14 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 911/3383/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
представники учасників справи:
прокуратури - Красножон О. М.,
відповідачів - Ленько М. М., Поночевна А. О., Кочмар Б. М.
третіх осіб - Чернявський В. М., Лисенко В. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу керівника Київської обласної прокуратури
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2025 (судді: Михвльська Ю. Б. - головуючий, Мальченко А. О., Тищенко А. І.) у справі
за позовом Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави
до відповідачів: 1) Фонду державного майна України, 2) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, 3) Релігійної організації "Релігійна громада незалежної помісної церкви християн віри Євангельської "Молодіжна Християнська церква "Скіменс" ("Молоді Леви") у Подільському районі міста Києва"
за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: 1) Державне підприємство "Дитячий оздоровчий табір "Ходорів", 2) Державний комітет телебачення і радіомовлення України, 3) Міністерство соціальної політики України
про визнання недійсними рішень, договору, скасування державної реєстрації права власності та зобов'язання повернути майно,
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. У листопаді 2021 року заступник керівника Київської обласної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до: 1) Фонду державного майна України (далі - ФДМ України); 2) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (далі - РВ ФДМ України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях); 3) Релігійної організації "Релігійна громада незалежної помісної церкви християн віри Євангельської "Молодіжна Християнська церква "Скіменс" ("Молоді Леви") у Подільському районі м. Києва" (далі - Релігійна організація) про:
- визнання недійсним та скасування пункту 3 наказу ФДМ України від 10.08.2020 № 1320 "Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 28.12.2019 № 1574 "Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2020 році" (зі змінами)" в частині внесення до додатка 5 "Перелік об'єктів соціально-культурного призначення, що підлягають приватизації в 2020 році", затвердженого наказом ФДМ України від 28.12.2019 № 1574 (із змінами), єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Дитячий оздоровчий табір "Ходорів" (ідентифікаційний код 02841711) (далі - ДП ДОТ "Ходорів"/ДОТ "Ходорів");
- визнання недійсним та скасування наказу РВ ФДМ України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях від 17.09.2021 № 937 "Про затвердження результатів продажу та завершення приватизації об'єкта малої приватизації - об'єкта соціально-культурного призначення - єдиного майнового комплексу ДП "ДОТ "Ходорів" (ідентифікаційний код 02841711);
- визнання недійсним договору від 16.08.2021 № 15/21 купівлі-продажу об'єкта малої приватизації об'єкта соціально-культурного призначення - єдиного майнового комплексу ДП "ДОТ "Ходорів", укладеного між РВ ФДМ України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та Релігійною організацією;
- скасування рішення про державну реєстрацію права власності Релігійної організації на нежитлову будівлю літ. "А" загальною площею 1513,9 м2, нежитлову будівлю літ. "Б" загальною площею 370,71 м2, нежитлову будівлю літ. "В" загальною площею 194,25 м2, нежитлову будівлю літ. "Г" загальною площею 151,69 м2, нежитлову будівлю літ. "Д" загальною площею 148,58 м2, нежитлову будівлю літ. "Е" загальною площею 30,96 м2, нежитлову будівлю літ. "Є" загальною площею 28,49 м2, нежитлову будівлю літ. "Ж" загальною площею 200,18 м2, нежитлову будівлю літ. "З" загальною площею 141,31 м2, нежитлову будівлю літ. "І" загальною площею 117,54 м2, нежитлову будівлю літ. "Ї" загальною площею 52,51 м2, нежитлову будівлю літ. "Й" загальною площею 71,08 м2, погріб з шийкою літ. "К" колодязь 1, водонапірну башню 2, свердловину 3, огорожу 4, ворота 5, ворота 6, ворота 7, хвіртка 8, замощення 9, розташованих за адресою: Київська область, Обухівський район, село Ходорів, вулиця Героїв Дніпра, 61 (номер запису про право власності 44021001, рішення від 17.09.2021 № 60435394) (далі - спірне нерухоме майно);
- зобов'язати Релігійну організацію повернути до державної власності об'єкт соціально-культурного призначення - єдиний майновий комплекс ДП "ДОТ "Ходорів", а саме спірне нерухоме майно, розташоване за адресою: Київська область, Обухівський район, село Ходорів, вул. Героїв Дніпра, 61.
1.2. Позовні вимоги з посиланням, зокрема, на положення статей 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, частину 4 статті 15 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", положення Закону України "Про оздоровлення та відпочинок дітей" обґрунтовані таким:
- ДП "ДОТ "Ходорів" є дитячим закладом оздоровлення та відпочинку та самостійним господарюючим суб'єктом, який надає послуги з оздоровлення та відпочинку дітей. Табір утворений з метою оздоровлення дітей;
- Міністерство соціальної політики України як уповноважений центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в сфері оздоровлення та відпочинку дітей, уповноважений в силу частини 5 статті 15 Закону України "Про оздоровлення і відпочинок дітей" погоджувати реорганізацію та ліквідацію дитячих закладів оздоровлення, не надавало згоди на реорганізацію та ліквідацію ДП "ДОТ "Ходорів"
- РВ ФДМ України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях передбачивши в договорі обов'язок покупця об'єкта приватизації здійснити державну реєстрацію припинення юридичної особи - ДП "ДОТ "Ходорів", фактично дозволив ліквідацію дитячого оздоровчого закладу без узгодження з уповноваженим органом;
- ДП "ДОТ "Ходорів" належить до закладів охорони здоров'я, водночас відповідно до положень чинного законодавства заклади охорони здоров'я, в тому числі їх майно, не підлягають приватизації.
- приватизація дитячого оздоровчого табору позбавить підприємство засобів, за відсутності яких воно не зможе здійснювати свою діяльність, що призведе до скорочення мережі закладів оздоровлення та відпочинку дітей.
1.3. Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.11.2021 позовну заяву прокурора передано до Господарського суду міста Києва за підсудністю.
1.4. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2021, зокрема, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ДП "ДОТ "Ходорів", Державний комітет телебачення і радіомовлення України (далі - Держкомтелерадіо) та Міністерство соціальної політики України.
