22 квітня 2026 року Справа № 280/7294/25 ПР/280/13/26 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса для листування: «В.Меламед. Юридичний офіс (Ізраїль - Україна)» АДРЕСА_1 ; адреса фактичного проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) представник ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, Україна, Запорізька область, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158б, ЄДРПОУ 20490012) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
20 серпня 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду засобами системи «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач) про бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, відповідно до якої (в редакції уточненої позовної заяви) позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо перебування громадянина ОСОБА_1 - представника дискримінованої групи громадян України, євреїв та неєвреїв, асоційованих з ними, які виїхали на постійне місце проживання до Ізраїлю - у ситуації забороненої дискримінації порівняно з іншими пенсіонерами. Ця заборонена дискримінація полягає у застосуванні до позивача не передбаченого законодавством порядку поновлення/нарахування/розрахунку пенсії, із протиправним втручанням та безпідставним внесенням змін до електронної пенсійної справи позивача в режимі «макетної обробки», без використання стандартних алгоритмів розрахунку пенсії ІКІС ПФУ, у значно меншому розмірі, без автоматичних перерахунків, осучаснення й індексації у розмірі, в порядку та у спосіб, не передбачених чинним законодавством на момент нарахування до виплати, зокрема у протоколах/розрахунку: протокол/рішення № 084650010988 від 10.10.2024 час 12:55, протокол/рішення № 084650010988 від 10.10.2024 час 13:19, протокол/рішення № 084650010988 від 18.12.2024 час 15:58, протокол/рішення № 084650010988 від 19.12.2024 час 13:21; протокол/рішення № 084650010988 від 20.12.2024 час 11:38; протокол/рішення № 084650010988 від 24.12.2024 час 11:29; протокол/рішення № 084650010988 від 24.12.2024 час 15:12; протокол/рішення № 084650010988 від 25.12.2024 час 10:31;
зобов'язати відповідача вжити позитивні дії:
1) негайно усунути виявлену дискримінацію шляхом: - скасування всіх змін, внесених Відповідачем до електронної пенсійної справи Позивача в режимі «макетної обробки», як таких, що здійснені у спосіб, не передбачений чинним законодавством та відновлення попередніх значень;
скасування результатів протиправних розрахунків пенсії, здійснених із порушенням вимог законодавства, зокрема протоколів/розрахунків - протокол/рішення № 084650010988 від 10.10.2024 час 12:55, протокол/рішення № 084650010988 від 10.10.2024 час 13:19, протокол/рішення № 084650010988 від 18.12.2024 час 15:58, протокол/рішення № 084650010988 від 19.12.2024 час 13:21; протокол/рішення № 084650010988 від 20.12.2024 час 11:38; протокол/рішення № 084650010988 від 24.12.2024 час 11:29; протокол/рішення № 084650010988 від 24.12.2024 час 15:12; протокол/рішення № 084650010988 від 25.12.2024 час 10:31;
2) застосувати до Позивача загальний, передбачений законом порядок поновлення, нарахування та розрахунку пенсії з використанням стандартних алгоритмів програмного забезпечення ІКІС ПФУ, без ручного або «макетного» втручання в електронну пенсійну справу;
3) розробити та впровадити заходи щодо недопущення подальшої дискримінації громадян України, які виїхали на постійне проживання за кордон, зокрема позивачки, у тому числі шляхом аналізу внутрішніх практик, співпраці з профільними громадськими організаціями, проведення просвітницької роботи серед працівників територіальних органів Пенсійного фонду України;
4) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за період починаючи з 07.10.2009 на підставі даних про заробітну плату, які наявні в архівній пенсійній справі Позивача, з осучасненням пенсії її індексацією, масовими перерахунками, нарахуванням вікових надбавок та доплати за понаднормовий стаж, без застосування режиму “Макетної обробки», за винятком сплачених сум, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів;
5) встановити судовий контроль за виконанням судового рішення та зобов'язати відповідача подати звіт про його виконання у десятиденний строк з моменту набрання рішенням законної сили.
