09 квітня 2026 року м. Харків Справа №917/1117/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Хачатрян В.С.
за участю секретаря судового засідання Міракова Г.А.,
за участю представників:
від позивача - Усик М.Г.,
від відповідача - Омельченко М.А., Борсук В.В.,
від третьої особи - Гетя А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (вх.№53П від 08.01.2026) на рішення Господарського суду Полтавської області від 22.12.2025 у справі №917/1117/25 (м. Полтава, суддя Байдуж Ю.С., повне рішення складено 22.12.2025)
за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, АДРЕСА_1 ,
до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Полтавській області, м. Полтава,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШНЛ», м. Львів,
про стягнення 1 949 037,70 грн, -
06.06.2025 до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до відповідача Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Полтавській області, в якій позивач просив стягнути з відповідача на його користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 1 949 037 грн 70 коп та вартості звіту про визначення вартості матеріального збитку в сумі 8 000 грн 00 коп.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 22.12.2025 у задоволені позову відмовлено.
Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилася та звернулася до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить розгляд справи №917/1117/25 в суді апеляційної інстанції здійснювати за участі позивача; за результатами розгляду апеляційної скарги скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 22.12.2025 у справі №917/1117/25 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити повністю; судові витрати позивача зі сплати судового збору покласти на відповідача.
Системою автоматизованого розподілу справ відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2026 для розгляду справи №917/1117/25 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Россолов В.В.
В обґрунтування апеляційної скарги Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України вказує про те, що:
- судом першої інстанції порушено норми процесуального права. Як вбачається з письмових пояснень третьої особи, які датовані 13.07.2025 та отримані судом 22.07.2025, останні подані поза встановленим судом строком, тобто з пропущенням встановлено судом строку на подання пояснень та доказів. Разом з тим, третя особа не зверталась з клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку на подання письмових пояснень та доказів, та не зазначала в своїх поясненнях причини їх не своєчасного подання. Однак, суд першої інстанції в порушення приписів ч. 8 ст. 80 ГПК України, прийняв письмові пояснення третьої особи та надані нею докази до розгляду та їх оцінки, які вплинули на прийняте судом рішення. Судом першої інстанції не зазначено підстав для розгляду та прийняття пояснень та доказів наданих третьою особою з огляду на пропущення строку на їх подання, що призвело до порушення основних принципів господарського судочинства - змагальності та рівності сторін, які визначені положеннями ст.ст. 7, 13 ГПК України, та встановлення судом обставин справи на недопустимих доказах, не застосування судом першої інстанції різного стандарту доказування для сторін з урахуванням принципів господарського судочинства, що фактично унеможливило встановлення судом фактичних обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору. Враховуючи, що суд першої інстанції не мав права приймати докази та пояснення третьої сторони подані з порушенням строку, без вирішення питання про поновлення строку на їх подання, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів відсутності вини Відповідача та третьої особи у заподіянні шкоди Позивачеві;
- судом першої інстанції порушено норми матеріального права. У разі заподіяння власникам транспортних засобів збитків внаслідок ДТП, яка сталася через незадовільне утримання доріг, такі збитки має бути відшкодовано власниками доріг або уповноваженими ними органами. Якщо шкоду завдано підрядником, який діяв за завданням замовника та під його контролем за безпечним виконанням робіт, то відповідно до частини другої статті 1172 ЦК України відшкодувати її повинен замовник. Протиправна поведінка особи полягає в тому, що уповноважена особа, в даному випадку третя особа, не здійснила заходів щодо превентивного оброблення автомобільної дороги протиожеледними засобами. Допустимих та належних доказів здійснення таких дій в матеріалах справи не має. Причинно-наслідковий зв'язок полягає в тому, що шкода майну Позивача була заподіяна внаслідок бездіяльності Відповідача та третьої особи, яка виразилась в не утриманні автомобільних доріг в належному стані та необроблені їх протиожеледними засобами чи позначені відповідними попереджувальними знаками, що попереду слизька дорога. Постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 17.03.2025 у справі №539/5632/24, закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення водія ОСОБА_1 , у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення (а. с. 16-18 т. 1). Таким чином, ДТП сталась не з вини водія автомобіля ОСОБА_1 . Суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку, про відсутність в діях Відповідача вини, оскільки ні Відповідачем, ні третьою особою, не доведено належними та допустимими доказами відсутності в їх діях вини у заподіяні шкоди майну Позивача.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.01.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (вх.№53П від 08.01.2026) на рішення Господарського суду Полтавської області від 22.12.2025 у справі №917/1117/25. Витребувано з Господарського суду Полтавської області матеріали справи №№917/1117/25.
26.01.2026 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №917/1117/25 (вх.№1052).
Від Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Полтавській області у встановлений судом строк надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№ 1234 від 29.01.2026), в якому остання просить апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 22.12.2025 у справі №917/1117/25 - без змін.
В обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Полтавській області вказує про те, що:
- Служба заперечує проти доводів апеляційної скарги та вважає її необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції - законним, обґрунтованим і таким, що підлягає залишенню без змін. Правова позиція Служби у справі залишається незмінною - вона викладена у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив. Ще у суді першої інстанції Служба послідовно наголошувала: матеріали справи не містять належних і допустимих доказів вини Служби, не встановлюють причинно-наслідковий зв'язок між діями/бездіяльністю Служби та дорожньо-транспортною пригодою і шкодою; позиція Скаржника фактично зводиться до перекладання можливої вини водія на балансоутримувача автомобільної дороги;
- представники Служби та ТОВ «ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШНЛ» до обстеження ділянки автомобільної дороги, на якій сталася дорожньо транспортна пригода, не залучалися, а за результатами такого обстеження Служба не отримувала вимоги від Управління патрульної поліції у Полтавській області про усунення недоліків. Щодо посадових осіб Служби не складалося ні протоколів, ні постанов, що підтверджує відсутність порушень з боку Служби, а, отже, виключає вину Служби у цій дорожньо-транспортній пригоді. Факт відсутності притягнення посадових осіб Служби до адміністративної відповідальності підтверджується листом Управління патрульної поліції в Полтавській області від 28.01.2025 за вих. № 10-аз/41/26/01-2025, який наявний у матеріалах справи;
- доводи апеляційної скарги про преюдиційність постанови Лубенського міськрайонного суду Полтавської області в адміністративній справі № 539/5632/24 є безпідставними, оскільки преюдиція за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України застосовується за наявності визначених законом умов (зокрема щодо суб'єктного складу учасників справи), а Служба у справі № 539/5632/24 участі не брала, як і водій не брав участі у розгляді справи № 917/1117/25;
- доводи Служби узгоджуються з установленими судом першої інстанції обставинами та правовою оцінкою доказів. Апеляційна скарга по суті зводиться до переоцінки встановлених судом першої інстанції фактів та доказів і не містить належних правових підстав, які б свідчили про: доведеність протиправної поведінки Служби саме у причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою; доведеність вини Служби; наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.02.2026 призначено апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (вх.№53П від 08.01.2026) на рішення Господарського суду Полтавської області від 22.12.2025 у справі №917/1117/25 до розгляду на "12" березня 2026 р. о 10:15 у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань. №132.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.03.2026 задоволено клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України - Усика М.Г. (вх.№2335 від 26.02.2026) про його участь у судовому засіданні, призначеному на 12.03.2026 о 10:15 год, з розгляду справи №917/1117/25 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку, з використанням власних технічних засобів вказаного представника. Судове засідання у справі №917/1117/25, яке відбудеться 12.03.2026 о 10:15 год постановлено провести за участю представника Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України - Усика М.Г. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку, з використанням власних технічних засобів вказаного заявника.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.03.2026 задоволено клопотання представника Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Полтавській області - Омельченко М.А. (вх.№2674 від 05.03.2026) про участь Омельченко М.А. та Борсука В.В. у судовому засіданні, призначеному на 12.03.2026 о 10:15 год., з розгляду справи №917/1117/25 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку, з використанням власних технічних засобів вказаного представника. Судове засідання у справі №917/1117/25, яке відбудеться 12.03.2026 о 10:15 год постановлено провести за участю представників Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Полтавській області - Омельченко М.А. та Борсука В.В. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку, з використанням власних технічних засобів вказаного заявника.
Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2026 у зв'язку з перебуванням у відрядженні судді Россолова В.В. для розгляду справи №917/1117/25 визначено наступний склад суду: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Хачатрян В.С.
Від представника Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Полтавській області надійшло клопотання про долучення доказів (вх.№ 2912 від 11.03.2026), в якому остання просить долучити до матеріалів справи документи, які підтверджують повноваження представників Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Полтавській області (Омельченко Марини Анатоліївни та Борсука Віктора Валерійовича).
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.03.2026 оголошено перерву у розгляді справи №917/1117/25 до "09" квітня 2026 р. о 10:15 год у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №132.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.03.2026 задоволено клопотання представника Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Полтавській області - Омельченко М.А. (вх.№3093 від 17.03.2026) про участь Омельченко М.А. та Борсука В.В. у судовому засіданні, призначеному на 09.04.2026 о 10:15 год., з розгляду справи №917/1117/25 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку, з використанням власних технічних засобів вказаного представника. Судове засідання у справі №917/1117/25, яке відбудеться 09.04.2026 о 10:15 год, постановлено провести за участю представників Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Полтавській області - Омельченко М.А. та Борсука В.В. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку, з використанням власних технічних засобів вказаного заявника.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.04.2026 задоволено клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України - Усика М.Г. (вх.№3688 від 01.04.2026) про його участь у судовому засіданні, призначеному на 09.04.2026 о 10:15 год, з розгляду справи №917/1117/25 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку, з використанням власних технічних засобів вказаного представника. Судове засідання у справі №917/1117/25, яке відбудеться 09.04.2026 о 10:15 год, постановлено провести за участю представника Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України - Усика М.Г. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку, з використанням власних технічних засобів вказаного заявника.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.04.2026 задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШНЛ» - адвоката Геті А.О. (вх.№3959 від 08.04.2026) про його участь у судовому засіданні, призначеному на 09.04.2026 о 10:15 год, з розгляду справи №917/1117/25 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку, з використанням власних технічних засобів вказаного представника. Судове засідання у справі №917/1117/25, яке відбудеться 09.04.2026 о 10:15 год, постановлено провести за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШНЛ» - адвоката Геті А.О. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку, з використанням власних технічних засобів вказаного заявника.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю «ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШНЛ» надійшли пояснення (вх.№3958ел.593 від 08.04.2026).
Щодо поданих Товариством з обмеженою відповідальністю «ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШНЛ» пояснень суд вказує наступне.
Вказані пояснення третьої особи надійшли на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду 08.04.2026.
З 18.10.2023 введено в дію Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами" від 29.06.2023 № 3200-IX (далі - Закон від 29.06.2023 № 3200-IX).
Відповідно до частини 3 статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з приписами статті 6 Господарського процесуального кодексу України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину содову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина 5 в редакції Закону від 29.06.2023 № 3200-IX). Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючи, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обнов'яковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини забов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат (абзац 1 та 2 частини 6 в редакції Закону від 29.06.2023 № 3200-IX).
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШНЛ» має зареєстрований електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Відповідно до абз. 2 ч. 8 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або із застосуванням засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Суд зазначає, що подання вищезазначених пояснень в електронній формі на електронну пошту Східного апеляційного господарського суду з накладенням електронного підпису представника після внесення Законом від 29.06.2023 № 3200-IX змін до Господарського процесуального кодексу України, а не за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, як то передбачено абзацом 2 частини 8 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, свідчить про надсилання до суду таких документів не у спосіб, передбачений ГПК. Відтак суд апеляційної інстанції не приймає до розгляду такі пояснення та здійснює розгляд справи без їх врахування.
