21 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/6332/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г. М. - головуючого, Рогач Л. І., Краснова Є. В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дарницького району" м. Києва
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2026 та рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2025
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія"
до Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дарницького району" м. Києва
про стягнення суми,
14.03.2026 (через систему ?Електронний суд?) Комунальне підприємство "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дарницького району" м. Києва звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2026 та рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2025, яка надійшла до суду 16.03.2026.
У касаційній скарзі викладено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке обґрунтоване отриманням оскаржуваної постанови в електронний кабінет 24.02.2026, що підтверджується довідкою про доставку документа в кабінет Електронного суду.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення (частина 2 статті 288 ГПК України).
Ураховуючи, що касаційну скаргу подано у строк встановлений приписами частини 2 статті 288 ГПК України, а саме - 14.03.2026, колегія суддів вважає наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження поважними, а клопотання таким, що підлягає задоволенню.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.04.2026 касаційну скаргу залишено без руху на підставі частини 2 статті 292 ГПК України та зобов'язано скаржника уточнити касаційні вимоги; надано строк для усунення недоліків.
14.04.2026 (через систему ?Електронний суд?) скаржник подав до Верховного Суду заяву про усунення недоліків із іншим примірником касаційної скарги з уточненими касаційними вимогами.
З огляду на те, що скаржником усунуто недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, тому відповідно до частини 3 статті 174 ГПК України вона вважається поданою у день первинного її подання та є такою, що відповідає вимогам статті 290 ГПК України.
За приписами частини 1 статті 294 ГПК України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі, в якій повідомляється про дату, час і місце розгляду скарги, а також про витребування матеріалів справи.
За правилами пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Приймаючи до уваги обґрунтування скаржником підстави касаційного оскарження щодо неправильного застосування господарськими судами норм матеріального права за виключним випадком, який передбачений пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України та враховуючи, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики і має виняткове значення (підпункти ?а? і ?"в? пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України), колегія суддів дійшла висновку про те, що матеріали касаційної скарги є достатніми для відкриття касаційного провадження.
За змістом частини 3 статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Так, за приписами частини 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 7 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 встановлено у розмірі 3 028,00 грн.
Ураховуючи, що положення статті 12 ГПК України в структурі законодавчого акту розташовані серед Загальних положень цього Кодексу, Суд вправі відносити справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду. При цьому, за змістом частини 5 статті 12 цього Кодексу справи, на які поширюється дія цих положень, є малозначними в силу наведених положень пункту 1 частини 5 статті 12 цього Кодексу, виходячи із ціни предмету позову без необхідності ухвалення окремого судового рішення щодо віднесення зазначених справ до відповідної категорії.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 162, пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 163 ГПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.
Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.
Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №907/9/17, провадження № 12-76гс18).
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19.
Предметом позову у даній справі є стягнення 1 165 796,67 грн, що не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025 (3 028,00 грн х 500 = 1 514 000,00 грн).
Згідно з частиною 4 статті 301 ГПК України, перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.
За приписами частини 13 статті 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Отже розгляд даної справи належить здійснити в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Згідно із статтею 295 ГПК України, учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
Оскільки подання відзиву на касаційну скаргу в письмовій формі є правом учасників справи, у разі реалізації такого права суд касаційної інстанції встановлює відповідний строк для подання зазначеного відзиву.
Керуючись статтями 234, 287-290, 294, 295, 301 ГПК України,
1. Клопотання Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дарницького району" м. Києва про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.
2. Поновити Комунальному підприємству "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дарницького району" м. Києва строк на касаційне оскарження.
3. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дарницького району" м. Києва та здійснити перегляд постанови Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2026 та рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2025 з підстав касаційного оскарження щодо неправильного застосування господарськими судами норм матеріального права за виключним випадком, який передбачений пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України та з урахуванням підпунктів ?а? і ?в? пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
4. Витребувати матеріали справи №910/6332/25 із Господарського суду міста Києва та/або Північного апеляційного господарського суду.
5. У разі, якщо учасник справи скористається наданим статтею 295 ГПК України правом подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу, такий відзив та докази надсилання його копій і доданих до нього документів іншим учасникам справи, має бути поданий до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду через ?Електронний суд? або за адресою: 01016, м. Київ, вул. О. Копиленка, 6 у строк до 15.05.2026.
6. Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://supreme.court.gov.ua.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий Г. М. Мачульський
Судді Л. І. Рогач
Є. В. Краснов