21 квітня 2026 року м. Київ справа №320/30944/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області до Державної аудиторської служби України, за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСТДОРСТРОЙ» про визнання протиправним та скасування висновку,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати висновок Державної аудиторської служби України про результати моніторингу процедури закупівлі UA-2025-03-26-012237-а.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.06.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю оскаржуваного висновку.
Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує повністю.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області (Замовник) оприлюднено оголошення про проведення процедури закупівлі, предметом якої є: Капітальний ремонт вулично-дорожньої мережі вул. Гусинська, вул. Молодіжна. Вул. Полтавська, вул. Южна, с. Посад-Покровське Чорнобаївської сільської територіальної громади Херсонського району Херсонської області, 120118809 UAH, 45453000-7, ДК021, 1, робота.
Відповідачем здійснено моніторинг Процедури закупівлі, за результатами якого складено висновок про результати моніторингу закупівлі, який 29.05.2025 затверджений заступником голови та яким зобов'язано позивача здійснити заходи щодо усунення виявлених порушень шляхом розірвання договору та протягом п'яти робочих днів з дня оприлюднення висновку оприлюднити через електронну систему закупівель інформацію та/або документи, що свідчать про вжиття таких заходів.
Позивач, вважаючи оскаржуване рішення протиправним, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правові та організаційні засади здійснення фінансового контролю в Україні визначені Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 № 2939-XII (далі- Закон №2939).
Відповідно до статті 2 Закону №2939 головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.
Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.
У той же час, згідно з Положенням про Державну аудиторську службу України (далі - Положення №43), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №43 від 03.02.2016 року, Державна аудиторська служба України (далі - Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.
Держаудитслужба відповідно до підпункту 3 пункту 4 Положення реалізує державний фінансовий контроль через здійснення: державного фінансового аудиту; перевірки державних закупівель; інспектування (ревізії); моніторингу закупівель.
Відповідно до підпункту 9 пункту 4 Положення відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.
Відповідно до пункту 7 Положення Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.
У той же час, відповідно до статті 5 Закону №2939 контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі» (далі - Закон №922), проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування.
Перевірка закупівель у замовників проводиться за місцезнаходженням юридичної особи, що перевіряється, чи за місцем розташування об'єкта права власності, щодо якого проводиться перевірка, і полягає у документальному та фактичному аналізі дотримання замовником законодавства про закупівлі. Результати перевірки закупівель викладаються в акті перевірки закупівель.
Моніторинг закупівлі здійснюється за місцезнаходженням органу державного фінансового контролю.
Підстави для проведення моніторингу публічних закупівель викладені в частині другій статті 7-1 Закону №922, а саме: дані автоматичних індикаторів ризиків; інформація, отримана від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, про наявність ознак порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель; повідомлення в засобах масової інформації, що містять відомості про наявність ознаки порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель; виявлені органом державного фінансового контролю ознаки порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель в інформації, оприлюдненій в електронній системі закупівель; інформація, отримана від громадських об'єднань, про наявність ознак порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, виявлених за результатами громадського контролю у сфері публічних закупівель відповідно до статті 9 цього Закону.
За наявності однієї або декількох таких підстав, як визначено частиною другою статті 7-1 Закону №922, керівник органу державного фінансового контролю або його заступник приймає рішення про початок моніторингу закупівлі та відповідно до частини третьої статті 7-1 Закону №922 таке рішення оприлюднюється протягом двох робочих днів з дня його прийняття в електронній системі закупівель органом державного фінансового контролю із зазначенням унікального номера оголошення про проведення процедури закупівлі, присвоєного електронною системою закупівель, та дати його оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу та/або унікального номера повідомлення про намір укласти договір та дати його оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу, а також опису підстав для здійснення моніторингу закупівлі.
Відповідно до частини четвертої статті 7-1 Закону № 922 строк здійснення моніторингу закупівлі не може перевищувати 15 робочих днів з дати оприлюднення рішення про початок моніторингу закупівлі в електронній системі закупівель.
Відповідно до частини першої статті 7-1 Закону № 922 моніторинг закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його територіальні органи (далі - органи державного фінансового контролю).
Згідно частин шостої-сьомої статті 7-1 Закону № 922 за результатами моніторингу закупівлі посадова особа органу державного фінансового контролю складає та підписує висновок про результати моніторингу закупівлі (далі - висновок), що затверджується керівником органу державного фінансового контролю або його заступником. Такий висновок підлягає оприлюдненню в електронній системі закупівель протягом трьох робочих днів з дня його складання.
