01 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 909/555/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В., - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,
секретаря судового засідання - Кондратюк Л. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.01.2026 (колегія суддів: Матущак О. І., Зварич О. В., Панова І. Ю.) та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.08.2025 (суддя Рочняк О. В.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТГІ Систем" про стягнення 2 862 752,58 грн,
за участю представників:
позивача - Підлипенського Д. В.,
відповідача - адвоката Дуди П. В.,
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - ТОВ "Оператор газотранспортної системи України") звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТГІ Систем" (далі - ТОВ "ТГІ Систем") з позовом про стягнення 2 862 752,58 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем договірних зобов'язань щодо строків виконання робіт, у зв'язку з чим позивач на підставі пункту 10.2 договору нарахував штрафні санкції у вигляді пені та штрафу.
3. Відповідачем було подано клопотання про зменшення розміру нарахованих позивачем штрафних санкцій на 90 %, якщо суд дійде висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
4. 10.01.2023 між ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" (замовник) та ТОВ "ТГІ Систем" (підрядник) укладено договір про закупівлю послуг № 4600007048 (далі - договір), згідно з пунктом 1.1 якого підрядник за завданням замовника зобов'язався на свій ризик надати послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (ремонт газовимірювальної станції "Олексіївка" в частині визначення фізико-хімічного складу природного газу) відповідно до вимог чинних нормативних документів і технічної документації (далі - роботи), а замовник - прийняти та оплатити такі роботи відповідно до умов цього договору.
5. За змістом пункту 1.2 договору склад, обсяги, вартість робіт та строки визначені технічними, якісними та кількісними характеристиками (додаток № 1), договірною ціною (додаток № 2) та графіком виконаних робіт (додаток № 3), які є невід'ємною частиною договору.
6. У пункті 3.1 договору передбачено, що загальна вартість виконуваних робіт за цим договором, що є ціною договору, згідно із договірною ціною (додаток № 2) становить 23 974 800,00 грн, у тому числі ПДВ 20 % - 3 995 800,00 грн.
7. Як убачається з пункту 3.3 договору, оплата за цим договором проводиться в такому порядку: замовник протягом 30 календарних днів, але не раніше ніж через 20 календарних днів з моменту прийняття робіт, що підтверджується актами приймання виконаних робіт та довідками про вартість виконаних робіт, перераховує на розрахунковий рахунок підрядника суму вартості прийнятих робіт.
8. Відповідно до пункту 4.1 договору підрядник зобов'язується виконати роботи протягом 365 календарних днів з дати укладання цього договору з обов'язковим дотриманням погодженого із замовником графіку виконання робіт (додаток № 3), що додається до цього договору та є невід'ємною його частиною.
9. У пункті 4.3 договору визначено, що датою закінчення виконаних підрядником робіт вважається дата їх прийняття замовником в порядку, передбаченому розділом 5 цього договору.
10. Пунктом 5.4 договору встановлено, що у разі виявлення в процесі приймання-передачі робіт недоліків замовник письмово повідомляє підрядника про такі недоліки, та повідомляє його про час та місце зустрічі для складання акта про недоліки виконаних робіт, в якому обов'язково фіксується дата виявлення недоліків і дата щодо їх безкоштовного усунення.
11. Після усунення підрядником недоліків, зазначених в акті про недоліки виконаних робіт, підписується акт приймання виконаних робіт та довідка про вартість виконаних робіт, на підставі яких здійснюється розрахунок, передбачений розділом 3 цього договору. Акт приймання виконаних робіт, підписаний однією стороною, вважається недійсним та роботи вважаються такими, що не прийняті замовником та не передані підрядником (пункт 5.5 договору).
12. За змістом пункту 6.2 договору підрядник передбачені цим договором роботи виконує із своїх матеріалів та обладнання, доставку якого до місця виконання робіт підрядник здійснює власним транспортом та за свій рахунок.
13. Згідно з пунктом 7.3.1 договору підрядник зобов'язаний виконати роботи якісно та у встановлені графіком виконання робіт (додаток № 3) строки відповідно до технічних, якісних та кількісних характеристик (додаток №1), ДБН іншої нормативної документації.