Присутній представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скаргу задовольнити та скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити повністю.
Присутні представники відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступні обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу у справі, Військовій частині НОМЕР_1 Національній гвардії України (надалі - ВЧ НОМЕР_1 ) належить автомобіль марки TOYOTA LAND CRUISER PRADO, 2022 року випуску, з ідентифікаційним номером НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 , чорного кольору (надалі за текстом - Автомобіль, Транспортний засіб), що підтверджується технічним талоном транспортного засобу NGU 078200, з датою першої реєстрації 10.04.2023 (а. с. 95 т. 1).
Під час виконання службових обов'язків - службового відрядження військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 , за участю водія ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_1 , який керував Автомобілем, 04.12.2024 о 07 год. 06 хв. на автодорозі М03 «Київ-Харків-Довжанський» 184-185 км сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП), в результаті якої зазначений автомобіль отримав механічні пошкодження.
За наслідками ДТП інспектором патрульної поліції були складені матеріали адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП відносно водія ОСОБА_1 : протокол № 59721, відповідно до якого, ОСОБА_1 , керуючи Транспортним засобом, на автодорозі М03 Київ-Харків-Довжанський 185 км, рухаючись зі сторони м. Пирятин у напрямку м. Лубни, не врахував дорожню обстановку, стан дорожнього покриття, не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, та допустив з'їзд з проїзної частини з подальшим перекиданням ТЗ. Внаслідок ДТП ТЗ отримав механічні пошкодження, з матеріальними збитками, чим порушив п. 12.1. Правил дорожнього руху України - водій транспортного засобу не врахував безпечну швидкість руху; відібрані пояснення від водія; складено схему місця ДТП. А також, за участю двох свідків: самого водія ОСОБА_1 та ОСОБА_2 здійснено обстеження ділянки вулично-шляхової мережі.
За результатами такого обстеження встановлено, що забезпечення експлуатаційного стану ділянки дороги покладено на Службу відновлення та розвитку інфраструктури в Полтавській області, м. Полтава. Покриття проїзної дороги має ожеледицю протяжністю 1000 м, час здійснення останніх заходів щодо прибирання проїзної частини - невідомий. Ділянку визнано такою, що не відповідає вимогам ДСТУ - 3587-22 (а. с. 96 -100 т. 1).
За результатами судового розгляду матеріалів адміністративного правопорушення, постановою від 17.03.2025 у справі №539/5632/24, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області закрив провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю у діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення (а. с. 16-18 т. 1).
У зазначеній постанові Лубенський міськрайонний суд прийшов до висновку, що ДТП мала місце при визначених у протоколі та схемі обставинах, але пошкодження транспортного засобу сталося не унаслідок порушення водієм Правил дорожнього руху, а перебуває у причинно-наслідковому зв'язку з неналежним станом автомобільної дороги на вищевказаній ділянці, у даній дорожній ситуації ожеледиця була непереборною силою.
Також Лубенський міськрайонний суд прийшов до висновків, що пошкодження транспортного засобу перебуває у причинно-наслідковому зв'язку з бездіяльністю уповноважених осіб організації, відповідальної за експлуатаційне утримання автодороги, де мала місце ДТП, внаслідок чого створилася аварійна обстановка та діяла непереборна сила через наявність ожеледиці.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що експлуатаційне утримання автомобільної дороги загального користування державного значення М-03 Київ-Харків Довжанський, в межах Полтавської області здійснюється Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Полтавській області та ТОВ "ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШНЛ", що вбачається з Договору про закупівлю за державні кошти від 09.10.2024 за № 13-01-24 (надалі - Договір) (а. с. 61 - 73).
Відповідно до Інформації про протяжність та склад ділянки автомобільної дороги загального користування державного значення, які передаються в експлуатаційне утримання, що є Додатком № 1 до зазначеного договору, ділянки автомобільної дороги загального користування державного значення М-03 Київ-Харків-Довжанський км 126+528 - км 337+880 та км 341+919 - км 396+094 в межах Полтавської області, в тому числі, що охоплює ділянку дороги на якій сталася ДТП, передані на експлуатаційне утримання генеральній підрядній дорожньо-експлуатаційній організації ТОВ "ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШНЛ" (а. с. 74 т. 1).
Згідно з умовам даного договору, ТОВ "ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШНЛ" приймає від відповідача визначені автомобільні дороги загального користування зі всіма складовими, за винятком комплексів WIM, для надання послуг з експлуатаційного утримання (п. 1.2. Договору).
Послуги виконуються згідно з вимогами діючих нормативних актів, зокрема: ДСТУ - 3587-22 Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги. Вимоги до експлуатаційного стану (п. 1.3. Договору).
У період, що охоплюється часом з 07:10 по 12:40 год. 04.12.2024, під час якого сталася ДТП, вночі (до 8 годин ранку) відмічалася хмарна погода, часом слабкі опади у вигляді мряки, відмічалася ожеледь (діаметр відкладень до 1мм). Вітер був південної чверті, 1-3 м/с. Температура повітря вночі 3-4 °C морозу, що вбачається з даних Полтавського обласного центру з гідрометеорології від 23.01.2025 за вих. №9916 001-100/9916-03 (а. с. 104 т. 1).
Матеріалами справи також підтверджується, що третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ТОВ "ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШНЛ" здійснювалося чергування спеціалізованим транспортним засобом MAN д. н. з. НОМЕР_4 (бортовий номер 04 Е 50) на ділянці автомобільної дороги М-03 «Київ - Харків - Довжанський км 170 - км 210 (а. с. 7-11, т. 2).
Так, відповідно до Змінного рапорту №12/24 щодо чергування спеціалізованим транспортним засобом MAN д. н. з. НОМЕР_4 та Журналу №2 за 2024 рік, обліку та роботи із зимового утримання автомобільної дороги, що обслуговується, під час чергування 04.12.2024 у період з 08:00 по 13:00 год. автодорогу М03 170-210 км, протяжністю 44 км було оброблено протиожеледними матеріалами.
