Справа № 308/5741/26
17 квітня 2026 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваної ОСОБА_4 , захисника - ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого управління ГУНП в Закарпатській області старший лейтенант поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12026070000000005, відомості про яке внесено в ЄРДР 08.01.2026 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Верхній Коропець, Мукачівського р-ну, Закарпатської області, українки за національністю, громадянки Словацької Республіки, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , розлученої, у якої наявна група інвалідності, раніше не судимої,
підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1,2 ст.149 КК України,-
Старший слідчий в ОВС слідчого управління ГУНП в Закарпатській області старший лейтенант поліції ОСОБА_6 за погодженням з прокурором Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12026070000000005, відомості про яке внесено в ЄРДР 08.01.2026 року звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Подане клопотання мотивує тим, що у провадженні слідчого управління ГУНП в Закарпатській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026070000000005 від 08.01.2026, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 149 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_8 у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше грудня 2025 року у невстановленому місці, переслідуючи корисливу мету у вигляді одержання стабільних незаконних прибутків від вербування та переміщення людини, з метою її сексуальної експлуатації, заздалегідь знаючи та розуміючи, що вказані дії є незаконними та несуть за собою кримінальну відповідальність, керуючись метою вчинення злочинів, спрямованих на порушення конституційних прав людини - особисту волю, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх протиправних дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, розробила протиправний механізм, з метою вчинення тяжких злочинів, які полягали у вербуванні осіб жіночої статі на території Закарпатської області, їх переміщенні через кордон до Словацької Республіки, з метою сексуальної експлуатації у формі надання сексуальних послуг з використанням уразливого стану потерпілих.
Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час, однак не пізніше грудня 2025 року близько 15 години 10 хвилин ОСОБА_8 , діючи умисно, реалізовуючи умисел, направлений на вербування людини, вчинене з метою експлуатації, зустрілася за адресою: м. Ужгород, вул. Собранецька, буд. 150 у закладі «Limoncello» з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , де почала пропонувати високооплачувану роботу за кордоном, запевняти останню про гідні умови праці та можливість додаткового заробітку від підшукування інших дівчат для подальшої сексуальної експлуатації. Після вказаного вербування ОСОБА_8 надала ОСОБА_9 час для прийняття рішення, будучи переконаною в подальшій згоді на таку роботу з боку останньої, так як достовірно знала про скрутне матеріальне становище ОСОБА_9 .
Після чого 28 лютого 2026 року близько 11 години 00 хвилин ОСОБА_8 , продовжуючи свій умисел направлений на вербування, зустрілася за адресою: м. Ужгород, вул. Собранецька, буд. 150 у закладі «Limoncello» з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , де продовжила схиляти останню до прийняття пропозиції на роботу та надання послуг сексуального характеру в закладі «Екстрім Бізнес Клуб», що знаходиться в Словацькій Республіці, м. Гуменне, вул. Наместі Слободи, буд. 66, та належить ОСОБА_10 . Використовуючи психологічний вплив на ґрунті матеріальних проблем ОСОБА_9 через відсутність роботи та неможливості забезпечити відповідні соціальні потреби, про які їй стало відомо під час спілкування з останньою, ОСОБА_8 продовжила наголошувати про гідні умови праці, високооплачувану заробітну плату і бонуси та запевнила що їй нададуть окрему кімнату для проживання у цьому ж закладі.
Разом з цим, ОСОБА_8 , продовжуючи схиляти ОСОБА_9 до прийняття пропозиції щодо роботи повідомила останній що вона забезпечить оформлення офіційних документів для перебування у Словацькій Республіці та офіційного працевлаштування в закладі «Екстрім Бізнес Клуб», тим самим запевнила потерпілу ОСОБА_9 що вищевказана робота є безпечною та офіційною.
Для того, щоб ОСОБА_9 виявила бажання виїхати на роботу за кордон ОСОБА_8 , використовуючи її уразливий стан, знаючи, що остання перебуває у скрутному матеріальному становищі, повідомляла інформацію про можливість хорошого, безпроблемного і забезпеченого життя, якого можна легко досягнути заробляючи значні суми грошей, працюючи повією за кордоном, таким чином впливала на її свідомість, намагаючись викликати у неї інтерес до зайняття проституцією та отримати від ОСОБА_9 згоду на таку діяльність, тобто вербувала її для експлуатації у сфері надання оплатних сексуальних послуг у Словацькій Республіці.
Після цього, 01 березня 2026 року близько 13 години 03 хвилин ОСОБА_8 в додатку «WhatsApp» повідомила ОСОБА_9 про те, що цього ж дня близько 14 години 00 хвилин вона під'їде на автомобілі до м. Ужгород, де зустрінеться з ОСОБА_9 та здійснить її переміщення через державний кордон України до м. Гуменне, Словацької Республіки.
Так, реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на переміщення людини з метою експлуатації, 01 березня 2026 року близько 14 години 10 хвилин за адресою: м. Ужгород, вул. Собранецька, буд. 150 ОСОБА_8 за допомогою автомобіля марки “Ford» н.з. НОМЕР_1 , де ОСОБА_8 будучи пасажиром запросила ОСОБА_9 до автомобіля та цього ж дня близько 15 години 02 хвилин здійснили виїзд через КПП «Ужгород-Вишнє Нємєцке», що за адресою: Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Собранецька, буд. 224 разом з ОСОБА_9 .
Після цього, 01.03.2026 прибувши до закладу «Екстрім Бізнес Клуб», що за адресою: Словацька Республіка, м. Гуменне, вул. Наместі Слободи, буд. 66, ОСОБА_8 провела ОСОБА_9 до закладу з надання сексуальних послуг, де поставила ОСОБА_9 в становище де вона не мала можливості вільно пересуватись, спати в нічний час та була зачинена в кімнаті без права виходу. При цьому, ОСОБА_9 вимушена була надати послуги сексуального характеру громадянину Словацької республіки.