Позовну заяву мотивовано тим, що позивач постійно проживає в Ізраїлі та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області як отримувач пенсії за віком. В межах встановленого судового контролю за виконанням рішення суду по справі №280/911/25 відповідач надав до суду та позивачу заперечення від 14.07.2025 в яких повідомив, що за період з 07.10.2009 по 31.12.2024 ним донарахована пенсія у сумі 247 505,51 грн. До заперечення від 14.07.2025 відповідачем було надано розрахунки сум виплаченої на виконання рішення суду пенсії за період з 07.10.2009 по 31.12.2024 та рішення/протоколи про її нарахування. Всі ці розрахунки здійснені в режимі Макетної обробки без застосування для обрахунку заробітної плати Із вказаних розрахунків позивачу стало відомо, що його пенсія протиправно зменшена до розміру мінімальної пенсії за віком та становить 2 361 грн. - розрахунок пенсії позивача здійснено без індексації, перерахунків, масових перерахунків, без встановлення надбавок та доплат. Позивач наголошує на тому, що жодним нормативним актом не передбачено відокремленого порядку розрахунку пенсії за минули час, у зв'язку з чим вважає дії відповідача протиправними та звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 25.08.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду уточненої позовної заяви із формулюванням позовних вимог у відповідності до ч. 1 ст. 5 та п. 4, 5 ч. 5 ст. 160 КАС України, доказів сплати судного збору на суму 4 906,88 грн., власноруч засвідчену копію паспорта позивача або іншого доказу на підтвердження її правосуб'єктності, заяви про поновлення процесуального строку звернення до суду із зазначенням поважних причин пропуску та доказів на їх підтвердження.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 05.09.2025 визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду та повернуто позовну заяву.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14.01.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 05.09.2025 скасовано, а матеріали справи № 280/7294/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії направлено до суду першої інстанції для продовження їх розгляду.
Матеріали адміністративної справи надійшли на адресу Запорізького окружного адміністративного суду та передані судді 17.02.2026.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 23.02.2026 справу прийнято до провадження в порядку спрощеного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання.
13 березня 2026 року відповідачем надано на адресу суду відзив на позовну заяву. Так, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області вважає, що позовні вимоги не можуть бути задоволені. Відповідач звертає увагу суду, що позовна заява ОСОБА_1 , який проживає на території держави Ізраїль, подана до суду Меламедом Вадимом. В підтвердження повноважень до суду не надано жодного документу, який би засвідчував представництво інтересів ОСОБА_1 . Окрім того, позивачем не було дотримано встановленого порядку звернення за перерахунком пенсії, оскільки документу, який би засвідчував громадянство України позивача ним не було надано. Відповідно документ, який би засвідчував громадянство України позивача, в матеріалах пенсійної справи відсутній. Відповідач наголошує увагу суду, що позивачем не було подано до відповідача заяви встановленого зразка про перерахунок його пенсії, а відповідачем рішення про відмову у переведенні пенсії не приймалось. На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16.04.2024 у справі №280/911/24 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області проведено перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 з 07.10.2009 відповідно до ч.1 ст. 28, ч.2 ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та без застосування особливості - «не підлягають МП, признач. за ріш.