Справа № 438/636/26
Номер провадження № 2-о/438/50/2026
22 квітня 2026 року м. Борислав
Суддя Бориславського міського суду Львівської області Дудар О.В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи Луганська обласна державна адміністрація, Східницька селищна рада, про встановлення факту, що має юридичне значення,
встановив:
Адвокат Пігур І.В. звернулася до Бориславського міського суду в інтересах ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту належності ОСОБА_1 на праві власності квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 38,9 кв м.
Вивчивши матеріали вказаної заява, суд дійшов наступного виснвоку.
Згідно з частиною 1 статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до частини 3 статті 264 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Судом встановлено, що підставою звернення ОСОБА_1 є необхідність впорядкування документів, на право власності з метою отримання компенсації за зруйноване житло.
З огляду на те, що йдеться про правовідносини, що стосуються права власності та повноважень власника, суд зробив висновок, що закон, який регулює спірні правовідносини, є не процесуальним, а матеріальним. Особа, яка є власником/володільцем нерухомого майна, набутого раніше на законних підставах, оригінали правовстановлюючих документів на яке було втрачено або таке право не визнається іншою особою, має право на захист свого порушеного права в порядку позовного провадження відповідно до статті 392 ЦК України, яка є спеціальною нормою, що регулює спірні правовідносини.
Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України.
Перелік юридичних фактів, що можуть бути встановлені в судовому порядку, наведений у частині 1 статті 315 ЦПК України. Серед вказаного переліку факт про встановлення належності особі майна на праві власності відсутній.
За загальним правилом, юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб.
Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 320/948/18).
Велика Палата Верховного Суду в постановах від 10 квітня 2019 року в справі №320/948/18 та від 11 вересня 2024 року в справі № 201/5972/22 виснувала, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету його встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Звертаючись до суду з заявою про встановлення факту належності на праві власності квартири, ОСОБА_1 , метою звернення до суду зазначив упорядкування документів про право власності згідно з чинним законодавством з метою отримання в майбутньому компенсації за пошкоджене житло.
ОСОБА_1 зазначає, що в позасудовому порядку обставину належності йому на праві власності нерухомого майна неможливо підтвердити, через активні бойові дії на території м. Луганськ та Луганської області з 2014 року, заявник вимушений був евакуюватись спочатку до м. Вінниці, а згодом до м. Бровари Київської області, далі в м. Київ.
ОСОБА_1 16 січня 2026 року звернувся до державного реєстратора Радецької Марії Східницької селищної ради Львівської області із заявою про реєстрацію в Державному реєстрі прав на нерухоме майно права власності на зазначену квартиру.
22 січня 2026 року державним реєстратором прийнято рішення про залишення заяви без руху. Підставою визначено - неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному Законом, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року а саме:
- на підставі викладеного, керуючись ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127.
27 лютого 2026 року державним реєстратором прийнято рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій у зв'язку з не усуненням обставин, що були підставою для прийняття рішення про залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху.
Отже, зміст прийнятого державним реєстратором рішення дає підстави для висновку, що держава не визнає факт набуття ОСОБА_1 права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 38,9 кв.м., як такий, що не підтверджується необхідними документами.
Випадки, коли право власності особи не визнається, регулюються статтею 392 ЦК України, якою передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
З огляду на викладене, ОСОБА_1 , який є власником нерухомого майна, набутого раніше на законних підставах, проте таке право не визнається іншою особою (зокрема, державою), має право на захист свого порушеного права в порядку позовного провадження на підставі статті 392 ЦК України.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що потрібно відмовити у відкритті провадження у даній цивільній справі.
Керуючись статтями 264, 293, 315, ЦПК України, суд,-
постановив:
Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі № 438/636/26 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Луганська обласна державна адміністрація, Східницька селищна рада, про встановлення факту, що має юридичне значення.
Роз'яснити заявнику, що відмова у відкритті провадження по справі в порядку окремого провадження не перешкоджає звернутися до суду за захистом порушеного права у порядку позовного провадження.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом 15 днів з дня складення ухвали до Львівського апеляційного суду.
Суддя Олена ДУДАР