21.04.2026 м.Дніпро Справа №904/4421/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Левшиної Г.В. (доповідач)
суддів: Андрейчука Л.В., Демчини Т.Ю.
секретар судового засідання: Мошинець Ю.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Баранікова М.М.
від відповідача (скаржника): Катафєєва Г.С.
від органу виконання: представник не з'явився
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги»
на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2026 (суддя Манько Г.В.) у справі №904/4421/24
за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги»
про стягнення 978327734,39 грн
орган виконання: Перший Правобережний відділ державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 44703621)
Короткий зміст і підстави скарги на дії державного виконавця.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області зі скаргою на дії державного виконавця, згідно якої просить:
- визнати дії заступника начальника Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Григорян Н.А., що полягали у вчиненні виконавчої дії винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №80122620 неправомірними;
- скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 30.01.2026 ВП №80122620 винесену заступником начальника Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Григорян Наріне Альбертівною;
- зобов'язати заступника начальника Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Григорян Наріне Альбертівну повідомити Господарський суд Дніпропетровської області і заявника про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.
В обґрунтування поданої скарги заявник зазначив, що 30.01.2026 під час ознайомлення з реєстром боржників та автоматизованою системою виконавчого провадження встановив наявність відкритого виконавчого провадження №80122620 про стягнення з ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» коштів на користь ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго».
Скаржник стверджував, що вчинення державним виконавцем виконавчої дії з винесення постанови про відкриття зазначеного виконавчого провадження суперечить забороні, передбаченої пунктом 105 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» (щодо зупинення відповідних дій на період військового стану).
Відтак, відповідач наполягав на тому, що поки діє військовий стан, дана категорія виконавчих документів не передбачає виконання рішення та застосування заходів примусового виконання. Тому наказ Господарського суду Дніпропетровської області, виданий на виконання рішення у справі №904/4421/24 повинен був бути повернутий стягувачу без виконання на підставі пункту 7 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».
Натомість наявність безпідставно відкритого виконавчого провадження у відношенні ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» має негативні наслідки для підприємства до яких відносить репутаційні втрати та додаткове фінансове навантаження у вигляді стягнення з боржника виконавчого збору.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2026 відмовлено в задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» на дії Державного виконавця заступника начальника Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.
Оцінивши доводи скаржника суд першої інстанції виснував про те, що наявність судового наказу, виданого Господарським судом Дніпропетровської області у даній справі передбачає можливість застосування заходів примусового виконання рішень у відповідності до приписів ст. ст. 3, 10 Закону України «Про виконавче провадження».
Поряд із цим, приписи п. 10.5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» щодо зупинення вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень не виключають обов'язок державного виконавця за заявою стягувача відкрити виконавче провадження з прийняттям процесуального документа - відповідної постанови.
Відтак, суд дійшов висновку, що при прийнятті постанови, яка оскаржується, державний виконавець діяв в межах приписів Закону України «Про виконавче провадження».
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погодившись із зазначеною ухвалою до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги», в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2026 у справі №904/4421/24 та постановити нове рішення, яким задовольнити скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» на дії заступника начальника Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Григорян Н.А.
Узагальнені доводи апеляційної скарги боржника зводяться до того, що судом першої інстанції не розглянуто та не надано правову оцінку відповідності діям державного виконавця в контексті приписів п. 10.5 Розділу ХІІІ «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», що призвело до ухвалення необґрунтованого та незаконного рішення.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзивів на апеляційну скаргу.
02.04.2026 через систему «Електронний суд» від ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» надійшов відзив на скаргу відповідача, за змістом якого товариство просило апеляційну скаргу ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» залишити без задоволення, посилаючись на необгрунтованість та безпідставність останньої.
03.04.2026 через систему «Електронний суд» від державного виконавця Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Григорян Н.А. надійшов відзив на скаргу відповідача. За змістом поданого відзиву державний виконавець акцентував увагу суду на відсутності підстав повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання.
Також у відзиві зазначено, що дія пункту 10-5 Розділу ХІІІ «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» поширюється виключно на виконавчі провадження, які вже перебувають на стадії примусового виконання, тобто є відкритими та фактично виконуються органом державної виконавчої служби та/або приватним виконавцем. Законодавець пов'язує зупинення саме з процесом вчинення виконавчих дій у межах існуючого виконавчого провадження, а не з обмеженням повноважень щодо відкриття виконавчого провадження чи прийняття виконавчого документа до виконання.
Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.03.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Левшиної Г.В. (доповідач), суддів: Андрейчука Л.В., Віннікова С.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2026 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2026 у справі №904/4421/24; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2026 у справі №904/4421/24; розгляд апеляційної скарги призначено на 21.04.2026 о 14:15 год.
На підставі розпорядженням керівника апарату суду від 20.04.2026, у зв'язку з перебуванням на лікарняному судді Віннікова С.В., призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі №904/4421/24.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.04.2026, справу №904/4421/24 передано колегії суддів у складі: головуючий суддя Левшина Г.В. (доповідач), судді Андрейчук Л.В., Демчина Т.Ю.
У судове засідання 21.04.2026 з'явився представник позивача. Представник скаржника брав участь в розгляді справи в режимі відеоконференції. Представник органу виконання правом участі в судовому засіданні не скористався, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.
Під час розгляду справи скаржник надав пояснення по суті апеляційної скарги, просив її задовольнити. Представник позивача висловив заперечення проти задоволення апеляційної скарги, оскаржувану ухвалу суду першої інстанції вважає законною та обгрунтованою.
У судовому засіданні 21.04.2026 колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3).
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).
Згідно з ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2025 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» 3% річних 6276061,37 грн, інфляційні втрати 10011989,52 грн, судовий збір 14115,57 грн; закрито провадження у справі в частині стягнення заборгованості 962039683,50 грн.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2025 у справі №904/4421/24 задоволено частково. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2025р. у справі № 904/4421/24 змінено в частині розміру стягнутих 3% річних та інфляційних втрат, здійснити новий розподіл судового збору. Викладено абзац другий резолютивної частини рішення у наступній редакції: Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» 3% річних у сумі 6225811,99 грн, інфляційні втрати у сумі 9786786,88 грн, судовий збір за подання позову у сумі 13876,86 грн. В решті рішення - залишено без змін.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2025 розстрочено виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/4421/24 на один рік щомісячними рівними частинами з дня ухвалення рішення, 11.02.2025р., після набрання рішенням законної сили.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2025 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2025 у справі №904/4421/24 залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2025р. у справі №904/4421/24 залишено без змін.
На виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2025 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2025 видано наказ від 12.01.2026 про примусове виконання про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 6225811,99 грн, інфляційних втрат у сумі 9786786,88 грн, судового збору в сумі 13876,86 грн.
30.01.2026 заступником начальника Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Григорян Наріною Альбертівною було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №80122620 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2026 у справі №904/4421/24.
Також 30.01.2026 державним виконавцем були винесені постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в розмірі 320,00 грн та про стягнення виконавчого збору в розмірі 1602647,57 грн.
06.02.2026 заступником начальника Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Григорян Наріною Альбертівною було винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2026 у справі №904/4421/24 до припинення або скасування правового режиму воєнного стану в Україні.
Предметом даної скарги виступають дії державного виконавця з відкриття виконавчого провадження №80122620 згідно постанови від 30.01.2026.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Відповідно до ст.129 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно ст.326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Статтею 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» визначено поняття обов'язковість судових рішень, яке полягає в тому, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами на всій території України.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу, як суд першої інстанції (абз. 1 ч. 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України).
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
При цьому, частиною 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписом п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» встановлений обов'язок виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа винести постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій має бути зазначено про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець також зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Поряд із цим, положеннями ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо:
1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);
2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання;
3) боржника визнано банкрутом;
4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;
5) юридичну особу - боржника припинено;
6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;
7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;
8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим;
9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;
10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю;
11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку;
12) відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди.
Колегія суддів констатує, що наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2026 у справі №904/4421/24 про стягнення з ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» на користь ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» 3% річних у сумі 6225811,99 грн, інфляційних втрат у сумі 9786786,88 грн, судового збору в сумі 13876,86 грн не належить до документів, що не передбачають застосування заходів примусового виконання рішення.
Доказів існування інших визначених законом обставин, за наявності яких державний виконавець був би зобов'язаний повернути виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання, скаржником суду представлено не було.
Отже, за відсутності підстав для повернення виконавчого документу стягувачу виконавець зобов'язаний був керуватись приписами ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження».
З урахуванням наведеного, колегія суддів резюмує, що державний виконавець, отримавши 29.01.2026 від ПрАТ «НЕК «Укренерго» заяву про примусове виконання наказу у справі №904/4421/24, дотримуючись чинних законодавчих приписів, виніс відповідну постанову від 30.01.2026 про відкриття виконавчого провадження №80122620, а також постанову від 30.01.2026 про стягнення виконавчого збору.