суду в тверд. розм. - з 07.10.2009 по довічно; призначення за рішенням суду - з 07.10.2009 по довічно. Основною умовою для перерахунку пенсії є наявність інформації про заробіток пенсіонера. В матеріалах пенсійної справи ОСОБА_1 відсутня інформація стосовно його заробітної плати взагалі, тобто, не можливо визначити середньомісячний заробіток, тому він складає «0 грн», про що свідчать розпорядження про перерахунок пенсії та розрахунки заробітку для обчислення пенсії, де графа із сумою середньомісячного заробітку не заповнена у зв'язку з відсутністю даних. Відсутність даних щодо заробітної плати обумовлена перебуванням пенсійної справи ОСОБА_1 на тимчасово окупованій території, зокрема, у м. Мелітополь, за зареєстрованим місцем його проживання. На час опрацювання Головним управлінням рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16.04.2024 у справі №280/911/24 перерахунок пенсії ОСОБА_1 здійснювався на підставі його електронної пенсійної справи, де дані про заробітну плату відсутні. З урахуванням перерахунку, розмір пенсії ОСОБА_1 з 07.10.2009 змінювався у зв'язку із доплатами та зміною прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність у відповідності до Закону України «Про державний бюджет» на відповідний рік. Крім того, Головним управлінням на виконання рішення суду у справі №280/911/24 при здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням вимог ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для - забезпечення індексації пенсії, починаючи з 01.03.2019 було збільшено показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії - 4 405,35 грн, з 2020 - 4 888,83 грн, з 2021 - 5 426,60 грн, з 2022 - 6 186,32 грн, з 2024 - 7 994,47 грн. Так як середньомісячний заробіток ОСОБА_1 складає «0», то в результаті застосування збільшеного показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії за фундаментальним правилом математики теж буде становити «0». Головним управлінням за період з 07.10.2009 по 31.12.2024 ОСОБА_1 донарахована пенсія у сумі 247 505,51 грн, про що свідчить протокол індивідуального перерахунку згідно рішення суду. Крім того, на виконання рішення суду, Головним управлінням нарахована компенсація втрати частини доходу у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії в сумі 16 741,96 грн, про що свідчить розрахунок суми компенсації. Відповідач просить відмовити у задоволенні позову.
Представник позивача 18.03.2026 надав до суду відповідь на відзив. Позивач вважає безпідставними заяви про відсутність повноважень представника та відсутність документів, що посвідчують особу і громадянство позивача. Окрім того, позивач зазначає, що відповідач фактично володіє даними про заробітну плату позивача, оскільки ще у 2021 році ним була витребувана архівна пенсійна справа позивача, яка на той момент знаходилась у міжрайонному відомчому архіві Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (смт. Михайлівка). Про це прямо свідчить лист відповідача від 13.01.2021. Позивач наполягає на задоволенні позову.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 30.03.2026 задоволено заяву представника позивача про витребування доказів у справі, витребувано у Головного управління ПФУ в Запорізькій області належним чином засвідчену виписку з модуля «Історія макетної обробки» з електронної пенсійної справи позивача (РНОКПП: 1353608618) з відображенням загальної кількості та кожної конкретної операції у ручному режимі, із зазначенням: дати і часу подій; типу змінних параметрів; змісту проведених операцій; назви кожного параметра, його попереднього та нового значення; імені та посади користувача, який вніс відповідні зміни; копію офіційного запиту Відповідача до центрального апарату ПФУ щодо ініціювання «макетної обробки» пенсійної справи Позивача та лист-відповідь (дозвіл) центрального апарату ПФУ; повний витяг з архівної пенсійної справи Позивача, включаючи всі документи, що були витребувані Відповідачем у 2021 році з міжрайонного відомчого архіву Головного управління ПФУ в Запорізькій області (смт. Михайлівка), або їх належним чином засвідчені копії; листування що підтверджує передачу/повернення справи, із зазначенням дати та адресата; засвідчену копію повідомлення Директора департаменту пенсійного забезпечення ПФУ від 17.02.2015 №4626/02-40 у повному обсязі» копії внутрішніх інструкцій та вказівок ПФУ щодо порядку нарахування пенсій особам, які проживають в Ізраїлі, за період з 2009 року по теперішній час.
На виконання ухвали суду 30.03.2026 відповідачем 03.04.2026 надано копії витребуваних матеріалів та пояснення щодо неможливості документів.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 22.04.2026 відмовлено у задоволення заяви представника позивача щодо повторного витребування доказів.
Згідно з положеннями статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Частиною 1 ст. 262 КАС України визначено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_3 , виданий органом 2ISR 31.08.2023.