1.5. У відзиві на позовну заяву ФДМ України просило відмовити в її задоволенні повністю, вказуючи на те, що за змістом статті 11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" ініціювати приватизацію об'єктів можуть уповноважені органи управління, інші суб'єкти управління об'єктами державної власності.
До включення державного майна до переліків об'єктів малої приватизації уповноважені органи управління постійно переглядають, виявляють державне майно, яке безпосередньо не забезпечує виконання такими органами встановлених законодавством завдань; майно, що більше трьох років не використовується у виробничій діяльності і подальше його використання не планується, та щокварталу вносять свої пропозиції щодо включення державного майна до переліку об'єктів, що підлягають приватизації.
Так, Держкомтелерадіо, який є уповноваженим органом управління ДОТ "Ходорів", листом від 31.01.2020 № 569/211/10 направило ФДМ України пропозиції та відповідні документи щодо включення об'єктів права державної власності до переліку об'єктів, що підлягають у приватизації у 2020 році, у тому числі і ДП "ДОТ "Ходорів".
Відповідач з посиланням на положення статті 15 Закону України "Про оздоровлення та відпочинок дітей" наголошував на тому, що ДП "ДОТ "Ходорів" не включено до Державного реєстру майнових об'єктів оздоровлення та відпочинку дітей.
Листом від 14.04.2021 № 1279/24/10 Держкомтелерадіо, який є уповноваженим органом управління, повідомило, що не заперечує проти перепрофілювання ДОТ "Ходорів як об'єкта, що не функціонує більше трьох років.
ФДМ України акцентував увагу на тому, що відповідно до наказу Держкомтелерадіо від 21.11.2017 № 447 було змінено основний вид діяльності ДОТ "Ходорів" відповідно до класифікатора видів економічної діяльності - діяльність засобів розміщування на період відпустки та іншого тимчасового проживання.
Відповідач наголошував на тому, що твердження прокурора про приналежність ДОТ "Ходорів" до закладів охорони здоров'я не відповідає чинному законодавству, ДОТ "Ходорів" не є лікувальним чи лікувально-профілактичним закладом, а за таких обставин підстав, визначених законодавством для відмови у включенні ДОТ "Ходорів" до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, не було.
Твердження прокурора про те, що ФДМ України в порушення нормативно-правових актів було прийнято оскаржувані накази та, як наслідок, укладено договір купівлі-продажу об'єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу ДП "ДОТ "Ходорів", не відповідають дійсності.
1.6. РВ ФДМ України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях у відзиві на позовну заяву просило відмовити в її задоволенні повністю посилаючись на те, що ФДМ України та регіональне відділення здійснюючи процес приватизації єдиного майнового комплексу ДП "ДОТ "Ходорів" діяли у межах своїх повноважень та відповідно до норм чинного законодавства.
Відповідач вважав, що посилання прокурора на частину 5 статті 15 Закону України "Про оздоровлення та відпочинок дітей" та статтю 16 Закону України "Основи законодавства про охорону здоров'я№ є безпідставними з огляду на те, що у розумінні частини 3 статті 4 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна", який є спеціальним законом у сфері спірних правовідносин, спірне майно належить до об'єктів, що підлягають приватизації.
1.7. Релігійна організація у відзиві на позовну заяву просила відмовити в її задоволенні також акцентуючи увагу, зокрема, на такому:
- відповідно до відкритої інформації на сайті Міністерства соціальної політики України ДОТ "Ходорів" не включено до державного реєстру майнових об'єктів оздоровлення та відпочинку дітей.
- Держкомтелерадіо було засновником (власником) ДОТ "Хордорів" як об'єкта соціально-культурного призначення як будинок відпочинку;
- ДОТ "Ходорів" як єдиний майновий комплекс та об'єкт соціально-культурного призначення, що не функціонував більше трьох років та перебував в аварійному стані, згідно з законодавством міг бути перепрофільований згідно з абз. 6 частини 4 статті 15 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна";
- доводи прокурора щодо належності ДОТ "Ходорів" до санаторно-курортних закладів (дитячі оздоровчі центри, санаторії та санаторії0профілакторії) як лікувально-профілактичний заклад - дитячий оздоровчий центр відповідно до Переліку закладів охорони здоров'я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 28.10.2002 № 385, не мають законодавчого обґрунтування;
- на час проведення аукціону вказаний об'єкт соціально-культурного призначення перебував у занедбаному та аварійному стані з фінансовими зобов'язаннями щодо погашення заборгованості перед бюджетом та виплати заборгованості із заробітної плати працівникам ДП "ДОТ "Ходорів", які Релігійна організація виконала в повному обсязі.
1.8. Держкомтелерадіо у поясненнях на позовну заяву зазначало, що передача ДП "ДОТ "Ходорів" відбулася відповідно до Порядку передачі (повернення) функцій з управління майном державних підприємств, функцій з управління пакетами акцій (частками) у зв'язку з прийняттям рішення про приватизацію або про припинення приватизації об'єкта приватизації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 № 389 (в редакції постанови від 15.11.2019 № 975).
Згідно з додатком 1 до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.08.2020 № 1010-о "Про передачу об'єктів державної власності до сфери управління Фонду державного майна" ДОТ "Ходорів" включено до Переліку єдиних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій, що передаються до сфери управління Фонду державного майна.
1.9. ДП "ДОТ "Ходорів" у поясненнях на позовну заяву просило відмовити в її задоволенні повністю, зазначаючи, що ДП "ДОТ "Ходорів" (попередня назва - Оздоровчо-лікувальний пансіонат "Ходорів") з моменту заснування здійснював свою діяльність виключно як об'єкт соціально-культурного призначення та база для організації навчання працівників засобів масової інформації, що був створений на базі "Будинку творчості" Держтелерадіо України згідно з наказом від 15.05.2001 № 116 Державного комітету інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України як його засновника (власника) та органу управління майном ДОТ "Ходорів".
Відповідно до наказу від 21.11.2017 № 447 "Про затвердження Статуту Дитячого оздоровчого табору "Ходорів" Держкомтелерадіо було перейменовано Оздоровчо-лікувальний пансіонат "Ходорів" на ДП "ДОТ "Ходорів" та визначено новий код економічної діяльності (КВЕД), а саме 55.20 діяльність засобів розміщення на період відпустки та іншого тимчасового проживання , а також затверджено нову редакцію Статуту без будь-яких організаційно-штатних змін профілю діяльності як об'єкта соціально-культурного призначення - база для організації навчання працівників засобів масової інформації.
