22 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 902/774/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Рогач Л. І. - головуючої, Мачульського Г. М., Краснова Є. В.,
перевіривши матеріали касаційної скарги керівника Черкаської обласної прокуратури
на рішення Господарського суду Вінницької області від 25.11.2025,
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2026 та
на додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.03.2026
у справі за позовом заступника керівника Уманської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Відділу освіти Жашківської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глорія-В"
про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення неустойки у розмірі 726 023,86 грн,
Заступник керівника Уманської окружної прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Відділу освіти Жашківської міської ради з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глорія-В" (далі - ТОВ "Глорія-В", відповідач, скаржник) з вимогами:
- визнати недійсними додаткові угоди від 29.08.2024 № 1 та від 31.10.2024 № 2 до договору від 19.07.2024 № 310, укладеного між Відділом освіти Жашківської міської ради та ТОВ "Глорія-В";
- стягнути з ТОВ "Глорія-В" на користь Відділу освіти Жашківської міської ради 248 954,86 грн пені та 477 069,00 грн штрафу.
Господарський суд Вінницької області рішенням від 25.11.2025, залишеним без змін Північно-західним апеляційним господарським судом у постанові від 05.03.2026, позов задоволено частково. Визнано недійсними додаткові угоди від 29.08.2024 № 1, від 31.10.2024 № 2 до договору від 19.07.2024 № 310. Стягнуто з ТОВ "Глорія-В" на користь Відділу освіти Жашківської міської ради 73 669,76 грн пені та 143 120,70 грн штрафу. Також стягнуто з ТОВ "Глорія-В" на користь Черкаської обласної прокуратури 13 516,14 грн судових витрат зі сплати судового збору. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 175 285,10 грн пені та 333 948,30 грн штрафу - відмовлено.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами об'єктивної неможливості виконання взятих на себе зобов'язань за договором закупівлі у межах визначеного договором строку поставки товару внаслідок виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, які б зумовлювали необхідність такого продовження.
Суд апеляційної інстанції також вказав, що оскільки додаткова угода від 29.08.2024 № 1 та додаткова угода від 31.10.2024 № 2 до договору від 19.07.2024 № 310 були укладені з порушенням вимог пункту 4 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових та фактичних підстав для задоволення позовних вимог та, відповідно, визнання недійсними спірних угод на підставі частини першої статті 203 та частини першої статті 215 Цивільного кодексу України.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені та штрафу суд апеляційної інстанції, посилаючись на висновки Верховного Суду щодо застосування статей 233 Господарського кодексу України, 551 Цивільного кодексу України, викладених, зокрема, у постановах від 10.02.2020 у справі № 910/1175/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, від 26.02.2020 у справі № 925/605/18, від 18.06.2020 у справі № 904/3491/19, вказав, що питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судом обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії. Як вказав суд, чинним законодавством не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Водночас колегія суддів суду апеляційної інстанції, враховуючи у сукупності встановлені обставини та докази, які містяться у матеріалах справи, поведінку сторін щодо внесення змін до договору в частині продовження строку поставки, вжиття відповідачем заходів для належного виконання зобов'язання, повне виконання зобов'язання з поставки товару, відсутність доказів понесення позивачем збитків та інших негативних наслідків порушення зобов'язання відповідачем, погодилася з висновком суду першої інстанції про зменшення розміру неустойки (пені та штрафу), що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, на 70%, що є співмірним у контексті балансу інтересів обох сторін та запобігатиме настанню негативних наслідків для обох сторін спору.
Стягнення штрафних санкцій у повному обсязі, на переконання суду апеляційної інстанції, було б неспівмірним наслідкам допущеного порушення, що не відповідало б принципам справедливості, розумності та пропорційності відповідальності.
Північно-західний апеляційний господарський суд додатковою постановою від 24.03.2026 задовольнив заяву ТОВ "Глорія-В" та стягнув з Черкаської обласної прокуратури на користь відповідача 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що розмір заявлених представником ТОВ "Глорія-В" витрат на професійну правову допомогу у сумі 5 000 грн відповідає критерію реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, такі витрати мають характер необхідних і є співрозмірними із обсягом виконаної роботи адвокатом у суді апеляційної інстанції, а тому апеляційний суд вважає заявлену до стягнення суму витрат на правову допомогу у такому розмірі обґрунтованою.
До Верховного Суду від керівника Черкаської обласної прокуратури (далі - Прокурор, скаржник) через підсистему "Електронний суд" надійшла касаційна скарга, в якій скаржник просить, зокрема, скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 25.11.2025 у справі в частині відмови у задоволенні позовних вимог, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2026, та прийняти нове рішення про задоволення повністю позовних вимог, скасувати додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.03.2026 у справі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: Рогач Л. І. - головуюча, Краснов Є. В., Мачульський Г. М.
Щодо оскарження рішення Господарського суду Вінницької області від 25.11.2025 у справі в частині відмови у задоволенні позовних вимог, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2026
Прокурор вважає, що в частині відмови у задоволенні позову суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права (статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України), без урахування висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 916/2814/23 (постанова від 19.06.2024), висновки, викладені у судових рішеннях суду першої та апеляційної інстанцій, не відповідають встановленим обставинам справи, а суди дійшли безпідставного висновку про наявність підстав для зменшення штрафних санкцій.
Верховний Суд, вивчивши матеріали касаційної скарги щодо оскарження рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову та постанови суду апеляційної інстанції, дослідивши зміст оскаржуваних судових рішень, зазначає таке.
У наведеній Прокурором постанові від 19.06.2024 у справі № 916/2814/23 Верховний Суд вказав, зокрема, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86, 210 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.
Таким чином, вирішуючи питання щодо зменшення розміру неустойки суди виходять із фактичних обставин у кожній конкретній справі, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення питання щодо підстав для зменшення розміру неустойки, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій.
З огляду на вказане доводи Прокурора про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування норм права не можуть вважатися такими підставами касаційного оскарження судових рішень, оскільки всупереч вимогам ГПК України, з урахуванням статті 292 ГПК України, за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки, додаткової перевірки Судом доказів, встановлення інших обставин, ніж встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, що відповідно до ГПК України до повноважень суду касаційної інстанції не відноситься.
Так, частина друга статті 300 ГПК України імперативно вказує на відсутність у суду касаційної інстанції права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц вказала, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
У пунктах 7.6- 7.8 Рішення Конституційного Суду України від 22.11.2023 у справі № 10-р(ІІ)/2023 вказано, що Європейський суд з прав людини послідовно обстоює позицію, що для розуміння змісту обмежень права на доступ до суду, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є потреба у врахуванні ролі касаційних судів та визнанні того, що умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги; застосування визначеного у національному праві критерію ratione valoris для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою з огляду на саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості. Верховний Суд як суд касаційної інстанції із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та вирішенні спорів. Тому внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі (Цивільному процесуальному кодексі України) підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовчої практики.
Крім виключного випадку касаційного оскарження рішення Господарського суду Вінницької області від 25.11.2025 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2026, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, Прокурор у скарзі наводить такі підстави касаційного оскарження, як те, що касаційна скарга має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
З цього приводу Суд зазначає, що згідно із частиною третьою статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення в яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Оскільки у даній справі судові рішення, що оскаржуються, не підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом, справа не є малозначною та не відноситься до тих, в яких ціна позову не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, наведені Прокурором підстави касаційного оскарження про те, що касаційна скарга має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, не дає правових підстав для відкриття касаційного провадження у справі.
З урахуванням викладеного Верховний Суд дійшов висновку, що скаржник не обґрунтував підстав для оскарження рішення Господарського суду Вінницької області від 25.11.2025 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2026.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 292 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, зокрема, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Ураховуючи викладене вище, касаційна скарга у частині оскарження рішення Господарського суду Вінницької області від 25.11.2025 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2026 повертається скаржнику.
Щодо оскарження додаткової постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.03.2026
Прокурор, посилаючись на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, вказав, що Північно-західний апеляційний господарський суд, ухвалюючи додаткову постанову від 24.03.2026, неправильно застосував норми процесуального права (статті 126, 129 ГПК України), без урахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах.
Як вказано у касаційній скарзі, порушуючи частину четверту статті 236 ГПК України, частину шосту статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" апеляційним судом застосовано норми процесуального права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19, постановах Верховного Суду від 25.05.2023 у справі № 906/959/21, від 17.05.2023 у справі № 903/127/22, від 20.07.2021 у справі № 922/2604/20, від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 щодо застосування положень статей 126, 129 ГПК України.
Прокурор зазначає також, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу є суттєво завищеним і не відповідає критеріям "реальності" та "розумності".
Враховуючи доводи касаційної скарги у частині оскарження додаткової постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.03.2026 колегія суддів дійшла висновку, що матеріали скарги є достатніми для відкриття касаційного провадження за наявності випадку касаційного оскарження судового рішення, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.
За змістом статті 295 ГПК України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження. Оскільки подання відзиву на касаційну скаргу в письмовій формі є правом учасників справи, то у разі реалізації такого права суд касаційної інстанції встановлює відповідний строк для подання зазначеного відзиву.
Керуючись статтями 234, 235, 287- 292, 294, 295, 301 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу керівника Черкаської обласної прокуратури в частині оскарження рішення Господарського суду Вінницької області від 25.11.2025 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2026 у справі № 902/774/25 повернути скаржнику.
2. Відкрити касаційне провадження у справі № 902/774/25 за касаційною скаргою керівника Черкаської обласної прокуратури в частині оскарження додаткової постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.03.2026 та здійснити її перегляд у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
3. Учасники справи мають право подати до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу до 14 травня 2026 року, відсутність яких не перешкоджає здійсненню касаційного перегляду.
4. Інформацію щодо розгляду справи можна отримати на сторінці Суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: http://supreme.court.gov.ua.
5. Витребувати з Господарського суду Вінницької області/Північно-західного апеляційного господарського суду матеріали справи № 902/774/25.
6. Копію ухвали надіслати до Господарського суду Вінницької області та Північно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуюча Л. Рогач
Судді Є. Краснов
Г. Мачульський