З 23.01.1997 позивачу призначена пенсія за віком, а 22.12.1999 позивач виїхав на постійне проживання до Ізраїлю, де перебуває на консульському обліку посольства України в державі Ізраїль.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29.12.2021 у справі № 280/3119/21 задоволено частково апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасовано рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09.08.2021 у справі № 280/3119/21 та прийнято нове рішення: адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо неналежного розгляду заяви від 10.08.2020 ОСОБА_1 про поновлення пенсії за віком з 01.06.2000, поданої 28.12.2020, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву від 10.08.2020 ОСОБА_1 про поновлення пенсії за віком з 01.06.2000, подану 28.12.2020 представником за довіреністю Ковальова Володимира Олексійовича та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, в задоволені решти позовних вимог відмовлено, стягнуто на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1135,00 (одна тисяча сто тридцять п'ять) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (проспект Соборний, будинок 158-Б, місто Запоріжжя, Запорізька область, 69057, код ЄДРПОУ 20490012).
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21.10.2022 по справі № 280/3234/22 позов задоволено частково, визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 03.02.2022 про відмову у поновленні пенсії ОСОБА_1 , зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.06.2000 відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено, стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору у сумі 496,20 грн (чотириста дев'яносто шість гривень 20 коп.).
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02.03.2023 по справі № 280/3234/22 рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.10.2022 у справі №280/3234/22 змінено, виклавши абзац третій його резолютивної частини в наступній редакції: зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 07.10.2009 відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.10.2022 у справі №280/3234/22 залишено без змін.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 16.04.2024 по справі № 280/911/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними дій, рішення, його скасування та зобов'язання вчинити дії задоволено частково, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо встановлення в рішенні (протоколі) №084650010988 від 18.04.2023 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 в графі особливості - «не підлягають МП, признач. за ріш.суду в тверд. розм. - з 07.10.2009 по довічно; призначення за рішенням суду - з 07.10.2009 по довічно», зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 07.10.2009 без застосування особливості - «не підлягають МП, признач. за ріш.суду в тверд. розм. - з 07.10.2009 по довічно; призначення за рішенням суду - з 07.10.2009 по довічно», з урахуванням автоматичного перерахунку на дату нарахування до виплати, відповідно до ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з проведенням компенсації втрати частини доходу, із врахуванням раніше виплачених сум, в іншій частині позовних вимог відмовлено, стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області 968,96 грн. сплаченого судового збору
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25.06.2025 у справі № 280/2536/25 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 07.10.2009 по 23.09.2024, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 07.10.2009 по 23.09.2024, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, в іншій частині вимог, - відмовлено, стягнуто на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 48 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Згідно рішення від 25.12.2024 № 084650010988 про перерахунок пенсії розмір пенсії позивача з 01.03.2024 по 31.03.2024 - 2 361,00 грн, з 01.04.2024 по довічно - 2 361,00 грн. Вид перерахунку - "макетна обробка", підстава - «лист ГУ ПФУ», особливості - "був пенсіонером; ПРИЗНАЧЕННЯ ЗА РІШЕННЯМ СУДУ - з 07.10.2009 по довічно».
Позивач вважає, що відповідач по відношенню до нього допустив протиправні дії внаслідок запровадження окремого порядку виплати пенсії не передбаченого Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та зміни даних про заробітну плату, вказавши середньомісячний заробіток 00 грн, у зв'язку з чим він змушений звернутися до суду знову з даним позовом.
Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV, тут і в подальшому в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII, тут і в подальшому в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637, тут і в подальшому в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 (далі - Порядок № 22-1, тут і в подальшому в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
Статтею 1 Закону №1058-IV передбачено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно з ч.1 ст. 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Як зазначено у статті 1 цього Закону, мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.
Положенням частини 2 ст. 5 Закону №1058-IV від 09.07.2003 визначено, що виключно цим Законом визначаються мінімальний розмір пенсії за віком.
Умови призначення та розмір пенсії за віком визначено статтями 26, 27 Закону №1058-IV. В свою чергу, статтею 28 Закону №1058-IV врегульовано мінімальний розмір пенсії за віком.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.27 Закону №1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де:
П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях;
Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
За бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.
При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом.
Розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.
Згідно частини 3 статті 42 Закону № 1058-IV з 1 січня 2016 року у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, а також у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування). Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму/мінімальної заробітної плати. Пенсіонерам, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), після звільнення з роботи або припинення такої діяльності пенсія перераховується з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність/мінімальної заробітної плати, визначених законом на дату звільнення з роботи або припинення такої діяльності.
