22 квітня 2026 року справа №320/36819/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про стягнення грошового забезпечення,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Служби безпеки України про стягнення заробітної плати за період з 01.03.2023р. по теперішній час.
У зв'язку з невідповідністю позовної заяви вимогам процесуального закону, керуючись статтею 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалою від 28.11.2023р. позов залишив без руху з наданням позивачеві строку для усунення її недоліків.
На виконання вимог ухвали позивач усунув недоліки у строк та у спосіб, що визначені в ній шляхом подання уточненої позовної заяви, в якій просить суд стягнути з СБУ на користь позивача гршове та матеріальне забезпечення з 01.03.2023р. по 31.12.2023р.
Ухвалою суду провадження по справі відкрито, вирішено здійснювати її розгляд у спрощеному провадженні без призначення судового засідання.
Відповідач не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на позовну заяву, не зважаючи на те, що був належним чином повідомлений про розгляд справи. Відтак, суд, з урахуванням приписів ст. 162 КАС України, здійснюватиме розгляд справи за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 (позивач) проходить службу у Службі безпеки України з 12.07.2010р.
З 01.03.2023р. позивачу не нараховується та не виплачується грошове забезпечення.
З 14.09.2022р. позивач зарахований та перебуває у розпорядженні за підпунктом «в» п. 48 Положення.
З 14.09.2022 по 09.12.2022 рік в рамках кримінального провадження позивача застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
В подальшому відповідно до Ухвали Печерського районного суду м. Києва від 09.12.2022р. (справа № 757/35731/22-к), до позивача застосовано запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту у період часу з 20 год. 00 хв. до 08 год. 00 хв. Захід установлено строком до 05.02.2023р. включно.
Так, позивач стверджує, що не є усуненим від виконання службових повноважень відповідно до Закону України «Про запобігання корупції», не є відстороненим від посади відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України, не є оголошеним в розшук та до нього, як позивача, не застосовано запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, проходить військову службу в системі Служби безпеки України, у зв?язку з чим, наголошує на тому, що припинення виплати грошового та матеріального забезпечення з 01.03.2023р. є протиправним.
Зупинення виплати заробітної плати позивачу з 01.03.2023р. підтверджується довідкою від 31.07.2023р. № 15/129, виданою ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов наступного висновку.
Спірні правовідносини, що склалися між сторонами врегульовані, зокрема, Законом України «Про Службу безпеки України» від 25.03.1992 №2229-ХІІ, Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ, Положенням про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 27.12.2007 №1262/2007, Інструкцією про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовцям Служби безпеки України, затвердженої наказом Центрального управління СБУ від 10.04.2018 №515/ДСК.
Частиною першою статті 1 Закону України «Про Службу безпеки України» від 25.03.1992 №2229-ХІІ (далі Закон №2229-ХІІ) визначено, що Служба безпеки України це державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України.
Згідно з частиною першою статті 19 Закону №2229-ХІІ кадри Служби безпеки України складають: співробітники-військовослужбовці, працівники, які уклали трудовий договір із Службою безпеки України, а також військовослужбовці строкової служби.
У відповідності до частини першої статті 20 Закону №2229-ХІІ умови і порядок виконання своїх обов'язків співробітниками-військовослужбовцями Служби безпеки України визначаються укладеним договором (контрактом). На них, а також на військовослужбовців строкової служби поширюється порядок проходження військової служби у Збройних Силах України, визначений законодавством. Військовослужбовці Служби безпеки України приймають Військову присягу на вірність народу України.
Статтею 18 Закону №2229-ХІІ встановлено, що фінансування, матеріально-технічне та соціально-побутове забезпечення Служби безпеки України здійснюється Кабінетом Міністрів України у порядку, визначеному Верховною Радою України, за рахунок коштів державного бюджету України.
За приписами статті 27 Закону №2229-ХІІ держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців і працівників Служби безпеки України. Військовослужбовці Служби безпеки України користуються політичними, соціально-економічними та особистими правами і свободами, а також пільгами відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», цього Закону, інших актів законодавства.
Статтею 30 Закону №2229-ХІІ передбачено, що форми та розміри грошового забезпечення військовослужбовців Служби безпеки України встановлюються законодавством і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Служби безпеки України якісним складом військовослужбовців, враховувати характер, умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності
Відповідно до пунктів 2,3 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
Порядок проходження військової служби за контрактом особами офіцерського складу, сержантського і старшинського складу, рядового складу Служби безпеки України (далі - військовослужбовці Служби безпеки України), виконання ними військового обов'язку в запасі та особливості проходження військової служби в особливий період визначає Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби Безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 27.12.2007 №1262/2007 (далі - Положення №1262).
Підпунктом «б» пункту 48 Положення №1262 визначено, що зарахування військовослужбовців Служби безпеки України у розпорядження прямих начальників (командирів), а за рішенням Голови Служби безпеки України - у розпорядження його першого заступника чи заступника, начальника (командира) іншого функціонального підрозділу Центрального управління, органу, закладу, установи Служби безпеки України або штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України допускається у разі скорочення штатів або проведення організаційних заходів (зміна організаційно-штатної побудови, передислокація, перерозподіл функціональних обов'язків та наявних сил у зв'язку зі зміною покладених завдань, здійснення планових та позапланових переміщень військовослужбовців по службі у зв'язку з проведенням загальної ротації кадрів, прийняття Головою Служби безпеки України управлінських рішень щодо переміщення військовослужбовців для здійснення оперативно-службової діяльності на окремих напрямах та підвищення її ефективності - до 3 місяців.