Разом з тим, судом також встановлено, що у період часу з 03.01.2024 по 04.12.2024 стосовно ділянки автодороги 184-185 км а/а М03 Київ - Харків - Довжанський, на якій сталося ДТП, працівниками Управління патрульної поліції в Полтавській області, вимоги (приписи) не видавалися, адміністративні матеріали у період з 01.12.2024 за ст. 140 та 188-28 КУпАП відносно осіб, відповідальних за експлуатаційне утримання зазначеної ділянки автодороги не складалися. У період часу з 03.12.2024 по 04.12.2024 на вказаній ділянці дороги зареєстровано одну ДТП, у місці скоєння якої було зафіксовано ожеледицю (Відповідь УПП в Полтавській області від 28.01.2025 за №10-аз/41/26/01-2025, а. с. 105).
Внаслідок механічних пошкоджень Транспортного засобу, позивач звернувся до ТОВ Експертно-атестуюча компанія «Довіра», з метою визначення матеріального збитку спричиненого ДТП.
За результатом складеного Звіту від 13.01.2025 № 20741 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу Toyota Land Cruiser Prado номерний знак НОМЕР_3 , вартість матеріального збитку внаслідок ДТП, яка сталась 04.12.2024, станом на дату ДТП склала 1 949 037,70 грн, в тому числі 1 826 547,33 грн - вартість відновлювального ремонту та 132 145,48 грн - втрата товарної вартості (а. с. 20 - 43 т. 1).
В подальшому позивач звернувся до відповідача з претензією від 01.04.2025 за вих. №78/1/5-1256-2025 про відшкодування майнової шкоди, яку останній отримав засобами електронного зв'язку.
У задоволенні вказаної претензії відповідач позивачу відмовив.
Не відшкодування відповідачем позивачу понесених матеріальних збитків стало підставою для звернення позивача з позовом до Господарського суду Полтавської області
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 11.06.2025 суд прийняв до розгляду позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Полтавській області про стягнення 1 949 037,70 грн відшкодування матеріальної шкоди та відкрив загальне позовне провадження у справі. Також вказаною ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШНЛ" та встановлено учасникам справи строки на подання заяв по суті справи.
Від позивача до Господарського суду Полтавської області 24.06.2025 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи нотаріально засвідченої заяви свідка ОСОБА_1 (вх. № 8430 від 24.06.2025), яке було задоволено протокольною ухвалою від 08.07.2025.
Відповідач 26.06.2025 направив на адресу Господарського суду Полтавської області відзив на позов (вх. № 8686 від 01.07.2025), який прийнято судом до розгляду.
04.07.2025 позивач направив до Господарського суду Полтавської області через систему «Електронний суд» заперечення, які по суті є відповіддю на відзив та прийняті судом до розгляду.
Ухвалою від 08.07.2025 Господарський суд Полтавської області задовольнив клопотання відповідача, продовживши йому строк на подання до суду заперечень на відповідь на відзив до 11.07.2025. В подальшому, 15.07.2025 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Від третьої особи, ТОВ "ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШНЛ", до 22.07.2025 Господарського суду Полтавської області надійшли пояснення. До вказаних пояснень додано, зокрема: копію змінного рапорту №12/24; копію звіту по пробігу; копію журналу обліку роботи із зимового утримання автомобільної дороги, що обслуговується.
Також 29.07.2025 через Електронний суд до 22.07.2025 до Господарського суду Полтавської області надійшли додаткові пояснення у справі від позивача.
Крім цього 29.07.2025 до суду надійшло клопотання відповідача про призначення судової авто-технічної експертизи. В свою чергу позивач 11.09.2025 через Електронний суд направив свої заперечення на клопотання про призначення експертизи. В підготовчому засіданні 16.09.2025 суд відхилив клопотання відповідача про призначення судової експертизи та зупинення провадження у справі з огляду на те, що обставини вини водія ОСОБА_1 досліджувалися у справі №539/5632/24 та не можуть бути переглянуті господарським судом.
За наслідками проведення підготовчого засідання, 14.10.2025 суд закрив підготовче провадження у справі № 917/1117/25, справу призначив до судового розгляду по суті.
З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, судом першої інстанції було визначено, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання: чи підтверджується наявними матеріалами справи вина відповідача у спричинені дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 04.12.2025 за участю водія ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_1 .?
За результатом розгляду позовної заяви судом першої інстанції прийнято рішення, яким у задоволені позову відмовлено.
Суд мотивував рішення тим що, загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачено статтею 1166 ЦК України, за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, за наявності вини. Таким підставами є: протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, шкідливий результат такої поведінки, тобто настання, наявність самої шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди та вина особи у заподіянні шкоди. Суд при розгляді даної справи виходив з обставин відсутності в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, що вбачається з судового рішення у справі №539/5632/24. Проте, підставами для позову у цій справі стали обставини встановлені вищезазначеним судовим рішенням, що відповідно до норм матеріального права призводять до виникнення деліктного зобов'язання у відповідача, всупереч тому, що обставини протиправного і винного заподіяння шкоди діями позивача судом не досліджувалися, відповідач участі у цій справі не приймав. Водій ОСОБА_1 не є учасником цієї справи. Так само як, ні позивач, ні відповідач, ні третя особа - ТОВ «ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШНЛ» не були учасниками справи №539/5632/24, що розглядалася Лубенським міськрайонним судом Полтавської області, тому висновки суду про те, що пошкодження транспортного засобу та як наслідок спричинення позивачу матеріальних збитків перебуває у причинно-наслідковому зв'язку з бездіяльністю уповноважених осіб організації, відповідальної за експлуатаційне утримання автодороги (відповідача), внаслідок чого створилася аварійна обстановка та діяла непереборна сила через наявність ожеледиці, суд не сприймає як преюдиційні. Отже обставини наявності вини у бездіяльності відповідача (невжитті заходів щодо належного експлуатаційного утримання автомобільної дороги на місці ДТП 04.12.2024) підлягають дослідженню судом в загальному порядку.
