18 березня 2026 року
м. Київ
cправа № 914/1898/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Рогач Л. І. - головуюча, Краснов Є. В., Мачульський Г. М.,
за участю секретаря судового засідання - Салівонського С. П.,
представників учасників справи:
Товариства з додатковою відповідальністю "Львівський завод фрезерних верстатів" - Сеньківа А. І.,
Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ВЕЕМ-Металавтопром" - Яцишина А. В., Оприска М. В., Шевців Б. М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ВЕЕМ-Металавтопром" та Львівської міської ради
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.12.2025
(судді Панова І. Ю., Кравчук Н. М., Скрипчук О. С.)
у справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Львівський завод фрезерних верстатів"
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ВЕЕМ-Металавтопром", 2) Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у місті Львові, 3) Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, 4) Давидівської сільської ради Об'єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області
про визнання права власності на пожежний резервуар, скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, скасування рішення про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, скасування запису про право власності № 20675290, зобов'язання відповідача-1 не чинити перешкоди в користуванні позивачем пожежним резервуаром, зобов'язання відповідача-1 відновити пожежний резервуар, привівши його до попереднього стану відповідно до технічного паспорта
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ВЕЕМ-Металавтопром"
до 1) Товариства з додатковою відповідальністю "Львівський завод фрезерних верстатів", 2) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, 3) державного реєстратора Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Живка Михайла Олександровича,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2 - Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у місті Львові.
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-3 - Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради,
про визнання незаконним та скасування Переліку майна, переданого до статутного фонду Товариства з додатковою відповідальністю "Львівський завод фрезерних верстатів", скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), скасування записів про право власності.
1. Історія справи
1.1. У жовтні 2018 року Товариство з додатковою відповідальністю "Львівський завод фрезерних верстатів" (далі - ТзДВ "ЛЗФВ", позивач) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ВЕЕМ-Металавтопром" (далі - ТОВ "Компанія ВЕЕМ-Металавтопром", відповідач-1, скаржник), Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у місті Львові та Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради про визнання права власності на пожежний резервуар, скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, скасування рішення про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, скасування запису про право власності № 20675290, зобов'язання ТОВ "Компанія ВЕЕМ-Металавтопром" не чинити перешкоди в користуванні позивачем пожежним резервуаром, зобов'язання ТОВ "Компанія ВЕЕМ-Металавтопром" відновити пожежний резервуар, привівши його до попереднього стану відповідно до технічного паспорта.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником об'єкта нерухомого майна - пожежного резервуару об'ємом 250 м3, с. н. с. літ. Ш-1, по вул. Зеленій, 149 у місті Львові, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав, індексний номер 140444403. Право власності на спірну будівлю отримано позивачем внаслідок корпоратизації Львівського заводу фрезерних верстатів, тобто виникло до 01.01.2013, тому відповідно до статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на чуже майно та їх обтяжень" таке право вважається існуючим, дійсним та підлягає захисту. ТОВ "Компанія ВЕЕМ-Металавтопром" протиправно включило спірну будівлю як складову частину належного йому на праві власності експериментального цеху, розташованого по вул. Зелена, 149-Г у м. Львові та зареєструвало за собою право власності на спірну будівлю, видавши її за нежитлову будівлю Т-1 площею 67,5 м3, 2018 року побудови, з/бетон, чим порушила (оспорила) права позивача. Крім цього, ТОВ "Компанія ВЕЕМ-Металавтопром", на переконання позивача, протиправно проводить будівельні роботи на спірній будівлі.
1.3. Позивач вважає, що його порушене право власності на спірну будівлю може бути ефективно захищено у спосіб визнання цього права, а також у спосіб відновлення того становища, яке існувало до порушення, шляхом скасування реєстрації спірної декларації про готовність до експлуатації; скасування рішення від 12.07.2018 № 42026715 про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яким внесено зміни до запису про право власності за № 20675290, скасування реєстрації за ТОВ "Компанія ВЕЕМ-Металавтопром" права власності на спірну будівлю як на нежитлову будівлю Т-1 2018 року побудови, що є складовою частиною об'єкта нерухомого майна, реєстраційний номер 1262220446101, під назвою "експериментальний цех та нежитлова будівля" по вул. Зелена 149-Г у м. Львові, шляхом скасування запису про право власності, приведення спірної будівлі до попереднього стану.
1.4. У листопаді 2018 року до суду із зустрічними позовними вимогами звернулося ТОВ "Компанія ВЕЕМ-Металавтопром" до ТзДВ "ЛЗФВ", Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях та державного реєстратора Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Живка Михайла Олександровича про визнання незаконним та скасування Переліку майна, переданого до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства "Львівський завод фрезерних верстатів" (далі - ВАТ "ЛЗФВ"), виданого 20.10.2015 Регіональним відділенням Фонду державного майна по Львівській області листом від 20.10.2015 № 11-07-06808 (далі - Перелік), скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 35836101 від 23.06.2017 12:29:58, прийнятого Живком Михайлом Олександровичем, державним реєстратором Зубрянської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, скасування запису про право власності № 21075274, вчиненого державним реєстратором, щодо нерухомого майна, реєстраційний номер 1283698046101, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 35836443 від 23.06.2017 12:38:46, та скасування запису про право власності № 21075581, вчиненого щодо реєстрації об'єкта нерухомого майна, реєстраційний номер 1283714646101.