Разом з цим, за перебування у закладі «Екстрім Бізнес Клуб» у період часу з 17 годин 00 хвилин 01.03.2026 до ранку 02.03.2026 ОСОБА_8 стягнула з потерпілої ОСОБА_9 грошові кошти у розмірі 36,00 Євро, де після цього, вранці 02.03.2026 ОСОБА_9 здійснила втечу з закладу «Екстрім Бізнес Клуб», що за адресою: Словацька Республіка, м. Гуменне, вул. Наместі Слободи, буд. 66.
Слідчий зазначає, що ОСОБА_8 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 149 КК України, а саме у вербуванні та переміщенні людини вчинені з метою експлуатації з використанням уразливого стану потерпілого.
Крім того, ОСОБА_8 , діючи повторно, умисно, переслідуючи корисливу мету у вигляді одержання стабільних незаконних прибутків від вербування та переміщення людини, з метою її сексуальної експлуатації, заздалегідь знаючи та розуміючи, що вказані дії є незаконними та несуть за собою кримінальну відповідальність, керуючись метою вчинення злочинів, спрямованих на порушення конституційних прав людини - особисту волю, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх протиправних дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, 05.04.2026 близько 15:30 год. зустрілася за адресою: м. Ужгород, вул. Баб'яка, буд. 1 у закладі «Yuber Pub» з ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , де почала пропонувати високооплачувану роботу за кордоном, запевняти останню про гідні умови праці та можливість додаткового заробітку за виконання додаткових робіт.
Тоді ж, перебуваючи у вищевказаному закладі ОСОБА_8 продовжила схиляти ОСОБА_11 до прийняття пропозиції на роботу та надання послуг сексуального характеру в закладі «Екстрім Бізнес Клуб», що знаходиться в Словацькій Республіці, м. Гуменне, вул. Наместі Слободи, буд. 66, та належить ОСОБА_10 . Використовуючи психологічний вплив на ґрунті матеріальних проблем ОСОБА_11 через відсутність роботи, брак грошових коштів на проведення медичної операції та неможливості забезпечити відповідні соціальні потреби, про які ОСОБА_10 стало відомо під час спілкування з ОСОБА_11 , ОСОБА_8 продовжила наголошувати про гідні умови праці, високооплачувану заробітну плату і бонуси та запевнила що їй нададуть окрему кімнату для проживання у цьому ж закладі.
Разом з цим, ОСОБА_8 , продовжуючи схиляти ОСОБА_11 до прийняття пропозиції щодо роботи повідомила останній що вона забезпечить оформлення офіційних документів для перебування у Словацькій Республіці та офіційного працевлаштування в закладі «Екстрім Бізнес Клуб», тим самим запевнила потерпілу ОСОБА_11 що вищевказана робота є безпечною та офіційною.
Для того, щоб ОСОБА_11 виявила бажання виїхати на роботу за кордон ОСОБА_8 , використовуючи її уразливий стан, знаючи, що остання перебуває у скрутному матеріальному становищі, повідомляла інформацію про можливість хорошого, безпроблемного і забезпеченого життя, якого можна легко досягнути заробляючи значні суми грошей, працюючи повією за кордоном, таким чином впливала на її свідомість, намагаючись викликати у неї інтерес до зайняття проституцією та отримати від ОСОБА_11 згоду на таку діяльність, тобто вербувала її для експлуатації у сфері надання оплатних сексуальних послуг у Словацькій Республіці. Після вказаного вербування ОСОБА_8 була переконана в подальшій згоді ОСОБА_11 на таку роботу з боку останньої, так як достовірно знала про скрутне матеріальне становище ОСОБА_11 .
Після цього, ОСОБА_8 , отримавши згоду від ОСОБА_11 повідомила останній про запланований виїзд до Словацької Республіки 16.04.2026 та надала вказівку ОСОБА_11 бути готовою приблизно в обідню пору доби.
16 квітня 2026 року близько 09 години 34 хвилин ОСОБА_8 в додатку «WhatsApp» повідомила ОСОБА_11 про те, що цього ж дня близько 13 години 00 хвилин вона під'їде на автомобілі до м. Ужгород, де зустрінеться з ОСОБА_11 та здійснить її переміщення через державний кордон України до м. Гуменне, Словацької Республіки.
Так, реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на переміщення людини з метою експлуатації, 16 квітня 2026 року близько 13 години 00 хвилин за адресою: м. Ужгород, вул. Баб'яка, буд. 1 ОСОБА_8 керуючи автомобілем марки “Fiat» номерний знак Словаччини НОМЕР_2 , під'їхала до ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешк. АДРЕСА_2 . Після чого ОСОБА_4 запросила останніх до автомобіля та під її керуванням попрямували в сторону КПП «Малий Березний - Убля».
Цього ж дня близько 15 години 46 хвилин ОСОБА_8 здійснила переміщення ОСОБА_11 та ОСОБА_12 через Державний кордон України в КПП «Малий Березний - Убля», що за адресою: Ужгородський р-н., с. Малий Березний, вул. Ублянська, буд. 50 з метою їхньої сексуальної експлуатації, після чого злочинна діяльність ОСОБА_7 була викрита та припинена працівниками правоохоронних органів.
Слідчий зазначає, що ОСОБА_8 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України, а саме у вербуванні та переміщенні людини вчинені з метою експлуатації з використанням уразливого стану потерпілого, вчинене повторно.
16.04.2026 року о 15:46 год. ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку с. Верхній Коропець, Мукачівського р-ну, Закарпатської області, українку за національністю, громадянку Словацької Республіки, мешк. АДРЕСА_1 , раніше не судиму, затримано в порядку ст. 208 КПК України.