Строки проведення робіт з ліквідації зимової слизькості з моменту її виявлення та снігоочищення після закінчення снігопаду та (або) хуртовини не повинні перевищувати, зокрема, у випадку обробки дорожнього покриття з моменту виявлення зимової слизькості - 3 години (п. 6.2. ДСТУ). Отже обробка дорожнього покриття на ділянці автодороги 184-185 км М03 «Київ - Харків - Довжанський», на якій сталося ДТП, мала бути здійснена протягом не більше 3 годин з моменту виявлення зимової слизькості. Оскільки Акт обстеження вулично-шляхової мережі від 04.12.2024 (а. с. 100) складено о 9 год. 40 хв., така обробка мала бути здійснена до 12 год. 40 хв. того ж дня. Водночас, з обставин цієї справи вбачається, що 04.12.2024 у період з 08:00 по 13:00 год. ТОВ "ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШНЛ" здійснювалося чергування спеціалізованим транспортним засобом автомобільної дороги М-03 «Київ - Харків - Довжанський км 170 - км 210, під час якого автодорогу М03 170-210 км, протяжністю 44 км було оброблено протиожеледними матеріалами (п. 2.10 Рішення). Тобто, відповідач 04.12.2024 через підрядну організацію, ТОВ "ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШНЛ", виконував свої зобов'язання з щоденного патрулювання автодорогою, та ліквідації зимової слизькості, відповідно до наявних погодних умов - хмарна погода, часом слабкі опади у вигляді мряки, відмічалася ожеледь (діаметр відкладень до 1мм). Вітер південної чверті, 1-3 м/с. Температура повітря вночі 3-4°C морозу, що відповідає нормам ДСТУ. Крім того, суд взяв до уваги ту обставину, що у період часу з 03.12.2024 по 04.12.2024 стосовно ділянки автодороги 184-185 км а/а М03 Київ - Харків - Довжанський, на якій сталося ДТП, працівниками Управління патрульної поліції в Полтавській області, вимоги (приписи) не видавалися, адміністративні матеріали за ст. 140 та 188-28 КУпАП відносно осіб, відповідальних за експлуатаційне утримання зазначеної ділянки автодороги, не складалися.
За наведених обставин суд першої інстанції дійшов висновку про те, що наявність вини в діях відповідача у спричинені дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 04.12.2024, за участю водія ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_1 , внаслідок якої автомобіль позивача зазнав механічних пошкоджень та позивач поніс матеріальні збитки, матеріалами справи не підтверджено, так само як є непідтвердженою й бездіяльність відповідача. Отже, у даному випадку відсутні обов'язкові елементи цивільної відповідальності відповідача за спричинення збитків позивачу. Таким чином, у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 1 949 037,70 грн відшкодування матеріальної шкоди.
Надаючи правову оцінку вищенаведеним обставинам, колегія суддів зазначає наступне.
В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права. Суд першої інстанції в порушення приписів ч. 8 ст. 80 ГПК України, прийняв письмові пояснення третьої особи та надані нею докази до розгляду та їх оцінки, які вплинули на прийняте судом рішення. Судом першої інстанції не зазначено підстав для розгляду та прийняття пояснень та доказів наданих третьою особою з огляду на пропущення строку на їх подання, що призвело до порушення основних принципів господарського судочинства - змагальності та рівності сторін, які визначені положеннями ст.ст. 7, 13 ГПК України, та встановлення судом обставин справи на недопустимих доказах, не застосування судом першої інстанції різного стандарту доказування для сторін з урахуванням принципів господарського судочинства, що фактично унеможливило встановлення судом фактичних обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору.
Щодо вказаних доводів апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з ч. 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Відповідно до ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 11.06.2025 відкрито загальне позовне провадження у справі, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШНЛ" та встановлено учасникам справи строки на подання заяв по суті справи, зокрема, встановлено третій особі строк для подання суду пояснень щодо позову, оформлених згідно вимогами ст. 168 ГПК України - 15 днів з дня вручення цієї ухвали, копії пояснень постановлено направити іншим учасникам справи, докази направлення надати суду.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвала Господарського суду Полтавської області від 11.06.2025 доставлена до електронного кабінету третьої особи 11.06.2025 о 22.30 год (а.с.120 т. 1).
Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
З огляду на приписи ст. 242 Господарського процесуального кодексу України оскаржувана ухвала вважається врученою ТОВ "ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШНЛ" 12.06.2025.
До суду першої інстанції пояснення третьої особи від 13.07.2025 надійшли 22.07.2025, тобто з порушенням строку, встановленого ухвала Господарського суду Полтавської області від 11.06.2025. До вказаних пояснень додано, зокрема: копію змінного рапорту №12/24; копію звіту по пробігу; копію журналу обліку роботи із зимового утримання автомобільної дороги, що обслуговується.
Водночас, як вже зазначалося, розгляд даної справи у суді першої інстанції здійснювався у порядку загального позовного провадження.
Відповідно до частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; змагальність сторін; пропорційність; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами тощо.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Згідно із ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Виходячи з аналізу вищенаведених норм процесуального законодавства, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, забов'язаний забезпечувати дотримання принципу змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, доведенні перед судом їх переконливості, сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом задля прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, яке буде відповідати завданням господарського судочинства.
У рішенні від 03.01.2018 «Віктор Назаренко проти України» (Заява №18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов'язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції. Вони вимагають «справедливого балансу» між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (див. рішення у справі «Беер проти Австрії» (Beer v. Austria), заява №30428/96, пункти 17, 18, від 06 лютого 2001 року).
Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992).
Відповідно до статті 194 Господарського процесуального кодексу України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.
При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що стадія підготовчого провадження з огляду на її мету є не формальною, а реальною запорукою здійснення ефективного правосуддя на стадії розгляду справи по суті.
Разом з цим, повноваження суду спрямовані на загальне керівництво судовим процесом, а формування доказової бази у справі здійснюється саме під час підготовчого провадження.