Фактично з моменту перейменування "Будинку творчості" Держтелерадіо України в Оздоровчо-лікувальний пансіонат "Ходорів" на ДП "ДОТ "Ходорів" підприємство не здійснювало діяльність як заклад відпочинку та оздоровлення дітей, а також як лікувальний заклад для здійснення медичної практики.
Крім того ДП "ДОТ "Ходорів" наголошувало, що ніколи не фінансувалося за рахунок коштів Державного бюджету, а діяло на самофінансуванні.
У ДП "ДОТ "Ходорів" як державного підприємства було відсутнє кадрове та матеріально-технічне забезпечення як закладу відпочинку та оздоровлення дітей, лікувально-профілактичного та іншого відповідного призначення.
Прокурором не надано документального підтвердження належності ДП "ДОТ "Ходорів" до закладів відпочинку та оздоровлення дітей та закладу охорони здоров'я.
Також ДП "ДОТ "Ходорів" наголошувало, що майно ДОТ "Ходорів" не використовувалося більше трьох років і його подальше використання не планувалося у зв'язку із відсутністю матеріально-технічного забезпечення, а також аварійного стану будівель, які не придатні для використання.
1.10. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2022, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2022, позовну заяву залишено без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
Постановою Верховного Суду від 17.09.2024 (з урахуванням зупинення касаційного провадження) ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.06.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2022 скасовано, справу передано до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.06.2025 позов задоволено, а саме:
- визнано недійсним та скасовано пункт 3 наказу ФДМ України від 10.08.2020 № 1320 "Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 28.12.2019 № 1574 "Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2020 році" (зі змінами)" в частині внесення до додатка 5 "Перелік об'єктів соціально-культурного призначення, що підлягають приватизації в 2020 році", затвердженого наказом ФДМ України від 28.12.2019 № 1574 (із змінами), єдиного майнового комплексу ДП "ДОТ "Ходорів";
- визнано недійсним та скасовано наказ РВ ФДМ України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях від 17.09.2021 № 937 "Про затвердження результатів продажу та завершення приватизації об'єкта малої приватизації - об'єкта соціально-культурного призначення - єдиного майнового комплексу ДП "ДОТ "Ходорів";
- визнано недійсним договір від 16.08.2021 № 15/21 купівлі-продажу об'єкта малої приватизації об'єкта соціально-культурного призначення - єдиного майнового комплексу ДП "ДОТ "Ходорів", укладеного між РВ ФДМ України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та Релігійною організацією;
- скасовано рішення про державну реєстрацію права власності Релігійної організації на нерухоме майно, розташоване за адресою: Київська область, Обухівський район, село Ходорів, вул. Героїв Дніпра, 61 (номер запису про право власності 44021001, рішення від 17.09.2021 № 60435394);
-- зобов'язано Релігійну організацію повернути до державної власності об'єкт соціально-культурного призначення - єдиний майновий комплекс ДП "ДОТ "Ходорів";
- вирішено питання розподілу судових витрат.
2.1.1 Суд першої інстанції виходив з того, що ДП "ДОТ "Ходорів" є лікувально-профілактичним закладом та належить до закладів охорони здоров'я.
Як зазначив суд першої інстанції виходячи із самої назви - ДОТ "Ходорів" та його мети слідує, що ДОТ "Ходорів" є дитячим оздоровчим табором, а тому твердження відповідачів про те, що ДОТ "Ходорів" не відноситься до дитячого закладу оздоровлення та відпочинку є необґрунтованими.
Суд установив, що приватизація ДП "ДОТ "Ходорів" суперечить положенням статті 15 Закону України "Про оздоровлення та відпочинок дітей" та була здійснена без погодження органу, що здійснює політику у сфері оздоровлення та відпочинку дітей - Міністерства соціальної політики України.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що ФДМ України та РВ ФДМ України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях видаючи спірні накази та укладаючи договір з Релігійною організацією щодо купівлі-продажу цілісного майнового комплексу ДОТ "Ходорів", відчужили його з державної власності без збереження профілю діяльності, порушили встановлене Конвенцією ООН про права дитини право на якнайкраще забезпечення інтересів дитини.
2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2025 рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2025 скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.