17.04.2026 року відповідно до ст. ст. 36, 42, 276, 277, 278 КПК України, було здійснено повідомлення про підозру ОСОБА_14 у вчиненні нею кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.ч. 1,2 ст. 149 КК України.
Слідчий зазначає, що обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 149 КК України, підтверджується зібраними, на даний час, у кримінальному провадженні доказами, а саме: Рапортом УМП ГУНП в Закарпатській області від 06.01.2026, про кримінальне правопорушення, пов'язане з торгівлею людьми; Повідомленням співробітників НОМЕР_3 прикордонного загону від 05.01.2026 про виявлення ознак кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України; Рапортом СУ ГУНП в Закарпатській області від 16.03.2026, про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 149 КК України; Повідомленням співробітників НОМЕР_3 прикордонного загону від 17.03.2026 про виявлення ознак кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України; Постановою про об'єднання матеріалів досудових розслідувань від 18.03.2026 згідно з якою є достатні підстави вважати що кримінальні правопорушення вчинені однією особою ( ОСОБА_15 ); Рапортом УМП ГУНП в Закарпатській області про виконання доручення, згідно якого встановлено, що ОСОБА_8 , громадянка Словацької Республіки вербує мешканок м. Ужгород з метою сексуальної експлуатації; Рапортом співробітників НОМЕР_3 прикордонного загону від 14.01.2026 про виконання доручення, згідно якого встановлено, що громадянка Словацької Республіки ОСОБА_8 , вербує мешканок м. Ужгород з метою сексуальної експлуатації у м. Гуменне, а саме у закладі, власником якого вона є; Рапортом співробітників НОМЕР_3 прикордонного загону від 11.03.2026 про виконання доручення, згідно якого встановлено рольову участь ОСОБА_7 - організатор, а саме здійснює вербування та переміщення мешканок Закарпатської області до Словацької Республіки до закладу «Екстрім Бізнес Клуб», у своїй протиправній діяльності використовує номери телефону: НОМЕР_4 та НОМЕР_5 ; Протоколом огляду предмета від 11.03.2026 згідно з яким встановлено перевезення 01.01.2026 ОСОБА_15 потерпілої ОСОБА_9 за кордон через КПП «Ужгород-Вишнє Нємєцке», що за адресою: Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Собранецька, буд. 224; Знімками екрану рекламних пропозицій в інтернет ресурсах щодо вакансій у закладі «Екстрім Бізнес Клуб», де вказаний номер телефону ОСОБА_7 НОМЕР_4 ; Протоколом прийняття заяви від ОСОБА_9 від 17.03.2026, згідно з яким остання повідомила про вчинення ОСОБА_15 кримінального правопорушення пов'язаного з торгівлею людьми; Протоколом допиту потерпілої ОСОБА_9 від 19.03.2026 згідно з яким встановлено, що у період з кінця 2025 по 02.03.2026 громадянка Словаччини ОСОБА_8 вербувала ОСОБА_9 , з метою сексуальної експлуатації на території Словаччини, користуючись її важким матеріальним становищем. Також, ОСОБА_8 перевозила ОСОБА_9 через кордон до закладу з надання сексуальних послуг у м. Гуменне, Словацької республіки для подальшої експлуатації; Чеками та квитанціями, з закладу «Екстрім Бізнес Клуб» що в м. Гуменне, Словацької Республіки; Протоколом пред'явлення для впізнання за фотознімками від 19.03.2026 згідно з яким ОСОБА_9 впізнала ОСОБА_13 , як особу яка здійснювала її вербування та переміщення через кордон з метою сексуальної експлуатації; Протоклом огляду предмету від 20.03.2026 відповідно до якого встановлено переміщення ОСОБА_15 потерпілої ОСОБА_9 до Словацьковї Республіки та поміщення до закладу з надання послуг сексуального зарактеру; Протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 17.03.2026 згідно з яким остання зафіксувала оголошення на веб. ресурсах щодо вакансій у закладі надання сексуальних послуг «Екстрім Бізнес Клуб». Номер телефону вказаний в оголошення НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_10 ; Протоколом огляду місця події від 16.04.2026 згідно з яким на в КПП «Малий Березний - Убля», що за адресою: Ужгородський р-н., с. Малий Березний, вул. Ублянська, буд. 50 зафіксовано під час переміщення через Державний кордон України ОСОБА_13 , ОСОБА_11 та ОСОБА_16 . Крім того вилучено мобільний телефон ОСОБА_7 , у якому наявна сім-картка з номером НОМЕР_4 ; Протоколом затримання особи від 16.04.2026 ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_3 ; Протоколом допиту свідка ОСОБА_12 звід 16.04.2026 відповідно до якого встановлено, що приблизно з 2021 року ОСОБА_8 залучає мешканок Закарпатської області до закладу з надання послуг сексуального характеру «Екстрім Бізнес Клуб». Крім того встановлено що 16.04.2026 ОСОБА_4 здійснювала переміщення ОСОБА_11 та ОСОБА_12 через Державний кордон України; Протоколом пред'явлення для впізнання за фотознімками від 16.04.2026 згідно з яким ОСОБА_17 впізнала ОСОБА_13 , як особу, в якої вона працювала протягом тривалого часу та яка перевозила її та ОСОБА_11 через кордон України для подальшого перевезення до м. Гуменне, Словацької Республіки; Протокол допиту потерпілої ОСОБА_11 від 16.04.2026 згідно з якомим встановлено що 15.04.2026 ОСОБА_8 здійснила вербування ОСОБА_11 на території м. Ужгород та 16.04.2026 здійснила переміщення через Державний кордон України останньої з метою подальшої сексуальної експлуатації; Протоколом пред'явлення для впізнання за фотознімками від 16.04.2026 згідно з яким ОСОБА_11 впізнала ОСОБА_13 , як особу, яка здійснювала вербування ОСОБА_11 на території м. Ужгород та 16.04.2026 здійснила переміщення через Державний кордон України останньої з метою подальшої сексуальної експлуатації; Протоколом за результатами проведення НСРД (візуальне спостереження за особою) від 18.03.2026 згідно з яким встановлено факт зустрічі 28.02.2026 ОСОБА_18 та ОСОБА_9 на території м. Ужгород та переміщення ОСОБА_15 потерпілої ОСОБА_9 через Державний кордон України; Протоколом за результатами проведення НСРД (аудіо- відеоконтроль особи) від 18.03.2026 згідно з яким встановлено факт проведення вербування ОСОБА_15 потерпілої ОСОБА_9 з метою подальшої сексуальної експлуатації; Повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення від 17.04.2026 ОСОБА_10 . Протоколами огляду предмета від 16.04.2026 (мобільного телефону ОСОБА_7 ); Протоколом огляду предмета від 16.04.2026 (мобільного телефону ОСОБА_12 ); Протоколом огляду предмета від 16.04.2026 (мобільного телефону ОСОБА_11 ; та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
На думку сторони обвинувачення докази, які зібрані на даному етапі слідства в достатній мірі достатні для обрання запобіжного заходу та обґрунтовують підозру ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень.