1.5. Господарський суд Львівської області рішенням від 27.12.2019, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.12.2020, у задоволенні первісного позову відмовив в повному обсязі; зустрічний позов до ТзДВ "ЛЗФВ" та до державного реєстратора Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Живка Михайла Олександровича задовольнив частково, у задоволенні зустрічного позову до ТзДВ "ЛЗФВ" та до державного реєстратора Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Живка Михайла Олександровича про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 35836443 від 23.06.2017 12:38:46, і скасування запису про право власності № 21075581 щодо реєстрації об'єкта нерухомого майна, реєстраційний номер 1283714646101, відмовив; у задоволенні зустрічного позову до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях про визнання незаконним та скасування Переліку на письмове звернення ТзДВ "ЛЗФВ" від 07.10.2015 № 419 відмовив.
1.6. Верховний Суд постановою від 18.05.2021 рішення Господарського суду Львівської області від 27.12.2019 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.12.2020 у справі скасував, справу передав на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.
1.7. Суд касаційної інстанції виходив, серед іншого, з того, що суди попередніх інстанцій, порушуючи статтю 238 ГПК України (далі - ГПК України), не застосували стандарт доказування "вірогідності доказів", зокрема щодо недоказанності факту існування в натурі спірного пожежного резервуару як нерухомого майна станом на момент корпоратизації Львівського заводу фрезерних верстатів та перетворення його у ВАТ "ЛЗФВ", складення технічного паспорту на нього та реєстрації щодо нього права власності за первісним позивачем в 2017 році; факту включення спірного пожежного резервуару до статутного фонду ВАТ "ЛЗФВ"; факту що спірний пожежний резервуар, позначений літ. Ш-1, який зареєстрований за ТзДВ "ЛЗФВ" (запис 21075274), і нежитлове приміщення під літ. Т'-l, яке зареєстроване за ТОВ "Компанія ВЕЕМ-Металавтопром" (запис 20675290), є різними об'єктами.
1.8. Під час нового розгляду справи у суді першої інстанції ТОВ "Компанія ВЕЕМ-Металавтопром" подало заяву про зміну предмета зустрічного позову. Згідно з поданою заявою позивач за зустрічним позовом просив:
- визнати незаконним та скасувати Перелік майна, переданого до статутного фонду ТзДВ "Львівський завод фрезерних верстатів", виданий Регіональним відділенням Фонду державного майна по Львівській області листом № 11-07-06808 від 20.10.2015 на письмове звернення ТзДВ "Львівський завод фрезерних верстатів" від 07.10.2015 № 419;
- визнати незаконним та скасувати державну реєстрацію права власності за ТзДВ "Львівський завод фрезерних верстатів" на пожежний резервуар об'ємом 250 м3 с. н. с. літ "Ш-1" (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1283698046101), загальною площею 67,7 м2, за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 149;
- припинити право власності ТзДВ "Львівський завод фрезерних верстатів" на пожежний резервуар об'ємом 250 м3 с. н. с. літ "Ш-1" (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1283698046101), загальною площею 67,7 м2, за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 149.
1.9. ТзДВ "Львівський завод фрезерних верстатів" 26.07.2021 подало до суду заяву про часткову зміну предмета позову; ухвалою суду першої інстанції від 16.09.2021 заяву задоволено, постановлено здійснювати розгляд первісних позовних вимог у такій редакції:
- визнати за позивачем право власності на пожежний резервуар об'ємом 250 м3 с. н. с. літ. Ш-1, що по вул. Зеленій, 149 м. Львова, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1283698046101;
- скасувати реєстрацію Декларації про готовність до експлуатації об'єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об'єктів з незначними наслідками (CC1) щодо об'єкту "Будівництво виробничої будівлі по вул. Зелена, 149-Г зі знесенням металевого навісу", яка зареєстрована Інспекцією ДАБК у м. Львові 18 травня 2018 року за № ЛВ 141181380766;
- скасувати рішення № 42026715 від 12.07.2018 року про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яким внесено зміни до запису про право власності за номером 20675290 розділ у Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1262220446101;
- скасувати державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна "експериментальний цех та нежитлова будівля" реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1262220446101 з одночасним припиненням права власності ТОВ "Компанія ВЕЕМ-Металавтопром" на об'єкт нерухомого майна "експериментальний цех та нежитлова будівля" реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1262220446101;
- зобов'язати відповідача-1 не чинити перешкоди в користуванні позивачем пожежним резервуаром об'ємом 250 м3 с. н. с. літ. Ш-1, що по вул. Зеленій, 149 м. Львова, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1283698046101 та використанні його за цільовим призначенням;
- зобов'язати відповідача-1 відновити пожежний резервуар об'ємом 250 м3 с. н. с. літ. Ш-1 реєстраційний номер 1283698046101, по вул. Зелена, 149 у місті Львові, привівши його до попереднього стану відповідно до технічного паспорта на пожежний резервуар об'ємом 250 м3 с. н. с. літ. Ш-1 за адресою м. Львів, вул. Зелена, 149, складеним ФОП Лаба П. І. станом на 29.05.2017, з урахуванням виправлень від 04.10.2018, в тому числі: демонтувати бетонні опірні подушки та розміщені на них металеві колони розміщені всередині резервуару; демонтувати стрічковий фундамент та цегляні стіни, якими пожежний резервуар оточено по периметру; демонтувати металеві колони, розміщені навколо пожежного резервуару та по периметру на стрічковому фундаменті; демонтувати залізобетонне перекриття, облаштоване над цими колонами; демонтувати результати всіх інших будівельних робіт, наявність яких непередбачена технічним паспортом на пожежний резервуар об'ємом 250 м3 с. н. с. літ. Ш-1 за адресою м. Львів, вул. Зелена, 149 , складеним ФОП Лаба П. І. станом на 29.05.2017, з урахуванням виправлень від 04.10.2018.
