Справа № 161/12290/25
Провадження № 2-п/161/53/26
20 квітня 2026 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі головуючого судді Шестерніна В.Д., вивчивши заяву представника відповідача - адвоката Огородника Олега Валентиновича про перегляд заочного рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Кеш Ту Гоу» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
встановив:
10.03.2026 адвокат Огородник О.В. в інтересах ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся в суд із заявою про перегляд заочного рішення у справі за позовом «ФК Кеш Ту Гоу» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою суду від 16.03.2026 заяву про перегляд заочного рішення було залишено без руху та встановлено заявнику строк для усунення недоліків - 10 (десять) днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.
При постановленні цієї ухвали суд виходив з того, що згідно з ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Заочне рішення суду ухвалене 18.08.2025, однак заяву про його перегляд подано лише 10.03.2026. Відповідач вважала, що не пропустила строк подання заяви про перегляд заочного рішення, оскільки останнє було отримане нею «лише 09.03.2026 через застосунок «Дія».
Суд запропонував заявнику подати докази отримання заочного рішення суду (наприклад, відомості із застосунку «Дія»), чим фактично надав можливість заявити клопотання про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення із обгрунтуванням поважності причин пропуску цього строку.
Ухвала від 16.03.2026 була надіслана до електронного кабінету представника заявника - адвоката Огородника О.В. та доставлена до нього 19.03.2026.
У встановлений судом строк заявник зазначені в ухвалі суду вимоги не виконав, недоліки заяви про перегляд заочного рішення не усунув, клопотання про поновлення строку подання заяви про перегляд заочного рішення не подав. В цьому аспекті суд виходить з таких міркувань.
Суд зобов'язаний перевірити дотримання відповідачем вимог статей 284, 285 ЦПК України, зокрема в частині строку подання заяви про перегляд заочного рішення, до прийняття такої заяви до розгляду. Суд не наділений правом, оминувши процесуальну дію щодо встановлення дотримання або порушення заявником строків звернення до суду, перейти до розгляду заяви по суті (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2024 у справі №756/11081/20).
Заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18.08.2025 у справі №161/12290/25 було надіслано відповідачу за зареєстрованим місцем її проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 34, 57), однак відповідна поштова кореспонденція повернулася до суду, що підтверджується відомостями Автоматизованої системи документообігу суду «Д-3».
Це заочне рішення було оприлюднене в Єдиному державному реєстрі судових рішень із забезпеченням надання загального доступу 25.08.2025.
Виданий на підставі цього заочного рішення виконавчий лист №161/12290/25 від 10.10.2025 перебував на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Таранка Дмитра Вікторовича (виконавче провадження №79575220). Заочне рішення суду було фактично виконане в повному обсязі згідно з виконавчим документом, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження від 13.11.2025 ВП №79575220.
Відтак, суд вважає, що у зв'язку з такими обставинами відповідач не могла не знати про існування вказаного заочного рішення. Відповідно вона могла вчинити достатні та розумно необхідні дії для реалізації права на перегляд заочного рішення за її письмовою заявою за «спрощеною процедурою», тобто тим самим судом. При цьому суд враховує презумпцію обізнаності особи про стан своїх майнових прав.
Також суд вважає, що аргумент відповідача про отримання копії заочного рішення 09.03.2026 через застосунок «Дія» є бездоказовим і не повинен призводити до безпідставного перегляду заочного рішення сили, яке набрало законної сили та яке було фактично виконане.
ЄСПЛ зауважив, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, № 19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Згідно з практикою ЄСПЛ право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Тим не менше, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або такою мірою, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету, і має бути досягнута пропорційність між використаними засобами та досягнутими цілями (див., mutatis mutandis, рішення ЄСПЛ від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України» («Melnyk v. Ukraine»), заява № 23436/03, § 22).
Правова визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов'язкового рішення тільки з метою проведення нового слухання та вирішення справи (рішення ЄСПЛ від 09 листопада 2004 року у справі «Світлана Науменко проти України», заява № 41984/98, § 53).
Встановлення строків звернення до суду в системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності.
Забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а також строків на оскарження судових рішень, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об'єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.
Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 18 січня 2023 року в справі №160/6211/21, від 14 лютого 2024 року в справі №436/9142/12.
Велика Палата Верховного Суду констатувала, що відповідно до загальних положень ЦПК України про наслідки пропуску процесуальних строків (частина друга статті 126 ЦПК України) заява про перегляд заочного рішення, подана з пропуском установленого законом строку, за відсутності підстав для його поновлення, підлягає залишенню без розгляду (п. 93 постанови від 12.06.2024 у справі №756/11081/20).
Отже, суд дійшов висновку про те, що оскільки заявник пропустив строк подання заяви про перегляд заочного рішення, клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку не подавав, то заяву про перегляд заочного рішення слід залишити без розгляду.
Керуючись ст. ст. 126, 127, 260, 261, 354, 355 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Заяву представника відповідача - адвоката Огородника Олега Валентиновича про перегляд заочного рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Кеш Ту Гоу» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Дата складення повного тексту ухвали суду - 20.04.2026.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області В.Д. Шестернін