Слідчий зазначає, що з метою забезпечення належної процесуальної поведінки, з врахуванням обставин вчинення злочину, ОСОБА_7 як підозрюваної у кримінальному провадженні, виникла необхідність в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Слідчий зазначає, що необхідність обрання підозрюваній ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обумовлена необхідністю запобігти ризикам: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, потерпілих у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Слідчий зазначає, що враховуючи викладені вище обставини, можливо зробити висновок, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, у тому числі - домашній арешт та особисте зобов'язання, не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, та забезпечити виконання покладених на підозрювану ОСОБА_13 обов'язків, а тому орган досудового розслідування звертається до слідчого судді з клопотанням про обрання стосовно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Слідчий зазначає, що вивченням особи підозрюваної на даний час встановлено, що ОСОБА_10 56 років, за наявною інформацією хронічних захворювань не має, проживає у АДРЕСА_1 .
Таким чином, ОСОБА_4 на підставі зібраних доказів обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів, за які, у випадку визнання її винною, загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої.
Інший запобіжний захід, окрім тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної ОСОБА_7 , оскільки не буде достатнім для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Враховуючи усе вище наведене, на думку сторони обвинувачення, інший запобіжний захід, окрім як тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної у кримінальному провадженні.
Слідчий зазначає, що орган досудового розслідування вивчивши докази здобуті під час досудового розслідування, а також дані, що характеризують особу підозрюваної ОСОБА_7 , враховуючи вимоги ст.ст.177, 178, 183 КПК України, приходить до висновку про неможливість забезпечити виконання підозрюваною ОСОБА_15 покладених на неї обов'язків, а також запобігти ризикам: переховуватися від органів досудового розслідування, незаконно впливати на свідків та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та враховуючи те, що підстав для застосування до ОСОБА_7 , більш м'якого запобіжного заходу у сторони обвинувачення не має, а менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаних ризиків, а тому слідчий просить застосувати відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Верхній Коропець, Мукачівського р-ну, Закарпатської області, українки за національністю, громадянки Словацької Республіки, мешк. АДРЕСА_1 , раніше не судимої, підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1,2 ст. 149 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Позиція сторони обвинувачення в суді
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задовольнити з підстав наведених у клопотанні. Прокурор надав пояснення аналогічні викладеним у клопотанні. Просив обрати відносно підозрюваної ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Щодо визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, то прокурор зауважив, що застосування такого запобіжного заходу належить до повноважень слідчого судді, відтак залишає дане питання на розсуд суду.
Позиція сторони захисту в суді
Захисник підозрюваної ОСОБА_7 - ОСОБА_5 , проти обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_7 заперечила. Зокрема зазначила, що з вказаним клопотанням сторона захисту не згодна, вважає підозру необґрунтованою, а ризики недоведеними. Подала до суду письмові заперечення, згідно яких зазначила, що ОСОБА_19 є громадянкою Словацької Республіки, має зареєстрований бізнес, а саме « ОСОБА_20 », який надає послуги з стрептизу, шоу, еротики. Як зазначено на офіційному сайті «EXTREM Biznis Klub» - вони не продають тіла, вони створюють мрію. Тобто, ніякого вербування та переміщення тим більше з метою сексуальної експлуатації не було, підозрювана діє у спосіб, визначений законом Держави громадянкою якої вона є. В даному випадку, дві особи, які діяли на прохання та під контролем правоохоронних органів, проводили зустрічі з ОСОБА_21 просили її взяти на роботу і погоджувались на таку роботу.
Зазначила, що ОСОБА_22 не «торгувала людьми» а допомагала у працевлаштуванні наших жінок, які бажали такої роботи і були щасливі від наданої можливості заробляти 4000 Євро та окрім того, ОСОБА_22 є інвалідом внаслідок ДТП, вона не може довго сидіти та лежати, відповідно тримання під вартою поставить під загрозу її здоров?я, а може й життя.
Захисник вважає, що підстав для затримання, тим більше обрання будь-якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_23 не існує та це суперечить вимогам чинного КПК України.
Вказує, що в даному випадку, не існує жодного ризику, передбаченого ст. 177 КПК України, а «ризики» зазначені у клопотанні прокурора є виключно припущенням, тобто не відповідає дійсності, виходячи з наступного: зазначаючи такі ризики, як можливе переховування від органів досудового розслідування; вплив на потерпілих чи свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження того, в якому особа підозрюється, обвинувачується, слідчий не долучає жодного доказу в таке обґрунтування.
