ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.04.2026Справа № 910/14718/25
За позовом 19 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал енерджі солюшен" про стягнення 20403,72 грн
Суддя Сташків Р.Б.
Без виклику сторін (без проведення судового засідання).
На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал енерджі солюшен" (далі - відповідача) на користь 19 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області (далі - позивач) 5209,20 грн пені та 15194,52 грн штрафу за договором №ГЕС-01/2025/143 від 31.12.2024, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за вказаним договором.
Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання.
У відзиві на позовну заяву відповідачем було надано заперечення на позовну заяву.
Відповідач вважає, що будь-які вимоги щодо нарахувань позивачем штрафних санкцій після 17.10.2025 є безпідставними, а також посилається на пп.16 п. 1 постанови НКРЕКП від 27.02.2022 №333, якою визначено зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» між учасниками ринку електричної енергії на період воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування.
Позивачем подано відповідь на відзив у якому він заперечив проти тверджень відповідача. Зауважує, що пп.16 п. 1 постанови НКРЕКП від 27.02.2022 №333 на який посилається відповідач, має рекомендований характер, а не обов'язковий.
Позивач вказує, що окрім цього відповідно до частини 9 статті 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», рішення Регулятора є обов'язковими до виконання суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг. Відповідач не є суб'єктом господарювання, що проводить діяльність у сфері енергетики та комунальних послуг. Все вищевикладене, свідчить насамперед про те, що обов'язковість виконання постанов НКРЕКП належить вичерпному переліку - або учасникам оптового ринку електричної енергії або суб'єктам господарювання, що проводять діяльність у сфері енергетики та комунальних послуг. Для споживачів, що не є учасниками оптового енергетичного ринку та не є суб'єктом господарювання, що проводять діяльність у сфері енергетики та комунальних послуг обов'язковість виконання постанов НКРЕКП відсутня.
Позивачем також було подано заяву про збільшення/зменшення розміру позовних вимог у якій він просив доповнити свою позовну заяву ще однією вимогою, а саме: визнати дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал енерджи солюшен» в частині відмови від виконання зобов'язань за Договором № ГЕС-01/2025/143 від 31.12.2024 року та переведення 19 державного пожежнорятувального загону Головного управління ДСНС України у Донецькій області з 01.09.2025 до постачальника «останньої надії» - ДПЗД «Укрінтеренерго» протиправними.
Подаючи вказану заяву позивач одночасно посилається на п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України та ч. 3 ст. 46 ГПК України.
Тобто, позивач фактично посилається на норми, одна з яких надає право на збільшення/зменшення позовних вимог, а інша на зміну предмету або обставин позову.
При цьому, позивач жодним чином не аргументує свою заяву, а вказує, що доречним буде доповнити позов ще однією вимогою.
Відповідно до п. 2 ч. 2, ч. 5 ст. 46 ГПК України крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно з статтею 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Слід зазначити, що правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог.
Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) суд, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен вважати таку заяву як:
- подання іншого (ще одного) позову чи
- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи
- об'єднання позовних вимог, чи
- зміну предмета або підстав позову.
До таких висновків дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові № 911/2139/19 від 03.08.2020.
Таким чином, під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.
Відповідно до правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові №910/18389/20 від 22.07.2021 зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.
Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.
Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи:
1) заміна одних позовних вимог іншими;
2) доповнення позовних вимог новими;
3) вилучення деяких із позовних вимог;
4) пред'явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.
При цьому Верховний Суд зазначає про те, що збільшити або зменшити розмір позовних вимог можна лише тоді, коли вони виражені у певному цифровому еквіваленті, наприклад, у грошовому розмірі. Доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмету позову, а не через збільшення розміру позовних вимог.
Відповідно до п. 4.16. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду №922/404/19 від 09.07.2020 під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви. Така ж правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10.12.2019 у справі 923/1061/18, від 19.12.2019 у справі № 925/185/19, від 23.01.2020 у справі №925/186/19).
Вищезазначені правові позиції узгоджуються з практикою Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові №924/1437/15 від 25.06.2020.
