Справа № 158/440/24
Провадження № 4-с/0158/2/26
20 квітня 2026 року м. Ківерці
Ківерцівський районний суд Волинської області у складі:
головуючого судді - Корецької В.В.,
за участю секретаря - Процик Л.В.,
скаржника - ОСОБА_1
представника скаржника - Колєсніка Б.В.
боржника - ОСОБА_2
представника ДВС - Самчука О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці скаргу ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про закінчення виконавчого провадження, заінтересовані особи - Служба у справах дітей та сім'ї Олицької міської ради, ОСОБА_2 , -
Адвокат Колєснік Б.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на постанову державного виконавця Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про закінчення виконавчого провадження від 06.03.2026 року.
Заявлені вимоги мотивує тим, що рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 03.02.2026 року, зобов'язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з дочкою - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочкою - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та сином - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та надати можливість брати участь у їх вихованні; визначено ОСОБА_1 наступний порядок і спосіб участі у вихованні та спілкування з дітьми; зустрічі батька ОСОБА_1 з дітьми проводити без присутності ОСОБА_2 (у вільний від навчання час): кожного першого і третього тижня місяці з 10 години суботи по 18 год. неділі; щороку на другий день Великодня, Різдва та Трійці з 10 год. до 18 год.; спільний відпочинок ОСОБА_1 з дітьми проводити без присутності матері ОСОБА_2 щорічно протягом 16 днів поспіль в період шкільних літніх канікул, щорічно 4 дні поспіль в період шкільних зимових канікул без врахування кожного першого і третього тижня місяці з 10 години суботи по 18 год. неділі. Вирішено питання судових витрат.
Постановою головного державного виконавця Луцького ВДВС у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 07.08.2025 року відкрито виконавче провадження №78797270 по примусовому виконанню вищезазначеного рішення суду.
Зазначає, що в ході виконання даного рішення суду державний виконавець не зважаючи на отримані звернення як стягувача, так і боржника, не вжив жодних заходів, спрямованих на виконання порушених у заявах питань, які полягають у нездійсненні розгляду звернень ОСОБА_1 від 20.08.2025, 29.12.2025 року та ОСОБА_2 від 02.09.2025 року з наданням письмових відповідей; нездійсненні жодного виїзду за місцем безпосереднього виконання судового рішення у визначені судом дні та час для перевірки та встановлення дійсних обставин виконавчого провадження та виконання боржником рішення суду; нездійсненні виклику сторін виконавчого провадження до державного виконавця, в тому числі із залученням органу опіки та піклування (за необхідності).
Водночас, 06.03.2026 року державний виконавець Самчук О.П. виніс постанову, якою закінчив виконавче провадження №78797270, з покликанням на п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».
При цьому, жодних дій із передбачених положенням ст. ст. 63, 34-1 Закону України «Про виконавче провадження» та п.п. 5-10 Розділу ІХ «Виконання рішень немайнового характеру», Інструкції, окрім складення акту державний виконавець не вчинив, а тому просить суд визнати неправомірною та скасувати постанову головного державного виконавця Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України - Самчука О.П. від 06.03.2026 року про закінчення виконавчого провадження, винесену у виконавчому провадженні №78797270 з примусового виконання виконавчого листа по справі №158/440/24 (провадження №2/0158/25/25), виданого 06.08.2025 року Ківерцівським районним судом Волинської області, а також стягнути судові витрати на правничу допомогу.
Заслухавши пояснення учасників справи, кожного зокрема, дослідивши матеріали скарги, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до положень ст. ст. 15, 16 ЦК України та ст. ст. 4, 5 ЦПК України кожен може звернутися до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав та свобод у спосіб, передбачений законом.
За приписами статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Вказані конституційні положення знайшли своє продовження у Цивільному процесуальному Кодексі України, інших процесуальних кодексах, а також у Законі України «Про судоустрій і статус суддів».
Так, п. 7 ч. 3 ст. 2, ч. 1 ст. 18 ЦПК України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» регламентовано, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Порядок виконання судових рішень та повноваження виконавців при вчиненні виконавчих дій визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч. 1 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Метою виконавчого провадження є примусове виконання судових рішень.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Законом України "Про виконавче провадження" передбачені порядок та підстави оскарження сторонами виконавчого провадження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Згідно з ч. 1 ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Стаття 451 ЦПК України визначає, що якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Із змісту наведених положень закону випливає, що метою виконавчого провадження є захист інтересів стягувачів шляхом здійснення сукупності передбачених законом заходів, спрямованих на дієве та ефективне виконання рішень суду та інших органів і посадових осіб, а виконавці при здійсненні виконавчого провадження наділені широким колом повноважень та зобов'язані неухильно дотримуватись прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Судом встановлено, що рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 03.02.2026 року, зобов'язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з дочкою - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочкою - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та сином - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та надати можливість брати участь у їх вихованні; визначено ОСОБА_1 наступний порядок і спосіб участі у вихованні та спілкування з дітьми; зустрічі батька ОСОБА_1 з дітьми проводити без присутності ОСОБА_2 (у вільний від навчання час): кожного першого і третього тижня місяці з 10 години суботи по 18 год. неділі; щороку на другий день Великодня, Різдва та Трійці з 10 год. до 18 год.; спільний відпочинок ОСОБА_1 з дітьми проводити без присутності матері ОСОБА_2 щорічно протягом 16 днів поспіль в період шкільних літніх канікул, щорічно 4 дні поспіль в період шкільних зимових канікул без врахування кожного першого і третього тижня місяці з 10 години суботи по 18 год. неділі. Вирішено питання судових витрат.