Як вбачається з матеріалів справи, пояснення ТОВ "ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШНЛ" надійшли до суду першої інстанції 22.07.2025, підготовче провадження у даній справі закрито ухвалою Господарського суду Полтавської області від 14.10.2025.
Вказані пояснення третьої особи у справі надійшли в межах підготовчого провадження до постановлення ухвали про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Отже, враховуючи, що господарський суд першої інстанції на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів ухвалив рішення у справі 22.12.2025, доводи скаржника про те, що докази по справі були подані третьою особою із порушенням вимог Господарського процесуального кодексу України, а судом їх прийнято з порушенням процесуальних норм та строків є необґрунтованими.
Відтак, колегія суддів відхиляє доводи позивача стосовно порушення судом першої інстанції норм процесуального права, викладені в апеляційній скарзі з посиланням на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 18.06.2020 у справі №909/965/16, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 13.01.2021 у справі №10/Б-921/1442/2013, від 12.12.2024 у справі №907/439/22, від 29.09.2022 у справі №910/20010/20, від 16.11.2022 у справі №910/4390/21, оскільки такі висновки зроблені за інших, ніж у цій справі, процесуальних обставин.
Також безпідставними є доводи апелянта про недопустимість наданих третьою особою доказів з огляду на те, що позивачем не доведено отримання ТОВ "ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШНЛ" таких доказів з порушенням норм чинного законодавства.
Крім того, враховуючи, що надані третьою особою у справі разом із поясненнями докази стосуються предмета доказування у даній справі, такі докази є належними відповідно до положень статті 76 ГПК України.
При цьому, прийняття судом першої інстанції вказаних пояснень третьої сторони та доданих нею до пояснень доказів не може свідчити про порушення судом першої інстанції, як вважає позивач, принципу рівності та змагальності, оскільки позивач не був позбавлений процесуальної можливості в ході підготовчого провадження, тобто на стадії, коли здійснюється концентрація процесуального матеріалу, подавати заяви по суті справи, заявляти клопотання, подавати заперечення та викладати свої аргументи тощо.
В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. У разі заподіяння власникам транспортних засобів збитків внаслідок ДТП, яка сталася через незадовільне утримання доріг, такі збитки має бути відшкодовано власниками доріг або уповноваженими ними органами. Протиправна поведінка особи полягає в тому, що уповноважена особа, в даному випадку третя особа, не здійснила заходів щодо превентивного оброблення автомобільної дороги протиожеледними засобами.
Також апелянт посилається на те, що допустимих та належних доказів здійснення таких дій в матеріалах справи не має. Причинно-наслідковий зв'язок полягає в тому, що шкода майну Позивача була заподіяна внаслідок бездіяльності Відповідача та третьої особи, яка виразилась в не утриманні автомобільних доріг в належному стані та необроблені їх протиожеледними засобами чи позначені відповідними попереджувальними знаками, що попереду слизька дорога. Постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 17.03.2025 у справі №539/5632/24, закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення водія ОСОБА_1 , у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. Таким чином, ДТП сталась не з вини водія автомобіля ОСОБА_1 . Суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку, про відсутність в діях Відповідача вини, оскільки ні Відповідачем, ні третьою особою, не доведено належними та допустимими доказами відсутності в їх діях вини у заподіяні шкоди майну Позивача.
Щодо вказаних доводів апелянта про порушення судом першої інстанції норм матеріального права суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України до способів захисту прав і законних інтересів віднесено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які він одержав би, якщо б зобов'язання було виконане боржником (аналогічний висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18 (пункт 6.14), від 01.03.2023 у справі №925/556/21 (пункт 8.49.6).
Частинами 1,2 статті 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20.10.2020 у справі №910/17533/19, від 21.04.2020 у справі №904/3189/19, від 10.12.2018 у справі №902/320/17.
Щодо вини, як складового елемента цивільного правопорушення, законодавством України не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах.
Зазначений висновок підтверджується Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 648/2035/17, постанові від 14 лютого 2018 року у справі №686/10520/15-ц.
З встановлених судом першої та судом апелційної інстанцій обставин вбачається, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася при виконанні службових завдань на автодорозі М03 Київ-Харків-Довжанський 185 км, за участю водія ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_1 , в результаті механічного пошкодження Автомобіля, позивач зазнав майнової шкоди, розмір якої склав 1 949 037,70 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою від 17.03.2025 у справі №539/5632/24 Лубенським міськрайонним судом Полтавської області встановлено відсутність провини водія ВЧ НОМЕР_1 у виникненні ДТП (а.с. 16-18 т.1).
З огляду на наявність наведеного судового рішення, суд першої інстанції правильно зауважив, що не вправі ставити його під сумнів, оскільки протилежне суперечило б забезпеченню єдності судової практики та спричиняло б появу протилежних за змістом судових рішень.
При цьому, преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України» та від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
За наведених обставин суд першої інстанції та суд апеляційної інстанції при розгляді даної справи виходять з обставин відсутності в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, що вбачається з судового рішення у справі №539/5632/24.
При цьому, у постанові Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 17.03.2025 у справі №539/5632/24 зазначено, що «...суд вважає, що провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП слід закрити, за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, оскільки сам факт порушення ним п.12.1 ПДР не підтверджується доказами, що наявні у матеріалах справи, при розгляді справи було спростовано, що ОСОБА_1 порушив правила дорожнього руху в частині неврахування дорожньої обстановки, стану дорожнього покриття та вибору безпечної швидкості руху. Окрім цього, пошкодження транспортного засобу перебуває в причинно-наслідковому зв'язку з бездіяльністю уповноважених осіб організації, відповідальної за експлуатаційне утримання автодороги де мала місце ДТП, внаслідок чого створилася аварійна обстановка та діяла непереборна сила через наявність ожеледиці.» (а.с.16-18 т.1).
Водночас, преюдиційністю є обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ.
Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.
Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі.
У випадку преюдиційного установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиційного рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.
Отже, преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.
Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиційності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є бус'проєктний склад спору.