2.2.1. Суд апеляційної інстанції вказав на таке:
- виходячи зі змісту положень статті 15 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" об'єкти соціально-культурного призначення, до яких відносяться, серед іншого, об'єкти дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, можуть бути об'єктом приватизації за умови збереження їх профілю діяльності - за винятком об'єктів, які не функціонують більше трьох років або перебувають в аварійному стані з урахуванням деяких обмежень, встановлених у статті 15 вказаного Закону;
- ДОТ "Ходорів" не включено до Державного реєстру дитячих закладів оздоровлення та відпочинку;
- з пояснень ДП "ДОТ "Ходорів" вбачається, що з моменту заснування підприємство здійснювало свою діяльність виключно як об'єкт соціально-культурного призначення та база для організації навчання працівників засобів масової інформації. З моменту перейменування "Будинку творчості" Держтелерадіо України в Оздоровчо-Лікувальний пансіонат "Ходорів", а потім у ДП "Дитячий оздоровчий табір "Ходорів", останнє не здійснювало діяльність ні як заклад оздоровлення дітей, ні як лікувальний заклад для здійснення медичної практики. Зміна найменування була здійснена виключно для організації дозвілля об'єкта соціально-культурного призначення, діяльність якого не пов'язана з оздоровленням та лікуванням;
- діяльність ДП "ДОТ "Ходорів" фактично була зупинена ще в 2012 році, що призвело до повного занепаду як підприємства, так і будівель на території підприємства;
- у поясненнях Держкомтелерадіо зазначало, що за організаційно-правовою формою та видом діяльності з часу свого заснування ДП "ДОТ "Ходорів" не належав до мережі дитячих закладів оздоровлення та відпочину та не входить до сфери застосування Закону України "Про оздоровлення та відпочинок дітей";
- ДП "ДОТ "Ходорів" не присвоювалася жодна із категорій, передбачена Критеріями присвоєння дитячому закладу оздоровлення та відпочинку відповідної категорії, затвердженими наказом Міністерства соціальної політики України від 15.09.2016 № 1029 і підприємство переліченим у цьому наказі критеріям не відповідає;
- сама лише назва майнового комплексу не може слугувати підставою для надання цьому майну статусу дитячого закладу оздоровлення та відпочинку, а тому висновки місцевого господарського суду з цього приводу є помилковими;
- прокурором не доведено факт використання комплексу за призначенням на момент прийняття спірних наказів, оголошення про проведення аукціону з продажу ДОТ "Ходорів", оздоровлення дітей в таборі як у період проведення процедури приватизації, так і впродовж попереднього десятиліття до дати укладення договору на відчуження ДП "ДОТ "Ходорів". Прокурор не довів, що спірний об'єкт нерухомого майна утримувався до моменту його продажу на аукціоні у належному стані та у ньому здійснювалася діяльність соціально-культурного призначення;
- обмеження, встановленні у статті 15 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" до спірних правовідносин не застосовуються.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись з постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2025, прокурор у касаційній скарзі просить її скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2025 залишити в силі, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження судового рішення з посиланням на пункт 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме порушення норм процесуального права (статей 1, 2, 11, 13, 73-80, 162, 236, 269 Господарського процесуального кодексу України), що призвело до неправильного застосування норм матеріального права (статті 4 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна", статті 15 Закону України "Про оздоровлення та відпочинок дітей", статті 16 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я", постанови Верховної Ради України від 17.03.2009 № 1137-VI), а також вказуючи на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 26.03.2025 у справі № 925/1528/23 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Прокурор вказує на те, що ним надано ряд беззаперечних доказів, що ДП "ДОТ "Ходорів" відноситься до закладів оздоровлення та відпочинку дітей, зокрема, наказ Державного комітету телебачення і радіомовлення України від 21.11.2017 № 447, яким затверджено Статут дитячого закладу оздоровлення та відпочинку, Статут підприємства, а також наказ ФДМ України від 10.08.2020 № 1320, наказ Державного комітету телебачення і радіомовлення України від 25.08.2020 № 56, накази РВ ФДМ України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях від 19.08.2020 № 540, від 14.06.2021 № 556, від 03.08.2021 № 763, договір купівлі-продажу від 16.08.2021, в яких чітко зазначено щодо якого саме об'єкту нерухомого майна ФДМ України та РФ ФДМ України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях проведено процедуру приватизації - об'єкта малої приватизації об'єкта соціально-культурного призначення - єдиного майнового комплексу ДП "ДОТ "Ходорів".
Отже, ДП "ДОТ "Ходорів" належить до закладів охорони здоров'я.
Водночас, аналіз чинного законодавства свідчить про те, що заклади охорони здоров'я, у тому числі їх майно, не підлягають приватизації.
Прокурор зазначає, що майно ДП "ДОТ "Ходорів" як державного закладу, що є правонаступником Оздоровчо-лікувального пансіонату "Ходорів", відноситься до закладів охорони здоров'я та не підлягає приватизації в силу статті 16 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я".
Отже, спірні накази ФДМ України та РВ ФДМ України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях суперечать вимогам чинного законодавства.
Прокурор також посилається на те, що РВ ФДМУ по Київській, Черкаській та Чернігівській областях і Релігійна організація, укладаючи договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу ДОТ "Ходорів", відчужуючи його з державної власності без збереження профілю діяльності, порушили норму Конвенції ООН про права дитини щодо якнайкращого забезпечення інтересів дитини, що є і правом дитини, і принципом, і процедурою, якої не дотримались відповідачі.
Отже, прокурор у касаційній скарзі вказує на те, що наявна необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (постанова Верховного Суду від 26.03.2025 у справі № 925/1528/23), оскільки судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та процесуального права, а саме зроблено помилковий висновок, що вимогами Законів України "Про оздоровлення та відпочинок дітей", "Про приватизацію державного та комунального майна" не встановлено заборон на приватизацію об'єктів дитячих закладів оздоровлення та відпочинку державної форми власності, а також відсутності заборон на погодження відчуження майна вказаної категорії з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері оздоровлення та відпочинку дітей.
3.2. ФДМ України у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2025 залишити без змін, вказуючи на те, що скаржником не наведено жодних належних та переконливих аргументів, які б свідчили про необхідність відступу від правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 26.03.2025 у справі № 925/1528/23.
ФДМ України зазначає, що об'єкти соціально-культурного призначення, до яких відносяться, серед іншого, об'єкти дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, можуть бути об'єктом приватизації за умови збереження їх профілю діяльності - за винятком об'єктів, які не функціонують більше трьох років або перебувають в аварійному стані з урахуванням деяких обмежень, встановлених у статті 15 вказаного Закону.
У частині 1 статті 1 Закону України "Про оздоровлення та відпочинок дітей" наведено визначення понять, зокрема дитячий заклад оздоровлення та відпочинку - це постійно або тимчасово діючий, спеціально організований або пристосований заклад, призначений для оздоровлення, відпочинку, розвитку дітей.
Разом з тим, прокурором не доведено жодним доказом, що спірний об'єкт був діючим та утримувався до моменту його продажу на аукціоні у належному стані та у ньому здійснювалась діяльність соціально-культурного призначення.
Прокурором не доведено, що цей об'єкт не перебуває в аварійному стані, а тому обмеження, встановленні у статті 15 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", до спірних правовідносин не застосовуються.
3.3. РВ ФДМУ по Київській, Черкаській та Чернігівській областях у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні та залишити постанову суду апеляційної інстанції у справі без змін, вказуючи, зокрема на тому, що прокурором у спірних правовідносинах не доведено порушення інтересів держави і фактично поданням даного позову прокурор намагався ревізувати сталі суспільні відносини з публічного відчуження майна державної власності без належного доведення порушення інтересів держави, про що вірно виснував суд апеляційної інстанції. Регіональне відділення вважає оскаржувану постанову законною, обґрунтованою та такою, що прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а подану прокурором касаційну скаргу - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки здійснюючи процес приватизації єдиного майнового комплексу ДП "ДОТ "Ходорів", діяло в межах своїх повноважень відповідно до норм чинного законодавства, що регулює процес приватизації.