Судом встановлено, що при поданні позову позивач просив стягнути пеню та штраф з відповідача за порушення останнім виконання своїх обов'язків за договором №ГЕС-01/2025/143 від 31.12.2024.
Подана позивачем заява, яку останній назвав «про зменшення/збільшення позовних вимог» фактично не є заявою про збільшення чи зменшення позовних вимого, оскільки позивач не просить збільшити/зменшити заявлені до стягнення суми позову, а є заявою про зміну предмета позову.
Однак позивач жодним чином не обґрунтовує свою заяву.
Суд зауважує, що правильне визначення заявником процесуальної дії має ключове значення для належного здійснення ним права на судовий захист. Зміна предмета або підстав позову, так само як і збільшення чи зменшення позовних вимог, потребує подання відповідної процесуальної заяви з урахуванням вимог процесуального законодавства. Зокрема, недопустимою є одночасна зміна як предмета, так і підстав позову, а також формулювання нових вимог під виглядом збільшення ціни позову.
У зв'язку з наведеним вище, заява позивача про збільшення/зменшення позовних вимог судом не приймається.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Між позивачем як споживачем та відповідачем як постачальником за результатами проведеної процедури закупівлі у системі PROZORRO за номером UA-2024-12-25-008786-a було укладено договір № ГЕС-01/2025/143 від 31.12.2024, відповідно до якого постачальник зобов'язується постачати споживачу Електричну енергію з розподілом, згідно CPV за ДК 021:2015 код 09310000-5 Електрична енергія (далі - електрична енергія/товар/ електроенергія), а споживач зобов'язується прийняти та оплатити електричну енергію на умовах цього договору.
Пунктом 1.2 Договору визначено, що обсяг закупівлі електричної енергії за Договором становить 21000 кВт*год. Планові обсяги споживання електричної енергії визначені в Додатку 1 до Договору.
Пунктом 2.1 Договору зазначено, що строк (термін) поставки товару з 01.01.2025 до 31.12.2025 (включно).
Згідно пункту 4.1 Договору загальна вартість цього Договору становить 207375 грн, крім того, ПДВ - 41475 грн, разом з ПДВ - 248850 грн. Ціна за 1 кВт/год електричної енергії за цим договором складається з: - закупівельної ціни на ринку електричної енергії, - тарифу (маржі) постачальника електричної енергії, затвердженого у встановленому порядку, - регульованого тарифу на передачу/розподіл електричної енергії, затвердженого у встановленому порядку,
За умовами п. 12.1 Договору він набуває чинності з дня його підписання уповноваженими на те особами та реєстрації у встановленому порядку та діє до 31.12.2025.
11.08.2025 відповідач звернувся з листом № 11/08-18 до позивача щодо неможливості подальшого постачання електричної енергії, оскільки закупівельна ціна електричної енергії має прямий та безпосередній вплив на формування економічно обґрунтованої ціни для кінцевого споживача, дії НКРЕКП з прийняттям Постанови №1133 від 25.07.2025 фактично змінили істотні обставини, якими сторони керувались при укладанні Договору та запропонував достроково розірвати дію Договору за згодою сторін.
Листом № 50 0019-1259/50 0019 06 від 27.08.2025 позивач повідомив відповідача про відсутність належних аргументованих підстав для дострокового розірвання Договору та необхідність позивача у безперервному постачанні електричної енергії та відмовив у достроковому припиненні (розірвання) Договору за згодою сторін та наполіг на виконанні зобов'язань сторонами за Договором.
Позивач вказує, що проігнорувавши його вимоги щодо подальшого виконання Договору, відповідач протиправно перевів з 01.09.2025 позивача до постачальника «останньої надії» - ДПЗД «Укрінтеренерго», що фактично свідчить про те, що з 01.09.2025 відповідач відмовився від виконання зобов'язань за Договором.
З огляду на вищезазначені обставини, позивач звернувся до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг зі скаргою на дії ТОВ «Глобал енерджи солюшен».