2. Короткий зміст судових рішень за результатами нового розгляду справи
2.1. За результатами нового розгляду Господарський суд Львівської області рішенням від 07.04.2025 відмовив у задоволенні первісного та зустрічного позовів.
2.2. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ТзДВ "Львівський завод фрезерних верстатів" оскаржило його в апеляційному порядку і просило скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 07.04.2025 в частині відмови в задоволенні первісного позову та в оскаржуваній частині прийняти нове рішення, яким задовольнити первісний позов.
2.3. Західний апеляційний господарський суд постановою від 02.12.2025 апеляційну скаргу ТзДВ "Львівський завод фрезерних верстатів" задовольнив частково. Рішення Господарського суду Львівської області від 07.04.2025 у частині відмови в задоволенні первісного позову ТзДВ скасував частково, прийняв нове рішення, яким позов задовольнив частково, ухвалив:
- визнати за ТзДВ "Львівський завод фрезерних верстатів" право власності на пожежний резервуар об'ємом 250 м3 с. н. с. літ. Ш-1, що по вул. Зеленій, 149 м. Львова, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1283698046101;
- скасувати реєстрацію Декларації про готовність до експлуатації об'єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об'єктів з незначними наслідками (CC1) щодо об'єкту "Будівництво виробничої будівлі по вул. Зелена, 149-Г зі знесенням металевого навісу", яка зареєстрована Інспекцією ДАБК у м. Львові 18 травня 2018 року за № ЛВ141181380766;
- скасувати рішення № 42026715 від 12.07.2018 про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яким внесено зміни до запису про право власності за номером 20675290 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1262220446101;
- скасувати державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна "експериментальний цех та нежитлова будівля" реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1262220446101 з одночасним припиненням права власності ТОВ "Компанія ВЕЕМ-Металавтопром" (код 30994335) на об'єкт нерухомого майна "експериментальний цех та будівля" реєстраційний номер об'єкта 1262220446101;
- зобов'язати ТОВ "Компанія ВЕЕМ-Металавтопром" не чинити перешкоди в користуванні позивачем пожежним резервуаром об'ємом 250 м3 с. н. с. літ. Ш-1, що по вул. Зеленій, 149 м. Львова, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1283698046101 та використанні його за цільовим призначенням;
- зобов'язати ТОВ "Компанія ВЕЕМ-Металавтопром" відновити пожежний резервуар об'ємом 250 м3 с. н. с. літ. Ш-1 реєстраційний номер 1283698046101, по вул. Зелена, 149 у місті Львові, привівши його до попереднього стану відповідно до технічного паспорта на пожежний резервуар об'ємом 250 м3 с. н. с. літ. Ш-1 за адресою м. Львів, вул. Зелена, 149, складеним ФОП Лаба П. І. станом на 29.05.2017, з урахуванням виправлень від 04.10.2018, в тому числі: демонтувати бетонні опірні подушки та розміщені на них металеві колони розміщені всередині резервуару; демонтувати стрічковий фундамент; демонтувати металеві колони, розміщені навколо пожежного резервуару та по периметру на стрічковому фундаменті; демонтувати залізобетонне перекриття, облаштоване над цими колонами; демонтувати результати всіх будівельних робіт, наявність яких не передбачена технічним паспортом на пожежний резервуар об'ємом 250 м3 с. н. с. літ. Ш-1 за адресою м. Львів, вул. Зелена 149, складеним ФОП Лаба П. І. станом на 29.05.2017, з урахуванням виправлень від 04.10.2018.
В частині відмови у задоволенні первісного позову до Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Львівської міської ради рішення Господарського суду Львівської області від 07.04.2025 суд апеляційної інстанції залишив без змін рішення Господарського суду Львівської області від 07.04.2025.
2.4. З огляду на встановлені апеляційним судом фактичні обставини, наявні у справі докази та правову природу спірного майна, колегія суддів дійшла висновку, що право власності первісного позивача на спірний пожежний резервуар виникло в силу закону внаслідок корпоратизації та не припинялося. Реєстрація права власності за відповідачем-1 за первісним позовом здійснена без наявності правових підстав та підлягає скасуванню.
2.5. Щодо відмови у задоволені первісного позову до Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Львівської міської ради колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначила, що оскільки Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Львівської міської ради не приймало жодного оскаржуваного позивачем за первісним позовом рішення про державну реєстрацію, які є предметом судового оскарження у межах цієї справи, а таке спірне рішення прийняте державним реєстратором Давидівської сільської ради об'єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області, то Управління не є належним відповідачем.
3. Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх обґрунтування
Касаційна скарга ТОВ "Компанія ВЕЕМ-Металавтопром"
3.1. ТОВ "Компанія ВЕЕМ-Металавтопром" через підсистему "Електронний суд" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.12.2025, у якій просить її скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду Львівської області від 07.04.2025.
3.2. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме статтю 392 Цивільного кодексу України, без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, що є підставою для касаційного оскарження у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
3.3. На думку скаржника, застосовуючи статтю 392 Цивільного кодексу України, колегія суддів суду апеляційної інстанції не врахувала висновків Верховного Суду щодо застосування цієї норми права, викладених у постановах від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 15.10.2019 у справі № 911/3749/17, від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17, від 21.09.2022 у справі № 908/976/19, від 03.10.2023 у справі № 922/2144/16 (922/3401/21), від 30.08.2023 у справі № 914/2944/22, від 21.03.2023 у справі № 911/404/21.
3.4. ТОВ "Компанія ВЕЕМ-Металавтопром" також вважає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та положення Цивільного кодексу України щодо способів захисту без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 13.05.2025 у справі № 420/21467/23, неправильно застосував положення Земельного кодексу України та Цивільного кодексу України щодо єдності земельної ділянки та нерухомого майна без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, застосував статтю 41 Конституції України, статті 328, 346 Цивільного кодексу України та статті 2, 26, 27, 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" без урахування висновків щодо застосування норми права, викладених у постанові Верховного Суду від 21.01.2021 у справі № 925/1222/19.
3.5. Скаржник зазначає, що він є добросовісним орендарем земельної ділянки по вул. Зеленій, 149-Г у м. Львові із 2004 року. Жодних доказів наявності права користування цією земельною ділянкою у позивача у справі немає. На момент державної реєстрації пожежного резервуару як нерухомого майна позивач по первісному позову також не був користувачем земельної ділянки, на якій він розташований.
3.6. Також за доводами скаржника суд апеляційної інстанції не врахував правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 16.10.2019 року у справі № 460/762/16-ц, щодо непропорційного та неправомірного втручання у право власності та порушення принципів належного урядування та правової визначеності.
3.7. Водночас, посилаючись на пункт 4 частини другої 2 статті 287, пункти 1, 4 частини третьої статті 310 ГПК України, скаржник вказує, що суд апеляційної інстанції не дослідив наведені ним у касаційній скарзі зібрані у справі докази, встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Касаційна скарга Львівської міської ради
3.8. Львівська міська рада (далі - Львівська міська рада, скаржник), як особа, яка не брала участі у справі, через підсистему "Електронний суд" звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.12.2025, у якій просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд.
3.9. Львівська міська рада у касаційній скарзі посилається на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та зазначає, що підставою касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції є прийняття рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі (пункт 8 частини першої статті 310 ГПК України).
3.10. Скаржник вказує, що суд апеляційної інстанції визнав право власності на спірне майно у цій справі без відома та залучення до розгляду справи власника земельної ділянки, на якій знаходиться таке майно - Львівської міської ради.
3.11. На думку Львівської міської ради оскаржувана постанова суду обмежує право власності територіальної громади міста Львова на земельні ділянки в частині її права розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, оскільки така земельна ділянка без відома власника обтяжена об'єктом нерухомості третіх осіб.
4. Позиція інших учасників справи
4.1. ТзДВ "ЛЗФВ" у відзиві просить касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Компанія ВЕЕМ-Металавтопром», в частині касаційної підстави визначеної пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, закрити. В решті у задоволенні касаційної скарги відмовити, оскаржувану постанову Західного апеляційного господарського суду залишити без змін. Також просить закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Львівської міської ради.
4.2. Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у місті Львові у відзиві просить касаційну скаргу ТОВ "Компанія ВЕЕМ-Металавтопром" задовольнити, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
4.3. Давидівська сільська рада Львівського району Львівської області вважає, що касаційна скарга ТОВ "Компанія ВЕЕМ-Металавтопром" підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова апеляційного суду до скасування, а рішення Господарського суду Львівської області у цій справі - без змін.
5. Обставини справи, встановлені судами
5.1. Згідно з наказом Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України від 23.12.1994 № 1686, виданого на підставі Указу Президента України "Про корпоратизацію підприємств" від 15.06.1993 та Положення про порядок корпоратизації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.1993, на базі Львівського заводу фрезерних верстатів створено ВАТ "ЛЗФВ", про що 04.01.1995 виконавчим комітетом Львівської міської ради було видано свідоцтво № 00222278 про державну перереєстрацію Львівського заводу фрезерних верстатів.
5.2. 22.12.1994 затверджено акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу Львівського заводу фрезерних верстатів № 002222278.
5.3. Згідно з інвентаризаційним описом № 72 основних засобів, складеним відповідно до наказу № 159 у процесі інвентаризації, закінченої 01.10.1994, під порядковим номером 36 вказано об'єкт - пожежний резервуар V=250 м3 с.н.с., рік випуску - 1975, інвентаризаційний номер - 02-00026.
5.4. За даними Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області згідно з відповіддю від 20.10.2015 до статутного фонду ВАТ "ЛЗФВ" (ЄДРПОУ 00222278) передано, зокрема, пожежний резервуар V=250 м3, що є предметом спору у цій справі.