У висновку обов'язково зазначаються: 1) найменування замовника, щодо якого здійснювався моніторинг закупівлі, його ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, місцезнаходження; 2) найменування предмета закупівлі та його очікувана вартість; 3) унікальний номер оголошення про проведення процедури закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель, та дата його оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу та/або унікальний номер повідомлення про намір укласти договір та дата його оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу; 4) опис порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, виявленого за результатами моніторингу закупівлі; 5) зобов'язання щодо усунення порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель.
У висновку може зазначатися додаткова інформація, визначена органом державного фінансового контролю необхідною для більш детального опису результатів моніторингу закупівлі.
Якщо за результатами моніторингу закупівлі не виявлено порушень законодавства у сфері публічних закупівель, у висновку зазначається інформація про відсутність порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель.
Частиною 10 статті 7-1 Закону України Про публічні закупівлі, передбачено, що у разі незгоди замовника з інформацією, викладеною у висновку, він має право оскаржити висновок до суду протягом 10 робочих днів з дня його оприлюднення, про що зазначається в електронній системі закупівель протягом наступного робочого дня з дня оскарження висновку до суду.
Форма висновку та порядок його заповнення передбачено наказом Держаудитслужби від 23.04.2018 № 86, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.06.2018 за №654/32106.
Як вбачається із Висновку про результати моніторингу процедури закупівлі UA-2025-03-26-012237-а, відповідач зазначив, що: «з огляду на встановлені порушення законодавства у сфері публічних закупівель, керуючись статтями 5 та 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» та статтею 8 Закону України «Про публічні закупівлі» Держаудитслужба зобов'язує здійснити заходи щодо усунення виявлених порушень шляхом розірвання договору та протягом п'яти робочих днів з дня оприлюднення висновку оприлюднити через електронну систему закупівель інформацію та/або документи, що свідчать про вжиття таких заходів».
В розділі II «Констатуюча частина» Висновку про результати моніторингу процедури закупівлі UA-2025-03-26-012237-а, затвердженого заступником голови Патюк С.С. від 29.05.2025, вказано, що предметом аналізу були питання: визначення предмета закупівлі, наявності закупівлі у річному плані, оприлюднення інформації про закупівлю відповідно до вимог Закону України «Про публічні закупівлі» (далі - Закон) та оприлюднення обґрунтування технічних та якісних характеристик предмета закупівлі, розміру витрат, очікуваної вартості предмета закупівлі відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.10.2016 № 710 «Про ефективне використання державних коштів», зі змінами (далі - постанова № 710), повноти відображення інформації у річному плані закупівель, в оголошенні про закупівлю відповідно до вимог законодавства у сфері закупівель, відповідності вимог тендерної документації вимогам законодавства, розгляду тендерних пропозицій з урахуванням вимог Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, зі змінами, у редакції чинній на момент проведення закупівлі (далі - Особливості), своєчасності укладення договору про закупівлю, відповідності умов договору умовам тендерної пропозиції переможця, правомірності внесення змін до договору, своєчасності надання інформації та документів у випадках, передбачених Законом.
Під час моніторингу проаналізовано: річний план закупівель Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області (далі - Замовник) на 2025 рік, оголошення про проведення відкритих торгів з особливостями, тендерну документацію, затверджену рішенням уповноваженої особи (протокол від 11 квітня 2025 року № 81) (зі змінами), реєстр отриманих тендерних пропозицій, протокол розкриття тендерних пропозицій, тендерні пропозиції товариства з обмеженою відповідальністю «ГРУПА КОМПАНІЙ «АВТОСТРАДА» (далі - ТОВ «ГРУПА КОМПАНІЙ «АВТОСТРАДА») та товариства з обмеженою відповідальністю «РОСТДОРСТРОЙ» (далі - ТОВ «РОСТДОРСТРОЙ»), протоколи щодо прийняття рішення уповноваженою особою від 24 квітня 2025 року № 99 та від 05 травня 2025 року № 111, повідомлення з вимогою про усунення невідповідностей до 22 квітня 2025 року (далі - Вимога) та до 30 квітня 2025 року, повідомлення про намір укласти договір від 01 травня 2025 року, договір про закупівлю робіт від 12 травня 2025 року № З-РДС/25 на суму 120 060 000,00 грн з ПДВ, пояснення Замовника від 13 травня 2025 року та від 20 травня 2025 року, отримані через електронну систему закупівель.
