21 квітня 2026 року м. Київ справа №320/28728/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі по тексту також позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі по тексту також відповідач, ГУ ПФУ в Одеській області), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Одеській області №262340030242 від 28.05.2025 про відмову позивачу у переведенні з пенсії за віком на пенсію державного службовця відповідно до розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015;
- зобов'язати відповідача зарахувати період роботи на посадах заступника голови Нижньосірогозької селищної ради, секретаря виконкому Нижньосірогозької селищної ради з 20 березня 1990 року по травень 2025 року до стажу державної служби та призначити позивачу пенсію як державному службовцю згідно розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015 та статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ з моменту звернення із заявою, а саме: з 20 травня 2025 року.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомила, що з 14.05.2025 вона перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 20.05.2025 вона звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою про переведення з пенсії за віком на пенсію державного службовця. Після реєстрації заяви за принципом екстериторіальності її розгляд був доручений Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області, яке 28.05.2025 прийняло рішення №262340030242 про відмову у такому переведенні з мотивів відсутності у позивача необхідного стажу державної служби станом на 01.05.2016.
Позивач стверджує, що її трудова книжка містить записи про роботу, зокрема, на посадах заступника голови Нижньосірогозької селищної ради, секретаря виконкому Нижньосірогозької селищної ради, секретаря селищної ради, а також про присвоєння рангу державного службовця, складення присяги державного службовця, присвоєння рангу посадової особи місцевого самоврядування та складення відповідної присяги. На переконання позивача, періоди її роботи на посадах в органах місцевого самоврядування підлягають зарахуванню до стажу державної служби, у зв'язку з чим її стаж державної служби перевищує 20 років, а загальний стаж роботи становить 42 роки 8 місяців 20 днів.
Позивач вважає, що станом на час звернення до пенсійного органу вона досягла пенсійного віку, має необхідний страховий стаж та достатній стаж державної служби, а відтак набула право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII з урахуванням пунктів 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» №889-VIII. У зв'язку з цим позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову у переведенні на пенсію державного службовця, зобов'язати відповідача зарахувати спірні періоди роботи до стажу державної служби та призначити їй пенсію державного службовця з 20.05.2025.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.07.2025 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач проти задоволення позову заперечив та зазначив, що спірне рішення від 28.05.2025 №262340030242 було прийнято у зв'язку з відсутністю у позивача необхідного стажу державної служби станом на 01.05.2016. При цьому відповідач окремо зазначив, що позивач на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області не перебуває та пенсію від цього органу не отримує.
За твердженнями відповідача, право на пенсію державного службовця після 01.05.2016 зберігається лише за особами, які відповідають вимогам статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII та пунктів 10, 12 розділу XI Закону України «Про державну службу» №889-VIII. Відповідач вказав, що за результатами розгляду документів стаж державної служби позивача становить 10 років 04 місяці 28 днів, оскільки до такого стажу зараховано період роботи з 07.02.1991 по 04.07.2001, натомість період роботи з 05.07.2001 по 01.05.2016 не зараховано, оскільки посада секретаря селищної ради, на думку відповідача, не належить до категорій посад державного службовця. Саме з цих підстав, як зазначає відповідач, було прийнято спірне рішення.
У відповіді на відзив позивач заперечила проти доводів відповідача та зазначила, що саме Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області є належним відповідачем у справі, оскільки відповідно до Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування документів за принципом екстериторіальності визначається орган, що призначає пенсію, і саме цей орган приймає рішення за результатами розгляду заяви. Позивач наголосила, що Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві її заяву не розглядало та рішення про відмову не приймало.
Також позивач у відповіді на відзив зазначила, що доводи відповідача про відсутність у неї необхідного стажу державної служби є безпідставними, оскільки основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а положення статті 46 Закону України «Про державну службу» №889-VIII та Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №229, передбачають зарахування часу перебування на посадах в органах місцевого самоврядування до стажу державної служби. Позивач наполягала, що незарахування періодів її роботи на відповідних посадах в органах місцевого самоврядування є неправомірним, а тому спірне рішення порушує її право на переведення на пенсію державного службовця.
