17 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 904/4963/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Верхньодніпровської міської ради
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2025 (суддя Іванова Т. В.)
і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.03.2026 (головуючий суддя Джепа Ю. А., судді Мартинюк С. В., Фещенко Ю. В.)
у справі № 904/4963/25
за позовом Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області)
до Верхньодніпровської міської ради Кам'янського району Дніпропетровської області
про стягнення 308 061,60 грн,
У вересні 2025 року Жовтоводська окружна прокуратура Дніпропетровської області звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) з позовом до Верхньодніпровської міської ради Кам'янського району Дніпропетровської області про стягнення завданої порушенням природоохоронного законодавства шкоди в розмірі 308 061,60 грн.
Прокурор обґрунтовував свій позов тим, що в захисних лісонасадженнях на земельних ділянках сільськогосподарського призначення, які належать Верхньодніпровській міській раді, вчинено незаконну порубку 57 дерев породи "акація біла", чим заподіяно шкоду на суму у розмірі 308 061,60 грн.
Прокурор зазначає, що саме відповідач, як власник земельних ділянок, на яких здійснено незаконну виробку, зобов'язаний забезпечувати охорону зелених насаджень, запобігати їх знищенню та несе відповідальність у разі недотримання цих вимог.
Прокурор вказав, що винних у скоєному осіб на даний час не встановлено, а тому шкода підлягає стягненню з власника земель. Розбіжність у координатах, на які посилається відповідач, прокурор вважає опискою, що не впливає на ідентифікацію місця порубки, оскільки акт перевірки, протокол огляду, кадастрові відомості та матеріали кримінального провадження узгоджено вказують на комунальні землі міської ради.
19.12.2025 рішенням Господарського суду Дніпропетровської області, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.03.2026, позовні вимоги задоволено повністю.
Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі суди попередніх інстанцій встановили, що спір виник у зв'язку із заподіянням шкоди навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки дерев у полезахисній лісосмузі на земельних ділянках комунальної власності Верхньодніпровської міської ради Кам'янського району Дніпропетровської області.
Підставою для проведення перевірки стало звернення громадянина ОСОБА_1 від 19.07.2023, подане через урядову "гарячу лінію" щодо незаконної вирубки дерев на території селища Дніпровське Кам'янського району. На виконання цього звернення Державною екологічною інспекцією України 21.07.2023 видано доручення № 962, яким Інспекції Придніпровського округу доручено здійснити перевірку та вжити заходів реагування, а наказом від 26.07.2023 № 168-ТП призначено проведення відповідних заходів державного контролю.
За результатами перевірки 08.08.2023 уповноваженими посадовими особами Інспекції складено акт, яким зафіксовано незаконне пошкодження до ступеня припинення росту 57 дерев породи "акація біла" різного діаметра, що спричинило шкоду навколишньому природному середовищу.
На підставі цього акта Інспекцією здійснено розрахунок шкоди відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665, яка становить 308 061,60 грн.
Місце вчинення правопорушення знаходиться у полезахисній лісосмузі за межами населених пунктів на території Верхньодніпровської територіальної громади та конкретизується в межах земельних ділянок з кадастровими номерами 1221087500:01:065:0015 і 1221087500:01:065:0026, які відповідно до даних Державного земельного кадастру перебувають у комунальній власності Верхньодніпровської міської ради. Обставини місця події також підтверджуються протоколом огляду місця події від 18.02.2025, складеним у межах кримінального провадження № 12023041430000482.
10.08.2023 Інспекцією направлено звернення до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області для реагування, на підставі якого 03.10.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за № 12023041430000482 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 246 Кримінального кодексу України.
Також суди зазначили, що станом на момент розгляду справи досудове розслідування триває, осіб, винних у вчиненні незаконної порубки, не встановлено, заподіяна шкода у добровільному порядку не відшкодована.
17.04.2026 скаржник подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2025 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.03.2026 у справі № 904/4963/25.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.04.2026 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.
За результатами перевірки матеріалів поданої касаційної скарги Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2025 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.03.2026 у справі № 904/4963/25 і в обґрунтування цієї відмови зазначає про таке.
Згідно із пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 Господарського процесуального кодексу України, яким передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України, одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.
Частина сьома статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Таким чином, правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають вимогам вищенаведеної статті 129 Конституції України та узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини.
Предметом позову у цій справі є стягнення у розмірі 308 061,60 грн, що становить менше ніж п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у справах з ціною позову, що не перевищує п?ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Скаржник в обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень посилається на приписи частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Проте, наводячи такі обґрунтування, скаржник не врахував, що у справі з ціною позовів в загальному до п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму такі посилання можуть бути підставою для відкриття касаційного провадження лише за умови, що наявними будуть і передбачені пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України умови, які даватимуть суду право вважати судові рішення у справі з ціною позову до п'ятиста розмірів прожиткового такими, що підлягають касаційному оскарженню.
Касаційна скарга не містить обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а", "б", "в" і "г" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а Суд не вбачає підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі.
Посилання скаржника на ряд постанов Верховного Суду, які містяться у касаційній скарзі, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки висновки у справах, на які він посилається, мають загальний характер і зроблені судами за інших встановлених обставин, які формують зміст правовідносин та зумовили прийняття відповідних судових рішень.
Отже, доводи скаржника (в тому числі із посиланнями на ряд постанов Верховного Суду без належного обґрунтування цих посилань) зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій, необхідності переоцінки доказів у справі та безпосередньо пов'язані із встановленням фактичних обставин справи, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 Господарського процесуального кодексу України).
Щодо посилань скаржника на те, що суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку спрощеного провадження, Верховний Суд зазначає, що як зазначено вище, предметом позову у справі № 904/4963/25 є стягнення грошових коштів, яке становить менше п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, колегія суддів зазначає таке.
Суд апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження від 26.01.2026 зазначив, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (пункт 1 частини десятої статті 270 Господарського процесуального кодексу України). З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
За приписами частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Отже, апеляційний господарський суд вирішив здійснювати розгляд апеляційної скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2025 у справі № 904/4963/25 в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
При цьому, колегія суддів зазначає, що судом апеляційної інстанції не зазначено про те, що скаржник подавав клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) учасників справи. Скаржник не зазначає про це і в своїй касаційній скарзі.
Отже, з урахуванням частини третьої статті 12 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку спрощеного провадження з урахуванням її незначної складності.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).
Таким чином законодавець цілком свідомо надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у частині першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України і це повністю узгоджується із положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За таких обставин, Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у цій справі, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За таких обставин, керуючись статтями 12, 163, 234, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Верхньодніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2025 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.03.2026 у справі № 904/4963/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил