Справа № 161/27084/25
Провадження № 2/161/1821/26
21 квітня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області
в складі: головуючої - судді Плахтій І.Б.
з участю секретаря судових засідань- Маєвської Х.Ю.
представника відповідача - ОСОБА_3.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
30 грудня 2025 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21 вересня 2023 року між ТОВ «ФК «Віва Капітал» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1326446179902, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 4000 грн., який відповідач зобов'язався повернути та сплатити відсотки за користування ним. Право вимоги за цим договором на підставі договору факторингу від 22 липня 2024 року перейшло до позивача Заборгованість відповідача за кредитним договором становить 16000 грн., з них: 4000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 12000 грн. - заборгованість за відсотками. На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з відповідача вказану заборгованість, а також стягнути на його користь судові витрати по справі.
10 лютого 2026 року від представника відповідача - адвоката ОСОБА_3. надійшов відзив на позовну заяву. В обгрунтування своїх заперечень щодо позову зазначає, що позивачем не доведено факту укладення кредитного договору відповідачем. Так, у справі відсутні достатні дані про те, що відповідач підписав цей договір за допомогою одноразового ідентифікатора, як це було визначено договором. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, отримання ним логіну та паролю в даній системі, а також ознайомлення з усіма істотними умовами договору. Також, позивач не довів факту отримання кредитних коштів саме ОСОБА_1 . Також, зазначила, що Законом України № 3498-ІХ від 22.11.2023 (дата набрання чинності 24.12.2023), а саме пунктом 5 розділу І цього Закону внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування» щодо максимального розміру денної процентної ставки (1 % в день) та порядку її застосування (поступового введення протягом 240 днів), а саме: перші 120 днів - не вище 2,5 %, наступні 120 днів - не вище 1,5 %. Враховуючи, що кредитний договір №1326446179902 був укладений 21.09.2023, тобто до набрання чинності вказаним змінами, то у період з 21.09.2023 до 24.12.2023 нарахування процентів мало відбуватись відповідно до вимог Закону України «Про споживче кредитування», а саме максимальний розмір денної процентної ставки мав складати 1% в день, чого позивачем не було зроблено. Разом з тим, вказує, що встановлений сторонами договору розмір відсотків є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечать обмеженням, встановленим статтею 21 Закону України «Про споживче кредитування», порушують принципи розумності та добросовісності, що є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника як споживача послуг фінансової установи, оскільки встановлюють вимогу щодо сплати непропорційно великої суми відсотків. З урахування наведених положень закону, необхідно перерахувати проценти за користування відповідачем кредитними коштами з урахуванням максимального розміру денної процентної ставки 1 %, зокрема: 4000 грн. х 1%= 40 грн. х 120 днів= 4800 грн. Водночас, сторона відповідача ставить під сумнів оригінальність кредитного договору № 1326446179902 від 21 вересня 2023 року, договору факторингу № 22072024 від 22.07.2024, витягу з реєстру боржників та наявність власне самого реєстру вимог у позивача. Витрати на правничу допомогу вважає надмірними. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Діджи Фінанс» у повному обсязі.
17 лютого 2026 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі, відповідно до яких остання зазначає, що кредитний договір № 1326446179902 від 21 вересня 2023 року з додатками до нього, було підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, чим підтверджено укладання між ним та первісним кредитором такого правочину в електронній формі, оскільки без здійснення входу до особистого кабінету в ІКС Товариства за допомогою логіну та пароля, внесення свої персональних даних, номера телефону, договір з додатками до нього між сторонами не було би укладено. Як вбачається з доданої до позовної заяви анкети-заяви на отримання кредиту від 21.09.2023, остання містить електронний підпис Клієнта ОСОБА_1 - «H1G3J9», а розділ 5 зазначеної анкети-заяви містить відомості про реквізити банківської картки, визначеної Клієнтом для зарахування кредитних коштів, а саме: « НОМЕР_1 », на яку і було здійснено перерахування кредитних коштів первісним кредитором. Також, вказує, що наданими письмовими доказами позивач належним чином підтвердив своє право вимоги за спірним договором. Договір факторингу № 22072024 від 22.07.2024 не визнаний недійсним у встановленому порядку, тобто презумпція правомірності правочину, передбачена ст. 204 ЦК України , не спростована. Долучений до позовної заяви розрахунок заборгованості відповідача за Кредитним договором, підготовлений кредитодавцем - ТОВ «ФК «Віва Капітал», повністю відповідає умовам Кредитного договору, чітко та послідовно відображає порядок і розмір нарахування заборгованості з моменту надання кредиту до моменту звернення Позивача до суду з даним позовом та не суперечить нормам матеріального права. Витрати на правничу допомогу вважає співмірними та справедливими. Позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, у прохальній частині заяви просив розглядати справу у його відсутності. Щодо ухвалення заочного рішення суду не заперечував.
Представник відповідача - адвокат ОСОБА_3. щодо задоволення позову заперечувала з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
21 вересня 2023 року між ТОВ «ФК «Віва Капітал» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту продукту «Кредитна лінія старт» №1326446179902 відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Віва Капітал» надало відповідачу кредит у розмірі 4000 грн., строком на 120 днів.
