухту чорних, кольорових і дорогоцінних металів, збирання і здавання на відновлення відпрацьованих деталей машин, автомобільних шин, введення в дію виробничих потужностей та об'єктів будівництва (за винятком цих премій працівникам будівельних організацій, що виплачуються у складі премій за результати господарської діяльності);
д) грошові і речові винагороди за призові місця на змаганнях, оглядах, конкурсах тощо;
е) пенсії, державна допомога, соціальні та компенсаційні виплати;
є) літературний гонорар штатним працівникам газет і журналів, що сплачується за авторським договором;
ж) вартість безплатно виданого спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мила, змивних і знешкоджувальних засобів, молока та лікувально-профілактичного харчування;
з) дотації на обіди, проїзд, вартість оплачених підприємством путівок до санаторіїв і будинків відпочинку;
и) виплати, пов'язані з святковими та ювілейними датами, днем народження, за довголітню і бездоганну трудову діяльність, активну громадську роботу тощо;
і) вартість безплатно наданих деяким категоріям працівників комунальних послуг, житла, палива та сума коштів на їх відшкодування;
ї) заробітна плата на роботі за сумісництвом (за винятком працівників, для яких включення її до середнього заробітку передбачено чинним законодавством);
й) суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
к) доходи (дивіденди, проценти), нараховані за акціями трудового колективу і вкладами членів трудового колективу в майно підприємства;
л) компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати;
м) заробітна плата, яка нарахована за час роботи у виборчих комісіях, комісіях всеукраїнського референдуму;
н) винагороди державним виконавцям;
о) грошова винагорода за сумлінну працю та зразкове виконання службових обов'язків.
При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.
Згідно з п.5 розділу IV Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки.
Святкові та неробочі дні (стаття 73 КЗпП України), які припадають на період відпустки, у розрахунок тривалості відпустки не включаються і не оплачуються.
Згідно з п.8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Суд урахував, що попри протиправне звільнення позивача з 23.10.2014 з визначеної посади, він продовжував проходити публічну службу до 07.08.2015, що підтверджується вказаним вище листом та відомостями з розрахункового листа №496. Фактично позивача звільнено з посади заступника начальника управління - начальника відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Управління Служби безпеки України в Черкаській області та переведено у розпорядження керівника Управління на посаді заступника начальника Управління. Тобто, прогулу позивач не мав і, як свідчать відомості, нараховане щомісячне грошове забезпечення. Натомість переведений нести військову службу з іншими трудовими функціями. Продовження виконання трудової функції, з якої позивача звільнено наказом у 2014 році, не підтверджено. Отже, підстави для виплати коштів саме вимушеного прогулу за заявленими в позовній заяві підставами та предметом спору відсутні.
Тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Зважаючи на відсутність доказів понесення позивачем судових витрат, відсутні підстави для їх розподілу відповідно до ст.139 КАС України.
Керуючись ст.ст.2-20, 72-78, 122-123, 132-139, 191, 295, 370-371, 382 КАС України, суд
1. Відмовити повністю у задоволенні адміністративного позову адвоката Тараненка М.О. від імені ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління Служби безпеки України в Черкаській області (18000, Україна, Черкаська обл., м.Черкаси, вул.Гоголя, буд.240; код ЄДРПОУ 20001740) про:
стягнення на його користь середньомісячного грошового забезпечення за період вимушеного прогулу з 23.10.2014 до 14.12.2020: за період з 23.10.2014 (наступний день за днем звільнення) до 28.02.2018 включно (зміна розміру посадового окладу) - в розмірі 813960грн (вісімсот тринадцять тисяч дев'ятсот шістдесят);
за період з 01.03.2018 (зміна розміру посадового окладу) до 14.12.2020 (дата ухвалення судового рішення) - 3354293,25грн (три мільйони триста п'ятдесят чотири тисячі двісті дев'яносто три), а всього стягнути 4168253,25 (чотири мільйони сто шістдесят вісім тисяч двісті п'ятдесят три гривні двадцять п'ять копійок).
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
3. Копію рішення направити учасникам справи.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів з складення повного тексту судового рішення.
Суддя Анжеліка БАБИЧ