Рішення від 20.04.2026 по справі 922/1/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/1/25

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Божко Є.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до 1-ого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Вента-1" (61009, м. Харків, вул. Достоєвського, буд. 21), 2-ого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Вента-Плюс" (61009, м. Харків, вул. Достоєвського, буд. 21)

про стягнення коштів

за участю представників:

позивача - Книш А.Л. (ордер серія АА № 1000052 від 20.11.2024),

першого відповідача (Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Вента-1") - Мирось С.В. (ордер серія ВІ № 1387303 від 17.04.2026),

другого відповідача (Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Вента-Плюс") - Мирось С.В. (ордер серія ВІ № 1387302 від 13.04.2026)

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Вента-1", Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Вента-Плюс", в якій просить суд:

1. Стягнути з Відповідача-1, Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми “ВЕНТА-1» Код ЄРДПОУ 21200967 на користь позивача ОСОБА_1 реальну невиплачену вартість частини належної йому долі у статутному капіталі спірного підприємства у сумі 1703040 (один мільйон сімсот три тисячі сорок) грн.

2. Визнати договір купівлі-продажу між Відповідачем-1, Товариством з обмеженою відповідальність виробничо-комерційною фірмою “ВЕНТА-1» та Відповідачем-2, Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційній фірмі “ВЕНТА ПЛЮС» нежитлового приміщення 1-го поверху № 8, 11, 12, 13, 15, 17, 18, 20, 21, 22, 24, 24а, 25а, 25-:-35, 25б в житловому будинку літ. “А-14», загальною площею 337,8 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 від 23.10.2023 року недійсним.

3. Стягнути з Відповідача-1, Товариства з обмеженою відповідальність виробничо-комерційної фірми “ВЕНТА-1» Код ЄРДПОУ 21200967 та Відповідача-2, Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми “ВЕНТА-ПЛЮС» Код ЄРДПОУ 45399836 солідарно на користь позивача ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 40500,00 грн. (сорок тисяч п'ятсот гривень).

02.01.2025 від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява про поновлення строку звернення до суду за захистом своїх прав (Документ сформований в системі “Електронний суд» 02.01.2025, вх.№ 33/25), в якій представник позивача просить визнати причини пропуску строку для звернення до суду за захистом прав та законних інтересів поважними та поновити даний строк. До заяви представником позивача додано копію ухвали Господарського суду Харківської області від 16.12.2024 року, копію ухвали Господарського суду Харківської області від 30.12.2024 року, копію заяви від 24.12.2024 року, копію акту відділу документального забезпечення контролю (канцелярія) Господарського суду Харківської області від 30.12.2024 року.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.01.2025 позовну заяву ОСОБА_1 (вх.№ 1/25) залишено без руху. Встановлено ОСОБА_1 строк на усунення недоліків позовної заяви - 5 (п'ять) днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху. Встановлено ОСОБА_1 спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом: надання до суду якісних копій Витягу з Державного реєстру речових прав, Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Вента-1" та Звіту про оцінку майна, які є чіткими та придатними для читання; надання доказів сплати судового збору за немайнову вимогу.

Від представника позивача 09.01.2025 через систему "Електронний суд" надійшла уточнююча позовна заява (Документ сформований в системі “Електронний суд» 08.01.2025, вх.№ 516/25), в якій позивач просить суд:

2. Визнати договір купівлі-продажу між Відповідачем-1, Товариством з обмеженою відповідальність виробничо-комерційною фірмою “ВЕНТА-1» та Відповідачем-2, Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційній фірмі “ВЕНТА ПЛЮС» нежитлового приміщення 1-го поверху № 8, 11, 12, 13, 15, 17, 18, 20, 21, 22, 24, 24а, 25а, 25-:-35, 25б в житловому будинку літ. “А-14», загальною площею 337,8 кв.м., які розташовані за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Достоєвського, 21 від 23.10.2023 року недійсним.

3. Стягнути з Відповідача-1, Товариства з обмеженою відповідальність виробничо-комерційної фірми “ВЕНТА-1» Код ЄРДПОУ 21200967 та Відповідача-2, Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми “ВЕНТА-ПЛЮС» Код ЄРДПОУ 45399 836 солідарно на користь позивача ОСОБА_1 с плачений судовий збір у розмірі 25545,60 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот сорок п'ять грн. шістдесят коп.).

4. Призначити у справі ретроспективну судово-товарознавчу експертизу, проведення якої доручити експертам Національного наукового центру “Інститут судових експертиз ім. засл. Проф. М.С.Бокаріуса (61117, м. Харків, вул. Золочевська, 1)

5. На вирішення судових експертів поставити питання:

1) Яка дійсна ринкова вартість спірного об'єкту нерухомості, що має нежитлові приміщення 1-го поверху № 8, 11, 12, 13, 15, 17, 18, 20, 21, 22, 24, 24а, 25а, 25-:-35, 25б в житловому будинку літ. “А-14», загальною площею 337,8 кв.м., які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Достоєвського, 21 (двадцять один), на час виходу позивача зі складу учасників підприємства ТОВ “ВЕНТА-1» 08.12.2021 року?

2) Яка кількість і реальна ринкова вартість обладнання, яке є на підприємстві ТОВ “ВЕНТА-1» за адресою: м. Харків, вул. Достоєвського, 21?

3) Який реальний оборот з продажу продукції підприємства ТОВ “ВЕНТА-1» на час виходу позивача зі складу учасників підприємства ТОВ “ВЕНТА-1» 08.12.2021 року?

6. Направити матеріали справи на час проведення експертизи до Національного наукового центру “Інститут судових експертиз ім. засл. Проф. М.С. Бокаріуса.

7. Оплату витрат на проведення експертизи покласти на позивача.

На час проведення експертизи провадження у справі зупинити.

Також позивачем на виконання вимог ухвали Господарського суду Харківської області від 03.01.2025 надано докази доплати судового збору та копію Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Вента-1".

Крім того, позивачем подано клопотання про витребування доказів, в якому позивач вказує, що не має більш чіткої копії звіту про оцінку майна і свою копію він робив з оригіналу, який мається у ТОВ ВКФ “ВЕНТА-1», який і був замовником виконання вказаного звіту. Окрім того, копія статуту ТОВ ВКФ “ВЕНТА-1», яка мається у позивача, також має не дуже якісне відображення. При зверненні до Управління державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Департаменту реєстрації Харківської міської ради з'ясувалось, що на цей час не працюють реєстри і отримати в них завірену копію статуту ТОВ ВКФ “ВЕНТА-1», а також витяг з Державного реєстру речових прав не вбачається можливим. Позивач просить суд:

1. Витребувати у Відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми “ВЕНТА-1» оригінал звіту про оцінку майна від 09.08.2021 року, оригінал статуту цього підприємства.

2. Витребувати правоустановчі документи (договір купівлі-продажу) на спірний об'єкт нерухомості, розташований за адресою: м. Харків, вул. Достоєвського, 21, а також витяг із Державного реєстру речових прав у Відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми “ВЕНТА-ПЛЮС».

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1/25. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Почато підготовче провадження і призначити підготовче засідання 28 січня 2025 року о 12:00. Клопотання позивача про витребування доказів та про призначення експертизи постановлено вирішити у підготовчому засіданні.

27.01.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми “ВЕНТА-ПЛЮС» надійшов відзив на позовну заяву (Документ сформований в системі “Електронний суд» 27.01.2025, вх.№ 2272/25), в якому відповідач-2 просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у справі № 922/1/25 у повному обсязі.

Щодо вимог про стягнення коштів в сумі 1703040 грн відповідач-2 вказує, що ТОВ “ВКФ “ВЕНТА-1» були виконані вимоги Закону України “Про товариства з обмеженою і додатковою відповідальністю», що позивачем не заперечується. До позовної заяви ним доданий лист ТОВ “ВЕНТА-1», який свідчить про те, що він отримав у Звіт про оцінку майнових прав № 34/12/2021, проведену станом на 07 грудня 2021 року, у якому вказано, що ринкова вартість об'єкту оцінки - корпоративних прав (частки розміром 33,0% у статутному капіталі) ТОВ “ВКФ “ВЕНТА-1», що належала позивачу, була оцінена в розмірі 697 000,00 грн. Крім оцінки Позивачу були надіслані копії документів фінансової звітності, які були використані при оцінці ринкової вартості корпоративних прав. Вартість частки в сумі 697 000,00 грн. також була виплачена Позивачу в установлений Законом строк - 05.12.2022.