За результатами аналізу питання щодо розгляду тендерної пропозиції ТОВ «ГРУПА КОМПАНІЙ «АВТОСТРАДА» встановлено порушення вимог абзацу 5 підпункту 1 пункту 44 Особливостей в частині безпідставного відхилення цієї тендерної пропозиції та принципів публічних закупівель, визначених статтею 5 Закону.
Так, відповідно до вимог пункту 3.5 Додатку 1 тендерної документації «Перелік документів та/або інформації, які подаються учасником процедури закупівлі у складі тендерної пропозиції», учасник надає Забезпечення тендерної пропозиції:
- банківська гарантія у вигляді електронного документа, скріпленого КЕП уповноваженої особи банка-гаранта, що підписала гарантію відповідно до вимог п. 2. р. III «Інструкція з підготовки тендерної пропозиції» тендерної документації;
- документ з накладенням КЕП гаранта (у випадку, якщо підписантом не є голова правління), що підтверджує повноваження особи, яка підписала банківську гарантію.
- довідка з банку про наявність повного грошового покриття на весь строк дії відповідної гарантії виписка з Банку по рахунку грошового покриття, яка підтверджує зарахування коштів на рахунок покриття, завірена печаткою Банку-гаранта та підписом уповноваженої особи такого Банку-гаранта із наданням підтвердження повноважень такої Уповноваженої особи.
Згідно пункту 2 «Забезпечення тендерної пропозиції» РОЗДІЛУ III. «Інструкція з підготовки тендерної пропозиції» тендерної документації. Банківська гарантія оформляється відповідно до Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 25.01.2018 №5) та Наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України 14 грудня 2020 року № 2628 "Про затвердження форми і вимог до забезпечення тендерної пропозиції/ пропозиції" та із урахуванням вимог даної тендерної документації.
Відповідно до встановлених вимог ТОВ «ГРУПА КОМПАНІЙ «АВТОСТРАДА» (далі - Учасник) в складі тендерної пропозиції надано Банківську гарантію №16/2600/10688/2025 від 09.04.2025р зі зміною №1 від 14.04.2025 №1 до банківської гарантії №16/2600/10688/2025 від 09.04.2025р (далі - Банківська гарантія).
За результатом розгляду документів Учасника встановлено невідповідності в інформації та/або документах, що подані ним у складі тендерної пропозиції, у тому числі, невідповідність абзацу 5 пункту 3 Банківської гарантії формі забезпечення тендерної пропозиції, затвердженої Наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України 14 грудня 2020 року № 2628 "Про затвердження форми і вимог до забезпечення тендерної пропозиції/пропозиції".
Відповідно до пункту 43 Особливостей Замовником в електронній системі закупівель розміщено повідомлення з вимогою про усунення невідповідностей, які Учасник повинен виправити протягом 24 годин (до 17:18 22.04.2025р.), зокрема, шляхом приведення у відповідність Банківської гарантії згідно затвердженої форми забезпечення тендерної пропозиції, як зазначено у повідомленні про усунення виявлених невідповідностей.
Всупереч вимоги про усунення невідповідностей в частині надання Банківської гарантії, яка має відповідати затвердженій формі тендерного забезпечення, Учасником повторно надано ту ж саму Банківську гарантію без надання будь-яких обґрунтувань чи пояснень, що свідчили б про вчинення будь-яких дій, направлених на усунення таких невідповідностей, тобто Учасник знехтував правом усунути виявлені Замовником невідповідності в цій частині.
Таким чином, Замовником прийнято рішення про відхилення тендерної пропозиції Учасника на підставі абзацу 5 підпункту 1 пункту 44 особливостей - «не виправив виявлені замовником після розкриття тендерних пропозицій невідповідності в інформації та/або документах, що подані ним у складі своєї тендерної пропозиції протягом 24 годин з моменту розміщення замовником в електронній системі закупівель повідомлення з вимогою про усунення таких невідповідностей».
Твердження Державної аудиторської служби України про те, що Замовник відхилив тендерну пропозицію Учасника виключно з формальних причин не відповідає матеріалам справи.
Замовником для наглядного прикладу наведено порівняльну таблицю, яка підтверджує невідповідності, що підлягали усуненню, так як Банківська гарантія Учасника повинна відповідати затвердженій формі забезпечення тендерної пропозиції, згідно вимог тендерної документації.