Крім того, позивач повторно вказала, що на час звернення до пенсійного органу вона досягла пенсійного віку, має необхідний страховий стаж, а також стаж державної служби, достатній для призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, а тому просила позов задовольнити у повному обсязі та відхилити доводи відзиву.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 є громадянкою України, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 24.11.1995.
Довідкою від 16.05.2023 №3003-5002763818 підтверджується взяття позивача на облік як внутрішньо переміщеної особи з фактичним місцем проживання у м. Києві.
Відповідно до записів у трудовій книжці від 07.02.1991 позивач обрана на посаду секретаря виконкому Нижньосірогозької селищної ради народних депутатів.
01.01.1991 позивачу присвоєно 11 ранг державного службовця.
29.04.1994 прийнята присяга державного службовця.
13.07.1994 позивач обрана секретарем виконкому Нижньосірогозької селищної ради.
21.04.1998 позивач обрана секретарем виконкому селищної ради.
20.07.2001 присвоєно 11 ранг посадової особи місцевого самоврядування.
20.07.2001 прийнята присяга посадової особи місцевого самоврядування.
05.04.2002 позивач обрана секретарем селищної ради.
01.03.2005 присвоєно 10 ранг посадової особи місцевого самоврядування.
25.04.2006 позивач обрана секретарем селищної ради.
01.02.2007 присвоєно 9 ранг посадової особи місцевого самоврядування.
11.11.2010 позивач обрана секретарем селищної ради.
04.11.2015 позивач обрана секретарем селищної ради.
26.11.2020 позивач обрана на посаду секретаря Нижньосірогозької селищної ради на строк повноважень Нижньосірогозької селищної ради VIII скликання.
Відповідно до довідки від 19.05.2025 №229-01-07/0/25 про складові заробітної плати для призначення особі пенсії державного службовця, яка працювала в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посаду якої було класифіковано (посадови оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), позивач працює в Нижньосірогозькій селищній раді Херсонської області на посаді секретаря селищної ради із зазначенням розміру заробітної плати станом на квітень 2025 року. Довідка видана для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».
Також позивачу видана довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 19.05.2025 №230-01-07/0/25 та довідка від 19.05.2025 №231-01-07/0/25 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка працювала на посадах державної служби, класифікацію яких було проведено, має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і яка на дату виходу на пенсію не перебуває на державній службі.
За результатами розгляду за принципом екстериторіальності звернення позивача від 20.05.2025 ГУ ПФУ в Одеській області було прийнято рішення від 28.05.2025 №262340030242, яким відмовлено у перерахунку пенсії щодо переходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про Державну службу» у зв'язку з відсутністю необхідного стажу державної служби станом на 01.05.2016.
Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем цього рішення, позивач звернулася з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Відповідно до статті 22 Основного Закону права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Тобто, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі по тексту також - Закон №889).
Відповідно до пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889, з набранням чинності вказаного закону втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ (далі по тексту також - Закон №3723), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Відповідно до пункту 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889 державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Положеннями пункту 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889 встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до статті 37 Закону №3723 (у редакції на час набрання чинності Законом №889) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому, зазначений вік визначається статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Тобто до 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом №889) право на пенсію державного службовця мали особи, які:
а) досягли певного віку (62 роки для чоловіків, 60 років для жінок) та мають передбачений законодавством страховий стаж;
б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 01.05.2016 відповідно до статті 90 Закону №889 пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому, законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723.
Так, відповідно до пункту 10 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889 державні службовці, які на день набрання чинності вказаним Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до пункту 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889 для осіб, які на день набрання чинності вказаним Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених у статті 25 Закону №3723 та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723 в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, «Прикінцевими та перехідними положеннями» Закону №889 передбачено, що за наявності у особи станом на 1 травня 2016 року певного стажу держслужби, така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону №3723 передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Таким чином, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723 після 1 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723 і «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Отже, після 1 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом №889) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723 лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889 та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону №3723 вік і страховий стаж.
Стаж державної служби до 01.05.2016 обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №283 від 03.05.1994 (далі по тексту також - Порядок № 283), та додатка до нього.
Відповідно до пункту 1 Порядку № 283 цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.
