21 квітня 2026 року
м. Київ
Справа № 914/1901/16(914/1303/25)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Жукова С. В., Картере В. І.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Жукова С. В. у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс-фарм"
до ОСОБА_1
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2
про визнання недійсним договору поруки від 12.08.2015
в межах справи № 914/1901/16
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс-фарм",
У провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа №914/1901/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс-фарм" (далі - ТОВ "Едельвейс-фарм"). Справа перебуває на стадії процедури ліквідації банкрута, введеної постановою Господарського суду Львівської області від 28.07.2016.
25.04.2025 до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ТОВ "Едельвейс-фарм" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Беркута М. С. до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору поруки від 12.08.2015.
21.10.2025 Господарський суд Львівської області ухвалив рішення у справі № 914/1901/16 (914/1303/25) про відмову у позові ТОВ "Едельвейс-фарм" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Беркута М. С.
17.02.2026 постановою Західного апеляційного господарського у складі колегії суддів: Панової І.Ю. - головуючої, Зварич О. В., Кравчук Н. М. рішення Господарського суду Львівської області від 21.10.2025 скасовано; ухвалено нове рішення про задоволення позову.
20.03.2026 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.02.2026 у цій справі.
13.03.2026 зазначену касаційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючого - Пєскова В.Г. (суддя-доповідач), суддів: Жукова С.В., Картере В. І.
08.04.2026 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Пєскова В. Г. - головуючого, Жукова С. В., Картере В. І. постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі № 914/1901/16 (914/1303/25) за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.02.2026.
20.04.2026 до Верховного Суду надійшла заява (сформовано у системі "Електронний суд") ОСОБА_1 про відвід судді Жукова С. В. від розгляду справи № 914/1901/16 (914/1303/25).
ОСОБА_1 вважає, що існують об'єктивні, публічно підтверджені обставини, які викликають обґрунтований сумнів у неупередженості та об'єктивності судді Жукова С. В. під час розгляду цієї справи.
Заявник зазначає, що на початку квітня 2026 року у мережі Інтернет у низці засобів масової інформації з'явилися публікації, в яких описуються можливі зв'язки судді Жукова С. В. з суддями Пановою І. Ю. та Зварич О. В., і такі зв'язки можуть впливати на ухвалення рішень в інтересах компаній U BASE, до якої входять Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ю-Бейс" (далі - ТОВ "ФК "Ю-Бейс") та Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кантієро" (далі - ТОВ "ФК "Кантієро").
У заяві зазначається, що обставини, зазначені у цих публікаціях, мають критичне значення для об'єктивного розгляду справи №914/1901/16(914/1303/25), оскільки: оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції ухвалено колегією під головуванням судді Панової І. Ю.; ТОВ "ФК "Ю-Бейс" і ТОВ "ФК "Кантієро" в основній справі № 914/1901/16 про банкрутство ТОВ "Едельвейс-фарм" мають статус кредиторів; визнання недійсним договору поруки позбавляє ОСОБА_1 кредиторських вимог, що автоматично збільшує частку задоволення вимог інших кредиторів, якими є саме ТОВ "ФК "Кантієро" та ТОВ "ФК "Ю-Бейс".
Окремо заявник акцентує увагу Суду на тій обставині, що суддя Жуков С.В. зазвичай заявляє самовідводи у справах, які раніше розглядалися за участю судді Любові Жукової, з якою суддя Панова І. Ю. тривалий час працювала в одній незмінній колегії (трійці). Ці обставини також викликають у заявника сумніви в неупередженості головуючого судді Жукова С.В. під час перегляду судових рішень, ухвалених під головуванням судді Панової І. Ю.
Крім того, ОСОБА_1. наголошує на наявності іншої обставини, яка, на його переконання, свідчить про упередженість безпосередньо щодо нього судді Жукова С.В. Вказує, що ця позиція викладена у його офіційній скарзі до Європейського суду з прав людини.
Так, ОСОБА_1. зазначає, що у 2023 році Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду за участю судді Жукова С. В. розглядав касаційну скаргу ТОВ "ФК "Кантієро" у справі про банкрутство № 914/1875/16, в якій, як стверджує заявник, його не було повідомлено про дати судових засідань, а згодом незаконно відмовлено у поновленні строку на касаційне оскарження судових рішень. Зазначені обставини, на переконання ОСОБА_1., підтверджують наявність у судді Жукова С. В. заздалегідь сформованого суб'єктивного негативного ставлення до нього як до кредитора.