З посиланням на викладене просила слідчого суддю відмовити в задоволенні клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу з вигляді тримання під вартою ОСОБА_24 та враховуючи, що строк оскарження повідомлення підозри не наступив, а воно вручене, у випадку необхідності, обрати запобіжний захід, не пов?язаний з ізоляцією від суспільства, зокрема особисте зобов?язання або домашній арешт за адресою: АДРЕСА_4 .
Підозрювана ОСОБА_22 у судовому засіданні підтримала доводи захисника, проти обрання відносно неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечила. Вказала, що проживає на території Словацької Республіки, офіційно працевлаштована та послуги які вона організовує не є кримінальним правопорушенням. Просила у задоволенні клопотання відмовити.
Заслухавши думку прокурора про доцільність обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, пояснення захисника, підозрюваної, перевіривши докази, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Клопотання слідчого мотивоване тим, що перебуваючи на волі ОСОБА_22 може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, потерпілих у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Згідно п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
За змістом ст.ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Стаття 177 КПК України містить правові норми щодо мети та підстав застосовування запобіжних заходів.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 194 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України.
Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно п. 3 абз.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" від 25.04.2003 року № 4, запобіжні заходи застосовується за наявності підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений буде намагатись ухилятися від слідства або суду, перешкоджати встановленню істини по кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень. Разом з тим взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв'язку з чим такий обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають з норм КПК України, і його належної поведінки.
Разом з тим, в п. 13.3 вищевказаної Постанови роз'яснено, що обов'язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.
Це можливо, коли особа немає постійного місця проживання, зловживає спиртними напоями чи вживає наркотичні засоби, продовжує вчиняти злочини, підтримує соціальні зв'язки негативного характеру, порушила умови запобіжного характеру, не пов'язаного з позбавленням волі, раніше ухилялася від слідства, суду чи виконання судових рішень.
Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25 квітня 2003 року "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" розглядаючи подання, суддя з'ясовує, чи є підозра у вчиненні особою злочину або обвинувачення останньої обґрунтованими, тобто чи є в розпорядженні органу дізнання, слідчого встановлені у визначеному законом порядку достатні дані, що свідчать про наявність ознак злочину, вчиненого саме цією особою (ними можуть бути заяви й повідомлення про злочин, явка з повинною, документи, складені за результатами оперативно-розшукової діяльності, протоколи слідчих дій, висновки експертиз тощо).
У відповідності до рішення Конституційного Суду України від 08 липня 2003 року № 14-рп/2003 тяжкість злочину законом не визначається як підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу, а тільки враховується поряд з іншими обставинами, передбаченими відповідними статтями КПК України.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_23 слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування підозрюваного від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Аналізуючи доцільність обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_23 у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує наступне.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України взяття під варту як запобіжний захід може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Щодо обґрунтованості повідомленої підозри
Так, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу підозрюваній ОСОБА_24 слідчий суддя враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях.
Також, слідчий суддя враховує тяжкість покарання, що загрожує останній у разі визнання її винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1,2 ст. 149 КК України, зокрема за вчинення кримінального правопорушення ч. 2 ст. 149 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої.
Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_23 за ч. 1,2 ст. 149 КК України, а виходячи лише з фактичних даних, що містяться в долучених до клопотання матеріалах кримінального провадження, приходжу до висновку про обґрунтованість підозри останньої у вчиненні кримінальних правопорушень за викладених в клопотанні обставин. Зокрема, кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 149 КК України відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено зокрема, покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої.
Прокурором та слідчим наведено обставини, які свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_23 кримінальних правопорушень. Обґрунтованість підозри ОСОБА_23 у вчиненні кримінальних правопорушень підтверджується зібраними у кримінальному провадженні та доданими до клопотання доказами, які на даній стадії процесу є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри, і на підставі яких слідчий виніс повідомлення ОСОБА_24 про підозру, копія якої 17 квітня 2026 року, їй вручена. Суд звертає увагу сторони захисту, що дослідження доказів з метою визнання їх такими, які можуть бути покладені в основу винуватості особи у вчиненні того чи іншого злочину відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Дослідивши матеріали судового провадження, приєднані прокурором до клопотання докази, слідчий суддя приходить до переконання, що прокурором під час розгляду клопотання доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_21 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, 2 ст. 149 КК України.
Слідчий суддя, виходячи з положень ч.5 ст.9 КПК України, враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає,що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбеллі Гартлі проти Сполученого Королівства'від 30серпня 1990 року, п.32, SeriesA,N182)
Обставини здійснення підозрюваною конкретних дій та доведеність її вини, потребують перевірки та оцінки в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Разом з тим, перевіряючи наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_23 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1,2 ст. 149 КК України, слідчий суддя виходить з того, що сукупність матеріалів кримінального провадження на даній стадії розслідування, є достатньою для застосування щодо ОСОБА_23 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
При цьому, слід зауважити, що стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведеності винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.
Окрім того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» Європейський Суд з прав людини зазначив, що поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання.
Слідчий суддя, звертає увагу сторони захисту на те, що питання щодо доведеності чи недоведеності вини підозрюваного не являється предметом розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Оцінюючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_21 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, 2 ст. 149 КК України за наведених у повідомленні про підозру обставин, суд керується стандартом доказування «обґрунтована підозра». Цей стандарт є менш суворим у порівнянні зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується під час розгляду висунутого особі обвинувачення по суті, та не передбачає оцінку доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину.
Як зазначав Європейський Суд з прав людини у рішеннях «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», під обґрунтованою підозрою слід розуміти існуючі факти або інформацію, яка може переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальне правопорушення. Отже, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі, але вони мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування та застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
На підставі оцінки сукупності отриманих фактів та обставин слідчий суддя лише визначає, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Виходячи з наявних матеріалів, слідчий суддя приходить до висновку про можливу причетність ОСОБА_23 до вчинення кримінальних правопорушень та відповідно встановлення викладених вище обставин за стандартом доказування «обґрунтована підозра».