3.4. Релігійна організація у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, посилаючись на правомірність та законність висновків суду апеляційної та необґрунтованість доводів касаційної скарги з підстав, наведених у відзиві.
3.5. Держкомтелерадіо у поясненнях просить залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу прокурора без задоволення з підстав її недоведеності та необґрунтованості, посилаючись, зокрема, на тому, що судом апеляційної інстанції було обґрунтовано зазначено, що встановлені положення у статті 15 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" до спірних правовідносин не застосовуються та не можуть бути перешкодою для прийняття ФДМ України рішення про приватизацію ДП "ДОТ "Ходорів" за відсутності відповідного погодження.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Суди попередніх інстанцій установили такі обставини:
- згідно з пунктом 3 наказу ФДМ України від 10.08.2020 №1320 внесено зміни до наказу ФДМ України від 28.12.2019 № 1574 "Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2020 році" та включено до переліку об'єктів соціально-культурного призначення, що підлягають приватизації в 2020 році" єдиний майновий комплекс ДП "ДОТ "Ходорів";
- відповідно до наказу Держкомтелерадіо від 25.08.2020 № 56 передано функції з управління об'єкта соціально-культурного призначення - єдиного майнового комплексу ДП "ДОТ "Ходорів" до сфери управління РВ ФДМ України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях;
- 19.08.2020 наказом РВ ФДМ України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях № 540 прийнято рішення про приватизацію об'єкта малої приватизації - об'єкта соціально-культурного призначення - єдиного майнового комплексу ДП "ДОТ "Ходорів" за адресою: Київська область, Миронівський район, село Ходорів, вул. Героїв Дніпра, 61, шляхом продажу на аукціоні;
- за результатами електронного аукціону, оформленого протоколом про результати електронного аукціону від 03.08.2021 № UA-PS-2021-06-20-000010-2, затвердженого наказом РВ ФДМ України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях від 03.08.2021 № 763 "Про затвердження протоколу про результати електронного аукціону №UA-PS-2021-06-20-000010-2 з продажу об'єкта малої приватизації - об'єкта соціально-культурного призначення - єдиного майнового комплексу ДП "ДОТ "Ходорів", переможцем було визначено Релігійну організацію.
4.2. Суди також установили, що 16.08.2021 між РВ ФДМ України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (продавець) та Релігійною організацією (покупець) укладено договір № 15/21 купівлі-продажу об'єкта малої приватизації - об'єкта соціально-культурного призначення - єдиного майнового комплексу ДП "ДОТ "Ходорів", в якому сторонами передбачені, зокрема, такі умови:
- згідно з пунктом 1.1 договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю, який став переможцем електронного аукціону № UA-PS-2021-06-20-000010-2, який відбувся 23.07.2021, об'єкт малої приватизації - об'єкт соціально-культурного призначення - єдиний майновий комплекс ДП "ДОТ "Ходорів" за адресою: Київська область, Миронівський район, село Ходорів, вул. Героїв Дніпра, 61, а покупець зобов'язується прийняти об'єкт приватизації, сплатити ціну його продажу і виконати визначені в договорі умови. Об'єкт нерухомого майна (спірне нерухоме майно) у складі об'єкта приватизації належить Державі Україна в особі Держкомтелерадіо;
- об'єкт приватизації включає в себе майно підприємства відповідно до матеріалів інвентаризації станом на 30.04.2021 (пункт 1.2 договору);
- у пункті 1.5 договору передбачено, що об'єкт приватизації може бути перепрофільований (приватизується без збереження профілю діяльності);
- відповідно до пункту 2.1 договору згідно із протоколом UA-PS-2021-06-20-000010-2 ціна продажу об'єкта приватизації становить 957 333,32 грн;
- покупець зобов'язаний у строки та у порядку, встановлені цим договором, сплатити ціну продажу об'єкта приватизації, разом із неустойкою (у разі її нарахування) (пункт 7.1 договору);
- згідно з пунктом 7.5 договору з моменту переходу права власності на об'єкт приватизації покупець зобов'язаний виконати умови продажу об'єкта приватизації (передбачені умовами аукціону зобов'язання покупця), а саме забезпечити:
7.5.1. Недопущення звільнення працівників приватизованого підприємства з ініціативи нового власника чи уповноваженого ним органу (за винятком вчинення працівником дій, за які передбачено звільнення на підставі пунктів 3, 4, 7, і 8 частини першої статті 40 та статті 41 Кодексу законів про працю України) протягом шести місяців з дня переходу до нього права власності (частина 7 статті 26 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна");
7.5.2. Протягом шести місяців погашення боргів із заробітної плати та перед бюджетом, простроченої кредиторської заборгованості підприємства (частина 1 статті 28 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна");
7.5.3. Протягом одного року з дати підписання акта приймання-передачі забезпечити проведення державної реєстрації припинення юридичної особи - ДП "ДОТ "Ходорів" (стаття 104 Цивільного кодексу України).
16.09.2021 між РВ ФДМ України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (продавець) та Релігійною організацією (покупець) підписано акт приймання-передачі державного майна.
На підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Біловол С. М. про державну реєстрацію прав і їх обтяжень від 17.09.2021 № 60435394 за Релігійною організацією зареєстровано право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: Київська область, Обухівський район, село Ходорів, вул. Героїв Дніпра, 61 (номер запису про право власності 44021001).
17.09.2021 РВ ФДМ України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях видано наказ № 937, яким затверджено результати продажу та завершення приватизації об'єкта малої приватизації - об'єкта соціально-культурного призначення - єдиного майнового комплексу ДП "ДОТ "Ходорів".
4.3. Суд апеляційної інстанції також установив, що рішенням Ржищівської міської ради Київської області від 06.09.2024 № 2838-52-08 передано в користування на умовах оренди Релігійній організації земельні ділянки, а саме: земельну ділянку площею 3,6862 га кадастровий номер 3222981504:02:004:0008 та земельну ділянку площею 0,2031 га кадастровий номер 3222981504:02:005:0029, що знаходяться за адресою: Київська область, Обухівський район, Ржищівська міська територіальна громада, село Ходорів, вулиця Героїв Дніпра, 61 терміном на 7 років.