14. За умовами пункту 10.2 договору у випадку несвоєчасного виконання робіт, передбачених графіком виконання робіт (додаток № 3), до підрядника застосовуються штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 0,1 % від вартості робіт, які несвоєчасно виконані, за кожен день прострочення виконання робіт, а при порушенні строку виконання робіт більш ніж на 30 (тридцять) календарних днів підрядник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7 % від вартості несвоєчасно виконаних робіт.
15. У пункті 11.1 договору визначено, що договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє 395 календарних днів. В частині гарантійних зобов'язань договір діє до закінчення гарантійного строку, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.
16. Закінчення терміну дії цього договору не звільняє сторони від виконання обов'язків, взятих на себе за цим договором, та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (пункт 11.2 договору).
17. Як вбачається з графіка виконаних робіт (додаток № 3), роботи мають бути виконані
в 3 етапи:
1) обстеження, розробка, подання на експертизи, усунення зауважень та отримання результатів експертиз робочої документації. Граничний термін їх виконання - 120 календарних днів з дати укладання договору, тобто не пізніше 10.05.2023;
2) виготовлення / придбання основних блоків та вузлів, будівельно-монтажні роботи, електромонтажні роботи. Граничний термін їх виконання - 300 календарних днів з дати укладання договору, тобто не пізніше 06.11.2023;
3) пусконалагоджувальні роботи. Граничний термін їх виконання - 365 календарних днів з дати укладання договору, тобто не пізніше 10.01.2024.
18. За першим етапом графіка виконання робіт згідно з актом здачі-приймання виконаних робіт з розробки та проведення експертиз робочої документації від 15.03.2023 № 1 підрядник передав замовнику послуги з ремонту й технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (ремонт газовимірювальної станції "Олексіївка" в частині визначення фізико-хімічного складу природного газу) Богородчанського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів на суму 131 364, 00 грн.
19. За другим етапом графіка виконання робіт між сторонами підписано такі акти приймання виконаних будівельних робіт:
- акт приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в за травень 2023 року від 16.05.2023 № 2 на суму 162 802, 36 грн;
- акт приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в за травень 2023 року від 22.05.2023 № 3 на суму 1 644 357, 54 грн та акт вартості устаткування до нього від 22.05.2023 на суму 3 898 878,00 грн. Всього на загальну суму 5 543 235, 54 грн;
- акт приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в за лютий 2024 року від 05.02.2024 № 4 на суму 97 050, 67 грн та акт вартості устаткування до нього від 05.02.2024 на суму 17 788 795, 20 грн. Всього на загальну суму 17 885 845, 90 грн.
20. За третім етапом графіка виконання робіт між сторонами підписано акт приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в за лютий 2024 року від 06.02.2024 № 5 на суму 39 124,49 грн.
21. Листом від 18.10.2023 № 1-18/10/2023 відповідач проінформував позивача про те, що подальше виконання робіт згідно з доведеним договором робіт, а саме: доставка та монтаж частин основного обладнання, буде призупинено у зв'язку із затримкою поставки частин основного обладнання, та просив продовжити термін дії договору до 10.07.2024.
22. Додатково відповідач направляв позивачу листи від 24.10.2023 № 1-24/10/2023 та від 09.11.2023 №3-09/11/2023 про продовження терміну дії договору.
23. У відповідь на вказані листи позивач у листі від 29.11.2023 № 23-17179, адресованому відповідачу, вказав на відсутність істотних обставин для внесення змін до договору та наполягав на необхідності безумовного дотримання умов договору.
24. 19.03.2024 ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" звернувся до ТОВ "ТГІ Систем" із претензією від 19.03.2024 № ТОВ вих-24-4291 про термінове перерахування 2 862 752, 58 грн штрафних санкцій.
25. Оскільки відповідач добровільно не сплатив штрафні санкції, то позивач звернувся до суду із позовом про стягнення 1 610 743, 37 грн пені та 1 252 009, 21 грн штрафу за порушення відповідачем строків виконання визначених договором робіт.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
26. 18.08.2025 Господарський суд Івано-Франківської області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.01.2026, яким позов задовольнив частково; стягнув із відповідача на користь позивача 853 448,28 грн штрафних санкцій, із яких: 477 845,52 грн - пеня, 375 602,76 грн - штраф, у решті позову відмовив.
27. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач допустив порушення строків виконання робіт за договором підряду другого та третього етапів графіка виконання робіт на 90 та 26 днів відповідно. Суд дійшов висновку про правомірність нарахування пені та штрафу згідно з пунктом 10.2 договору, статтями 230, 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 549 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), однак встановив арифметичну помилку в частині нарахованої пені, у зв'язку з чим відмовив у стягненні її частини як необґрунтованої.
28. Крім того, суд першої інстанції, керуючись положеннями статті 233 ГК України та частиною третьою статті 551 ЦК України, дійшов висновку про наявність підстави для зменшення розміру пені та штрафу на 70 % з огляду на ступінь виконання зобов'язань, незначний строк прострочення завершального етапу робіт, відсутність доказів завдання позивачу збитків та з метою дотримання балансу інтересів сторін, тоді як стягнення штрафних санкцій у повному обсязі не є співмірним із можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання та не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої вони стягуються.
29. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про стягнення штрафних санкцій у розмірі 2 009 304,30 грн, погодився з висновками суду першої інстанції, який не ототожнював порушення, вчинені контрагентом відповідача, з підставою для звільнення відповідача від відповідальності, а врахував ці обставини у сукупності з іншими істотними факторами, зокрема: значним ступенем фактичного виконання договору; відсутністю доказів завдання позивачу реальних збитків; незначним строком прострочення завершального етапу робіт; прийняттям результатів робіт замовником без зауважень; відсутністю негативних наслідків для функціонування об'єкта та енергетичної безпеки.
Короткий зміст касаційної скарги
30. 16.02.2026 ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у позовних вимогах та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.
31. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновку щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладеного у пункті 54 постанови Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 та у пункті 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, щодо необхідності дослідження поданих стороною доказів, їх перевірки, оцінки в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - обов'язку зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок, що є процесуальним обов'язком суду.
32. Скаржник також наполягає на тому, що суд першої інстанції не навів власного розрахунку пені та, як наслідок, не встановив обставин, які б свідчили про арифметичну (чи іншу) помилку позивача у розрахунку пені, наданому з позовною заявою, тобто чому саме арифметично правильним буде розмір пені, розрахований судом (1 592 818,39 грн), а не позивачем (1 610 743,37 грн).
33. Також підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України, зазначивши про необхідність відступлення від висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 910/22964/17, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 06.11.2019 у справі № 917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, від 12.02.2020 у справі № 924/414/19, від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 15.11.2023 у справі № 910/1266/23, щодо зменшення штрафних санкцій із застосуванням частини першої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, у аналогічних правовідносинах, який, на думку позивача, призводить до потурання суб'єктам господарювання та створення у них стійкого сприйняття наявності можливості безвідповідально ставитися до виконання договірних зобов'язань з огляду на судову практику, яка наразі стає сталою.
34. Скаржник зазначає, що обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка заявила відповідне клопотання, проте відповідач не надав суду жодного доказу на підтвердження необхідності зменшення штрафних санкцій, зокрема скрутного фінансового становища відповідача, вплив форс-мажорних обставин на виконання умов договору, неналежну поведінку позивача тощо. При цьому суд не врахував скрутного фінансового стану позивача з огляду на загальну заборгованість замовників послуг за договорами транспортування природного газу з оплати несанкціонованих відборів перед позивачем, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
35. Відповідач не скористався наданим йому статтею 295 ГПК України правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Позиція Верховного Суду
36. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
37. Позивачем оспорюються судові рішення лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення штрафних санкцій, тому колегія суддів здійснює касаційний перегляд оскаржуваних судових рішень лише в цій частині.
38. Як встановлено судами попередніх інстанцій, внаслідок порушення відповідачем строків виконання визначених договором робіт позивач на підставі пункту 10.2 договору нарахував відповідачеві 1 610 743, 37 грн пені та 1 252 009, 21 грн штрафу.
39. Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку про правомірність нарахування пені та штрафу відповідно до пункту 10.2 договору, статті 230 ГК України та статті 549 ЦК України, однак встановив арифметичну помилку в частині нарахованої пені, у зв'язку з чим відмовив у стягненні її частини у сумі 17 924,98 грн як необґрунтованої.
40. Отже, за перерахунком місцевого господарського суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, розмір договірної пені (0,1 % від вартості робіт) за відповідний період прострочення становить 1 592 818,39 грн та 1 252 009,21 грн штрафу (7 % від вартості несвоєчасно виконаних робіт).