Такий висновок також узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року, де Суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
На переконання слідчого судді стороною обвинувачення наведені достатні відомості про обставини вчинення ОСОБА_21 кваліфікованих за ч. 1,2 ст.149 КК України злочинів, який в сукупності з дослідженими матеріалами у судовому засіданні та наданими сторонами поясненнями дають підстави для висновку, що мали місце події, про які зазначається у цьому клопотанні, ОСОБА_22 могла вчинити інкриміновані їй кримінальні правопорушення, тобто про те, що підозра є обґрунтованою. На підтвердження цього сторона обвинувачення надала достатні матеріали.
Слідчий суддя зазначає, що на цьому етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати слідчий суддя під час розгляду по суті, зокрема, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинуватою у вчиненні злочину.
Оцінка судом наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання, що прокурором під час розгляду клопотання доведено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3,4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
У рішенні Європейського суду «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р. зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку підозрюваний, можуть вдатися до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. Позитивна відповідь свідчить про реально існуючий ризик неправомірної поведінки підозрюваного.
Обґрунтовуючи клопотання про застосування запобіжного заходу ОСОБА_10 у вигляді тримання під вартою, прокурор послався на існування ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому слідчому судді належить оцінити наявність кожного з них.
Щодо існування ризику переховування від органів досудового розслідування та суду
Так, на переконання слідчого судді, ймовірна можливість переховування ОСОБА_23 від органів досудового розслідування та суду підтверджується тим, що кримінальні правопорушення, у вчиненні яких вона підозрюється, передбачає, зокрема, за ч.2 ст. 149 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваної переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Існування цього ризику пов'язане, у першу чергу, із тяжкістю злочинів, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_25 . Так, санкція ч.2 ст.149 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої.
Означена обставина сама по собі може бути причиною для переховування підозрюваної від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
На переконання слідчого судді, очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії»).
Співставлення негативних для підозрюваної наслідків переховування у вигляді її покарання у невизначеному майбутньому, з засудженням до покарання у разі доведення прокурором її винуватості у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.
Слідчий суддя вважає, що небезпека переховування підозрюваної здається явно переконливою.
Окрім того з наданих стороною обвинувачення матеріалів вбачається, що ОСОБА_4 є громадянкою Словацької Республіки, яким вона користувалася для виїзду та в'зду на територію України.
Таким чином, подані матеріали свідчать про те, що ОСОБА_4 не обмежена у можливостях залишати територію України під час військового стану.
Враховуючи викладені обставини, слідчий суддя вважає, що вони посилюють ризик переховування ОСОБА_7 від органу досудового розслідування та суду шляхом залишення території України, зокрема, її виїзду до Словацької Республіки та є відображенням її дійсного майнового стану.
Це вимагає вжиття додаткових заходів з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваних, в тому числі шляхом застосування запобіжних заходів та покладення обов'язку здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, який обумовлений саме існуванням саме ризику переховування.
Отже, обставини, встановлені під час розгляду клопотання, у сукупності дають підстави для висновку про те, що ризик переховування ОСОБА_7 від органів досудового розслідування та суду є актуальним.
Даний факт у сукупності з обставинами, що характеризують особу підозрюваної, яка є громадянкою Словацької Республіки, постійно проживає та офіційно працевлаштована на території Словацької Республіки свідчить про наявність міцних соціальних зв'язків, але водночас вказує на наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та суду.
Кримінальні правопорушення, у яких підозрюється ОСОБА_4 належать до тяжких та особливо тяжких злочинів, так, санкція ч.2 ст.149 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої.
Дана обставина, може спонукати підозрювану до переховування від органів досудового розслідування та суду.
З огляду на зазначене, а також в сукупності з іншими встановленими слідчим суддею обставинами, передбаченими ст. 178 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про наявність існування ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, а належна процесуальна поведінка ОСОБА_23 у статусі підозрюваної не може свідчити про відсутність даного ризику.
Щодо існування ризику незаконного впливу на свідків, потерпілих у кримінальному провадженні.
Перевіряючи наявність ризику впливу підозрюваної ОСОБА_23 на свідків, потерпілих у кримінальному провадженні, слідчий суддя враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, потерпілими у кримінальному провадженні, а саме, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно, шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Водночас, слідчий суддя може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманими у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто якщо свідки, потерпілі допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею.
Слідчий суддя вважає, що ризик впливу на свідків, потерпілих у кримінальному провадженні існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
На переконання слідчого судді, ризик незаконного впливу на свідків, потерпілих у кримінальному провадженні з часом лише актуалізується, адже за наслідками ознайомленням з матеріалами кримінального провадження, підозрюваний стає обізнаним про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні.
Відповідний незаконний виплив може стосуватись як свідків, які безпосередньо вказують на підозрюваного як на особу, що вчинила злочин, так і свідків, які можуть надати свідчення щодо інших важливих обставин кримінального провадження, які не інкримінуються підозрюваному та не мають безпосереднього зв'язку із його особою (наприклад показання понятих, які брали участь у слідчих діях).
Слідчий суддя вважає ризик впливу на свідків, потерпілих у цьому кримінальному провадженні обгрунтованим, оскільки їх показання відповідно, є процессуальними джерелами доказів ( ч. 2 ст. 84 КПК України) та можуть мати важливе значення в контексті предмету доказування.
Тож слідчий суддя не виключає можливості незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні з боку підозрюваного з використанням свого кола звязків з метою схилити їх до зміни показань під час допиту на стадії досудового розслідування або в суді, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
При цьому слід врахувати, що оскільки наразі кримінальне провадження перебуває на початковій стадії досудового розслідування, стороною обвинувачення допитані не усі свідки у кримінальному провадженні. Таким чином, навіть незважаючи на проведення допитів осіб на стадії досудового розслідування, незастосування до ОСОБА_23 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою дасть їй можливість здійснювати вплив на вказаних вище осіб з метою спотворення їхніх показань під час розгляду кримінального провадження у суді.