На переконання відповідача-2, позивач не наводить будь-яких доводів того, що Звіт про оцінку майнових прав №34/12/2021 містить недоліки, неточності або якимось-чином не відповідає вимогам чинного законодавства. Оцінка частки корпоративних прав, яка належала Позивачу, включає не тільки активи, а і пасиви. Крім того, позивач не надає будь-якого обґрунтування або розрахунку, чому саме його частка 33 % у статутному капіталі ТОВ “ВКФ “ВЕНТА-1» має становити 2 400 000 грн. Твердження про те, що оцінка частки проведена за балансовою вартістю майна товариства не відповідає дійсності та спростовується Звітом про оцінку майнових прав, у якому наведена як балансова так і ринкова вартість майна.

Щодо вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна відповідач-2 зазначає, що укладений 23.10.2023 між ТОВ “ВКФ “ВЕНТА-1» та ТОВ “ВКФ “ВЕНТА ПЛЮС» договір купівлі-продажу нежитлових приміщень 1-го поверху в житловому будинку літ. “А-14», загальною площею 337,8 кв.м., які розташовані за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Достоєвського, 21 не відповідає ознакам фраудаторного правочину, оскільки:

1) на час його укладення, як і на теперішній час, не існує будь-якої заборгованості ТОВ “ВКФ “ВЕНТА-1» перед Позивачем;

2) купівля-продаж нерухомого майна здійснена за ринковою вартістю, згідно Звiту про оцiнку майна №00-230829-007 від 29 серпня 202З року, виконаного суб'єктом оцiночної дiяльностi ТОВ “ДЕПАРК ГРУПП»;

3) вартість нерухомості у встановлений Договором строк до 31.12.2023 фактично перерахована Покупцем Продавцю;

4) договір купівлі-продажу є реальним і вчинений в рамках стратегії власників щодо зосередження активів на ТОВ “ВКФ “ВЕНТА-ПЛЮС» та розвитку цього напрямку на новоствореному товаристві.

У підготовчому засіданні 28.01.2025 постановлено ухвали, які внесено до протоколу підготовчого засідання, про відмову в клопотанні представника позивача про витребування доказів, відмову в клопотанні представника позивача про призначення ретроспективної судово-товарознавчої експертизи та відкладення підготовчого засідання на 25.02.2025 на 11:30.

В порядку ст. 120-121 Господарського процесуального кодексу України сторони повідомлені про наступне підготовче засідання ухвалами від 28.01.2025.

04.02.2025 від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява, як суд розцінює як відповідь на відзив відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми “ВЕНТА-ПЛЮС» (Документ сформований в системі “Електронний суд» 03.02.2025, вх.№ 3055/25), де позивач доводи, приведені у відзиві стороною відповідача, не визнає та вказує, що вони не відповідають дійсності, не є об'єктивними і не висвітлюють відповідь на порушене позивачем в позовній заяві питання.

На думку сторони Позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма “ВЕНТА-ПЛЮС», висловлюючи думку про оспорювання права Позивача на свою реальну долю при виході із підприємства Відповідача 1, в якому він був засновником, не може взагалі виказувати заперечення до правових відносин, в яких він не є стороною, оскільки він не є належним відповідачем у цій частині позову.

Стосовно відповіді Відповідача 2 в своєму відзиві на позовну вимогу позивача щодо визнання договору купівлі-продажу недійсним позивач вказує, що Відповідач 2 в своєму відзиві намагається приховати справжні причини проведення угоди купівлі-продажу приміщення, яке належало юридичній особі Відповідача 1, засновниками і власниками якої залишились ті самі особи. Тобто при банальному переоформленні права власності з однієї юридичної особи на іншу засновники підприємств не втратили своєї вигоди.

У підготовчому засіданні 25.02.2025 постановлено ухвалу, яку внесено до протоколу підготовчого засідання, про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 11.03.2025 на 11:00.

В порядку ст. 120-121 Господарського процесуального кодексу України сторони повідомлені про наступне підготовче засідання ухвалами від 25.02.2025.

11.03.2025 від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про призначення експертизи (Документ сформований в системі “Електронний суд» 11.03.2025, вх.№ 6266/25), в якому позивач просить суд:

1. Призначити у справі будівельно-технічну експертизу на підставі документації, що мається в матеріалах господарської справи, без виїзду судового експерта на місце розташування спірного приміщення за адресою: м. Харків, вул. Достоєвського, 21, проведення цієї експертизи доручити експертам Національного наукового центру “Інститут судових експертиз ім. засл. Проф. М.С. Бокаріуса (61117, м. Харків, вул. Золочевська, 1)

2. На вирішення судових експертів поставити питання:

3. Направити матеріали справи на час проведення експертизи до Національного наукового центру “Інститут судових експертиз ім. засл. Проф. М.С. Бокаріуса.

4. Оплату витрат на проведення експертизи покласти на позивача.

На час проведення експертизи провадження у справі зупинити.

Обґрунтовуючи клопотання про призначення експертизи, позивач посилається на те, що з проведеним ФОП Бондаренко Д.В. дослідженням і його висновками, викладеними у Звіті про оцінку майнових прав № 34/12/2021 від 07.12.2021 року, де вказано, що ринкова вартість об'єкту оцінки - корпоративних прав (частка розміром 33,0% у статутному капіталі) ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНОЇ ФІРМИ “ВЕНТА-1» код ЄДРПОУ 21200967, що належала позивачу станом на дату оцінки, була оцінена в 697000,00 грн., позивач відразу не погодився, про що вказано і у нотаріально завіреній заяві про вихід із складу учасників підприємства від 08.12.2021 року, тобто ще при складанні та підписанні вказаної заяви у нотаріуса, і в листах, надісланих 13.12.2021 року та 23.11.2022 року до керівництва ТОВ ВКФ “ВЕНТА-1» ще до того, як на рахунок позивача були нараховані кошти в рахунок оплати за вартість долі позивача.

На думку позивача, що спирається на відомості про ринкову вартість нежитлового приміщення та обладнання, що знаходились на балансі працюючого підприємства ТОВ ВКФ “ВЕНТА-1», яке працювало на час виходу позивача із складу засновників і приносило певний прибуток, ринкова вартість активів підприємства була значно більшою, ніж вказано в висновках Звіту про оцінку майнових прав № 34/12/2021 від 07.12.2021 року. Вибір суб'єкта оціночної діяльності з позивачем не погоджувався, а був призначений відповідачем самостійно.

Позивач також звертає увагу на те, що нежитлові приміщення були продані ТОВ ВКФ “ВЕНТА-1» і придбані ТОВ ВКФ “ВЕНТА-ПЛЮС» на підставі договору купівлі-продажу від 23 жовтня 2023 року і за них було сплачено 505 597,00 грн, в той час, як згідно п. 2.2. Звіту про оцінку майнових прав № 34/12/2021 від 07.12.2021 року об'єкт нерухомості оцінено в 2 556 000,00 грн.

У підготовчому засіданні 11.03.2025 постановлено ухвалу, яку внесено до протоколу підготовчого засідання, про відкладення підготовчого засідання на 01.04.2025 на 11:00.

В порядку ст. 120-121 Господарського процесуального кодексу України сторони повідомлені про наступне підготовче засідання ухвалами від 11.03.2025.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Вента-1" 28.03.2025 через систему "Електронний суд" надійшли заперечення на клопотання про призначення експертизи (Документ сформований в системі “Електронний суд» 27.03.2025, вх.№ 7825/25), де відповідач-1 заперечує проти клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи, виходячи з наступного.

Як вказує відповідач-1, Звіт про оцінку нерухомості ТОВ “Промексперт» і Звіт про оцінку вартості частки позивача, що виконані у 2021 року, надають приблизно однакову вартість нерухомості. Отже, мова не йде про наявність у справі суперечливих доказів. Обидві оцінки нерухомості 2021 року майже ідентичні, а при розрахунку вартості частки позивача у статутному капіталі був використаний саме звіт із найвищою оцінкою нерухомості. На думку відповідача-1, позивач упереджено налаштований до будь-якої оцінки, окрім тої, що він сам бажає. Це стосується і розміру заявленої до стягнення у позові суми, яка не обґрунтована ані жодним документом, ані будь-яким зрозумілим розрахунком.

Призначення у справі будівельно-технічної експертизи, на переконання відповідача-1, є непотрібним, оскільки така експертиза не стосується предмету спору та дослідження обставин, які входять до предмета доказування у справі.

01.04.2025 від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшло уточнене клопотання про призначення експертизи (Документ сформований в системі “Електронний суд» 01.04.2025, вх.№ 8117/25), в якому позивач просить суд:

1. Призначити у справі будівельно-технічну експертизу на підставі документації, що мається в матеріалах господарської справи, з виїздом судового експерта на місце розташування спірного приміщення за адресою: м. Харків, вул. Достоєвського, 21, проведення цієї експертизи доручити експертам Національного наукового центру “Інститут судових експертиз ім. засл. Проф. М.С. Бокаріуса (61117, м. Харків, вул. Золочевська, 1)

2. На вирішення судових експертів поставити питання:

4. Оплату витрат на проведення експертизи покласти на позивача.