Згідно з п. 1.4.1. Кредитного договору, дисконтна процентна ставка становить 2,25% (Дві цілі двадцять п'ять сотих) від суми Кредиту за кожен день користування кредитом , застосовується в межах строку надання Кредиту, зазначеного в пункті 1.3 цього Договору, але не більше перших 20 днів користування кредитом, тобто з 1 по 20 день включно.
Відповідно до п. 1.4.2. Кредитного договору, базова процентна ставка складає 2,5% (Дві цілі п'ять десятих) від суми Кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку надання Кредиту, зазначеного в пункті 1.3 цього Договору, після 20 дня користування кредитом, починаючи з 21 дня користування кредитом, по день повернення Кредиту.
Пунктом 2.1. Кредитного договору, з метою отримання Кредиту Клієнт самостійно ознайомлюється з діючими Правилами надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового Кредиту ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВІВА КАПІТАЛ», затвердженими Протоколом Загальних Зборів Учасників ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВІВА КАПІТАЛ», розміщеними на офіційному сайті Кредитодавця, створює особистий кабінет, заповнює Заявку, вказуючи всі дані, визначені в Заявці як обов'язкові.
Згідно з п. 2.8. Кредитного договору, після заповнення особистого кабінету Клієнт заповнює заявку на отримання кредиту вказуючи при цьому суму грошових коштів, яку він бажає отримати одразу після укладення Електронного договору.
Відповідно до п. 2.18. Кредитного договору, у випадку схвалення Заявки на отримання Кредиту, Інформаційно-комунікаційна система Кредитодавця генерує індивідуальну частину Електронного договору, що є Офертою та містить усі істотні умови, про що інформує Клієнта в Особистому кабінеті.
Пунктом 2.19. Кредитного договору визначено, що клієнт, ознайомившись з усіма істотними умовами Оферти, надає згоду шляхом направлення повідомлення Кредитодавцю, яке підписується відповідно до абзацу 2 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме: шляхом введення у спеціальному полі під акцептом, який містить усі істотні умови Електронного договору, Одноразового ідентифікатора, який відповідає вимогам п. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та натиснення іконки «відправити/підписати». Вказана іконка може стати активною лише після введення Одноразового ідентифікатора. Зазначений ідентифікатор генерується Кредитодавцем в Інформаційно-комунікаційній системі та надсилається Клієнтам в СМС-повідомленні.
Відповідно до п. 2.20. Кредитного договору, після підпису Електронного повідомлення Клієнтом у спосіб, передбачений Договором, зазначене повідомлення надходить в Інформаційно-телекомунікаційну систему Кредитодавця та свідчить/ повідомляє Кредитодавця про те, що Клієнт надав згоду (акцептував) на пропозицію (Оферту) Кредитодавця щодо укладання Електронного договору з Клієнтом. Після зазначених дій Електронний договір (Договір) між Кредитодавцем та Клієнтом (Позичальником) вважається укладеним і Кредитодавець здійснює дії, передбачені умовами укладеного Електронного договору щодо надання Кредиту.
Пунктом 2.21. Кредитного договору передбачено, що вчинення Клієнтом вказаних вище дій по зміні даних в інформаційно-комунікаційній системі Кредитодавця та введення Одноразового ідентифікатора є проставленням Електронного підпису одноразовим ідентифікатором в Електронному Договорі його Сторонами, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Згідно п. 2.22. Кредитного договору, після успішного акцепту клієнтом, Кредитодавець накладає Електронну цифрову печатку на Договір з позначкою часу і відправляє Клієнту на електронну пошту, вказану в Особистому кабінеті.
Отже, на номер мобільного телефону, який вказаний позичальником в Анкеті-заяві (НОМЕР_2) на отримання кредиту, було надіслано одноразовий ідентифікатор - код підтвердження (H1G3J9), за допомогою якого було здійснено авторизацію позичальника та підписання договору між первісним кредитором та відповідачем.
З інформації АТ КБ «ПриватБанк» витребуваної ухвалою суду від 25 лютого 2026 року вбачається, що номер телефону НОМЕР_2 знаходиться/знаходився в анкетних даних ОСОБА_1 .
Таким чином, Кредитний договір № 1326446179902 від 21.09.2023 з додатками до нього, було підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, чим підтверджено укладання між ним та первісним кредитором такого правочину в електронній формі, оскільки без здійснення входу до особистого кабінету в ІКС Товариства за допомогою логіну та пароля, внесення свої персональних даних, номера телефону, договір з додатками до нього між сторонами не було би укладено.
ТОВ «ФК «Віва Капітал» виконало умови кредитного договору та надало відповідачу грошові кошти в розмірі 4000 грн. на реквізити платіжної банківської картки, вказаної позичальником при укладанні кредитного договору, а саме: НОМЕР_1, що підтверджується листом ТОВ «ФК «Контрактовий дім» від 24 грудня 2025 року про підтвердження успішної операції, а також інформацією АТ КБ «ПриватБанк» витребуваною ухвалою суду від 25 лютого 2026 року, з якої вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 емітовано карту № НОМЕР_1 та 21 вересня 2023 року на дану картку було зарахування переказу в сумі 4000 грн.