Положеннями абз. 4 ч. 1 статті 40 Закону № 1058-IV встановлено, що для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами позивачу призначена пенсія «по старості» з 23.01.1987 на пільгових умовах - Список 1 у розмірі 120 руб.
Станом на 23.01.1987 порядок призначення пенсій регулювався положеннями Закону СРСР «Про державні пенсії» від 14.07.1956.
У відповідності до положень ст. 53 Закону СРСР «Про державні пенсії» пенсії обчислюються у відповідно до середньомісячного заробітку. В цей заробіток включаються всі види заробітної плати, на які нараховуються страхові внески, окрім заробітку за понаднормову роботу, за суміщення та різних виплат одноразового характеру.
Середньомісячний заробіток розраховується за останні 12 місяців роботи або, за бажанням пенсіонера, за будь-які 5 років підряд із останніх 10 років, що передують даті звернення за призначенням пенсії.
Пенсії з усіма надбавками призначаються в межах 100 % заробітку з якого обраховано пенсію, але не більше максимального розміру (ст. 55 Закону СРСР «Про державні пенсії»).
Максимальний розмір пенсії відповідно ст. 13 Закону СРСР «Про державні пенсії» встановлено на рівні 120 руб. в місяць.
Працівникам та службовцям, які пропрацювали на менше 15 років на окремих видах робіт, які дають право на державну пенсію на пільгових підставах і в пільгових розмірах у відповідності до п. «а» ст. 9 цього Закону згідно переліку таких робіт, затвердженого Радою Міністрів СРСР, встановлюються наступні максимальні розміри пенсії по старості: тим хто пропрацював на вказаних роботах від 15 до 20 років - 140 руб., більше 20 років - 160 руб. на місяць.
На підставі викладеного, суд висновує, що станом на дату призначення пенсії, наданих позивачем документів, зокрема і про заробітну плату останнього, було достатньо для призначення ОСОБА_1 пенсії в максимальному розмірі.
Доказів протилежного відповідачем не надано.
З 22.12.1999 позивач виїхав на постійне проживання до Ізраїлю у зв'язку із чим виплату йому пенсії було призупинено.
28 грудня 2020 року позивач ОСОБА_1 через представника за довіреністю звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про поновлення виплати пенсії.
На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.10.2022 по справі № 280/3234/22 Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області мало поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.06.2000 відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В подальшому рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 16.04.2024 по справі № 280/911/24 зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 07.10.2009 без застосування особливості - «не підлягають МП, признач. за ріш.суду в тверд. розм. - з 07.10.2009 по довічно; призначення за рішенням суду - з 07.10.2009 по довічно», з урахуванням автоматичного перерахунку на дату нарахування до виплати, відповідно до ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Однак, під час обрахунку розміру пенсійної виплати відповідачем застосовано показник середньомісячного заробітку у розмірі «0 грн».
Відповідач пояснює це тим, що в матеріалах пенсійної справи ОСОБА_1 відсутня інформація стосовно його заробітної плати взагалі, тобто, не можливо визначити середньомісячний заробіток, тому він складає «0 грн», про що свідчать розпорядження про перерахунок пенсії та розрахунки заробітку для обчислення пенсії, де графа із сумою середньомісячного заробітку не заповнена у зв'язку з відсутністю даних.
Проте, як встановлено судом у відповідності до вимог Інструкції про порядок переказування пенсій громадянам, які виїхали за кордон, та виплати пенсій пенсіонерам іноземних держав, які проживають в Україні, затвердженою Постановою Правління Пенсійного фонду України 23.04.1999 № 4-5, яка була чинною на дату виїзду позивача до Ізраїлю, матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 зберігалися в архіві управління пенсійного забезпечення.
Отже, у спірних правовідносинах відповідач протиправно переклав на позивача відповідальність за наслідки неналежного зберігання матеріалів пенсійної справи останнього.
Також, відповідно до ч. 2 статті 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
У разі відсутності на день призначення пенсії даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, для визначення середньої заробітної плати (доходу) враховується наявна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, з наступним перерахунком заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії після отримання даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії.
Коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу, який враховується при обчисленні пенсії, визначається за формулою:
Кз = Зв : Зс, де:
Кз - коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи;
Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу);
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), а в разі одноразової сплати єдиного внеску відповідно до частини п'ятої статті 10 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - за місяць, в якому укладено договір про добровільну участь.
Сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), визначається за формулою:
Зв = З + Зд, де:
Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу);
З - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої фактично сплачено страхові внески згідно з цим Законом за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу). У разі якщо сума страхових внесків, сплачена виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), для обчислення пенсії враховується розмір мінімальної заробітної плати. У разі якщо сума страхових внесків визначена платником та/або застрахованою особою, яка є працівником та гіг-спеціалістом резидента Дія Сіті відповідно до Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні", і сплачена виходячи з суми, що є більшою за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), але меншою за фактичну суму заробітної плати (доходу) застрахованої особи, для обчислення пенсії враховується лише та частина суми заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої фактично сплачено страхові внески згідно з цим Законом за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу);
Зд - сума заробітної плати (доходу) або з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, застрахованої особи, розрахована виходячи із передбаченої частиною третьою статті 24 цього Закону доплати, за місяць, за який визначається коефіцієнт заробітної плати (доходу) або з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, і яка визначається за формулою:
Зд=Д/Тх100%, де
Д - сума доплати, здійснена відповідно до частини третьої статті 24 цього Закону, або додаткових сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати;
Т - розмір страхового внеску до солідарної системи у відповідному місяці.
У разі подання застрахованою особою для обчислення розміру пенсії даних про заробітну плату (дохід) за період до 1 січня 1992 року при визначенні коефіцієнта заробітної плати (доходу) середня заробітна плата за рік (квартал) у відповідному періоді вважається щомісячною середньою заробітною платою (доходом) в Україні, з якої сплачено страхові внески, відповідного року (кварталу).
У разі відсутності на момент призначення пенсії даних про щомісячну середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за попередні місяці для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) враховується щомісячна середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за наявний попередній місяць з наступним перерахунком коефіцієнта заробітної плати (доходу) після отримання даних про щомісячну середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за місяць (місяці), що передує зверненню за призначенням пенсії.
При обчисленні коефіцієнта заробітної плати (доходу) за періоди сплати страхових внесків за застрахованих осіб, зазначених у пунктах 7, 8, 9, 14, 15 і 16 ст. 11 цього Закону та за періоди, які включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, враховується мінімальний розмір заробітної плати.
Суд зауважує, що відповідно до частини третьої статті 44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Проте, матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем вживалися заходи щодо розшуку та витребування від підприємств, організацій і окремих осіб даних необхідних для визначення середньомісячного заробітку позивача.
Окрім того, Європейський суд з прав людини у справі «Рисовський проти України» (пункти 70-71) зазначив про особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії», заява № 33202/96, пункт 120; «Онер'їлдіз проти Туреччини», заява № 48939/99, пункт 128; «Megadat.com S.r.l. проти Молдови», заява № 21151/04, пункт 72; «Москаль проти Польщі», заява № 10373/05, пункт 51). У цій же справі також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "належного урядування". ЄСПЛ вказав на те, що принцип "належного урядування", зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.
Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58).
Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), пункт 74)
Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», пункт 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії», заява № 32457/05, пункт 40, від 13.12.2007, та у справі «Трґо проти Хорватії», заява № 35298/04, пункт 67, від 11.06.2009).
Також суд наголошує на тому, що за суттю запровадженого ст. 8 Конституції України принципу верховенства права негативні наслідки, спричинені неоднозначністю, суперечливістю чи прогалинами в законодавстві у сфері публічно-правових відносин, не можуть застосовуватись на шкоду приватній особі чи бути підставою для розширеного тлумачення повноважень суб'єктів владних повноважень, а натомість - в окресленому випадку підлягає застосуванню принцип «найбільш сприятливого становища для особи» (favor libertatis).
