1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/3498/26 1-кп/335/729/2026
21 квітня 2026 року м. Запоріжжя
Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у м.Запоріжжі кримінальне провадження № 62025080100007497, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.10.2025 року за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця міста Запоріжжя, який має середню-спеціальну освіту, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України
В провадженні Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 62025080100007497 від 29.10.2025 року відносно ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
Ухвалою суду від 03.04.2026 у даному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання.
У підготовчому судовому засіданні судом постановлено на обговорення питання щодо можливості призначення справи до судового розгляду.
У підготовчому судовому засіданні прокурор просив призначити справу до судового розгляду на підставі обвинувального акту за участі сторін та інших учасників кримінального провадження, оскільки вважає, що дане кримінальне провадження підсудне Вознесенівському районному суду міста Запоріжжя, обвинувальний акт відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України і підстави для його повернення прокурору відсутні.
Обвинувачений та його захисник не заперечували проти призначення кримінального провадження до судового розгляду.
Заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, суд дійшов висновку, що кримінальне провадження підлягає призначенню до судового розгляду з таких підстав.
Дане кримінальне провадження підсудне Вознесенівському районному суду міста Запоріжжя відповідно до вимог ч. 9 ст. 615 КПК України.
Підстави для закриття кримінального провадження, передбачені п.п. 4-8 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 КПК України, відсутні.
Обвинувальний акт складено у відповідності до вимог ст. 291 КПК України, при його затвердженні прокурором дотримано вимоги процесуального закону, відтак підстави для його повернення відсутні.
З вказаних мотивів суд доходить до висновку про необхідність призначення судового розгляду у даному кримінальному провадженні. Судове засідання з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження слід проводити відкрито, у одноособовому складі суду.
Коло осіб, які беруть участь у судовому розгляді, є наступним: прокурор, обвинувачений, захисник.
Разом з тим, у підготовчому судовому засіданні прокурором подано клопотання про продовження стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. В обґрунтування клопотання прокурором зазначено, що ризики заявлені під час обрання та продовження строку ОСОБА_4 запобіжного заходу не зменшились та виправдовують його подальше тримання під вартою, виходячи з наступного. Обвинуваченим вчинено злочин, який згідно ст. 12 КК України, віднесений до категорії тяжких. Так, розуміючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення (злочину), суворість та невідворотність послідуючого покарання, ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Про вказаний ризик свідчить поведінка обвинуваченого, оскільки місце служби він залишив 11.04.2025, на виклики до слідчого не з'являвся та тривалий час знаходився у розшуку. Після встановлення його місцезнаходження працівниками поліції, 10.03.2026 він був затриманий на підставі ухвали слідчого судді. Зазначені обставини свідчать про необхідність ізоляції ОСОБА_4 задля нівелювання ризику можливості переховуватися від суду і слідства та перешкодити виконанню процесуальних рішень, що є вагомою підставою вважати, що єдиним дієвим у даному випадку запобіжним заходом, котрий зможе гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 буде саме тримання під вартою. Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що на даний час свідки вчиненого кримінального правопорушення наразі не допитані судом, а відтак ОСОБА_4 , у випадку застосування до нього запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, може здійснювати тиск на них, що суттєво вплине на можливість уникнення ОСОБА_4 кримінальної відповідальності та сприятиме перешкоджанню здійсненню судового розгляду даного кримінального провадження. Отже, за таких обставин ризик впливу на свідків існує на стадії судового розгляду, до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Застосувати більш м'який запобіжний захід до ОСОБА_4 неможливо, оскільки, відповідно до ч, 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 407, 408 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Водночас, відповідно до абзацу 8 частини 4 статті 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтею 408 Кримінального кодексу України. У зв'язку з чим, сторона обвинувачення просить суд не визначати розмір застави. Тому, враховуючи вищевикладене, прокурор просить суд задовольнити клопотання про продовження стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
У підготовчому судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив його задовольнити з підстав, наведених у клопотанні.
У підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого заперечив проти задоволення клопотання прокурора, просив суд скасувати запобіжний захід.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав думку захисника.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, суд доходить висновку про необхідність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , виходячи з такого.
За правилами ч. 2 ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Зважаючи на наведені положення Основного закону слід визначити такі обов'язкові вимоги до правомірного тримання під вартою: по-перше, тримання під вартою має здійснюватися виключно на підставі належним чином вмотивованого рішення суду, по-друге, підстави та порядок застосування такого запобіжного заходу мають бути визначені в законі та повинні відповідати конституційним гарантіям справедливої судової процедури та принципу верховенства права.
Відповідно до ч. 1 ст. 333 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.
Відповідно до ч. 4 ст. 176 КПК України, запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Так, у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів згідно з положеннями ст. 12 КК України.
Суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Тяжкість обвинувачення хоча й не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, але таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо не враховувати. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Відповідно до Реєстру матеріалів досудового розслідування, ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 11.03.2026 до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням застави розміром 266 240,00 грн. строком до 24.04.2026 року включно.
Суд враховує положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.08.2010 року ЄСПЛ вказував, що необхідність забезпечити належний хід провадження (зокрема, для отримання показань свідків) також є достатньою підставою для первісного тримання заявника під вартою.
Підставою для продовження щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прокурор зазначає наявність ризиків, визначених пп. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризику переховування, незаконного впливу на свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення, а також неможливість застосування до нього альтернативних запобіжних заходів. З цими доводами прокурора погоджується і суд.
Дійсно, на даний час розгляд кримінального провадження по суті ще не розпочато, а саме не допитані свідки, що не виключає можливості впливу обвинуваченого на них. Зважаючи на тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, яке є особливо тяжким злочином, не виключається і ризик переховування останнього від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, та вчинення ним іншого кримінального правопорушення.
Крім того, судом при вирішенні даного питання враховуються обставини, визначені ст. 178 КПК України, а саме тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 , особу останнього, його вік, наявність зареєстрованого місця проживання у місті Запоріжжі, відсутність судимості.
З урахуванням даних обставин, суд вважає вагомими ризики переховування ОСОБА_4 від суду, впливу на свідків та повторення протиправної поведінки обвинуваченого.
Відтак, суд доходить висновку, що наразі тримання ОСОБА_4 під вартою є доцільним та цілком відповідає вищезазначеним ризикам та обставинам, встановленим судом.
Щодо клопотання захисника адвоката ОСОБА_5 , про скасування обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, то суддя наголошує, що посилання захисника на відсутність судимостей, наявність постійного проживання та позитивної характеристики обвинуваченого, не спростовують існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Усне клопотання щодо скасування запобіжного заходу не містить будь-яких даних щодо зміни обставин обвинуваченого чи раніше встановлених ризиків, що могло би слугувати підставою для зміни та застосування обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Крім цього, в ході розгляду клопотання прокурора стороною захисту не надано, а судом не встановлено обставин, що обвинувачений за станом здоров'я не може перебувати в умовах слідчого ізолятора.
Запобіжний захід, з урахуванням його тривалості, на даний час не виходить за межі розумного строку і кореспондує характеру суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретним підставам і меті запобіжного заходу, що узгоджується з позицією ЄСПЛ у справі Самойлович проти України (Samoylovich v. Ukraine, заява №28969/04, від 16 травня 2013 року).
Крім того, відповідно до вимог ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених, у тому числі ст. 408 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Також слід зазначити, що Указом Президента України № 64/2022 на території України з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан. Відповідно до пункту 8 роз'яснень, наданих Верховним Судом у листі від 3 березня 2022 року № 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, слідчий суддя (суд) керується всіма наявними матеріалами клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу. Водночас як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію.
Щодо посилання прокурора на можливість продовження запобіжного заходу без визначення розміру застави суд зазначає таке.
На підставі ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про продовження строку тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Разом із тим, як встановлено судом вище, ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 11.03.2026 при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_4 було визначено розмір застави 266 240 грн., яка обвинуваченим протягом строку дії цієї ухвали внесена не була.
Враховуючи конкретні обставини даного кримінального провадження, вбачається за можливе продовжити визначений альтернативний запобіжний захід, а саме заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242240,00 гривень.
Підстави для зміни умов застосування запобіжного заходу в частині не визначення розміру застави у клопотанні прокурора не наведені та судом не встановлені.
Отже, строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого до ОСОБА_4 , необхідно продовжити на раніше визначених ухвалою слідчого судді від 11.03.2026 умовах.
За наведеного суд вважає обґрунтованим клопотання процесуального прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, на раніше визначених ухвалою слідчого судді від 11.03.2026 умовах, а тому дане клопотання підлягає задоволенню.
Одночасно суд роз'яснює обвинуваченому, що відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України він або будь-яка інша особа може внести заставу у розмірі, визначеному ухвалою Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 11.03.2026.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 177, 183, 314-317 КПК України, суд
Призначити кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025080100007497 від 29.10.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 01 травня 2026 року о 10 год. 10 хв. у приміщенні Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя, розташованого за адресою: вул. Перемоги, 107-Б, м. Запоріжжя.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 19 червня 2026 року включно, на умовах, визначених ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11.03.2026 року.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів безпосередньо до Запорізького апеляційного суду в частині вирішення клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Вступна та резолютивна частини ухвали виготовлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 21 квітня 2026 року.
Повний текст ухвали проголошено 22 квітня 2026 року.
Суддя ОСОБА_1