8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"13" квітня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/246/26
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Рильової В.В.
при секретарі судового засідання Бойко О.Н.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Приватного підприємство "Вегамакс" (місцезнаходження: 61166, м. Харків, пр. Науки, 36, к. 514; код ЄДРПОУ:37283793)
до Приватного підприємства "Будівельно-проектна компанія "Форсайт" (місцезнаходження: 61011, м. Харків, пров. Лосівський, 2-Б, кв. 1-Б; код ЄДРПОУ:44868020)
про стягнення 1 611 576,99 грн.
за участю представників :
позивача: Маленко Ю.А. (ордер серії АХ № 1326876 від 16.02.2026, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1690 від 11.03.2009 року);
відповідача: не з'явився.
Приватне підприємство "Вегамакс" (позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Будівельно-проектна компанія "Форсайт" про стягнення заборгованості у розмірі 1 611 576,99 грн. (загальна заборгованість у розмірі 1 218 150,70 грн., пеня у розмірі 393 426,29 грн.) Також у позовній заяві позивач просить суд покласти судові витрати на відповідача.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.02.2026 судом позовну заяву Приватного підприємства "Вегамакс" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/246/26. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 16 лютого 2026 року об 11:20.
В процесі розгляду справи на стадії підготовчого провадження відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву у порядку та строк, встановлені ухвалою господарського суду Харківської від 02.02.2026.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалу Господарського суду Харківської області від 02.02.2024 про відкриття провадження у справі № 922/246/26 було направлено до електронного кабінету відповідача, про що свідчить довідка про доставку електронного листа від 02.02.2026.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.03.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.03.2026.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.03.2026 судом в судовому засіданні оголошено перерву до 13.04.2026.
У судове засідання 13.04.2026 прибув представник позивача, який просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання 13.04.2026 не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений шляхом направлення копії ухвали-повідомлення від 30.03.2026 до його електронного кабінету, про що свідчить довідка про доставку електронного листа від 30.03.2026.
Отже, суд належним чином виконав вимоги Господарського процесуального кодексу України щодо направлення процесуальних документів учасникам справи та здійснив всі необхідні дії з метою належного їх повідомлення про дату, час та місце проведення судового засідання; відповідач мав достатньо часу підготувати заперечення на позовну заяву і визнається таким, що був належним чином повідомленим про розгляд даної справи (згідно частини 6 статті 242 ГПК України).
Враховуючи те, що неявка учасників справи в судове засідання, відповідно до приписів частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України, не перешкоджає розгляду справи по суті, а також приймаючи до уваги обмежені строки розгляду справи по суті, визначені частиною другою статті 195 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу № 922/246/26 за відсутності представника відповідача.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як зазначає позивач, між ТОВ «БАЛКАНТЕХ» та ПП «БУДІВЕЛЬНО-ПРОЕКТНА КОМПАНІЯ «ФОРСАЙТ» було укладено договір поставки №05/12-22 від 05.12.2022р.
Згідно п. 1.1. Договору Постачальник зобов'язується передати Товар у власність Покупця, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати отриманий товар на умовах, зазначених у цьому договорі.
Відповідно до п. 1.3. Договору сторони погоджують, що видаткові накладні на переданий товар є документом, який засвідчує факт передачі товару, а також засвідчує остаточно узгоджені сторонами найменування, кількість, ціну (вартість) товару.
Пунктом 5.2.3 Договору передбачено, що покупець зобов'язаний прийняти Товар від Постачальника по кількості, якості, асортименту та комплектності згідно умов даного договору відповідно до видаткової накладної, яка підписується працівниками Покупця та Постачальника, що мають повноваження та відповідний освітньо- кваліфікаційний рівень для виявлення можливих недоліків товару.
Загальна сума цього Договору (тобто загальна вартість (ціна) Товару, поставленого за цим Договором) Сторонами не обмежується і визначається на підставі специфікацій та/або видаткових накладних (актів приймання-передачі) (п.6.1 Договору).
Відповідно до п.6.2. Договору покупець здійснює оплату на підставі рахунку-фактури протягом 5 (п'яти) банківських днів від дати рахунку-фактури, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника.