Згідно з пунктом 2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), серед іншого, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Відповідно до пункту 4 Порядку №283 документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.
Пунктом 5 Порядку №283 визначено, що обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, підставою для відмови позивачу у переведенні на пенсію державного службовця відповідачем зазначено відсутність стажу державного службовця у зв'язку з незарахуванням до стажу державної служби періоду перебування позивача на посаді секретаря селищної ради. При цьому, відповідачем зараховано до стажу державної служби період перебування позивача на посаді секретаря селищної ради з 07.02.1991 по 04.07.2001 (понад 10 років) та не зараховано період з 05.07.2001 по 01.05.2016 (понад 10 років).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 №2493-III (далі по тексту також - Закон №2493-III) служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
Згідно зі статтею 2 Закону №2493-II посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
За приписами статті 3 Закону №2493-III посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.
Відповідно до частини сьомої статті 21 Закону №2493-III (в редакції станом на 01.05.2016) пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 46 Закону №889-VIII до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №229 від 25.03.2016, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом №889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII.
Згідно з пунктом 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Таким чином, в межах спірних відносин слід керуватися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі по тексту також - Порядок №283).
З матеріалів справи вбачається, що згідно із записами трудової книжки позивач працювала на посаді секретаря виконкому Нижньосірогозької селищної ради з 07.02.1991. 01.01.1991 позивачу присвоєно 11 ранг державного службовця. 29.04.1994 прийнята присяга державного службовця. 13.07.1994 позивач обрана секретарем виконкому Нижньосірогозької селищної ради. 21.04.1998 позивач обрана секретарем виконкому селищної ради. 20.07.2001 присвоєно 11 ранг посадової особи місцевого самоврядування. 20.07.2001 прийнята присяга посадової особи місцевого самоврядування. 05.04.2002 позивач обрана секретарем селищної ради. 01.03.2005 присвоєно 10 ранг посадової особи місцевого самоврядування. 25.04.2006 позивач обрана секретарем селищної ради. 01.02.2007 присвоєно 9 ранг посадової особи місцевого самоврядування. 11.11.2010 позивач обрана секретарем селищної ради. 04.11.2015 позивач обрана секретарем селищної ради. 26.11.2020 позивач обрана на посаду секретаря Нижньосірогозької селищної ради на строк повноважень Нижньосірогозької селищної ради VIII скликання.
Статтею 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» встановлено класифікацію посад в органах місцевого самоврядування. Віднесення інших посад органів місцевого самоврядування, не зазначених у цій статті, до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням керівників відповідних органів місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 14 Закону №2493-III, в органах місцевого самоврядування встановлюються, зокрема, такі категорії посад:
п'ята категорія - керуючих справами виконавчих апаратів районних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів районних у містах рад, помічників голів, радників (консультантів), спеціалістів, головних бухгалтерів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та Севастопольської міських рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад, посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад;
шоста категорія - посади керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керівників структурних підрозділів виконавчого апарату районних та секретаріатів районних у містах Києві та Севастополі рад та їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст районного значення), районних у містах рад та їх заступників, помічників голів, радників, консультантів, начальників секторів, головних бухгалтерів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та міста Сімферополя) рад, старост.
Відповідно до пункту 2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується (служба), зокрема, робота на посадах: в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Суд зазначає, що відповідно до статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», пункту 2 Порядку № 283 посада секретаря селищної ради входить до п'ятої категорії посад органів місцевого самоврядування, посада секретаря виконавчого комітету селищної ради входить до шостої категорії посад органів місцевого самоврядування.
Механізм обчислення стажу державної служби визначено Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229 (далі по тексту також - Порядок №229), який чинний на час проходження позивачем служби з 01.05.2016.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 229 до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що спірні періоди роботи позивача на посадах секретаря виконкому та секретаря Нижньосірогозької селищної ради слід зарахувати до стажу державної служби, у зв'язку з чим дії відповідача щодо незарахування цих періодів до стажу державної служби є протиправними.
Відповідно, захист порушених прав позивача потребує зобов'язання відповідача вчинити дії, направлені на поновлення прав позивача, а саме: зарахувати до стажу державної служби періоди роботи з 05.07.2001 по 01.05.2016, у зарахуванні яких було відмовлено відповідачем спірним рішенням.