Апеляційний суд враховує посилання скаржника на положення пункту 10-5 Розділу ХІІІ «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» якими регламентовано, що тимчасово, на час дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX, зупиняється вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень (у тому числі накладення арешту на майно та грошові кошти) у виконавчих провадженнях у частині стягнення сум індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов'язання, 3% річних від простроченої суми грошового зобов'язання чи іншого розміру процентів, встановлених договором або законом, сум неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошових зобов'язань, сплата яких передбачена договорами, за грошовими зобов'язаннями суб'єктів господарювання, що виникли у період з 24.02.2022 по 01.09.2024, за якими боржниками є учасники ринку електричної енергії, перелік яких із зазначенням номерів судових справ оприлюднюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, на її офіційному веб-сайті, а саме:
постачальників універсальних послуг перед виробниками електричної енергії та гарантованим покупцем за договорами купівлі-продажу електричної енергії;
постачальників універсальних послуг перед операторами систем розподілу за договорами про надання послуг з розподілу;
постачальників універсальних послуг перед оператором системи передачі за договорами про надання послуг з передачі;
гарантованого покупця перед постачальниками універсальних послуг за договорами про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів;
гарантованого покупця перед виробниками електричної енергії за договорами купівлі-продажу електричної енергії;
гарантованого покупця перед виробниками електричної енергії з альтернативних джерел енергії за договорами про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом та договорами про надання послуги із забезпечення підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за механізмом ринкової премії;
оператора системи передачі перед гарантованим покупцем та постачальниками універсальних послуг за договорами про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії;
операторів систем розподілу перед оператором системи передачі за договорами про надання послуг з передачі та договорами про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління;
виробників електричної енергії перед гарантованим покупцем за договорами про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів.
На сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг опубліковано Перелік учасників ринку електричної енергії, передбачений пунктом 10-5 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», до якого включено ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» із зазначенням конкретних номерів судових справ. У вказаному переліку зазначено номер даної справи - №904/4421/24.
Проте, за висновками колегії суддів, аналіз змісту п. 10-5 Розділу ХІІІ «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що дія відповідної норми поширюється виключно на виконавчі провадження, які вже перебувають на стадії примусового виконання, тобто є відкритими та фактично виконуються органом державної виконавчої служби та/або приватним виконавцем.
Таким чином, законодавець пов'язує зупинення саме з процесом вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень (у тому числі накладення арешту на майно та грошові кошти) у межах існуючого виконавчого провадження, а не з обмеженням повноважень щодо відкриття виконавчого провадження чи прийняття виконавчого документа до виконання.
Відтак, як було встановлено, державний виконавець, виявивши наявність вказаних законних передумов, виніс постанову від 06.02.2026 про зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2026 у справі №904/4421/24 до припинення або скасування правового режиму воєнного стану в Україні.
Натомість, доводи скаржника про те, що положення п. 10-5 Розділу ХІІІ «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» фактично зумовлюють обов'язок державного виконавця повернути стягувачу виконавчий документ без виконання на підставі п. 7 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» колегія суддів розцінює як довільне тлумачення апелянтом норм права на свою користь.
Так само критично апеляційний суд розцінює і тезу скаржника про неможливість виконання рішення за даною категорією виконавчих документів в період дії військового стану, оскільки вона прямо суперечить вимогам статті 129-1 Конституції України (в частині обов'язковості виконання судових рішень).
Враховуючи наведене у сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні поданої товариством скарги, оскільки боржник не надав доказів вчинення державним виконавцем оспорюваної дії з відкриття виконавчого провадження №80122620 з порушенням вимог чинного законодавства.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
У відповідності до п.1 ч.1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За змістом ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2026 про відмову у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» на дії Державного виконавця заступника начальника Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, постановлено після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» слід відмовити, а оскаржувану ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2026 у справі №904/4421/24 - залишити без змін.
Судові витрати.
Враховуючи, що за подання апеляційної скарги на ухвалу суду, прийняту за результатом розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби судовий збір не справляється у відповідності до п. 19 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», розподіл судового збору за результатами апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 271, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2026 у справі №904/4421/24 залишити без змін.
Справу №904/4421/24 повернути до Господарського суду Дніпропетровської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачено ст. ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 22.04.2026.
Головуючий суддя Г.В. Левшина
Суддя Л.В. Андрейчук
Суддя Т.Ю. Демчина