На час проведення експертизи провадження у справі зупинити.

Позивач звертає увагу на те, що всі три оцінки вартості приміщення, яке належало Відповідачу 1, а зараз Відповідачу 2, проводились на замовлення Відповідачів без узгодження із позивачем суб'єкту оцінювачів.

Сторона позивача нагадує, що 08.12.2021 року позивач звернувся до відповідачів із нотаріально завіреною заявою про вихід із складу засновників Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми “ВЕНТА-1», в якій він не був згодним із проведеною оцінкою активів Відповідача 1, одним із засновників якого він був. Керівництвом ТОВ ВКФ “ВЕНТА-1» у відповідь на заяву позивача від 08.12.2021 року було замовлено Звіт про оцінку майнових прав № 34/12/2021 від 07.12.2021 року, де вказано, що ринкова вартість об'єкту оцінки частки корпоративних прав, що належала позивачу станом на дату оцінки, була оцінена в 697 000,00 грн. На думку позивача, ринкова вартість активів підприємства, відповідна його долі, була значно більшою, ніж вказано в висновках Звіту про оцінку майнових прав № 34/12/2021 від 07.12.2021 року.

Окрім того, разом із відзивом на позовну заяву відповідачем-2 було надано копію договору купівлі-продажу нерухомого майна від 23 10.2023 року, акти прийому передачі нерухомого майна до нього, а також платіжні інструкції про сплату коштів за вказаним договором купівлі-продажу. Згідно п. 3 вказаного договору купівлі-продажу нежитлових приміщень 1-го поверху № 8, 11, 12, 13, 15, 17, 18, 20, 21, 22, 24, 24а, 25а, 25-:-35, 25б в житловому будинку літ. “А-14», загальною площею 337,8 кв.м., які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Достоєвського, 21 (двадцять один), балансова вартість відчужуваного нерухомого майна становить 28 983,68 грн, а ринкова вартість вказаного нерухомого майна становить 505 597,00 грн.

Позивач наголошує, що основним активом підприємства є вказані нежитлові приміщення, вартість яких, на думку позивача, для переоформлення права власності з однієї юридичної особи (Відповідач 1) на іншу юридичну особу (Відповідач 2) була спеціально занижена в рази для зменшення сплати збору на обов'язкове пенсійне страхування при переоформлюванні.

Позивач вбачає непомірну різницю між оцінками нерухомого майна при тому, що приміщення залишалося у тому самому стані.

Вказані факти позивач вважає свідченнями того, що жодного разу оцінювачами, які залучалися відповідачами для проведення оцінки, не було встановлено реальної ціни об'єкту нерухомості яка відповідала б його дійсній ринковій вартості.

Звіт, наданий 29.08.2023 року суб'єктом оціночної діяльності “ДЕПАРК ГРУП» про оцінку майна, здійснений під час укладання договору купівлі-продажу приміщення, напряму підтверджує пред'явлення другої позовної вимоги про визнання договору купівлі-продажу, укладеного між Відповідачем-1, Товариством з обмеженою відповідальність виробничо-комерційною фірмою “ВЕНТА-1», та Відповідачем-2, Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма “ВЕНТА ПЛЮС», від 23.10.2023 року недійсним.

Сторона позивача звертає увагу на те, що оцінювачі, що проводили дослідження об'єктів і встановлювали їх вартість, не попереджалися про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 Кримінально кодексу України, на відміну від судових експертів Національного наукового центру “Інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса», і тому фактично не несуть ніякої відповідальності за висновки своїх досліджень і можуть ставити вартість об'єкту нерухомості по узгодженню із замовником дослідження. Проведення ж досліджень незаангажованими і відповідальними експертами Національного наукового центру “Інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» сторона позивача вважає об'єктивними, відповідальними і справедливими.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.04.2025 клопотання представника позивача про призначення експертизи (уточнене) (Документ сформований в системі “Електронний суд» 01.04.2025, вх.№ 8117/25) постановлено задовольнити. Призначено у справі будівельно-технічну експертизу на підставі документів, що містяться в матеріалах справи, з виїздом судового експерта на місце розташування спірного приміщення за адресою: м. Харків, вул. Достоєвського, 21, проведення якої доручено експертам Національного наукового центру “Інститут судових експертиз ім. засл. Проф. М.С. Бокаріуса" (61117, м. Харків, вул. Золочівська, 8-а). На вирішення судових експертів поставлено питання: Яка дійсна ринкова вартість спірного об'єкту нерухомості, що має нежитлові приміщення 1-го поверху № 8, 11, 12, 13, 15, 17, 18, 20, 21, 22, 24, 24а, 25а, 25-:-35, 25б в житловому будинку літ. “А-14», загальною площею 337,8 кв.м., які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Достоєвського, 21 (двадцять один), на час виходу позивача зі складу учасників підприємства ТОВ “ВЕНТА-1» 08.12.2021 року? Попереджено експерта про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 Кримінального кодексу України. Постановлено направити матеріали справи для проведення експертизи до Національного наукового центру “Інститут судових експертиз ім. засл. Проф. М .С. Бокаріуса". Зобов'язано експертну установу повідомити суд про закінчення експертизи, а експертний висновок направити на адресу Господарського суду Харківської області разом із матеріалами справи. Провадження по справі зупинено.

На виконання ухвали Господарського суду Харківської області від 01.04.2025 Господарським судом Харківської області 16.04.2025 направлено справу для експертизи до Національний науковий центр "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса".

29.05.2025 Національним науковим центром "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса" повернуто справу до суду разом з клопотанням про надання уточнення ухвали суду, надання додаткових матеріалів та призначення обстеження, які необхідні для проведення експертизи № 5709 (вх.№ 12875/25).

У клопотанні експерт, керуючись вимогами ст. 69 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 2.1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року № 53/5 (із змінами та доповненнями), для проведення даної експертизи просить:

1. Уточнити статус призначеної експертизи, а саме: ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.04.2025 призначена судова будівельно-технічна експертиза. Попереднім вивченням матеріалів господарської справи встановлено, що вирішення поставленого питання не потребує проведення дослідження за спеціальністю 10.6 “Дослідження об'єктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій та відповідних документів». Вирішення питання, яке ставиться в ухвалі суду щодо визначення вартості об'єкту дослідження, потребує оціночно-будівельного дослідження.

2. Надати технічний паспорт на об'єкт дослідження, що розташований за адресою: м. Харків, вул. Достоєвського, 21, станом на 08.12.2021 рік.

3. Зазначити технічний стан оздоблення та систем комунікацій об'єкту дослідження станом на 08.12.2021 рік.

4. У разі проведення оплати, забезпечити прибуття експерта, належні умови праці, а також безперешкодне обстеження об'єкту на 29.08.2025 з 13.00-15.00 в присутності сторін по справі. Повідомити сторони про день та час обстеження. Дату та час обстеження узгодити з експертом напередодні за тел. 780 10 81.

Крім того, експерт повідомляє, що у зв'язку зі значною завантаженістю експертів виконання експертиз та надання висновків може бути здійснено лише у термін більший ніж дев'яносто днів та просить розглянути питання про узгодження проведення експертизи в указані вище строки.

Телефонограмами від 29.05.2025 запропоновано представникам сторін з'явитись до суду 04.06.2025 о 12:30 для вирішення питання щодо поновлення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.06.2025 провадження у справі № 922/1/25 поновлено. Підготовче засідання призначено на 04 червня 2025 року о 12:30.

04.06.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Вента-Плюс" надійшла заява про відвід судового експерта (Документ сформований в системі “Електронний суд» 03.06.2025, вх.№ 13305/25), в якій відповідач просить суд:

1. Поновити ТОВ “ВКФ “ВЕНТА-ПЛЮС» строк на подання заяви про відвід судового експерта.

2. Відвести у справі № 922/1/25 судового експерта ННЦ “Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» Осипенко Катерину Олександрівну, у зв'язку з наявністю обставин, що викликають сумнів у її неупередженості, а саме - фактом участі в іншій суміжній судовій справі між тими ж сторонами в якості експерта, де було надано висновок щодо майнових відносин на користь однієї із сторін цієї справи.