Подібні за суттю правові позиції викладені у постанові Верховного Суду від 02.04.2025 у справі №280/7446/24.
На підставі викладеного суд доходить висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо застосування під час перерахунків пенсії ОСОБА_1 показника середньомісячного заробітку у розмірі «0 грн».
Стосовно доводів відповідача, що позивач не зверталася до нього із заявою встановленої форми про перерахунок пенсії, суд ставиться критично, оскільки з дня поновлення виплати пенсії на підставі рішення суду, позивач користується усіма правами на підвищення та перерахунок пенсії згідно вимог Закону України № 1058-IV, будь-яких обмежень його прав, як пенсіонера, якому призначено виплату пенсії за рішенням суду, наведеним Законом не встановлено.
Окрім того, в силу частини 2 статті 19 Конституції України виконання вимог закону, в тому числі щодо проведення підвищення та перерахунку пенсій, є обов'язком відповідача.
Таким чином, перерахунок пенсій повинен здійснюватися автоматизованим способом за матеріалами пенсійних справ, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Виконання вимог закону, в тому числі щодо проведення підвищення та перерахунку пенсій, є обов'язком відповідача.
Отже, позивач отримав право на поновлення пенсії за віком, відтак відповідач зобов'язаний це право реалізовувати шляхом проведення послідуючих перерахунків, незалежно від того, призначена пенсія добровільно чи за рішенням суду.
Доводи відповідача про не надання позивачем документу, що посвідчує особу, вік та місце проживання суд відхиляє.
Так, Третім апеляційним адміністративним судом у постанові від 29.12.2021 у справі № 280/3119/21 та Запорізьким окружним адміністративним судом у рішенні від 21.10.2022 по справі № 280/3234/22 вже надано оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами щодо поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 , в тому числі щодо дотримання процедурних питань та не встановлено порушень з боку заявника.
Окрім визначеного, суд звертає увагу на наступне. За приписами статті 6 КАС України, суд при вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Щодо доводів відповідача про відсутність у представника повноважень на подання позовної заяви суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник. У справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.
Пунктом 1 частини 1 статті 59 КАС України передбачено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені, зокрема, довіреністю фізичної особи.
Відповідно до ч. 4 ст. 59 КАС України повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».
Позовна заява подана представникам позивача Меламедом В.Б, який діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 01.12.2020 серії АА № 1064653 (т. 1 а.с. 76).
Відтак, повноваження представника позивача підтверджені належним чином.
Щодо обраного позивачем способу захисту прав позивача суд зазначає наступне.
Щодо позовних вимог про визнання дій відповідача такими, що містять ознаки дискримінації, суд зазначає, що під час розгляду справи не встановлено жодних обставин, які б свідчили про наявність ознак дискримінації стосовно позивача.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закону України від 06.09.2012 № 5207-VI «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» прямою дискримінацією є ситуація, за якої з особою та/або групою осіб за їх певними ознаками поводяться менш прихильно, ніж з іншою особою та/або групою осіб в аналогічній ситуації, крім випадків, коли таке поводження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними. Таке поводження за змістом пункту 2 частини першої статті 1 цього ж Закону може полягати, в тому числі, в обмеженні у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами у будь-якій формі.
У контексті вказаного питання, суд вважає за необхідне зазначити, що однаковий підхід до визначення порядку призначення пенсії, переведення з одного на інший вид пенсії, поновлення раніше призначеної пенсії (в частині переліку необхідних документів, зокрема, щодо посвідчення особи заявника) відповідає принципу рівності та заборони дискримінації, передбаченого Конституцією України (частина друга статті 24 Конституції України), Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (стаття 14) та КАС України (пункт 7 частини другої статті 2).