11.12.2024 між Ржищівською міською радою Київської області та Релігійною організацією укладені договори оренди земельних ділянок.
4.4. Суд апеляційної інстанції також установив, що Релігійною організацією виконано взяті на себе за договором купівлі-продажу зобов'язання щодо оплати вартості придбаного нерухомого майна, погашення заборгованостей перед Державним бюджетом та фізичними особами з виплати заробітної плати.
Згідно з довідкою Миронівського відділу Державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 19.08.2022 № 8987 у відповідь на запит Релігійної організації станом на 19.08.2022 згідно з даними Автоматизованої системи виконавчого провадження заборгованість ДОТ "Ходорів" перед бюджетом та кредиторська заборгованість погашена у повному обсязі. Інших відкритих виконавчих проваджень станом на 19.08.2022 у відділі ДВС на виконанні не перебуває.
4.5. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимоги прокурора в інтересах держави до ФДМ України, РВ ФДМ України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та Релігійної організації про скасування наказів ФДМ України та РВ ФДМ України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях щодо приватизації об'єкта малої приватизації, затвердження результатів аукціону, визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно та зобов'язання Релігійну організацію повернути до державної власності об'єкт соціально-культурного призначення - єдиний майновий комплекс ДП "ДОТ "Ходорів" у зв'язку із його відчуженням в порушення положень чинного законодавства (Законів України "Про приватизацію державного і комунального майна", "Про оздоровлення та відпочинок дітей"), оскільки ДП "ДОТ "Ходорів" є дитячим закладом оздоровлення та відпочинку та не підлягає приватизації без погодження уповноваженого органу на реорганізацію та ліквідацію дитячих закладів оздоровлення.
4.6. Закон України "Про приватизацію державного та комунального майна" регулює правові, економічні та організаційні основи приватизації державного і комунального майна та передбачає, що до об'єктів державної і комунальної власності, що підлягають приватизації, належать усі об'єкти права державної і комунальної власності, крім тих, приватизація яких прямо заборонена цим Законом та іншими законами України.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" до об'єктів державної і комунальної власності, що підлягають приватизації, належать усі об'єкти права державної і комунальної власності, крім тих, приватизація яких прямо заборонена цим Законом та іншими законами України.
Закон України "Про оздоровлення та відпочинок дітей" визначає основні засади державної політики у сфері оздоровлення та відпочинку дітей, повноваження органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, правові, фінансові та організаційні засади утворення і діяльності дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, права, обов'язки та відповідальність усіх учасників процесу.
У статті 1 цього Закону наведені значення термінів та передбачено, що відпочинок - це комплекс спеціальних заходів соціального, виховного, медичного, гігієнічного, спортивного характеру, що забезпечують організацію дозвілля дітей, відновлення фізичних і психічних функцій дитячого організму, сприяють розвитку духовності та соціальної активності дітей, що здійснюються в дитячому закладі оздоровлення та відпочинку протягом відпочинкової зміни; оздоровлення - це комплекс спеціальних заходів соціального, виховного, медичного, гігієнічного, спортивного характеру, спрямованих на поліпшення та зміцнення фізичного і психічного стану здоров'я дітей, що здійснюються в дитячому закладі оздоровлення та відпочинку протягом оздоровчої зміни; дитячий заклад оздоровлення та відпочинку - це постійно або тимчасово діючий, спеціально організований або пристосований заклад, призначений для оздоровлення, відпочинку, розвитку дітей, що має визначене місце розташування, матеріально-технічну базу, кадрове забезпечення та технології для надання послуг з оздоровлення та відпочинку дітей відповідно до державних соціальних стандартів надання послуг з оздоровлення та відпочинку;
До системи оздоровлення та відпочинку дітей належать, зокрема, дитячі заклади оздоровлення та відпочинку всіх типів та форм власності, благодійні організації та громадські об'єднання, а також підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, які забезпечують оздоровлення та відпочинок дітей (абзац 3 статті 4 Закону України "Про оздоровлення та відпочинок дітей").
Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку за своїми організаційно-правовими формами може бути державної (заснований на державній формі власності), комунальної (заснований на комунальній формі власності) або приватної (заснований на приватній формі власності) форми власності (абзац 4 статті 13 Закону України "Про оздоровлення та відпочинок дітей").
Статтею 15 Закону України "Про оздоровлення та відпочинок дітей" унормовано утворення, реорганізація та ліквідація дитячих закладів оздоровлення та відпочинку та передбачено, що дитячі заклади оздоровлення та відпочинку незалежно від форми власності, що діють як юридичні особи або не мають статусу юридичної особи і перебувають у складі підприємств, установ та організацій як їхні філіали чи структурні підрозділи, обов'язково включаються до складу мережі дитячих закладів оздоровлення та відпочинку.
Майнові об'єкти оздоровлення та відпочинку дітей обов'язково вносяться до Державного реєстру майнових об'єктів оздоровлення та відпочинку дітей.
Відомості про майнові об'єкти оздоровлення та відпочинку дітей, якими користується дитячий заклад оздоровлення та відпочинку, керівник такого закладу подає до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері оздоровлення та відпочинку дітей, для внесення до Державного реєстру майнових об'єктів оздоровлення та відпочинку дітей протягом одного місяця з дня отримання документів на право власності на зазначені майнові об'єкти відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.
Утворення, реорганізація та ліквідація дитячих закладів оздоровлення та відпочинку здійснюються за рішенням власника (засновника) або уповноваженого ним органу відповідно до законодавства.
Дитячі заклади оздоровлення та відпочинку утворюються центральними, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, професійними спілками, фондами, підприємствами, установами та організаціями, громадянами та їх об'єднаннями з урахуванням соціально-економічних, національних, культурно-освітніх потреб, за наявності необхідної матеріально-технічної та науково-методичної бази, кадрового забезпечення відповідно до законодавства (частина 4 статті 15 Закону України "Про оздоровлення та відпочинок дітей").