За пунктом 48 Положення №1262 військовослужбовці, зараховані в розпорядження, продовжують проходити військову службу та виконують обов'язки військової служби (завдання) у межах, визначених тією посадовою особою в чиєму розпорядженні вони перебувають. За ними зберігається матеріальне та грошове забезпечення всіх видів за посадами, які вони займали, якщо інше не передбачено законодавством.
Наказом Центрального управління Служби безпеки України №515/ДСК від 10.04.2018 затверджено Інструкцію про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовцям Служби безпеки України (далі - Інструкція №515).
Пунктом 2 розділу І Інструкції №515 передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців СБ України складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Згідно з пунктом 2 глави 1 розділу IV Інструкції №515 за військовослужбовцями, зарахованими в розпорядження відповідних начальників або керівників, зберігається виплата грошового забезпечення всіх видів за посадами, які вони займали, протягом строків, передбачених пунктом 48 Положення №1262.
За пунктом 7 глави 1 розділу IV Інструкції №515 виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, зазначеним у пункті 2 глави І цього розділу, здійснюється, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які мають постійний характер, що були встановлені таким військовослужбовцям на момент зарахування їх у розпорядження.
Системний аналіз вищевикладених норм Положення №1262 та Інструкції №515 свідчить про те, що військовослужбовці, які перебувають у розпорядженні відповідних начальників або керівників за підставами, передбаченими пунктом 48 Положення №1262 отримують матеріальне та грошове забезпечення всіх видів за посадами, що вони займали, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які мають постійний характер, якщо інше не передбачено законодавством. Зокрема, пункт 1 глави 4 розділу IV Інструкції №515 передбачає, що виплата грошового забезпечення припиняється військовослужбовцям, яких відсторонено від виконання службових повноважень відповідно до Закону України «Про запобігання корупції», відсторонено від посади відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, оголошено у розшук чи до яких застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту (цілодобово чи протягом дня, що збігається зі службовим часом), виплата грошового забезпечення - з дня прийняття стосовно них відповідного рішення на весь час відсторонення від виконання службових повноважень, відсторонення від посади, перебування в розшуку або застосування відповідного запобіжного заходу.
З Ухвали Печерського районного суду м. Києва від 09.12.2022р. (справа №757/35731/22-к) слідує, що до позивача було застосовано запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту у період часу з 20 год. 00 хв. до 08 год. 00 хв. Захід установлено строком до 05.02.2023р. включно.
При цьому, суд враховує, що по-перше, приписами пункту 1 глави 4 розділу IV Інструкції № 515 не передбачено обмежень щодо виплати заробітної плати військовослужбовцям СБ України, до яких застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який не збігається зі службовим часом, тобто нічного домашнього арешту; а по-друге, матеріали справи, як і відкриті відомості з ЄДРСР, не місятять інформації про продовження з березня 2023р. застосування до позивача будь-якого запобіжного заходу, оголошення його у розшук або відсторонення позивача від виконання службових повноважень.
Відтак, законні підстави для не виплати позивачу грошового забезпечення з 01.03.2023р. - відсутні, у зв'язку із чим його права на отримання заробітної плати є порушеними та підлягають поновленню шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове та матеріальне забезпечення з 01.03.2023р. по 31.12.2023р. (в межах позовних вимог) з урахуванням вже виплачених сум грошового забезпечення.
Водночас, позовні вимоги в частині саме стягнення з відповідача грошового забезпечення задоволенню не підлягають, адже для стягнення необхідно чітко визначити суму заборгованості з виплати заробітної плати, втім позовні вимоги такої суми не містять, в той час, як відповідачем також не надано відомостей щодо суми, яка підлягає до нарахування та виплати позивачу у спірний період.
При вирішенні даного спору суд бере до уваги положення статті 2 КАС України, за якою завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже при розгляді справи адміністративний суд, перевіряє рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність критеріям, закріпленим у ч. 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
У даній справі зупинення виплати грошового забезпечення відбулось всупереч положень Інструкції № 515, тобто необгрунтовано, а отже визнається протиправним.
Відтак, позховні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Зважаючи на те, що позивача від сплати судового збору звільнено, підстави для вирішення питання щодо відшкодування судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295 КАС України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_1 ) до Служби безпеки України (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 33В; код ЄДРПОУ 00034074) про стягнення грошового забезпечення, - задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Служби безпеки України (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 33В; код ЄДРПОУ 00034074), яка полягає у не нарахуванні грошового та матеріального забезпечення ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_1 ) у період з 01.03.2023р. по 31.12.2023р.
3. Зобов'язати Службу безпеки України (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 33В; код ЄДРПОУ 00034074) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_1 ) грошове та матеріальне забезпечення у період з 01.03.2023р. по 31.12.2023р. з урахуванням вже виплачених сум грошового забезпечення.
4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Марич Є.В.