22 липня 2024 року ТОВ «ФК «Віва Капітал» та ТОВ «Діджи Фінанс» уклали договір факторингу № 22072024, на підставі якого до ТОВ «Діджи Фінанс» перейшло право вимоги за договором №1326446179902 від 21 вересня 2023 року.
На підтвердження відступлення права вимоги за Кредитним договором №1326446179902 від 21 вересня 2023 року на користь ТОВ «Діджи Фінанс» від ТОВ «Віва Капітал» Позивачем долучено серед додатків позовної заяви: копію договору факторингу № 22072024 від 22 липня 2024 року; копію платіжної інструкції, як доказ здійснення оплати за договором факторингу № 22072024 від 22 липня 2024 року; копію витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 22072024 від 22 липня 2024 року, який посвідчено Сторонами, з однієї Сторони - Директором ТОВ «Віва Капітал» Логвіновим В.А., з іншої Сторони - Директором ТОВ «Діджи Фінанс» Романенко М.Е.
Долучений до матеріалів справи витяг з Реєстру боржників до договору факторингу №22072024 від 22 липня 2024 року, засвідчений уповноваженими особами, а тому є належним доказом у справі.
За розрахунком позивача, заборгованість відповідача за договором №1326446179902 від 21 вересня 2023 року становить 16000 грн., з них: 4000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 12000 грн. - заборгованість за відсотками.
Надаючи свою правову оцінку відносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.
Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов?язків є у тому числі договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов?язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов?язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов?язкові реквізити документа.
Згідно з ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.
Отже, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. ч. 3, 4, 7, 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов'язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов?язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно приписів ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов?язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов?язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В порушення вищезазначених правових норм та умов договору позичальник своєчасно не повертає кредит, тобто порушує свої зобов'язання перед позивачем, у зв'язку з чим позовні вимоги слід задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №1326446179902 від 21 вересня 2023 року в розмірі 16000 грн., з яких: 4000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 12000 грн. - заборгованість за відсотками. Відсотки за договором нараховані в межах строку дії договору (за 120 днів за період з 21 вересня 2023 року по 18 січня 2024 року), що відповідає положенням ст.1048 ЦК України та умовам договору.
Щодо заперечень сторони відповідача щодо законності розміру процентів, нарахованих відповідно до умов кредитного договору суд зазначає наступне.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX(який набрав чинності 24 грудня 2023 року) ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено: ч. 4 цієї статті, у якій зазначено формулу розрахунку денної процентної ставки за споживчим кредитом; ч. 5 цієї статті, у якій визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
При цьому, у п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Також, ч.2 розділу 2 Прикінцевих та Перехідних положень вказаного закону встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Суд констатує, що при розрахунку заборгованості за процентами за користування кредитом застосована процентна ставка з урахуванням обмеження максимального розміру денної процентної ставки протягом перехідного періоду, передбаченого п. 17 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» (перехідний період у 240 днів із дозволеною ставкою: протягом перших 120 днів - 2,5 %, та протягом наступних 120 днів - 1,5 %).
Відсотки за договором були нараховані за період з 21 вересня 2023 року по 18 січня 2024 року, тобто в межах першого перехідного періоду, який тривав з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року, і в який було дозволено нарахування відсотків за денною ставкою - 2,5%, що і зробив кредитор.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, про задоволення позову, а саме, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором №1326446179902 від 21 вересня 2023 року в розмірі 16000 грн., з яких: 4000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 12000 грн. - заборгованість за відсотками.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, суд враховує наступне.
Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частинами 3 та 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Так, зокрема, представник позивача просить стягнути з відповідача понесені позивачем витрати на оплату правничої допомоги у розмірі 6000 грн.
У підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представник позивача долучає до матеріалів справи наступні документи: копію договору про надання правової допомоги №42649746 від 01 січня 2025 року та копію додаткової угоди до нього від 17 листопада 2025 року; копію детального опису наданих послуг від 17 листопада 2025 року; копію акта підтвердження факту надання правничої допомоги від 17 листопада 2025 року.
Суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15.
При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною.
За таких обставин, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 6000 грн. є завищеними, належним чином не обґрунтованими, не підтвердженими належними та допустимими доказами та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на корить позивача понесені у даній справі витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.
Крім того, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, на підставі ст.ст.526, 536, 1046, 1048, 1050, 1054, 1055, 1056 ЦК України суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором №1326446179902 від 21 вересня 2023 року в розмірі 16000 (шістнадцять тисяч) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» понесені витрати пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. та 3000 (три тисячі) грн. витрат на правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Волинського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», адреса: 04112, м.Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, код ЄДРПОУ 42649746.
Відповідач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Рішення у повному обсязі складено 21 квітня 2026 року.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області І.Б. Плахтій