Форма забезпечення тендерної пропозиції, затверджена наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України 14 грудня 2020 року № 2628 "Про затвердження форми і вимог до забезпечення тендерної пропозиції/ пропозиції" та зареєстрована в Міністерстві юстиції України за № 275/35897 - це офіційна форма, яка не підлягає змінам (крім офіційно затверджених) та передбачає її дотримання без будь-яких відхилень.
Відповідно до підпункт 13 пункт 2 розділу І Постанови № 639: принципал (аплікант, наказодавець) - особа, зазначена в гарантії як така, яка має зобов'язання за базовими відносинами, що забезпечуються такою гарантією.
Офіційна (юстована) форма забезпечення тендерної пропозиції визначає єдиний підхід до термінології, а саме: змістом форми передбачено встановлений термін, який застосовується до учасника - «принципал», що трактується однозначно, без будь-яких суперечливих тлумачень.
В реквізитах наданої Банківської гарантії визначено, що ТОВ «ГРУПА КОМПАНІЙ «АВТОСТРАДА» - це «принципал», водночас, абзац 5 пункту 3 цієї ж Банківської гарантії містить такі терміни як «учасник», «переможець процедури», тобто терміни можуть трактуватися неоднозначно, що суперечить встановленій формі забезпечення тендерної пропозиції.
Відповідно до пункту 37 статті 1 Закону «Про публічні закупівлі» учасник процедури закупівлі/спрощеної закупівлі (далі - учасник) - фізична особа, фізична особа - підприємець чи юридична особа - резидент або нерезидент, у тому числі об'єднання учасників, яка подала тендерну пропозицію/пропозицію або взяла участь у переговорах у разі застосування переговорної процедури закупівлі.
Відповідно до пункту 18 статті 1 Закону «Про публічні закупівлі» переможець процедури закупівлі - учасник, тендерна пропозиція якого відповідає всім критеріям та умовам, що визначені у тендерній документації, і визнана найбільш економічно вигідною, та якому замовник повідомив про намір укласти договір про закупівлю, або учасник, якому замовник повідомив про намір укласти договір про закупівлю за результатами застосування переговорної процедури закупівлі.
На етапі розгляду тендерних пропозицій термін «Учасник» не може бути тотожним терміну «Переможець процедури закупівлі», так як, Замовник визначає Переможця після розгляду тендерної пропозиції Учасника на відповідність умовам тендерної документації.
Отже, невідповідності, що були виявлені Замовником під час розгляду тендерної пропозиції Учасника є цілком обґрунтованими та не можуть бути визначеними формальними.
Відповідно до п. 46 Особливостей у разі коли учасник процедури закупівлі, тендерна пропозиція якого відхилена, вважає недостатньою аргументацію, зазначену в повідомленні про відхилення, такий учасник може звернутися до замовника з вимогою надати додаткову інформацію про причини невідповідності його пропозиції умовам тендерної документації або оскаржити рішення Замовника відповідно до ст. 18 Закону з урахуванням Особливостей. Достатність аргументації, підтверджується відсутністю в електронній системі звернень або скарг від ТОВ «ГРУПА КОМПАНІЙ «АВТОСТРАДА».
Відповідно до положень ст. 1 та ст. 41 Закону № 922-VІII договір про закупівлю -господарський договір, що укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.
З цього приводу слід зазначити, що визначення контролюючим органом такого способу усунення виявлених порушень як «здійснити заходи щодо усунення виявленого правопорушення шляхом розірвання договору» не вирішує питання обґрунтованості та вмотивованості акту індивідуальної дії, оскільки, зокрема, главою 50 Цивільного кодексу України передбачено більше десяти способів припинення зобов'язання, серед яких, зокрема, і припинення зобов'язання виконанням.
У відповідності до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є порушення договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Положенням ч. 1 ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Водночас, пунктом 18.1 договору №3-РДС/25 від 12.05.2025 року передбачено, що всі зміни Договору здійснюється шляхом зміни або доповнення його умов за ініціативою будь-якої Сторони на підставі додаткової угоди, яка є невід'ємною частиною Договору.
Відповідно до підпункту 18.4. вказаного Договору, Договір може бути розірваний:
- за згодою Сторін;
- за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною;
- у разі односторонньої відмови від договору, які передбаченні в п. 18.5 Договору.