З огляду не це, слідчий суддя вважає, що ризик незаконного впливу на свідків, потерпілих є актуальним.
Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином
Слідчий суддя вважає реальним існування ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, з огляду на те, що підозрювана ОСОБА_22 з метою уникнення кримінальної відповідальності матиме можливість домовлятись із іншими можливими співучасниками злочину, про спільну позицію та процесуальну поведінку, консультуватись з приводу можливих способів уникнення від передбаченої законом відповідальності.
Оцінивши вказані обставини у їх сукупності із встановленими ризиками і обставинами розслідуваного злочину та відомостями про ймовірну участь у ньому підозрюваної, слідчий суддя вважає, що такі відомості про особу підозрюваної не спростовують висновків слідчого судді про високу ймовірність перешкоджання кримінальному провадженню і необхідність застосування запобіжного заходу.
Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Обставини, на які орган досудового розслідування посилається в обґрунтування цього ризику, не знайшли свого підтвердження під час розгляду клопотання.
Слідчий суддя вважає недоведеною прокурором можливості продовження кримінального правопорушення підозрюваним, оскільки інкриміноване йому кримінальне правопорушення кваліфіковано стороною обвинувачення як закінчений злочин.
Слідчий суддя вважає недоведеною прокурором можливості вчинити інше кримінальне правопорушення.
Отже, слідчий суддя вважає недоведеною наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Оцінивши вказані обставини у їх сукупності із встановленими ризиками і обставинами розслідуваних злочинів та відомостями про ймовірну участь у них підозрюваного, слідчий суддя вважає, що такі відомості про особу підозрюваного не спростовують висновків слідчого судді про високу ймовірність перешкоджання кримінальному провадженню і необхідність застосування запобіжного заходу.
Ураховуючи наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку щодо наявності підстав для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваної ОСОБА_26 .
На думку слідчого судді, застосування більш м'якого запобіжного заходу не унеможливить прояв встановлених слідчим суддею ризиків, та не буде ефективним та доцільним в рамках даного кримінального провадження та свідчить про те, що інші більш м'які запобіжні заходи можуть бути недостатніми для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Дані про особу ОСОБА_23 : є громадянкою Словацької Республіки, постійно проживає та офіційно працевлаштована на території Словацької Республіки, розлучена, має інвалідність, раніше не судима, свідчать про наявність тісних соціальних зв'язків, проте дані про особу ОСОБА_23 слідчий суддя визнає такими, що не спростовують визнані доведеними вказані вище ризики.
Обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів
Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Вказані обставини разом з наявними ризиками свідчить про необхідність обрання та застосування до підозрюваної ОСОБА_23 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, що забезпечить запобігання встановленим слідчим суддею ризикам.
З метою забезпечення виконання ОСОБА_21 покладених на неї обов'язків, беручи до уваги, що вчинене останньою кримінальні правопорушення призвели до тяжких наслідків, саме тримання під вартою є єдиним і достатнім запобіжним заходом, який зможе забезпечити належну поведінку підозрюваної на час здійснення досудового розслідування та судового розгляду у кримінальному провадженні.
Встановлені в ході досудового розслідування та відображені в цьому клопотанні обставини вчинення кримінального правопорушення, ступінь тяжкості, роль підозрюваної у його вчиненні, обґрунтування та ступінь вираженості наведених ризиків дають обґрунтовані підстави вважати, що жодні інші, більш м'які, запобіжні заходи, окрім тримання під вартою, не зможуть забезпечити досягнення мети їх застосування до ОСОБА_26 . Отже, обрання запобіжного заходу більш м'якого, ніж тримання під вартою, не забезпечить запобігання встановленим під час досудового розслідування ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшить їх до прийнятного рівня.
Слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Необхідно враховувати той факт, що вчинені кримінальні правопорушення мають високий ступінь суспільної небезпеки, а також те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й стандарти охорони загальносуспільних інтересів.
Обрання саме такого запобіжного заходу стосовно ОСОБА_23 відповідає суспільному інтересу.
Водночас, слідчий суддя вважає, що менш суворий запобіжний захід, ніж тримання під вартою може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування (в тому числі шляхом неналежного виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків) і русі кримінального провадження. Застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання чи особистої поруки для запобігання вказаним ризикам буде недостатнім, оскільки виконання покладених на підозрюваного обов'язків буде залежати виключно від волі самого підозрюваного та їх порушення не матиме для нього очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків.
На думку слідчого судді, застосування більш м'якого запобіжного заходу не унеможливить прояв встановлених слідчим суддею ризиків, та не буде ефективним та доцільним в рамках даного кримінального провадження та свідчить про те, що інші більш м'які запобіжні заходи можуть бути недостатніми для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочину, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177 КПК України, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості, а також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, слідчий суддя вважає, що на даному етапі кримінального провадження запобіжний захід у виді тримання під вартою буде необхідним та достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та зможе запобігти встановленим слідчим суддею ризикам.
Водночас слідчий суддя вважає, що вік та стан здоров'я ОСОБА_23 дозволяють та не перешкоджають обранню відносно неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тяжкими захворюваннями, які б перешкоджали його утриманню під вартою, не страждає, стан його здоров'я не перешкоджає триманню її під вартою. Доказів про те, що стан здоров'я ОСОБА_23 перешкоджає на даний час обранню відносно неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не надано.
Слідчий суддя вважає, що обрання відносно підозрюваної ОСОБА_23 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке їй інкримінується, тяжкістю покарання, яке йому загрожує у випадку визнання його винним, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного слідчим суддею, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено, тож слідчий суддя приходить до висновку про доцільність обрання відносно підозрюваної ОСОБА_23 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів.