Розглянувши скаргу, НКРЕКП зазначила, що ТОВ «Глобал енерджі солюшен» має поновити постачання електричної енергії за Договором, провести коригування розрахунків із 19 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Донецькій області, ДПЗП «УКРІНТЕРЕНЕРГО» та АТ «ДТЕК Донецькі електромережі». Водночас 19 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Донецькій області у разі недосягнення врегулювання спірного питання щодо невиконання ТОВ «Глобал енерджі солюшен» умов Договору має право:
- ініціювати зміну постачальника у порядку, визначеному розділом VI ПРРЕЕ;
- вимагати стягнення в судовому порядку з ТОВ «Глобал енерджі солюшен» збитків понесених у зв'язку із припиненням постачання електричної енергії за Договором постачання, укладенням договору з постачальником «останньої надії» та інші пов'язані збитки.
Позивач листом №500019-1630/50 0019 06 від 21.10.2025 повідомив відповідача про розірвання Договору в односторонньому порядку з 12.11.2025, посилаючись на умови п. 13.11 Договору.
Позивачем в порядку п. 7.6 Договору було нараховано відповідачу пеню у сумі 5209,20 грн та 15194,52 грн штрафу за період з 01.09.2025 по 11.11.2025 за невиконання зобов'язань поставити електричну енергію.
Відповідач зазначає, що 17.10.2025 між позивачем та ТОВ «ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД» було укладено Договір №39 від 17.10.2025 про постачання електричної енергії. Таким чином, відповідач вважає, що оскільки з 17.10.2025 електропостачання позивачу здійснювалось вже іншим постачальником, у зв'язку із чим, нарахування позивачем штрафних санкцій за період після 17.10.2025 є неправомірним.
Відповідачем надано свій контррозрахунок, але при цьому відповідач посилається на приписи пп.16 п. 1 постанови НКРЕКП №332 від 25.02.2022 (доповнених згідно постанови №413 від 26.04.2022) яким визначено зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" між учасниками ринку електричної енергії на період воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування.
Відповідач вважає, що позивач має дотримуватися вищенаведеної постанови НКРЕКП та не має права нараховувати штрафні санкції за Договором.
Позивач у свою чергу вважає, що вказана постанова НКРЕКП має саме рекомендаційний характер, а не зобов'язувальний. Крім того, позивач вважає, що постанова №332 як підзаконний акт має меншу юридичну силу, ніж положення ЦК України та інших законів.
Відповідно до ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Судом встановлено, що договір № ГЕС-01/2025/143 від 31.12.2024 укладено між сторонами керуючись вимогами, зокрема, Закону України «Про ринок електричної енергії».
Так, як визначено ч.1 ст. 66 Закону України «Про ринок електричної енергії», купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами здійснюють виробники, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, трейдери, гарантований покупець, оператори установок зберігання енергії та споживачі.
Відповідно до ч.2 цієї статті учасники ринку мають право вільно обирати контрагентів за двосторонніми договорами, укладати ці договори у довільній формі та на умовах, що визначаються за домовленістю сторін з урахуванням обмежень, визначених відповідною нормою.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначає що порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язань(неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Пунктом 1 Статті 612 Цивільного кодексу України вказано що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Укладеним сторонами Договором (п. 7.6) передбачена відповідальність за порушення виконання зобов'язання за договором у вигляді пені та штрафу.
Так, пунктом 5 постанови №333 (доповненим відповідно до постанови НКРЕКП від 27.02.2022 №333) рекомендовано учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії".
Підпунктом 16 пункту 1 постанови №332 (доповненим відповідно до постанови від 26.04.2022 №413) визначено зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" між учасниками ринку електричної енергії на період воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування.
Відповідна постанова у вказаній частині не визнана недійсною в установленому порядку. При цьому, повноваження НКРЕКП визначені Законом України «Про Національну комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», п.1 ч.2 ст.17 якого установлено, що регулятор має право приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, які є обов'язковими до виконання.
Постанова НКРЕКП від 26.04.2022 №413, якою доповнено постанову №332 підпунктом 16 пункту 1, набрала чинності з дня її прийняття, проте, згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, отже, норми вказаної постанови, з урахуванням формулювання пункту про розповсюдження його дії на увесь період воєнного стану, поширюють свою дію на спірні правовідносини сторін.