В пункті 7.1. Договору сторони погодили, що товар поставляється протягом 60 календарних днів з дати перерахування грошових коштів згідно п. 6.2 цього Договору, якщо інше не погоджено сторонами.
Приймання - передача товару оформлюється накладною на відпуск товару в момент передачі товару Покупцю, яка підписується уповноваженими представниками Сторін в 2-х оригінальних примірниках: 1 примірник - Покупцю, 1 примірник - Постачальнику (п.7.2 Договору).
Приймання-передача Товару по кількості, якості, асортименту та комплектності згідно умов даного договору відбувається відповідно до видаткової накладної, яка підписується працівниками Покупця та Постачальника, що мають повноваження та відповідний освітньо- кваліфікаційний рівень для виявлення можливих недоліків товару в момент передачі товару (п.7.3 Договору).
Відповідно до п.7.4 Договору Передача (приймання - здача) товару здійснюється в пункті поставки: м. Харків.
Згідно п. 9.4 Договору у випадку несвоєчасного виконання Покупцем грошових зобов'язань за цим договором, Покупець сплачує пеню у розмірі 0,5%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, від несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 12.1 Договору встановлено, що цей Договір набирає чинності з моменту його підписання. Договір діє до 31.12.2023 року з моменту його укладання та продовжується на кожний наступний календарний рік до його розірвання та/або повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань. Договір може бути розірваний за згодою.Сторін.
Договір підписано уповноваженими представниками та скріплено печатками.
Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач дійсність договору поставки у встановленому законом порядку спростував, у судовому порядку вказаний договір відповідачем не оскаржувався.
Як зазначає позивач, на виконання вимог договору ТОВ «БАЛКАНТЕХ» було здійснено поставку товару на адресу відповідача за видатковою накладною №1207 від 16.12.2024р. на суму 1 2181 50,70 грн.
Надалі у відповідності п. 6.2. Договору, 16.12.2024р. відповідачу було виставлено рахунок-фактуру №1186 від 16.12.2024р., а тому, на думку позивача,оплата повинна була бути здійснена до 24 грудня 2024 року.
Однак, позивач вказує, що в порушення умов Договору оплату товару відповідачем не здійснено. Таким чином, заборгованість відповідача перед ТОВ «БАЛКАНТЕХ» склала 1 218 150,70 грн.
Водночас, 05.01.2026р. між ТОВ «БАЛКАНТЕХ» та ПРИВАТНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ «ВЕГАМАКС» (позивач у справі) було укладено Договір про відступлення права вимоги (цесії) № 05/01-26 від 05.01.2026.
Відповідно до вищевказаного договору ТОВ «БАЛКАНТЕХ» передало ПП «ВЕГАМАКС», а ПП «ВЕГАМАКС» набуло право вимоги і стало кредитором за зобов'язаннями по сплаті 1 218 150,70 грн. основного боргу, за поставлений товар, який виник на підставі Договору поставки № 05/12-22 від 05 грудня 2022 року.
Пункатми 3 та 4 вказаного Договору передбачено, що цедент передає Цесіонарієві в момент підписання Договору (цесії) оригінали Договору з додатками та інші документи, які засвідчують права, що передаються та підтверджують виникнення та наявність заборгованості між Цедентом та Боржником, які є невід'ємними частинами до Договору поставки № 05/12-22 від 05 грудня 2022 року та оформлюються сторонами Актом гірийому-передачі, який є невід'ємною частиною цього договору. До цесіонарія також переходять права, що забезпечують виконання зазначених зобов'язань, а саме стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, трьох процентів річних від простроченої суми,відсотки за користування чужими грошовими коштами, а також пеня та інші штрафні санкції, передбачені Договору поставки № 05/12-22 від 05 грудня 2022 року та чинним законодавством України.
Відповідно до п.6 договору з дати набуття Цесіонарієм Права вимоги, останній на підставі цього Договору отримує в повному обсязі Права вимоги до Боржника в обсязі, зазначеному в п. 1 цього Договору. Крім того, відповідно до п.7 Догвоору цесії, з дати набуття цесіонарієм права вимоги, останній на підставі цього Договору стає кредитором боржника та одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від Боржника належного виконання зобов'язань в обсязі отриманих прав вимоги.