За змістом частин 4, 5 статті 15 Закону України "Про оздоровлення та відпочинок дітей" (у редакції, чинній на час прийняття спірних наказів) засновник (власник) дитячого закладу оздоровлення та відпочинку державної чи комунальної форми власності не має права ліквідувати його, зменшувати територію, кількість ліжко-місць, а також передавати в оренду приміщення (будівлі) для провадження діяльності, не пов'язаної з оздоровленням та відпочинком дітей, під час перебування дітей у відповідному закладі без погодження з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері оздоровлення та відпочинку дітей. Реорганізація або ліквідація дитячих закладів оздоровлення та відпочинку державної чи комунальної форми власності допускається виключно за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері оздоровлення та відпочинку дітей.
4.7. Суд апеляційної інстанції з урахуванням правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 26.03.2025 у справі № 925/1528/23, дійшов висновку, що спірний об'єкт ДОТ "Ходорів" не мав законодавчої заборони на відчуження (приватизацію) без згоди Міністерства соціальної політики України як центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері оздоровлення та відпочинку дітей.
4.8. При цьому згідно із частиною 4 статті 15 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" об'єкти соціально-культурного призначення приватизуються з умовою збереження профілю діяльності. Об'єкти соціально-культурного призначення, що не функціонують більше трьох років або перебувають в аварійному стані, можуть бути перепрофільовані, крім закладів фізичної культури і спорту, баз олімпійської та паралімпійської підготовки, фізкультурно-оздоровчих і спортивних споруд, лікувальних (лікувально-фізкультурних) і лікувально-профілактичних закладів.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що об'єкти соціально-культурного призначення до яких відносяться, серед іншого, об'єкти дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, можуть бути об'єктом приватизації за умови збереження їх профілю діяльності - за винятком об'єктів, які не функціонують більше трьох років або перебувають в аварійному стані з урахуванням деяких обмежень, встановлених у статті 15 вказаного Закону.
4.9. Як установив суд апеляційної інстанції згідно з наказом Держкомтелерадіо від 21.11.2017 № 447: 1) перейменовано Оздоровчо-лікувальний пансіонат "Ходорів" в Дитячий оздоровчий табір "Ходорів" (скорочена назва ДОТ "Ходорів"); змінено основний вид економічної діяльності відповідно до класифікатора видів економічної діяльності ДК: 009:2010, 55.20. - Діяльність засобів розміщення на період відпустки та іншого тимчасового проживання; затверджено статут ДОТ "Ходорів" у новій редакції.
За змістом Статуту ДОТ "Ходорів" є дитячим закладом оздоровлення та відпочинку та самостійним господарюючим суб'єктом, який надає послуги з оздоровлення та відпочинку дітей (комплекс спеціальних заходів соціального, виховного, медичного, гігієнічного, спортивного характеру, надання яких спрямовані на відновлення та поліпшення фізичного і психічного стану здоров'я дитини). Табір є правонаступником Оздоровчо-Лікувального пансіонату «Ходорів».
Органом управління майном табором є Держкомтелерадіо.
Суд апеляційної інстанції установив, що за змістом Статуту ДОТ "Ходорів" він є дитячим закладом оздоровлення та відпочинку.
Разом з цим, суд апеляційної інстанції виходив з того, що згідно зі статтею 15 Закону України "Про оздоровлення та відпочинок дітей" дитячі заклади оздоровлення та відпочинку незалежно від форми власності обов'язково включаються до складу мережі дитячих закладів оздоровлення та відпочинку. Майнові об'єкти оздоровлення та відпочинку дітей обов'язково вносяться до Державного реєстру майнових об'єктів оздоровлення та відпочинку дітей.
Проте, як установив суд апеляційної інстанції, ДОТ "Ходорів" не включено до Державного реєстру дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, а за повідомленням Міністерства соціальної політики України (лист від 24.01.2025 №1896/0/290) в Державному реєстрі майнових об'єктів оздоровлення та відпочинку дітей інформація про ДОТ "Ходорів" відсутня.
Суд апеляційної інстанції врахував пояснення ДП "ДОТ "Хордорів", який заперечував проти позову прокурора, стосовно того, що з моменту заснування ДОТ "Ходорів" здійснював свою діяльність виключно як об'єкт соціально-культурного призначення та база для організації навчання працівників засобів масової інформації, що було створено на базі "Будинку творчості" Держтелерадіо України згідно з наказом від 15.05.2001 № 116 Державного комітету інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України як його засновника (власника) та органу управління майном ДОТ "Ходорів".
З моменту перейменування "Будинку творчості" Держтелерадіо України в Оздоровчо-Лікувальний пансіонат "Ходорів", а потім у ДП "ДОТ "Ходорів", підприємство не здійснювало свою діяльність ні як заклад оздоровлення дітей, ні як лікувальний заклад для здійснення медичної практики. Зміна найменування ДП "ДОТ "Ходорів" була здійснена виключно для організації дозвілля об'єкта соціально-культурного призначення, діяльність якого не пов'язана з оздоровленням та лікуванням. Діяльність ДП "ДОТ "Ходорів" фактично була зупинена ще в 2012 році, що в подальшому призвело до повного занепаду як підприємства, так і будівель на території ДП "ДОТ "Ходорів", а також виникнення заборгованості щодо сплати податків до бюджету, заборгованості з заробітної плати перед працівниками.
Також суд апеляційної інстанції врахував пояснення Держкомтелерадіо, зокрема, стосовно того, що за організаційно-правовою формою та видом діяльності з часу свого заснування ДП "ДОТ "Ходорів" не належав до мережі дитячих закладів оздоровлення та відпочину та не входив до сфери застосування Закону України "Про оздоровлення та відпочинок дітей", так як не є постійно або тимчасово діючим закладом, призначеним для оздоровлення, відпочинку, розвитку дітей та не відповідає визначеним державним соціальним стандартам надання послуг з оздоровлення та відпочинку.
