ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про передачу адміністративної справи
"22" квітня 2026 р. справа №300/2454/26
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Скільський І.І., перевіривши матеріали позовної заяви Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Івано-Франківськгаз" до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Івано-Франківськгаз" (далі - позивач) в інтересах якого діє представник за довіреністю Попович В.В. (далі - представник позивача) звернулося до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Приписами пункту 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Так, у відповідності до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Частиною 5 статті 125 Конституції України визначено, що з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.
За визначенням, наведеним в пункті 3 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний суд - суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.
Частина 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Положеннями частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до частини 1 статті 125 Конституції України, частини 1 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судоустрій в Україні будується, зокрема, за принципом територіальності.
Адміністративна юрисдикція визначається Кодексом адміністративного судочинства України за допомогою трьох критеріїв, а саме: предметної (родової), інстанційної (функціональної) та територіальної (просторової) (підсудності).
Так, згідно приписів частини 1 статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Судом встановлено, що сторонами в даному адміністративному процесі є позивач (юридична особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду) - акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Івано-Франківськгаз" та відповідач (суб'єкт владних повноважень) - Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, а спір стосується оскарження рішень відповідного податкового органу.
У позовній заяві представником позивача зазначено та відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підтверджено, що зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем знаходженням відповідача у справі - Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ 44045187) є адреса: вулиця Стрийська, 35, м. Львів.
Також у позовній заяві вказано юридичну адресу позивача - вул. Січових Стрільців, буд.26В, м. Київ.
Крім того, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підтверджено, що зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем знаходженням позивача у справі є адреса: вул. Січових Стрільців, буд.26В, м. Київ.
Таким чином, судом встановлено, що позовну заяву подано з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності) адміністративних справ.
Вирішуючи питання щодо територіальної юрисдикції (підсудності) даної адміністративної справи, суд виходить з наступного.
Зміст положення частини 1 статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України вказує на те, що якщо предметом спору є оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної особи, то позивач може застосувати альтернативну підсудність - за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) позивача або за місцезнаходженням відповідача.
У відповідності до обраної позивачем підсудності позов подано в адміністративний суд не за місцезнаходженням відповідача.
Суд зазначає, шо на підставі Указу Президента України від 16.11.2004 №1417/2004 "Про утворення місцевих та апеляційних адміністративних судів, затвердження їх мережі та кількісного складу суддів" в системі адміністративних судів України з 1 січня 2005 року утворено місцеві адміністративні суди, зокрема, Окружний адміністративний суд міста Києва. Додатком № 1 до зазначеного Указу визначено, що територією, на яку поширюються повноваження Окружного адміністративного суду міста Києва, є місто Київ.
Водночас Законом України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 за № 2825-IX постановлено ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва (стаття 1). Утворити Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві (стаття 2). Територіальна юрисдикція Київського міського окружного адміністративного суду поширюється на місто Київ (стаття 3).
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя.
До початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цього пункту.
Отже, суд приходить до висновку, що дана справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду, в цьому випадку Київському окружному адміністративному суду, який, в даному випадку, є повноважним судом, в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.
Так, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод регламентовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини поняття "суд, встановлений законом" передбачає розуміння суду, як юрисдикційного органу, що вирішує питання, віднесені до його компетенції на підставі норм права, відповідно до встановленої процедури. Цей орган має бути встановлений законом. ЄСПЛ у рішеннях наголосив, що поняття "суд, встановлений законом", стосується не тільки юридичного підґрунтя самого по собі існування "суду", але також і дотримання судом спеціальних норм, які регулюють його юрисдикцію, підсудність, повноваження судді ("Coeme та інші проти Бельгії" №3249296, рішення від 22 червня 2000 року; "Gurov проти Молдови" №3645502, рішення від 11 липня 2006 року; "Олександр Волков проти України" №21722/11, рішення від 9 січня 2013 року; "DMD Group A.S. проти Словаччини" №1933403, рішення від 5 жовтня 2010 року; "Сокуренко і Стригун проти України" №№29458/04 та 29465/04, рішення від 20 липня 2007 року).
За змістом частини 3 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи неповноважним складом суду є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду.
Згідно частини 1 статті 318 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу.
За правилами пункту 2 частини 1 статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
З огляду на те, що дана адміністративна справа територіально підсудна іншому адміністративному суду, суд дійшов висновку, що справу належить передати на розгляд Київському окружному адміністративному суду.
На підставі викладеного, керуючись статтями 25, 26, 29, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
адміністративну справу №300/2454/26 за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Івано-Франківськгаз" до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - передати на розгляд Київському окружному адміністративному суду.
Згідно частини 6 статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала про передачу адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання в повному обсязі, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя /підпис/ Скільський І.І.