Виноградівський районний суд Закарпатської області
_______________________________________________________________________________________________ Справа № 299/537/26
Номер провадження 2/299/246/26
20.04.2026 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Левка Т.Ю., секретар судового засідання Онисько С.С., розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду м. Виноградів цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Королівської селищної ради Берегівського району Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: державний нотаріус Виноградівської державної нотаріальної контори Боричок К.В., про визнання права власності на нерухоме майно та майнові права в порядку спадкування за законом,
Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Продан О.В., звернулася до Виноградівського районного суду Закарпатської області із позовною заявою до відповідача Королівської селищної ради Берегівського району Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: державний нотаріус Виноградівської державної нотаріальної контори Боричок К.В., про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач спадкоємцем по смерті свого батька, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Факт родинних відносин підтверджується свідоцтвом про народження позивача серії НОМЕР_1 від 04.11.2025 року. Заповіту покійний не залишив. Позивач як дочка є спадкоємцем за законом першої черги. Інших спадкоємців немає. Відкрилася спадщина за законом на спадкове майно, яке включає: житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 ; житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 ; право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства КСП «Україна» (ПСП «Україна), с. Сасово, в розмірі 5500 гривень. За прийняттям спадщини позивач звернулася до Виноградівської державної нотаріальної контори. Однак у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове нерухоме майно та майнові права державний нотаріус Боричок К.В. у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом їй відмовила. Така ситуація обумовлена тим, що по смерті батька оригінали правовстановлюючих документів віднайдено не було. Таким чином через відсутність необхідних правовстановлюючих документів на спадкове майно та майнові права позивач позбавлена можливості оформити прийняття спадщини у регламентованому порядку та звернулася до суду із даним позовом про визнання за нею права власності на спадкове майно, у порядку спадкування за законом.
Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 у підготовче засідання не з'явилися, однак представник позивача подала до суду заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи у їх відсутність.
Представник відповідача Королівської селищної ради у підготовче засідання не з'явився, однак подав до суду письмову заяву, згідно якої просить суд розглянути справу у його відсутність, заперечень проти вимог позивача не має.
Третя особа, будучи повідомленою про день, час та місце розгляду справи належним чином, в судове засідання також не з'явилася, заяв, клопотань від неї не надходило.
Обстеживши матеріали справи та клопотання сторін, визнаючи в порядку ст.223 ЦПК України необов'язковим відібрання особистих пояснень від учасників процесу, і враховуючи, що у справі наявні достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Так, в підготовчому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_2 , що стверджується свідоцтвом про смерть.
Факт родинних відносин підтверджується свідоцтвом про народження позивача про народження позивача серії НОМЕР_1 від 04.11.2025 року.
За час свого життя батько позивача заповіт не залишив.
Після смерті спадкодавця відкрилася спадщина до складу якої входить:
-житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , який належить померлому на підставі свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок, виданого Виноградівською райдержадміністрацією 04.10.2001 року на підставі розпорядження голови державної адміністрації № 585,
-житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Виноградівською державною нотаріальною конторою 12.08.2003 року за реєстровим №2351, зареєстрований за ОСОБА_4 (покійною матір'ю спадкодавця, бабою позивача);
-право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства КСП «Україна» (ПСП «Україна), с. Сасово, в розмірі 5500 гривень, згідно свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства серії ЗК №III 028920 від 12.07.2005 року, виданого на ім'я покійної матері спадкодавця ОСОБА_4 .
У частині спадкування речових прав на житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 та майнового паю члена КСП «Україна» (ПСП «Україна) суд встановив, що баба позивача (мати спадкодавця) ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 . По її смерті батько позивача спадщину прийняв, однак свідоцтво про право на спадщину не отримав. У той же час ч.3 ст. 1296 ЦК України регламентовано, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Верховний Суд роз'яснив, що законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини», і пов'язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права (таку правову позицію відображено в постанові ВС від 14.08.2019 р. у справі №523/3522/16-ц.
Суд констатує, що позивач, як єдиний спадкоємець першої черги, після смерті свого батька, спадщину прийняла відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України.
Згідно положень ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати Свідоцтво про право на спадщину. Статтею 1297 зазначеного Кодексу встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Верховний Суд України в п. 23 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № 7 роз'яснив, що Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.
У зв'язку з необхідністю оформлення спадщини, що залишилася після смерті спадкодавця, позивач звернулася до державного нотаріуса Виноградівської державної нотаріальної контори Боричок К.В., однак отримала відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно.
Таким чином позивач не має можливості оформити спадщину через нотаріальну контору із-за відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно та майнові права.
Відповідно до вимог п.1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Відповідно до п.37 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи.
Згідно ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені після відкриття спадщини.
Згідно ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, а частиною 3 статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Крім того, відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність Свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Технічну інвентаризацію спадкового майна проведено.
Згідно довідки КП «Виноградівське РБТІ» від 16.12.2025 року №918 житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 будівництвом завершений, на підставі свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок, виданого Виноградівською райдержадміністрацією 04.10.2001 року на підставі розпорядження голови державної адміністрації №585, зареєстрований за спадкодавцем.
Згідно довідки КП «Виноградівське РБТІ» від 16.12.2005 року №915 житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 будівництвом завершений, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Виноградівською державною нотаріальною конторою 12.08.2003 року за рееєстровим №2351, зареєстрований за ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом. виданого Виноградівською державною нотаріальною конторою від 12. 08. 2003 року за реєстром № 2351.
Стаття 41 Конституції України закріплює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (ч. 1). Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (ч. 2). Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (ч. 4).
ВССУ в своєму узагальненні судової практики розгляду цивільних справ про спадкування № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року відзначив, що відповідно до ч. 3. ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Державна реєстрація права власності, зокрема, на споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як інструкцією «Про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР», затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мінюсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).
Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у по господарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.
Разом з тим, згідно п.6 Постанови Пленуму ВССУ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» якщо право власності спадкодавця не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, правовстановлюючими є документи, що підтверджують підставу для переходу права власності в порядку правонаступництва, а також документи спадкодавця, що підтверджують виникнення у нього права власності на нерухоме майно.
Виходячи з вимог ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (в редакції від 01.01.2013 року), рішення суду є правовстановлюючим документом, на основі якого може бути проведена реєстрація права власності на нерухоме майно.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В той же час, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (ч. 2 ст. 382, ст. 392 ЦК України).
Таким чином, позивач у порядку спадкування за законом успадкувала житлові будинки та майновий пай після смерті її батька, які згідно положень закону належать позивачу з часу відкриття спадщини, однак не може реалізувати своє право на оформлення спадщини, від чого залежить можливість здійснення повноважень власника, тобто, володіння, користування та розпорядження спадковим майном.
За таких встановлених у підготовчому засіданні обставин, суд, розглядаючи вказану справу в межах заявлених позивачем вимог та на підставі наданих сторонами доказів, які оцінені судом в їх сукупності, вважає, що позивачем на законних підставах набуто право власності на спадкове майно та майнові права, тому позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.
На підставі наведеного, керуючись статтями 10, 12, 13, 18, 81, 223, 259, 263-265 ЦПК України, статтями 5, 16, 328, 392, 1225, 1261, 1265, 1268, 1270 ЦК України, Постановою ПВС № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», суд, -
Позовні вимоги задоволити.
У порядку спадкування за законом визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 право власності на :
1) житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 ;
2) житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 ;
3) майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства КСП «Україна» (ПСП «Україна), с. Сасово, в розмірі 5500 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
ГоловуючийЛевко Т. Ю.