Проте, водій ОСОБА_1 не є учасником даної справи. Так само як, ні позивач, ні відповідач, ні третя особа - ТОВ «ОНУР конструкція ІНТЕРНЕШНЛ» не були учасниками справи №539/5632/24, що розглядалася Лубенським міськрайонним судом Полтавської області.
Відтак висновки суду, викладені постанові Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 17.03.2025 у справі №539/5632/24 про те, що пошкодження транспортного засобу та як наслідок спричинення позивачу матеріальних збитків перебуває у причинно-наслідковому зв'язку з бездіяльністю уповноважених осіб організації, відповідальної за експлуатаційне утримання автодороги (відповідача), внаслідок чого створилася аварійна обстановка та діяла непереборна сила через наявність ожеледиці, суд першої інстанції та суд апеляційної інстанції не сприймають як преюдиційні.
Суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що обставини наявності вини у бездіяльності відповідача (невжитті заходів щодо належного експлуатаційного утримання автомобільної дороги на місці ДТП 04.12.2024) підлягають дослідженню судом у загальному порядку.
Так, правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища врегульовані Законом України «Про дорожній рух».
Відповідно до ач. 3 ст. 12 ЗУ «Про дорожній рух» посадові особи, які відповідають за будівництво, реконструкцію, ремонт, експлуатацію та облаштування автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, мостів, шляхопроводів, інших споруд, забов'язані, зокрема:
- забезпечувати утримання їх у стані, що відповідає встановленим вимогам щодо забезпечення безпеки дорожнього руху;
- при виникненні умов, що створюють загрозу безпеці дорожнього руху, здійснювати заходи для своєчасної заборони або обмеження руху, а також відновлення безпечних умов для руху;
- позначати місця виконання робіт, місця, де залишено на дорозі, вулиці, залізничному переїзді машини і механізми, будівельні матеріали тощо, відповідними дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами, а в темний час доби і при тумані - сигнальними вогнями, передбаченими діючими нормами;
- по закінченні робіт на дорозі, вулиці, залізничному переїзді негайно привести їх у стан, що забезпечує безперешкодний і безпечний рух транспортних засобів і пішоходів, та впорядкувати зони відчуження;
- обладнувати їх технічними засобами регулювання дорожнього руху;
- виявляти аварійно-небезпечні ділянки та місця концентрації дорожньо-транспортних пригод та забезпечувати здійснення у таких місцях відповідних заходів щодо удосконалення умов та організації дорожнього руху для забезпечення його безпеки;
- своєчасно виявляти перешкоди дорожньому руху та забезпечувати їх усунення, а у разі неможливості - невідкладно позначати дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами.
Як вбачається з матеріалів справи, експлуатаційне утримання автомобільної дороги М-03 Київ-Харків Довжанський, Р-11 Полтава-Красноград, в тому числі відрізку, де сталася ДТП, здійснюється Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Полтавській області та ТОВ "ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШНЛ".
Відповідно до Положення про Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Полтавській області (а.с. 85-94 т.1) метою діяльності Служби є забезпечення розвитку та функціонування автомобільних доріг загального користування державного значення у Полтавській області (автомобільні дороги) шляхом їх нового будівництва, реконструкції, капітального ремонту, ремонтів та утримання в інтересах держави і користувачів автомобільних доріг (пункт 2.1.1. цього Положення).
Відповідно до пункту 2.2.1 вказаного Положення основним предметом діяльності Служби є, зокрема: виконання в межах визначених повноважень функцій замовника робіт та послуг з нового будівництва, реконструкції, капітального ремонту, ремонту та утримання автомобільних доріг та іншого державного майна.
Згідно з пунктом 6.2.1 вказаного Положення Служба зобов'язана організовувати будівництво, ремонт, облаштування, модернізацію та утримання інфраструктури, об'єктів, щодо яких Служба виконує функції замовника, відповідно до державних будівельних норм і стандартів та інших нормативно-правових актів.
До обов'язків ТОВ "ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШНЛ", за виконання яких фактично відповідальний відповідач, відноситься зокрема надання послуг з експлуатаційного утримання автомобільних доріг, які відповідно до умов, укладеного Договору, виконуються згідно з вимогами, зокрема ДСТУ - 3587-22 Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги. Вимоги до експлуатаційного стану.
В свою чергу, ДСТУ 3587:2022 «Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги. Вимоги до експлуатаційного стану» (надалі - ДСТУ) регламентує порядок організаційних та практичних заходів по обробці протиожеледними матеріалами проїзної частини, на якій утворилася ожеледиця.
Відповідно до п. 6.1 ДСТУ, експлуатаційний стан дорожнього покриття, узбіч, розділювальних смуг, тротуарів, пішохідних та велосипедних доріжок, ТЗОДР, інженерного облаштування, споруд дорожнього водовідводу, транспортних споруд, зовнішнього освітлення при утриманні автомобільних доріг у зимовий період визначається під час патрулювань. Патрулювання здійснюють організації, що відповідають за експлуатаційний стан автомобільних доріг, щоденно, а при інтенсивних, тривалих снігопадах та хуртовинах і появах слизькості - цілодобово, згідно з відповідними нормативно-правовими актами та нормативними документами.
Постановою Кабінету міністрів України від 15.12.2023 року № 1318 «Про затвердження переліку автомобільних доріг загального користування державного значення» визначено, що а/д Київ-Харків-Довжанський відноситься до категорії доріг міжнародного значення.
Строки проведення робіт з ліквідації зимової слизькості з моменту її виявлення та снігоочищення після закінчення снігопаду та (або) хуртовини не повинні перевищувати, зокрема, у випадку обробки дорожнього покриття з моменту виявлення зимової слизькості - 3 години (п. 6.2. ДСТУ).
Отже обробка дорожнього покриття на ділянці автодороги 184-185 км М03 «Київ - Харків - Довжанський», на якій сталося ДТП, мала бути здійснена протягом не більше 3 годин з моменту виявлення зимової слизькості. Оскільки Акт обстеження вулично-шляхової мережі від 04.12.2024 (а. с. 100 т. 1) складено о 9 год. 40 хв., така обробка мала бути здійснена до 12 год. 40 хв. того ж дня.