Судом апеляційної інстанції було враховано те, що наказом Міністерства соціальної політики України від 15.09.2016 № 1029, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03.10.2016 за № 1310/29440, затверджено Критерії присвоєння дитячому закладу оздоровлення та відпочинку відповідної категорії та встановлено, що ДП "ДОТ "Ходорів" не присвоювалася жодна із категорій, визначена наказом, а більш того ДП "ДОТ "Ходорів" не відповідає переліченим у наказі Міністерства соціальної політики України від 15.09.2016 № 1029 критеріям присвоєння дитячому закладу оздоровлення та відпочинку відповідної категорії.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що попри зазначення у Статуті, що ДП "ДОТ "Ходорів" є дитячим закладом оздоровлення та відпочинку, фактично матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що цей об'єкт є таким у розумінні частини 1 статті 1 Закону України "Про оздоровлення та відпочинок дітей" та відповідав визначеним критеріям дитячого закладу оздоровлення та відпочинку, а сама лише назва майнового комплексу не може слугувати підставою для присвоєння цьому майну статусу дитячого закладу оздоровлення та відпочинку.
4.10. Як вже зазначалося, суд апеляційної інстанції з урахуванням положень частини 4 статті 15 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", виходив з того, що об'єкти соціально-культурного призначення, до яких відносяться, серед іншого, об'єкти дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, можуть бути об'єктом приватизації за умови збереження їх профілю діяльності - за винятком об'єктів, які не функціонують більше трьох років або перебувають в аварійному стані з урахуванням деяких обмежень, встановлених у статті 15 вказаного Закону.
Так, судом апеляційної інстанції було установлено, що листом від 11.04.2021 № 1279/24/10 Держкомтелерадіо у відповідь на лист РВ ФДМ України від 07.04.2021 № 45-03 0101567 стосовно засідання аукціонної комісії з продажу об'єкта малої приватизації - об'єкта соціально-культурного призначення єдиного майнового комплексу ДП "ДОТ "Ходорів" повідомив, що відповідно до частини 4 статті 15 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" не заперечує проти перепрофілювання ДОТ "Ходорів" як об'єкта, що не функціонує більше трьох років.
Водночас, прокурором не доведено використання комплексу за призначенням на момент прийняття спірних наказів та оголошення про проведення аукціону з продажу ДОТ "Ходорів" як у період проведення процедури приватизації, так і впродовж попереднього десятиліття до дати укладення договору щодо відчуження ДП "ДОТ "Ходорів". Прокурор не довів, що спірний об'єкт нерухомого майна утримувався до моменту його продажу на аукціоні у належному стані та у ньому здійснювалася діяльність соціально-культурного призначення.
Отже, за висновками апеляційного суду, у цьому випадку діями ФДМ України та РВ ФДМ України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях не порушено приписи статті 15 Закону України "Про оздоровлення та відпочинок дітей" та положення Закону України"Про приватизацію державного і комунального майна", оскільки об'єкт ДОТ "Ходорів" не мав законодавчої заборони на відчуження (приватизацію), а об'єкти соціально-культурного призначення, що не функціонують більше трьох років або перебувають в аварійному стані можуть бути перепрофільовані у процесі приватизації.
4.11. Оскаржуючи постанову суду апеляційної інстанції прокурор вважає наявною необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, а саме висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 26.03.2025 у справі № 925/1528/23, оскільки судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та процесуального права, а саме зроблено помилковий висновок, що вимогами Законів України "Про оздоровлення та відпочинок дітей", "Про приватизацію державного та комунального майна" не встановлено заборон на приватизацію об'єктів дитячих закладів оздоровлення та відпочинку державної форми власності, а також відсутності заборон на погодження відчуження майна вказаної категорії з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері оздоровлення та відпочинку дітей.
4.12. За змістом пункту 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Отже, відповідно до положень пункту 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права у подібних правовідносинах з урахуванням висновку Верховного Суду, викладеного у постанові; (2) скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від такого висновку.
У вирішенні порушених скаржником у касаційній скарзі питань Верховний Суд зазначає, що при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів для такого відступлення.
Відступленням від висновку є повна відмова Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизація попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16).
Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема: 1) зміна законодавства (існують випадки, за яких зміна законодавства не дозволяє суду однозначно дійти висновку, що зміна судової практики можлива без відступу від раніше сформованої правової позиції); 2) ухвалення рішення Конституційним Судом України; 3) нечіткість закону (невідповідності критерію "якість закону"), що призвело до різного тлумаченням судами (палатами, колегіями) норм права; 4) винесення рішення ЄСПЛ, висновки якого мають бути враховані національними судами; 5) зміни у праворозумінні, зумовлені: розширенням сфери застосування певного принципу права; зміною доктринальних підходів до вирішення складних питань у певних сферах суспільно-управлінських відносин; наявністю загрози національній безпеці; змінами у фінансових можливостях держави.
Отже, причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту. Водночас, з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання. Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, який є сталим і послідовним щодо причин для відступу.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom) наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.
4.13. Проте, звертаючись з касаційною скаргою на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник вмотивовано не обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у вказаній ним постанові Верховного Суду, не навів змістовного обґрунтування мотивів і причин такого відступлення, а також не навів вагомих та достатніх аргументів, які б свідчили про помилковість такого висновку. Касаційна скарга не містить фундаментальних обґрунтувань щодо підстави необхідності і причин для відступу від правової позиції, яка міститься у постанові Верховного Суду від 26.03.2025 у справі № 925/1528/23. Посилання скаржника на приписи пункту 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України є загальними, абстрактними, містять ознаки формального характеру та незгоду з висновками суду апеляційної інстанції, які були зазначені в оскаржуваному у даній справі судовому рішенні.
Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.
Інших підстав для касаційного оскарження судових рішень, визначених у частині 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України скаржником не заявлялося, а посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права спростовуються змістом оскаржуваного судового рішення, ухваленого за результатами оцінки всіх доказів у справі та відповідно до вимог закону, такі доводи скаржника зводяться до незгоди із судовим рішенням у справі та помилкового тлумачення заявником касаційної скарги норм чинного законодавства.
5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
5.1. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
5.2. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 вказаного Кодексу суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
5.3. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів та підстав оскарження, визначених скаржником, дійшов висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
6. Розподіл судових витрат
6.1. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України необхідно покласти на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу керівника Київської обласної прокуратури залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2025 у справі № 911/3383/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Б. Дроботова
Судді Н. О. Багай
Ю. Я. Чумак