Вказаною постановою регулятор надав настанову щодо зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених відповідними договорами, для всіх учасників ринку електричної енергії, у тому числі у випадку застосування таких штрафних санкцій не лише оператором системи передачі, але й у випадку застосування до такої особи відповідальності у вигляді штрафних санкцій іншим учасником ринку за іншими договорами, чим досягається баланс інтересів всіх учасників ринку у період оголошення воєнного стану для запобігання негативним наслідкам у відповідній сфері.
Суд враховує, що у постанові від 19.04.2024 у справі №911/1359/22 Об'єднана палата Касаційного господарського суду Верховного Суду констатувала, що постанова № 332 від 25.02.2022 (у редакції від 26.04.2022) прийнята НКРЕКП (Регулятором) в межах своїх повноважень, а тому її положення, у тому числі, підпункт 16 пункту 1, відповідно до якого на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії, є обов'язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності.
Крім того, Об'єднана палата зауважує, що Національна комісія, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в преамбулі Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 зазначила мету та підстави її прийняття.
Зокрема, Регулятор зазначив, що такою метою є забезпечення операційної безпеки функціонування основної частини ОЕС України від 25 лютого 2022 року, ураховуючи Протокол наради щодо обговорення заходів стабілізації учасників ринку електричної енергії під час особливого періоду та діє відповідно до законів України «Про ринок електричної енергії», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг».
Згідно з пунктом 5 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції постанови НКРЕКП від 27.02.2022 № 333) рекомендовано учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії".
Згідно з підпунктом 16 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 413) на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надати такі настанови - зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.
Отже, з урахування дії на території України воєнного стану, для учасників ринку електричної енергії, якими укладено типові договори відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та постанов НКРЕКП, пункт 5 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції постанови НКРЕКП від 27.02.2022 № 333) - це бажана з точки зору держави модель поведінки, яка має обов'язковий характер для учасників ринку електричної енергії.
Підпункт 16 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 413) - це імперативна норма, якою держава вказала учасниками ринку електричної енергії, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії».
У постанові від 19.04.2024 у справі №911/1359/22 Об'єднана палата дійшла висновку про те, що рішення Регулятора щодо порядку застосування норм про відповідальність учасників на ринку електроенергії не суперечать нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України про відповідальність у договірних відносинах з огляду на те, що Регулятор в силу Закону наділений повноваженнями унормовувати договірні відносини суб'єктів господарювання, що проводять свою діяльність у сфері енергетики, у тому числі в частині відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов'язань на ринку електричної енергії.
При цьому Об'єднана палата наголошує на тому, що такі рішення Регулятора не скасовують встановлену нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України відповідальність за порушення договірних зобов'язань для учасників ринку електроенергії, та не встановлюють мораторію для застосування цієї відповідальності, позаяк Регулятор, який наділений повноваженнями нормативного регулювання договірних відносин на ринку електроенергії, з метою забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду, в межах наданих йому Законом повноважень тимчасово зупинив нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.
Об'єднана палата у свої постанові від 19.04.2024 у справі №911/1359/22 звергає увагу, що норми постанови №332 від 25.02.2022 (у редакції від 27.02.2022 № 333, у редакції від 26.04.2022 ) прийняті Регулятором в межах своїх повноважень. Таким чином, хоча постанова НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 має нижчу юридичну силу порівняно з Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, втім її норми є обов'язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності на ринку електроенергії, зокрема, які уклали між собою двосторонні договори відповідно до статті 66 Закону України "Про ринок електричної енергії", що також обумовлено положеннями статті 179 Господарського кодексу України, яка встановлює нормативне обмеження вільного розсуду сторін господарського договору при визначенні його умов у разі укладання типового договору.
Приймаючи до уваги наведене вище, підстави для стягнення з відповідача пені та штрафу заявлених позивачем у цьому позові за невиконання умов Договору, відсутні. У зв'язку зі чим, суд відмовляє у позові.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд
У позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.
Суддя Р.Б. Сташків