Постановою головного державного виконавця Луцького ВДВС у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 07.08.2025 року відкрито виконавче провадження №78797270 по примусовому виконанню вищезазначеного рішення суду.
Як вбачається із копії матеріалів ВП №78797270, державний виконавцем не надано жодної відповіді на письмові звернення (повідомлення) ОСОБА_1 про не виконання рішення суду від 20.08.2025 року, 29.12.2025 року, та ОСОБА_2 про присутність державного виконавця при виконанні рішення суду від 02.09.2025 року.
Разом з тим, як вбачається із акту державного виконавця від 04.03.2026 року, останній ознайомив боржника ОСОБА_2 зі змістом рішення суду від 06.02.2025 року. Також у вказаному акті зазначено письмові пояснення боржника, відповідно до яких ОСОБА_2 зазначила, що рішення суду нею виконується, про що долучила копії письмових пояснень, наданих у межах кримінального провадження.
Постановою головного державного виконавця Луцького відділу ДВС у Луцькому районі Волинської області від 06.03.2026 року закінчено виконавче провадження ВП №78797270, на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Суд звертає увагу на те, що згідно п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
У постанові про закінчення виконавчого провадження №78797270 від 06.03.2026 року зазначено, що державним виконавцем виконавче провадження закінчено у зв'язку з виконанням судового рішення.
Водночас, слід зазначити, що здійснюючи примусове виконання судових рішень немайнового характеру, за якими боржники зобов'язані особисто вчинити певні дії, державний виконавець має право здійснювати інші заходи примусового характеру після внесення відповідного подання (направлення повідомлення), оскільки не вийде за межі наданих йому повноважень та не буде діяти не у спосіб, встановлений Законом.
Як встановлено у судовому засіданні рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 06.02.2025 року, на підставі якого видано виконавчий лист є рішенням немайнового характеру, виконання якого регламентовано загальними положеннями ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» та рішенням про встановлення побачення з дітьми та усунення перешкод у побаченні з дітьми, процедура виконання якого врегульована ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом. У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені цією статтею.
У відповідності до п.п. 5-10 Розділу ІХ «Виконання рішень немайнового характеру» Інструкції, якщо рішення про встановлення побачення з дитиною не визначено час та (або) місце побачення стягувача з дитиною, державний виконавець викликає сторони виконавчого провадження з метою визначення часу та (або) місця такого побачення шляхом надіслання викликів одночасно з постановою про відкриття провадження.
Державний виконавець визначає час та (або) місце побачення стягувача з дитиною, враховуючи позицію сторін виконавчого провадження та інтереси дитини, шляхом винесення постанови про визначення часу та (або) місця побачення стягувача з дитиною.
При цьому, суд наголошує, що при виконанні рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною державний виконавець за потреби залучає органи опіки та піклування. Крім того, у разі якщо боржник не виконує рішення у звязку із відмовою дитини контактувати зі стягувачем, державний виконавець в установленому порядку залучає представників органу опіки та піклування, експерта або спеціаліста (психолога) для виявлення та/або підтвердження причин такої відмови.
Однак, всупереч вищевказаному, державний виконавець ухвалюючи постанову про закінчення виконавчого провадження не вчинив усіх заходів примусового виконання рішення, не здійснив інших заходів для виконання рішення суду, а лише однобічно, на підставі акту від 04.03.2026 року та копії письмових пояснень наданих боржником у межах кримінального провадження, не дотримавшись вимог, передбачених ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», прийняв передчасне рішення про закінчення виконавчого провадження у зв'язку із фактичним його виконанням.
У ст. 451 ЦПК України закріплено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника), за результатами розгляду такої скарги суд постановляє ухвалу.
Таким чином, рішення суду, на підставі якого здійснювалось виконавче провадження фактично не виконане, а тому постанова головного державного виконавця Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 06.03.2026 про закінчення виконавчого провадження № 78797270 є неправомірною та підлягає скасуванню.
Згідно з ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов'язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред'явити його до виконання.
Щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ч. ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витратна правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як вбачається із акту №4 про укладення правничої допомоги від 21.03.2026 року, ОСОБА_1 загальний розмір гонорару адвокату Колєсніку Б.В. становить 27500 грн., з них 10000 грн. за складання, погодження з клієнтом та направлення до суду скарги на постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що заявлений розмір витрат на правову допомогу не є пропорційним до предмета спору. Матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.
Отже, з урахуванням наведеного, суд вважає, що в частині відшкодування правової допомоги, вимоги скаржника слід задовольнити частково, стягнувши з Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 5000 грн в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст. ст. 12, 13, 247, 447, 450, 451, 488 ЦПК України, суд, -
Скаргу ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про закінчення виконавчого провадження, заінтересовані особи - Служба у справах дітей та сім'ї Олицької міської ради, ОСОБА_2 - задовольнити.
Визнати неправомірною та скасувати постанову головного державного виконавця Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України - Самчука Олександра Петровича від 06.03.2026 року про закінчення виконавчого провадження, винесену у виконавчому провадженні №78797270 з примусового виконання виконавчого листа по справі №158/440/24 (провадження №2/0158/25/25), виданого 06.08.2025 року Ківерцівським районним судом Волинської області.
Стягнути з Луцького відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн.
Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення.
Суддя Ківерцівського районного суду В.В. Корецька
Повний текст ухвали суду виготовлено 21.04.2026 року.