Згідно з частинами першою та другою статті 35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Статтею 35 ГПК України визначені підстави для відводу (самовідводу) судді. Так, згідно з пунктом 5 частини першої цієї статті суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Відповідно до частини першої, другої статті 48 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. За суб'єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49 рішення у справі "Білуха проти України" (Belukha v. Ukraine) від 09.11.2006).
Європейський суд з прав людини зазначив, що "безсторонність", в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Булут проти Австрії" (Bulut v. Austria) від 22.02.1996). Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення.
При цьому, особиста безсторонність суду, як суб'єктивний критерій, презюмується, поки не надано доказів протилежного (пункт 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" (Belukha v. Ukraine) від 09.11.2006).
ГПК України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про неупередженість та необ'єктивність судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.
Не є підставами для відводу судді (суддів) заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв'язку з розглядом цієї чи іншої справи, обставини, пов'язані з прийняттям суддями рішень у інших справах.
Таким чином, щодо суб'єктивної складової безсторонності суду заявнику необхідно подати докази фактичної наявності упередженості судді для відводу його від справи, оскільки презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з'являться докази на користь протилежного. І тільки якщо з'являються об'єктивні сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, або його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
Імперативними положеннями частини четвертої статті 35 ГПК України визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Колегія суддів зазначає, що доводи заявника про те, що в Інтернет-виданнях наявні публікації щодо можливих зв'язків судді Жукова С. В. з суддями Пановою І. Ю. та Зварич О. В., і такі зв'язки можуть впливати на ухвалення рішень в інтересах компаній U BASE, не можуть свідчити про упередженість та/або необ'єктивність судді Жукова С. В., адже дописи в мережі Інтернет містять лише припущення, не підтверджені належними і допустимими доказами. Саме по собі висвітлення в мережі Інтернет точки зору автора / авторів дописів, висловлення певних суб'єктивних припущень стосовно розгляду справ чи особи судді (суддів) з іншими особами не є обставинами, які викликають сумнів в неупередженості чи безсторонності та не можуть вважатись доказами, які спростовують презумпцію особистої безсторонності судді (суддів).
ОСОБА_1. також стверджує, що суддя Жуков С. В. заявляє самовідводи у справах, які раніше розглядалися за участю судді Любові Жукової, з якою суддя Панова І. Ю. тривалий час працювала в одній незмінній колегії (трійці). Проте спільна робота Любові Жукової з суддею Пановою І. Ю. мала місце задовго до розгляду цієї справи. Водночас заявник не зазначив жодних обставин, які б могли викликати сумнів у неупередженості або об'єктивності судді Жукова С. В. у контексті наведеної обставини.
Варто зауважити також про відсутність у цій справі обставин, які є підставою для відводу (самовідводу) за пунктом 1 частини першої статті 35 ГПК України.
Решта доводів заяви по суті зводяться до незгоди з постановленою Верховним Судом за участю судді Жукова С. В. ухвалою у справі № 914/1875/16, тоді як норми частини четвертої статті 35 ГПК України визначають, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання, не може бути підставою для відводу.
Рішення або окрема думка в іншій справі, висловлена публічно думка щодо юридичного питання (правова оцінка), висловлена, зокрема, і у судових рішеннях, не можуть бути підставою для відводу, оскільки тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя, а в протилежному випадку судді позбавляються можливості на висловлення позиції при розгляді інших подібних справ згодом.
Звідси сама по собі незгода заявника з ухваленим за участю судді Жукова С. В. судовим рішенням не свідчить про упередженість, необ'єктивність чи заінтересованість цього судді та відповідно до названих вище норм ГПК України не є підставою для його відводу від розгляду цієї справи.
Ураховуючи положення процесуального законодавства, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість заявленого відводу.
Відповідно до абзацу 1 частини третьої статті 39 ГПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Оскільки суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу, питання про відвід судді має бути вирішено суддею, визначеним у порядку частини першої статті 32 ГПК України.
Керуючись статтями 35, 39, 234 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Жукова С. В. у справі № 914/1901/16(914/1303/25) визнати необґрунтованою.
2. Передати матеріали справи № 914/1901/16(914/1303/25) на автоматизований розподіл для визначення судді для розгляду заяви ОСОБА_1 про відвід судді Жукова С. В.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Пєсков
Судді С. Жуков
В. Картере