41. Скаржник зазначає, що суд першої інстанції не навів власного розрахунку пені та, як наслідок, не встановив обставин, які б свідчили про арифметичну (чи іншу) помилки позивача у розрахунку пені. При цьому скаржник, посилаючись на підставу касаційного оскарження, визначену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, вказує на те, що суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення в оскаржуваній частині, не врахували висновків, викладених у пункті 54 постанови Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 та у пункті 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, щодо необхідності дослідження поданих стороною доказів, їх перевірки, оцінки в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - обов'язку зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок, що є процесуальним обов'язком суду.
42. Колегія суддів, перевіривши вказані аргументи позивача, зазначає таке.
43. Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що в задоволенні вимоги про стягнення з відповідача 17 924,98 грн пені належить відмовити у зв'язку з необґрунтованістю, оскільки за перерахунком суду розмір договірної пені за відповідний період прострочення становить 1 592 818,39 грн. При цьому зі змісту оскаржуваних судових рішень не вбачається, в чому полягає арифметична помилка позивача.
44. Судами встановлено, що відповідно до пункту 10.2 договору у випадку несвоєчасного виконання робіт, передбачених графіком виконання робіт (додаток № 3), до підрядника застосовуються штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 0,1 % від вартості робіт, які несвоєчасно виконані, за кожен день прострочення виконання робіт, а при порушенні строку виконання робіт більш ніж на 30 (тридцять) календарних днів підрядник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7 % від вартості несвоєчасно виконаних робіт.
45. Також встановлено, що відповідач допустив порушення строків виконання робіт за договором підряду, а саме: частини робіт другого етапу на суму 17 885 845,87 грн із простроченням на 90 днів та частини робіт третього етапу на суму 39 124,49 грн - на 26 днів.
46. За порушення строку виконання другого етапу графіка виконання робіт (прострочення на 90 днів) за період із 07.11.2023 по 04.02.2024 позивачем нараховано відповідачу 1 609 726,13 грн пені та 1 252 009,21 грн штрафу, а за порушення строку виконання третього етапу графіка виконання робіт (прострочення на 26 днів) за період із 11.01.2024 по 05.02.2024 - 1017,24 грн пені. Всього - 1 610 743,37 грн пені та 1 252 009,21 грн штрафу.
47. Отже, для розрахунку пені застосовується наступна формула: вартість робіт / послуг та/або вартість устаткування помножена на 0,1 % (відповідно до пункту 10.2 договору) та помножена на кількість днів прострочення. При цьому перебіг прострочення починається з дня, наступного за граничним днем виконання зобов'язання, і закінчується днем, який передував підписанню актів приймання виконаних будівельних робіт, зокрема:
- згідно з актом приймання виконаних будівельних робіт від 05.02.2024 № 4:
(97 050, 67 грн (вартість робіт) * 0,1 % (пункт 10.2 договору) * 90 к. д. (період прострочення з 07.11.2023 по 04.02.2024) = 8734,56 грн);
(17 788 795, 20 грн (вартість устаткування) * 0,1 %(пункт 10.2 договору) * 90 к. д. (період прострочення з 07.11.2023 по 04.02.2024) = 1 600 991, 57 грн);
- згідно з актом приймання виконаних будівельних робіт від 06.02.2024 № 5:
(39 124, 49 грн (вартість робіт) * 0,1 % (пункт 10.2 договору) * 26 к. д. (період прострочення з 11.01.2024 по 05.02.2024) = 1017,24 грн).
48. З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 1 610 743,37 грн (8 734,56 + 1 600 991, 57 + 1 017,24) є арифметично правильним, тому Суд погоджується з доводами скаржника щодо необґрунтованого перерахунку місцевим господарським судом суми пені в іншому розмірі, ніж було заявлено позивачем.
49. Крім того, відповідачем було заявлено клопотання про зменшення розміру нарахованих позивачем штрафних санкцій на 90 %.
50. Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, керуючись статтею 233 ГК України та частиною третьою статті 551 ЦК України, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені та штрафу на 70 %.
51. Скаржник, посилаючись на підставу касаційного оскарження, визначену пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України, зазначив про необхідність відступлення від висновку, викладеного у постановах Верховного Суду (пункт 33 цієї постанови № 909/555/25), щодо зменшення штрафних санкцій із застосуванням частини першої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України у аналогічних правовідносинах, який, на думку позивача, призводить до потурання суб'єктам господарювання та створення у них стійкого сприйняття наявності можливості безвідповідально ставитися до виконання договірних зобов'язань з огляду на судову практику, яка наразі стає сталою.
52. Колегія суддів зазначає, що відповідно до практики Верховного Суду в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить із конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями статті 233 ГК України і частини третьої статті 551 ЦК України, а також досліджуватися й оцінюватися судом у порядку статей 86, 210, 237 ГПК України. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права. Актуальна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22.
53. Отже, висновки Верховного Суду щодо застосування статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України є усталеними й загальними (універсальними) для правовідносин про стягнення неустойки, однак результат їх застосування може бути різним (наявність або відсутність підстав для зменшення неустойки) залежно від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі.
54. Згідно з пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у такому випадку, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
55. Зі змісту зазначеної норми вбачається, що при касаційному оскарженні судових рішень із підстави, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 зазначеного Кодексу, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів для такого відступлення.
56. Верховний Суд неодноразово наголошував, що обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема: 1) зміна законодавства (існують випадки, за яких зміна законодавства не дозволяє суду однозначно дійти висновку, що зміна судової практики можлива без відступу від раніше сформованої правової позиції); 2) ухвалення рішення Конституційним Судом України; 3) нечіткість закону (невідповідності критерію "якість закону"), що призвело до різного тлумаченням судами (палатами, колегіями) норм права; 4) винесення рішення Європейського суду з прав людини, висновки якого мають бути враховані національними судами; 5) зміни у праворозумінні, зумовлені: розширенням сфери застосування певного принципу права; зміною доктринальних підходів до вирішення складних питань у певних сферах суспільно-управлінських відносин; наявністю загрози національній безпеці; змінами у фінансових можливостях держави.
57. Отже, необхідність відступу від правових позицій Верховного Суду повинна мати тільки важливі підстави, реальне підґрунтя, суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини, а метою відступу може слугувати виправлення лише тих суперечностей (помилок), що мають фундаментальне значення для правозастосування.
58. Принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності. Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.
59. Вирішуючи питання щодо наявності підстав для зменшення розміру неустойки, суди дослідили й надали оцінку сукупності обставин, які мають значення для правильного вирішення цього питання, відповідно до актуальної правової позиції Верховного Суду, наведеної у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22.
60. При цьому зазначені скаржником підстави для відступу від правових позицій у вказаних ним постановах колегія судів вважає необґрунтованими, оскільки вони фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо встановлених обставин та спрямовані на їх переоцінку, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції відповідно до статті 300 ГПК України.
61. З огляду на необґрунтованість наведених скаржником підстав для відступлення від усталених правових висновків Верховного Суду, викладених у зазначених скаржником постановах Верховного Суду, згадана ним підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України, не підтвердилася.
62. Оскільки здійснений судом першої інстанції та залишений без змін судом апеляційної інстанції перерахунок пені є необґрунтованим, а наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 1 610 743,37 грн - арифметично правильним, колегія суддів вважає за необхідне здійснити перерахунок розміру пені згідно з висновками судів попередніх інстанцій про її зменшення на 70 %, що становить 483 223,01 грн (1 610 743,37 * 0,3), відповідно, загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача, складає 858 825,77 грн, із яких: 483 223,01 грн - пеня та 375 602,76 грн - штраф.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
63. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
64. Згідно з частиною першою статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
65. З урахуванням вимог, викладених у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги позивача. При цьому постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.01.2026 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.08.2025 в частині відмови у задоволенні позовних вимог належить скасувати й ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача 858 825,77 грн штрафних санкцій, із яких: 483 223,01 грн - пеня та 375 602,76 грн - штраф. У решті рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Керуючись статтями 240, 300, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" задовольнити частково.
2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.01.2026 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.08.2025 у справі № 909/555/25 в частині відмови у позовних вимогах скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТГІ Систем" (код ЄДРПОУ 40192523) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (код ЄДРПОУ 42795490) 858 825,77 грн штрафних санкцій, з яких: 483 223,01 грн пені та 375 602,76 грн штрафу.
3. В решті постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.01.2026 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.08.2025 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Краснов
Суддя Г. М. Мачульський
Суддя Л. І. Рогач