про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду
21 квітня 2026 року № 320/37932/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
встановив:
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просить суд:
- визнати протиправними дії посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо взяття на військовий облік ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянути документи ОСОБА_1 про виключення військового обліку.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2025 відкрито спрощене провадження у справі № 320/37932/25 без проведення судового засідання.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17.09.2025 року ухвалено позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Визнано протиправними дії посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо взяття на військовий облік ОСОБА_1 .
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянути документи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про виключення військового обліку.
У подальшому, 17.02.2026 на адресу Київського окружного адміністративного суду надійшла письмова заява представника ОСОБА_1 про роз'яснення судового рішення.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.03.2026 заяву представника ОСОБА_1 про роз'яснення судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 повернуто без розгляду.
05.03.2026 на адресу Київського окружного адміністративного суду надійшла письмова заява представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
Протоколом передачі судової справ раніше визначеному складу суду для розгляду зазначеної заяви 13.03.2026 визначено головуючого суддю - Вісьтак М. Я.
Окремо суд вважає необхідним зазначити, що дану позовну заяву фактично передано судді для розгляду 17.03.2025 року.
В обґрунтування заяви, представник ОСОБА_1 зазначає, що 11 грудня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_3 надано відповідь про розгляд питання щодо виключення з військового обліку ОСОБА_1 . Разом з тим, зі змісту зазначеної відповіді вбачається, що Відповідач фактично не виконав судове рішення, а самовільно та довільно інтерпретував його зміст, що призвело до збереження перебування ОСОБА_1 на військовому обліку всупереч установленим судом обставинам. Таким чином, представник ОСОБА_1 вважає, що Відповідач не усунув порушення, які стали підставою для задоволення адміністративного позову, а повторний розгляд носив формальний характер і не відповідав правовим висновкам суду.
16.03.2026 на адресу Київського окружного адміністративного суду скеровано заяву, у якій Відповідач заперечує проти встановлення судового контролю, посилаючись на те, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 17.09.2025 у справі №320/37932/25 виконано належним чином. Зокрема, на виконання рішення суду ІНФОРМАЦІЯ_3 11.12.2025 повторно розглянуто документи позивача щодо виключення з військового обліку, за результатами чого позивача повідомлено листом №5/13788 від 11.12.2025. За результатами такого розгляду відповідач дійшов висновку про відсутність правових підстав для виключення позивача з військового обліку з урахуванням чинного законодавства, зокрема положень статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у редакції зі змінами. Таким чином, відповідач вважає, що обов'язок, покладений на нього судом, виконано в повному обсязі, а підстави для застосування заходів судового контролю відповідно до статті 382 КАС України відсутні.
Розглянувши заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення Київського окружного адміністративного суду від 17.09.2025 у справі №320/37932/25, а також подані відповідачем пояснення щодо виконання зазначеного рішення, суд встановив таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Одним з основних принципів/засад адміністративного судочинства, згідно з пунктом 5 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковість судового рішення.
Також відповідно до статей 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382, 382-3 і 383 цього Кодексу (стаття 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України).
За приписами абзацу 1 частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною 5 статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
Згідно з частиною 2 статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
У рішенні від 30.06.2009 за №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац 1 підпункт 3.2 пункту 3, абзац 2 пункту 4 мотивувальної частини).
Виконання рішення, винесеного будь яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина судового процесу для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зважаючи на важливість реального виконання судових рішень, це питання неодноразово ставало предметом обговорення як на національному, так і на міжнародному рівнях. Регулюванню цього питання, зокрема, присвячена Рекомендація №Rec (2003) 16 від 09.09.2003 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам "Про виконання адміністративних рішень і судових рішень у галузі адміністративного права", обов'язкова для виконання Україною як членом Ради Європи, в якій зазначається, що держави-члени повинні забезпечити виконання судових рішень адміністративними органами в межах розумного строку. Вони мають вживати всіх необхідних заходів згідно з законом з метою надання цим рішенням повної сили. У разі, якщо адміністративний орган не виконує судового рішення, слід передбачити відповідну процедуру, що дозволятиме домагатися виконання такого рішення, зокрема, за допомогою винесення судових заборон або накладення штрафів. Держави-члени повинні забезпечити притягнення адміністративних органів до відповідальності за відмову у виконанні та невиконанні судових рішень. Посадові особи, відповідальні за невиконання судових рішень, також можуть притягуватись до дисциплінарної, цивільної або кримінальної відповідальності у разі невиконання таких рішень.
Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (пункт 40).
Правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача. Застосування судом до суб'єкта владних повноважень заходів процесуального впливу можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.
Застосування статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення.
Підставою її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи - позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Згідно з частиною 2 статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців (частина 3 статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України).
З огляду на те, що положеннями частини 3 статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України надано суду право власного розсуду щодо визначення тривалості встановленого строку для подання звіту, з урахування положень, що такий строк має становити не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищувати трьох місяців, суд вважає, що необхідним і достатнім буде встановлення відповідачу строку для подання звіту тривалістю тридцяти днів з дня отримання цієї ухвали.
Слід звернути увагу на те, що частинами 2-3 статті 382-2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено вимоги до звіту суб'єкта владних повноважень.
За змістом частини 1 статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини 5 статті 3821 цього Кодексу.
Приписами частини 3 статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини 3 статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17.09.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю, визнано протиправними дії посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття позивача на військовий облік та зобов'язано відповідача повторно розглянути документи позивача щодо виключення його з військового обліку.
На виконання зазначеного рішення відповідач повідомив про повторний розгляд документів позивача та направлення відповідного листа від 11.12.2025 №5/13788, за результатами якого у виключенні позивача з військового обліку відмовлено.
Разом з тим, дослідивши зміст зазначеного листа, суд дійшов висновку, що відповідачем фактично не забезпечено належного виконання судового рішення з огляду на таке.
Так, у вказаному листі відповідач дійшов висновку про законність взяття позивача на військовий облік та відсутність підстав для його виключення, що прямо суперечить правовим висновкам, викладеним у рішенні суду від 17.09.2025, яким встановлено протиправність відповідних дій відповідача.
Суд зазначає, що обов'язок відповідача щодо повторного розгляду документів позивача передбачає не лише формальне вчинення відповідної процесуальної дії, а й здійснення такого розгляду з урахуванням правової оцінки, наданої судом, та усунення встановлених порушень.
Натомість відповідач, здійснивши повторний розгляд, фактично переоцінив обставини, які вже були предметом судового дослідження, та дійшов висновків, що суперечать установленим судом фактам, чим допустив ігнорування обов'язковості судового рішення.
Таким чином, подані відповідачем пояснення не свідчать про реальне виконання судового рішення, а вказують на його формальне виконання без урахування правових висновків суду та без усунення порушень прав позивача.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування заходів судового контролю за виконанням судового рішення відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про його виконання у встановлений судом строк.
З огляду на наведене, на підставі статті 124 Конституції України та керуючись статтями 243, 246, 248, 256, 381-1, 382, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ухвалив:
Заяву представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Встановити судовий контроль за виконанням рішення від 17.09.2026 у справі № 320/37932/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, шляхом зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 подати звіт про його виконання
Встановити строк для подання суду звіту про виконання рішення Київського окружного адміністративного від 17.09.2026 у справі № 320/37932/25 протягом одного календарного місяця з дня прийняття ухвали.
Учасникам справи направити копію ухвали про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
Роз'яснити, що звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення має відповідати вимогам, встановленим частинами 2, 3 статті 382-2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Роз'яснити учасникам справи про можливість отримання інформації по справі, що розглядається, на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посилання: http://adm.ko.court.gov.ua/sud1070/.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Ухвала суду є остаточною і оскарженню не підлягає. Заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною 1 статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Вісьтак М.Я.