У той же час пунктом 18.5 вказаного договору передбачено, що Замовник може розірвати Договір в односторонньому порядку у випадках:
18.5.1. Відсутність коштів для фінансування Об'єкту.
18.5.2. Виявленої недоцільності інвестування коштів для виконання робіт на Об'єкті. 18.5.3. Прийняття рішення про припинення робіт.
18.5.4. Припинення діяльності, порушення провадження про банкрутство Підрядника.
18.5.5. Підрядник, з власної вини, допустив відставання темпів виконання робіт від передбачених Календарним графіком виконання робіт.
18.5.6. невиконання/неналежне виконання Підрядником умов цього Договору
18.5.7. Якщо Підрядник договору та/або кінцевий бенефіціарний власник Підрядника-юридичної особи став особою, до якої застосовано санкцію у виді заборони на здійснення у неї публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно із Законом України "Про санкції", а також до такої особи застосовані чинні санкції будь-якою з таких організацій:
- Організація Об'єднаних Націй та будь-яка установа чи особа, яка належним чином призначена, уповноважена або уповноважена Організацією Об'єднаних Націй запроваджувати, керувати, впроваджувати та/або застосовувати санкції;
- Європейський Союз та будь-яке агентство чи особа, яка належним чином призначена, уповноважена чи уповноважена Європейським Союзом вводити, адмініструвати, впроваджувати та/або застосовувати санкції;
- Управління контролю за іноземними активами Міністерства фінансів США (ОFАС), Державний департамент США та/або Міністерство торгівлі Сполучених Штатів.
18.5.8. Наявність судового рішення, що набрало законної сили, яким встановлено правомірність висновку органу Держаудитслужби за результатами моніторингу процедури закупівлі, яким визначено необхідність припинення (розірвання) відповідного договору.
18.5.9. Якщо Підрядник виконав Роботи з істотними недоліками і не забезпечив їх усунення у визначений Замовником строк.
18.5.10. Інші випадки, передбачені цим Договором.
Водночас, позивач стверджує, що на сьогоднішній день ТОВ «РОСТДОРСТРОЙ» не порушував зобов'язання за договором №3-РДС/25 від 12.05.2025 року.
Таким чином, розірвання договору можливе у разі якщо це передбачено договором або законом, або має місце істотне порушення умов договору іншою стороною.
Однак, ні договором, ні жодним законом не передбачено право Замовника відмовитися або розірвати договір з підстав наявності висновку моніторингу Держаудитслужби.
Верховний Суд у постанові від 05.03.2020 у справі № 640/467/19 зазначив, що висновок про результати моніторингу закупівлі, який є індивідуально-правовим та породжує права і обов'язки для позивача, має відповідати вимогам, визначеним ст. 2 КАС України.
Також Верховний Суд акцентує увагу на тому, що з метою виконання вимоги щодо обґрунтованості спірного Висновку, відповідачу не достатньо вказати у його змісті на факт відповідного правопорушення. Відповідач зобов'язаний навести опис порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, виявленого(их) за результатами моніторингу закупівлі, із зазначенням:
- структурної одиниці нормативно-правового акта, норми якої порушено, його виду, найменування суб'єкта нормотворення, дати прийняття та його реєстраційного індексу (крім законів), заголовка, а в разі відсилання до зареєстрованого нормативно-правового акта - також дати і номера його державної реєстрації в Міністерстві юстиції України. При зазначенні структурної одиниці закону зазначається тільки її заголовок (крім законів про внесення змін);
- найменування та реквізитів документів, на підставі яких зроблено висновок про наявність порушення (у разі потреби також деталізуються суть та обставини допущення порушення).
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Також у вказаній постанові Верховного Суду зосереджено увагу на тому, що, зазначивши у висновку про необхідність "усунути порушення законодавства в сфері публічних закупівель", необхідно конкретизувати яких саме заходів має вжити позивач та визначити спосіб усунення виявлених під час моніторингу порушень. Можливість усунення виявлених порушень прямо залежить від чіткого визначення суб'єктом владних повноважень конкретного заходу (варіанту поведінки), яких слід вжити уповноваженій особі Замовника для усунення порушень.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного суду від 10.12.2019 у справі №160/9513/18 та від 11 червня 2020 року у справі №160/6502/19.