В обґрунтування заяви відповідач вказує, що на розгляді Основ'янського районного суду м. Харкова перебувала цивільна справа №646/4/24 за позовом ТОВ “ВКФ “ВЕНТА-ПЛЮС» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про виділ в натурі частки у праві власності на нежитлову будівлю. Ухвалою Основ'янського районного суду м. Харкова суду від 28.02.2024 у справі була призначена судова будівельно-технічна експертиза, проведення якої було доручено експертам Національного наукового центру “Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса». Судовим експертом Осипенко К.О. 25.12.2024 направлено до суду висновок експерта № 2966 по справі № 646/4/24, згідно якого відсутня технічна можливість відповідно до вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва виділити 1/2 частку у праві власності на нежитлову будівлю літ. “Л-2», загальною площею 362,4 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “ВЕНТА-ПЛЮС. Також за висновком експерта відсутні варіанти виділу частини вказаної нежитлової будівлі з підстав, що вказані у дослідженні. Вказаний висновок експерта був взятий за основу судом при прийнятті рішення у справі №646/4/24. Рішенням Основ'янського районного суду м. Харкова суду від 27.05.2025 у задоволенні позовних вимог ТОВ “ВКФ “ВЕНТА-ПЛЮС» відмовлено.

Відповідач вважає, що висновок від 25.12.2024 №2966 експерта Осипенко К.О., наданий у цивільній справі № 646/4/24, є необ'єктивним, непрофесійним і упередженим, адже суд не ставив експерту питання щодо поділу будівлі між трьома співвласниками для використання її як пекарні; експерт Осипенко К.О. навіть не досліджувала питання виділу частки будівлі та залишення решти частки у спільній власності відповідачів; експерт Осипенко К.О. використала при дослідженні Інструкцію про проведення поділу, виділу та проведення розрахунку часток нерухомого майна від 18.06.2007 № 55, що втратила чинність на підставі Наказу Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури N 939 від 12.10.2023; експерт Осипенко К.О. при проведенні дослідження не використовувала чинний Порядок проведення технічної інвентаризації, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 488.

Окремою підставою для відведення судового експерта відповідач вважає інші обставини, які викликають сумнів у його неупередженості або об'єктивності, враховуючи те, що цивільна справа № 646/4/24 та господарська справа № 922/1/25 є суміжними і стосуються врегулювання спірних майнових питань осіб, які до грудня 2021 року провадили спільну бізнес-діяльність у складі ТОВ “ВКФ “ВЕНТА», а саме: Коломієць О.В., Коломієць О.А. з однієї сторони і ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (засновники ТОВ “ВКФ “ВЕНТА-ПЛЮС»).

ТОВ “ВКФ “ВЕНТА-ПЛЮС» зазначає, що про наявність клопотання судового екскерта телефонограмою суду був інформований адвокат підприємства Пархоменко О.О. 29.05.2025. Однак клопотання судового експерта стало доступне для перегляду у Електронному суді лише 30.05.2025. 31 травня та 1 червня - вихідні дні. Для складання мотивованого клопотання ТОВ “ВКФ ВЕНТА-ПЛЮС» потребувало певного часу, у зв'язку з чим просить поновити строк на подання заяви про відвід судового експерта.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.06.2025 задоволено клопотання експерта про надання уточнення ухвали суду, надання додаткових матеріалів та призначення обстеження, які необхідні для проведення експертизи № 5709 (вх.№ 12875/25 від 29.05.2025). Зобов'язано учасників справи забезпечити прибуття експерта, належні умови праці, а також безперешкодне обстеження об'єкту в присутності сторін по справі, узгодивши (завчасно) при цьому дату та час проведення такого огляду між представниками сторін та судовими експертами за телефоном. Змінено назву експертизи, призначеної ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.04.2025 у справі 922/1/25, з “будівельно-технічної експертизи» на “оціночно-будівельну експертизу». Погоджено проведення судової експертизи у справі у строк понад 90 календарних днів. Поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Вента-Плюс" строк на подання заяви про відвід судового експерта. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Вента-Плюс" про відвід судового експерта (Документ сформований в системі “Електронний суд» 03.06.2025, вх.№ 13305/25) задоволено. Постановлено відвести від проведення оціночно-будівельної експертизи, призначеної ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.04.2025 у справі №922/1/25, судового експерта Осипенко Катерину Олександрівну. Постановлено залучити до проведення оціночно-будівельної експертизи, призначеної ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.04.2025 у справі №922/1/25, судового експерта з числа експертів Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса". Доручено керівнику ННЦ "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса" здійснити таке залучення з дотриманням вимог процесуального законодавства. Для продовження проведення експертизи постановлено направити матеріали справи до Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса". Провадження по справі №922/1/2

На виконання ухвали Господарського суду Харківської області від 04.06.2025 Господарським судом Харківської області 19.06.2025 направлено справу для експертизи до Національний науковий центр "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса".

08.07.2025 Національним науковим центром "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса" повернуто справу до суду разом з клопотанням експерта №5709 про надання додаткових матеріалів та забезпечення обстеження, необхідних для проведення судової оціночно-будівельної експертизи (вх.№ 15976/25).

1. Надати технічний паспорт на об'єкт дослідження, що розташований за адресою: м. Харків, вул. Достоєвського, 21, станом на 08.12.2021 рік. У разі його відсутності зазначити про цей факт та розглянути питання щодо можливості проведення експертизи за наданими матеріалами й результатами обстеження.

2. Забезпечити прибуття експерта, належні умови праці, а також безперешкодне обстеження об'єкту на 15.08.2025 з 10.00 в присутності сторін по справі. Повідомити сторони про день та час обстеження. Дату та час обстеження узгодити з експертом напередодні за тел. 780 10 81.

Телефонограмами від 08.07.2025 запропоновано представникам сторін з'явитись до суду 14.07.2025 о 14:00 для вирішення питання щодо поновлення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.07.2025 провадження у справі № 922/1/25 поновлено. Підготовче засідання призначено на 14 липня 2025 року о 14:00.

У підготовчому засіданні 14.07.2025 постановлено ухвалу, яку внесено до протоколу підготовчого засідання, про перерву в підготовчому засіданні до 15.07.2025 до 10:30.

В порядку ст. 120-121 Господарського процесуального кодексу України сторони повідомлені про наступне підготовче засідання ухвалами від 14.07.2025.

Від представника ОСОБА_1 15.07.2025 надійшло клопотання про витребування доказів (вх.№ 16480/25), в якому представник позивача просить суд зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Вента-Плюс" надати технічний паспорт на спірне нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: м. Харків, вул. Достоєвського, 21.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.07.2025 клопотання представника ОСОБА_1 про витребування доказів (вх.№ 16480/25 від 15.07.2025) постановлено задовольнити. Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Вента-Плюс" (61009, м. Харків, вул. Достоєвського, буд. 21, код ЄДРПОУ 45399836) технічний паспорт на об'єкт дослідження, що розташований за адресою: м. Харків, вул. Достоєвського, 21 станом на 08.12.2021 рік. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Вента-Плюс" строк до 25.07.2025 (включно) для надання витребуваних доказів. Роз'яснено Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Вента-Плюс", що особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали. У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені Господарським процесуальним кодексом України (ч. 7, 8 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України). Постановлено задовольнити клопотання експерта №5709 про надання додаткових матеріалів та забезпечення обстеження, необхідних для проведення судової оціночно-будівельної експертизи (вх.№ 15976/25 від 08.07.2025). Зобов'язано учасників справи забезпечити прибуття експерта, належні умови праці, а також безперешкодне обстеження об'єкту на 15.08.2025 з 10.00 в присутності сторін по справі. Дату та час обстеження узгодити з експертом напередодні за тел. 780 10 81. Для продовження проведення оціночно-будівельної експертизи постановлено направити матеріали справи до Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса". Провадження по справі №922/1/25 зупинено.

На виконання ухвали Господарського суду Харківської області від 15.07.2025 Господарським судом Харківської області 30.07.2025 направлено справу для експертизи до Національний науковий центр "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса".

07.04.2026 Національним науковим центром "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса" повернуто справу до суду разом з висновком експерта (вх.№ 471).

Телефонограмами від 07.04.2026 запропоновано представникам сторін з'явитись до суду 14.04.2026 о 12:30 для вирішення питання щодо поновлення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.04.2026 провадження у справі № 922/1/25 поновлено. Підготовче засідання призначено на 14 квітня 2026 року о 12:30.

14.04.2026 від представника ОСОБА_1 надійшла уточнена позовна заява (вх.№ 8907/26), в якій позивач просить суд:

1. Стягнути з Відповідача-1, Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми “ВЕНТА-1» Код ЄРДПОУ 21200967 на користь позивача ОСОБА_1 реальну невиплачену вартість частини належної йому долі у статутному капіталі спірного підприємства у сумі 726 119,46 грн (сімсот двадцять шість тисяч сто дев'ятнадцять гривень 46 копійок).

2. Визнати договір купівлі-продажу між Відповідачем-1, Товариством з обмеженою відповідальність виробничо-комерційною фірмою “ВЕНТА-1» та Відповідачем-2, Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційній фірмі “ВЕНТА- ПЛЮС» нежитлового приміщення 1-го поверху № 8, 11, 12, 13, 15, 17, 18, 20, 21, 22, 24. 24а, 25а, 25-:-35, 25б в житловому будинку літ. “А-14», загальною площею 337,8 кв.м., які розташовані за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Достоєвського, 21 від 23.10.2023 року недійсним.

