21 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 907/1048/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду
Кондратової І. Д.,
розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СН Девелопмент"
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 12.12.2025
(суддя Пригуза П. Д.)
та постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.02.2026
(головуючий - Матущак О. І., судді: Бойко С. М., Скрипчук О. С.)
у справі за позовом ОСОБА_1
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "СН Девелопмент"
про зобов'язання вчинити дії.
1. ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СН Девелопмент" (далі - відповідач, Товариство, скаржник) про зобов'язання надати їй протягом 10 днів з дати набрання рішенням законної сили належним чином засвідчені копії відповідних документів Товариства.
2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем корпоративних прав позивачки, як учасника Товариства, у якому вона володіє часткою у статутному капіталі у розмірі 4 020 000,00 грн, що складає 50% статутного фонду, в частині права на отримання інформації про господарську діяльність Товариства. Порушення такого права полягає у ненаданні відповіді на надіслані через адвоката на адресу товариства листи-запити від 10.07.2025 у зв'язку з чим позивачка просила суд зобов'язати відповідача протягом 10 днів з дати набрання рішенням законної сили надати їй належним чином засвідчені копії документів, перелік яких зазначений у прохальній частині позовної заяви.
3. 12.12.2025 Господарський суд Закарпатської області ухвалив рішення, яке залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 26.02.2026, яким позов задоволено частково; зобов'язано Товариство протягом 10 днів з дати набрання рішенням законної сили надати позивачці належним чином засвідчені копії наступних документів та інформацію, що перелічено в резолютивній частині рішення суду першої інстанції; у решті позовних вимог про надання документів щодо забезпечення доступу (в режимі перегляду) до облікової бази даних Товариства, яка використовується останнім для податкової та іншої фінансової звітності - відмовлено.
4. 31.03.2026 Товариство подало до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" касаційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати й направити справу на новий розгляд.
5. Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги, установив, що скаргу подано без додержання вимог, викладених у пункті 2 частини четвертої статті 290 ГПК України, який визначає, що до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
6. Вирішуючи питання щодо обов'язку скаржника сплатити судовий збір у встановлених порядку і розмірі, суд виходить з того, що правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011.
7. Згідно з частиною першою статті 4 цього Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
8. Позивачка звернулася з позовом у 2025 році з позовною вимогою немайнового характеру.
9. Частиною другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір справляється у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
10. Відповідно до підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
11. Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
12. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" з 1 січня було встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3 028, 00 грн.
13. Відповідно до вимог касаційної скарги, заявник за подання касаційної скарги мав сплатити судовий збір у розмірі 4 844,80 грн, який розраховано таким чином: (3 028,00 грн * 200% * 0,8).
14. До касаційної скарги скаржник не додав докази сплати судового збору, тому касаційна скарга підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України для надання строку на усунення встановлених недоліків у частині сплати судового збору.
15. Також частиною першою статті 300 ГПК України передбачено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
16. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
17. Таким чином правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.
18. Так, відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
19. У касаційній скарзі скаржник визначив, що підставою касаційного оскарження судових рішень є наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки вважає, що суди неправильно застосували норми статті 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", і не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 13.06.2024 у справі № 906/211/23, від 09.07.2025 у справі № 927/400/24, від 13.06.2024 у справі № 906/392/23.
20. Водночас, відповідно до пункту 6 частини другої статті 290 ГПК України в касаційній скарзі повинні бути зазначені вимоги особи, яка подає скаргу.
21. При цьому, Верховний Суд зазначає, що вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні узгоджуватися з визначеними скаржником підставами касаційного оскарження судових рішень.
22. У прохальній частині касаційної скарги скаржник просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд.
23. Верховний Суд звертає увагу, що враховуючи повноваження суду касаційної інстанції, передбачених вимогами статті 300 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга подається у зв'язку з порушенням норм процесуального права щодо дослідження доказів, то підставою касаційного оскарження в такому разі є пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України.
24. У такому разі касаційна скарга має містити зазначення, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 ГПК України призвело до прийняття незаконного судового рішення, та вказати, яким чином це порушення впливає на встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
25. Частиною третьою статті 310 ГПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:
1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або
2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або
3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або
4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
26. У касаційній скарзі скаржник не визначає підставу касаційного оскарження з огляду на допущені процесуальні порушення, що є наслідком для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд.
27. Отже описова частина касаційної скарги містить протиріччя з її прохальною частиною, тому скаржнику слід уточнити підстави касаційного оскарження судових рішень та/або вимоги касаційної скарги.
28. Наведені недоліки щодо змісту касаційної скарги є підставою для залишення її без руху, із наданням скаржнику строку на приведення касаційної скарги у відповідність до вимог пунктів 5, 6 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства.
29. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
30. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Керуючись нормами статей 174, 234, 288, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СН Девелопмент" на рішення Господарського суду Закарпатської області від 12.12.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.02.2026 у справі № 907/1048/25 залишити без руху.
2. Встановити скаржнику строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків касаційної скарги таким способом:
- привести касаційну скаргу у відповідність до вимог пунктів 5, 6 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції, з урахуванням недоліків, визначених у пунктах 26-28 цієї ухвали;
- уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, необхідно також надіслати позивачці, надавши суду докази такого надіслання з урахуванням положень статті 42 ГПК України;
- надати суду документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 4 844,80 грн.
3. Роз'яснити скаржнику, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде йому повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя І. Кондратова