5.5. Згідно з рішенням позачергових загальних зборів акціонерів ВАТ "ЛЗФВ" від 11.11.2011, оформленого протоколом № 2, ВАТ "ЛЗФВ" припинено шляхом його перетворення у ТзДВ "ЛЗФВ", а рішенням позачергових загальних зборів акціонерів ВАТ "ЛЗФВ" від 24.01.2012, оформленим протоколом № 1, затверджено передавальний акт від товариства до ТзДВ "ЛЗФВ", яке є правонаступником усього майна, усіх прав та обов'язків ВАТ "ЛЗФВ", включаючи всі зобов'язання стосовно всіх кредиторів. 10.02.2012 установчими зборами ТзДВ "ЛЗФВ" вирішено створити ТзДВ "ЛЗФВ" у результаті перетворення ВАТ "ЛЗФВ" (ідентифікаційний код 00222278).
5.6. 20.06.2017 об'єкт нерухомого майна - пожежний резервуар об'ємом 250 м3, літ. Ш-1, загальною площею 72 м2, розташований за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 149 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1283698046101), зареєстрований на праві приватної власності ТзДВ "ЛЗФВ" на підставі акта оцінки вартості цілісного майнового комплексу від 22.12.1994 та переліку майна, переданого до статутного фонду ВАТ "ЛЗФВ".
5.7. З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05.10.2018 № 140444403 вбачається, що до об'єкта нерухомого майна (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1283698046101) - пожежний резервуар об'ємом 250 м3 с.н.с, літ. Ш-1, внесено зміни та здійснено опис згідно з технічним паспортом щодо площі: загальна площа 67,7 м2, за рахунок уточнення площ та проведених переобмірів загальна площа змінилася з 72,0 м2 на 67,7 м2 згідно з довідкою від 04.10.2018 № 0510, виданої ФОП Лаба П. І.
5.8. Також суди установили обставини набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (експериментальний цех) відповідачем-1. Так, 28.11.2001 ВАТ "ЛЗФВ" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія ВЕЕМ" (правонаступником якого є ТОВ "Компанія ВЕЕМ-Металавтопром") уклали договір купівлі-продажу будівель, який зареєстрований за № 7330, зі змісту якого вбачається, що ВАТ "ЛЗФВ" продало ТОВ "Компанія ВЕЕМ" експериментальний цех під літ. Л-2, розташований за адресою м. Львів, вул. Зелена, 149 , площею 1247,2 м2, який складається із приміщень, позначених у поверховому плані Львівського обласного державного комунального бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки від 17.07.2000 цифрами, а саме першого поверху загальною площею 998,6 м2, другого поверху загальною площею 248,6 м2 та будівлі навісу під літ. Т-1, розташованого за адресою м. Львів, вул. Зелена, 149, площею 397,5 м2. За наслідками чого 17.01.2003 Львівське обласне державне комунальне бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки видало реєстраційне посвідчення на відповідні об'єкти нерухомого майна, зареєстровані на праві колективної власності за ТОВ "Компанія ВЕЕМ", а 06.07.2006, як вбачається з витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 11148158, ТОВ "Компанія ВЕЕМ" зареєструвало право колективної власності на експериментальний цех під літерою Л-2, площею 1247,2 м2, та навіс, літ. Т-1, площею 397,5 м2.
5.9. Розпорядженням Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради від 21.03.2003 № 152 будівлі експериментального цеху (в технічному паспорті під літ. Л-2) загальною площею 1247,2 м2 та будівлі навісу загальною площею 397,5 м2 (в технічному паспорті під літ. Т-1), розташованого за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 149, було присвоєно будинковий номер 149-Г.
5.10. 23.09.2004 Львівська міська рада та ТОВ "Компанія ВЕЕМ-Металавтопром" уклали договір оренди земельної ділянки для обслуговування виробничих споруд загальною площею 0,2918 га, у тому числі під забудовою - 0,1547 га, під твердим покриттям - 0,0924 га, відкриті землі - 0,0447 га, кадастровий номер 4610136800:02:005:0058, на якій знаходяться кам'яні нежитлові будівлі, розташовані за адресою: м. Львів, вул. Зелена,149-г, строком на 10 років до 01.07.2014, зареєстрований у Львівській міській раді за № С-229.
5.11. ВАТ "ЛЗФВ" надало згоду та не заперечувало щодо забудови та подальшого використання для потреб ТОВ "Компанія ВЕЕМ-Металавтопром" земельної ділянки площею 127 м2 в правій частині будівлі навісу, літ. Т-1, розташованого за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 149-Г, про що свідчить наявний в матеріалах справи лист від 26.02.2010 вих. № 6211.
5.12. 27.11.2015 ТОВ "Компанія ВЕЕМ-Металавтопром" та Львівська міська рада уклали договір оренди землі, а саме земельної ділянки площею 0,0104 га, у тому числі під забудовою - 0,0100 га, під твердим покриттям - 0,0004 га, кадастровий номер 4610136800:02:005:0310, на якій розміщена кам'яна нежитлова будівля, строком на 10 років до 01.10.2025, зареєстрований у Львівській міській раді за № С-4234, а 27.11.2015 підписали акт приймання-передачі об'єкта оренди, розташованого за адресою: м. Львів, вул. Зелена,149-г, для обслуговування виробничих споруд.
5.13. 27.11.2015 ці ж сторони уклали договір оренди земельної ділянки площею 0,0336 га, у тому числі під забудовою 0,0010 га, під зеленими насадженнями 0,0326 га, кадастровий номер 4610136800:02:005:0311, на аналогічний період, зареєстрований у Львівській міській раді за № С-4235, а 27.11.2015 підписали акт приймання-передачі об'єкта оренди, розташованого за адресою: м. Львів, вул. Зелена,149-Г, для обслуговування виробничих споруд. Щодо вилучення відповідних земельних ділянок, які прилягають до орендованих ТОВ "Компанія ВЕЕМ-Металавтопром" ділянок і не використовуються ТзДВ "ЛЗФВ" для своїх потреб, із користування ТзДВ "ЛЗФВ" останній не заперечив, про що свідчить його нотаріально засвідчена заява від 11.04.2014 № 894.
5.14. 31.03.2017 ТОВ "Компанія ВЕЕМ-Металавтопром" та Львівська міська рада уклали договір оренди землі, а саме земельної ділянки площею 0,2638 га, у тому числі під капітальною забудовою - 0,1574 га, під спорудами - 0,0166 га, під проїздами, проходами та площадками - 0,0124 га, кадастровий номер 4610136800:02:005:0330, на якій розміщені кам'яні нежитлові будівлі, строком на 10 років до 20.10.2026, зареєстрований у Львівській міській раді за № С-4396, розташовані за адресою: м. Львів, вул. Зелена,149-Г, для обслуговування виробничих споруд.
5.15. 24.05.2017 здійснено реєстрацію права власності (номер запису про право власності 20675290) нерухомого майна (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1262220446101) - експериментального цеху та нежитлової будівлі, розташованих за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 149-Г, за власником ТОВ "Компанія ВЕЕМ-Металавтопром".
5.16. 16.02.2018 Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у місті Львові отримала, а 20.02.2018 зареєструвала повідомлення про початок виконання будівельних робіт по об'єкту "Будівництво виробничої будівлі по вул. Зелена,149-Г зі знесенням існуючого металевого навісу", а 18.05.2018 за № ЛВ 141181 затверджено декларацію про готовність до експлуатації об'єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об'єктів з незначними наслідками (СС1), "Будівництво виробничої будівлі по вул. Зелена,149-Г зі знесенням існуючого металевого навісу", замовник ТОВ "Компанія ВЕЕМ-Металавтопром".
5.17. У зв'язку з закінченням будівельних робіт до запису про право власності ТОВ "Компанія ВЕЕМ-Металавтопром" від 24.05.2017 № 20675290 були внесені відповідні зміни щодо характеристик та площі вказаного нерухомого майна.
6. Позиція Верховного Суду
6.1. Заслухавши суддю-доповідачку, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає таке.
Щодо касаційної скарги ТОВ "Компанія ВЕЕМ-Металавтопром"
6.2. За обставинами цієї справи, позивач - ТзДВ "ЛЗФВ" 20.06.2017 здійснив реєстрацію права власності на майно, набуте в процесі корпоратизації на підставі акта оцінки вартості цілісного майнового комплексу від 22.12.1994 та переліку майна, переданого до статутного фонду ВАТ "ЛЗФВ", у тому числі об'єкт нерухомого майна - пожежний резервуар об'ємом 250 м3 (з уточненими змінами - загальна площа 67,7 м2).
6.3. Наразі цей об'єкт нерухомого майна (пожежний резервуар) фактично є підвальним приміщенням іншого об'єкта нерухомого майна - експериментального цеху, власником якого є ТОВ "Компанія ВЕЕМ-Металавтопром".
6.4. Звертаючись з позовом у цій справі, позивач, щоб відновити свої права на пожежний резервуар, просить усунути перешкоди у користуванні належним йому майном шляхом демонтування усіх конструкцій, які над ним розташовані (тобто значної частини нерухомого майна, належного відповідачу-1), а також припинити право власності відповідача-1 на об'єкт нерухомого майна в цілому.
6.5. Тож, у разі позитивного для позивача вирішення спору матиме місце втручання у мирне володіння відповідачем-1 майном, обставини набуття права власності на яке не є спірними у цій справі та щодо якого спору не існує.
6.6. У касаційній скарзі ТОВ "Компанія ВЕЕМ-Металавтопром" посилається на неврахування апеляційним судом вказівок Верховного Суду щодо застосування практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), а саме, щодо застосування до спірних правовідносин статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
6.7. Так, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України та статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
6.8. Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном".
6.9. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми:
(1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер;
(2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями;
(3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах.
Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).
6.10. Критеріями сумісності заходу втручання у право власності із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є такі обставини:
- чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі. Тобто втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;
- чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту зазначеної статті. Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів;
- чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право. Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності.