3. Стягнути з Відповідача 1, Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми “ВЕНТА-1» та Відповідача-2, Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірмі “ВЕНТА-ПЛЮС» солідарно судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 25 545,60 грн, витрати пов'язані з призначенням та проведенням судово-оціночно-будівельної експертизи сплачені Позивачем в розмірі 29 685,60 грн, а також судові витрати які складаються з витрат на надання правничої допомоги та витрат на матеріально-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача. Клопотання з розрахунком судових витрат на правничу допомогу будуть подані до суду пізніше.

14.04.2026 від представника ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову (вх.№ 8908/26), в якій позивач просить суд: "Заборонити Відповідачу 2, а саме Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційній фірмі “ВЕНТА-ПЛЮС» Код ЄРДПОУ 45399836 в любий спосіб відчуждати нежитлове приміщення 1-го поверху № 8,11, 12, 13, 15, 17, 18, 20, 21, 22, 24, 24а, 25-:-35, 25б в житловому будинку літ. А-14, загальною площею 337,8 м2 розташоване за адресою: АДРЕСА_4 ".

В обґрунтування заяви позивач вказує, що сума заборгованості після отримання судом висновку експертизи складає: 1423079,46 грн (що відображає суму в розмірі 33% від 4312362, тобто загальної суми активів підприємства за оцінкою судового експерта), 696 960 сплачені Відповідачем 1 Позивачу кошти за вихід зі складу засновників підприємства, 726 119,46 грн (сімсот двадцять шість тисяч сто дев'ятнадцять гривень 46 копійок) не сплачена частина дійсної долі позивача у активах підприємства.

Заявник стверджує, що невжиття заходів забезпечення позову надає відповідачу можливість вільно розпоряджатися нерухомим майном, на яке заявник планує звернути стягнення і невжиття відповідних заходів може призвести до неможливості в подальшому виконати рішення суду. Зазначені твердження обґрунтовані тим, що спірне нерухоме майно вже один раз виводилось з права власності Відповідача 1 на користь Відповідача 2, а саме 26.10.2023 року право власності на існуючий об'єкт нерухомості за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Достоєвського, 21 переоформлювалось на підставі правочину, а саме договору купівлі-продажу, який в тому числі є предметом судового спору. Позивач зауважує, що у випадку, якщо Відповідач 2, ознайомившись із висновком експерта № 5709 від 27.03.2026 року, здійснить відчуження нежитлового приміщення 1-го поверху № 8, 11, 12, 13, 15, 17, 18, 20, 21, 22, 24, 24а, 25-:-35, 25б в житловому будинку літ. А-14, загальною площею 337,8 кв.м., які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Достоєвського, 21, виконання судового рішення буде суттєво ускладненим або неможливим, оскільки всі активи, а саме єдине спірне приміщення, можуть бути переоформлені і стягнути кошти з підприємства Відповідача 1 буде неможливо.

У підготовчому засіданні 14.04.2026 представник позивача просив прийняти до розгляду уточнену позовну заяву, а також задовольнити заяву про забезпечення позову.

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Вента-1" у підготовче засідання, призначене на 14.04.2026 о 12:30, свого повноважного представника не направило.

Присутній у підготовчому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Вента-Плюс" щодо прийняття до розгляду уточненої позовної заяви поклався на розсуд суду, проти задоволення заяви про забезпечення позову заперечував.

У підготовчому засіданні 14.04.2026 постановлено ухвалу, яку внесено до протоколу підготовчого засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті у судовому засіданні на 20.04.2026 о 14:00.

В порядку ст. 120-121 Господарського процесуального кодексу України сторони повідомлені про наступне судове засідання ухвалами від 14.04.2026.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.04.2026 прийнято до розгляду уточнену позовну заяву представника ОСОБА_1 (вх.№ 8907/26 від 14.04.2026) як заяву про зменшення розміру позовних вимог та подальший розгляд справи постановлено здійснювати з її урахуванням.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.04.2026 заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову (вх.№ 8908/26 від 14.04.2026) постановлено задовольнити. Вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма “ВЕНТА-ПЛЮС» (61009, м. Харків, вул. Достоєвського, буд. 21, код ЄДРПОУ 45399836) у будь-який спосіб відчужувати нежитлове приміщення 1-го поверху № 8, 11, 12, 13, 15, 17, 18, 20, 21, 22, 24, 24а, 25-:-35, 25б в житловому будинку літ. А-14 загальною площею 337,8 кв.м., розташоване за адресою: Україна, 61009, Харківська область, місто Харків, вул. Достоєвського, будинок 21, до вирішення справи по суті та набрання рішенням суду законної сили.

20.04.2026 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Вента-1" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Вента-Плюс" надійшли письмові пояснення (вх.№ 9450/26), в яких представник відповідачів зазначає, що позиція позивача, відображена у позовній заяві, є нерозкритою та незрозумілою, оскільки зводиться виключно до формальної незгоди з розрахованою вартістю частки його майнових прав, проте без чіткої вказівки, в чому саме полягають матеріальні та процесуальні порушення при їх визначенні. В свою чергу, ТОВ «ВКФ «ВЕНТА-1» було в повному обсязі виконано вимоги ЗУ «Про товариства з обмеженою і додатковою відповідальністю», зокрема у частині, якою врегульовано питання щодо алгоритму дій товариства при виході учасника за його нотаріально завіреною заявою.

Також представник відповідача вказує на неналежність та недостовірність висновку експерта №5709 за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи як доказу з огляду на те, що сам експерт зазначає про це у своєму висновку, вказуючи на недостатність даних для належного проведення дослідження та на неможливості повноцінного дотримання Національних стандартів №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав».

Крім того, представник відповідачів посилається на численні, на його думку, методологічні порушення, допущені судовим експертом при проведенні судової оціночно-будівельної експертизи, зокрема на допущення порівняння об'єктів нерухомості в спальному районі міста Харкова з подібним сегментом в центрі міста, а також на фактичну перевагу «актуального спостереження» над «ретроспективною реконструкцією». Представник відповідачів вказує й на те, що проведення оціночно-будівельної експертизи не здатне вирішити ті питання, з якими позивач звернувся до суду, оскільки її не можна ототожнювати з розрахунком вартості корпоративних прав особи, що вийшла з товариства, враховуючи, що вони мають різну правову природу та цілі проведення.

Представник відповідачів зазначає й про те, що укладений 23.10.2023 між ТОВ ВКФ «ВЕНТА-1» та ТОВ «ВКФ «ВЕНТА-ПЛЮС» Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень 1-го поверху в житловому будинку літ. «А-14» загальною площею 337,8 кв.м., які розташовані за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Достоєвського, 21, не відповідає ознакам фраудаторного правочину.

У судовому засіданні 20.04.2026 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов у повному обсязі, судові витрати покласти на відповідачів.

Присутній у судовому засіданні 20.04.2026 представник відповідачів проти позову заперечував.

В ході розгляду справи Господарським судом Харківської області, відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, у межах строків, встановлених ГПК України.

Судом в повному обсязі досліджено письмові докази у справі відповідно до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

У судовому засіданні 20.04.2026 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю ВКФ «ВЕНТА-1» було зареєстровано 24.03.1993 року.

14.06.2001 року позивач вступив до складу учасників товариства.

05.11.2007 року засновниками ТОВ ВКФ ВЕНТА-1» було затверджено статут підприємства в новій редакції, згідно якого позивач є учасником вказаного товариства.

Учасниками товариства загально до статутного фонду було внесено наступні долі на загальну суму 251 989,34 грн, а саме:

- учасник ОСОБА_5 вніс майно на суму 85 68 грн. 00 коп., що складає 34% частки учасника підприємства;

- учасник ОСОБА_1 вніс майно на суму 83 155 грн. 67 коп., що складає 33% частки учасника підприємства;

- учасник ОСОБА_3 вніс майно на суму 83 155 грн. 67 коп., що складає 33% учасника підприємства.

08.12.2021 позивач звернувся до ТОВ ВКФ ВЕНТА-1» із нотаріально завіреною заявою про вихід зі складу засновників товариства. Позивач зазначає, що жодних питань або претензій щодо виходу позивача із числа засновників підприємства на час складання нотаріально завіреної заяви і у подальшому у інших засновників спірного підприємства не виникало.

З доданої до позову заяви вбачається, що 10.12.2021 нотаріусом було внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо виходу ОСОБА_1 зі складу учасників ТОВ ВКФ «ВЕНТА-1» (код доступу - 21200967).

В подальшому ТОВ ВКФ «ВЕНТА-1» направило позивачеві Звіт про оцінку майнових прав № 34/12/2021, проведену станом на 07.12.2021 року, у якому вказано, що ринкова вартість об'єкту оцінки - корпоративних прав (частки розміром 33,0% у статутному капіталі) ТОВ ВКФ «ВЕНТА-1», що належала позивачу, була оцінена в розмірі 697 000,00 грн. Крім того, ТОВ «ВКФ «ВЕНТА-1» було надіслано позивачеві копії документів фінансової звітності, які були використані при оцінці ринкової вартості корпоративних прав.

Вказані обставинами учасниками справи не оспорюються.

Листом від 21.11.2022 позивач повідомив товариству банківські реквізити для перерахування грошових коштів та зазначив, що не згоден з визначеною сумою у розмірі 697 000,00 грн та має намір звернутися до господарського суду з відповідною позовною заявою.

Позивач зазначає, що з вказаною сумою оцінки спірної частки долі в ТОВ ВКФ «ВЕНТА-1 категорично не згоден, про що неодноразово вказував у нотаріально завіреній заяві про вихід із складу учасників підприємства і в листах, надісланих до керівництва ТОВ ВКФ «ВЕНТА-1». Вибір суб'єкта оціночної діяльності з позивачем не погоджувався, а був призначений відповідачем самостійно.

05.12.2022 року ТОВ «ВКФ «ВЕНТА-1» виплачено позивачеві вартість частки на банківський рахунок, який був вказаний позивачем в реквізитах в його листі.

На момент виходу позивача із складу учасників підприємства, тобто на 08.12.2021, ТОВ ВКФ «ВЕНТА-1» було працюючим підприємством, з налагодженим процесом виробництва хліба та хлібобулочних виробів; виробництва борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання та їх роздрібної реалізації у своїй роздрібній мережі, мало у власності нежитлове приміщення 1-го поверху № 8, 11, 12, 13, 15, 17, 18, 20, 21, 22, 24, 24а, 25а, 25-:-35, 25б в житловому будинку літ. «А-14» загальною площею 337,8 кв.м., яке розташоване за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Достоєвського, 21, а також необхідне виробниче обладнання, на якому виготовлялась якісна продукція.

Як повідомляє позивач, 14.10.2023 року ОСОБА_1 надіслав до ТОВ ВКФ «ВЕНТА-1» листа з проханням надати реквізити підприємства та розрахунковий рахунок для повернення перерахованих 05.12.2022 року коштів за викуп його долі в підприємстві. Після цього, а саме 26.10.2023 року на сайті OpenDataUA з'явилася інформація про те, що у ТОВ ВКФ «ВЕНТА-1» видалено (відчужено) існуючий об'єкт нерухомості за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Достоєвського, 21.

23.10.2023 року між ТОВ ВКФ «ВЕНТА-1» та «ВКФ «ВЕНТА-ПЛЮС» укладено Договір купівлі-продажу приміщень в житловому будинку літ. «А-14», загальною площею 337,8 кв.м., які розташовані за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Достоєвського, 21, який позич вважає фраудаторним та просить визнати його недійсним, оскільки договір укладений для створення перешкод позивачу в разі стягнення з відповідача коштів за рішенням суду.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог та заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 167 Господарського кодексу України (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, вийти у встановленому порядку з товариства.

Правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю, в тому числі, порядок їх діяльності, права та обов'язки їх учасників, порядок виходу учасників з товариства з обмеженою, визначено Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Статтею 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» визначений порядок виходу учасника з товариства.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про товариства з обмеженою відповідальністю та додатковою відповідальністю» учасник товариства, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше 50 відсотків, може вийти з товариства у будь-який час без згоди інших учасників.

Право на вихід з товариства є безумовним суб'єктивним правом учасника, яке не залежить від згоди товариства чи інших його учасників та реалізація якого має наслідком припинення корпоративних відносин між учасником і товариством. При цьому на учасника покладається обов'язок повідомити товариство про свій вихід шляхом подання або вручення відповідної заяви.

Тобто вихід з товариства є одностороннім правочином його учасника, вчиненим у письмовій формі у вигляді заяви про вихід з товариства, підписаної учасником.

Такий правочин хоч і вчиняється за волевиявленням однієї особи, спричиняє юридичні наслідки для інших осіб, зокрема, виникнення у товариства обов'язку виплатити колишньому учаснику вартість його частки у встановлений строк. Тому неодмінною умовою для реалізації учасником вчиненого ним волевиявлення на припинення участі в товаристві є повідомлення товариства про прийняте рішення.

Учасник вважається таким, що вийшов з товариства, з дня державної реєстрації його виходу. Вихід учасника з товариства, внаслідок якого у товаристві не залишиться жодного учасника, забороняється (ч. 5 ст. 24 Закону України «Про товариства з обмеженою відповідальністю та додатковою відповідальністю»).

Частинами 6, 8 ст. 24 Закону України «Про товариства з обмеженою відповідальністю та додатковою відповідальністю» визначено, що не пізніше 30 днів з дня, коли товариство дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, воно зобов'язане повідомити такому колишньому учаснику вартість його частки, надати обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для розрахунку. Вартість частки учасника визначається станом на день, що передував дню подання учасником відповідної заяви у порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань». Вартість частки учасника визначається виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до розміру частки такого учасника.

Статутом товариства можуть бути передбачені інші строк, порядок, розмір та спосіб проведення розрахунків з учасником, що виходить з товариства, а також порядок вибору суб'єкта оціночної діяльності. Відповідні положення можуть бути внесені до статуту, змінені або виключені з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства (ч. 12 ст.24 Закону України «Про товариства з обмеженою відповідальністю та додатковою відповідальністю»).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

В силу вимог ч. 1 ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом, 08.01.2021 року позивач подав ТОВ ВКФ «Вента-1» заяву про вихід зі складу учасників товариства, на підставі якої до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесений запис про його виключення із складу учасників товариства.

У зв'язку з виходом позивача зі складу учасників ТОВ ВКФ «Вента-1» у нього виникло право на отримання, а у відповідача обов'язок зі сплати вартості частки, яка визначається виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до розміру частки такого учасника.

Як визначено ч. 6 ст. 24 Закону України «Про товариства з обмеженою відповідальністю та додатковою відповідальністю», не пізніше 30 днів з дня, коли товариство дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, воно зобов'язане повідомити такому колишньому учаснику вартість його частки, надати обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для розрахунку.

Матеріали справи свідчать, що відповідним листом ТОВ ВКФ «Вента-1» повідомило позивача, що ринкова вартість його корпоративних прав згідно Звіту про оцінку майнових прав № 34/12/2021 від 07.12.2021 року (частки розміром 33,0% у статутному капіталі) становить 697 000,00 грн.

Позивач отримання висновку про вартість оцінюваних майнових прав разом з листом відповідача не заперечує.

Так само позивачем не заперечується, що 05.12.2022 року, у визначений Законом термін. встановлена Відповідачем-1 вартість його частки була виплачена позитвачу.

Позивач стверджує про недостовірність Звіту про оцінку майнових прав № 34/12/2021 від 07.12.2021 року, посилаючись на заниження вартості майна при проведенні оцінки, а також на те, що вона проведена за балансовою вартістю майна товариства.

У зв'язку з наявними сумнівами представником позивача заявлено клопотання про призначення судової будівельно-технічної (оціночно-будівельної) експертизи, яке задоволено ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.04.2025 року у справі №922/1/25 та призначено у справі будівельно-технічну експертизу на підставі документів, що містяться в матеріалах справи, з виїздом судового експерта на місце розташування спірного приміщення за адресою: м. Харків, вул. Достоєвського, 21, проведення якої доручено експертам Національного наукового центру Інститут судових експертиз ім. засл. Проф. М.С. Бокаріуса".

На вирішення судових експертів поставлено питання: «Яка дійсна ринкова вартість спірного об'єкту нерухомості, що має нежитлові приміщення 1-го поверху № 8, 11, 12, 13, 15, 17, 18, 20, 21, 22, 24, 24а, 25а, 25-:-35, 25б в житловому будинку літ. «А-14», загальною площею 337,8 кв.м., які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Достоєвського, 21 (двадцять один), на час виходу позивача зі складу учасників підприємства ТОВ «ВЕНТА-1» 08.12.2021 року?».

07.04.2026 року до Господарського суду Харківської області надійшов висновок експерта №5709 за результатами судової оціночно-будівельної експертизи, що проведена ННЦ «ІСЕ ім. засл. Проф. М.С. Бокаріуса», відповідно до якого вартість спірного об'єкту нерухомості оцінено експертом в 4 312 362,00 грн.

Дослідивши висновок експерта, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

У розділі «Дослідження» судовим експертом зазначено про неможливість виконати повністю не тільки вимоги п. 52, а й вимоги п. 53 Національного стандарту №1, а також про вірогідний характер ретроспективної оцінки.

Крім того, в самому висновку експертом зазначається про те, що інформація про продаж подібних об'єктів при проведенні ретроспективної оцінки дуже обмежена в порівнянні з часом проведення попередньої (первісної) оцінки, а також вказується на те, що оцінювач при проведенні ретроспективної оцінки не в змозі проаналізувати технічні характеристики об'єкта оцінки, що було можливим при первісній оцінці.

Як наслідок, експерт неодноразово акцентував увагу на неможливості належного та достовірного проведення дослідження та на пріоритетності попередньо проведеної оцінки спірного майна, яка базувалася на реальних вихідних даних.

Суд погоджується з позицією представника відповідачів, що за таких обставин даний висновок експерта не може бути прийнятий судом як належний, допустимий та достовірний доказ.

У своїй постанові від 12.02.2020 у справі № 910/21067/17 Верховний Суд наголосив на тому, що висновок експерта у розумінні положень процесуального законодавства є рівноцінним засобом доказування у справі поряд з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його як доказу здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правилом статті 86 ГПК України (Аналогічні за своїм змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 916/2479/17, у постанові Верховного Суду від 16.04.2024 у cправі № 916/913/23).

Дослідження висновку експерта - це процесуальна дія, спрямована на одержання з висновку експерта відомостей про факти судом і доведення їх до сприйняття учасників процесу. Суд зобов'язаний особисто сприйняти наданий йому висновок експерта з метою його правильної оцінки при винесенні рішення. Досліджуючи висновок експерта, суд повинен перевірити дотримання прав осіб, які беруть участь у справі, під час призначення та проведення експертизи, а також чи було їм надано можливість ознайомитися з висновком експертизи.

При перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з'ясувати: чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; достатність поданих експертові об'єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи, про що йдеться у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 916/2479/17.

Згідно зі статтею 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Отже, за результатом вивчення висновку експерта, суд приходить до висновку, що одночасне визначення вартості спірного майна з вказівкою на очевидну недостовірність подібних досліджень є взаємовиключними.

Окрім іншого, суд погоджується доводами представника відповідачів щодо недостатності такого висновку для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 5.2 розділу ІІ Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, основними завданнями оціночно-будівельної експертизи є визначення різних видів вартості поліпшень земельних ділянок (будівель та їх частин, споруд, передавальних пристроїв тощо); визначення відповідності виконаної оцінки нерухомого майна (поліпшень земельної ділянки) вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, методології, методам, оціночним процедурам.

Орієнтовний перелік вирішуваних питань:

- Яка вартість (зазначити вид вартості: ринкова, залишкова, ліквідаційна, вартість ліквідації, спеціальна, інвестиційна тощо) об'єкта нерухомого майна (зазначити об'єкт: будівля, приміщення, квартира, споруда тощо)?

- Яка вартість (зазначити вид вартості: ринкова, залишкова, ліквідаційна, вартість ліквідації, спеціальна, інвестиційна тощо) частки (зазначити частку: -1/2, -1/4 тощо) об'єкта нерухомого майна (зазначити об'єкт: будівля, приміщення, квартира, споруда тощо)?

В той же час, одним предметом спору є визначення вартості саме частки майнових прав позивача в статутному капіталі ТОВ ВКФ «Вента-1», що не є тотожним проведенню оцінки майна з метою визначення її ринкової вартості.

Суд вважає, що за таких умов проведення оцінки ринкової вартості могло б мати значення за умови проведення її як частини комплексної експертизи, за допомогою якої було б можливим проведення розрахунку вартості саме корпоративних прав позивача у товаристві з урахуванням не лише його активів, а й пасивів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2018 року у справі № 925/1165/14 зазначено наступне: "вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості активів товариства за вирахуванням вартості його зобов'язань (тобто вартості чистих активів), пропорційній до частки учасника в статутному капіталі товариства».

В той же час, позивач своїм правом на заявлення клопотання про проведення комплексної експертизи не скористався.

Разом з цим, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Однією з ключових засад господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Вказані висновки узгоджуються з постановою Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №916/2620/20, з постановою Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.

В той же час, позивач, посилаючись на недостовірність Звіту про оцінку майнових прав № 34/12/2021 від 07.12.2021 року, згідно якого ринкова вартість об'єкту оцінки корпоративних прав (частки розміром 33,0% у статутному капіталі) ТОВ ВКФ «ВЕНТА-1», що належала позивачу, становить 697 000,00 грн, не зазначає в чому саме полягають порушення з боку оцінювача при його створенні.

Проведення рецензування згаданого Звіту позивачем не ініціювалось, на його особисте замовлення оцінка майна на час виходу з товариства не проводилась, відтак залишається незрозумілим, у яких фактичних даних полягає незгода позивача з вказаною у Звіті оцінкою.

Суд звертає увагу на те, що у висновку експерта №5709 за результатами судової оціночно - будівельної експертизи, що проведена ННЦ «ІСЕ ім. засл. Проф. М.С. Бокаріуса», судовим експертом зазначається про більшу достовірність «попередньої оцінки», оскільки дані для її проведення були більш точними.

Також суд бере до уваги й ту обставину, що в матеріалах справи наявні два незалежних звіти оцінки спірного майна, що складені безпосередньо у 2021 році (Звіт ФОП Бондаренко Д.В. та Звіт ТОВ «Промексперт»), які містять майже однакові висновки щодо вартості нерухомості, що є доказом реальної ринкової вартості об'єкта на дату виходу учасника з урахуванням засади більшої вірогідності.

Суд погоджується з доводами відповідачів, що на користь більшої достовірності вказаних висновків у сукупності свідчить те, два різні суб'єкти оціночної діяльності, використовуючи власні бази даних та різні джерела інформації про аналоги, дійшли згоди щодо вартості об'єкта в межах одного цінового діапазону ($250-300/кв.м). Це підтверджує, що дана ціна була типовою для промислового ринку Харкова у 2021 році.

Зворотного позивачем не доведено та не надано суду беззаперечних доказів того, що його право було порушено.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Вказані висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 01.06.2021 у справі №911/2243/18 та від 18.05.2021 у справі №916/2255/18.

Дослідивши обставини справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем обставин неналежного виконання відповідачем зобов'язань з виплати позивачу вартості його частки в статутному капіталі товариства.

Щодо позовної вимоги про визнання Договору купівлі-продажу нежитлових приміщень 1-го поверху в житловому будинку літ. "А-14" загальною площею 337,8 кв.м., які розташовані за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Достоєвського, 21, недійсним, суд зазначає наступне.

За частиною другою статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Отже, визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондувалися з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, який нещодавно втратив чинність.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов'язків, доки ця презумпція не буде спростована.

Отже, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили.

До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату, породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу / набуття / зміни / встановлення / припинення прав взагалі).

У ЦК України закріплений підхід, при якому можливість оспорити правочин конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Оспорений правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України).

Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов'язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду.

Оспорення правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред'явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорення правочину, рецисорний позов).

Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним».

Велика Палата Верховного Суду у своїй практиці допускає кваліфікацію правочину як фраудаторного, зокрема, як такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та зловживаючи правом (статті 3, 13 ЦК України) і така практика є усталеною.

Так, однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 ЦК України).

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України).

Рішенням Конституційного Суду України від 28 квітня 2021 року № 2-р(II)/2021 у справі № 3-95/2020(193/20) визнано, що частина третя статті 13, частина третя статті 16 ЦК України не суперечать частині другій статті 58 Конституції України.

У цьому Рішенні вказано: «Оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов'язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука «а також зловживання правом в інших формах», що також міститься у частині третій статті 13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку.

Здійснюючи право власності, зокрема шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв'язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними.

У зв'язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною)».

Приватноправовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення чи унеможливлення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили.

Зловживання правом і використання приватноправового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що:

- особа (особи) «використала / використали право на зло»;

- наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки є певним станом, до якого потрапляють інші суб'єкти, чиї права безпосередньо пов'язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб'єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів / умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах із цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувати);

- враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

Правочин, що вчиняється з метою завдати шкоди кредитору і який досягає цієї мети, є фраудаторним.

Правочин не має вчинятись з метою заподіяти зло (тобто здійснити зловживання правом) і втілювати цей намір.

Такий правочин має кваліфікуватись судами як фраудаторний та, за наявності відповідної позовної вимоги, має бути визнаний недійсним.

Проте у силу гнучкості та різноманіття цивільних правовідносин вичерпний та закритий перелік обставин, за яких той чи інший правочин слід вважати фраудаторним, відсутній.

Велика Палата Верховного Судув постанові від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц дійшла висновку, що Верховний Суд вже неодноразово застосовував принцип добросовісності та конструкцію недопустимості зловживання цивільними правами для забезпечення прав та інтересів кредитора.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц також наголосила, що за змістом частини п'ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04.02.2026 у справі № 910/6654/24, фіктивний правочин і фраудаторний поєднує невідповідність принципу добросовісності, проте не кожен фіктивний правочин є фраудаторним, як і не кожен фраудаторний правочин є фіктивним.

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. Зокрема, необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторони не вчинили будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, зокрема сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п'ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

При цьому Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц погодилася з тим, що позивач вправі звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним, зокрема таким, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

Поняття фраудаторності правочинів знайшло своє відображення і в інших постановах Великої Палати Верховного Суду.

Так, у постанові від 07 вересня 2022 року у справі № 910/16579/20 (провадження № 12-60гс21) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов'язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.

У ЦК України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов'язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.

Договір, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатним, так і безоплатним. Він може бути як одностороннім, так і багатостороннім за складом учасників, які об'єднуються спільною метою щодо вчинення юридично значимих дій.

Застосування конструкції фраудаторності при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент (контрагенти), з яким (якими) боржник учиняє оспорюваний договір; ціна договору (ринкова / неринкова), наявність / відсутність оплати ціни договору контрагентом боржника; дотримання процедури (черговості) при виконанні зобов'язань, якщо така процедура визначена законом імперативно. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 02 червня 2021 року у справі № 904/7905/16 (пункт 155).

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 року в справі № 755/17944/18, у постанові Верховного Суду від 26.04.2023 року в справі № 644/5819/20.

Як встановлено судом, 23.10.2023 між ТОВ ВКФ «ВЕНТА-1» та ТОВ «ВКФ «ВЕНТА ПЛЮС» укладено Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень 1-го поверху в житловому будинку літ. «А-14» загальною площею 337,8 кв.м., які розташовані за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Достоєвського, 21.

Балансова вартість відчужуваного нерухомого майна становить 28 983,68 (двадцять вісім тисяч дев'ятсот вісімдесят три) гривні 68 копійок, відповідно до Бухгалтерської довідки, наданої 17 жовтня 2023 року ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНОЮ ФІРМОЮ «ВЕНТА-1».

У Договорі зазначено, що ринкова вартість нерухомого майна становить 505 597 (п'ятсот п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто сім) гривень 00 копійок, відповідно до Звіту про оцінку майна №00-230829-007, наданого 29 серпня 2023 року суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «ДЕПАРК ГРУПП», пароль пошуку: ККНФПЧЗ50591.

Продаж зазначеного в договорі нерухомого майна здійснено за суму 505 597 (п'ятсот п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто сім) гривень 00 копійок, які Покупець зобов'язався сплатити Продавцю у безготівковій формі на розрахунковий рахунок Продавця до 31 (тридцять першого) грудня 2023 (дві тисячі двадцять третього) року, на що Продавець дав свою згоду.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги висновки Верховного Суду, суд погоджується з позицією відповідачів та не вбачає в оспорюваному правочині ознак фраудаторності, з огляду на наступне:

- на час його укладення позивач не перебував у статусі кредитора по відношенню до відповідачів, а відповідачі не перебували у статусі боржників по відношенню до позивача;

- купівля-продаж нерухомого майна відбулася за ринковою вартістю згідно Звiту про оцiнку майна №00-230829-007 від 29 серпня 202З року та відповідно вартість нерухомості у встановлений Договором строк до 31 грудня 2023 перерахована Покупцем Продавцю;

- Договір купівлі-продажу укладено з метою здійснення господарської діяльності.

Суд бере до уваги посилання відповідача-2 на те, що Договір вчинений в рамках стратегії власників щодо зосередження активів на ТОВ "ВКФ «ВЕНТА-ПЛЮС» та розвитку цього напрямку на новоствореному товаристві.

Суд також звертає увагу на те, що на момент укладення оспорюваного Договору купівлі-продажу позивач за власною ініціативою вийшов зі складу учасників товариства, при цьому, ТОВ ВКФ «ВЕНТА-1» виконала передбачені ст. 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» обов'язки, в тому числі і по виплаті грошової компенсації.

При цьому суд враховує, що приписами ст. 6 та ст. 627 ЦК України закріплено право сторін на свободу договору та врегулювання правовідносин на власний розсуд.

Крім того, суд зазначає, що однією з обов'язкових умов визнання договору недійсним є порушення у зв'язку з його укладенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у суду немає правових підстав для задоволення позову.

Отже, за висновком суду, є недоведеними твердження позивача про те, що оспорюваний Договір купівлі-продажу від 23.10.2023 має ознаки фраудаторності.

Щодо заяви представника позивача про поновлення строку звернення до суду за захистом своїх прав (Документ сформований в системі “Електронний суд» 02.01.2025, вх.№ 33/25), суд зазначає наступне.

Строк, у межах якого пред'являється позов як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу) Цивільним кодексом України визначено як позовну давність (стаття 256 Цивільного кодексу України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України), перебіг якої, відповідно до частини 1статті 261 Цивільного кодексу України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Стаття 263 Цивільного кодексу України унормовує, що перебіг позовної давності зупиняється: 1) якщо пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила); 2) у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом; 3) у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини; 4) якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан. У разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Європейський Суд з прав людини наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93 та № 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства; пункт 57 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії).

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб'єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі Фінікарідов проти Кіпру).

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS CoV-2» від 11.03.2020 № 211 з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 на всій території України з 12.03.2020 було встановлено карантин, який неодноразово продовжувався.

У свою чергу, 17.03.2020 був прийнятий Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)" № 530-ІХ (Закон № 530). Даним законом були внесені зміни, у тому числі, і до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні". Відповідно до наведених змін карантин було визнано форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили). Розділом II Прикінцеві положення Закону №530 було визначено, що цей закон набирає чинності з дня його опублікування. З вищенаведеного слідує, що з 17.03.2020 карантин на законодавчому рівні було визнано обставиною непереборної сили та, відповідно, з даного моменту має застосовуватися правило п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України щодо зупинення строків позовної давності. Відповідно до п. 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантин відмінений на всій території України з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року.

Таким чином, перебіг строків позовної давності був зупинений з 12.03.2020 до 01.07.2023.

Крім того, Законом України № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» (далі Закон) відповідно до п. 31 ч. 1 ст. 85 Конституції України та ст. 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022, яким в Україні з 24.02.2022 введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався.

Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. ст. 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк його дії.

30 січня 2024 року набув чинності Закон "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини", яким пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України викладено у наступній редакції: "У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану".

04 вересня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 № 4434-IX, який скасував зупинення строків позовної давності на період дії воєнного стану шляхом виключення п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України.

Враховуючи наведене, суд констатує, що строк позовної давності для звернення до суду з цим позовом позивачем не пропущено.

У частині 3 статті 2 Господарського процесуального України передбачено, що одним з основних принципів господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Таким чином, позивач, стверджуючи про існування певної обставини подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції на іншою суд і виносить власне рішення (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 зі справи № 917/1307/18).

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).

Крім того, при прийнятті рішення суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд також спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», де Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Окрім того, суд зазначає, що за приписами п. 6 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує такі питання: чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 9 ст. 145 ГПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 1 статтею 145 ГПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Враховуючи, що судом відмовлено в задоволенні позову повністю, суд, керуючись ч. 1 ст. 145 ГПК України, вважає за необхідне скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.04.2026 у справі №922/1/25.

При цьому відповідно до ч. 10 ст. 145 ГПК України в такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 20, 42, 73, 74, 76-79, 80, 86, 123, 126, 129, 145, 238-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.04.2026 у справі №922/1/25.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Вента-1" (61009, м. Харків, вул. Достоєвського, буд. 21, код ЄРДПОУ 21200967).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Вента-Плюс" (61009, м. Харків, вул. Достоєвського, буд. 21, код ЄДРПОУ 45399836).

Повне рішення складено "22" квітня 2026 р.

СуддяО.О. Присяжнюк

Попередній документ

135888276

Наступний документ

135888278

Інформація про рішення:

№ рішення:	135888277
№ справи:	922/1/25
Дата рішення:	20.04.2026
Дата публікації:	23.04.2026
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Харківської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, з них; пов’язані з правами на акції, частку у статутному капіталі

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (20.04.2026)
Дата надходження:	01.01.2025
Предмет позову:	стягнення коштів

Розклад засідань:

Минулі засідання (7)

28.01.2025 12:00	Господарський суд Харківської області
25.02.2025 11:30	Господарський суд Харківської області
11.03.2025 11:00	Господарський суд Харківської області
01.04.2025 11:30	Господарський суд Харківської області
04.06.2025 12:30	Господарський суд Харківської області
14.04.2026 12:30	Господарський суд Харківської області
20.04.2026 14:00	Господарський суд Харківської області