Згідно ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого - з моменту затримання.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_22 була затримана, а відтак строк тримання його під вартою слід рахувати з моменту затримання -16.04.2026 року о 15 год. 46 хв.
Щодо розміру застави та обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, які необхідно покласти на підозрювану
Відповідно до ч.4 ст. 183 КПК України передбачені випадки, коли слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні.
В судовому засіданні не встановлено передбачених вказаною нормою підстав для не визначення розміру застави у кримінальному провадженні.
Відповідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків; розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків. Цей розмір повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від порушення встановлених процесуальними нормами таабо покладених судом на нього обов'язків, забезпечувала його належну процесуальну поведінку, та не була надмірною. Водночас також слід враховувати, що застава може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною та/або юридичною особою (заставодавцем), що передбачено ч. 2 ст. 182 КПК.
Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного слідчий суддя з урахуванням положень ст. ст. 177, 178 КПК України, повинен раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю злочину у вчиненні якого він підозрюється. При цьому, необхідно мати на увазі, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникло бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
При постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання від вартою, слідчий суддя, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, визначає розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом. У п.2 ч.5 статті 182 КПК України визначено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У п.3 ч.5 статті 182 КПК України визначено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При вирішенні питання про розмір застави, який необхідно визначити підозрюваній, слідчий суддя має враховувати тяжкість злочину, в якому вона підозрюється, її майновий та сімейний стан, інші дані про особу підозрюваної та ризики, передбачені статтею 177 КПК України.
Як встановлено вище, ОСОБА_22 підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч.1,2 ст. 149 КК України, тобто у вчинення тяжкого та особливо тяжкого кримінального правопорушення, а тому враховуючи положення п. 2,3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо неї , за загальним правилом, має визначатися у межах від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При визначенні розміру застави у якості альтернативного запобіжного заходу слідчий суддя також враховує рішення ЄСПЛ у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20 листопада 2010 року, у якому зазначено, що гарантії передбачені п. 3 статті 5 Конвенції (звільнення особи обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання) покликані забезпечить не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, вказана сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, чи дій проти поручителів, у випадку його відсутності появи в суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. Тобто, з одного боку розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя з урахуванням положень ст. ст. 177, 178 КПК України, повинен раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю злочину у вчиненні якого він підозрюється. При цьому, необхідно мати на увазі, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникло бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Таким чином, враховуючи обставини розслідуваного злочину, який інкримінується підозрюваному, спосіб вчинення вказаного злочину, доводи прокурора щодо розміру застави, слідчий суддя вважає, що розмір застави слід визначити у розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 499 200, 00 гривень. Такий розмір з урахуванням майнового стану підозрюваної та членів її родини, а також його індивідуальних обставин, зможе забезпечити його належну поведінку, запобігти ризикам кримінального провадження та не являється непомірним для неї. Визначений розмір застави є співмірним, а також відповідним з огляду на імовірно завдану шкоду та буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваною покладених на неї обов'язків.
Саме такий розмір, на переконання слідчого судді, буде тим стимулюючим фактором, який стримуватиме підозрювану від реалізації наявних ризиків і такий розмір підозрювана або інша особа (заставодавець) боятиметься втратити внаслідок невиконання процесуальних обов'язків. Такий розмір застави є розумним з огляду на необхідність виконання завдань кримінального провадження та не є завідомо непомірним для підозрюваного.
Відповідно до ч.7 ст.182 КПК України підозрюваний або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У разі внесення застави, на ОСОБА_27 відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, слід покласти відповідні обов'язки.
У разі внесення застави, з метою досягнення мети застосування запобіжного заходу, виконання завдань кримінального провадження, покласти на підозрювану ОСОБА_27 строком на два місяці такі обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
- прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Також роз'яснити ОСОБА_24 що в разі невиконання вище перерахованих обов'язків до неї може бути застосований більш суворий запобіжний захід і на неї може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Слідчий суддя також акцентує увагу на тому, що у відповідності до вимог ч. 1 ст. 177 КПК України, будь-який запобіжний захід (у тому числі і винятковий запобіжний захід - тримання під вартою) застосовується виключно з метою забезпечення виконання підозрюваним/обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання спробам вчиняти дії перелічені у п. п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України, не є покаранням за вчинене кримінальне правопорушення у розумінні норм кримінального закону і не може застосовуватися у якості такого.
Крім цього, слідчий суддя зауважує, що згідно з ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 184, 186, 193-194, 196, 197,309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого управління ГУНП в Закарпатській області старший лейтенант поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12026070000000005, відомості про яке внесено в ЄРДР 08.01.2026 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Застосувати відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Верхній Коропець, Мукачівського р-ну, Закарпатської області, українки за національністю, громадянки Словацької Республіки, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , розлученої, у якої наявна група інвалідності, раніше не судимої, підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1,2 ст.149 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 (шістдесят) днів, а саме до 12 червня 2026 року.
Строк тримання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 під вартою обчислювати з моменту затримання - 16.04.2026 року о 15 год. 46 хв.
Визначити заставу, достатню для забезпечення виконання підозрюваною ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покладених на неї обов'язків передбачених цим Кодексом - в розмірі 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3328 грн.), тобто - 499 200,00 грн.
Роз'яснити, що підозрювана ОСОБА_8 або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У разі внесення застави у вказаному розмірі покласти на підозрювану ОСОБА_13 , наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Роз'яснити ОСОБА_10 , що в разі невиконання вище перерахованих обов'язків до неї може бути застосований більш суворий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Після внесення застави у визначеному розмірі оригінал документу із відміткою банку має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення, яка після його отримання та перевірки має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.
У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали оголошено 21.04.2026 року о 13 год. 25 хв.
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1