6.11. Тобто, зміст "трискладового тесту" для оцінки відповідності втручання у право власності європейським стандартам правомірності такого втручання охоплює такі критерії, які мають оцінюватися у сукупності: 1) законність втручання; 2) легітимна мета (виправданість втручання загальним інтересом); 3) справедлива рівновага між інтересами захисту права власності та загальними інтересами (дотримання принципу пропорційності між використовуваними засобами і переслідуваною метою та уникнення покладення на власника надмірного тягаря). Слід також зауважити, що добросовісність набувача майна має значення для застосування як критерію законності втручання держави у право набувача на мирне володіння майном, так і критерію пропорційності такого втручання легітимній меті останнього (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19, від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18).
6.12. Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції є, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. Водночас відсутність такого порушення є тоді, коли дотримані всі три критерії.
6.13. Отже, повинне існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на майно (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20.10.2011 (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), "Кривенький проти України" від 16.02.2017 (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).
6.14. У питаннях оцінки "пропорційності", як і в питаннях наявності "суспільного", "публічного" інтересу, ЄСПЛ визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.
6.15. Водночас суд враховує, що заходи захисту, на які посилається ЄСПЛ, стосуються не лише втручання держави, а й приватних осіб, і можуть мати превентивний або виправний характер.
6.16. Так, ЄСПЛ встановив, що навіть у "горизонтальних" відносинах (тобто у відносинах, заснованими на юридичній рівності між їх учасниками) можуть бути застосовані міркування про суспільний інтерес, які передбачають накладення певних зобов'язань на державу. Тобто відповідні заходи, необхідні для захисту права власності, можуть бути застосовані у справах, пов'язаних із судовими процесами між особами чи компаніями (див. справи "Zolotas v. Greece (no. 2), 2013, § 39; Saraз and Others v. Turkey, 2021, § 70).
6.17. Коли справа стосується звичайних економічних відносин між приватними сторонами, такі позитивні зобов'язання є більш обмеженими. Тому стаття 1 Першого протоколу до Конвенції не може тлумачитися як така, що накладає на Договірні держави будь-які загальні зобов'язання покривати борги приватних осіб.
6.18. Аналіз змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції свідчить про те, що зазначена норма не містить чітких процедурних вимог або зобов'язань процесуального характеру, що стосуються як державних органів, так і у справах між приватними сторонами. Якщо втручання у право на мирне володіння "майном" вчинене приватною особою, то для держави виникає позитивне зобов'язання забезпечити у своїй правовій системі відповідні процедури, щоб майнові права були достатньо захищені законом і щоб існували ефективні засоби правового захисту, за допомогою яких "жертва втручання" може відстояти свої права.
6.19. Так, ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на те, що держави зобов'язані забезпечити судові процедури, які пропонують необхідні процесуальні гарантії, тобто, дозволяють національним судам і трибуналам ефективно та справедливо вирішувати спори між приватними особами (див. справи "Kotov v. Russia" [ВП], 2012, § 114; "Sovtransavto Holding v. Ukraine", 2002, § 96; "Anheuser-Busch Inc. v. Portugal" [ВП], 2007, § 83; "Freitag v. Germany", 2007, § 54; "Shesti Mai Engineering OOD and Others v. Bulgaria", 2011, § 79; "Plechanow v. Poland", 2009, § 100; "Ukraine-Tyumen v. Ukraine", 2007, § 51; "Antonopoulou v. Greece" (ріш.), 2021, § 57; "Nikolay Kostadinov v. Bulgaria", § 54).
6.20. Отже, вирішуючи питання щодо позбавлення права особи на користування майном, а, отже, втручання в право на мирне володіння майном, необхідно враховувати, що у сталій практиці ЄСПЛ напрацьовано наведені вище критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним, чи має воно на меті "суспільний", "публічний інтерес", чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
6.21. Колегія суддів враховує, що критерій "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.
6.22. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".
6.23. Водночас стаття 1 Першого протоколу до Конвенції гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.
6.24. У справі, що розглядається встановлено:
- майно (будівля експериментального цеху) по вул. Зелена, 149 (в подальшому Зелена, 149-Г) була придбана відповідачем-1 у ВАТ "ЛЗФВ" (правонаступником якого є позивач) за відплатним договором від 28.11.2001;
- ВАТ "ЛЗФВ" надало згоду та не заперечувало щодо забудови та подальшого використання для потреб ТзОВ "Компанія ВЕЕМ-Металавтопром" земельної ділянки площею 127 м2;
- щодо вилучення відповідних земельних ділянок, які прилягають до орендованих ТзОВ "Компанія ВЕЕМ-Металавтопром" ділянок і не використовуються ТзДВ "ЛЗФВ" для своїх потреб, із користування ТзДВ "ЛЗФВ" останній не заперечував, про що свідчить нотаріально засвідчена його заява від 11.04.2014 № 894;
- відповідач є орендарем земельних ділянок, на яких розміщено нерухоме майно, відповідно до договорів оренди, укладених з Львівською міською радою;
- роботи по проведенню будівництва, в результаті чого змінено характеристики складових частин об'єкта, проводилися ТзОВ "Компанія ВЕЕМ-Металавтопром" на об'єкті, що знаходився у розпорядженні ТзОВ "Компанія ВЕЕМ-Металавтопром" на земельних ділянках, вилучених за згодою з користування ТзДВ "ЛЗФВ".