Згідно п. 9 Договору цесії цедент зобов'язаний повідомити Боржника про відступлення права вимоги протягом 70 днів з моменту підписання цього Договору.
Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками.
Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач дійсність договору Цесії у встановленому законом порядку спростував, у судовому порядку вказаний договір відповідачем не оскаржувався.
Позивач вказує, що 13.01.2026р. ТОВ «БАЛКАНТЕХ» повідомило відповідача про те, що 05.01.2026 між ТОВ «БАЛКАНТЕХ» та ПП «ВЕГАМАКС» був укладений Договір про відступлення права вимоги (цесії) № 05/01-26 від 05.01.2026. Вказане відправлення отримано відповідачем, що підтверджується трекінгом з сайту "Укрпошта" (а.с.41).
Разом з цим, відповідачем сплату заборгованості не здійснено, у зв'язку з чим позивачем у відповідності до п.9.4 Договору поставки нараховано пеню у розмірі 393 426,29 грн.
Крім того, 15.01.2026р. позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу №1 від 15.01.2026 про сплату суми заборгованості та штрафних санкцій (пені), вказана вимога є врученою відповідачу, що підтверджується трекінгом з сайту "Укрпошта" (а.с.42).
Разом з цим, відповіді на вимогу позивача відповідачем не надано, заборгованість та штрафні санкції за договором поставки не сплачено.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За своєю сутністю відступлення права вимоги - це заміна кредитора в зобов'язанні. Загальні вимоги до порядку заміни кредитора в зобов'язанні визначені главою 47 Цивільного кодексу України.
Частиною першою статті 510 ЦК України передбачено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Загальні підстави та порядок заміни кредитора у зобов'язанні унормовані статтею 512 ЦК України в силу якої кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Договір відступлення права вимоги в практиці ділового обороту також називається "договором цесії", а його суб'єкти відповідно "цедентом" (старий кредитор) та "цесіонарієм" (новий кредитор). Зазначений договір цесії не є нормативно встановленою формою договору і за своєю суттю класифікується або договором купівлі-продажу, або договором дарування, або договором міни.
Отже, Цивільний кодекс України не містить окремого положення щодо умов договору цесії, які б безпосередньо регулювали взаємовідносини між учасниками таких договорів, а при врегулюванні своїх відносин з відступлення права вимоги сторони мають право укласти договір: у формі, передбаченій цивільним законодавством; у формі договору про відступлення права вимоги.
Згідно вимог частини першоїстатті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Згідно статті 519 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.
Суд зазначає, що у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад в частині кредитора.
Таким чином передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відсуплення права вимоги ( договором цесії) є правонаступницвом і такий правонаступник кредитра має право звертатись до суду із позовною заявою.
Частинами 1, 3, 5ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно положень ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як зазначалося судом вище, у відповідності до п.6.1 Договору загальна сума цього Договору (тобто загальна вартість (ціна) Товару, поставленого за цим Договором) Сторонами не обмежується і визначається на підставі специфікацій та/або видаткових накладних (актів приймання-передачі). Згідно п.6.2. Договору покупець здійснює оплату на підставі рахунку-фактури протягом 5 (п'яти) банківських днів від дати рахунку-фактури, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника.
Суд зазначає, що дійсність договору поставки відповідачем у встановленому законом порядку не спростована, у судовому порядку вказаний договір відповідачем не оскаржувався.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
В силу ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що первісним позивачем поставка товару відповідачу за Договором поставки №05/12-22 від 05.12.2022 року підтверджується наявною у матеріалах справи копією видаткової накладної №1207 від 16.12.2024р., яка підписана уповноваженими представниками покупця та постачальника без будь-яких претензій та зауважень щодо кількості та якості поставленого товару. Загальна вартість поставленого товару за вказаною видатковою накладної складає 1 218 150,70 грн., а також товарно-транспортною накладною №690 від 16.12.2024, яка підписана уповноваженими представниками покупця та постачальника та скріплена печатками.
Також судом встановлено, що відповідачем разом із поставленим товаром було отримано рахунок на оплату № 1186 від 16 грудня 2024 року, що підтверджується наявним у видатковій накладній посиланням на зазначений рахунок.
Отже, відповідач відповідно до п.6.2 Договору повинен був виконати зобов'язання по оплаті товару не пізніше 24.12.2024. (протягом 5 банківських днів від дати рахунку-фактури).