Крім того, в постанові Верховного Суду від 11 червня 2020 року у справі №160/6502/19, вказано, що можливість усунення виявлених порушень прямо залежить від чіткого визначення суб'єктом владних повноважень конкретного заходу (варіанту поведінки), яких слід вжити уповноваженій особі замовника для усунення порушень. Спонукання позивача самостійно визначити на підставі невизначених норм, які саме заходи слід вжити для усунення виявлених порушень, в свою чергу, може призвести до нового можливого порушення Позивачем чинного законодавства. Зазначене є порушенням вимог закону в частині змісту висновку як акту індивідуальної дії. Зобов'язальний характер вимоги щодо усунення правопорушення свідчить як про встановлення цього порушення, так і про визначення імперативного обов'язкового способу його усунення.
Зобов'язання позивача самостійно визначити, які саме заходи слід вжити для усунення виявлених порушень, зокрема заходи щодо розірвання договору, в свою чергу, може призвести до нового можливого порушення позивачем чинного законодавства.
Зазначені висновки відповідають висновкам Верховного Суду, які були неодноразово викладені, зокрема, у постановах від 05.03.2020 у справі № 640/467/19, від 23.04.2020 у справі № 160/5735/19 та від 11.06.2020 в справі № 160/6502/19, від 26.11.2020 у справі №160/11367/19.
Крім того, під час прийняття висновку відповідач повинен був враховувати співмірність між виявленим порушенням Замовником торгів та засобам його усунення, що визначений відповідачем. Дотримання принципу співмірності є гарантом захисту суб'єктів права у сфері публічних відносин та застосування найменш обтяжливих засобів до них збоку держави.
Так, Конституційний Суд України у рішенні від 25.01.2012 №3-рп/2012 (справа №1-11/2012) зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип пропорційності, який серед іншого означає, що заходи, передбачені в нормативно-правових актах, повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та мають бути співмірними з нею. Додержання принципу пропорційності означає необхідність дотримання балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване відповідне рішення.
Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому, з питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.
Конституційний Суд України визначає принцип пропорційності, в першу чергу, як процесуальну справедливість: «Обмеження конституційних прав повинно відповідати принципу пропорційності: інтереси забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та безпеки тощо можуть виправдати правові обмеження прав і свобод тільки в разі адекватності соціально обумовленим цілям».
У розгорнутому формулюванні принцип пропорційності звучить так: для досягнення певної мети органи влади не можуть накладати на громадян зобов'язання, які перевищують установлені межі необхідності, що випливають з публічного інтересу.
Принцип пропорційності є універсальним і незмінним гарантом захисту основних прав і свобод людини за допомогою збалансованого обмеження прав і свобод та забезпечення гармонії в суспільстві
Критерій «пропорційності» передбачає, що не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються.
Вимога мінімальності державно-правового впливу на суспільні відносини означає, що засоби повинні бути якнайменш обтяжливими для суб'єктів права. В умовах правової держави заборона надмірного державного втручання у свободу особи розглядається як аксіоматична вимога: держава має право обмежувати право людини тільки тоді, коли це дійсно необхідно, і тільки в такому обсязі, в якому її заходи будуть співмірними з поставленою метою. Іншими словами, у цій сфері проголошується і діє принцип пропорційності (розмірності, адекватності).
Крім того, норми Закону України «Про публічні закупівлі» не передбачають процедури усунення виявлених порушень процедури закупівлі після визначення переможця процедури закупівлі та укладення із ним договору про закупівлю.
З матеріалів справи можна зробити висновок, що договір укладено 12 травня 2025 року, а Висновок сформовано 29 травня 2025 року.
Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 28 січня 2021 року у справі № 160/12925/19 (п.57 постанови).
Невідповідність висновку відповідача як акта індивідуальної дії критеріям обґрунтованості та вмотивованості є підставою для визнання його протиправним та скасування.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 26.01.2023 року по справі №400/3947/20, від 26.01.2023 року по справі №160/3289/21, від 01.12.2021 у справі №160/8403/19.
Таким чином, враховуючи усі вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що оскаржуваний висновок Держаудитслужби України від 29.05.2025 про результати моніторингу закупівлі № UA-2025-03-26-012237-а є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі 3028,00грн. (платіжна інструкція №101 від 11.06.2025).
Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Держаудитслужби України підлягає судовий збір у розмірі 3028,00грн.
Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати висновок Державної аудиторської служби України про результати моніторингу процедури закупівлі UA-2025-03-26-012237-а.
Стягнути на користь Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Херсонській області сплачений судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної аудиторської служби України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лапій С.М.