Водночас, з обставин цієї справи вбачається, що 04.12.2024 у період з 08:00 по 13:00 год ТОВ "ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШНЛ" здійснювалося чергування спеціалізованим транспортним засобом автомобільної дороги М-03 «Київ - Харків - Довжанський км 170 - км 210, під час якого автодорогу М03 170-210 км, протяжністю 44 км було оброблено протиожеледними матеріалами (а.с. 7-11 т.2).
Тобто, відповідач 04.12.2024 через підрядну організацію, ТОВ "ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШНЛ", виконував свої зобов'язання з щоденного патрулювання автодорогою, та ліквідації зимової слизькості, відповідно до наявних погодних умов - хмарна погода, часом слабкі опади у вигляді мряки, відмічалася ожеледь (діаметр відкладень до 1мм). Вітер південної чверті, 1-3 м/с. Температура повітря вночі 3-4 ? морозу (а.с. 104 т.1), що відповідає нормам ДСТУ.
Крім того, позивач в апеляційній скарзі посилається на п.7.2.9. ДСТУ 9185:2022 «Настанова щодо зимового утримання автомобільних доріг» та вважає, що протиправна поведінка особи полягає в тому, що уповноважена особа, в даному випадку третя особа, не здійснила заходів щодо превентивного обробленняя автомобільної дороги протиожеледними засобами.
Згідно п.7.2.9 ДСТУ 9185:2022 «Настанова щодо зимового утримання автомобільних доріг» у кожному очікуваному випадку утворення зимової слизькості виконують профілактичну обробку поверхні покриття дорожнього одягу МПП (до утворення ожеледиці або початку снігопаду).
Водночас, ДСТУ 3587:2022 є основоположним стандартом, який встановлює гранично допустимі показники стану доріг, які є обов'язковими для забезпечення безпеки руху. В той час, як ДСТУ 9185:2022 «Настанова щодо зимового утримання автомобільних доріг» з своєю суттю є технічною та деталізує як саме потрібно організовувати роботи, які матеріали та техніку використовувати для дотримання показників, визначених ДСТУ 3587:2022.
Пунктом 6.3. ДСТУ 3587:2022 визначено, що профілактичне оброблення покриву протиожеледними матеріалами дозволено за наявності відповідного прогнозу погоди.
Як вже зазначалося, цілодобове патрулювання здійснюється при інтенсивних, тривалих снігопадах та хуртовинах і появах слизькості (п.6.1 ДСТУ 3587:2022).
При цьому, відповідно до відповіді Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Полтавській області 69/09 2173/-09/217-112 від 28.01.2025 інформація щодо утворення ожеледиці на ділянці км 184 - км 185 автомобільної дороги загального користування державного значення М-03 Київ-Харків-Довжанський у період з 03.12.2024 по 04.12.2024 до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Полтавській області не надходила (а.с. 103 т.1).
Відтак, з матеріалів справи не вбачається підстав для введення цілодобового чергування. В свою чергу, як вже зазначалося, відповідач 04.12.2024 через підрядну організацію, ТОВ "ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШНЛ", виконував свої зобов'язання з щоденного патрулювання автодорогою, та ліквідації зимової слизькості, відповідно до наявних погодних умов, що відповідає нормам ДСТУ.
Крім того, суд першої інстанції та суд апеляційної інстанції приймають до уваги ту обставину, що у період часу з 03.12.2024 по 04.12.2024 стосовно ділянки автодороги 184-185 км а/а М03 Київ - Харків - Довжанський, на якій сталося ДТП, працівниками Управління патрульної поліції в Полтавській області, вимоги (приписи) не видавалися, адміністративні матеріали за ст. 140 та 188-28 КУпАП відносно осіб, відповідальних за експлуатаційне утримання зазначеної ділянки автодороги, не складалися (Відповідь УПП в Полтавській області від 28.01.2025 за №10-аз/41/26/01-2025, а. с. 105 т.1).
З огляду на викладене, вказані доводи апелянта щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального права є безпідставними та необґрунтованими.
За наведених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком першої інстанції про те, що наявність вини в діях відповідача у спричинені дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 04.12.2024, за участю водія ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_1 , внаслідок якої автомобіль позивача зазнав механічних пошкоджень та позивач поніс матеріальні збитки, матеріалами справи не підтверджено, так само як є непідтвердженою й бездіяльність відповідача.
Отже, у даному випадку відсутні обов'язкові елементи цивільної відповідальності відповідача за спричинення збитків позивачу. Таким чином, у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 1 949 037,70 грн відшкодування матеріальної шкоди.
Крім того, в апеляційній скарзі позивач зазначив, що суд першої інстанції дійшов висновку про те, що саме позивач зобов'язаний довести наявність вини в діях відповідача в заподіянні шкоди.
Проте суд апеляційної інстанції не погоджується з таким твердженням апелянта та вважає, що воно ґрунтуються на неправильному розумінні змісту оскаржуваного судового рішення.
Так, в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції вказав про те, що щодо вини, як складового елемента цивільного правопорушення, законодавством України не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди та зазначив, що такий висновок підтверджується Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 648/2035/17, постанові від 14 лютого 2018 року у справі №686/10520/15-ц.
Крім того, слід зазначити, що господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.
Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують наведених вище висновків суду, зводяться до переоцінки доказів та незгоди з правовою оцінкою, наданою судом першої інстанції, і не містять обставин, які б свідчили про неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при прийнятті судом першої інстанції оскаржуваного рішення, не знайшли свого підтвердження, а тому суд залишає скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Також, Європейський суд з прав людини зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Ураховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені апелянтом, у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 22.12.2025 у справі №917/1117/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 20.04.2026.
Головуючий суддя Р.А. Гетьман
Суддя О.І. Склярук
Суддя В.С. Хачатрян