Прийняття територіальним органом Пенсійного фонду України рішення про відмову у призначенні пенсії, переведення з одного виду на інший або поновлення раніше призначеної пенсії само собою не може бути ознакою дискримінації або зловживання дискреційними повноваженнями, водночас таке рішення може бути предметом перевірки під час розгляду справи адміністративним на відповідність критеріям, встановленим частиною другою статті 2 КАС України, а саме чи прийняте таке рішення: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як зазначено Конституційним Судом України в Рішенні від 12.04.2012 № 9-рп/2012, рівність та недопустимість дискримінації особи є не тільки конституційними принципами національної правової системи України, а й фундаментальними цінностями світового співтовариства, на чому наголошено у міжнародних правових актах з питань захисту прав і свобод людини і громадянина, зокрема у Міжнародному пакті про громадянські і політичні права 1966 року (статтях 14, 26),Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (статті 14), Протоколі № 12 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (статті 1), ратифікованих Україною та у Загальній декларації прав людини 1948 року (статтях 1, 2, 7). Гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод.
Суд звертає увагу на те, що у судах перебуває велика кількість адміністративних справ щодо порушення пенсійних прав громадян, як за позовами осіб, які постійно проживають на території України, так і від громадян, які проживають за її межами.
Разом із тим, сам факт наявності спору щодо реалізації пенсійного права не може свідчити про дискримінаційний характер дій органу Пенсійного фонду України.
Таким чином, доводи представника позивача про дискримінацію по відношенню до позивача, не знайшли свого підтвердження. Відповідно позовні вимоги про визнання дій такими, що містять ознаки дискримінації, не підлягають задоволенню, оскільки за результатами розгляду справи судом не встановлено ознак дискримінації позивача.
Частиною другою статті 46 Закону № 1058-IV передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-III (далі - Закон № 2050-III), підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно з частинами 1 і 2 статті 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), сума індексації грошових доходів громадян.
Верховний Суд у постанові від 16.04.2020 у справі №200/11292/19-а дійшов правового висновку про те, що системний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 16.05.2019 у справі № 134/89/16-а, від 10.02.2020 у справі №134/87/16-а, від 05.03.2020 у справі №140/1547/19, від 23.03.2023 у справі № 520/2020/19 та від 25.03.2025 у справі № 400/8389/21.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу не нарахований та не виплачений дохід у вигляді пенсійних виплат, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги про зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів є передчасними, а відтак правові підстави для їх задоволення відсутні.
Разом з цим, відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. theUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, спосіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 (заява № 38722/02)).
«Ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З системного аналізу положень Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.
Згідно положень ч. 2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зважаючи на обставини справи, суд дійшов висновку, що повним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є: визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо застосування під час перерахунків пенсії ОСОБА_1 показника середньомісячного заробітку у розмірі «0 грн» та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за період починаючи з 07.10.2009 на підставі даних про заробітну плату ОСОБА_1 , розраховану на підставі наявних матеріалів справи та у відповідності до статті 40 Закону № 1058-IV з урахуванням висновків суду, викладених у даному судовому рішенні, за винятком сплачених сум.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з заявлених позовних вимог, положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення та зобов'язання відповідача подати звіт про його виконання у десятиденний строк з моменту набрання рішенням законної сили, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 5 ст. 382 КАС України за письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання.
Отже, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Згідно зі ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
З наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження". Судовий контроль у формі зобов'язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.
Наразі, судом з матеріалів справи не виявлено наявності підстав для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду у даній справі.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Отже, позивач в подальшому не позбавлений права подати до суду відповідну письмову заяву в порядку ст. 382 КАС України за наявності відповідних підстав.
З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до приписів частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням положень статті 139 КАС України понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі 968,96 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Доказів понесення позивачем інших судових витрат матеріали справи не містять.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса для листування: «В.Меламед. Юридичний офіс (Ізраїль - Україна)» АДРЕСА_1 ; адреса фактичного проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) представник ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, Україна, Запорізька область, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158б, ЄДРПОУ 20490012) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо застосування під час перерахунків пенсії ОСОБА_1 показника середньомісячного заробітку у розмірі «0 грн».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за період починаючи з 07.10.2009 на підставі даних про заробітну плату ОСОБА_1 , розраховану на підставі наявних матеріалів пенсійної справи та у відповідності до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV з урахуванням висновків суду, викладених у даному судовому рішенні, за винятком сплачених сум.
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 22 квітня 2026 року.
Суддя О.О. Артоуз