Оскільки доказів оплати товару у розмір 1 218 150,70 грн. матеріали справи не містять, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача у розмірі 1 218 150,70 грн. є обґрунтованою та підлягає стягненню.
У відповідності до п. 3 ч. 1ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Так, окрім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 393 426,29 грн. (період нарахування 24.12.2024 - 14.01.2026, всього 387 днів).
Частина 1 статті 217 Господарського кодексу України (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) визначає, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.
Частина 2 зазначеної статті визначає такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Правові наслідки порушення грошового зобов'язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України.
Відповідно до ст. 230 ГК України (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Застосування штрафних санкцій, спрямовано перш за все на покарання за допущене правопорушення.
Крім того, невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов'язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 Цивільного кодексу України).
Згідно зі частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).
Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Даним приписом передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Разом з цим, умова договору про сплату пені за кожен день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Таким чином законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання.
У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) .
Як вбачається з положень договору поставки, відповідно до п. 9.4 Договору у випадку несвоєчасного виконання Покупцем грошових зобов'язань за цим договором, Покупець сплачує пеню у розмірі 0,5%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, від несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Тобто з процитованого вище пункту договору не вбачається те, що сторонами було погоджено більший, аніж 6 місяців строк для нарахування пені.
Відтак, оскільки прострочення виконання зобов'язання у даному випадку настало 24.12.2024, граничний період нарахування пені (6 місяців) спливав 24.06.2025 віповідно до положень ст. 232 ГК України (який діяв на час виникнення спірних правовідносин і до 28.08.2025). При цьому, як вже зазначалося судом, умовами договору сторін не передбачено іншого порядку або строку нарахування пені, ніж встановлений законом.
Таким чином, нарахування пені за період після 24.06.2025 суперечить вимогам чинного на момент виникнення правовідносин законодавства та є безпідставним.
Крім того, зміни законодавства, що набрали чинності після 28.08.2025 (скасування Господарського кодексу України), не підлягають застосуванню до спірних правовідносин у частині розширення періоду нарахування пені, оскільки це призвело б до погіршення становища відповідача, що суперечить загальним принципам дії нормативно-правових актів у часі.
З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення пені підлягають задоволенню лише в межах періоду з 24.12.2024 по 24.06.2025, тоді як у частині нарахування пені за період з 25.06.2025 по 14.01.2026 у задоволенні позову слід відмовити.
Зробивши власний розрахунок пені за допомогою калькулятора "Ліга" суд зазначає, що вірною буде сума у розмірі 182 369,17 грн.
В частині стягнення пені у розмірі 211 057,12 грн. - суд відмовляє.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Судом надано оцінку щодо належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок зазначених вище судом доказів у їх сукупності.
Водночас всупереч вимог наведених статей 13, 74 ГПК України жодних доказів на спростування встановлених обставин справи та обґрунтованості позовних вимог, відповідачем суду не надано та матеріали справи не містять.
З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованості за договором поставки № 05/12-22 від 05.12.2022 у розмірі 1 400 519,87 грн. ( 1 218 150,70 грн. - основна заборгованість, 182 369, 17 грн. - пеня) підлягають задоволенню.
В частині стянення пені у розмірі 211 057,12 грн. - суд відмовляє.
Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується частиною першою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про часткове задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 21 008,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.1, 2, 4, 5, 12, 13, 14, 15, 42, 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256, 257, 259 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Приватного підприємства "Вегамакс" - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства "Будівельно-проектна компанія "Форсайт" (місцезнаходження: 61011, м. Харків, пров. Лосівський, 2-Б, кв. 1-Б; код ЄДРПОУ:44868020) на користь Приватного підприємства "Вегамакс" (місцезнаходження: 61166, м. Харків, пр. Науки, 36, к. 514; код ЄДРПОУ:37283793) заборгованість у розмірі 1 400 519,87 грн.( 1 218150,70 грн. - основна заборгованість, 182 369,17 - пеня), а також судовий збір у розмірі 21 008,00 грн.
В частині стянення пені у розмірі 211 057,12 грн. - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "22" квітня 2026 р.
СуддяВ.В. Рильова
Справа №922/246/26