6.25. При цьому колегія суддів враховує, що матеріали не містять доказів (і позивач на це не посилається) того, що момент надання згоди вилучення прилеглих земельних ділянок, позивач повідомляв про знаходження на цих ділянках належного йому нерухомого майна, а, враховуючи дату реєстрацію об'єкта нерухомого майна - пожежного резервуару, такі відомості були відсутні і у реєстрі. Більш того, своїми діями (надання згоди щодо забудови і наданням згоди на вилучення земельних ділянок) позивач сприяв відповідачеві у здійсненні господарської діяльності на орендованих останнім земельних ділянках.
6.26. Враховуючи наведені обставини добросовісності набуття відповідачем права власності на майно, право на мирне володіння цим майном, за висновком колегії суддів, має бути захищене відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
6.27. Водночас, оцінюючи співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення, колегія суддів також враховує, що, як встановили суди, для приведення технічного стану споруди "пожежного резервуара" загальною площею 67,7 кв. м у відповідність з технічним паспортом, необхідно проведення демонтажних робіт розташованої над ним (пожарним резервуаром) частини нерухомого майна площею 713,0 кв. м, які входять до складу нежитлової будівлі Т'-1 загальною площею 780,5 кв. м, яка у свою чергу є складовою частиною об'єкта нерухомого майна з назвою "експериментальний цех та нежитлова будівля", власником якого є відповідач-1.
6.28. З огляду на все вищевикладене, колегія суддів констатує, що у разі позитивного для позивача вирішення спору мало би місце непропорційне втручання у мирне володіння майном відповідачем-1, який, у такому разі буде позбавлений не тільки спірного майна, але й того майна, яке не є предметом суперечки і понесе індивідуальний і надмірний тягар, що, вочевидь, не відповідає вимогам статті 1 Першого протоколу до Конвенції щодо відповідності втручання у право на мирне володіння майном цілям такого втручання.
6.29. Водночас колегія суддів враховує, що оскільки права позивача на належне йому майно не можуть бути відновлені у обраний ним спосіб (приведення у попередній стан) без порушення пропорційності втручання у мирне володіння майном відповідачем-1, позивач не позбавлений права на отримання справедливої компенсації, оскільки, за усталеною практикою ЄСПЛ, позбавлення власності без виплати суми, обґрунтовано пов'язаної з її вартістю, зазвичай призводить до недотримання необхідного справедливого балансу між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи і становить непропорційний тягар для заявника (див. рішення від 16 лютого 2017 року у справі «Кривенький проти України» (Kryvenkyy v. Ukraine), № 43768/07, пункт 45; від 09 грудня 1994 року у справі «Святі монастирі проти Греції» (The Holy Monasteries v. Greece), пункт 71, серія А № 301-А, від 10 червня 2021 року «Колишній король Греції та інші проти Греції» [ВП] (Former King of Greece and Others v. Greece) [GC], заява № 25701/94, пункт 89, ЄСПЛ 2000-XII).
6.30. З цих підстав колегія суддів дійшла висновку, що постанову суду апеляційної інстанції про задоволення позову слід скасувати, заливши в силі рішення суду першої інстанції з мотивів, викладених у цій постанові. Касаційну ж скаргу ТзОВ "Компанія ВЕЕМ-Металавтопром" слід задовольнити частково.
Щодо касаційної скарги Львівської міської ради
6.31. Відповідно до частини першої статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
6.32. Частиною першою статті 287 ГПК України закріплено норму, відповідно до якої учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на судове рішення.
6.33. За частиною четвертою статті 287 ГПК України особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, має право подати касаційну скаргу на судове рішення лише після його перегляду в апеляційному порядку за її апеляційною скаргою, крім випадку, коли судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи було ухвалено безпосередньо судом апеляційної інстанції.
6.34. Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, яке за апеляційною скаргою Львівської міської ради не переглядалось, касаційне провадження, відкрите за її касаційною скаргою, належить закрити.
7. Висновки Верховного Суду
7.1. Відповідно до частини першої статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
7.2. За частинами першою, четвертою статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
7.3. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
7.4. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанову суду апеляційної інстанції слід скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, проте з мотивів, викладених у цій постанові. З цих підстав касаційну скаргу ТОВ "Компанія ВЕЕМ-Металавтопром" слід задовольнити частково. Касаційне провадження за касаційною скаргою Львівської міської ради слід закрити.
8. Розподіл судових витрат
8.1. Судовий збір за подання касаційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України слід покласти на позивача.
Керуючись статтями 129, 296, 300, 301, 308, 311, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ВЕЕМ-Металавтопром" задовольнити частково.
2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.12.2025 у справі № 914/1898/18 скасувати.
3. Рішення Господарського суду Львівської області від 07.04.2025 у справі № 914/1898/18 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В решті рішення залишити в силі.
4. Касаційне провадження за касаційною скаргою Львівської міської ради на постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.12.2025 у справі № 914/1898/18 закрити.
5. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Львівський завод фрезерних верстатів" (код ЄДРПОУ 00222278, 79035, Львівська обл., місто Львів, вул. Зелена, будинок 149) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ВЕЕМ-Металавтопром" (код ЄДРПОУ 30994335, 79069, Львівська обл., місто Львів, вул. Шевченка, будинок 323) 16 915 (шістнадцять тисяч дев'ятсот п'ятнадцять) грн 20 коп. судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуюча Л. Рогач
Судді Г. Мачульський
Є. Краснов