Водночас, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача зарахувати період роботи на посадах заступника голови Нижньосірогозької селищної ради, секретаря виконкому Нижньосірогозької селищної ради з 02.05.2016 по травень 2025 року до стажу державної служби не підлягають задоволенню як такі, що заявлені передчасно, оскільки зі спірного рішення не вбачається про відмову відповідачем у зарахуванні означеного періоду до стажу державної служби.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних.
Аналогічний правовий висновок викладено у рішенні Верховного Суду від 14.09.2020 у зразковій справі № 560/2120/20, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.01.2021.
Суд зазначає, що обов'язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 цього Закону і «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VІІІ, а саме: щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби.
Як вже зазначалося судом, для осіб, які на день набрання чинності Законом №889-VІІІ мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Оскільки відповідачем до стажу державної служби позивача вже зараховано період роботи з 07.02.1991 по 04.07.2001 тривалістю 10 років 04 місяці 28 днів, а період роботи позивача з 05.07.2001 по 01.05.2016 на посадах секретаря виконавчого комітету селищної ради та секретаря селищної ради також підлягає зарахуванню до стажу державної служби, суд дійшов висновку, що станом на 01.05.2016 позивач мала понад 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад. За наявності пенсійного віку та страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком, за позивачем зберігається право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у взаємозв'язку з пунктом 12 розділу XI Закону №889-VIII.
Відповідно до частини першої статті 45 Закону № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 затверджено Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (далі по тексту також - Порядок № 622).
Відповідно до пункту 4 Порядку №622 пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права.
Питання щодо порядку переведення (переходу) з одного виду пенсії на інший та призначення пенсії неодноразово було предметом аналізу Верховного Суду України, зокрема у постановах від 31.03.2015 у справі №21-612а14, від 23.10.2018 у справі №317/4184/16-а; від 17.05.2019 у справі №511/777/17; від 11.07.2019 у справі №264/6292/16-а; від 10.10.2019 у справі №520/7533/17; від 13.02.2020 у справі №263/3478/17; від 17.07.2020 у справі №335/13894/16-а, в яких суд дійшов висновку, що, якщо особа отримувала пенсію на підставі одного закону та виявила бажання перейти на пенсію за іншим законом, зазначені правовідносини слід розцінювати як нове призначення пенсії. У іншому ж випадку, якщо такий перехід відбувся в рамках одного закону, вказані правовідносини є переведенням на пенсію в рамках одного закону.
Таким чином, виходячи з того, що на час звернення до пенсійного органу із заявою про переведення на пенсію державного службовця (20.05.2025) відповідно до Закону України «Про державну службу» позивач досягла 60-річного віку та мала стаж державної служби понад 20 років станом на 01.05.2016, за відсутності у відповідача зауважень до страхового стажу, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на призначення пенсії відповідно до положень Закону №3723.
У свою чергу, відмова відповідача у перерахунку позивачу пенсії, оформлена спірним рішенням, є протиправною та підлягає скасуванню як така, що не підтверджена документально та нормативно, спростовується матеріалами справи.
Відповідно, захист порушених прав позивача також потребує зобов'язання відповідача вчинити дії, направлені на поновлення прав позивача, а саме: призначити позивачу пенсію згідно Закону України «Про державну службу» з дати звернення (20.05.2025).
Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.
Таким чином, позов слід задовольнити частково.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Суд звертає увагу позивача на те, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.
Такий правовий висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.11.2020 у справі № 9901/67/20 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 93218001) та Верховним Судом у постанові від 09.09.2020 у справі №540/2321/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 91414456).
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1 211,20 грн, що підтверджується квитанцією від 29.05.2025 №4065-9805-1259-6889.
Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1 211,20 грн, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - ГУ ПФУ в Одеській області.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову в перерахунку пенсії №262340030242 від 28.05.2025.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 періоди її роботи з 05.07.2001 по 01.05.2016.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ з урахуванням пункту 12 розділу XI Закону України «Про державну службу» №889-VIII, починаючи з 20.05.2025.
5. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
6. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (ідентифікаційний код 20987385, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Дудін С.О.